СТАТУТИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ (Затверджені Законами України від 24 березня 1999 року)

ВІЙСЬКОВА ПРИСЯГА

Я,

(прізвище, ім'я та по батькові), вступаю на

військову

службу і урочисто присягаю Українському народові

завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну,

захищати її суверенітет, територіальну цілісність і

недоторканність,

сумлінно

чесно

виконувати військовий

обов'язок, накази командирів,

неухильно додержуватися Конституції України та законів

України, зберігати державну таємницю.

Присягаю виконувати свої обов'язки в інтересах

співвітчизників.

Присягаю ніколи не зрадити Українському народові!

БОЙОВИЙ ПРАПОР ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ

Бойовий Прапор військової частини Збройних Сил

України є символом честі, доблесті, слави і зобов'язує кожного

військовослужбовця Збройних Сил України віддано служити

Українському народові, мужньо, вміло і непохитно боронити

Українську державу, не шкодуючи свого життя.

2. Бойовий Прапор військової частини є почесним знаком, що

визначає особливості її бойового призначення, історії та заслуг і

свідчить про належність військової частини до Збройних Сил

України.

Бойовий Прапор після сформування військової частини

вручається їй від імені Президента України представником,

призначеним Міністром оборони України.

4. Бойовий Прапор закріплюється за військовою частиною на

весь час незалежно від зміни її найменування і номера. Зміни

найменування військової частини вносяться до Грамоти

Президента України, що видається під час вручення бойового

Прапора.

Бойовий Прапор завжди знаходиться зі своєю військовою

частиною, а на полі бою - в районі бойових дій, в яких частина бере

участь.

У разі втрати Бойового Прапора командир військової

частини і військовослужбовці, що є безпосередніми винуватцями

цього, несуть відповідальність згідно із законом.

Статут внутрішньої служби Збройних Сил України

Цей Статут визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців

Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб

полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та

ЇЇ підрозділах.

Статутом керуються

всі

військові

частини,

кораблі,

управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних

Сил України (далі - військові частини).

Обов'язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті,

визначаються відповідними порадниками та положеннями.

Дія

Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України

поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу

безпеки

України,

внутрішні

війська

Міністерства

внутрішніх

справ України, війська Цивільної оборони України та на інші військові

формування, створені відповідно до законів України.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Збройні Сили України - військове формування, на яке відповідно до

Конституції

України

покладаються

оборона України,

захист

її

суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності

України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.

3. Військова служба у Збройних Силах України та інших військових

формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою

особливого характеру, яка полягає в професійній діяльності придатних до неї за

станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.

Порядок проходження громадянами України військової служби,

їх права та обов'язки визначаються законами України, положеннями про

проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців,

які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими

актами.

4. Повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців

регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими

нормативно-правовими актами.

Внутрішня служба

- це система заходів, що вживаються для

організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та

військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими

актами.

Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій

частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного

стану,

які

забезпечують

постійну

бойову

готовність

та

якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців,

організоване виконання інших завдань.

Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен

військовослужбовець.

Внутрішньою службою у військових частинах та підрозділах

керують їх командири. У разі розташування в одному приміщенні кількох

підрозділів,

командири яких не мають спільного безпосереднього

начальника, керівництво внутрішньою службою наказом командира військової

частини покладається на командира одного з цих підрозділів.

Безпосереднім організатором внутрішньої служби у військовій частині є

начальник штабу, а в роті - старшина роти.

Відповідальність за стан внутрішньої служби у військових

частинах покладається на всіх прямих начальників, які повинні подавати

допомогу підпорядкованим військовим частинам і підрозділам в організації та

забезпеченні виконання вимог внутрішньої служби і систематично перевіряти її

стан.

ЧАСТИНА 1

ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІ ТА ВІДНОСИНИ МІЖ НИМИ

Розділ 1.

Обов'язки, права та відповідальність військовослужбовців

Загальні положення

Військовослужбовці Збройних Сил України, якими можуть

бути лише громадяни України, мають права й свободи громадян України

з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України,

законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України

та іншими нормативно-правовими актами.

На військовослужбовців покладаються обов'язки, що визначаються

статутами та порадниками Збройних Сил України.

10. Кожний військовослужбовець має військове звання відповідно до

Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову

службу". Військові звання поділяються на армійські та корабельні згідно

з додатком 3 до цього Статуту.

Загальні обов'язки військовослужбовців

11. Необхідність виконання завдань оборони України, захисту її

суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань,

визначених

міжнародними зобов'язаннями

України,

покладає

на

військовослужбовців такі обов'язки:

свято і непорушне додержуватися Конституції України та законів України,

Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно

виконувати військовий обов'язок;

бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;

беззастережно виконувати накази командирів

(начальників)

захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;

постійно

підвищувати рівень

військових

професійних знань,

вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої

обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;

знати й утримувати в готовності до застосування закріплене

озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;

дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової

частини,

честю

гідністю

військовослужбовця

Збройних

Сил

України;

поважати бойові та військові традиції,

допомагати іншим

військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення

протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;

бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;

вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання

поставленого завдання;

виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим

званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;

додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки

військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й

охайно.

12. Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним

службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець

зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

13.

Військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог

безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму,

повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися

від шкідливих для здоров'я звичок.

14. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен

звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не

може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

15. Військовослужбовець зобов'язаний знати і неухильно додержуватися

прийнятих Україною норм міжнародного гуманітарного права.

16.

Кожний

військовослужбовець

зобов'язаний

виконувати

службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених

йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил

України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями,

інструкціями.

17.

На військовослужбовців під час перебування на бойовому

чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання

інших завдань покладаються спеціальні обов'язки. Ці обов'язки та

порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил

України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на

основі законів і статутів Збройних Сил України.

Права військовослужбовців

18.

Військовослужбовці перебувають під захистом держави і

мають усю повноту прав і свобод, закріплених Конституцією України,

19.

Держава гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей

соціальний і правовий захист відповідно до законів та прийнятих відповідно до

них нормативно-правових актів.

20. Військовослужбовці під час виконання службових обов'язків мають

право застосовувати заходи фізичного впливу, а також носити,

зберігати та застосовувати спеціальні засоби, зброю в порядку, встановленому

законодавством.

21. Застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів

та зброї допускається, якщо інші заходи виявилися неефективними або

якщо через обставини застосування інших заходів є неможливим.

Застосуванню зброї, за винятком випадків раптового нападу,

нападу із застосуванням бойової техніки, транспортних засобів, літальних

апаратів, морських і річкових суден, втечі з-під варти зі зброєю або

за допомогою транспортних засобів під час руху, повинно передувати

попередження про намір застосовувати зброю і постріл угору.

У разі застосування і використання зброї військовослужбовець

зобов'язаний вжити всіх заходів для того, щоб не було завдано шкоди

стороннім особам.

22.

Військовослужбовці мають право застосовувати спеціальні

засоби, засоби фізичного впливу та зброю особисто або у складі підрозділу;

для захисту свого здоров'я і життя, а також здоров'я і життя інших

військовослужбовців і цивільних осіб від нападу, якщо іншими способами й

засобами захистити їх у даній ситуації неможливо;

для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину та яка

намагається втекти або яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти,

а також для затримання озброєної особи, яка загрожує застосуванням зброї та

інших

засобів,

що

становить

загрозу

для

життя і здоров'я військовослужбовця чи інших осіб;

для відбиття нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, а

також для звільнення цих об'єктів у разі захоплення;

у разі спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою,

якщо іншими способами і засобами неможливо припинити цю спробу.

23. Посадові особи варти та патруля мають право застосовувати

зброю у випадках і в порядку, визначеному Статутом гарнізонної і вартової служб

Збройних Сил України.

24.

Про застосування фізичної сили та спеціальних засобів

військовослужбовець доповідає своєму безпосередньому командирові

(начальникові).

Про поранення або смерть, що сталися внаслідок застосування

фізичного впливу і спеціальних засобів, а також про всі випадки застосування

зброї військовослужбовець зобов'язаний негайно і письмово повідомити свого

командира (начальника), а командир (начальник) військової частини негайно

доповідає безпосередньому командирові

(начальникові), а також повідомляє

військового

прокурора

та

начальника

органу

управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України

(далі

Служба правопорядку) в гарнізоні.

Повідомлення начальника органу управління Служби правопорядку про

застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів та

зброї здійснюється в разі їх застосування військовослужбовцями Збройних Сил

України.

25. Військовослужбовець має право використовувати зброю для

подання сигналу тривоги або виклику допомоги.

Відповідальність військовослужбовців

26. Військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення

чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-

правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

27.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне

стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та

цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину

військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних

підставах,

Начальники та підлеглі, старші та молодші за військовим званням

28. Єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва

Збройними Силами України і полягає в:

наділенні командира

(начальника) всією повнотою розпорядчої влади

стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності

перед державою за всі сторони життя та діяльності військової ча-

стини, підрозділу і кожного військовослужбовця;

наданні командирові

(начальникові)

права одноособово при-

ймати рішення, віддавати накази;

забезпеченні виконання зазначених рішень

(наказів),

виходячи

із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів

Збройних Сил України.

29.

За своїм службовим становищем і військовим званням вій-

ськовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно

інших військовослужбовців.

30. Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'я-

заний перевіряти їх виконання.

Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази нача-

льника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до

нього з повагою.

31.

Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за

службою, у тому числі і тимчасово, е прямими начальниками для цих

військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є

безпосереднім начальником.

32.

За

своїми

військовими

званнями

начальниками

є:

сержанти і старшини

- для рядових і матросів однієї з ними вій-

ськової частини;

прапорщики і мічмани

- для сержантів і старшин, рядових і ма-

тросів однієї з ними військової частини;

молодші офіцери

- для сержантів, прапорщиків і мічманів однієї

з ними військової частини і старшин, рядових і матросів;

старші офіцери за військовим званням підполковник, капітан

рангу, майор, капітан

3 рангу

- для прапорщиків і мічманів, сержантів і

старшин, рядових і матросів;

генерал-лейтенанти,

віце-адмірали,

генерал-майори,

контр-

адмірали, полковники, капітани

1 рангу

- для молодших офіцерів, прапо-

рщиків і мічманів, сержантів і старшин, рядових і матросів;

генерали армії України, генерал-полковники, адмірали

для

старших і молодших офіцерів, прапорщиків і мічманів, сержантів і стар-

шин, рядових і матросів.

33.

Військовослужбовці, які за своїм службовим становищем і

військовим званням

(статті

31 і

32 цього Статуту) не є стосовно інших

військовослужбовців

начальниками або підлеглими, можуть бути стар-

шими чи молодшими за військовим званням.

Старші за військовим званням військовослужбовці мають право

вимагати від молодших за військовим званням військовослужбовців до

держання військової дисципліни, громадського порядку і форми одягу, а також

правил поведінки і військового вітання. Молодші за званням військовослужбовці

повинні беззастережно виконувати зазначені вимоги старших за військовим

званням військовослужбовців.

На військовослужбовців, які відбувають кримінальне покарання у виді

арешту на гауптвахті Служби правопорядку, не поширюється дія частини другої

цієї статті і статті

32 цього Статуту. Зазначені військовослужбовці зобов'язані

виконувати команди та розпорядження військових службових осіб та

військовослужбовців чергових змін Служби правопорядку.

34. У разі спільного виконання службових обов'язків військовослужбовцями,

що не підпорядковані один одному, якщо їх службові відносини не визначені

командиром (начальником), начальником є старший із них за посадою, а за

рівних посад - старший за військовим званням.

Порядок віддання й виконання наказів.

35. Накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За

крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж

безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його

безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника

підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому

начальникові.

Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців

усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.

Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати

подвійного тлумачення.

36.

Командир

(начальник) відповідає за відданий наказ, його

наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його

виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.

За віддання і виконання явно злочинного наказу (розпорядження) винні

особи притягаються до відповідальності згідно із законом.

37.

Військовослужбовець після отримання наказу відповідає:

"Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно

підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може за-

жадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися

до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.

Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому

наказ у зазначений термін.

Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець

зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму

безпосередньому

командирові

(начальникові),

також

вказати

причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання.

Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ

своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти

вищезазначеним особам негайно.

38.

У разі коли військовослужбовець, який виконує наказ,

отримав від іншого командира

(начальника), старшого за службовим

становищем чи військовим званням, новий наказ, що стане перешкодою для

виконання попереднього, він доповідає про це командирові (начальникові), який

віддав наступний наказ, і після отримання його згоди припиняє виконання

попереднього наказу.

Командир (начальник), який віддав наступний наказ, повідомляє про це

командира (начальника), який віддав попередній наказ.

Відрекомендування командирам (начальникам) та особам, які прибули для

інспектування (перевірки)

39. Командир військової частини зобов'язаний зустрічати і супроводжувати

по розташуванню військової частини Президента України, Голову Верховної Ради

України,

Прем'єр-міністра

України,

Міністра

оборони України, начальника Генерального штабу Збройних Сил України та

заступників Міністра оборони України, усіх прямих начальників, а

також осіб, призначених для керівництва інспектуванням

(перевіркою)

військової частини.

Під час зустрічі цих осіб командир (начальник) військової частини подає

команду

"Струнко"

рапортує

їм.

Наприклад:

"Товаришу*

генерал-майоре. Перший механізований

полк

- на заняттях

(навчанні,

обслуговуванні техніки, прийманні їжі, відпочиває). Командир полку полковник

Лісогор".

* Для звернення військовослужбовців у Збройних Силах України

вживається "товаришу".

У випадках участі у спільних з іноземними контингентами військових навчаннях,

миротворчих та інших подібних операціях, що здійснюються на підставі

міжнародних договорів України, звертання до осіб, які входять до складу

військових контингентів інших держав, має відповідати статутним правилам цих

держав.

Отримавши команду "Вільно", командир

(начальник) військової

частини повторює її та має бути готовим доповісти за кожний підрозділ

полку і далі діє за розпорядженням особи, що прибула.

40.

Військовослужбовці самостійно відрекомендовуються своєму

безпосередньому начальникові у разі:

призначення на посаду і звільнення з неї;

присвоєння військового звання;

вручення нагороди;

відбуття чи повернення з відрядження, відпустки або лікування.

Відрекомендовуючись

своєму

безпосередньому

начальникові,

військовослужбовці називають свою посаду, військове звання, прізвище та

причину звертання. Наприклад: "Товаришу майоре. Командир Першої

механізованої роти капітан Ткаченко. Відрекомендовуюся з нагоди присвоєння

мені військового звання капітана".

41. Новопризначені до військової частини офіцери і прапорщики

відрекомендовуються командирові військової частини та його заступникам, а

після отримання призначення до підрозділу - командирові підрозділу та його

заступникам.

Командир військової

частини

відрекомендовує

новоприбулих

офіцерів офіцерському складові військової частини на найближчій нараді

офіцерів чи під час шикування особового складу військової частини.

42. У разі коли особа, призначена для керівництва інспектуванням

(перевіркою) військової частини, має військове звання рівне або вище, ніж у

командира військової частини, командир частини відрекомендовується

прибулому. Якщо прибулий має звання нижче, ніж у командира військової

частини, він відрекомендовується цьому командирові.

43.

Перед інспектуванням

(перевіркою) командир військової

частини представляє своїх заступників, начальників родів військ і служб та

командирів підрозділів, що підлягають інспектуванню (перевірці), інспектуючим

(перевіряючим).

44. Під час відвідування інспектуючими (перевіряючими) підрозділів їх

командири доповідають цим особам.

Якщо інспектуючий

(перевіряючий) прибуває до підрозділу разом із

командиром військової частини, йому доповідають у тому разі, коли він має рівне

або вище звання, ніж у командира частини.

45. Якщо для інспектування

(перевірки) прибуває старший командир

(начальник), йому доповідає командир військової частини

(підрозділу), а

інспектуючий (перевіряючий) відрекомендовується.

46. Командир військової частини (підрозділу) відрекомендовується лише

старшим і рівним за військовим званням військовослужбов-

цям, які прибули до військової частини (підрозділу) для виконання доручень

старших командирів

(начальників).

В інших випадках прибулі

відрекомендовуються командирові військової частини (підрозділу) і інформують

про мету свого прибуття.

47. Усі вказівки інспектуючих (перевіряючих) чи військовослужбовців, які

виконують службові доручення старших командирів (начальників), передаються

для виконання через командира військової частини. Зазначені особи повинні

повідомити командира військової частини

(підрозділу) про результати

інспектування (перевірки) чи виконання даних їм службових доручень.

48.

Для проведення опитування військовослужбовців військової

частини

(підрозділу)

інспектуючі

(перевіряючі) керуються вказівками

додатка 6 до цього Статуту.

Про військову ввічливість і поведінку військовослужбовців

49.

Військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої

культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати

свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх

поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Усі військовослужбовці повинні під час зустрічі

(обгону) вітати

один одного, додержуючись правил, визначених Стройовим статутом

Збройних Сил України. Військове вітання

- це вияв взаємної поваги і

згуртованості військовослужбовців.

50. Відносини між військовослужбовцями повинні грунтуватися на взаємній

повазі, і у питаннях служби вони звертаються один до одного на "Ви".

Начальники й старші за військовим званням військовослужбовці у питаннях

служби до підлеглих і молодших звертаються за військовим званням і прізвищем

або тільки за званням, додаючи в останньому випадку перед званням слово

"товаришу".

Наприклад:

"Рядовий

Черняк",

"Товаришу рядовий"; "Сержанте Мішин", "Товаришу сержанте"; "Прапорщику

Мороз",

"Товаришу

прапорщику";

"Лейтенанте

Малишенко",

"Товаришу лейтенанте".

До курсантів військово-навчальних закладів, які не мають військових звань

сержантського і старшинського складу чи складу прапорщиків і мічманів, а також

курсантів навчальних військових частин

(підрозділів) звертаються "Курсанте

Стадников", "Товаришу курсанте".

51.

Військовослужбовці під час звертання до них командира

(начальника) або старшого за військовим званням повинні стати у стройове

положення.

Підлеглі й молодші за військовим званням звертаються у службових

справах до командирів

(начальників)

старших за військовим

званням, додаючи перед званням слово "Товаришу". Наприклад: "Това-

ришу лейтенанте".

52. У разі коли необхідно звернутися до іншого військовослуж-

бовця в присутності командира

(начальника) або старшого за військовим

званням, слід попросити на це дозволу командира

(начальника) або

старшого за військовим званням. Наприклад: "Товаришу полковнику, до-

звольте звернутися до майора Іващенка".

53. У разі звертання один до одного поза строєм, а також у разі

віддавання чи отримання наказу військовослужбовці повинні стати у

стройове положення, а ті, що знаходяться у головному уборі, приклада-

ють руку до нього.

Доповідаючи

чи

вислуховуючи

рапорт,

військовослужбовець

прикладає руку до головного убору і опускає її після закінчення доповіді.

Якщо перед доповіддю віддавалася команда "Струнко", то доповідач за

наступною командою "Вільно" повторює її й опускає руку.

54. У громадських місцях, у міському транспорті та приміських

поїздах за відсутності вільних місць військовослужбовець повинен за-

пропонувати своє місце командирові (начальникові) або старшому.

Якщо під час зустрічі немає можливості вільно розминутися з

командиром

(начальником) або старшим за військовим званням, підлег-

лий

(молодший за військовим званням) повинен, вітаючи, пропустити

його. За потреби обігнати командира

(начальника) або старшого за вій-

ськовим званням слід попросити у нього на це дозволу.

55.

Військовослужбовцям забороняється тримати руки в кише-

нях одягу, а також сидіти у присутності командира

(начальника) або

старшого за військовим званням без його дозволу.

Курити дозволяється тільки у спеціально відведених для цього

місцях.

56.

Військовослужбовці повинні бути ввічливими у спілкуванні

з іншими особами, виявляти особливу увагу до осіб похилого віку, жінок

дітей, поступатися їм місцем у громадському транспорті, сприяти захи-

стові честі й гідності громадян, додержанню громадського порядку, а та-

кож подавати допомогу при нещасних випадках, виникненні пожежі чи

стихійного лиха.

57. Правила військової ввічливості, поведінки та військового ві-

тання обов'язкові також для прапорщиків і мічманів, осіб молодшого,

старшого і вищого офіцерського складу, які перебувають у запасі і у від-

ставці, якщо вони носять військову форму одягу.

Розділ 2.

Загальні обов'язки командирів (начальників)

58.

Командир

(начальник) є єдиноначальником і особисто від-

повідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної

йому військової частини, корабля

(підрозділу); за забезпечення охорони

державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисцип-

ліну, морально-психологічний стан особового складу; за внутрішній по-

рядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техні-

ки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової

частини, корабля

(підрозділу); за додержання принципів соціальної спра-

ведливості.

Командир

(начальник) відповідно до посади, яку він займає, по-

винен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Кон-

ституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та ін-

ших нормативно-правових актів.

59. Командир (начальник) зобов'язаний:

планувати роботу і здійснювати заходи щодо підтримання та

удосконалення бойової та мобілізаційної готовності і вимагати їх вико-

нання, своєчасно вносити до планів роботи необхідні зміни

(уточнення),

вживати заходів для охорони державної таємниці, забезпечення прихо-

ваного управління військами;

знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кора-

блі

(у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо

підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєн-

ня, що є в частині, на кораблі

(у підрозділі), вміло керувати військовою

частиною, кораблем

(підрозділом) як у повсякденному житті, так і під

час виконання бойових завдань;

організовувати та безпосередньо керувати бойовою підготов-

кою, здійснювати контроль за її ходом, об'єктивно оцінювати досягнуті

підлеглими результати, підбивати підсумки й заохочувати кращих, уза-

гальнювати та впроваджувати передовий досвід у практику навчання

особового складу, ефективно використовувати навчально-матеріальну

базу, спрямовувати кошти та матеріальні засоби на вдосконалення цієї

бази;

постійно вдосконалювати особисту підготовку та майстерність підпоряд-

кованих командирів

(начальників), методи керівництва військовою час-

тиною, кораблем

(підрозділом), особисто проводити навчання та заняття

з особовим складом військової частини, корабля

(підрозділу), займатися

правовим вихованням підлеглих, своєчасно вживати заходів для

виконання завдань соціально-психологічного забезпечення бойової підготовки;

завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння,

боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби

(кошти),

що є у військовій частині, на кораблі

(у підрозділі) за штатом, списком і

в наявності;

встановлювати у військовій частині, на кораблі

(у підрозділі)

такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання за-

конів України і положень статутів Збройних Сил України;

показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання

вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів

(начальників);

бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижува-

ти їх честі і гідності;

постійно виховувати підлеглих у дусі гуманізму та людяності,

спираючись при цьому на загальновизнані принципи міжнародного пра-

ва;

проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запо-

бігання надзвичайним подіям і злочинам серед особового складу, своєча-

сно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисцип-

ліни і об'єктивно доповідати про це старшому командирові

(начальнико-

ві);

виявляти чуйність та бути уважним до підлеглих, поєднувати

вимогливість і принциповість з повагою до їх честі і гідності, вникати в

проблеми їх побуту, забезпечувати соціальну та правову захищеність, у

разі необхідності клопотати за них перед старшими командирами

(нача-

льниками);

знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за

його заявами, скаргами та іншими зверненнями;

організовувати своєчасну видачу всіх видів забезпечення та пе-

ревіряти його повноту;

організовувати

культурно-освітню

роботу,

створювати

умови

для зміцнення здоров'я та фізичного розвитку;

здійснювати заходи щодо безпеки особового складу військової

частини, корабля

(підрозділу) та інших осіб під час роботи з озброєнням,

бойовою та іншою технікою, обладнанням, проведення стрільб, навчань,

несення вартової і внутрішньої

(чергової та вахтової) служби, виконання

Інших військових обов'язків;

особисто керувати кадровою роботою та відбором кандидатів

для вступу до військово-навчальних закладів;

організовувати

експлуатацію,

збереження і використання за

призначенням казармено-житлового фонду, комунальних споруд, Інже-

нерних мереж, наданих для розквартирування військових частин і під-

розділів;

контролювати додержання заходів пожежної безпеки у військо-

вій частині, на кораблі (у підрозділі);

вживати заходів для охорони довкілля в місцях розташування

та дій військ;

організовувати та здійснювати заходи, спрямовані на захист

особового складу, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки і

майна від зброї масового ураження, звичайних засобів ураження;

під час вирішення питань, пов'язаних з трудовою діяльністю

працівників, суворо додержуватися законодавства про працю;

вживати заходів для відшкодування матеріальних збитків, запо-

діяних військовій частині, кораблю (підрозділу).

60.

У разі неможливості виконання службових обов'язків у зв'я-

зку з відбуттям за межі гарнізону, через хворобу та з інших поважних

причин командир

(начальник) для виконання цих службових обов'язків

призначає одного із заступників. Якщо штатний заступник відсутній і ні-

хто не був призначений командиром

(начальником), командування бере

на себе старший за посадою, а у разі відсутності старшого за посадою

старший за військовим званням, про що доповідає старшому командиро-

ві (начальникові).

61.

Новопризначені командири військових частин

(кораблів)

вступають на посаду на підставі розпорядження чи наказу старшого ко-

мандира

(начальника). Про свій вступ на посаду командир частини

(ко-

рабля) оголошує наказом і доповідає старшому командирові

(начальни-

кові).

Командир військової частини

(корабля) приймає або здає поса-

ду особисто в присутності представника від старшого командира

(нача-

льника).

62.

Для прийняття і здавання посади командира військової час-

тини

(корабля) наказом старшого командира

(начальника) призначають-

ся комісії, які після проведення перевірки складають відповідні акти.

В акті про прийняття і здавання посади зазначаються дані про

особовий склад військової частини

(корабля) за списком і наявний; стан

бойової та мобілізаційної готовності; морально-психологічний стан осо-

бового складу, стан військової дисципліни, бойової підготовки і навча-

льно-матеріальної бази; стан охорони державної таємниці.

В акті про прийняття і здавання озброєння, боєприпасів, бойо-

вої та іншої техніки зазначається їх кількість за документами і фактична

наявність, якісний і технічний стан, умови тримання та зберігання.

В акті прийняття і здавання військового та фінансового госпо-

дарства зазначаються відомості про житлово-побутові умови, наявність і

стан будівель, споруд, інвентаря та обладнання; законність витрат, облік

стан зберігання пального, продовольства, речового і технічного майна,

інших матеріальних засобів як поточного забезпечення, так і непорушно-

го запасу, а також облік і використання коштів.

Зазначені акти підписуються командиром, який приймає, і ко-

мандиром, який здає посаду, а також членами комісії, відповідними за-

ступниками командира військової частини

(начальниками служб) та по-

даються старшому командирові

(начальникові) на затвердження і для

прийняття рішення за фактами виявлених недоліків.

63.

Командири підрозділів

(начальники) приймають і здають

посаду особисто на підставі наказу по військовій частині (кораблю).

Новопризначеного командира підрозділу

(начальника)

відреко-

мендовує особовому складові підрозділу старший командир (начальник).

При прийманні та здаванні посади командиром підрозділу

(на-

чальником) обов'язково проводиться інвентаризація майна і техніки під-

розділу

(служби). За результатами проведеної інвентаризації складають-

ся інвентаризаційні відомості та акт.

Про прийняття і здавання посади командир підрозділу

(началь-

ник) подає рапорт у порядку підпорядкованості командирові військової

частини (корабля).

Особа, яка приймає посаду, до свого рапорту додає акт про

прийняття підрозділу. В акті зазначаються дані про склад підрозділу за

списком і наявний; стан бойової та мобілізаційної готовності; морально-

психологічний стан особового складу, стан військової дисципліни, бойо-

вої підготовки; наявність і стан озброєння, боєприпасів, техніки, пально-

го та інших матеріальних засобів; житлові і побутові умови військовос-

лужбовців.

Акт складається і підписується особою, яка приймає, та особою,

яка здає посаду, а також начальниками служб військової частини, голо-

вою та членами внутрішньої перевірочної комісії. До акта додаються ін-

вентаризаційні відомості про майно та техніку підрозділу (служби).

64.

Установлюються такі терміни для прийняття і здавання по-

сад: командира полку (корабля

1 і

2 рангу, окремого батальйону)

- не бі-

льше ніж 10 днів, заступника командира з тилу

- не більше ніж

20 днів,

командира батальйону та командира роти (корабля 3 і 4 рангу) - не

більше ніж

5 днів, начальника служби, якому підпорядковані склади,

- не

більше ніж 15 днів.

Іншим посадовим особам термін прийняття і здавання посади

встановлює старший командир

(начальник). Закінченням прийняття

(здавання) посади вважається дата затвердження старшим командиром

(начальником) відповідного акта.

65.

Новопризначені командири, починаючи від командира роти

(корабля

4 рангу) й вище, під час прийняття посади проводять опитуван-

ня військовослужбовців. Про час і порядок опитування військовослуж-

бовці оповіщаються за один-два дні згідно з додатком б до цього Стату-

ту.

Розділ 3.

Обов'язки посадових осіб, рядових і матросів. Командир полку (корабля 1 і 2 рангу,

окремого батальйону)

66.

Командир полку

(корабля

1 і

2 рангу, окремого батальйо-

ну)* в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готов-

ність, успішне виконання полком бойових завдань; за бойову підготовку,

виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особо-

вого складу; за внутрішній порядок; за стан і збереження зброї, боєпри-

пасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів;

за стан фінансового господарства; за всебічне забезпечення полку, стан

пожежної та екологічної безпеки.

Командир полку є прямим начальником усього особового скла-

ду полку.

67. Командир полку зобов'язаний:

підтримувати полк у бойовій та мобілізаційній готовності;

керувати бойовою підготовкою і вихованням особового складу;

забезпечувати збереження озброєння, боєприпасів та інших ма-

теріальних засобів полку, їх своєчасне поповнення до визначених норм;

керувати розробленням і виконанням планів бойової та мобілі-

заційної готовності і бойової підготовки, особисто розробляти план рап-

тової перевірки бойової готовності;

своєчасно вживати заходів для виконання завдань соціально-

психологічного забезпечення бойової підготовки та професійної діяльно-

сті військовослужбовців, гуманітарної підготовки особового складу, ор-

ганізації виховної та культурно-освітньої роботи;

* Далі - командир полку.

проводити навчання з батальйонами, вести підготовку штабу,

проводити заняття з командирами батальйонів, рот, з їх заступниками та

начальниками родів військ і служб

(на кораблі

- з помічниками, заступ-

никами, командирами бойових частин і начальниками служб);

проводити контрольні заняття з підрозділами після закінчення

їх бойового злагодження;

щомісяця і по закінченні певного періоду навчання і навчально-

го року підбивати підсумки бойової підготовки й стану військової та ви-

конавської дисципліни;

керувати добором кандидатів для зарахування на військову

службу за контрактом, а також розподілом за підрозділами нового по-

повнення, вручення йому озброєння і техніки, приводити нове попов-

нення до Військової присяги згідно з додатками 1, 4 і 5 до цього Статуту;

знати про дійсний стан справ у підрозділах полку і здійснювати

контроль за забезпеченням охорони державної таємниці;

знати ділові якості та морально-психологічний стан кожного

офіцера, прапорщика

(мічмана) і старшини підрозділу, постійно прово-

дити з офіцерами роботу щодо їх військового виховання та вдосконален-

ня професійної підготовки;

встановлювати розпорядок дня та вимагати підтримання внут-

рішнього порядку;

особисто керувати кадровою роботою, затверджувати кандида-

тів на вищі посади та для вступу до військово-навчальних закладів;

затверджувати розкладку продуктів на тиждень, організовувати

щоденний контроль за якістю приготування та повнотою видачі їжі для

особового складу, не менше ніж один раз на тиждень особисто перевіря-

ти якість приготування їжі;

не менше ніж двічі на рік проводити огляд, планові та раптові

перевірки наявності, стану, збереження і правильного використання

озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального, інших мате-

ріальних засобів, їх бойової готовності з оголошенням результатів пере-

вірок наказом по військовій частині

(командирові корабля не менше ніж

один раз на два місяці проводити огляд корабля, не менше ніж один раз

на місяць

- огляд озброєння, боєприпасів і технічних засобів, здійснюва-

ти щоденний обхід корабля); при виявленні фактів нестач

(втрати), над-

лишків, псування, розкрадання майна призначати розслідування;

керувати правовим вихованням військовослужбовців полку, у

разі вчинення військовослужбовцем злочину порушувати кримінальну

справу і провадити дізнання;

знати справжній стан військової дисципліни в полку, вживати

заходів для запобігання злочинам та іншим правопорушенням, негайно

доповідати старшому командирові

(начальникові) про злочини, коруп-

ційні діяння та надзвичайні події в полку і повідомляти про них військо-

вого прокурора

(у разі належності полку до Збройних Сил України по-

відомляти також начальника відповідного органу управління Служби

правопорядку), особисто з'ясовувати причини катастрофи та інших випа-

дків, пов'язаних із загибеллю людей чи з іншими тяжкими наслідками;

вживати заходів для створення атмосфери відвертості та взаєм-

ної довіри між військовослужбовцями у підрозділах, нетерпимості до не-

доліків, байдужості та пасивності;

визначати дні й години приймання особового складу та відвіду-

вачів з особистих питань не менше ніж двічі на місяць, а для прибулих з

інших населених пунктів

- у зручний для них і командира час; на про-

хання батьків військовослужбовців знайомити їх із життям і побутом

особового складу підрозділів;

визначати заходи безпеки і здійснювати контроль за їх додер-

жанням

(командирові корабля, крім того, вживати заходів для забезпе-

чення живучості корабля та безпеки його плавання);

перед початком кожного періоду навчання видавати письмовий

наказ з питань організації бойової підготовки, вартової та внутрішньої

служб;

щоденно видавати письмові накази по стройовій частині, а у ра-

зі потреби

- з питань бойової підготовки, окремо по тилу, технічній час-

тині та службі ракетно-артилерійського озброєння;

організовувати охорону військової частини

(корабля), контроль

за несенням вартової та внутрішньої

(на кораблі

- чергової і вахтової)

служб, не менше ніж один раз на тиждень особисто перевіряти стан їх

несення, а також тримання заарештованих на гауптвахті;

здійснювати планові та раптові перевірки, організовувати щорі-

чне проведення інвентаризації матеріальних засобів у службах, керувати

роботою внутрішніх комісій, що проводять такі перевірки;

керувати фінансовою діяльністю полку, розпоряджатися згідно

із законодавством коштами, забезпечувати ощадливе витрачання коштів

у суворій відповідності із затвердженим кошторисом;

організувати бухгалтерський облік військового майна

(у

тому

числі непорушного запасу) та знати вартість утримання військової час-

тини;

забезпечувати збереження коштів під час доставляння їх з уста-

нови банку до полку та в інших випадках; для доставляння коштів нада-

вати транспорт і озброєну охорону; організовувати внутрішній фінансо-

вий контроль і особисто, не пізніше наступного дня, перевіряти оприбут-

кування коштів за журналом ведення обліку готівки, одержаної в устано-

ві банку, про що робити в цьому журналі відмітку;

не менше ніж один раз на місяць проводити раптову перевірку

наявності грошових сум і цінностей в грошовому ящику

(касі), за резуль-

татами перевірки робити відмітку у відповідному журналі;

вживати заходів до відшкодування матеріальних збитків, запо-

діяних військовій частині;

забезпечувати правильне утримання й експлуатацію казарм,

житлового фонду та інших споруд на території військової частини, а та-

кож їх пожежну безпеку

(на кораблі

- оглядати житлові та службові при-

міщення, постійно стежити за справністю корпусу корабля);

піклуватися про здоров'я підлеглих, вживати для їх фізичного

зміцнення всіх необхідних заходів;

організовувати та здійснювати заходи, спрямовані на захист

особового складу, озброєння, бойової та іншої техніки, матеріальних за-

собів від зброї масового ураження, звичайних засобів ураження;

вживати заходів для охорони довкілля й раціонального викори-

стання природних ресурсів у районі розташування військової частини,

під час проведення навчань та інших заходів бойової підготовки, повсяк-

денної діяльності.

Начальник штабу полку (окремого батальйону)

68. Начальник штабу полку

(окремого батальйону) в мирний і

воєнний час відповідає за організацію та підтримання керування підроз-

ділами; за бойову та мобілізаційну готовність, успішне виконання пол-

ком

(батальйоном) бойових завдань; за планування бойової підготовки;

за підготовку штабу і підрозділів, що забезпечують керування полком,

виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особо-

вого складу штабу та безпосередньо підпорядкованих йому підрозділів;

за організацію вартової і внутрішньої служб; за організацію та здійснен-

ня заходів щодо охорони державної таємниці, прихованого керування; за

забезпечення штабу та безпосередньо підпорядкованих підрозділів

озброєнням і технікою; за стан обліку особового складу, озброєння, боє-

припасів, бойової та іншої техніки полку; за стан пожежної безпеки шта-

бу.

Начальник штабу полку

(окремого батальйону) підпорядкову-

ється командирові полку, є його першим заступником і прямим началь-

ником усього особового складу полку.

Під час виконання рішень командира полку

(батальйону) нача-

льник штабу має право віддавати накази

(розпорядження) підпорядкова-

ним командирові полку

(батальйону) особам від його імені. Про всі від-

дані накази

(розпорядження) начальник штабу доповідає командирові

полку.

69.

Начальник штабу полку

(окремого батальйону) зобов'яза-

ний:

організовувати роботу штабу й щоденно керувати нею; узго-

джувати роботу заступників командира полку, начальників родів військ і

служб;

знати про справжній стан справ у підрозділах полку, а також

про хід виконання поставлених перед ними завдань;

розробляти план бойової та мобілізаційної готовності полку, за-

ходи щодо захисту його від зброї масового ураження та звичайних засо-

бів ураження, керувати мобілізаційною роботою у полку;

розробляти план бойової підготовки полку, заходи щодо охоро-

ни державної таємниці, план перевірки підрозділів і служб посадовими

особами, безпосередньо підпорядкованими командирові полку, та офіце-

рами штабу; здійснювати контроль за виконанням цих планів і заходів;

організовувати зв'язок у полку, приховане управління війська-

ми, захист інформації від несанкціонованого доступу та протидію техні-

чним засобам розвідки;

організовувати своєчасне й правильне доведення до підрозділів

служб усіх наказів командира полку та старших командирів

(начальни-

ків), а також перевірку їх виконання; особисто доводити найважливіші

накази та перевіряти їх виконання;

проводити заняття з офіцерами штабу полку, керувати підгото-

вкою штабів і підрозділів, що забезпечують керування полком, а також

перевіряти стан і бойову готовність засобів зв'язку в полку;

знати ділові якості та морально-психологічний стан кожного

офіцера та прапорщика полку, а також усіх сержантів штабу і безпосере-

дньо підпорядкованих йому підрозділів;

розподіляти за підрозділами нове поповнення полку;

організовувати охорону Бойового Прапора полку

(згідно з до-

датком

2 до цього Статуту), державних нагород, військових символів,

документів та грошової скриньки;

встановлювати і підтримувати порядок у розробленні, користу-

ванні, зберіганні та розсиланні секретних документів;

організовувати й не менше ніж один раз на тиждень особисто

перевіряти підготовку та несення вартової і внутрішньої служб у полку;

постійно знати про наявність особового складу, наявність і стан

озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, матеріальних засобів, а

також щоденно керувати веденням їх обліку в полку, забезпечувати до-

держання штатної дисципліни;

організовувати ведення обліку скарг, заяв та пропозицій війсь-

ковослужбовців і членів їх сімей, здійснення прийому відвідувачів;

інструктувати перед заступанням у наряд чергового полку, його

помічника, начальника варти, командира чергового підрозділу, чергового

штабу, чергового контрольно-пропускного пункту, а також старших ма-

шин, командирів підрозділів

(начальників команд), які відбувають у від-

рядження; перевіряти забезпечення зазначених підрозділів

(команд) усім

необхідним;

вести облік бойової підготовки, злочинів, правопорушень та

надзвичайних подій, вчинених військовослужбовцями;

своєчасно подавати до вищого штабу необхідні донесення;

вести історичний формуляр полку;

організовувати й не менше ніж двічі на рік проводити перевірку

наявності та стану озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, за-

собів зв'язку та майна у безпосередньо підпорядкованих йому службах і

підрозділах.

Заступник командира полку (окремого батальйону)

70. Заступник командира полку

(окремого батальйону) в мир-

ний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність, ус-

пішне виконання бойових завдань полком

(окремим батальйоном); за ор-

ганізацію та якість проведення занять з бойової підготовки; за створення

навчально-матеріальної бази, вдосконалення та утримання її в справному

стані; за спортивну роботу; за підготовку класних спеціалістів; за винахі-

дницьку та раціоналізаторську роботу; за додержання військової дисцип-

ліни та внутрішнього порядку; за організацію та стан пожежної безпеки у

полку.

Заступник командира полку

(окремого батальйону) підпорядко-

вується командирові та є прямим начальником усього особового складу

полку

(окремого батальйону), за відсутності командира виконує його

обов'язки. У військових частинах, де посада заступника командира полку

(окремого батальйону) не передбачена за штатом, виконання цих обов'я-

зків покладається на начальника штабу.

71. Заступник командира полку

(окремого батальйону) зобов'я-

заний:

брати участь у розробленні планів бойової та мобілізаційної го-

товності, бойової підготовки й організовувати їх виконання;

проводити заняття з офіцерами і прапорщиками, навчання та

контрольні заняття з підрозділами;

керувати фізичною підготовкою та спортивною роботою під-

розділів полку;

перевіряти організацію і стан бойової підготовки й пожежної

безпеки в підрозділах полку, усувати виявлені недоліки та подавати до-

помогу командирам підрозділів в організації й проведенні занять;

знати ділові якості та морально-психологічний стан офіцерів,

прапорщиків і старшин підрозділів, постійно проводити роботу з офіце-

рами щодо виховання і вдосконалення їх підготовки за спеціальністю,

здійснювати добір кандидатів на вищі посади;

керувати добором прапорщиків

(мічманів) та військовослужбо-

вців для зарахування на військову службу за контрактом, а. також для

вступу до військових навчальних закладів;

вживати заходів до запобігання порушенням правил безпеки під

час занять, навчань і стрільб;

керувати роботою, пов'язаною з обладнанням і удосконаленням

об'єктів навчальної матеріально-технічної бази, й забезпечувати їх пра-

вильне утримання та експлуатацію;

вести облік матеріальних засобів і коштів, виділених на бойову

підготовку, та забезпечувати їх витрачання за прямим призначенням;

своєчасно забезпечувати підрозділи полку матеріальними засо-

бами й наочними посібниками з бойової підготовки; стежити за їх облі-

ком і утриманням;

керувати роботою винахідницької та раціоналізаторської, по-

жежно-технічної комісій у полку, методичної ради; впроваджувати в

практику передові методи навчання особового складу;

організовувати та здійснювати заходи, спрямовані на підви-

щення фахового рівня особового складу полку;

керувати пожежною безпекою, розробляти план пожежної без-

пеки та контролювати його виконання;

перевіряти додержання правил внутрішнього порядку в полку

та його підрозділах, а також підготовку добового наряду та несення ним

служби.

СТАТУТИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ (Затверджені Законами України від 24 березня 1999 року) - часть 1