ПІДПРИЄМНИЦЬКЕ ПРАВО. Тести для бакалаврів (2012 рік)

ПІДПРИЄМНИЦЬКЕ ПРАВО. Тести для бакалаврів (2012 рік)

1. Процес переходу державної власності в колективну і приватну називається:

1. націоналізація;

2. приватизація;

3. демонополізація;

4. імплементація.

2. До господарських товариств відносяться:

1. акціонерне товариство;

2. концерн;

3. консорціум;

4. правильним є все вищеназване.

3. Угода між суб'єктами господарської діяльності називається:

1. постанова;

2. рішення;

3. договір;

4. конвенція.

4. Господарський кодекс в Україні:

1. є;

2. немає;

3. підписаний, але не набрав сили;

4. прийнятий, але не ратифікований.

5. Види власності в Україні:

1. державна, колективна, приватна;

2. державна, колективна, індивідуальна;

3. державна, комунальна, приватна;

4. республіканська, колективна, приватна.

6. Види акціонерних товариств:

1. індивідуальні та колективні;

2. приватні та суспільні;

3. відкриті та закриті;

4. прості та привілейовані.

7. Мінімальне число учасників господарського товариства:

1. один;

2. два;

3. три;

4. не обумовлюється.

8. До господарських відноситься товариство:

1. повне;

2. обмежене;

3. неповне;

4. додаткове.

9. Максимальне число учасників господарського товариства:

1. сто;

2. одна тисяча;

3. п’ять тисяч;

4. не обмежується.

10. У товаристві з додатковою відповідальністю учасники відповідають по боргам:

1. внесками;

2. майном;

3. правильним є все вищезазначене.

11. Засновниками й учасниками господарських товариств можуть бути:

1. тільки юридичні особи;

2. тільки фізичні особи;

3. юридичні та фізичні особи України;

4. юридичні та фізичні особи України та інших держав.

12. Майно державних вищих і середніх спеціальних навчальних закладів відноситься до:

1. загальнодержавної власності;

2. республіканської;

3. комунальної;

4. коллективної.

13. Суб'єктами права приватної власності є:

1. юридичні особи;

2. фізичні особи;

3. юридичні та фізичні особи України;

4. юридичні та фізичні особи України та інших держав.

14. Формою державної власності є:

1. загальнодержавна;

2. республіканська;

3. комунальна;

4. правильним є все вищеназване.

15. За способом виникнення господарські договори бувають:

1. попередні й основні;

2. формальні і реальні;

3. генеральні і поточні;

4. зобов’язальні та уставні.

16. Термін досудового врегулювання розбіжностей за договором:

1. десять днів;

2. чотирнадцять днів;

3. двадцять днів;

4. тридцять днів.

17. Господарський договір укладається у формі:

1. тільки письмовій;

2. усній;

3. конклюдентній;

4. правильним є все вищезазначене.

18. За змістом господарсько–правова відповідальність – це:

1. дисциплінарна відповідальність;

2. матеріальна відповідальність;

3. адміністративна відповідальність;

4. цивільна відповідальність.

19. Основна мета господарсько–правової відповідальності:

1. стимулювати належне виконання зобов'язань;

2. карати правопорушників;

3. забезпечити правопорядок в економіці і господарських відносинах;

4. виконати державні замовлення.

20. Принцип обґрунтованості означає, що відповідальність застосовується на підставі:

1. норми закону;

2. точно встановлених фактів;

3. ваги вчиненого;

4. обставин діяння.

21. Заяву про порушення справи про банкрутство може подати:

1. кредитор;

2. треті особи;

3. прокурор;

4. санатори.

22. Кількість черг задоволення вимог кредиторів після визнання боржника банкрутом:

1. п’ять;

2. шість;

3. сім;

4. вісім.

23. Санація – це:

1. ліквідаційний процес у справі про банкрутство;

2. оздоровлення фінансово–майнового стану боржника;

3. процес визнання боржника банкрутом;

4. процедура розпорядження майном боржника.

24. Заява про порушення справи про банкрутство подається до журналу:

1. «Голос України»;

2. «Право України»;

3. «Закон і бізнес»;

4. “Економіка і право”.

25. При оголошенні боржника банкрутом його майнові права й обов'язки переходять до:

1. власника;

2. органу, що його зареєстрував;

3. ліквідаційної комісії;

4. комітету кредиторів.

26. Банкрутом може бути визнано:

1. тільки фізичну особу;

2. тільки юридичну особу;

3. будь-яку фізичну особу;

4. фізичну та юридичну особу як суб’єктів підприємницької діяльності.

27. Ліквідатор у справі про банкрутство надає звіт про свою діяльність:

1. комітету кредиторів;

2. господарському суду;

3. ліквідаційної комісії;

4. власнику боржника.

28. Комітет кредиторів повинний бути створений при наявності:

1. п’яти кредиторів;

2. шести кредиторів;

3. восьми кредиторів”

4. десяти кредиторів.

29. Форми власності в Україні:

1. індивідуальна;

2. колективна;

3. спільна;

4. солідарна.

30. Господарюючий суб'єкт починає діяти з моменту:

1. державної реєстрації;

2. відкриття банківського рахунка;

3. одержання ліцензії;

4. затвердження статуту.

31. Нормативно–правові акти господарського законодавства поділяються на:

1. закони і правові договори;

2. закони і підзаконні акти;

3. закони й укази;

4. укази і постанови.

32. При вибутті усіх вкладників командитне товариство може бути перетворене в:

1. повне;

2. акціонерне;

3. товариство з обмеженою відповідальністю;

4. товариство з додатковою відповідальністю.

33. Виконавчим органом акціонерного товариства є:

1. загальні збори акціонерів;

2. правління;

3. ревізійна комісія;

4. дирекція.

34. У залежності від обсягу прав, що містяться в акціях, вони поділяються на:

1. іменні і на пред’явника;

2. привілейовані і прості;

3. індивідуальні і колективні;

4. пільгові та звичайні.

35. Суб'єктом права республіканської власності є:

1. Українська держава;

2. Автономна республіка Крим;

3. Верховна Рада України;

4. Кабінет Міністрів України.

36. Не може бути об'єктом приватної власності:

1. військова техніка;

2. мисливська зброя;

3. пам’ятки культури;

4. правильним є все вищеназване.

37. Право користування – це:

1. фактичне утримання речі;

2. вилучення корисних властивостей;

3. фактичне управління об’єктом;

4. розпорядження об’єктом.

38. Власність як економічна категорія – це:

1. сукупність майна, що належить суб’єкту;

2. сукупність прав і обов’язків суб'єкта;

3. визначена система відносин між членами суспільства;

4. відношення особи до майна.

39. Загальною підставою створення приватної власності є:

1. наявність майна;

2. здійснення процесу приватизації;

3. праця громадян;

4. реструктуризація організацій.

40. Оферта – це:

1. форма зовнішнього вираження господарського договору;

2. пропозиція однієї сторони іншій укласти договір;

3. один з видів господарського договору;

4. форма укладення господарського договору.

41. Зовнішньою формою вираження укладення господарського договору може бути:

1. замовлення покупця;

2. квитанція;

3. телеграма;

4. правильним є все вищенаведене.

42. Підставою господарсько–правової відповідальності є:

1. поводження господарюючого суб’єкта;

2. господарське правовідношення;

3. господарське правопорушення;

4. господарська діяльність.

43. Санація в процедурі банкрутства може відбуватися шляхом:

1. компенсації;

2. реструктуризації;

3. приватизації;

4. ліквідації.

44. Передача майна в оренду передбачає:

1. користування майном;

2. розпорядження майном;

3. набуття майна у власність;

4. правильним є все вищеназване.

45. Командитне товариство відноситься до:

1. об’єднання осіб;

2. статутне товариство;

3. об’єднання капіталів;

4. об’єднання підприємств.

46. За характером відповідальність учасників повного товариства є:

1. необмеженою;

2. солідарною;

3. обмеженою;

4. субсідіарною.

47. Промислово-фінансова група є юридичною особою:

1. так;

2. ні;

3. так, якщо це указано в установчих документах;

4. так, якщо це обумовлено договором.

48. Основним джерелом підприємницького права в Україні є:

1. правовий договір;

2. правовий прецедент;

3. нормативно-правовий акт;

4. кодекс.

49. Предметом підприємницького права є:

1. підприємницька діяльність;

2. коло суспільних відносин у сфері підприємництва;

3. законодавство про підприємництво;

4. правовий статус суб’єктів підприємництва.

50. Підприємницьке право як елемент системи права-це:

1. інститут права;

2. галузь права;

3. підгалузь права;

4. підінститут права.

51. Метод владних припісів визначається як:

1. імперативний;

2. диспозитивний;

3. рекомендаційний;

4. регулятивний.

52. У залежності від мети господарська діяльність поділяється на:

1. підприємницьку та комерційну;

2. господарську та комерційну;

3. підприємницьку та непідприємницьку;

4. господарську та підприємницьку.

53. Тимчасове статутне об’єднання промислового та банківського капіталу для досягнення загальної мети називається:

1. консорциум;

2. концерн;

3. корпорація;

4. асоціація.

54. Компетентність суб’єктів підприємництва складає сукупність:

1. прав;

2. обов’язків;

3. права та обов’язків;

4. прав,обов’язків та відповідальності.

55. Порівняння закону та указу у сфері підприємництва за юридичною силою показує що:

1. закон вище указу;

2. указ вище закону;

3. вони мають рівну юридичну силу;

4. не підлягають порівнянню.

56. Дата введення у дію Господарського кодексу України:

1. 1 січня 2002 р.;

2. 1 січня 2003 р.;

3. 1 січня 2004 р.;

4. 1 січня 2005 р.

57. У випадку невідповідності(колізії) норми господарського законодавства і міжнародного договору діє норма:

1. господарського законодавства України;

2. міжнародного договору;

3. та,що визначає Президент України;

4. та,що визначає Верховна Рада України.

58.Вид доходу,що виплачується учасникам акціонерного товариства:

1. процент;

2. субсидія;

3. дивіденд;

4. акція

59.Ким визнається неплатоспроможний боржник за рішенням господарського суду:

1. правопорушникам;

2. злочинцем;

3. аутсайдером;

4. банкрутом.

60. Майно є власністю підприємств об’єднання:

1. приватною;

2. колективною;

3. сумісною;

4. солідарною.

61. При наявності спору між двома юридичними особами вони звертаються до суду

1. господарського;

2. арбітражного;

3. цивільного;

4. апеляційного.

62. За казенним підприємством майно закріплюється на праві:

1. власності;

2. оперативного управління;

3. повного господарського відання;

4. оперативного користування.

63. Вид дивіденду в акціонерних товариствах:

1. дольовий;

2. процентний;

3. корпоративний;

4. субсидіарний.

64. Вид систематизації господарського законодавства:

1. ратифікація;

2. імплементація;

3. кодифікація;

4. промульгація.

65. Фізичні особи, які мають право займатися підприємницькою діяльністю в Україні

1. громадяни України;

2. іноземні громадяни;

3. особи без громадянства;

4. правильно все вищеназване.

66. Акціонерне товариство здійснює свою діяльність на підставі:

1. установчого договору;

2. статуту;

3. установчого договору та статуту;

4. колективного договору.

67.Державна реєстрація суб’єктів підприємництва проводиться в :

1. обласній виконавчій адміністрації;

2. виконавчому комітеті місцевих рад депутатів;

3. Фонді Держмайна України;

4. державній податковій адміністрації.

68. Промислово-фінансова група створюється:

1. Кабінетом Міністрів України;

2. Міністерством економіки;

3. Фондом Держмайна України;

4. Верховною Радою України.

69. Господарські об’єднання організують свою діяльність на підставі:

1. бюджетного фінансування;

2. місцевого фінансування;

3. кредитного фінансування;

4. самофінансування.

70. Головне підприємство Промислово-фінансової групи:

1. виробляє кінцевий продукт;

2. сплачує податки;

3. збуває виготовлену продукцію;

4. правильним є все вищеназване.

71. Основним документом об’єднання є:

1. постанова;

2. положення;

3. протокол;

4. договір.

72. Промислово-фінансова група створюється на строк:

1. певний;

2. невизначений;

3. по домовленості;

4. за рішенням учасників групи.

73. Видом господарських об’єднань є:

1. корпорація;

2. консолідація;

3. кодифікація;

4. правильним є все вищеназване.

74. Основна мета Промислово-фінансової групи:

1. отримання прибутку;

2. досягнення соціального ефекту;

3. реалізація державних програм;

4. координація діяльності підприємств.

75. Статут об’єднання затверджує:

1. Кабінет Міністрів України;

2. Міністерство економіки;

3. Міністерство юстиції;

4. власник підприємства.

76. Виконавчим органом товариства з обмеженою відповідальністю є:

1. загальний збір учасників;

2. правління;

3. ревізійна комісія;

4. дирекція.

77. Не має статуту господарське товариство:

1. акціонерне;

2. командитне;

3. з обмеженою відповідальністю;

4. з додатковою відповідальністю.

78. Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності проводиться у термін:

1. 3 робочіх дня;

2. 5 робочих днів;

3. 7 робочих днів;

4. 10 робочих днів.

79. На усунення причин, умов та факту правопорушення спрямована функція відповідальності:

1. превентивна;

2. каральна;

3. стимулююча;

4. компенсаційна.

80. Попереднє засідання господарського суду проводиться після порушення справи про банкрутство не пізніше, ніж:

1. 10 днів;

2. 2 тижнів;

3. 20 днів;

4. 1 місяця.

81. Предметом регулювання господарсько-правової відповідальності:

1. поведінка господарюючого суб’єкта;

2. господарське правовідношення;

3. діяльність суб’єкта господарювання;

4. господарське правопорушення.

82. Причинний зв’язок у господарському правопорушенні встановлюється між:

1. шкідливим діянням та наслідками;

2. нормою закону та фактом правопорушення;

3. умовами договору та ступенем їх виконання;

4. вагою вчиненого та наслідками.

83. Кредитором у ліквідаційному процесі у справі про банкрутство може бути:

1. будь-які юридичні особи;

2. будь-які фізичні особи;

3. будь-які фізичні та юридичні особи;

4. суб’єкти підприємницької діяльності.

84. Повідомлення про закінчення ліквідаційної процедури ліквідатор представляє до:

1. господарського суду;

2. комітету кредиторів;

3. державний орган з питань банкрутства;

4. ліквідаційної комісії.

85. Заяву кредитора про порушення справи про банкрутство господарський суд розглядає у сплині:

1. 3 днів;

2. 5 днів;

3. 7 днів;

4. 10 днів.

86. Банківські рахунки банкрута:

1. всі закриваються;

2. всі закриваються, крім основного;

3. закриваються всі, крім основного та 1 поточного рахунку;

4. не закриваються.

87. Господарські договори, що укладаються на підставі господарських намірів сторін, називаються:

1. регульовані;

2. контрактні;

3. консенсуальні;

4. перспективні.

88. Господарські договори укладаються:

1. тільки фізичними особами;

2. тільки юридичними особами;

3. фізичними та юридичними особами;

4. суб’єктами підприємницької діяльності.

89. Зовнішньою формою виразу господарського договору може бути:

1. заказ покупця;

2. квитанція;

3. контракт;

4. правильним є все вищеназване.

90. Підприємство має право створювати:

1. тільки філії;

2. філії та представництва;

3. філії, представництва, відділення;

4. філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи.

91. Провадження у справах про банкрутство здійснюється судами:

1. арбітражними;

2. місцевими;

3. апеляційними;

4. господарськими.

92. Угода, за якою одна сторона зобов’язана передати майно у власність іншій,а та, в свою чергу, прийняти майно і сплатити за нього грошову суму, це:

1. договір оренди;

2. договір купівлі-продажу;

3. договір лізингу;

4. договір контрактації.

93. Договірним об’єднанням підприємств є:

1. концерн;

2. корпорація;

3. консорціум;

4. консолідація.

94. Статутним об’єднанням підприємств є:

1. ассоціація;

2. корпорація ;

3. консорціум;

4. консолідація.

95. Грошова сума, що видається одній із сторін з урахуванням обов’язковиз для неї платежів іншій сороні в підтвердження укладення договору та забезпечення його виконання:

1. ссуда;

2. застава;

3. кредит;

4. завдаток.

96. Внесками учасників і засновників господарського товариства не можуть бути:

1. інтелектуальна власність;

2. цінні папери;

3. бюджетні кошти;

4. права користування природними ресурсами.

97. До штрафних санкцій як засобів відповідальності у підприємницькому праві відноситься:

1. пеня;

2. відшкодування збитків;

3. сатисфакція;

4. компенсація.

98. Дозвіл, що надає держава на право проведення окремих видів господарської діяльності, це:

1. патент;

2. ліцензія;

3. свідоцтво;

4. сертифікат.

99. Лізинг – це вид:

1. ; кредиту

2. оренди;

3. підряду;

4. інвестицій.

100. Закони у сфері підприємництва приймає в Україні:

1. Верховна Рада України;

2. Кабінет Міністрів України;

3. Президент України;

4. правильним є все вищеназване.

содержание .. 1 2 3 4 ..