Колагенози. Червоний вовчак. Склеродермія. Етіологія. Патогенез. Клініка. Діагностика. Лікування. Профілактика. Тести з відповідями

ТЕМА № 10

1. До стійких вторинних елементів висипу належать:

1) Атрофія; (+)

2) Пляма;

3) Ерозія;

4) Рубець. (+)

2. До стійких вторинних елементів висипу належать:

1) Рубець; (+)

2) Атрофія; (+)

3) Садно;

4) Кірочка.

3. До стійких вторинних елементів висипу належать:

1) Папула;

2) Атрофія; (+)

3) Тріщина;

4) Рубець. (+)

4. До стійких вторинних елементів висипу належать:

1) Ліхеніфікація;

2) Лусочка;

3) Атрофія; (+)

4) Рубець. (+)

5. Атрофія шкіри розвивається внаслідок:

1) Запальної плями;

2) Папули;

3) Горбика; (+)

4) Вузла. (+)

6. Різновиди плям:

1) Розеола; (+)

2) Папула;

3) Петехія; (+)

4) Лейкодерма (+).

7. Різновиди плям:

1) Еритема; (+)

2) Везикула;

3) Пухир;

4) Пурпура. (+)

8. Різновиди плям:

1) Еритема; (+)

2) Розеола; (+)

3) Папула;

4) Вузол.

9. Різновиди плям:

1) Рубець;

2) Лейкодерма; (+)

3) Атрофія;

4) Пурпура. (+)

10. Різновиди запальних плям:

1) Розеола; (+)

2) Еритема; (+)

3) Лейкодерма;

4) Екхімози.

11. Різновиди запальних плям:

1) Пурпура;

2) Розеола; (+)

3) Телеангіектазії;

4) Еритема. (+)

12. Різновиди незапальних плям:

1) Пігментні плями; (+)

2) Еритема;

3) Лейкодерма; (+)

4) Розеола.

13. Різновиди незапальних плям:

1) Екхімози; (+)

2) Сугіляціо; (+)

3) Пурпура; (+)

4) Еритема.

14. Після запальної плями утворюється:

1) Вторинна пляма; (+)

2) Екскоріація;

3) Кірка;

4) Рубець.

15. Після запальної плями утворюється:

1) Рубцева атрофія;

2) Лусочка; (+)

3) Кірка;

4) Петехії.

16. До спеціальних дерматологічних методів дослідження відносяться:

1) Вітропресія; (+)

2) Гратаж; (+)

3) Перкусія;

4) Метод „зонда”. (+)

17. До спеціальних дерматологічних методів дослідження відносяться:

1) Діаскопія; (+)

2) Перкусія;

3) Пальпація; (+)

4) Дренаж.

18. До спеціальних дерматологічних методів дослідження відносяться:

1) Визначення дермографізму; (+)

2) Пальпація;

3) Дренаж;

4) Діаскопія. (+)

19. Провідною теорією етіології червоного вовчака вважають:

1) Інфекційна;

2) Паразитарна;

3) Алергічна;

4) Аутоімунна. (+)

20. Для хронічного червоного вовчака характерні елементи висипу:

1) Кірочка;

2) Пляма; (+)

3) Атрофія;

4) Садно.

21. Для хронічного червоного вовчака характерні елементи висипу:

1) Пляма; (+)

2) Ліхенізація;

3) Лусочка; (+)

4) Екскоріація.

22. Для хронічного червоного вовчака характерні елементи висипу:

1) Рубець;

2) Атрофія; (+)

3) Кірочка;

4) Ерозія.

23. Для хронічного червоного вовчака характерні елементи висипу:

1) Лусочка; (+)

2) Пляма; (+)

3) Вузол;

4) Виразка.

24. Для склеродермії характерні елементи висипу:

1) Пляма; (+)

2) Пустула;

3) Атрофія; (+)

4) Садно;

25. Для склеродермії характерні елементи висипу:

1) Атрофія; (+)

2) Пляма; (+)

3) Папула;

4) Тріщина.

26. Клінічні форми хронічного еритематозу:

1) Дискоїдна; (+)

2) Дисемінована; (+)

3) Листовидна;

4) Бородавчата.

27. Клінічні форми хронічного еритематозу:

1) Дисемінована; (+)

2) Відцентрова Бієтта; (+)

3) Вегетуюча;

4) Папулонекротична.

28. Характерні місця висипу при дискоїдному червоному вовчаку:

1) Обличчя; (+)

2) Нижні кінцівки;

3) Волосиста частина голови; (+)

4) Верхні кінцівки.

29. Характерні патогістологічні зміни епідермісу при хронічному еритематозі:

1) Фолікулярний гіперкератоз; (+)

2) Атрофія базального шару епідермісу; (+)

3) Паракератоз;

4) Спонгіоз.

30. Характерні симптоми при дискоїдному червоному вовчаку:

1) Беньє-Мещерського; (+)

2) „Дамського каблука”; (+)

3) Нікольського;

4) Аушпіца.

31. Характерні клінічні прояви відцентрової еритеми Бієтта:

1) Еритема; (+)

2) Лусочка;

3) Атрофія;

4) Пігментація.

32. Основні клінічні прояви гострої форми системного еритематозу:

1) Еритема у вигляді метелика; (+)

2) Ендокардит; (+)

3) Поліартрит; (+)

4) Лейкоцитоз.

33. Основні клінічні прояви гострої форми системного еритематозу:

1) Поліневрит;

2) Геморагічна висипка; (+)

3) Тромбоцитоз; (+)

4) Тромбоцитопенія. (+)

34. Основні клінічні прояви гострої форми системного еритематозу:

1) Перикардит; (+)

2) Гемолітична анемія; (+)

3) Протеїнурія; (+)

4) Горбики.

35. До препаратів, які використовують для лікування хронічних форм еритематозу, належать:

1) Делагіл; (+)

2) Пеніцилін;

3) Нізорал;

4) Грізеофульвін.

36. Для лікування хронічних форм еритематозу перевагу надають вітамінам:

1) С;

2) РР; (+)

3) В12; (+)

4) В1.

37. Для місцевого лікування хронічних форм еритематозу використовують мазі:

1) Кортикостероїдні; (+)

2) Протигрибкові;

3) Вітамінні;

4) Антипаразитарні.

38. До препаратів, які використовують для лікування системного еритематозу, належать:

1) Преднізолон; (+)

2) Делагіл; (+)

3) Метатрексат; (+)

4) Нізорал.

39. Для лікування системного еритематозу перевагу надають вітамінам:

1) С;

2) В12; (+)

3) В6;

4) РР. (+)

40. Для місцевого лікування системного еритематозу використовують мазі:

1) Антипаразитарні;

2) Протигрибкові;

3) Кортикостероїдні; (+)

4) Вітамінні. (+)

41. До клінічних форм склеродермії належать:

1) Себорейна;

2) Бляшковидна; (+)

3) Лінійна; (+)

4) Системна. (+)

42. В дитячому віці найчастіше зустрічається форма склеродермії:

1) Бляшковидна;

2) Лінійна; (+)

3) Еритродермічна;

4) Системна.

43. В основі патогенезу склеродермії знаходиться:

1) Порушення синтезу колагену; (+)

2) Порушення обміну колагену; (+)

3) Порушення мікроциркуляції; (+)

4) Дефекти імунної системи. (+)

44. Основними провокуючими факторами виникнення склеродермії є:

1) Хронічна інфекція; (+)

2) Ендокринні дисфункції; (+)

3) Стреси;

4) Переохолодження.

45. Стадії розвитку склеродермії:

1) Набряк; (+)

2) Еритема;

3) Атрофія; (+)

4) Ущільнення. (+)

46. Для лікування хронічної склеродермії використовують:

1) Пеніцилін; (+)

2) Стрептоміцин;

3) Лідазу; (+)

4) Алое. (+)

47. Для лікування хронічної склеродермії використовують:

1) Ультразвук; (+)

2) Іонофорез; (+)

3) Парафінотерапію; (+)

4) Рентгенотерапію.

48. Для місцевого лікування склеродермії використовують мазі:

1) Антипаразитарні;

2) Вітамінні;

3) Кортикостероїдні; (+)

4) Протигрибкові.

49. При системній склеродермії здебільшого вражається:

1) Шкіра; (+)

2) Стравохід; (+)

3) Сечовий міхур;

4) Серце. (+)

50. У лікуванні системної склеродермії використовують:

1) Стрептоміцин;

2) Пеніцилін; (+)

3) Лідазу; (+)

4) Преднізолон. (+)

51. У лікуванні системної склеродермії використовують:

1) Циклоферон; (+)

2) Гентаміцин;

3) Метатрексат; (+)

4) Пеніцилін. (+)

22. Хвора 35 р., скаржиться на зниження працездатності, тривалий фебрилітет, висипку, біль у дрібних суглобах кистей. Об'єктивно: на щоках – еритематозний “метелик”, суглоби симетрично припухлі; над легенями – шум тертя плеври. ЗАК: анемія, лейкопенія, лімфопенія. У сечі – протеїнурія, циліндрурія. Ваш діагноз?

1) Системний червоний вовчак; (+)

2) Дерматоміозит;

3) Системний васкуліт;

4) Ревматизм;

5) Ревматоїдний артрит.

23. Хвора М., 42 роки, скаржиться на ураження шкіри живота, яке помітила три місяці тому. Ураження викликає відчуття легкої напруги шкіри. Об`єктивно: на животі спостерігається два вогнища ураження шкіри розмірами 10х15 см. та 5х8 см. Вогнища мають овальну форму. Шкіра у них суха, блискуча, має жовтуватий відтінок. По їх перифірії є рожево-синюшний вінчик. Пальпаторно визначається затвердіння шкіри, яка почала збиратися в складку. Волосся у вогнищах ураження шкіри відсутнє. Поставте кліничний діагноз.

1) Бляшкова склеродермія; (+)

2) Фіксована еритема;

3) Обмеженний нейродерміт;

4) Дерматит;

5) Трихофітія гладенької шкіри.

содержание .. 8 9 10 11 ..