Клиническая диагностика животного с рентгенологией - часть 17

ДОСЛІДЖЕННЯ СЛИЗОВИХ ОБОЛОНОК

Дослідженню  видимих  слизових   оболонок  надається  велике  зна-

чення, оскільки за їх змінами можна зробити висновок про стан

газообміну   в   легенях,   порушення  кровообігу,   обміну   білірубіну  при

хворобах   печінки   і   розвитку   гемолітичних   процесів,   стан   кро-

вотворення і кількісні зміни в складі крові.

При загальному дослідженні обмежуються оглядом кон'юнктиви,

слизових   оболонок   носа,   рота   і   піхви.   Для   дослідження   глибо-

корозміщених слизових оболонок застосовують риноскоп, ларингоскоп,

піхвове   дзеркало,   бронхоскоп,   гастроскоп   та   інші   ендоскопічні

прилади.

Методика дослідження слизових оболонок. Склеру у коней від-

кривають вказівним пальцем, піднімаючи верхню повіку, у великої"

рогатої худоби її досліджують нахилом голови тварини у бік  (рис.

12).   Склера   у   всіх   тварин   дещо   ціанотична   без   випинання

кровоносних судин. При патології вона може бути гіперемійова-ною,

анемічною або жовтяничною, судини розширені і наповнені кров'ю.

Для дослідження кон'юнктиви у коней три пальці накладають

на верхню частину орбіти, злегка зігнутим вказівним пальцем цієї

руки торкаються до краю верхньої повіки посередині і надавлюють

через неї на очне яблуко, а великим пальцем відтягують нижню

повіку (рис. 13). У великої і дрібної рогатої худоби, свиней та собак

великий палець однієї руки накладають на верхню повіку, а другої руки

— на нижню  (рис. 14). Надавлюючи на нижню повіку, відтягують вверх

верхню. Для дослідження кон'юнктиви ниж-! ньої повіки натискують на

верхню повіку й відтягують вниз ниж-I ню. Кон'юнктивальний мішок із

третьою повікою відкривають натискуванням на нижню і верхню повіки.

У великої рогатої худоби, овець, кіз і свиней кон'юнктива червона або

рожева, у коней — рожева, блискуча, помірно волога.

Слизову оболонку носових ходів у великої і дрібної рогатої худоби,

свиней і собак оглядають, піднявши голову тварини вгору. Техніка її

дослідження у коней дещо складніша: однією рукою-фіксують голову,

великим і середнім пальцями другої руки захоплюють крило носового

хряща   і  дещо   витягують  його,  а   вказівним  —  розширюють носовий

отвір. При цьому можна оглянути нижню частину носової перетинки і

нижнього носового ходу.

У великої і дрібної рогатої худоби, свиней, собак слизова оболонка

носа блідо-рожева, у коней — блідо-рожева або рожева з синюватим

відтінком на перетинці. Якщо вона пігментована (особливо у великої

рогатої худоби), то колір її визначити не вдається. Слизові оболонки

губ   у   коней,   великої   і   дрібної   рогатої   худоби   та   свиней   оглядають

одночасно відтягуючи руками верхню губу вверх, а нижню вниз. Щоб

відкрити рот у коня, лікар однією ру-

53

кою фіксує голову  вуздечкою, а другу  вводить  через  беззубий край,

витягує язик, а великим пальцем натискує на тверде піднебіння (рис.

15).   Велику   рогату   худобу   беруть   однією   рукою   за   ріг   або   ніздрі,   а

другу вводять через беззубий край і витягують язик назовні (рис. 16).

У свиней, собак, котів ротову порожнину відкривають за допомогою

тасьми: одну накладають на верхню щелепу, другу — на нижню позаду

ікол. У собак ротову порожнину можна відкрити й руками, підвернувши

губи тварини на корінні зуби.  У птиці для огляду слизової  оболонки

відкривають ротову порожнину з одночасним відтягуванням пальцями

верхньої і нижньої частин дзьоба (у курей беруть за гребінь і сережки).

Слизова оболонка рота, ясен, піднебіння, нижньої частини язи

1 

ка у

тварин   блідо-рожева/   у   коней   із   ледь   жовтяничним   відтінком   під

коренем язика, помірно волога.

Для огляду слизової оболонки піхви великим і вказівним пальцями

розширюють   статеві   гу'би.   .у   корів   вона   блідо-рожева   зі   злегка

помітним   жовтяничним   відтінком,   у   кобил   —   від   блідо-рожевої   до

червоної також із жовтяничним відтінком.

Зміни кольору слизових оболонок —  важливий діагностичний  тест,

особливо при масовому огляді тварин з метою виявлення хворих на

лептоспіроз, злоякісну катаральну гарячку, інфекційну анемію та інші

хвороби.   Із   змін   кольору   слизових   оболонок   діагностичне   значення

мають   блідість   (анемічність),   почервоніння,   синюшність   (ціаноз)   і

жовтяничність (іктеричність).

54

Б л і д і с т ь  слизових оболонок спостерігається при анеміях різної

етіології:   гіпопластичній,   викликаній   нестачею   кобальту   (гі-

покобальтоз),   міді   (гіпокупроз),   заліза,   вітамінів   В

2

,   ВІ

2

,   С;   пост-

геморагічний   (внаслідок   крововтрат),   при   хронічно   перебігаючих

незаразних,  інфекційних   та  паразитарних   хворобах   (лейкоз,  інфек-

ційна анемія коней,  туберкульоз,  фасціольоз, піроплазмідози), при

перерозподілі крові, наприклад після швидкого випускання газів із

рубця   і   переміщення   крові   в   судини   черева.   Швидкий   розвиток

анемії   характерний   для   внутрішньої   кровотечі   внаслідок   розриву

великих судин матки, селезінки, печінки.

П о ч е р в о н і н н я   слизових оболонок за характером може  бути

гіперемічним   й   геморагічним,   а   за   поширенням   дифузним   та

локальним.

Дифузне   почервоніння   в   основному   буває   гіперемічним.   При-

чиною   його   є   нагромадження   вуглекислоти   в   крові   при   хворобах

дихальної системи (пневмонія, емфізема, бронхіт), хворобах серця у

період   компенсації,   при   підвищенні   внутрішньочеревного   тиску

внаслідок перерозподілу крові (гострі тимпанія рубця і розширення

шлунка, метеоризм кишечтика), коли кров затримується у судинах

передньої   частини   тіла;   при   гостро   перебігаючих   інфекційних

хворобах з явищами гарячки (сибірка, злоякісна катаральна гарячка

великої рогатої худоби, чума і бешиха свиней).

На дифузно  почервонілій слизовій  оболонці, особливо  на кон'-

юнктиві,  часто  виділяються  сильно  наповнені  й  розширені  крово-

носні судини.

Геморагічні почервоніння з'являються внаслідок крововиливів у

слизову  оболонку  Вони   бувають  крапчастими,  у  вигляді   смужок  і

плям (сибірка, септицемія).

Ц і а н о з   (лат  cianosis  —  синій)  слизових  оболонок  —  одна   із

ранніх  ознак  порушення  кровообігу.  Відтінки  синюшності   бувають

найрізноманітніші — від блідо-синього до чорно-синього.

Ціаноз   залежить   в   основному   від   збільшення   вмісту   в   крові

відновленого   гемоглобіну,   який,   на   відміну   від   ясно-червоного   ок-

сигемоглобіну,   має   темний   червоно-синій   колір.   Нагромадження

відновленого   гемоглобіну   залежить   від   недостатнього   насичення

крові киснем у легенях внаслідок їх запалення (пневмонія), набряку,

здавлювання   легень   збільшеними   органами   черевної   порожнини

(тимпанія рубця, метеоризм шлунка та кишечника у коней), а також

внаслідок   порушень   кровообігу   при   різних   хворобах   серця,

особливо   при   запаленні   листків   перикарда   (перикардиті)   з

нагромадженням   у   перикардіальній   сумці   великої   кількості   ексу-

дату, міокардозі, деяких уроджених та набутих пороках серця у стадії

декомпенсації.

Ціаноз слизових оболонок може бути зумовлений нагромадженням

у   крові   «темних»   дериватів   гемоглобіну   (метгемоглобіну   при

отруєнні нітратами).

56

Ж о в т я н и ч н і с т ь   (лат.  icterus  —   жовтий)   слизових   оболонок

з'являється   внаслідок   підвищеного   вмісту   в   крові   білірубіну.

Особливо добре вона помітна в тих випадках, коли слизові оболонки

бліді, і, навпаки, почервоніння приховує жовтяничність ї  утруднює її

розпізнавання, проте на склері у  таких тварин  ікте-ричність  добре

помітна.   За   даними   В.   С.   Постникова   (1975),   жовтяничність

кон'юнктиви   у   корів   спостерігається   при   концентрації   білірубіну   в

крові   1,6   мг/100   мл   і   більше   (у   здорових   не   більше   0,5).

Спостерігається жовтяничність  слизових оболонок у  тих випадках,

що і шкіри: при запаленні печінки (гепатит), дистрофічних процесах у

ній   (гепатоз),   при   посиленому   гемолізі   еритроцитів   (наприклад,

гемолітична   хвороба   поросят,   післяродова   гемоглобінурія   корів),   а

також   лептоспірозі   у   великої   рогатої   худоби,   інфекційному

енцефаломієліті та інфекційній анемії у коней, при  піроплазмідозах.

Незначна жовтяничність у коней буває  при хронічному гастриті та

гастроентериті. Суцільна жовтяниця слизової оболонки рота у коней

виникає   при   непрохідності   кишечника   (хі-мостаз,   копростаз),

метеоризмі кишечника, механічних ілеусах.

При   жовтяничному   забарвленні   кон'юнктиви   її   необхідно   до-

слідити   на   обох   очах.   Якщо   інтенсивніше   забарвлена   права   кон'-

юнктива, це необхідно пов'язувати  з так званим гепатоенцефаліч-

ним синдромом (печінково-мозковим), який з'являється у коней  при

мікотоксикозах   (отруєннях   токсинами   грибів),   а   у   людей   —  при

інфекційному гепатиті (хворобі Боткіна). Добре виражена асиметрія в

забарвленні   кон'юнктиви   у   свиней   і   собак,   у   жуйних   вона

характеризується   інтенсивнішою   гіперемією,   а   не   жовтянич-ністю

(Мельник Й. Л.)

/В о л о г і с т ь  с л и з о в и х  о б о л о н о к .  У здорових тварин слизові

оболонки   помірно   вологі.   При   захворюваннях   з   явищами   гарячки

вона може знижуватися. Сухість слизової рота буває при всіх видах

дегідратації,   особливо   у   новонародженого   молодняка,   при

динамічній   і   механічній   непрохідності   шлунка   та   кишечника.

Підвищена   вологість   найчастіше   зумовлена   виділенням   ексудату.

Він   може   бути   серозним,   слизовим,   слизово-гнійним,   гнійним   І

гнильним. Серозні та слизово-гнійні витікання з кон'юнктиви можуть

спостерігатися   при   первинному   кон'юнктивіті,   чумі   м'ясоїдних,

телязіозі,   злоякісній   катаральній   гарячці,   чумі   великої   рогатої

худоби, інфекційному ринотрахеїті, А-гіповітамінозі, грипі.

Витікання з носових ходів бувають при риніті, запаленні слизових

оболонок   лицьової   і   верхньощелепної   пазух,   трахеїті,   бронхіті,

пневмоніях. У випадку закупорки носо-слізного каналу у коней можна

спостерігати твердий тяж з гнійними масами в ніздрях.

Підвищена вологість слизової оболонки рота буває при стоматиті

незаразної   та   інфекційної   (ящур,   везикулярний   стоматит,,

пустульозний стоматит коней) етіології або внаслідок розладів

57

ковтання   при   запаленні   слизової   оболонки   глотки   (фарингіт),   па-

ралічі глотки (сказ).

П р и п у х а н н я   слизових   оболонок   зумовлюється   серозним

просочуванням їх при запальних процесах або застої крові. У ви-

падку запалення кон'юнктива збільшена, через що вона виступає у

вигляді   блискучої,   блідо-червоної   складки.   Таке   припухання   її

характерне   для   злоякісної   катаральної   гарячки,   чуми   і   сибірки

великої рогатої худоби, чуми собак і псевдочуми птахів, грипу коней,

пастерельозу птахів.

Важливим у діагностиці є венозний застій у твердому піднебінні,

який   виникає  при   хронічному   гастриті.  Слизова   оболонка  нерідко

опускається у вигляді валика нижче від різців верхньої щелепи.

Н а ш а р у в а н н я   на   слизових   оболонках   утворюються   вна-

слідок   виділення   серозно-фібринозного   ексудату   з   великою   кіль-

кістю епітеліальних клітин, лейкоцитів. Фібринозні нашарування  на

кон'юнктиві   частіше   спостерігаються   при   злоякісній   катаральній

гарячці у великої рогатої худоби, слизові — чумі собак.

Спинка   язика   вкривається   сіро-білим   або   сіро-бурим   нашару-

ванням при стоматиті, гастриті, усіх видах динамічної та механічної

непрохідності   кишечника.   Таке   нашарування   на   язиці   курей

одержало народну назву «тіпун».

Ц і л і с н і с т ь   слизових   оболонок   порушується   внаслідок   ме-

ханічного   й   хімічного   впливу   з   утворенням   ран,   ерозій,   тріщин,

виразок і рубців. Однією з причин травм є неправильне стирання

зубів. У великої рогатої худоби на спинці язика розвиваються ви-

разки при поїданні грубого корму. На слизовій рота часто з'явля-

ються везикули, папули, афти, ерозії, виразки, тріщини, рани, рубці,

як   симптом   інфекційних   хвороб   (ящура,   злоякісної   катаральної

гарячки,   стахіботріотоксикозу,   везикулярного   стоматиту   та   інших

хвороб). Механізм їх розвитку такий, як і при ураженні шкіри.

ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІМФАТИЧНИХ ВУЗЛІВ

Діагностичне значення дослідження лімфатичних вузлів полягає у

тому, що при розвитку патологічного процесу в них з потоком лімфи із

найближчих   запальних   вогнищ   надходять   збудники   інфекцій   і

токсини. При місцеве перебігаючому запальному процесі уражуються

регіональні   лімфатичні   вузли,   а   при   інфекційних   захворюваннях   —

більшість лімфатичних вузлів організму.

Досліджують   лімфатичні   вузли   оглядом   і   пальпацією,   і   лише   в

деяких   випадках   застосовують   пункцію   або   біопсію   їх   з   наступним

цитологічним або гістологічним дослідженням. Найбільш правильний

результат   одержують   при   пальпації   лімфатичних   вузлів,   яку   за

можливістю, роблять одночасно з обох боків. Це дає змогу

58

порівнювати здоровий вузол зі зміненим.  Двобічне ураження  є по-

казником генералізації патологічного процесу.

У  здорових  тварин  для  дослідження  доступні  лише  поверхнево

розміщені   лімфатичні   вузли:   у   коней   —   підщелепні   й   колінної

складки;     у великої  і дрібної рогатої худоби — підщелепні. перед-

лопаткові,  колінної складки та  надвим'яні,  у  дорослих  свиней  вони

недоступні для пальпації, а у поросят і підсвинків можна прощупати

заглоткові   та   колінної   складки;   у   собак   і   котів   —   пахвинні.  При

інфекційних   хворобах,   що   супроводжуються   збільшенням   лім-

фатичних   вузлів,   можна   прощупати   й   інші,   наприклад,   у   великої

рогатої   худоби,   хворої   на   лейкоз,—   навколовушні,   заглоткові,   три

пари шийних і голодної ямки.

Підщелепні лімфатичні вузли у коней з лівого боку досліджують

правою рукою, великий палець кладуть на ділянку жуйного м'яза, а

останніми чотирма — притискують лімфатичні вузли до внутрішнього

боку   нижньої   щелепи.   Лімфатичні   вузли   лівої   колінної   складки

пальпують   правою   рукою,   великим   пальцем   —   зверху   складки,   а

решту  —   підводять  під  неї.   У   коней  лімфатичні   вузли   невеликі   за

розміром — 0,5—1 см у діаметрі, але вони розміщені у вигляді пакету

й тому підщелепні мають довжину до 15—20, а колінної складки — 6

—10 см.

',У   великої   рогатої   худоби   підщелепний   лімфатичний   вузол   роз-

міщений біля кута нижньої щелепи, має овальну форму, подібну до

зрілого каштана, діаметр у дорослих тварин 3—4,'у молодняка до 2

см. При дослідженні зліва лівою рукою утримують тварину за кінчик

рога,   великий   палець   правої   руки   кладуть   за   нижню   щелепу,   а

останніми   чотирма   відшукують   лімфатичний   вузол,   «перекочуючи»

його   до   великого   пальця   (рис.   17).   Для   пальпації   лівого

передлопаткового лімфатичного вузла лівою рукою утримують тварину,

а   витягнуті   пальці  правої   руки  підводять  під   передній   край   лопатки

трохи вище плечового суглоба і рухають ними від лопатки до шиї. У

телят,   овець   і   кіз   пальпують   одночасно   обидва  передлепаткові

лімфатичні   вузли.   У   дорослих   тварин   вони   продовгуваті—   6—12,

діаметром 1,5—2 см, у молодняка довжиною 4— 8, діаметром 1—1,5

см, рухливі, неболючі, щільні, гладенькі. •- Лімфатичні вузли колінної

складки   розміщені   в   кінці   черева,   нижче   колінного   суглоба,   мають

витягнуту   форму,   довжина   їх   6—12,   діаметр   1—1,5   см   у   дорослих

тварин і 4—8 та близько 1 см — у молодняка. Лімфатичні вузли лівої

колінної   складки   досліджують   пальцями   правої   руки,   покладеними

зверху на складку. Надвим'яні лімфатичні вузли розміщені в підшкірній

клітковині   задньої   ділянки   шкіри,   яка   фіксує   вим'я.   Форма   їх

продовгувата, розмір 1—1,2 см і їх не завжди можна пропальпувати.

Надвим'яні   лімфовузли   збільшені   при   туберкульозі,   лейкозі   та

хронічних маститах й тому при цих хворобах доступні для огляду та

пальпації. '

Під час дослідження лімфатичних вузлів звертають увагу на

59

їхні   розміри,   форму,   рухомість,   болючість,   консистенцію,   характер

поверхні, температуру шкіри над вузлом. Нормальні лімфатичні вузли

не збільшені, гладенькі, рухомі, не болючі, щільні, добре відмежовані

від   навколишніх   тканин,   а   температура   шкіри   над   ними   не

відрізняється від температури поряд розміщеної ділянки шкіри.

Серед   змін   лімфатичних   вузлів   розрізняють   гостре   й   хронічне

запалення та гіперплазію

При гострому паренхіматозному запаленні (лімфаденіті) лімфатичні

вузли збільшені, щільні, болючі, малорухомі, поверхня їх залишається

рівною і гладенькою, а температура шкіри над ними  підвищена. Такі

зміни   лімфатичних   вузлів   спостерігаються   при  гострих   місцевих

запальних   процесах:   риніті,   фарингіті,   маститі,   флегмоні   та   інших

хворобах, у  коней  — при миті, заразному  катарі верхніх  дихальних

шляхів.

Гостре   запалення   лімфатичних   вузлів   може   перебігати   з   їх   на-

гноюванням,   утворенням   абсцесів   з   наступним   розкриттям   їх   і   ви-

діленням   гною.   Такий   перебіг   особливо   характерний   для   миту.   Ді-

лянка   вузла   припухає,   щільна   консистенція   його   поступово   стає

розм'якшеною і флюктуюючою, температура шкіри над лімфатичним

вузлом підвищена. В подальшому абсцес розкривається.

При  хронічному   запаленні  лімфовузлів   розростається   сполучна

тканина   як   у   самому   вузлі,   так   і   в   прилеглій   до   нього   підшкірній

клітковині.   Вузол   стає   малорухомим,   щільним,   горбистим   і   небо-

лючим. В інших випадках хронічного запалення вузли не зроста-

60