державний контроль перевірка
Пункт 9 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про захист прав споживачiв”
[14] надає органам Держспоживстандарту право опломбовувати у порядку, передбаченому законодавством, виробничі, складські, торговельні та інші приміщення суб’єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, а також несправні, з неправильними показами, з пошкодженим тавром звірки або без нього, чи з таким, строк дії якого закінчився, засоби вимірювальної техніки, за допомогою яких здійснюється обслуговування споживачів.
Аналогічні права більшою мірою деталізації закріплено за податковими органами. Так, у присутності понятих та представників суб’єктів господарювання, щодо яких проводиться перевірка, службові особи податкової служби мають право опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі. Таке опечатування проводиться у зв’язку з відмовою суб’єктів господарювання проводити інвентаризацію або при проведенні адміністративного арешту активів [13.
На даний момент відсутні нормативно-правові акти, які визначали б порядок опечатування приміщень, кас, засобів вимірювальної техніки тощо Держспоживстандартом та податковими органами. Натомість виконання аналогічних повноважень врегульовано для органів Державної контрольно-ревізійної служби. Так, підставою для опечатування є відмова від проведення інвентаризації, закріплена відповідним актом, що є підставою для звернення до суду. До отримання відповідного рішення суду приміщення опечатуються на строк до 24 годин із правом продовження такого строку до отримання рішення суду. Опечатування фіксується протоколом, в якому зазначаються об’єкт (каса, касове приміщення, склад, архів), дата і час опечатування, прізвище та ініціали посадової особи, а також інших присутніх під час опечатування осіб. Протокол складається у двох примірниках і скріплюється підписами осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту. Перший примірник долучається до матеріалів перевірки, другий надається суб’єкту господарювання щодо якого проводиться перевірка [7].
Згідно з п. 9 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, службові особи наділені правом вилучення копій фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про приховування об’єктів оподаткування, несплату податків та зборів.
Відповідно до Законів “Про захист економічної конкуренції” та “Про Антимонопольний комітет України” документи і речові докази надаються на адресу уповноважених осіб Антимонопольного комітету на їх вимогу. Виконання усних вимог фіксується в протоколі, в якому зазначаються також дата і місце його складання, прізвища уповноважених осіб із зазначенням їх посад, прізвищ осіб, які надають пояснення. У разі добровільного ненадання суб’єктом господарювання письмових та речових доказів, зокрема документів, предметів чи інших носіїв інформації, останні можуть бути вилучені на підставі розпорядження державного уповноваженого Антимонопольного комітету України чи голови територіального відділення особисто або уповноваженими ними працівниками Антимонопольного комітету України, його територіального відділення.
Сам порядок проведення та оформлення такого вилучення врегульовано ст. 44 Закону України “Про захист економічної конкуренції” (“Вилучення доказів, накладення арешту”) та ст. 265 КУпАП (“Вилучення речей і документів”). Згідно із ст. 260 КУпАП вилучення документів здійснюється з метою припинення адміністративних правопорушень, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення. Відповідно до змісту ст. 265 КУпАП та інших статей Кодексу і законів України [146], вилучення слід проводити за місцем знаходження доказів чи місцем знаходження суб’єкта господарювання у його робочий день і час; оформляти протоколом, який в обов’язковому порядку повинен складатися у присутності представника суб’єкта господарювання, з наведенням повного переліку вилучених документів (назва, дата, номер, кількість сторінок), містити підписи сторін; із залишенням копії протоколу суб’єкту господарювання.
В окремих випадках проведення вилучення доказів проводиться на підставі рішення суду [10; 139]. Так, органи ДПС вправі вилучати оригінали первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів із складенням опису, що скріплюється підписами сторін. Вилучення чи накладення арешту на майно, предмети, документи, інші носії інформації органами АМК у разі здійснення за місцями проживання та іншими володіннями осіб – на підставі рішення господарського суду.
У разі, коли вилучити докази немає можливості, уповноважені АМК особи накладають арешт на предмети, документи, інші носії інформації, що можуть бути доказами чи джерелом доказів у справі.
Вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів (що підтверджують факти порушення законів України про оподаткування) здійснюватися на підставі рішення суду про проведення адміністративного арешту активів посадовими особами податкових органів зі складенням їх опису, що має скріплюватися підписами сторін, і залишенням платнику податків копії таких документів.
Адміністративний арешт активів може проводитись у випадках, коли:
1) платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов’язані з отриманням інших об’єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп’ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування;
2) відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, спеціальні дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності електронних контрольно-касових апаратів, комп’ютерних систем;
3) відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов’язковою відповідно до закону, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, здійснює дії з переведення активів за межі України, їх приховування або передачі іншим особам.
Адміністративний арешт активів має два різновиди:
1) зупинення операцій на рахунку платника податків;
2) арешт товарів, які виготовляються, зберігаються, переміщуються або реалізуються з порушенням правил, визначених митним законодавством чи законодавством із питань оподаткування акцизними зборами, а також товарів, у тому числі валютних цінностей, які продаються з порушенням порядку, визначеного законодавством, без попереднього встановлення їх власника.
Перший різновид арешту проводиться на законодавчо невизначений строк на підставі рішення суду, що ухвалюється за заявою керівника податкового органу, до якої додається рішення про наявність обставин, що є підставою для застосування арешту у вигляді зупинення операцій на рахунку, другий – на підставі рішення керівника податкового органу за поданням відповідного підрозділу податкової міліції – на термін до 96 годин (що обумовлює його зв’язок із кримінально-процесуальною діяльністю).
Виконання рішення про адміністративний арешт активів здійснюється у робочі дні з 9 до 20 години з обов’язковим складенням протоколу в присутності власника, понятих зі складенням опису арештованого майна та залишенням копії суб’єкту господарювання [15].
Логічним продовженням процедур щодо збору матеріалів про діяльність суб’єкта господарювання, що перевіряється, застосування із цією метою заходів примусу, розкритих вище, є аналіз зібраних матеріалів, що є одним із провідних завдань контролю, оскільки саме в процесі його здійснення проводиться перевірка відповідності діяльності підконтрольного суб’єкта управлінським рішенням, які регламентують питання організації ведення господарської діяльності (поєднання й комбінування чинників виробництва). Такий аналіз знаходить своє відображення у висновку, що готується за результатами проведення контрольних заходів. Із цього приводу, як справедливо зазначає Д.В. Лученко [9, с. 91], що результатом аналітичної стадії контролю є визначена констатація, формування висновку про відповідність або невідповідність діяльності підконтрольних суб’єктів завданим параметрам, “зразкам”.
Зазначений етап включає в себе певний набір обов’язкових та факультативних процесуальних дій, зокрема: складення акту, ознайомлення з його змістом представника суб’єкта господарювання, підписання акта, апеляції, надання примірника акта суб’єкту господарювання.
Закон № 877 передбачає одну форму кінцевого документа – акт. Наказ ДПА, яким затверджено “Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок із питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства” [19] із цього приводу відрізняється більш високим ступенем деталізації. Тут зазначено, що за результатами перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства – довідка. Таким чином, акт – це службовий документ, який стверджує факт проведення перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства суб’єктами господарювання. Довідка – службовий документ, який стверджує факт проведення перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання і є носієм доказової інформації про не встановлення фактів порушень вимог законодавства суб’єктами господарювання.
Зазначені документи складаються, як мінімум, у двох оригінальних примірниках і підписуються представниками органу контролю та суб’єкта господарювання.
Певні розбіжності містяться у чинному законодавстві щодо строків підписання акта. Закон № 877 зазначає, що такий підписується в останній день перевірки. Відповідний наказ ДПА визначає, що строк складання акта не зараховується до строку проведення перевірки. Акт підписується протягом 5 робочих днів після спливу строку проведення перевірки (для суб’єктів малого підприємництва — протягом 3 робочих днів, а для суб’єктів господарювання, які мають філії та перебувають на консолідованій сплаті, протягом 10 робочих днів [1]. Аналогічний підхід використано й органами АМК України (без поділу суб’єктів господарювання за розміром) [5].
Юридичним результатом контрольного процесу є контрольний правовий акт, специфічність якого визначається своєрідністю підконтрольної діяльності суб’єктів права. Він може містити рішення констатуючого порядку, коли внаслідок перевірки встановлюються лише позитивні моменти реалізації нормативно-правових розпоряджень, або поряд з ними і правоохоронні розпорядження з усунення виявлених правопорушень [17, с. 69 – 70].
У чинному законодавстві з питань державного контролю у сфері господарської діяльності форма акта має більш-менш універсальний характер. Так, відповідно до ст. 7 Закону № 877, акт містить: дату складення; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім’я та по-батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім’я та по-батькові фізичної особи – підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід; стан виконання вимог законодавства суб’єктом господарювання, а в разі невиконання – детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
Більш детально аналогічні вимоги викладено у наказі ДПА, яким затверджено “Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства” [19], згідно з яким акт перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку. У таких актах відображається інформація про документи, комп’ютерні автоматизовані інформаційні системи, про перевірки інших суб’єктів господарювання з питань правових відносин із платником податків, які використані при даній перевірці. У висновку відображається узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів.
Окрім цього, в акті не допускається використання необґрунтованих даних, а також суб’єктивних припущень, наприклад, “приховування об’єкта оподаткування”, “розкрадання”, “привласнення”, “описка” тощо; визначення виду і розміру штрафних (фінансових) санкцій за встановлені порушення [11].
В акті, складеному представниками АМК, зазначається, які операції та документи перевірені, за який період і в який спосіб (вибірково чи суцільно). При складанні акта перевірки має бути додержані об’єктивність, достовірність і вичерпність опису виявлених фактів і даних [1].
В акті, складеному за результатами дотримання санітарно-епідеміологічного законодавства, опис порушень закінчується аргументованими висновками з посиланням на відповідні законодавчі, нормативно-правові акти та нормативні документи; зміст порушення має бути конкретизований та викладений відповідно до норм законодавства; довільне викладення або трактування вимог нормативно-правових актів не допускаються [7].
Крім іншого, в таких актах можуть наводитися пропозиції щодо: усунення порушень санітарного законодавства [5]; порушення справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції [15] тощо. До акта додаються інформативні додатки.
Якщо суб’єкт господарювання не погоджується з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, він підписує акт із зауваженнями, які є невід’ємною частиною акта. У такому випадку представник суб’єкта господарювання має право: протягом трьох робочих днів подати до органу ДПС заперечення до акта перевірки (в акті робиться відповідна відмітка) [119]; не пізніше ніж через п’ять календарних днів подати письмові пояснення чи заперечення до підрозділів АМК України [11]; подати свої зауваження під час підписання акта представникам Держспоживстандарту [12; 121; 138]. Більш детально питання оскарження суб’єктами господарювання актів та дій органів державного контролю розглянуто в третьому розділі роботи.
Крім іншого, окремі нормативні акти передбачають реєстрацію актів перевірок та доданих до них документів. Так, акт перевірки органами ДПС та висновок за результати розгляду заперечень на акт реєструються в окремих журналах [1]. Вимоги щодо реєстрації актів перевірок містять нормативні акти АМК [15]. Акт за результатами перевірки Держспоживстандарту підлягає реєстрації у спеціальному журналі, підчас якої йому присвоюються: серія, порядковий номер, а також порядковий номер відповідно до нумерації записів у журналі реєстрації актів [8].
Література
1. Пешин Н.Л. Контроль за деятельностью и ответственность власти: муниципальный урівень / [Н.Л. Пешин, Е.С. Шугрина]. – М. : Новая юстиция, 2007. – 238 с.
2. Пиголкин А.С. Теоретические проблемы правотворческой деятельности в СССР : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01. – М.: Всесоюз. науч.-исслед. ин-т советского законодательства. – 1972. – 41 с.
3. Письмо Министерства внутренних дел Украины от 20.11.2007 р. № 18265/Св. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : // http://zakon.nau.ua/doc/?code= v8265320-07
4. Питання державної інспекції з контролю за цінами : Постанова Кабiнету Мiнiстрiв України від 13.12.2000 р. № 1819 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 50. – Ст. 2162.
5. Полінець О. Контроль у державному управлінні: сутність, види та форми його здійснення / О. Полінець // Вісн. Укр. Акад. держ. управління. – 2000. – № 2. – С. 71-76.
6. Положення про Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики : затверджено Указом Президента України від 18.03.2003 р. № 225/2003 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 12. – Ст. 529.
7. Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд: затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.1999 р. № 1109 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2002 р. № 1217). [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1109-99-%EF
8. Положення про Державну пожежну охорону: затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1994 р. № 508 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 33. – Ст. 1341.
9. Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби : затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України від 11.12.1996 р. № 29 (у редакції наказу ДПАУ від 02.03.2001 р. № 82). [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0723-96
10. Положення про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції : затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 25.12.2001 р. № 182-р. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2002 р. № 139/6427 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 7. – Ст. 323.
11. Полюхович В.І. Структура і діяльність державної податкової служби в Україні : організаційно-правовий аспект : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. / Валерій Іванович Полюхович. – К. : Інститут держави і права імені В.М. Корецького, 1999. – 20 с.
12. Порядок опечатування органами державної контрольно-ревізійної служби кас, касових приміщень, складів та архівів : затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 р. № 1028 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 30. – Ст. 2146.
13. Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади : затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2002 р. № 3 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 2. – Ст. 57.
14. Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства : Наказ Державної податкової адміністрації України 10.08.2005 р. № 327 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. № 925/11205) // Офіційний вісник України. – 2005. – № 35. – Ст. 2143.
15. Порядок оформлення результатів перевірок платників з питань дотримання чинного законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України : Постанова правління Пенсійного фонду України від 01.12.2008 р. № 21-1 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.12.2008 р. № 1226/15917). [Електронний ресурс]. – Режим доступу : // http://zakon.nau.ua/doc /?uid=1150.1325.0
16. Порядок проведення перевірок у суб’єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов’язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг : Наказ Держспоживстандарту України від 25.10.2006 р. № 311 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.11.2006 р. № 219/13093) // Офіційний вісник України. – 2007. – № 7. – Ст. 260.
17. Порядок розподілу суб’єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності для безпеки життя і здоров’я населення, навколишнього природного середовища щодо пожежної безпеки : затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2007 р. № 1324 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 87. – Ст. 3200.
18. Про аудиторську діяльність : Закон України від 22.04.1993 р. № 3125-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 23. – Ст. 243.
19. Про банки і банківську діяльність : Закон України від 7.12.2000 р. № 2121-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5-6. – Ст. 30.
20. Про боротьбу з корупцією : Закон України від 05.10.1995 р. № 356/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 266.
21. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із законодавчими актами України у сфері ліцензування : Закон України від 19.02.2006 р. № 3370-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 22. – Ст. 184
22. Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави : Закон України від 19.06.2003 р. № 975-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 46. – Ст. 366.
23. Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення : Декрет Кабінету Міністрів України від 8.04.1993 р. № 30-93 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 23. – Ст. 247.
24. Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні : Закон України від 26.01.1993 р. № 2939-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 13. – Ст. 110
25. Про державну податкову службу в Україні : Закон України від 4.12.1990 р. № 509-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 6. – Ст. 37.
26. Про державну службу : Закон України від 16.12.1993 р. № 3723-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
содержание ..
517
518
519 ..
|