ЗМІСТ

Хід уроку

Хід уроку

Хід уроку

Хід уроку

Підготовчі вправи: малювання кола, овалу в повітрі, на дошці.

Учитель переглядає домашні роботи і робить окремі зауваження. Весь перегляд не повинен займати більше трьох хвилин. Після цього учитель запитує:

— Яку форму має пластинка листка груші (круглу або овальну)? Пригадайте, як ми вправлялися в малюванні кола й овалу. Почнемо, як і минулого разу, малювати такі кола олівцем у повітрі.

Учитель виконує цю саму вправу крейдою на дошці. Він малює коло спочатку однією рукою, а потім зразу обома. При цьому ритмічно рахує: раз-два. Можна викликати кількох учнів і запропонувати виконати вправу обома руками.

Перед тим як почати вступну бесіду, вчитель демонструє предмети, прикрашені рослинним орнаментом.

— Погляньте на цей куманець. Чим він прикрашений? З чого складається орнамент? Так, він складається з квітів, стебел і листочків. Орнамент, що складається з рослинних елементів (форм), називається рослинним. Рослинними формами можуть бути, крім квітів, листків, стебел, і плоди: ягоди, фрукти, шишки, колоски, а також овочі: помідори, огірки тощо. Розгляньте орнамент, що в підручнику. Верхній з них складається з квіточки, яка повторюється кілька разів у смужці. Всюди однакові стебло, квітка, листочки і їх колір. А погляньте на орнамент внизу. Тут квітка і листочок чергуються. Отже, орнамент може утворитися не лише повторенням одного елемента, але й чергуванням двох різних елементів. Усі форми для орнаменту беруть з натури, шукають їх у природі. Тому і в декоративних прикрасах відбивається багатство і краса рідної землі.

— Ми сьогодні навчимося складати рослинний орнамент у смужці. Його елементами будуть квіти, листочки і стебла, причому квіти чергуватимуться з листочками.

Учитель показує 2-3 зразки орнаментів у смужці, де квіти і листочки чергуються, і аналізує розміщення елементів.

— А тепер подивіться, як треба малювати смужку, як її поділити, щоб елементи чергувалися через однакові проміжки.

Учитель малює горизонтальними лініями смужку, ділить її навпіл вертикальною лінією, а потім так само ділить утворені половинки. У проміжках і будуть рівномірно розміщені квіти й листочки.

Закінчивши пояснення, вчитель вивішує таблицю рослинних форм і звертається до учнів.

— Ось на таблиці є зразки квітів і листків. Ви можете їх запозичити для свого орнаменту. А ще краще буде, якщо ви самі придумаєте його елементи. Усю роботу треба виконувати від руки, без допомоги лінійки. Розфарбовувати орнамент можна за власним смаком, але слід брати не більше двох-трьох кольорів.

Діти приступають до роботи. Учитель допомагає їм порадами, індивідуальним поясненням. За 5—6 хв. до кінця уроку вчитель припиняє роботу і ставить запитання:

— Який орнамент ми складали? Як треба розміщувати елементи в смужці? З яких елементів складається рослинний орнамент?

Удома учні закінчують свої роботи. Тим, хто справився із своїм завданням під час уроку, можна запропонувати скласти орнамент з інших рослинних форм.

Позакласне заняття вчитель присвячує складанню орнаменту в смужці за допомогою штампа. Кожний учень повинен мати два штампи: квітку й листочок. Штампи виготовляють з учнівських гумок дорослі — батьки або вчитель. Техніка їх виготовлення нескладна: спочатку на гумку наносять олівцем малюнок, а потім вирізують його контури гострим ножиком або скальпелем.

Учитель повинен показати, як дістати відбитки: пензликом покриваємо штамп акварельною фарбою і обережно прикладаємо до паперу, а потім притискуємо. Щоб зробити другий відбиток, треба знову намазати штамп. Акварельна фарба для намазування штампів повинна бути густою.

На узагальнювальному етапі експерименту вивчався стан сформо-ваності в учнів умінь виконання петриківського розпису. Оцінка результатів констатуючого експерименту здійснювалася за допомогою діяльнісного критерію. Цей критерій проявляється у таких показниках і уміннях:

· впізнавати і відрізняти декоративний народний розпис;

· відрізняти петриківський розпис від інших видів декоративного народного розпису;

· відображати у петриківському розписі основні його елементи;

· створювати візерунки з елементів петриківського розпису;

· володіти такими мазками, як "гребінчик", "зернятко", "горішок" та "перехідний мазок";

· знати порядок утворень найпростіших візерунків і орнаментів, користуючись правилами стимуляції і симетрії;

· використовувати правила ритму, симетрії у власних роботах.

На основі виділених нами критеріїв здійснено констатуючий експе-риментальний зріз, на підставі якого визначено рівні сформованості умінь і навичок виконання петриківського розпису: низький середній і високий.

Низький рівень відображає нездатність впізнавати і відрізняти декоративний народний розпис; неспроможність відрізняти петриківський розпис від інших видів декоративного народного розпису; відображати у петриківському розписі основні його елементи; створювати візерунки з елементів петриківського розпису; володіти такими мазками, як "гребінчик", "зернятко", "горішок" та "перехідний мазок"; знати порядок утворень найпростіших візерунків і орнаментів, користуючись правилами стимуляції і симетрії; використовувати правила ритму, симетрії у власних роботах.

Середній рівень характеризується ситуативністю (тобто необхідністю значної допомоги вчителя) у впізнаванні декоративного народного розпису, розрізненні петриківського розпису від інших видів розпису, відображенні у петриківському розписі основних його елементів і т. ін.

Високий рівень сформованості умінь і навичок виконання петри-ківського розпису характеризується відносною самостійністю (незначною допомогою вчителя) у впізнаванні і виконанні петриківського розпису.

Порівняння даних констатуючого етапу експерименту в ЕК і КК показує незначну різницю у показниках по кожному із рівнів і критеріїв сформованості і навичок виконання петриківського розпису. Це дало підставу стверджувати, що учні в ЕК і КК мали однаковий потенціал до виконання петриківського розпису.

Робота, яка проводилася нами в експериментальному класі, позитивно вплинула на підвищення рівня розвитку навичок виконання петриківського розпису, а також якості знань і вмінь молодших школярів. Так, учні експериментального класу значно краще виконали запропоновані завдання, ніж учні контрольного. Покажемо порівняльний аспект сформованості умінь і навичок малювання петриківського розпису в учнів експериментального і контрольного класів (див. таблицю).

Зіставивши дані експериментального і контрольного класів, наведені у таблиці, слід відмітити значну різницю у показниках по кожному із рівнів сформованості в учнів умінь і навичок виконання петриківського розпису. Ця різниця показує, що кількість учнів експериментального класу, які підвищили свій рівень сформованості навичок виконання петриківського розпису внаслідок експериментального навчання, зросла порівняно з даними констатуючого етапу дослідження, а кількість учнів контрольного класу, які підвищили рівень сформованості відповідних умінь, хоча й зросла, однак несуттєво.

Таблиця

Сформованість навичок виконання петриківського розпису

в учнів експериментального і контрольного класів (у %)

Так, 18% учнів експериментального класу і 34% учнів контрольного класу має низький рівень сформованості умінь і навичок виконання петриківського розпису. До середнього рівня сформованості умінь і навичок виконання петриківського розпису відноситься найбільша кількість учнів – 51% – ЕК і 48% – КК. Високого рівня сформованості навичок виконання петриківського розпису досягли третина учнів експериментального класу (31%) і 18% учнів контрольного класу (див. діаграму).

Одержані результати дали змогу стверджувати, що експериментальна методика формування в учнів умінь і навичок виконання петриківського розпису на уроках малювання з натури значно підвищила мотивацію учнів початкової школи до творчості, сприяла допитливості та самостійності їхньої образотворчої діяльності, яка виражалася у вільному виборі засобів, матеріалів образотворчого мистецтва, у поєднанні різних технік виконання орнаментів. Це продемонстрували учні експериментального класу під час роботи над завданнями.

Діаграма

Результати виконання контрольних завдань

учнями експериментального і контрольного класів

Порівняльний аналіз малюнків щодо їх якісної характеристики показав, що учні з високим рівнем сформованості умінь виконання петриківського розпису мають розвинуте асоціативне мислення, розвинуту асоціативність, фантазію, насиченість уяви цікавими художніми образами та володіють відповідними образотворчими навичками. Проаналізувавши результати дослідження, нами встановлено, що між виділеними педагогічними умовами, які зумовлюють вищий рівень сформованості в учнів умінь виконання петриківського розпису, і уроками декоративного малювання існує зв’язок

Результати проведеного аналізу підтверджують адекватність та методичну достовірність розроблених нами педагогічних умов формування в учнів умінь і навичок виконання петриківського розпису реальному навчально-виховному процесу початкової школи. Доведено, що впровад-ження їх у практику керування навчально-виховним процесом при викладанні образотворчого мистецтва сприяє збагаченню емоційної, мотиваційної, когнітивної сфер, що стимулює самовираження у практичній образотворчій діяльності.

Висновки

Отже, народне декоративно-прикладне мистецтво є важливим чинником вирішення завдань художнього та особистісного розвитку, громадського і духовного становлення молодших школярів. Будучи однією з форм суспільної свідомості і суспільної діяльності, народне мистецтво створювалось у сфері колективного матеріального домашнього виробництва. Народне декоративне мистецтво України розвивалось у формі домашнього художнього ремесла та організованих художніх промислів.

У процесі дослідження підтвердилася гіпотеза, що найефективнішим методом ознайомлення учнів початкових класів з прийомами стилізації рослинних і тваринних форм є Петриківський розпис.

У структурному відношенні декоративне мистецтво складається із монументально-декоративного, театрально-декораційного, оформлюваль-ного, декоративно-прикладного і художнього конструювання. Проте у тематичних, фігуративних творах декоративне мистецтво близьке до образотворчих видів. Декоративно-прикладне мистецтво з його багатством матеріалів, декоруючих технік, помножених на функціональні типи побутових предметів утворює надзвичайно розгалужену морфологічну систему, для аналізу якої необхідно використовують такі естетичні категорії, як вид, рід, жанр і твір.

Сьогодні декоративне мистецтво розвивається у таких галузях, як народне традиційне (зокрема, народні художні промисли), професійне мистецтво і самодіяльна творчість. Відбиваючи колективний світогляд, твори народного декоративного мистецтва позначені особистістю майстра. Колективна та індивідуальна творчість завжди знаходяться у єдності, доповнюючи і збагачуючи одна одну. У зв'язку з колективним характером творчості віками кристалізувались творчі технологічні методи ручної праці, які вдосконалювались кожним наступним поколінням. Завдяки цьому багато творів народних майстрів досягли вершин художнього рівня, у них нерозривно поєднуються практичність і декоративність.

Декоративний розпис є одним з найяскравіших видів мистецтва в Україні. Це один з видів декоративно-прикладного мистецтва, що передбачає сюжетні зображення й орнаменти, які створюються засобами живопису на стінах та інших частинах архітектурних споруд, а також на ужиткових предметах. Декоративний розпис є традиційними видом мистецтва, який і в наші дні займає чільне місце у творчості народних художників. В різних регіонах України сформувалися місцеві школи декоративного розпису зі своїм характером виконання орнаментальних мотивів. Найбільшим центром українського декоративного живопису с село Петриківка.

Граматика українського декоративно-прикладного мистецтва ґрунтується на прийомах композиції і засобах виразності мистецького твору. До головних композиційних прийомів відносяться ритм, метричність, симетрія, асиметрія, статика і динаміка. Окрім граматики і функціонально-ужиткової інформації, пов'язаної із безпосереднім використанням творів декоративно-прикладного мистецтва, у них зберігаються семантичні засоби – композиційні елементи форми твору, що є підґрунтям стилізації.

Стилізація в декоративно-прикладному мистецтві створює органічну єдність міри, доцільності й гармонії, прекрасного та утилітарного, сприяючи логічно вмотивованому використанню відповідних законів об'ємного і площинного формотворення. Цей композиційний принцип полягає у навмисному наслідуванні творі в декоративно-прикладного мистецтва попередніх епох, країн, стилів, напрямів, шкіл. Система сучасних стилізаційних закономірностей має чітку ієрархію, що ґрунтується на об'єктивних законах, співзвучних відповідним законам природи і суспільства. У стилізації творів декоративно-прикладного мистецтва діють закони масштабу, пропорційності та контрасту.

Мету художнього виховання засобами декоративно-прикладного мистецтва визначають як розвиток у дітей високих естетичних ідеалів, формування потреб і здібностей до образотворчого мистецтва в процесі художнього осмислення світу. Ці завдання розв'язуються у процесі виконання школярами творчих завдань у сфері декоративного малювання. На уроках декоративного малювання учні ознайомлюються з кращими зразками українського народного декоративно-прикладного мистецтва, вивчають побудову орнаментів, самі складають орнаменти і підбирають кольори для оздоблення різних предметів.

Велике значення українського декоративно-прикладного мистецтва полягає в естетичному та художньому вихованні дітей у сучасній початковій школі. Звідси випливає важливий висновок про органічний зв'язок вільної імпровізації, виконання розпису одразу фарбами із виконанням підготовчого малюнка і цілої низки підготовчих вправ у процесі естетичного розвитку молодших школярів. Учні початкових класів виконують допоміжні вправи для вивчення першооснови розписів характерних елементів, засвоюють технічні прийоми, колорит та основи композиції.

Під час орнаментального малювання на уроках декоративно-прикладного мистецтва розвивається техніка роботи фарбами, що впливає щ на вироблення спеціальних навичок та естетичне виховання учнів. Техніку виконання роботи фарбами вчитель демонструє перед класом на всіх уроках до тих пір, поки весь клас не оволодіє навичкою правильної роботи. Успіх уроків орнаментального малювання фарбами залежить від пояснення прийомів розфарбовування, від закріплення навичок роботи фарбами, від уміння підібрати колір, від розвитку почуття кольору, що досягається правильним підбором навчальних посібників, таблиць.

Як доводять наші дослідження, виконання петриківського розпису у початковій школі є найдоступнішим видом декоративної діяльності і займає важливе місце в їх культурному та естетичному розвитку, а також у збагаченні та формуванні образотворчих умінь і навичок. Тому твори декоративно-прикладного мистецтва є особливо цінними для виховання та розвитку дітей у сучасній початковій школі.

Список використаних джерел

1. Авермянова Н. Образотворче мистецтво: стан і проблеми вивчення // Рідна шк. – 2001. – №1. – С. 52-53.

2. Аксенов Ю.Г., Левидова М.М. Цвет и линия. - М.: Сов. художник, 1986. - 326 с.

3. Алексеев В.В. Изобразительное искусство и школа. – М.: Педагогика, 1968. – 184 с.

4. Алёхин А.Д. Изобразительное искусство: художник, педагог, школа. – М.: Педагогика, 1984. – 254 с.

5. Антонович Є. А., Проців В. І., Сеид С П. Художні техніки в школі. — К.: ІЗМН, 1997. – 312 с.

6. Антонович Є.А., Захарук-Чугай Р.В., Станкевич М.С. Декоративно-прикладне мистецтво. - Льв., 1992. - 271 с.

7. Барщ А.О. Наброски и зарисовки. – М.: Педагогика, 1970. – 112 с.

8. Библер В.С. Школа диалога культур // Искусство в школе. – 1992 - №2. – С. 34-38.

9. Бучинський С.Л. Основи грамоти з образотворчого мистецтва. – К.: Мистецтво, 1981. – 178 с.

10. Ватагин В.А.Изображение животного. – М.:Искусство, 1957. – 56 с.

11. Велигоцкая И. Украинская народная живопись. // Декоративное искусство. — М., 1976.

12. Величко Ю.В. Український живопис. - К.: Мистецтво, 1989. - 191 с.

13. Верб В.А. Искусство и художественное развитие учащихся. – Л.: Наука, 1977. – 116 с.

14. Виноградова Г. Малювання з натури. – К.: Рад. школа, 1976. – 118 с.

15. Вікова психологія / За ред. Г.С. Костюка. – К.: Рад. школа, 1976. – 270с.

16. Вільчинський В.М. Образотворче мистецтво. 1-2 класи. - К.: Рад. шк., 1991. - 128 с.

17. Волкова Е.В. Произведения искусств в мире художественной куль-туры. – М.: Искусство, 1988. – 240с.

18. Выготский Л.С. Психология искусства. – М.: Искусство, 1986. – 573с.

19. Гайдамака О. Календарне планування до програми “Мистецтво” // Поч. школа. – 2003. – №6. – С. 28-31.

20. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. – К.: Вища школа, 1995. – 237с.

21. Гандзій П.А., Левицький Ф.Д. Уроки малювання: Посібник для вчи-теля. – К.: Рад. школа, 1975. – 224 с.

22. Герман М. М., Скатерщинов В. К. Основньїе принципи классификации видов искусств. - М., 1982. – 224 с.

23. Глинская И.П. Изобразительное искусство. Методика обучения в 1-3 классах. – К.: Педагогіка, 1978. – 186 с.

24. Глухенька К. Пошуки неповторної краси // Образотворче мистецтво. – 1974. - №3. – С. 23-25.

25. Глухенькая Л. Татьяна Пата. — К.: Мистецтво, 1973.

26. Глушанская В.П., Маркова В.Ф., Смирнова Л.Ф. Рисование с методикой преподавания. - М.: Просвещение, 1971. - 127 с.

27. Гончаренко Н.В. Художественное в эстетике и в искусстве. – К.: Просвещение, 1990. – 249с.

28. Гончаров И.Ф. Эстетическое воспитание школьников средствами искусства и действительности. – М.: Педагогика, 1986. – 126с.

29. Демченко І. Творчий розвиток молодших школярів засобами образо-творчого мистецтва // Рідна школа. – 2002. – №6. – С. 62-64.

30. Дмитриева А. Словесный художественный образ и детский рисунок // Искусство в школе. – 1993. – №2. – С. 39-43.

31. Ежова Е.Ю. Игра в обучении изобразительному искусству детей шестилетнего возраста // Нач. школа. – 1990. – №10. – С. 44-47.

32. Задорожний В.І., Боровиков О.Я. Уроки образотворчого мистецтва. 1 - 3 класи. - К.: Рад. шк., 1972. - 151 с.

33. Історія народного господарства Української РСР: У 3 т., 4 кн. - К., 1983. - Т. 1. - С. 154-197.

34. Кабиш Ю.І. Розвиток художніх здібностей дітей молодшого шкільного віку // Рад. шк. – 1981. – С. 48-50.

35. Каган М.С. О месте искусства в жизни школы // Искусство в школе. – М., 1992. - №1. – С.11-19.

36. Калініна Е. Інтегровані уроки з образотворчого мистецтва // Початкова школа. – 2002. – №2. – С. 37-38.

37. Кальнинг А.К. Акварельная живопись. - М.: Искусство, 1968. - 76 с.

38. Кащенко Л. Катерина Білокур. — К.: Мистецтво, 1975. – 86 с.

39. Кибрик Е.А. К вопросу о композиции // Вопросы. изобразительного искусства. - М.: Сов. художник, 1954. - С. 31-45.

40. Кибрик Е.А. Объективные законы в изобразительном искусстве // Вопр. философии. - 1966. - № 10. - С. 18-27.

41. Кириченко М.А. Образотворче мистецтво. 3 клас. - К.: Освіта, 1996. - 128 с.

42. Кириченко М.А. Учіться малювати. - К.: Рад. шк., 1987. - 58 с.

43. Киященко Н.И., Лейзеров Н.Л. Художественная культура и гармони-ческое развитие личности. – К.: Просвещение, 1982. – 336 с.

44. Конопко О. Перші кроки до мистецтва // Початкова школа. – 2000. – №3. – С. 25-28.

45. Кузин B.C. Основы обучения изобразительному искусству в школе. - М.: Просвещение, 1977. - 207 с.

46. Кузин В.С. Изобразительное искусство и методика его преподавания в начальных классах. – М.: Искусство, 1977. – 264 с.

47. Лабунская Г.В., Рожкова Е.Е., Назаревская Г.А. Уроки рисования в начальных классах. - М.: Изд-во АПН РСФСР, 1961. - 166 с.

48. Левшина Л.С. Как воспринимается произведение искусства. – М.: Искусство, 1983. – 96 с.

49. Лепикаш В.А. Живопись акварелью. - М.: Изд-во Акад. художеств СССР, 1961. - 114 с.

50. Лунячек Й. Основы изображения с натуры. - К.: Изд-во АН УССР, 1961. – 127 с.

51. Любарська Л. Уроки образотворчого мистецтва // Початкова школа. – 2002. – №9. – С. 50-55.

52. Львова Ю.Л. Развивать дар творчества. – К.: Искусство, 1987. – 136 с.

53. Масленникова З. Работа красками в школе. - Л.: Учпедгиз, 1959. – 80 с.

54. Мейлах Б.С. Процесс творчества и художественное восприятие. – М.: Просвещение, 1985. – 318 с.

55. Милюков А.А. Организация натурных постановок на уроках изо-бразительного искусства в школе. – М.: Просвещение, 1978. – 112 с.

56. Мириманов В.В. Малая история искусства: Первобытное и традицион-ное искусетво. - М.: Знание, 1973. – 456 с.

57. Морди Анри де. История декоративно-прикладного искусетва. - М.: Капитолий, 1992. – 688 с.

58. Никанорова Н.П. Наглядное пособие и оборудование для занятий изобразительным искусством. – М.: Педагогика, 1975. – 136 с.

59. Оксененко Н. Вчимося малювати: уроки малювання у шестирічок // Поч. освіта. – 2001. – №33. – С. 7.

60. Орловский Г.И. О художественном образовании учителя рисования. – Л.: Наука, 196. – 268 с.

61. Островский Григорий. Добрый лев Марии Примаченко. — М.: Современный художник, 1990. – 112 с.

62. Павлинов П.Я. Каждый может научиться рисовать. – М.: Педагогика, 1966. – 216 с.

63. Павлов В.П. Сучасна українська акварель. - К.: Мистецтво, 1978. - 39 с.

64. Парнах М. Уроки изобразительного искусства // Искусство в школе. – 2001. – №3. – С. 57-60.

65. Пеленков А.И. Развитие творческих способностей у первоклассников на уроках изобразительной деятельности // Начальная школа. – 1997. – №7. – С. 19-23.

66. Пилипенко Д.Г. Малювання з методикою викладання. - К.: НДПІ, 1971. - 35 с.

67. Процив В.И., Кириченко Н.А. Уроки изобразительного искусства. – К.: Рад. школа, 1984. – 368 с.

68. Проців В.I., Кириченко М.А., Щербакова К.В. Образотворче мистецтво. - К.: Рад. шк., 1982. - 158 с.

69. Рабинович М. Ц. Пластическая анатомия человека, четвероногих животных и птиц и ее применение в рисунке. – М.: Просвещение, 1978. – 212 с.

70. Рагозіна В. Особливості методики розвитку творчих здібностей молод-ших школярів // Мистецтво та освіта. – 1997. – №2. – С. 5-8.

71. Ревякин П.П. Техника акварельной живописи. - М.: Госстройиздат, 1959. – 221 с.

72. Ростовцев Н. Н. Учебный рисунок. – М.: Просвещение, 1976. – 222 с.

73. Ростовцев Н.Н. Методика преподавания изобразительного искусства в школе. - М.: Агар, 1998. – 251 с.

74. Ростовцев Н.Н. Учебный рисунок. - М.: Просвещение, 1976. - 287 с.

75. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. – К.: Абрис, 2002.-368с.

76. Селієачов М. Проблеми Петриківки // Образотворче мистецтво. — К.: Освіта, 1981. – 114 с.

77. Столович Л.Н. Жизнь – творчество – человек. Функции художест-венной деятельности. – М.: Искусство, 1985. – 416с.

78. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: У 5 т. - К.: Рад. шк., 1973. - Т 3. - 464 с.

79. Терентьев А.Е. Изображение животных и птиц средствами рисунка и живописи. – М.: Просвещение, 1980. – 126 с.

80. Терентьев А.Е. Рисунок в педагогической практике учителя изобра-зительного искусства. – М.: Просвещение, 1981. – 175 с.

81. Тищенко О.Р. Декоративно-прикладне мистецтво східних слов'ян і давньоруської народності. - К.: Основи, 1985. – 188 с.

82. Томашевський В. Розвиток творчих здібностей учнів на уроках образо-творчого мистецтва // Рідна школа. – 2000. – №4. – С. 48-49.

83. Федір Панко. Альбом. — К.: Мистецтво, 197S.

84. Художественное восприятие / Под ред. Мейлаха Б.С. – Л.: Искусство, 1971. – 387 с.

85. Шевченко Г.П. Эстетическое воспитание в школе. – К.: Рад. школа, 1985. – 144 с.

86. Шестакова Е.И. Украинская декоративная роспись. — К.: «Реклама», 1989. – 216 с.

87. Шорохов Е.В. Методика преподавания композиции на уроках изобразительного искусства в школе. – М.: Просвещение, 1974. – 235 с.

88. Шкаровская Н. Народное самодеятельное искусство. — Л.: «Аврора», 1975. – 264 с.

89. Юсов Б.М. Проблема художественного воспитания и развития шко-льников. – М.: Педагогика, 1984. – 158 с.

90. Якібчук М. Майстриня народної мальовки // Образотворче мистецтво. — К., 1973.

Додаток

Конспект урок у образотворчого мистецтва

Тема. Зображення на площині казкових квітів Петриківки.

Мета. Ознайомити учнів з декоративним народним розписом. Прищеплювати любов до прекрасного. Розвивати уміння створювати візерунки з елементів петриківського розпису. Вчити учнів володіти такими мазками, як "гребінчик", "зернятко", "горішок" та "перехідний мазок". Виховувати інтерес до народного мистецтва.

Обладнання. Зразки робіт майстрів петриківського розпису Т. Пати "Зозуля на калині", "Птахи серед квітів", І. Скляра "Блакитний ранок", В. Міленка "Півень і курка", Г. Прудникова "Весілля" та ін., дитячі роботи.

Хід уроку

I. Організаційна частина. Повідомлення теми і завдань уроку.

II. Робота над темою уроку.

1. Вступна бесіда.

— Ви чули про Петриківку? Це село на Дніпропетровщині. Велике, славне село, яке зачаровує світ своїми мальвами і жоржинами, соняхами і рясною червоною калиною. Не тими, що на городі чи в саду, а мальованими — на дерев'яних тарелях, скриньках, вазах, колисках, столах, просто на папері.

"Ці квіти дихають Україною", — говорять наші земляки, розкидані долею по далеких континентах.

Такі дивоквіти — зі степового села в Подніпров'ї. Вишні також у Петриківці незвичайні. Кажуть, колись у селі загинули під татарськими шаблями красуня дівчина та її наречений, молодий козак. На їхній могилі і виросла перша вишня: невисока й кучерява, як полегла дівчина, а плоди — мов пролита кров. Виросла, бо ніщо на світі не зникає безслідно.

Петриківський розпис чимось нагадує ту легендарну вишню.

У давні часи в багатьох селах жінки розмальовували печі, виводили узори над вікнами й дверима, щоб хата була чепурною. Славилася розписами й Петриківка, — як же, козацьке село, кріпацтва тут не знали, то чому не жити у красі? Згодом мальовані квіти й годували бідняків: "мальовки" продавали на базарі.

Але життя змінювалося, забувались візерунчасті скрині. Ніде стало малювати квіти. Проте петриківський розпис, як чарівна вишня, розгорнувся новими гілками, знайшов нові шляхи, — не пропала краса, а ще пишніше розцвіла.

Найкращими петриківськими розписами вважаються роботи Тетяни Пати, Ярини Пилипенко, Надії Білокінь, Параски Павленко, Федора Панка, Мэрфи Тимченко, Палагеї Глущенко та багатьох інших.

2.Перегляд зразків робіт майстрів петриківського розпису.

3.Продовження бесіди.

— Мабуть, у жодному осередку народного мистецтва немає такої кількості різноманітних художників. Кожен — самобутній І неповторний творець, зі своїм особливим, властивим лише йому "почерком". Водночас їх об'єднують витоки — традиційне, народне малювання. їхні роботи характеризуються надзвичайною декоративністю, яскравим святковим буянням фарб і разом з тин — витонченістю малюнка, віртуозністю, своєрідністю засобів виконання. Соковиті, яскраві квіти майстрів Петриківки зачаровують своєю красою.

Малюють петриківці темперними фарбами, розведеними на яєчному жовткові, молоці, вишневому клеї. Це надає їм легкості, прозорості, підсилює Інтенсивність кольору. В основі петриківського розпису лежать прийоми вільного живописного малювання пензлем. Петриківські майстри в орнаменти розписів вплітають садові й польові квіти, колосся різних злаків, грона винограду, важкі кетяги калини. Серед усього цього різнобарв'я вміщують всіляких птахів — павичів, зозуль та ін. Причому художники не намагаються передати, так би мовити, ботанічну, натуральну схожість кожної квітки, птаха. їхня мета — втілити в одному образі красу усіх. Квітка в уявленні петриківців — це символ пишності природи, її розкішного цвітіння, щедрості плодів. Щоб наголосити на цьому, майстри вдаються до фантастичних перебільшень, творять свій, петриківський, світ краси. Секрет своєрідності їхнього розпису багато в чому залежить від саморобних пензлів, якими користуються народні умільці й тепер.

Тетяна Пата згадувала, що раніше вона малювала саморобними пензликами з котячої шерсті. Це всього кілька волосків; торкнувся ними легко паперу — і виходить дрібненький тоненький мазок, Ледве видно його. А покладеш кілька десятків таких мазків — і вже квітка красується, така ніжна, немов прозора.

Малювали не тільки щіточками. Ягоди калини створювали так: брали очеретинку, вмочували у фарбу, а потім — на папір. Виходили однакові ягідки. А коли потрібні були великі квіти, то вирізували з картоплини форму і штампували. А ягоди суниці просто малювали пальцем.

4. Практична діяльність учнів.

Для опанування техніки петриківського розпису необхідно оволодіти такими типами мазків: "гребінчик", "зернятко", "горішок" та "перехідний мазок".

"Гребінчик" — мазок, що починається з потовщення. Його роблять натиском пензля і закінчують "тоненьким вусиком", який передають за допомогою легкого дотику кінчика пензля. Покладені поряд кілька таких мазків нагадують гребінець.

"Зернятко" — мазок, який починається найлегшим дотиком, а закінчується найбільшим натисканням. Коли мазки "зернятко" накладені по обидва боки стеблини вістрями назовні, зображення нагадує колосок.

"Горшок" складається з двох мазків, вигнутих півлунками й поставлених один проти одного. Заповнивши порожнє місце між півлунками гребінчиковим або двома-трьома зернятковими мазками, матимемо форму, подібну до лісового горіха.

"Перехідний мазок" накладається одним пензлем, але двома фарбами. Спочатку пензель умочують в одну фарбу (наприклад, у жовту), а потім у другу (наприклад, у червону). Такий мазок утворює витончені переходи від одного кольору до іншого, чого не можна досягти ніяким попереднім змішуванням фарб. Перед кожним наступним мазком фарбу слід набирати знову.

Візьміть аркуш паперу, вмочіть у фарбу кінчик мізинця і швидко накладіть фарбу в різних його місцях. Це ягідки. Потім пензликом вималюйте пелюстки майбутніх квітів. Скористайтесь й методом "перехідного мазка". Для цього пензель умочуйте послідовно в кілька різних фарб, і пелюстки квітів, листочки вийдуть багатоколірними. Заокруглені пелюстки поєднують з гострокінцевими. Промалюйте тоненькі лінії на пелюстках квітів, зафарбованих суцільним кольором, — це створить враження, що квіти пульсують життям. Після того, як намальовано основні квіти композиції, домальовують дрібніші деталі: пагінці, листочки, пуп'янки, а закінчують виноградними вусиками.

5. Словникова робота.

Розпис — сюжетні або орнаментальні живописні зображення на будівлях та побутових предметах.

Колорит — система співвідношень кольорів та відтінків.

ПІ. Підсумок уроку.

Перегляд і оцінювання робіт. Демонстрування виробів.