Пухирчаті дерматози. Багатоформна ексудативна еритема. Етіологія. Патогенез. Клініка. Діагностика. Лікування.Базові тестові завдання кафедри. Тести з відповідями

ТЕМА № 14

1. Фактори, які мають значення в патогенезі інфекційно-алергічної форми поліморфної ексудативної еритеми:

1) Переохолодження; (+)

2) Вірусна інфекція; (+)

3) Контакт з хворим на поліморфну ексудативну еритему;

4) Стресові ситуації.

2. Фактори, які мають значення в патогенезі інфекційно-алергічної форми поліморфної ексудативної еритеми:

1) Прийом лікарських препаратів;

2) Вогнища хронічної інфекції; (+)

3) Підвищена чутливість до бактеріальних алергенів; (+)

4) Імунодефіцитний стан організму. (+)

3. Для поліморфної ексудативної еритеми характерні наступні первинні елементи висипки:

1) Плями; (+)

2) Пухирі; (+)

3) Горбики;

4) Пустули.

4. Для поліморфної ексудативної еритеми характерні наступні первинні елементи висипки:

1) Пухирці; (+)

2) Пухирі; (+)

3) Папули; (+)

4) Вузол.

5. Для поліморфної ексудативної еритеми характерні наступні вторинні елементи висипки:

1) Ерозії; (+)

2) Виразки;

3) Кірочки; (+)

4) Садно.

6. Для поліморфної ексудативної еритеми характерні наступні вторинні елементи висипки:

1) Лусочка;

2) Рубець;

3) Ерозії; (+)

4) Пігментна пляма. (+)

7. Найбільш типові місця локалізації для поліморфної ексудативної еритеми:

1) Шкіра тильної поверхні кисті; (+)

2) Шкіра тильної поверхні стоп; (+)

3) Розгинальна поверхня передпліч;

4) Шкіра передньої стінки живота;

5) Слизові оболонки ротової порожнини. (+)

8. Найбільш типові місця локалізації для поліморфної ексудативної еритеми:

1) Волосиста частина голови;

2) Бокові поверхні стегон;

3) Статеві органи; (+)

4) Шкіра долоней. (+)

9. Найбільш типові місця локалізації для поліморфної ексудативної еритеми:

1) Згинальна поверхня передпліч; (+)

2) Шкіра підошов;

3) Слизові оболонки ротової порожнини; (+)

4) Грудна поверхня.

10. До важких форм поліморфної ексудативної еритеми належать:

1) Синдром Лайєла;

2) Синдром Сенір-Ашера;

3) Синдром Стівенса-Джонсона; (+)

4) Синдром Розенталя.

11. Поліморфну ексудативну еритему слід диференціювати з:

1) Пухирчаткою; (+)

2) Коростою;

3) Червоним плоским лишаєм;

4) Герпетиформним дерматозом Дюринга. (+)

12. Поліморфну ексудативну еритему слід диференціювати з:

5) Вторинним періодом сифілісу; (+)

6) Пухирчаткою; (+)

7) Псоріазом;

8) Алергічним дерматитом. (+)

13. Для лікування поліморфної ексудативної еритеми застосовують:

1) Саліцилати; (+)

2) Кортикостероїди; (+)

3) Дезінтоксикаційну терапію; (+)

4) Антибіотики.

14. Для лікування поліморфної ексудативної еритеми застосовують:

1) Сульфаніламіди; (+)

2) Анілінові барвники; (+)

3) Антипаразитарні мазі;

4) Кортикостероїдні мазі. (+)

15. Для лікування поліморфної ексудативної еритеми застосовують наступні мазі:

1) Елоком; (+)

2) Адвантан; (+)

3) Еритроміцинова;

4) Герпевір. (+)

16. Для лікування поліморфної ексудативної еритеми застосовують наступні мазі:

1) Бетаметазонова; (+)

2) Сірчана 10%;

3) Локоїд; (+)

4) Ламікон.

17. До клінічних форм поліморфної ексудативної еритеми належать:

1) Вегетуюча;

2) Токсико-алергічна; (+)

3) Ексудативна;

4) Інфекційно-алергічна. (+)

18. Які основні патогістологічні зміни при істинній пухирчатці?

1) Спонгіоз;

2) Акантоз;

3) Акантолізіс; (+)

4) Гіперкератоз;

5) Паракератоз.

19. Найбільш важливим лабораторним дослідженням для підтвердження діагнозу вульгарної пухирчатки є:

1) Посів вмісту пухиря на флору;

2) Клінічний аналіз крові;

3) Дослідження крові на електроліти;

4) Дослідження мазків-відбитків на акантолітичні клітини; (+)

5) Дослідження вмісту пухиря на еозинофіли.

20. Зазначте найбільш важливий діагностичний симптом для підтвердження діагнозу пемфігуса:

1) Феномен Кебнера;

2) Симптом Нікольського; (+)

3) Проба Бальцера;

4) Реакція Манту;

5) Ізоморфна реакція.

21. Найбільш характерними морфологічними елементами для герпетиформного дерматозу Дюринга є:

1) Еритематозні плями;

2) Папули;

3) Пухирі;

4) Везикули;

5) Все перераховане вірно. (+)

22. В якому шарі шкіри розташовані пухирі у разі істинної пухирчатки?

1) Сосочковому;

2) Базальному;

3) Остистому; (+)

4) Зернистому;

5) Роговому.

23. Акантолітичні клітини за методом Тцанка виявляють за допомогою дослідження:

1) Гістологічного;

2) Бактеріологічного;

3) Цитологічного; (+)

4) Флуоресцентного;

5) Серологічного.

24. Акантолізіс – це:

1) Розплавлення міжклітинних сполучень у остистому шарі; (+)

2) Дегенеративні зміни у остистому шарі;

3) Потовщення рогового шару;

4) Розростання зернистого шару;

5) Порушення процесу зроговіння та збереження ядер в клітинах рогового шару.

25. Зазначте первинний морфологічний елемент, типовий для вульгарної пухирчатки:

1) Пухир; (+)

2) Мікровезикула;

3) Папула;

4) Urtica;

5) Пустула.

26. Пухирі у разі істинної пухирчатки розміщуються:

1) Субкорнеально;

2) Інтраепідермально; (+)

3) Субепідермально;

4) Субдермально;

5) Субгіподермально.

27. При дослідженні по Тцанку матеріал забарвлюють за методом:

1) Грама;

2) Ціля-Нільсена;

3) Романовського-Гімзе; (+)

4) Буррі;

5) Морозова.

28. Акантолітичні клітини за методом Тцанка виявляють у:

1) Нативному препараті;

2) Гістологічному препараті;

3) Мазку-відбитку; (+)

4) Аналізі крові;

5) Серологічному дослідженні.

29. У разі локалізації висипів при істинній пухирчатці на слизовій рота, патогістологічні зміни (акантолізіс) відбуваються у:

1) Зернистому шарі;

2) Остистому шарі; (+)

3) Базальному шарі;

4) Власне пластинці слизової;

5) Підслизовому шарі.

30. Найбільш типова локалізація висипів при вульгарній пухирчатці:

1) Волосиста частина голови;

2) Обличчя;

3) Слизова оболонка порожнини рота; (+)

4) Лікті та коліна;

5) Долоні та підошви.

31. Для підтвердження діагнозу герпетиформного дерматозу Дюринга необхідно провести шкірну пробу для визначення підвищеної чутливості до:

1) Сульфаніламідів;

2) Антибіотиків;

3) Новокаїну;

4) Йодидів; (+)

5) Бромідів.

32. Які ознаки характерні для герпетиформного дерматозу Дюринга?

1) Рецидивуючий перебіг; (+)

2) Поліморфізм висипів; (+)

3) Різка сверблячка; (+)

4) Позитивний симптом Нікольського;

5) Часте ураження слизових оболонок.

33. До клінічних різновидів акантолітичної пухирчатки відносяться:

1) Вульгарна; (+)

2) Псоріазіформна;

3) Вегетуюча; (+)

4) Пустульозна;

5) Себорейна. (+)

34. Пухирі у разі дерматозу Дюринга розміщуються:

1) Субкорнеально;

2) Інтраепідермально;

3) Субепідермально; (+)

4) Субдермально;

5) Субгіподермально.

35. При якому бульозному дерматозі у хворих досить часто спостерігається підвищена чутливість до глютену?

1) Вульгарна пухирчатка;

2) Листоподібна пухирчатка;

3) Дерматоз Дюринга; (+)

4) Синдром Стівенса-Джонсона;

5) Себорейна пухирчатка.

36. При дерматозі Дюринга хворі скаржаться на:

1) Біль;

2) Свербіж; (+)

3) Відчуття похолодання кінцівок;

4) Відчуття повзання “мурашок” по тілу;

5) Парестезії.

37. Захворювання, з якими слід проводити диференційний діагноз при вульгарній пухирчатці:

1) Синдром Стівенса-Джонсона; (+)

2) Псоріаз;

3) Синдром Лайєла; (+)

4) Герпетиформний дерматоз Дюринга; (+)

5) Короста.

38. Захворювання, з якими слід проводити диференційний діагноз при герпетиформному дерматозі Дюринга:

1) Псоріаз;

2) Короста; (+)

3) Вульгарна пухирчатка; (+)

4) Токсидермія; (+)

5) Екзема. (+)

39. Зазначте найбільш ефективний препарат для лікування пухирчатки:

1) Пеніцилін;

2) Сульфадиметоксин;

3) Фтивазид;

4) Преднізолон; (+)

5) Делагіл.

40. Для лікування герпетиформного дерматозу Дюринга найбільш часто застосовують:

1) Антибіотики;

2) Вітаміни;

3) Антигістамінні препарати;

4) Препарати сульфонового ряду (ДДС); (+)

5) Протималярійні препарати.

41. У разі лікування герпетиформного дерматозу Дюринга місцево призначають:

1) 1-2% розчин метиленового синього; (+)

2) 2-5% розчин йоду;

3) Кортикостероїдні мазі; (+)

4) 33% сірчану мазь;

5) 2% саліцилову мазь.

42. При довготривалому призначенні гормональних кортикостероїдних препаратів слід призначати:

1) Дієту з обмеженням вуглеводів; (+)

2) Антигістамінні препарати;

3) Препарати калію; (+)

4) Препарати кальцію; (+)

5) Гастропротектори. (+)

43. У разі ураження слизової оболонки рота при вульгарній пухирчатці місцево призначають:

1) Анілінові барвники;

2) Аплікації вітаміну А;

3) Аплікації гормональних кортикостероїдних мазей;

4) Адгезивну дентальну пасту “Солкосеріл”;

5) Все перераховане вище вірно. (+)

44. При довготривалому призначенні гормональних кортикостероїдних препаратів можуть виникнути такі ускладнення:

1) Виразка шлунку; (+)

2) Цукровий діабет; (+)

3) Остеопороз; (+)

4) Порушення з боку серцево-судинної системи; (+)

5) Зниження імунітету. (+)

45. Для лікування істинної пухирчатки у разі ураження шкіри місцево призначають:

1) Анілінові барвники; (+)

2) Теплі ванни з розчином калію перманганату; (+)

3) Примочки;

4) Кортикостероїдні мазі; (+)

5) Щоденну зміну білизни. (+)

46. Традиційно доза таблетки преднізолону складає:

1) 0,25;

2) 0,5;

3) 0,05,

4) 0,005; (+)

5) 0,0005.

47. Процесі клінічної еволюції вульгарної пухирчатки виникають наступні вторинні морфологічні елементи висипки:

1) Вторинні гіперпігментовані плями;

2) Ерозії; (+)

3) Кірки; (+)

4) Рубці;

5) Ліхеніфікація.

содержание .. 12 13 14 15 ..