Клиническая диагностика животного с рентгенологией - часть 33

слідок переповнення їх газами (метеоризм кишечника); зменшення

об'єму   черева   через   тривалі   проноси   (діареї)   і   занепокоєння 

  тварини (перитоніт та ін.). За характером занепокоєння і пове-

дінки тварин при хворобах кишечника та очеревини класифікують

такі болі.

Спастичні   —  виникають   внаслідок   раптових   скорочень   м'язів

стінки кишечника, а також сфінктера шлунка. Такі болі проявляю-

ться   короткочасними,   повторюючими   приступами   занепокоєння,

тварин. Спастичні болі спостерігаються на початку гострого роз-

ширення шлунка, при ентериті і ентералгії.

Дистєнзійні — виникають внаслідок розтягування стінок шлунка

або   кишок   газами   чи   кормовими   масами.   Характеризуються  ці

болі   постійним   і   тривалим   занепокоєнням   тварини.   Спостері-

гаються  вони  в  другій  стадії   гострого   розширення  шлунка при-

метеоризмі, застої вмісту і обтурації (закупорки конкрементами та

ін.) кишок.

Брижові — виникають внаслідок натягнення брижі при зміщенні,

осеповоротах,   інвагінаціях   і   защемленнях   кишок.   Характери-

зуються вони постійним занепокоєнням тварини, яка посилюється

при її переміщенні. Тварини при цьому займають своєрідні пози:

стоять з підведеними під черево кінцівками, горбляться і т. ін.

Перитонеальні   —  виникають   внаслідок   підвищеної   чутливості

нервових закінчень очеревини при ЇЇ запаленні. Болі постійні, при

переміщенні тварини і пальпації стінки черева вони посилюються.

При цьому тварини малорухливі, тазові кінцівки підведені під че-

рево, черевні стінки напружені. У жуйних перитонеальні болі мало-

помітні.

При розвитку патологічних процесів у прямій кишці виникають

болі під час дефекації (тварина стогне і непокоїться).

Пальпацію  кишечника спочатку проводять поверхневу, а потім

глибоку.  Поверхневою   пальпацією  визначають  чутливість  і напру-

женість черевної стінки, глибокою через черевну стінку у дрібних

тварин визначають форму, розміщення, рухомість, болючість і ха-

рактер вмісту кишечника. У великих тварин пальпація кишечника,,

розміщеного   в   верхній   і   задній   частинах   черевної   порожнини,

можлива лише через пряму кишку.

Перкусія  кишечника не має великого діагностичного значення.

На підставі її результатів можна лише передбачити ту чи іншу

патологію   кишечника.   При   перкусії   черевної   стінки   в   ділянках

проекції кишечника у здорових тварин виявляють тимпанічний або-

притуплений звуки різних відтінків. При перкусії кишечника, пере-

повненого   газами,   виявляють   чіткий   тимпанічний   звук,   який   а

посиленням тонусу стінки кишечника і черева переходить у атим-

панічний.   При   копростазі,   обтурації   та   інвагінації   кишки,   яка

прилягає безпосередньо до черевної стінки, перкусією цієї ділянки

виявляють глухий звук.

181

Аускультацією  досліджують моторну функцію кишечника завдяки

перистальтичним шумам. Сила їх залежить від рівня напруги «стінки

кишечника, а характер визначається властивостями кишкового вмісту.

Якщо вміст кишечника густий, шуми будуть слабкі, лри рідкому вмісті

або наявності газів — вони сильні. Шуми тонкого відділу кишечника

нагадують   звук   рідини,   що   переливається,   хлюпання,   полоскання,

дзюрчання   рівчака.   Шуми   товстого   відділу   кишечника   нагадують

бурчання, муркотіння. Вони глухі й створюють враження, що ці звуки

надходять здалеку.

Характер перистальтичних шумів у здорових тварин залежить від

ряду умов — кількості та якості корму, способу експлуатації тварин.

Пасовищне   утримання   і   годівля   соковитими   кормами   підсилюють

перистальтику;   годівля   грубими   кормами   без   концкормів   і   стійлове

утримання послаблюють перистальтику. Перистальтичні шуми можуть

бути   чіткими   й   слабкими,   тривалими   та   короткими,   постійними   і

тимчасовими, частими й нечастими.

При   патології   кишечника   шуми   можуть   підсилюватися,   послаб-

люватися   або   зовсім   бути   відсутніми,   а   також   виникають   шуми   з

металевим   відтінком,   які   називають   ще   «звуком   падаючої   краплі».

Посилення перистальтики буває при ентералгії, запаленні кишечника,

початковій стадії метеоризму кишок і окремих формах непрохідності

кишечника.  Металевий  відтінок  перистальтичних шумів  виникає  при

переповненні кишечника газами. Краплі кишкового вмісту при цьому

падають   зверху   на   сильно   розтягнуту   й   напружену   стінку   кишки,

створюючи   внаслідок   цього   коливання   кишкової   стінки,   якому

характерний   високий   металевий   дзвінкий   звук.   Звідси   і   походить

вираз   —   «звук   падаючої   краплі».   Цей   шум   характерний   для

метеоризму сліпої кишки у коней.

При   послабленні   перистальтики   шуми   бувають   рідше,   вони

нетривалі   й   слабкі,   прослуховуються   лише   тимчасово   й   швидко

зникають. Послаблення шумів характерне для атонії кишечника, що

виникає внаслідок згодовування грубих, багатих на клітковину кормів

(гілковий   корм,   солома),   при   тривалому   метеоризмі   та   запаленні

кишечника, інфекційному енцефаліті коней. Зникають перистальтика

й шуми при перитоніті, непрохідності кишечника  внаслідок паралічу

його м'язів ззаду місця непрохідності.

Рентгенологічні дослідження проводять частіше у дрібних тварин

для виявлення сторонніх предметів і пухлин у кишечнику.

Ректоскопію  застосовують   для   установлення   патології   у   прямій

кишці (рани, виразки, пухлини, запалення слизової оболонки та ін.),

особливо у дрібних тварин.

Пункцію кишечника  здійснюють для диференціальної діагностики

тромбоемболічного ілеусу від странгуляційного ілеусу (завороту та ін.)

за дослідженням вмісту кишечника.

Пункцію стінки черева проводять з метою одержання та дослі-

J82

дження вмісту черевної порожнини з метою діагностики перитоніту, 

асциту, розриву шлунка, кишечника та іншої патології.

Лапароскопію   і  лапаротомію  проводять   для   візуального   дослі-

дження органів черевної порожнини.

Дослідження кишечника  жуйних.  У жуйних тонкий і товстий ки-

шечник розміщений у правій половині черевної порожнини, (рис. 55).

Дослідження кишечника методом зовнішньої пальпації можливе

тільки   у   телят,   овець   і   кіз,   у   яких   невеликий   об'єм   черева   та-

незначне напруження черевної стінки. У дорослої великої рогатої"

худоби пальпацію кишечника можна проводити тільки через пряму

кишку.

Зовнішньою  пальпацією у дрібних тварин  визначають  болючість у

нижній частині з правого боку черева при метеоризмі та ' інвагінації 

кишечника, а також перитоніті.

Перкусію починають з голодної ямки й поступово переходять,

вниз з урахуванням топографії відділів кишечника. Поле перкусії

дванадцятипалої кишки знаходиться під поперечними відростками-

крижових хребців протягом 5—6 см, а сліпої кишки спереду й

нижче зовнішнього клубового кута. В цих ділянках прослуховує-

Іься чіткий тимпанічний звук. Поле перкусії ободової кишки зна-

ходиться під дванадцятипалою кишкою. Ззаду печінкової тупості

розміщене поле перкусії порожньої кишки, де виявляють притуп-

18»

лений тимпанічний звук (рис. 56). Обмежене притуплення може бути

при закупорці та інвагінації окремих кишок, а чіткий тимпанічний звук

—   при   переповненні   їх   газами.   При   аускультації   шуми   тонкого   та

товстого   кишечника   у   жуйних   мало   відрізняються,   шуми   товстого

кишечника   глухіші   тонкого.   Чіткі   шуми   іноді   з   металевим   відтінком

прослуховуються при посиленні бродильних лроцесів. Послаблення

або зникнення шумів буває при атонії і непрохідності кишечника.

І   Ректальним   дослідженням   рубця   і   кишечника   визначають   їх

положення,   наповнення,   властивості   вмісту,   чутливість   і   моторну

функцію. На початку ректального дослідження встановлюють ступінь

напруження сфінктерів ануса, наповнення прямої кишки, властивості її

вмісту,   стан   слизових   оболонок,   силу   перистальтичних   хвиль.   У

здорових   тварин   при   введенні   руки   в   порожнину   прямої   кишки

відчувається напруження сфінктера ануса, яке сильніше у молодих і

слабкіше у старих виснажених тварин. При патологічному стані тонус

сфінктера може бути підвищений або знижений. Підвищення тонусу

спостерігається   при   непрохідності   внаслідок   закупорки,   завороту,

зміщення,   защемлення,   інвагінації  кишечника,   при   судорожних

явищах і стовбняку. Ослаблення тонусу сфінктера спостерігають при

виснаженні   тварин,   тривалому  проносі,   спинномозковому   паралічі.

При   паралічі   крижового   відділу   спинного   мозку   виявляють   зяяння

ануса. Якщо тонус сфінк-

184

тера   та   прямої   кишки   підвищений,   руку   вводять   тоді,   коли   він

послаблюється.   У   випадку   паралічу   прямої   кишки   рука   вільно

просовується. Перед пальпацією прямої кишки та інших органів

черевної порожнини слід видалити кал, визначити його кількість і

властивості. В нормі пряма кишка помірно наповнена напіврідким

калом, слизова оболонка її гладенька, волога, слизька й тепла.

Нагромадження великої кількості калу в прямій кишці спосте-

рігається   при   перитоніті,   спинномозкових   паралічах.   Відсутність

калу в прямій кишці свідчить про припинення переміщення вмісту

кишечника у випадку його непрохідності. При проктиті і механічній

непрохідності   в   порожнині   прямої   кишки   виявляють   велику

кількість  слизу  з  різними  домішками  залежно від характеру за-

пального процесу, а при ранах, розривах і набряках слизова обо-

лонка інфільтрована й припухла. Домішки крові в калі спостері-

гаються при геморагічному запаленні, інвагінації кишечника,  деяких

інфекційних   хворобах.   Витікання   крові   із   анального   отвору

зустрічається при глибокому пораненні заднього відділу кишечника

та сибірці.

При глибокій пальпації у лівій половині черевної порожнини

прощупується рубець, у верхній частині правої половини — товсті

кишки у вигляді диска, в задній і нижче — тонкі.

При   глибокій   внутрішній   пальпації   важливе   значення   має

загальний і місцевий метеоризм, зміщення, спайки петель кишок з

сусідніми органами, застій вмісту та закупорка кишечника сторон-

німи тілами, зміщення сичуга і переповнення рубця та інші зміни.

При   загальному   метеоризмі   всі   кишки   переповнені   газами,   при

місцевому — лише окремі петлі кишечника. Загальний метеоризм

розвивається при перитоніті, запаленні кишок, а місцевий — при

защемленні   в   природних   і   патологічних   отворах,   інвагінації,   ін-

фаркті, сплутуванню, осеповороті, вузлоутворенні і закупорці кишок.

Зміщення петель кишок у черевній порожнині відносно анато-

мічного положення при переповненні газами залежно  від стану

прохідності їх вмісту може бути простим і ускладненим. Просте

зміщення кишкових петель у тому чи іншому напрямку при збе-

реженні   його   прохідності   виникає   внаслідок   наявності   тиску   на

них з боку сусідніх органів черевної порожнини. Ускладнене змі-

щення петель кишок завжди пов'язане з порушенням їх прохідності

через   защемлення   у   природних   і   патологічних   отворах   (грижі),

закупорки   каменями,   конкрементами,   гельмінтами,   пухлинами,

сторонніми   тілами   (обтурація),   вузлоутворення,   осеповорот,   сплу-

тування, інвагінації (странгуляція). Ускладнені зміщення кишкових

петель   з   їх   метеоризмом   небезпечні   для   життя   внаслідок

виникнення інтоксикації організму.

Ректальним дослідженням не завжди вдається визначити місце

185

непрохідності   кишечника.   В   такому   випадку   підставою   для   припу-

щення   її   наявності   є   місцевий   метеоризм,   відсутність   калу   і   на-

громадження   слизу   в   прямій   кишці,   підвищений   тонус   сфінктера

ануса.

При   сплутуванні,   вузлоутворенні,   осеповоротах   кишечника,   до-

ступних   для   внутрішньої   пальпації,   виявляють   метеоризм   окремих

петель кишок, а ззаду — м'ясистий, болючий при надавлюванні  або

зміщенні   його   вбік,   вузол.   При   інвагінації   кишечника   виявляють

довгасте   циліндричне   болюче   тіло   тістуватої   консистенції,   а   при

порушенні   ще   і   прохідності   петель   кишок   —   місцевий   метеоризм.

Якщо   в   кишечнику   наявні   сторонні   тіла,   виявляють   тверде  болюче

тіло, попереду нього — переповнену масами, а ззаду порожню кишку.

При застійних явищах пальпацією виявляють петлі кишок із щільним

вмістом, після натискування на який залишається ямка.

Ректальним   дослідженням   у   жуйних   тварин   можна   встановити

переповнення   рубця,   зміщення   сичуга,   збільшення   брижових   лім-

фатичних  вузлів   (при  лейкозі,   туберкульозі),   абсцеси,   пухлини,   на-

явність рідини в черевній порожнині тощо.

58. Положення внутрішніх органів коня (вигляд справа]:

  1 — пряма кишка; 2 «— тазовий вигин великоТ ободової кишки; 3 — сліпа кишка; 4 — дванадцятипала*    кишка;

5 — права нирка; 6 — печінка; 7 — діафрагма; 8 — стравохід; 9— грудна аорта; 10 — праве

9 

| непарна вена; 11 —

задня порожниста вена; 15 — праве верхнє поздовжнє коліно великоТ ободо-

3    вої   кишки;   16 — праве   нижнє   поздовжнє   коліно   великої  ободової   кишки;   17 — петлі   голодної   киш*

    ки;    18—сечовий   міхур;    19—кінець   сім'япроводу;   20—передміхурова   залоза;   21—права   міхур-

цевидна   залоза

Дослідження  кишечника   у   коня.   При   дослідженні   кишечника  '   у

коня застосовують ті ж методи дослідження, що й у жуйних, але  з

урахуванням анатомо-топографічних особливостей цього виду тварин. У

коней тонкий кишечник переважно розміщений у лівій половині (рис.

57), а товстий — в правій і частково в нижній лівій половині черевної

порожнини (рис. 58).

Зовнішнім   оглядом   у   коня   можна   виявити   збільшення   об'єму

черева  з   випинанням   у  правій  здухвині  при   метеоризмі  товстого

кишечника.  Нагромадження  газів   у  тонкому   кишечнику  не   супро-

воджується значним збільшенням об'єму черева. Зовнішня пальпація

кишечника можлива тільки у лошат раннього віку.

Перкусію петель порожньої кишки проводять зліва в середній

третині черева в ділянці здухвини (рис. 59). При цьому прослухо-

вують притуплено-тимпанічний або притуплений звук.

Поле перкусії сліпої кишки знаходиться у ділянці правої здух-

вини  та  голодної  ямки (рис.  60).  Перкусійний звук чіткий,  набли-

жається до тимпанічного. Поле перкусії інших кишок показано на

рисунку.

При перкусії кишок, які прилягають до черевної стінки і пере-

повнені газами, чути чіткий тимпанічний або атимпанічний звук, а

при застої калових мас (копростаз) — стійкий глухий звук.

187

59. Попе перкусії черевних органів у коня (вигляд зліва):

1- шлунок;   2-лій   нирка;    3 — селезінка;   4 — ободова   кишка;    5 — голодна    кишка-   М - ліні»

маклака,    П - пін,я   плечового   суглоба;   пусті   місця   поля   перкусії - голосний   тимпанічний   звук-

плюси — притуплано-тимпанічний,   мінуси — притуплений  звук;   крапки — тупий звук

Перистальтичні шуми кишечника у коней при аускультації клі-

нічно   оцінюють,   як   і   у   жуйних.   Проте   у   здорових   коней   шуми

тонкого   й   товстого   кишечника   чіткіше   відрізняються   порівняно   з

жуйними.

  Ректальне дослідження — один із найцінніших методів, особливо 

при діагностиці хвороб шлунка і кишок з явищами кольок.

Методика дослідження у коней в основному така, як і у великої

рогатої   худоби,   але   має   деяку   різницю,   зумовлену   анатомо-

топографічними   особливостями.   Спочатку   досліджують   тонус

сфінктера  ануса,   наповнення   прямої   кишки,   властивості  її   вмісту

стан стінки та слизової оболонки кишки. Потім досліджують малу

ободову   кишку,   петлі   якої   розміщені   під   останнім   поперековим   і

першими крижовими хребцями. У верхній і середній частинах лівої

половини   черевної   порожнини,   в   тарілкоподібному   заглибленні

утвореному   сліпою   і   великою   ободовою   кишками,   досліджують

тонкий   відділ   кишечника.   В   лівій   здухвині   нижче   рівня   лобкової

кістки досліджують ліве вентральне й дорсальне положення великої

ободової   кишки;   в   правій   половині   черевної   порожнини   —   сліпу

кишку, яка займає усю ділянку правої здухвини. Вона - великого

188