ПЛАН

Згідно плану роботи Головного управління на грудень місяць 2004 року, листа Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №4-4/18-8910 від 09.12.2004р. фахівцями Управління перевірялась якість та безпека новорічних прикрас, іграшок, ялинок штучних та піротехнічних побутових виробів.

Всього перевірено 27 підприємств торгівлі різних форм власності.

Проінспектовано товарів у кількості 2055 одиниць на загальну суму 25,1 тис. грн.З них забраковано через невідповідність нормативним документам по маркуванню 22 одиниці на загальну суму 0,5 тис. грн. Тимчасово припинялась реалізація товарів через відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар та через відсутність документів, що засвідчують якість та безпеку товару, у кількості 2033 одиниць на загальну суму 24,6 тис. грн.

Особлива увага при перевірках приділялась реалізації виробів ялинкових шариків В основному до продажу пропонувались товари виробництва фірми «Галімпекс» — скло-дзеркальний завод» м.Львів. Дані товари відповідають вимогам ДСТ 1724-92 по маркуванню, містять інформацію про безпечне використання, а також супроводжуються сертифікатами відповідності. В перевірених підприємствах порушень при реалізації піротехнічних виробів не встановлено.

Також слід відзначити збільшення кількості новорічних прикрас і іграшок вітчизняного виробництва, які мають належне маркування та супроводжуються документами, що засвідчують якість та безпеку товару.

Приклади:

При перевірці магазину “Фуршет-Гурман” ТОВ “Терра-Трейд” припинено реалізацію ялинок штучних, свічок новорічних виробництва Польщі, Китаю і невідомого виробника в кількості 33 одиниць на суму 2058,00 грн. через відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про виробника, його місцезнаходження, дату виготовлення, правила та умови ефективного використання (викладені іноземною мовою).

При перевірці магазину “Сільпо” ЗАТ “Фоззі” забраковано ялинкові прикраси виробництва України в кількості 22 одиниць на суму 469,87 грн. через невідповідність ДСТУ 2166-93 по маркуванню (відсутнє) та ДСТУ 1724-92 п.1.2.2. по комплектності (відсутній перелік прикрас, що входять до набору, з зазначенням їх кількості); припинено реалізацію електрогірлянд ялинкових, ялинки штучної виробництва Китаю і невідомого виробника в кількості 20 одиниць на суму 417,52 грн. через відсутність сертифікату відповідності, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про виробника, його місцезнаходження, дату виготовлення, правила та умови ефективного використання.

При перевірці магазину “Шалун” СПД Найко О.Є припинено реалізацію іграшок, прикрас новорічних невідомого виробника в кількості 128 одиниць на суму 1473,20 грн. через відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про виробника, його місцезнаходження, дату виготовлення, артикул, правила та умови ефективного використання.

При перевірці магазину ЗАТ “Жовтневий Універмаг” припинено реалізацію електрогірлянд, ялинок штучних невідомого виробника в кількості 22 одиниць на суму 558,00 грн. через відсутність сертифікату відповідності, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про виробника, його місцезнаходження, дату виготовлення, правила та умови ефективного використання.

За виявлені порушення законодавства про захист прав споживачів притягнуто до адміністративної відповідальності 27 осіб на суму 3,0 тис. грн. До підприємств застосовано економічні санкції на суму 8,1 тис. грн.

Закон України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 р. в який в наступний період були внесені істотні зміни, які заповнили окремі прогалини в регулюванні відносин за участю споживачів-громадян.

Преамбулою Закону України "Про захист прав споживачів” передбачено, що цей Закон регулює відносини між споживачем товарів (робіт, послуг) і виробниками, виконавцями, продавцями. Крім цієї загальної формули, за допомогою якої в національному законодавстві окреслюється коло відносин, що регулюються певним законом, до преамбули Закону "Про захист прав споживачів” включено також визначення головних термінів, які використовуються у Законі. Зазначимо, що визначення понятійного апарату Закону не у спеціальній статті, а безпосередньо в його преамбулі є характерною рисою Закону України "Про захист прав споживачів". Причому, на наш погляд, причина цієї особливості внутрішньої побудови Закону полягає в тому, що приймався він у той час, коли вимоги до законодавчої техніки ще не були сформовані у такому вигляді, як вони діють зараз. У сучасних умовах, на наш погляд, доцільним стало б виділення основних термінологічних понять Закону України "Про захист прав споживачів” у окрему статтю.

За преамбулою Закону "Про захист прав споживачів", споживач - це громадянин, який замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) до власних побутових потреб.

Виходячи з вказаного Закону, споживачами можуть бути тільки громадяни. Проте, до них відносяться не тільки ті громадяни, які придбавають або мають намір придбати товари (роба послуги), а й ті громадяни, які безпосередньо користуються товарами (роботами, послугами).

Таким чином, споживачем є не тільки громадянин, який придбав, наприклад, квиток (товар) для проїзду, путівку для лікуван­ня чи ялинкові прикраси, а також і громадянин, який користується цим това­ром (послугою) та члени його сім'ї (якщо вони є учасниками цих відносин), у тому числі громадянин, який отримав цей товар (по­слугу) як подарунок.

Під поняттям споживач мається на увазі не тільки громадяни України, а й громадяни інших країн, які придбали товари, робо­ти, послуги на території України. Цей висновок базується на то­му, що законодавство України про статус цих осіб не передбачає будь-якого обмеження їх прав споживачів під час їх перебування на території України.

Споживачем є фізична особа, яка має тільки намір придбати товар, наприклад ялинкові прикраси, або замовити послугу. Це особливо стосується положень ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо надан­ня споживачам необхідної, доступної та достовірної інформації про товари, роботи, послуги.

На відносини по виготовленню та продажу товарів, виконан­ню робіт і наданню послуг громадянином, який не є підприєм­цем, а також на випадки придбання товарів, користування послу­гами громадянином лише для підприємницької діяльності або підприємствами, установами, організаціями дія Закону не поширюється.

Виходячи з наведеного, законодавство про захист прав спо­живачів не поширюється на відносини між юридичними особами, підприємствами, установами, організаціями, які випливають із договорів купівлі-продажу, поставки та інших зобов'язань, оскільки такі відносини регулюються нормами цивільного законо­давства. Тут слід вказати, що пропозиції про поширення дії положень Закону "Про захист прав споживачів" на підприємців, у першу чергу підприємців-фізичних осіб, мають під собою певне підґрунтя у Статуті захисту споживачів, який був затверджений Європейською радою ще у 1973 р., до споживачів були віднесені не тільки фізичні, але й юридичні особи, які придбають товари, наприклад ялинкові прикраси, і послуги з метою особистого користування. Крім цього, слід звернути увагу на те, що у національному законодавстві у ряді випадків під споживачами розуміються також і юридичні особи. Наприклад, у частині першій ст. 12 "Захист прав споживачів" За­кону України "Про зв'язок" йдеться про те, що підприємства, об'єднання зв'язку мають вживати заходи щодо задоволення по­треб юридичних та фізичних осіб у всіх видах послуг зв'язку та щодо підвищення їх якості, тобто терміном "споживачі послуг зв'язку" охоплюються як фізичні, так і юридичні особи.

До речі, враховуючи вказану тенденцію, ми не підтримуємо пропозицію Л.М.Іваненко про зміну назви Закону "Про захист прав споживачів" на Закон "Про права споживачів-громадян та їх захист". Разом із тим, навряд чи у сучасних умовах варто повні­стю поширювати дію Закону "Про захист прав споживачів" на юридичних осіб. Більш доцільним стало б спеціальне визначення тих положень цього Закону, які поширюються на юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльно­сті. Безумовно, що мова має йти лише щодо окремих предметів, які придбаваються через торговельну мережу, або про надання певних послуг.

Споживач може виступати у правові відносини з виробни­ком, виконавцем та продавцем. Під виробником розуміється під­приємство, установа, організація та громадяни-підприємці, які виробляють товари - ялинкові прикраси для їх реалізації. У тому випадку, коли виробник реалізує ялинкові прикраси споживачу, він вважа­ється продавцем і на нього у повній мірі поширюються вимоги Закону як на продавця товарів (послуг).

Під продавцем розуміється підприємство, установа, організація чи громадяни-підприємці, які реалізують (здійснюють) товари – ялинкові прикраси споживачеві за договором купівлі-продажу. У цьому випадку мається на увазі договір роздрібної купівлі-продажу, одною з сторін якого є підприємство або підприємець, які здійснюють роздрібну торгівлю. Під виконавцем розуміється підприємство, установа, організація або громадянин - підприємець, які виконують роботи (ательє, перукарні, ремонтні майстерні, послуги з будівництва та влаштування житла громадян) або надають послуги (транспорт, зв'язок, побутові послуги). Слід нагадати, що у цілому для загального визначення підприємців, які вступа­ють у відносини із споживачами, у Законі "Про захист прав спо­живачів" використовується загальний термін "суб'єкти господар­чої діяльності", під якими розуміються підприємства, установи, організації (їх філії, представництва, відділення), незалежно від форми власності, іноземні юридичні особи (їх філії, представни­цтва, відділення), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють господарську діяльність на території України.

При цьому треба мати на увазі, що основою виникнення відносин між споживачем та виконувачем послуг чи продавцем ялинкових прикрас є договір купівлі-продажу, договір перевезення, побутового замовлення, підряду та ін. Причому за преамбулою Закону Укра­їні "Про захист прав споживачів" у редакції Закону від 10 січня 2002 р. під договором розуміється усна чи письмова угода між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну і інші умови, за якими здійснюються купівля-продаж, роботи та послуги. Письмова угода може оформлятися квитанцією, товар­ним чи касовим чеком, квитком, путівкою, талоном або іншими документами, які об'єднані загальним терміном "розрахунковий документ".

Разом із тим, як роз'яснює Верховний Суд України (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 р. "Про Практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів"), оскільки в системі роздрібної торгівлі договір купівлі-продажу, як правило, збігається з його виконанням, на нього відповідно до статей 43,44 Цивільного Кодексу України поширюються вимоги щодо обов'язкової письмової форми, то втрата зазначених документів недодержання їх при придбанні товару чи можливість їх відновлення не позбавляє споживачів права доводити факт купівлі-продажу за допомогою свідків.

Варто згадати, що понятійний апарат Закону "Про захист прав споживачів" з моменту його прийняття зазнав певних змін. Якщо в його першій редакції (від 12 травня 1991 р.) розкривався зміст 10 головних понять, які використовувались у Законі: споживач, покупець, замовник, продукція, виготовлювач, виконавець, продавець, договір, державний стандарт, норматив технічна документація, то у редакції від 15 грудня 1993 р. їх кількість була зменшена до 7. Причому, на наш погляд, проведене скорочення було виправданим, наприклад, виключення із Закону таких термінів, як "покупець" та "замовник", було поєднані внесенням необхідних уточнень до визначення "споживач”. Стосовно ж виключення із Закону "Про захист прав споживачів термінів "державні стандарти", "нормативно-технічна документація", то його можна пояснити прийняттям декретів Кабінету Міністрів України від 8 квітня 1993 р. "Про державний нагляд додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за порушення" та від 10 травня 1993 р. "Про стандартизацію та сертифікацію", в яких були визначені правові та економічні основи систем стандартизації та сертифікації в Україні. Корисним для практики правозастосування слід визнати включення до преамбули Закону визначення змісту таких понять, як "недолік" та „істотний недолік". Чергові зміни до понятійного апарату Закону "Про захист прав споживачів" були внесені Законом від 10 січня 2002 року, після прийняття якого у преамбулі Закону знову стало10 термінів. До попередніх 7 (споживач, виготівник, виконавець, продавець, договір, недолік та істотний недолік) були додані значення "безпека товару", суб'єкт господарської діяльності'' та "термін придатності", а термін "виготівник" був замінений на "виробника".

У розділ І "Загальні положення" Закону "Про захист прав споживачів" включено дві статті: ст.1 "Законодавство України про захист прав споживачів" та ст.2 "Міжнародні договори". Та­ким чином, фактично у цьому розділі замість загальних положень (до яких можна віднести визначення основних термінів, які вико­ристовуються у Законі, принципів правового регулювання відповідних суспільних відносин, завдання закону тощо) встановлюється склад законодавства про захист прав споживачів, який є важливою, але не єдиною складовою загальних положень.

Зокрема, при формулюванні принципів, на підставі яких має відбуватись захист прав споживачів, можна використати принци­пи, визначені Л.М. Іваненко:

- встановлення державних обов'язкових вимог до якості товарів – ялинкових прикрас, (робіт, послуг); торговельного та інших видів обслуговування населення;

- пріоритету законодавчого регулювання над договірним у відносинах між продавцями (виконавцями) та покупцями (замов­никами);

- встановлення додаткових обов'язків для продавців (виготівників) та привілеєвих прав для споживачів-покупців (замовни­ці) порівняно з загальними засадами цивільного законодавства;

- встановлення спеціальних способів захисту прав спожива­чів після придбання ялинкових прикрас органами Державного комітету України стандартизації, метрології та сертифікації та об'єднаннями споживачів, а також спрощеного судового захисту.

Слід вказати, що за ст.1 Закону України "Про захист прав споживачів" законодавство України про захист прав споживачів складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього. Слід підкреслити, що у першій редакціїцього Закону (від 12 травня 1991 р.) в його ст.1 була друга частина, в якій встановлювалось, що у випадках, прямо зазначених у цьому Законі та інших законодавчих актах, заходи щодо реалізації прав споживачів можуть регулюватися постановами Кабінету Міністрів Української РСР. Проте, вже Законом від 15 грудня 1993 р. ця частина із ст.1 Закону "Про захист прав споживачів" була вилучена.

Однак це зовсім не означає, що Уряд позбавлений повноважень щодо нормативного регулювання окремих аспектів захисту прав споживачів. По-перше, його відповідні повноваження базуються на п.2 ст.116 Конституції України, за якою Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина. По-друге, і в самому Законі "Про захист прав споживачів" передбачено право Кабінету Міністрів України затверджувати, наприклад, правила торговельного, побутового інших видів обслуговування (виконання робіт, надання послуг (ст.22 Закону), а також переліки сезонних товарів, гарантійні терміни, на які обчислюються з початку відповідного сезону (ст.13); перелік товарів для обмінного фонду (ст.14); перелік товарів, що не підлягають обміну (поверненню) з підстав, визнаних Законом (ст.20), тощо.

Суттєве значення для захисту прав споживачів мають нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади, в першу чергу, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації, який є правонаступником Державного комітету України у справах захисту прав споживачів, а також Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України і Антимонопольного комітету України.

Говорячи про склад законодавства про захист прав споживачів, необхідно також згадати Положення про порядок тимчасового припинення діяльності підприємств сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, які систематично реалізують недоброякісні товари, порушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання і транспортування товарів; про порядок вилучення неякісних товарів – ялинкових прикрас, документів та інших предметів, що свідчать про порушення прав споживачів; про порядок припинення (заборони) господарюючими суб'єктами відвантаження, реалізації (продажу) і виробництва товарів – ялинкових прикрас, виконання робіт і надання послуг, що не відповідають вимогам нормативних документів, затверджені Постановою Верховної Ради України №26/95-ВР від 25 січня 1995 р. Не аналізуючи вказані нормативно-правові до­кументи по суті, вважаємо за необхідне вказати, що, на нашу ду­мку, доцільним стало б перенесення норм вказаних Положень безпосередньо до тексту Закону України "Про захист прав спо­живачів".

Крім національного законодавства, певне значення для захи­сту прав споживачів мають також положення міжнародного пра­ва. Так, згідно зі ст.2 Закону "Про захист прав споживачів", якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що є в законодавстві України про захист прав споживачів, то на її території застосовуються правила міжнародного договору. Тут можна згадати, що 7 березня 2002 р. Верховною Радою Укра­їни був прийнятий Закон "Про ратифікацію Угоди про основні напрями співробітництва держав - учасниць Співдружності Не­залежних Держав у галузі захисту прав споживачів".

Законодавством детально врегульовано права споживачів:

Споживач має право на те, щоб товари – ялинкові прикраси, при звичайних умовах їх використання, збереження або транспортування були безпечни­ми для його життя, здоров'я, навколишнього природного середовища, а також не заподіювали збиток його майну.

Право на безпеку означає, що товари – ялинкові прикраси, за дотримання правил збереження і використання не заподіють шкоди життю, здоров'ю і майну спожива­ча, а також навколишньому природному середовищу.

На товари використання яких понад установлений термін є небезпечним і може заподіяти споживачеві шкоду, встановлюється термін служби (термін придатності). Реалізація товару після закінчення терміну його придатності законом заборонена. Ці вимоги стосуються продуктів харчування, медичних препаратів, косметики тощо. Термін придатності має вказуватися на упаковці товару.

Існує низка товарів, небезпечних за умови неправильного їх використання. До таких товарів належать деякі будматеріали, товари побутової хімії тощо. Виробник зобов'язаний попереджати споживача про наявність терміну придатності товару, обов'язкові умови його використання і можливі наслідки у разі порушення їх, а також про необхідні дії після закінчення цього терміну.

Виробник зобов'язаний інформувати споживача про можливий ризик і про безпечне використання товару за допомогою прийнятих у міжнародній практиці позначень.

Для забезпечення права споживача на безпеку товарів і послуг держава зобов’язала сертифікувати всі товари, що можуть за певних умов виявитись небезпечними, наприклад ялинкові прикраси. Сертифікат відповідності підтверджує одну, але, мабуть, найголовнішу якість товару - безпеку його при використанні. Аби переконатися в безпеці одержуваного товару, споживач має право вимагати сертифікат у продавця.

У кожній державі, зокрема й в Україні, існують визначені нормативи, стандарти безпеки товарів – ялинкових прикрас, яких мають додержуватися всі без винятку виробники.

Нормативи розробляються спеціальним державним органом — Державним комітетом зі стандартизації, метрології і сертифікації — і обов'язкові для всіх товарів, зокрема й тих, що надходять до нас з-за кордону. Перевірка відповідності якості товарів – ялинкових прикрас, вимогам стандартів називається сертифікацією. Товари, що пройшли сертифікацію, одержують спеціальне посвідчення — сертифікацію відповідності. Цей документ супроводжує товари на всьому шляху їх проходження від виробника до конкретного покупця. У кожного продавця має бути сертифікат відповідності на ялинкові прикраси, що реалізується. Покупець має право вимагати у продавця пред'явлення сертифікату, аби переконатися у безпеці товару, тобто в тому, що телевізор не вибухне, а ковбаса не стане причиною отруєння. А це вже непогано.

Втім навіть державна сертифікація не в змозі цілком виключити надходження у продаж товарів, що можуть заподіяти шкоду життю, здоров'ю або майну споживача. Якщо про небезпечні властивості товару стало відомо після проходження його у торговельну мережу і реалізації його споживачам, такий товар має бути відкликаний виробником.

3.2 Програма інспекційної перевірки підприємств торгівлі,

які реалізують ялинкові прикрас

Здійснення інспектування підприємств торгівлі, які реалізують ялинкові прикрас пов'язано з проведенням цілої системи заходів, які спрямовані на попередження порушень прав споживачів. До них відносяться дотримання суб'єктами господарю­вання, громадянами-підприємцями вимог законів, законодавчих актів, постанов уряду, правил, нормативно-технічної документації.

Форми контролю мають свої відміни, які необхідно враховувати в роботі службовцям державних органів контролю для забезпечення реалізації політики щодо захисту прав споживачів.

Найбільш поширеними формами контрольної роботи вважаються перевірки. Мета їх здійснення зводиться до визначення наявності недоліків і порушень, встановлення умов їх виникнення. Кінцева мета контролю - виправлення виявлених недоліків, припинення порушень прав споживачів, усунення причин, що їх викликають. При їх проведенні з'ясовується у якому стані знаходиться дотримання нормативних актів, які регламентують діяльність господарюючих суб'єктів сфери торгівлі,які реалізують ялинкові прикраси робиться ретельний аналіз документації з питань перевірки у поєднанні із глибоким визначенням фактичного стану справ.

За кількістю підприємств, що перевіряються, та за кількістю осіб, що беруть участь у обстеженні, перевірки бувають:

- разові (одиничні),

- вибіркові,

- масові.

Залежно від змісту поставленої мети і питань, що вивчаються, перевірки можна поділити на:

- цільові

- комплексні.

Разова (одинична) перевірка має на меті вивчити окреме питання або упевнитися у достовірності того чи іншого сигналу, звернення, скарги. Такі перевірки можуть бути спланованими і раптовими (несподіваними), мета яких полягає в тому, щоб зафіксу­вати фактичний стан справ, присікти незаконні дії та зловживання, а у разі необхідності передати матеріали перевірок про дії осіб, що містять ознаки злочину органам дізнання чи попереднього слідства.

Вибіркова перевірка дає можливість визначити стан справ на одному чи декількох підприємствах. За її результатами можна уявити про стан справ для проведення перевірки і на інших підприємствах цього профілю.

Масові перевірки проводяться з метою вивчення стану справ у всій сфері в цілому у масштабі району, міста, області. Проведення масових перевірок забезпечується одночасними цілеспрямованими діями підрозділів управління і за участю інших контролюючих органів (за домовленістю). Дієвість цієї форми полягає, перш за все, у тому, що вона розкриває фактичне становище на великій кількості об'єктів з конкретного питання, дозволяє наочно порівняти їх роботу, краще використати позитивні приклади діяльності підприємств.

Організація масових перевірок – справа складна, потребує всебічної підготовки, планування, поточного контролю за перебігом проведення і якісного аналізу результатів перевірки та прийняття відповідних заходів для наведення порядку у сфері підприємств торгівлі, які реалізують ялинкові прикрас. Такі перевірки, як правило, очолюють керівники управлінь.

Цільова перевірка проводиться з метою вивчення одного або декількох найбільш актуальних питань об'єкта, що перевіряється. Вона здійснюється з певною метою і може охопити як одне, так і всі підприємства на одній вулиці, в одному районі або спеціалізовані підприємства. Цільова перевірка, що проводиться на більшості або на всіх спеціалізованих підприємствах, або у районі, найчастіше зветься рейдом.

Комплексна перевірка охоплює не окремі питання об'єкта, що перевіряється, а більшість їх або весь комплекс питань.

Комплексна перевірка діяльності торговельного підприємства включає такі питання:

• наявність на фасаді торгового приміщення вивіски із зазначенням назви господарюючого суб'єкта та власника або уповноваженого ним органу, у громадянина-підприємця - таблички із зазначенням його адреси, номера свідоцтва про державну реєстрацію господарюючого суб'єкта та назви органу, що здійснив цю реєстрацію, наявність інформації про режим роботи;

• інформація споживачам про роздрібні ціни на товари, правильність позначення роздрібних цін;

• дотримання правил продажу;

• правильність розрахунків із споживачами: проведення грошей через ЕККА, видача споживачеві касових чеків, правильність встановлення роздрібних цін;

• дотримання правил користування засобами вимірювання, наявність контрольних засобів вимірювання;

• наявність інформації про товари, яка передбачена Законом України «Про захист прав споживачів» та нормативними документами;

• дотримання правил зберігання і продажу товарів, дотримання термінів реалізації товарів;

• наявність у господарюючого суб'єкта відповідних документів на товари, які є у продажу, що передбачені чинним законодавством (товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, прибутково-збиткові накладні, сертифікати відповідності державної системи сертифікації або копія зазначеного сертифіката, завірена господарюючим суб'єктом, що відпустив товар, який підлягає обов'язковій сертифікації );

• наявність на товарах, що надійшли до продажу, документів, які б засвідчували їх якість, а також надавали інформацію про виробника, дати виготовлення, кінцевого терміну реалізації продукції;

• наявність Книг відгуків і пропозицій на доступному для споживачів місці. Розгляд скарг і заяв громадян відповідно до чинного законодавства;

• наявність «Куточка покупця», забезпечення в ньому інформації для споживачів, витяг із правил торговельного обслуговування та правил продажу товарів. Наявність адреси і телефонів органів, що забезпечують державний захист прав споживачів тощо.

З метою попередження порушень прав споживачів службові особи державних органів у справах захисту прав споживачів на підставі статті 5 п.2 Закону України «Про захист прав споживачів» мають право перевіряти у господарюючих суб'єктів сфери торгівлі, які реалізують ялинкові прикраси :

• додержання обов'язкових вимог щодо безпеки товарів (робіт, послуг);

• дотримання правил торгівлі та надання послуг.

Безперешкодно обстежувати, відповідно до законодавства, будь-які виробничі, складські й торговельні приміщення цих суб'єктів.

При складанні і розробці перспективних та поточних планів контрольної роботи слід мати на увазі, що проведення перевірок за часом і за змістом повинні бути підпорядковані:

• завданням державних органів у справах захисту прав споживачів відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», іншим Законам України та законодавчим актам у справах захисту прав споживачів. Положенню про Управління у справах захисту прав споживачів обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації;

• Постановам Верховної Ради України, наказам Президента України, постановам і розпорядженням Кабінету Міністрів України, наказам, розпорядженням представника Президента України в областях, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів;

• розробленим заходам по удосконаленню діяльності державних органів;

• інших аспектів проблем захисту інтересів споживачів.

У планах вказується тема і підприємства для перевірок, терміни їх проведення і виконавці. Плани складаються відповідними підрозділами управління з урахуваннях пропозицій відділів, узгоджуються і доповнюються заступниками, затверджуються начальником управління. У планах територіальних управлінь, згідно із завданням і функціями, які визначені Положенням про Управління, передбачаються розділи контрольних (повторних) перевірок, організаційних заходів інформації та освіти населення, зв'язків з державними і громадськими організаціями, для здійснення контролю, інші аспекти діяльності.

У планах роботи розподіляється рівномірність завантаження усіх спеціалістів за їх фахом, досвідом та терміном виконання конкретних етапів контролю, що давало б можливість визначити персональний внесок кожного працівника.

Якість перевірки, як важливої умови її дієвості, залежить від попередньої підготовки перевірки. Підготовка перевірки починається із складання плану, де формулюються мета перевірки та питання, що підлягають вивченню. План перевірки затверджується керівництвом управління.

Залежно від кількості об'єктів, що підлягають перевіркам, а також від виду перевірки та інших обставин визначається склад комісії спеціалістів-перевіряючих. Важливим є призначення керівника перевірки, його уміння організувати процес підготовки і проведення перевірки та її завершення. Для чіткого розкриття мети і завдань перевірок з учасниками обов'язково проводиться інструктаж, а при складних перевірках можливо і спеціальні заняття, де проходить ознайомлення із законодавчими, нормативними актами й інструкціями до теми контролю, даються роз'яснення відносно оформлення всіх необхідних матеріалів: звітні дані, довідки, акти, протоколи, аналізи, пояснення, висновки, довідки.

Інструктаж та заняття проводять керівники підрозділів, провідні спеціалісти, за необхідністю залучаються фахівці інших контролюючих органів та установ. Керівникові комісії чи службовій особі виписується спеціальне посвідчення на проведення перевірки за підписом керівника управління. Посвідчення реєструється у журналі видачі за порядковим номером, підписом про одержання. Посвідчення вважається дійсним на конкретну перевірку, підприємство, термін і підкріплюється до матеріалів перевірки після її завершення.

На місці проведення перевірки керівник комісії чи службова особа пред'являє посвідчення керівникові підприємства, знайомить його з темою і метою перевірки, вирішує питання про умови роботи перевіряючих та працівників установи, щоб забезпечити нормальний ритм виконання своїх прямих службових обов'язків.

Недоліки та порушення, які виявлені у процесі перевірки, повинні бути документально підтверджені й доказані. Для цього використовуються:

• оригінали документів, які вилучаються, якщо їх зберігання не гарантується. При вилученні оригіналів документів перевіряючі повинні скласти відповідно опис і залишити його на об'єкті;

• копії оригіналів документів, які за необхідності завіряються підписами відповідних службових осіб перевіреного об'єкта і печаткою. Копії знімаються із потрібної частини документів;

• проміжний акт, який складається для того, щоб зафіксувати фактичний стан справ на об'єкті, якщо порушення неможливо підтвердити документально. Помічені недоліки і порушення підтверджуються двосторонніми підписами і потім відображаються в акті перевірки;

• офіційні довідки, необхідність їх одержання виникає при встановленні фактів виявлених розходжень із звітними, інших порушень, які виникають під час перевірки;

• пояснення посадових осіб беруться до уваги під час перевірки на встановлені недоліки та порушення, які пишуться на адресу управління кожною особою, що їх допустила.

Перевіряючі особи до матеріалів перевірки роблять запит тільки на ті документи, які необхідні для розкриття суті теми і не обтяжують посадових осіб підготовкою довідок, цифрових та інших даних, які не відносяться до офіційної звітності.

Взаємовідносини перевіряючих із посадовими особами підприємств перевірки повинні бути коректними і діловими, сприяти спокійному, об'єктивному і принциповому аналізу фактичного стану справ, прискоренню виправлення недоліків та порушень.

На завершення перевірки на кожному підприємстві чи групі підприємств складається акт, у якому аргументовано і логічно відображаються факти виявлених недоліків і порушень, конкретні винні особи, робляться посилання на відповідні нормативні акти.

3.3 Рекомендації контролюючим органам щодо забезпечення

захисту прав споживачів при реалізації ялинкових прикрас

Право громадянина на безпечне для життя довкілля і на інформацію про якість товарів зазвшчай є соціально-економічним правом, оскільки його реалізація шожлива, насамперед, завдяки відповідному рівню матеріально™ виробництва та соціальних відносин в суспільстві. Держава бере на себе обов'язок вста­новлювати для виробників певнії вимоги щодо якості товарів та зобов'язати виробників, продаївщв надавати громадянам всю інформацію щодо властивостей : запропонованого споживачам товару. Це вона робить шляхом щрийняття відповідних законів, створення спеціальних органів з контролю за якістю продукції та захисту прав потерпілих тощо..

Державою та урядом України розроблені та прийняті зако­нодавчі акти стосовно визначеним основних напрямів держав-I ної та соціальної політики у сфегрі прав споживачів та їх по­дальшого розвитку.

Основними напрямами соціаїльної політики на період до 2004 року, схваленими Указом Президента України від 24 травня 2000 р. № 717/2000, з метою пом'якшення негативних тенденцій

на споживчому ринку України і створення в державі сприятли­вого соціального клімату передбачалося:

- забезпечити здійснення постійного і ефективного держав­ного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів центральними, місцевими органами виконавчої влади, суб'єктами підприємницької діяльності;

- активізувати роботу щодо запобігання виготовленню та реалізації на споживчому ринку України неякісної, фальсифіко­ваної та небезпечної для життя і здоров'я людей продукції (товарів) шляхом виявлення такої продукції у виробника, поста­чальника, вжиття дійових заходів до вилучення неякісної продукції (товарів) з обігу, притягнення порушників до перед­баченої законодавством відповідальності;

- посилити контроль за додержанням вимог нормативно-правових актів, що регулюють відносини між громадянами як споживачами і суб'єктами господарювання, передусім у сфері житлово-комунального господарства, зв'язку та транспорту;

- підвищити ефективність використання законодавчих важе­лів захисту прав споживачів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг з виконанням узгоджених спільних дій державними органами контролю і нагляду, правоохоронними органами та місцевими органами виконавчої влади;

— установити постійний контроль за додержанням суб'єктами господарювання вимог законодавства щодо забезпечення спожи­вачів у сфері обслуговування населення необхідною, доступ­ною і достовірною інформацією про товари (роботи, послуги);

- забезпечити організацію виробництва і поширення со­ціальної рекламної інформації про шкоду тютюнокуріння та вживання алкоголю;

- сприяти прискоренню вирішення питання про встанов­лення адміністративної відповідальності за обман споживачів, що завдає незначних збитків;

- здійснити заходи щодо вдосконалення законодавства з питань захисту прав споживачів та поетапного його наближення до законодавства Європейського Союзу;

- забезпечити проведення експертизи всіх проектів законо­давчих та інших нормативно-правових актів щодо їх відповід­ності законодавству з питань захисту прав споживачів;

- підвищити рівень інформаційно-просвітницької та правової роботи серед населення щодо роз'яснення норм і положень законодавства з питань захисту прав споживачів та забезпечи­ти надання практичної допомоги споживачам у разі порушення їх прав;

- сприяти розвитку та активізації діяльності громадських організацій споживачів.

Указом Президента України від 12 січня 2002 р. № 16/2002 "Про заходи щодо посилення державного захисту прав спожи­вачів" в Україні були створені Міжвідомча рада з питань за­хисту прав споживачів та Український центр з проблем захисту прав споживачів.

11 грудня 2002 р. Президент України підписав Указ № 1148/ 2002 "Про Програму захисту прав споживачів на 2003—2005 роки", метою якої є розв'язання комплексу проблем у сфері захисту прав споживачів, зокрема шляхом:

- удосконалення захисту прав та інтересів споживачів;

- створення належних умов для насичення споживчого ринку якісними та безпечними товарами, роботами, послугами;

- підвищення рівня захисту здоров'я та безпеки спожи­вачів;

- удосконалення законодавства України у сфері захисту прав споживачів, зокрема адаптація його до законодавства Європей­ського Союзу;

- створення належних умов для реалізації громадянами-споживачами своїх законних інтересів і прав на території України.

ВИСНОВКИ

Головна проблема в збуті новорічних товарів — відсутність планування замовлень. Щороку створюється нова колекція ялинкових прикрас. Оптовики, що цікавляться новорічними товарами в березні-квітні, мають можливість придбати кращі вироби колекції. Більшість же клієнтів закуповують іграшки в листопаді і, відповідно, змушені вибирати ялинкові прикраси з залишків, скаржачись на відсутність оригінальних новинок. Задовольнити прохання і побажання всіх клієнтів дуже складно. Виробник, не може на свій страх і ризик випускати тільки ліквідний товар і у великій кількості. Така ситуація повторюється щорічно — не вистачає саме того, що усім подобається. Причому якщо торік оптовик не встиг купити нову колекцію, це зовсім не виходить, що в цьому сезоні він поквапиться з замовленням. У першу чергу це зв'язано з необхідністю вносити 10-20%-ну передоплату. У тім році спостерігалися позитивні зрушення в продажах новорічних товарів. Замовлення на колекцію 2004 року стали надходити ще в липні, але таких завбачливих клієнтів, на жаль, небагато.

З вітчизняними виробниками сьогодні дуже складно працювати.

Основна перешкода в тім, що виготовлювачі ялинкових прикрас не надають дилерських знижок. По однаковій опускній ціні пропонують товар і оптовикам, і роздробу. Крім того, вони щорічно зіштовхуються з тим, що роздріб в основному хоче працювати з відстрочкою платежу, і проте наприкінці сезону повертає багато товарних залишків. Магазини повинні розраховувати обсяги закупівель і стимулювати продажу. На мій погляд, недостатньо уваги приділяється викладенню товару, формуванню асортименту, оформленню вітрин. У багатьох великих столичних магазинах немає спеціалізованих відділів новорічних товарів. Ялинкові прикраси продаються в одному відділі з парфумерією, посудом або галантереєю.

Підкреслимо, щоб удержатися на ринку, необхідно мати різноманітний асортимент продукції. Крім ялинкових прикрас можна, наприклад, пропонувати фурнітуру для новорічної флористики, товари для оформлення приміщень.

Розміри торговельної площі, що відводяться щорічно для продажів ялинкових прикрас, дозволяють працювати з чотирма-п'ятьма постачальниками. На жаль, оптовики, що пропонують ялинкові прикраси і новорічні аксесуари, у перший тиждень листопаду ще не мають у своєму розпорядженні повний асортимент цікавлячих товарів.

Визначені труднощі полягають у стихійності ринку новорічних товарів. Приміром, торік ринок був перенасичений штучними ялинами. Природно, велика кількість цього товару не продалася. Крім того, асортимент в оптовиків щорічно міняється. Тому неможливо щороку шукати нових постачальників.

Як і раніше головною залишається проблема оплати товару. Оптовики вимагають часткову або повну передоплату і допускають максимальне повернення не більш 5% товару. Угадати купівельний попит дуже складно. Як правило, обсяг замовлення визначається на підставі продажів минулого року.

Відзначимо, у тім році постійні постачальники обновили асортимент на 60-70%, запропонували абсолютно новий дизайн, оформлення. Тому судячи з реакції покупців, можна розраховувати на гарну реалізацію.

ЛІТЕРАТУРА

1. ДСТУ 2166-93 (ГОСТ 24972-93) „Іграшки. Маркування, пакування, транспортування та зберігання”. – Офіц. вид. – К.: Держстандарт України, 1994.

2. ДСТУ 1724-92 „Игрушки. Украшения елочные и елки искусственные. Общие технические условия”. – Офиц. изд. – К.: Госстандарт Украины, 1992. – 11 с.

3. Гамоля Н. Новий рік годує // Галицькі контракти. – 2004. - №12. – С.48,50.

4. Дианич М.М., Зелинский О.В. Товароведение промышленных товаров. – М.: Экономика, 1981.

5. Жук Ю.Т., Жук В.А., Кисляк Н.К. Теоретичні основи товарознавства: Навч. посіб. – К.: НМЦ „Укоопспілка”, 2000. – 336 с.

6. Кабирова Н. «В кустах игрушечные волки…» // Бизнес. – 2002. - №47. – С.74-75.

7. Кабирова Н. „На ель однажды взгромоздясь…» // Бизнес. – 2004. - №28/29. – С.80-81.

8. Осетинська Г. Захист споживачів: проблеми розвитку законодавства України. Монографія. – К., 2002. – 128 с.

9. Остановский Т.С., Митюшин Я.Д., Дмитриев И.Д. Товароведение промышленных товаров. – М.: Экономика, 1981.

10. Полікарпов І.С., Доманцевич Н.І., Яцишин Б.П. Сертифікація товарів і послуг: Підручник для студ. кооперат. вузів. – К.: НМЦ „Укоопосвіта”, 2000. – 350 с.

11. Полікарпов І.С., Семак Б.Д., Галик І.С. Товарознавство непродовольчих товарів. Опорний конспект лекцій. – Львів: Вид-во ЛКА, 2002. –Ч.2. – 87 с.

12. Права споживачів та їхній захист. – К., 1999. – 36 с.

13. Сертифікація в Україні. Нормативні акти та інші документи. – Т.2. – К., 1998. – 416 с.

14. Справочник товароведа непродовольственных товаров. – М.: Экономика, 1974-1977. – Т.1-3.

15. Товароведение непродовольственных товаров: Учебник / В.Л.Агбаш, В.Ф.Елизарова, З.И.Коваленко. – М.: Экономика, 1983. – 440 с.

16. Товароведение промышленных товаров: Краткий курс. – М.: Экономика, 1972. - 575 с.

17. Товарознавство непродовольчих товарів. Опорний конспект лекцій. Ч.3. – Л., 2003. – 128 с.

18. Федоров М.В., Задесенец Е.Е. Оценка качества промышленных товаров. – М.: Экономика, 1977.

19. Шебулдаєва І.В. Основи споживчих знань: Навч. посібн. – Камянець-Подільський: „Абетка-НОВА”, 2002. – 156 с.

Прайси на ялинкові прикраси

содержание   ..  136  137  138   ..