ЗМІСТ

1.1 Суть та принципи побудови податкової системи

Також передбачається зменшення переліку місцевих податків і зборів та посилення захисту прав платників податків.[31]

7. ПОДАТКОВІ ЗМІНИ У 2007 РОЦІ

Нижче викладені найважливіші податкові нововведення на 1 січня 2007 року.

З 1 січня 2007 року в Законі про податок на прибуток відновлено визначеність у податковому обліку сум емісійного доходу — такі суми не повинні включатися до складу валових доходів одержувача — емітента акцій чи корпоративних прав. Нагадаємо, що починаючи з другої половини 2004 року норму про невключення цієї суми до складу валового доходу було вилучено із Закону про податок на прибуток, що дозволило податківцям негайно заявити про обкладення цієї суми податком на прибуток.

1 січня 2007 року Закон про податок на прибуток поповниться також досить логічним звільненням від сплати авансового внеску при виплаті дивідендів для тих компаній, доходи яких, у свою чергу, переважно (понад 90%) складаються з отриманих дивідендів. Адже у них під оподаткування підпадає максимум 10% доходів (отримані дивіденди до валових доходів не включаються згідно з п.п. 4.2.11 Закону про податок на прибуток). Отже, таким компаніям суму авансового внеску просто нема з чим заліковувати: податок на прибуток буде менше авансового внеску.

Що стосуєтьсяподатку на додану вартість, то з 1 січня 2007 року зобов'язання щодо нього визначатимуться виходячи зі звичайної ціни лише в тому випадку, якщо вона перевищує договірну ціну більше ніж на 20% . Водночас запроваджено нове правило, за яким звичайні ціни застосовуватимуться і при визначенні податкового кредиту, але тільки в тому випадку, якщо договірна ціна буде вищою за звичайну більше ніж на 20%. Наприклад, якщо договірна ціна дорівнює 100 грн., а звичайна— 50 грн., то податковий кредит можна буде відображати лише виходячи з 50 грн.

31 січня 2007 року від обкладення ПДВ звільняються операції з поставки відходів і брухту чорних металів за переліком , який ще має бути затверджено Кабміном. Отже, доки немає переліку, ця пільга на практиці не діятиме.

Серед інших змін у сфері податків та зборів варто звернути увагу на такі.

Запроваджуються збільшені базові нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин, їх розмір установлено безпосередньо в додатку 1 до Закону № 398 . Кабмін позбавився на 2007 рік повноважень на встановлення нормативів плати за користування надрами для видобування корисних копалин. Отже, базові нормативи, наведені в додатку до постанови Кабміну від 12.09.97р. № 1014, у 2007 році не можуть застосовуватися. Однак продовжує діяти порядок справляння такої плати, затверджений названою постановою КМУ.

У декілька разів стосовно діючих збільшено розмір нормативів збору за спеціальне водокористування в частині використання поверхневих та підземних вод згідно з додатком 2 до Закону № 398 . Відповідні нормативи, установлені постановою КМУ від 18.05.99 р. № 836, у 2007 році не застосовуватимуться .

Як і в попередні роки, установлено заборону на надання відстрочень строків сплати податкових зобов'язань, котра, проте, не зачепила розстрочень податкових зобов'язань.

Від земельного податку буде звільнено, зокрема, вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури і спорту, що повністю утримуються за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів . Саме так звучатиме п. 4 ст. 12 Закону про плату за землю. Причому дію цієї норми не обмежено 2007 роком.

Крім того, вповільнюється дія пільги, визначеної п. З ст. 12 Закону про плату за землю для органів державної влади і місцевого самоврядування, прокуратури, закладів, установ та організацій, що повністю утримуються за рахунок бюджету (за винятком військових формувань, створених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України і Державної прикордонної служби України), спеціалізованих санаторіїв України для реабілітації хворих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів, санаторно-курортних та оздоровчих закладів громадських організацій інвалідів, реабілітаційних установ громадських організацій інвалідів, дитячих санаторно-курортних і оздоровчих закладів України, громадських організацій інвалідів України, підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, що засновані громадськими організаціями інвалідів та є їх власністю, де кількість інвалідів, котрі мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом попереднього звітного періоду не менше 25% суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу).

Зміни у розмірах плати за ліцензії та ставках акцизного збору щодо алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

1 січня 2007 року набирає чинності Закон України від 17.11.2006 р. № 374-V, яким буде змінено розміри плати за ліцензії та ставки акцизного збору щодо алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

У цілому ці зміни будуть корисні виробникам, імпортерам та експортерам алкоголю та тютюну. Для них зменшено плату за ліцензії за всіма основними напрямками діяльності. А от плату за ліцензії на право оптової торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим буде суттєво підвищено з 85000 гривень до 500000 гривень , так само як і плату за ліцензію на оптову торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами – з теперішніх 250 000 грн. 125 000 грн. до 500 000 грн.

Зміни в оподаткуванні доходів фізичних осіб.

Перше, про що варто пам'ятати напередодні нового 2007 року всім платникам податку з доходів і податковим агентам, — це те, що перехідна 13-відсоткова ставка перестає діяти і замість неї у відповідних випадках має застосовуватися 15-відсоткова ставка .

Однак лише цим зміни не вичерпуються. 1 січня 2007 року набуває чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» щодо оподаткування спадщини» від 19.01.2006р. №3378-IV.

У результаті з доходів від операцій з продажу об'єктів нерухомого майна доведеться сплачувати податок з доходів фізичних осіб. Причому сплачувати за абсолютно новими правилами: дохід від продажу нерухомості оподатковуватиметься за однаковими правилами незалежно від того, чи перебував об'єкт у власності платника до 01.01.2004 р., чи був придбаний ним після цієї дати . Замість передбаченого раніше оподаткування за ставкою 1 % чи 15% не оподатковуватиметься взагалі дохід , який було отримано не частіше одного разу на календарний (звітний) рік при продажу житла (будинку, квартири чи її частини, кімнати, садового будиночка), включаючи землю під цим житлом і господарськими будовами, — якщо площа такого житла не перевищує 100 квадратних метрів. А от дохід від продажу житла понад таку площу або дохід від продажу інших видів нерухомості (у тому числі незавершеного будівництва) замість передбачених раніше 5 % оподатковуватиметься за ставкою 1 %.

Що стосується об'єктів нерухомості, придбаних (споруджених) після 01.01.2004 р., то оподатковуватиметься не прибуток, як було встановлено раніше (тобто дохід, отриманий від продажу, підлягав зменшенню на суму витрат), а теж уся сума доходу, отриманого від продажу таких об'єктів.

Стосовно доходу від продажу рухомого майна передбачаються радикальні зміни. Замість сьогоднішнього повного звільнення від сплати податку стосовно доходу від продажу один раз на рік легкового автомобіля та іншого подібного майна з 1 січня 2007 року продавцю доведеться сплачувати податок за ставкою 1 %.

Крім того, з 1 січня 2007 року щодо будь-якого виду об'єктів успадкування члени сім’ї першого ступеня споріднення сплачуватимуть податок за ставкою 0 % (тобто фактично не сплачуватимуть його), а всі інші спадкоємці — за ставкою 5 % .

І нарешті, звільнення від оподаткування подарунків буде поширено, крім подарунків членів подружжя один одному, також і на подарунки батьків своїм дітям і дітей батькам.

Державному реєстратору потрібно буде подавати річну фінансову звітність.

З 1 січня 2007 року у підприємств з'явиться ще один обов'язковий напрямок подання фінансової звітності. Законом України від 9 лютого 2006 року № 3422-IV до статті 14 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХIV зі змінами та доповненнями, буде внесено доповнення, згідно з яким усі підприємства, крім бюджетних установ, зобов'язані не пізніше 1 червня наступного року подавати (або надсилати рекомендованим листом) своєму державному реєстратору фінансову звітність у складі Балансу і Звіту про річні фінансові результати. Отже, ця норма «спрацює» вже стосовно звітності за 2006 рік, яка поповнить наявні в Єдиному державному реєстрі відомості про юридичну особу (частина 2 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15.05.2003р. № 755-IV, зі змінами та доповненнями).

Набуває чинності П(С)БО ЗО «Біологічні активи».

1 січня 2007 року набуде чинності П(С)БО ЗО «Біологічні активи», норми якого мають застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами всіх форм власності (крім банків та бюджетних установ) стосовно сільськогосподарської діяльності . Нове положення визначає принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про біологічні активи та про отримані у процесі їх біологічних перетворень додаткові біологічні активи та сільськогосподарську продукцію, а також порядок розкриття інформації про них у фінансовій звітності . При цьому під біологічним активом у П(С)БО ЗО розуміється тварина чи рослина, яка у процесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди.

Таким чином, у 2007 році з'явиться спеціальне П(С)БО, що враховує специфіку обліку та звітності сільгосппідприємств та сільгоспдіяльності. До цього, крім загальновідомих П(С)БО 7 «Основні засоби», П(С)БО 9 «Запаси», П(С)БО 15 «Дохід», П(С)БО 16 «Витрати», для цілей обліку та визначення собівартості сільгосппродукції застосовувалися Методичні рекомендації, затверджені наказом Мінагрополітики від 18.05.2001 р. № 132, та Інструкція щодо обліку молодняку тварин, птиці та тварин на відгодівлі, затверджена наказом Мінсільгосппроду від 15.01.97р. № 7. Утім, і після 1 січня 2007 року ці документи застосовуватимуться в частині норм, що не суперечать нормам П(С)БО ЗО.

Набуває чинності П(С)БО 31 «Фінансові витрати» .

1 січня 2007 року набуде чинності Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затверджене наказом Мінфіну від 28.04.2006р. № 415, норми якого мають застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами всіх форм власності в межах формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові витрати і її розкриття у фінансовій звітності.

Нові заходи боротьби з палінням .

1 січня 2007 року набуває чинності частина норм Закону України «Про заходи щодо запобігання та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення» від 22.09.2005р. № 2899- IV, що обмежує паління у громадських та на робочих місцях, запроваджує суворіші норми вмісту нікотину і смоли,нові вимоги до маркування тютюнових виробів, ужорсточує відповідальність за порушення законодавства у сфері боротьби з тютюнопалінням.

Новий 2007 рік принесе в цьому плані багато змін:

▬ на упаковці тютюнових виробів мають бути наявні «подвійні» медичні попередження про шкоду паління;

▬ буде заборонено продавати тютюнові вироби, на упаковці яких відсутні «подвійні» медичні попередження та наявні написи, назви, зображення і знаки, що можуть увести в оману щодо характеристик тютюнових виробів, у тому числі такі характеристики, як «легкі», «ультралегкі», «м'які», «з низьким умістом смол»;

▬ набуде чинності стаття 20, що встановлює відповідальність за порушення норм цього Закону,

▬ за паління в не відведених для цього місцях порушників почнуть притягати до адміністративної відповідальності за новою статтею 175¹ КУпАП (попередження чи адмінштраф від 17 до 85 грн., повторно – адмінштраф від 85 до 119 грн.).

Зменшаться ставки держмита .

1 січня 2007 року набуває чинності Закон України «Про внесення змін до статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 17.01.2006р. №3352-IV, яким змінено розміри держмита за нотаріальне посвідчення деяких видів договорів.

Так, за нотаріальне посвідчення договорів застави справлятиметься держмито в розмірі 0,01 % від вартості предмета застави, але не менше 5 нмдг (тобто 85 грн.) і не більше 50 нмдг (тобто 850 грн.). У такому ж розмірі справлятиметься держмито за нотаріальне посвідчення договорів оренди (суборенди) об'єктів нерухомості.

Закінчується строк мораторію на відчуження земель сільгосппризначення .

1 січня 2007 закінчується строк мораторію на відчуження земель сільгосппризначення, установлений пунктом 15 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ. Отже, якщо цей строк не буде продовжено, то з 1 січня 2007 року громадяни та юридичні особи, які мають у власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також громадяни України — власники земельних часток (паїв) отримають право продавати чи будь-яким іншим способом відчужувати належні їм земельні ділянки та земельні частки (паї).

Допомогу при народженні та по догляду за дитиною виплачуватимуть органи соцзахисту населення, а не Фонд .

За умови набрання чинності відповідною нормою Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з нового року почав діяти наказ Міністерства праці та соціальної політики України «Про передачу функцій призначення та виплати допомоги при народженні дитини і по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам від страхувальників та робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень органам праці та соціального захисту населення» від 16.12.2006 р. № 453 , і Фонд соцстраху з тимчасової втрати працездатності не виплачуватиме допомогу при народженні дитини і допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Ці суми виплачуватимуться органами праці та соціального захисту населення.

Перераховувати суми допомог на рахунки роботодавців, щоб останні виплачували їх своїм працівникам, органи соцзахисту будуть лише у першому кварталі 2007 року.

А з квітня 2007 року застраховані особи одержуватимуть допомогу при народженні дитини і допомогу по догляду за дитиною безпосередньо від органів соцзахисту, а не через підприємство.

Зміни в патентуванні .

31 січня 2007 року набуває чинності Закон України «Про внесення зміни до статті 1 3акону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.02.2006р. № 3476-IV, згідно з яким підприємства та організації військової торгівлі, аптеки, що перебувають у державній власності, а також розташовані в селах, селищах і містах районного значення підприємства та організації споживчої кооперації та торговельно-виробничі державні підприємства робочого постачання звільняються від придбання торгового патенту. [8]

8. ВДОСКОНАЛЕННЯ РОБОТИ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

8.1 Реформування податкової системи

Нині в Україні створено податкову систему, яка дає змогу мобілізувати кошти в розпорядження держави, здійснювати їхній розподіл і перерозподіл на цілі економічного й соціального розвитку.

Податкова система України виявилася неадекватною щодо умов перехідної економіки, створила значні податкові навантаження на суб'єкти господарювання, призвела до невиправданого вилучення обігових коштів підприємств, виникнення додаткової потреби в кредитних ресурсах. Значними є деформації та нестабільність у ставках, визначенні бази й періодів оподаткування. Негативно вплинули на результати господарської діяльності підприємницьких структур значні нарахування на фонд оплати праці. Надмірна кількість податкових пільг зумовила необґрунтований перерозподіл валового внутрішнього продукту, створила неоднакові економічні умови для господарювання. Усе це призвело до виникнення значного неофіційного сектору економіки, ухилень від оподаткування, створення податкової заборгованості.

Аналіз економічного стану держави свідчить, що без реформування податкової системи змінити ситуацію на краще не можна.

Серед головних чинників, які зумовлюють необхідність податкової реформи у будь-якій країні, є передусім такі:

-зміна форм власності, умов економічного розвитку та соціально-економічної організації суспільства, що створює об'єктивну основу для реформування податкової системи, визначає основні напрями та цілі податкової реформи, її глибину з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку країни, формує можливості реалізації наявного потенціалу її продуктивних сил;

-закономірний суспільний розвиток, що проявляється в постійному намаганні суспільства оптимізувати податкову систему і неможливості досягнути цього оптимуму. З розвитком суспільства змінюються критерії оптимальності податкової системи, що зумовлює необхідність постійного її вдосконалення;

-зміна концепції оподаткування, яка, як правило, має відображати об'єктивну економіко-політичну ситуацію в країні, соціально-економічний стан її населення та зміну пріоритети держави. Податкова система формується під впливом цілого спектра політичних інтересів і поглядів різних структурованих груп населення, теоретичних шкіл і течій.

Треба зауважити, що у ході реформування податкової системи України йдеться не лише про зниження рівня оподаткування. Нинішній рівень оподаткування в Україні має свої об'єктивні межі, зумовлені системою витрат бюджету.

Суть питання в тому, що за нинішніх умов бюджет є майже єдиним джерелом фінансування витрат на потреби соціального захисту населення та утримання соціально-культурної сфери. Ці витрати здійснюються нині за мінімальними нормативами щодо рівня соціальних благ і послуг, тому скорочення доходів бюджету може призвести до низки небажаних соціальних наслідків.

На будь-якому етапі розвитку держави є певна межа зниження витрат бюджету та рівня його дефіциту, перевищувати яку економічно недоцільно. Зниження рівня оподаткування, як підтвердив досвід проведення податкових реформ у розвинутих країнах, не супроводжується швидким зростанням податкових надходжень до бюджету через уповільнену реакцію економічних суб'єктів на зниження податків. Воно не впливає і на темпи економічного зростання. За оцінками різних економіко-математичних моделей, розрахованих для країн із розвинутою ринковою економікою, тривалість зовнішнього лагу — від моменту зміни податкової політики до зростання доходів бюджету — становить 2,5 — 3 роки. Зміни ж у темпах економічного зростання настають ще пізніше.

Отже, значне зниження податкового тягаря в перші роки супроводжується, як правило, зменшенням податкових надходжень до бюджету. І якщо не вдається суттєво скоротити обсяг видатків, то зростають показники бюджетного дефіциту. Як правило, скорочення видатків бюджету намагаються компенсувати за рахунок скорочення соціальних програм. В Україні, де соціальні витрати зачіпають інтереси майже кожного громадянина, більш-менш значне їх скорочення імовірне лише за створення умов для нормальної праці, її пристойної оплати й забезпечення таким чином незалежності більшості громадян від державної допомоги.

Для задоволення передбачених чинним законодавством соціальних потреб за допомогою податкової системи треба перерозподіляти 39-40% від валового внутрішнього продукту, включаючи кошти Пенсійного фонду. Подальше зменшення питомої ваги обсягу перерозподілу ВВП через податки нереальне і може мати досить негативні й непередбачувані наслідки.

У ситуації, що склалася, стає дедалі очевиднішою необхідність науково обґрунтованої концепції доходів держави. На мою думку, ця концепція має враховувати умови економіки перехідного періоду, особливості й наслідки системи державного регулювання економічних і соціальних процесів, які були в минулому, та прогресивний зарубіжний досвід.

Основним положенням, що має визначати структуру податкової системи, є наявна система витрат держави на економічні й соціальні потреби, визначена законодавством. Без докорінної зміни складу й структури витрат держави не можна реформувати податкову систему.

Зміна бюджетних витрат держави в напрямі їх скорочення неможлива без значного збільшення фонду оплати праці, бо частина благ і послуг, що надаються за рахунок бюджету, мають задовольнятися за рахунок власних коштів населення. Тобто умовою зменшення податкового навантаження на виробника є зростання заробітної плати працівників. Мається на увазі, що кошти, які вивільнятимуться на підприємствах у результаті скорочення податків, повинні значною мірою спрямовуватися на забезпечення зростання оплати праці. Зростання оплати праці підвищуватиме суспільний добробут і суспільний попит, а попит, у свою чергу, пожвавлюватиме виробництво.

Слід урахувати й те, що збільшення фонду оплати праці, з одного боку, зумовлює зростання надходжень до бюджету у формі податку на доходи громадян, а з другого — дає змогу скоротити бюджетні витрати на деякі соціальні потреби, які громадяни можуть оплачувати за рахунок власних коштів. Вищезазначене є основною засадою податкової реформи, в результаті якої податкова система може бути побудована на загальновідомих, підтверджених світовою практикою принципах.

Удосконалення системи оподаткування має відбуватися шляхом поступового зниження податкового тягаря в процесі поетапної податкової реформи. Основними відправними елементами цієї реформи повинні бути:

-науково обґрунтована державна політика доходів, законодавче закріплення якої має бути відображене в Податковому кодексі;

-система оподаткування має сприяти розвитку певних галузей економіки. Необхідно посилити податкові методи регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки. Держава повинна мати змогу впливати на всі складові процесу виробництва – оплату праці, виробничі основні й оборотні фонди, рівень прибутковості;

-система оподаткування повинна мати інвестиційну й соціальну спрямованість;

-зміни в системі оподаткування мають здійснюватися одночасно з реформуванням системи оплати праці, пенсійного забезпечення, вдосконаленням соціальної сфери;

-розширення неподаткових форм і методів мобілізації доходів бюджету за рахунок оренди державного майна, дивідендів від частки державної власності в акціонерних підприємствах, продажу державного майна;

-основу податкової системи мають становити прямі податки, тобто податки, де об'єктом оподаткування є дохід фізичної особи, прибуток юридичної особи, земля, майно та капітал;

-непрямі податки повинні використовуватися лише у формі акцизів для обмеження споживання деяких видів товарів, можливостей виробника-монополіста в одержанні необґрунтовано високих доходів, а також для оподаткування предметів розкоші, захисту власного виробника;

-потрібно збільшити перелік податків за забруднення навколишнього середовища, наприклад, засмічення місць суспільного призначення і т. і. А також введення податку на види діяльності, які заборонені державою, наприклад, проституція. Краще отримувати від цього доходи у державний бюджет, аніж марно намагатися з цим боротись;

-застосування при оподаткуванні обґрунтованої різності ставок податків залежно від видів діяльності й розміру одержуваного прибутку або доходу;

-умови оподаткування мають бути прості й зрозумілі платникові, податок має стягуватися у зручний для платника час і прийнятним методом;

-чітке розмежування податків, що зараховуються до державного і місцевих бюджетів, розширення прав органів самоврядування у сфері оподаткування;

-подальше використання митних тарифів як механізму вдосконалення оподаткування у зовнішньоекономічній діяльності.

Отже, реформування чинної системи оподаткування повинно здійснюватися у двох напрямах. По-перше, за допомогою вдосконалення обчислення і стягнення окремих податків; по-друге, за допомогою скасування деяких видів податків і зборів. [15, 21, 22, 25]

8.2 Модерізація податкової служби

Основні функції податкової служби наразі неможливо було б виконувати без підрозділів податкової міліції, які беруть активну участь у здійсненні контролю за повнотою та своєчасністю надходжень до бюджету податків та зборів, забезпечують вилучення з тіньової економіки коштів, прихованих від оподаткування.

З цією метою були впроваджені та відпрацьовані чіткі механізми взаємодії підрозділів податкової міліції з підрозділами аудиту, валютного контролю, ПДВ та економічного аналізу, що дозволило з максимальною ефективністю запобігати та виявляти злочини у сфері оподаткування та забезпечувати надходження до держбюджету додаткових коштів.

Для активізації протидії злочинності у сфері оподаткування, забезпечення мобілізації коштів до бюджету з тіньового сектора економіки в даний час вживаються організаційні та практичні заходи щодо підвищення ефективності та зміни пріоритетів в діяльності податкової міліції.

В основу організації виявлення і руйнування злочинних схем ухилення від сплати податків та забезпечення відшкодування збитків, завданих державі, покладається комплексне оперативно-економічне відпрацювання інформації про системно організовані злочинні дії міжрегіонального характеру, що призводять до значних втрат державного бюджету.

При цьому особлива увага приділяється відпрацюванню транзитних підприємств та суб'єктів господарювання з ознаками фіктивності. Саме ці ланки є інструментом, який використовується для ухилення від сплати податків, незаконного відшкодування податку на додану вартість та конвертації безготівкових коштів у готівку.

Разом з тим документування протиправної діяльності безпосередньо спрямовується на притягнення до кримінальної відповідальності організаторів злочинних схем та забезпечення можливості відшкодування завданих державі збитків за рахунок реально діючих підприємств — замовників послуг з конвертації грошових коштів та мінімізації податкових зобов'язань.

Схеми з мінімізації бази оподатковування в значній мірі побудовані і використовуються через недосконалість податкового законодавства. Щоб виявити і зруйнувати злочинний ланцюжок, усі його ланки потрібно відпрацьовувати одночасно. Якщо одна ланка працює в Харкові, а інша — у Львові, виходить, потрібно паралельно перевіряти як харківські, так і львівські «філії» угруповань. Необхідна комплексна робота по всій Україні, і лише тоді зможемо одержати реальні результати.

Боротьба з мінімізаторами вимагає якісно нового підходу до оцінки діяльності підприємств.

Потрібно зосередити увагу на відпрацьовуванні саме тих підприємств, для яких ці схеми створюються. Тобто потрібно відстежити всі зв'язки мінімізатора і вийти на замовників послуг. Якщо ми ліквідуємо тільки мінімізатора, його клієнти просто знайдуть собі іншого виконавця. А в бюджет нічого не додасться.

Нині основні зусилля податкової міліції спрямовані на захист економіки країни, викриття злочинів у економічній сфері, забезпечення відшкодування завданих державі збитків.

З початку створення податкова міліція розкрила понад 90 тисяч злочинів у сфері оподаткування. Серед інших виявлено близько 30 фактів безпідставних заявок на відшкодування ПДВ на суму майже 13 мільярдів гривень. Припинено діяльність понад 40 тисяч підприємств з ознаками фіктивності, ліквідовано близько 2 тисяч конвертаційних центрів. Завдяки роботі підрозділів податкової міліції до бюджетів усіх рівнів надійшло понад 30 мільярдів гривень.

За час існування податкової міліції в складі Державної податкової служби, рівень доходів до зведеного бюджету, мобілізованих державною податковою службою збільшився з 21,5 млрд. грн. в 1996 році до 96,1 млрд. грн. в 2006 році, тобто в 4,5 рази.

Податкова міліція, крім виконання основних функцій, здійснює дуже важливу на сучасному етапі розвитку держави роботу — боротьбу з корупцією в органах державної податкової служби.

Даючи оцінку роботі Державної податкової адміністрації України за 2006 рік, боротьбу з корупцією в органах податкової служби керівництвом країни визначено одним із пріоритетних завдань.

Над цим завданням активно працюють спеціальні підрозділи податкової міліції по боротьбі з корупцією, роблячи усе можливе для усунення причин та умов, завдяки яким існують об'єктивні чинники для проявів корупції в податковій системі.

Практика свідчить, що лише ретельно підготовлена, скоординована у часі діяльність оперативних і слідчих підрозділів податкової міліції у взаємодії з ревізорським апаратом податкової служби та іншими контролюючими органами призводить до бажаного результату. [28]

ВИСНОВКИ

Збір податків – виключне право держави, жоден інший суспільний інститут не має такого права. Адже держава є політичною організацією, яка представляє все населення на певній території на відміну від будь-якої іншої організації, що діє в суспільстві і представляє окремі локальні групи інтересів за ознакою. Тому держава повноважна встановлювати і збирати податки з усіх суб'єктів (фізичних і юридичних осіб), що перебувають на її території, як певну плату за послуги, які вона надає суспільству, забезпечуючи ті чи інші спільні потреби всіх громадян. Податки – основа формування бюджету країни, а отже і фінансування цілої низки суспільно необхідних галузей життя – освіти, науки, культури, медицини, соціальних та економічних програм тощо, утримання державного апарату. Світова практика збирання податків накопичила величезний обсяг знань у податковій сфері. Практика податкової системи України функціонує і розвивається в одному напрямі з податковою практикою інших держав світу, що розвиваються. Аналізуючи історичне минуле, зазначимо, що за певних обставин податки можуть бути вирішальним чинником розвитку суспільства в цілому – допомогати йому виходити з кризового стану, або, навпаки, – призводити до кризу, зміцнювати існуючу владу чи спричиняти її падіння. Податки можуть бути інструментом впливу на зростання економічної ефективності й економічного прогресу суспільства, сприяти розвитку передових технологій, нових галузей економіки, конкурентоспроможних галузей на світовому ринку. Таким чином, податкова система повинна включати досить широке коло податків різної цілеспрямованості. Система доходів бюджету має включати насамперед такі, які б забезпечували сталу фінансову базу держави. Найкращими для виконання цього завдання є непрямі податки, а також податки на майно, землю, прибутковий податок з населення. Таких податків у системі доходів бюджету рекомендується мати в середньому до п'яти видів на випадок зриву у виконанні плану мобілізації одного з них.

Отже, надійність та ефективність податкової системи залежать від двох факторів: раціональності побудови податкової системи і рівня організації податкової служби держави (це сукупність державних органів, які організують і контролюють надходження податків, податкових і окремих видів неподаткових платежів). До системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України; державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах., а також у складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи з боротьби з податковими правопорушеннями (податкова міліція).

Врешті, необхідно формувати суспільну свідомість доброзичливого ставлення до податків, до обов'язку їх добросовісної сплати. При цьому платники податків обов'язково повинні бачити суспільну ефективність їх сплати і відчувати цю ефективність особисто. Тільки дотримуючись принципу: «Я дбаю про країну, а потім країна дбає про мене» можна побудувати могутню економічно розвинуту державу.

В Україні сучасний зміст основних податків неадекватний тим, що діють у країнах з розвинутою ринковою економікою. Вони не стали специфічною підсистемою виробничих відносин.

Податки не сприяють нарощуванню виробництва і фінансовому оздоровленню підприємництва. У чинній системі оподаткування переважають фіскальні інтереси бюджету і не працюють функції регулювання і стимулювання. Оподаткування досягло такого рівня, що робить виробництво невигідною сферою вкладення капіталу, гальмує структурну перебудову підприємства.

Діюча податкова система України не повною мірою відповідає вимогам нинішнього стану економіки та суспільних взаємовідносин і вимагає кардинальної заміни окремих елементів податкових механізмів. Для цього не обов'язково повністю замінювати чинні елементи податкової системи, оскільки це може призвести до хаосу, знищення звичних для платників податків механізмів. Тому при підготовці розділу проекту Податкового кодексу України, яким регулюється справляння податків, не ставилася мета вносити кардинальні зміни до порядку його справляння, а лише передбачалося їх вдосконалити. При цьому ставилися такі головні цілі:

- по-перше, послабити податкове навантаження на платників податків за рахунок зниження ставок окремих податків;

- по-друге, зробити податки нейтральними по відношенню до всіх категорій платників податків шляхом скасування цілої низки пільг та винятків в оподаткуванні;

- по-третє, спростити адміністрування всіх податків.

Але, як свідчить світова практика, введення нових економічних реформ приносить очікуваний ефект не одразу, а через певний час. То наслідки від цих нововведень проявляться лише через 10-15 років.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 року № 1251-ХП із змінами та доповненнями.

2. Закон України від 21.12.00 р. № 2181 - III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"

3. Декрет Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки й збори" від 20.05.1993 року № 56-93 із змінами та доповненнями.

4. Панасик В.М., Ковальчук Є.К, Бобрівець С.В. Податковий облік: організація, нормативне забезпечення, податкові розрахунки,звітність: Навч. посібник. – Тернопіль: Астан, 2003. – 304с. – с. 6-26, с. 3-5

5. Білик М.Д., Золотко І.А. Податкова система України: Навч.-методич. посіб. для самостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2000. – 192с. – с.20-21, с. 29-36

6. Завгородний В.П. Налоги и налоговый контроль в Украине. – К.: А.С.К., 2000. – 639с. – с. 29-37

7. Оподаткування підприємств: Навч. пос.: у 2-х ч. ч.1/ Кер. авт. кол. і наук. ред. доцент С.В.Климчик. – К.: Центр навч. літ., 2004. – 192с.

8. С. Крилов. Зміни 2007 // Інформаційно-аналітична газета “Податки та бухгалтерський облік”. – 25 грудня 2006. – №103 (974). – с. 49-57

9. М.С. Онуфрик. Порівняльний аналіз податкових систем і податкового навантаження країн-членів ЄС та України // Економіка і держава. – вересень 2005. – №9

10. Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія): Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 1999. – 164с. – с.105-115

11. Податкова система. Підручник/ За заг. ред. С.М. Онисько. – Львів: “Магнолія”. – 2004. – 312с. (с.200-205)

12. Зятковський І.В. Фінанси підприємств: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. та доп. – К.: Кондор – 2003. – 346с.

13. Державний Комітет статистики України/ За ред. О.Г. Осауленка, Статистичний щорічник за 2001 рік, – К.: ”Техніка”

14. Василик О.Р., Павлюк К.В. Державні фінанси України: підруч. – К.: Центр навч. літ., 2004 – 608с. – с. 162-168)

15. Гега П.Т., Доля Л.М., Основи податкового права: Навч. посіб. – К.: Товариство “Знання”, КОО, 1998. – 273с.

16. Головна державна податкова інспекція України. Основи оподаткування в Україні. – Київ.”Укртиппроект”,1998.

17. Климко Г.Н. Основи економічної теорії. – Київ.”Вища школа” – “Знання”, 1997.

18. Федосова В.М. Податкова система України. – К., 1994. – с. 42 – 43.

19. Гега П.Т. Правовий режим оподаткування в Україні. – К., 1997. – с.144.

20. Козак Ю.Г. Міжнародне оподаткування. – К., 2003. – с. 550.

21. Концепція податкової реформи // http://www.taxes.kiev.ua/.

22. Концепція реформування податкової системи України // http://www.dkrp.gov.ua/.

23. Проект Податкового кодексу України, прийнятий у другому читанні 14 травня 2002 p. // http://www.rada.kiev.ua/.

24. Савченко Т. Податковий кодекс: кроки назустріч // Вісник Податкової служби України. – 2001. – №21. – с. 8-10.

25. О. Майстренко. Реформування податкової системи України як спосіб вирішення податкових колізій // http://pravo-ukraine.pravo.biz/.

26. http://www. minfin.gov.ua.

27. О. Базілінська. Деякі аспекти бюджетно-податкової політики в сучасних умовах // Фінанси України. – 2005. – №10.

28. В.І. Корячків. Функціональні пріоритети в діяльності державної податкової міліції // http://pravo-ukraine.pravo.biz/.

29. http://www.5ka.ru/.

30. http://www.vuzlib.net/.

31. http://www.sta.gov.ua/.

32. http://www.dt.ua/.

33. http://www.dps.km.ua/.

содержание   ..  341  342  343   ..