Методика та організація формування звітної інформації для балансу підприємства аналіз і аудит

Тема:

Методика та організація формування звітної інформації для балансу підприємства, аналіз і аудит фінансового стану підприємства

Зміст

Вступ

Розділ 1. Економічно-правова сутність Балансу підприємства

1.1 Визначення Балансу підприємства та його структура

1.2 Дослідження нормативно-правової бази з питань формування Балансу підприємства

1.3 Показники фінансового стану підприємства, їх характеристика

1.4 Техніко-економічна характеристика ДП Ізмаїльський морський торговельний порт

Висновки до 1-го розділу

Розділ 2. Організація і методика формування звітної інформації для складання Балансу підприємства

2.1 Особливості облікової політики підприємства, організація первинного обліку

2.2 Організація синтетичного та аналітичного обліку

2.3 Методика формування Активу Балансу підприємства

2.4 Методика формування Пасиву Балансу підприємства

Висновки до 2-го розділу

Розділ 3. Організація і методика економічного аналізу фінансового стану підприємства

3.1 Завдання та значення інформації економічного аналізу фінансового стану підприємства

3.2 Загальна оцінка динаміки і структури статей бухгалтерського Балансу

3.3 Аналіз платоспроможності підприємства

3.4 Аналіз ліквідності Балансу

3.5 Аналіз фінансової стійкості підприємства

3.6 Резерви покращення фінансового стану підприємства

Висновки до 3-го розділу

Розділ 4. Організація і методика проведення аудиту фінансового стану підприємства

4.1 Сутність, організація і методика проведення аудиту фінансового стану підприємства

4.2 Аудит фінансового стану підприємства

4.3 Формування аудиторського висновку за результатами проведення аудиту

Висновки до 4-го розділу

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Сутність і актуальність досліджуваної проблеми –Еволюція розвитку аудиту за кордоном і в нашій країні показує, що в сучасних умовах все більше зростає роль аналітичних робіт у діяльності аудиторських фірм, бо адміністрації підприємства, засновникам, акціонерам і партнерам необхідна повна і ґрунтовна інформація про фінансову незалежність і фінансову стійкість підприємства, стабільність його функціонування. Крім того, клієнтів цікавить не тільки поточний фінансовий стан підприємства, а й перспективи зростання, очікувані наслідки від прийняття рішень, сканування можливостей досягнення стратегічних цілей. Саме тому при проведенні аудиторських перевірок усе частіше почав використовуватись фінансовий аналіз, як один із видів економічного аналізу, який розуміється в аудиті як метод пізнання фінансового механізму підприємства, процесів формування і використання ресурсів для його оперативної й інвестиційної діяльності. Це вид супутніх аудиту послуг.

Ступінь розробки вітчизняними та зарубіжними дослідниками досліджуваної проблеми –Тенденція до збільшення аналітичної спрямованості аудиторських послуг не є національною особливістю України. Це об'єктивний процес, який відбувається в усіх країнах. Так, у середині 50-х років західні аудитори усвідомили, що в ході перевірки господарської діяльності необхідно вивчати не тільки документи і звітність, а й саму організацію господарських і технологічних процесів. Нині західні аудитори не обмежуються перевіркою фінансової звітності, а додатково дають якісну оцінку діяльності організації, економічності, ефективності і результативності її роботи. Особлива актуальність проведення фінансового аналізу для України полягає в тому, що на відміну від США і країн Західної Європи, керівники підприємств у нашій країні, як правило, мають технічну, а не фінансову освіту, а бухгалтери володіють знаннями переважно в галузі обліку і звітності. За цих умов основною метою аудиту в Україні має стати допомога спеціалістам підприємства в удосконаленні постановки обліку і звітності, підвищенні економічної обгрунтованості управлінських рішень. Аудитор має прагнути не стільки виявлення окремих помилок і навмисного викривлення обліку і звітності, скільки знаходження систематичних порушень в обліку, економічної необґрунтованості управлінських рішень.

Наукова новизна і практичне значення досліджуваної проблеми –Зміцнення аналітичної спрямованості аудиту шляхом збільшенні кількості послуг з проведення фінансового аналізу, зростанні ролі аналітичних процедур при наданні аудиторських послуг, насамперед - при проведенні аудиторських перевірок завершеної фінансової звітності, головною частиною якої є Баланс підприємства.

Мета і основні завдання дипломної роботи –Метою складання Балансу є надання користувачам - юридичним і фізичним особам - повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на певну дату. Фінансовий стан підприємства характеризується структурою і якістю його активів, власного капіталу і зобов'язань, а також здатністю відповідати за своїми зобов'язаннями, тобто платоспроможністю.

Предмет і об’єкт дослідження – В даній роботі розглядається методика та організація формування звітної інформації для Балансу підприємства, аналіз і аудит фінансового стану Державного підприємства Ізмаїльський морський торговельний порт.

Методи та інформаційна база дослідження – Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" Баланс визначено як звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

Зміст і форма Балансу, а також загальні вимоги щодо визначення і розкриття змісту його статей встановлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс". Норми цього Положення (стандарту) застосовуються до Балансів підприємства, організацій та інших юридичних осіб всіх форм власності, крім банків і бюджетних установ.

Стислий опис структури дипломної робот

У І-ому розділі розкрито: економічно-правова сутність Балансу підприємства: Визначення Балансу підприємства та його структура; дослідження нормативно-правової бази з питань формування Балансу підприємства; показники фінансового стану підприємства, їх характеристика; техніко-економічна характеристика ДП Ізмаїльський морський торговельний порт.

У ІІ-ому розділі розкрито:організація і методика формування звітно їінформації для складання Балансу підприємтва: особливості облікової політики підприємства, організація первинного обліку; організація синтетичного та аналітичного обліку; методика формування Активу Балансу підприємства; методика формування Пасиву Балансу підприємства

У ІІІ-ому розділі розкрито: організація і методика економічного аналізу фінансового стану підприємства: завдання та значення інформації екномічного аналізу фінансового стану підприємства; загальна оцінка динаміки і структури статей бухгалтерського Балансу; аналіз платоспроможності підприємства; аналіз ліквідності Балансу; аналіз фінансової стійкості підприємства; резерви покращення фінансового стану підприємства

У ІУ-ому розділі розкрито: організація і методика проведення аудиту фінансового стану підприємства; аудит фінансового стану підприємства; формування аудиторського висновку за проведеним аудитом.

За проведеним дослідженням інформацію проілюстровано в 23-х таблицях та на 1 малюнку, наведено висновки за кожним розділом роботи та проведеним дослідженням взагалі, перелічено список використаної літератури, що складається з 73-х джерел, та додано документи, що є джерелом інформації, за 4-ма додатками.

Розділ 1. Економічно-правова сутність Балансу підприємства

1.1 Визначення Балансу підприємства та його структура

Для забезпечення оперативного керівництва діяльністю підприємства необхідна достовірна інформація про наявні у господарстві ресурси, їхній склад і розміщення, а також про джерела їх формування і цільове призначення. Таку інформацію, узагальнену і згруповану у відповідному порядку, одержують за допомогою бухгалтерського Балансу.

Бухгалтерський Баланс є способом економічного групування і узагальненого відображення у грошовій оцінці стану господарських засобів за складом і розміщенням та за джерелами їх утворення і цільовим призначенням на певну дату.

Як правило, Баланс складають на останній день звітного періоду (місяця, кварталу, року).

Для роздільного відображення господарських засобів та їхніх джерел формування Баланс будується у вигляді двосторонньої таблиці. У лівій частині Балансу, що називається активом, показують склад і розміщення господарських засобів, а в правій, що називається пасивом,- джерела утворення засобів і цільове призначення їх.

Актив і пасив Балансу складаються з окремих статей, кожна з яких відображає величину певного економічно однорідного виду засобів або їх джерел. В активі Балансу містяться статті, на яких відображаються матеріальні цінності, нематеріальні активи, грошові кошти, кошти у розрахунках, вилучені кошти; в пасиві - статті, на яких відображаються джерела формування господарських засобів (статутний, додатковий, резервний капітал, прибуток, кредити банків, зобов'язання по розрахунках та ін.) [50, с.185].

Загальні підсумки активу і пасиву Балансу рівні між собою. Це обов'язкова умова правильності його складання. Рівність підсумків активу і пасиву Балансу зумовлена тим, що в обох його частинах відображені у вартісному вимірнику одні і ті ж господарські засоби, тільки згруповані за різними ознаками: в активі - за складом і розміщенням, в пасиві - за джерелами їх утворення і цільовим призначенням. Кожен вид господарських засобів, розміщених в активі, має відповідне джерело їх утворення, відображене в пасиві Балансу. Підсумок активу не може бути більшим або меншим за підсумок пасиву, оскільки загальна вартість майна господарства завжди повинна дорівнювати сумі тих джерел, за рахунок яких воно утворене. На цьому і ґрунтується назва Балансу, оскільки термін "Баланс" означає "рівність, рівновага" [62, с.15].

Відсутність рівності підсумків активу і пасиву Балансу свідчить про наявність помилок, допущених в облікових записах або при складанні самого Балансу [63, с.18].

Бухгалтерський Баланс, як відомо, відображає в узагальненому грошовому вимірнику стан засобів господарства та джерел їх формування на певну дату. Проте в процесі господарської діяльності відбувається безперервний рух засобів, зміна їх складу, розміщення та зміни у джерелах їх формування. Засоби та їх джерела під впливом господарських операцій збільшуються або зменшуються, внаслідок чого змінюються й окремі статті Балансу. В окремих випадках ці зміни зумовлюють появу нових статей Балансу або зникнення інших.

Можливі чотирі варіанти змін у Балансі [71, с.218]:

1. Кожна господарська операція вносить зміни не менше ніж у дві статті Балансу. Це зумовлено особливостями кругообігу засобів, у процесі якого відбуваються зміни або в складі засобів господарства, або в складі їх джерел, або одночасно і в складі засобів і в складі джерел їх формування.

2. Усі господарські операції за характером змін, які вони викликають у складі засобів та джерелах їх формування (тобто в активі і пасиві Балансу), поділяються на чотири типи.

Операції першого типу, що характеризують зміни у складі господарських засобів, зумовлюють зміни в активі Балансу: одна стаття активу збільшується, а друга зменшується на однакову суму. Загальний підсумок Балансу при цьому не змінюється. Цей тип змін у Балансі можна відобразити так: +А -А (плюс актив, мінус актив).

Операції другого типу, що викликають зміни у джерелах формування господарських засобів, призводять до змін двох статей пасиву Балансу: одна стаття пасиву збільшується, а друга - зменшується на одну і ту ж суму. Загальний підсумок Балансу при цьому також не змінюється. Другий тип змін у Балансі можна відобразити так: +П - П (плюс пасив, мінус пасив).

Операції третього типу, що характеризують надходження, додаткове залучення господарських засобів в оборот підприємства, зумовлюють збільшення залишків на одну і ту ж суму на відповідних статтях активу і пасиву Балансу. Загальний підсумок Балансу при цьому також збільшується, але рівність підсумків активу і пасиву не порушується (оскільки збільшення відбувається на одну і ту ж суму). Цей тип змін можна відобразити формулою: +А +П (плюс актив і плюс пасив).

Операції четвертого типу, що характеризують вибуття засобів із господарства, призводять до зменшення на однакову суму залишків відповідних статей активу і пасиву Балансу. Загальний підсумок Балансу при цьому також зменшується, але рівність підсумків активу і пасиву зберігається (оскільки зменшення відбувається на однакову суму). Цей тип Балансових змін можна зобразити формулою: -А -П (мінус актив, мінус пасив).

З наведених схем видно, що зміни в Балансі, викликані господарськими операціями, можуть бути в активі (перегрупування у господарських засобах), у пасиві (зміни в джерелах формування засобів), в активі і пасиві у напрямку збільшення (додаткове залучення засобів в оборот підприємства за рахунок певних джерел), в активі і пасиві у напрямку їх зменшення (вибуття господарських засобів і зменшення відповідних джерел їх формування). В узагальненому вигляді тип Балансових змін можна подати за такою схемою (таблиця 1.1):

Таблиця 1.1.

Узагальнена схема балансових змін

3. Підсумки активу і пасиву Балансу; змінюються тільки у тому випадку, коли господарська операція стосується одночасно і засобів господарства і джерел o. їх формування, тобто при надходженні засобів або їх вибутті (операції III і IV типів). Операції ж, що зумовлюють тільки перегрупування засобів у активі (І тип) або зміни їх джерелу пасиві Балансу (IV тип), на підсумок Балансу не впливають.

4. Рівність підсумків активу і пасиву Балансу зберігається після будь-якої операції. Ця рівність зумовлена тим, що здійснювані операції викликають або перегрупування залишків у статтях активу чи пасиву або одночасне збільшення (або зменшення) на однакову суму статей активу і пасиву.

Розглянуті типи Балансових змін мають важливе значення для розуміння економічної сутності господарських операцій, правильного відображення їх в Системі рахунків.

Отже, застосування у бухгалтерському обліку Балансового узагальнення, при якому кожна господарська операція відображається у постійному порівнянні наявних засобів та їх джерел, забезпечує можливість контролю за правильністю використання засобів.

1.2 Дослідження нормативно-правової бази з питань формування Балансу підприємства

Бухгалтерський Баланс призначений не тільки для відображення господарських засобів (активів) підприємства та джерел їх формування на звітну дату. Метою складання Балансу є надання користувачам - юридичним і фізичним особам - повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на певну дату. Фінансовий стан підприємства характеризується структурою і якістю його активів, власного капіталу і зобов'язань, а також здатністю відповідати за своїми зобов'язаннями, тобто платоспр оможністю [39, с.304].

Питання формування Балансу нормуються законодавчими актами, що взагалі стосуються ведення бухгалтерського, податкового та статистичного обліку та звітності, оскільки Баланс є зведеною формою звітності, з найбільш важливих можна вказати:

Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» ВР від 16.07.1999 № 996-XIV остання редакція 22.06.2000р.

Наказ Міністерства фінансів №291 від 30.11.1999р. про затвердження Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку (зареєстровано Міністерством юстиції України 21.12.1999р. під № 892/4186

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №1 "Загальні вимоги до фінансової звітності",Затверджено Наказом Мінфіна №87 від 31.03.1999;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №2 "Баланс",Затверджено Наказом Мінфіна №87 від 31.03.1999;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №3 "Звіт про фінансові результати", Затверджено Наказом Мінфіна №87 від 31.03.1999;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №4 "Звіт про рух грошових коштів",Затверджено Наказом Мінфіна №87 від 31.03.1999;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №5 "Звіт про власний капітал",Затверджено Наказом Мінфіна №87 від 31.03.1999;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах",Затверджено Наказом Мінфіна №137 від 28.05.1999;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №7 "Основні засоби",Затверджено Наказом Мінфіна №92 від 27.04.2000;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №8 "Нематеріальні активи",Затверджено Наказом Мінфіна №242 від 18.10.1999;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №9 "Запаси", Затверджено Наказом Мінфіна №246 від 20.10.1999;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №10 "Дебіторська заборгованість",Затверджено Наказом Мінфіна №237 від 08.10.1999;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №12 "Фінансові інвестиції", Затверджено Наказом Мінфіна №91 від 26.04.2000;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №13 "Фінансові інструменти", Затверджено Наказом Мінфіна №559 від 30.11.2001;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №14 "Оренда",Затверджено Наказом Мінфіна №181 від 28.07.2000;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №15 "Дохід", Затверджено Наказом Мінфіна №290 від 29.11.1999;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №16 "Витрати", Затверджено Наказом Мінфіна №318 від 31.12.1999;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №17 "Податок на прибуток", Затверджено Наказом Мінфіна №353 від 28.12.2000;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №18 "Будівельні контракти", Затверджено Наказом Мінфіна №205 від 28.04.2001;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №19 "Об'єднання підприємств", Затверджено Наказом Мінфіна №163 від 07.07.1999;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №20 "Консолідована фінансова звітність", Затверджено Наказом Мінфіна №176 від 30.07.1999;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №21 "Вплив змін валютних курсів", Затверджено Наказом Мінфіна №193 від 10.08.2000;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №22 "Вплив інфляції",Затверджено Наказом Мінфіна №147 від 28.02.2002;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №23 "Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін", Затверджено Наказом Мінфіна №303 від 18.06.2001;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №24 "Прибуток на акцію", Затверджено Наказом Мінфіна №344 від 16.07.2001;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва", Затверджено Наказом Мінфіна №39 від 25.02.2000;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №26 "Виплати працівникам", Затверджено Наказом Мінфіна №601 від 28.10.2003;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №28 "Зменшення корисності активів", Затверджено Наказом Мінфіна №817 від 24.12.2004; тощо.

Безпосередньо формування Балансу та визначення його статей нормується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" Баланс визначено як звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал [4].

Зміст і форма Балансу, а також загальні вимоги щодо визначення і розкриття змісту його статей встановлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс". Норми цього Положення (стандарту) застосовуються до Балансів підприємства, організацій та інших юридичних осіб всіх форм власності, крім банків і бюджетних установ. Для банків форма і зміст Балансу встановлюються Національним банком України; для бюджетних установ - Державним казначейством України [53, с.417].

Баланс побудовано за принципом "Баланс-нетто": основні засоби і нематеріальні активи включаються до підсумку Балансу за залишковою вартістю; дебіторська заборгованість за товари і послуги - за вирахуванням резерву сумнівних боргів; виробничі запаси - за вирахуванням нестачі, уцінок, одержаних при їх придбанні знижок; власний капітал - за фактично внесеною сумою (що знаходиться в обороті підприємства) за вирахуванням неоплаченого, вилученого капіталу та непокритих збитків.

Необоротні активи у розділі І Балансу відображаються за статтями: "Нематеріальні активи", "Незавершене будівництво", "Основні засоби", "Довгострокові фінансові інвестиції", "Довгострокова дебіторська заборгованість", "Інші необоротні активи".

При цьому, як зазначалось, нематеріальні активи й основні засоби до підсумку Балансу включаться за залишковою вартістю.

Оборотні активи у розділі ІІ Балансу відображаються за статтями: "Запаси", "Векселі одержані", "Дебіторська заборгованість за товари роботи і послуги", "Дебіторська заборгованість за розрахунками" (з бюджетом, по виданих авансах, нарахованих доходах тощо), "Інша поточна дебіторська заборгованість", "Поточні фінансові інвестиції", "Грошові кошти та їх еквіваленти" (в національній та іноземній валюті), "Інші оборотні активи".

При цьому заборгованість, показана за статтею "Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги", до підсумку Балансу включається за чистою реалізаційною вартістю (яка визначається вирахуванням з дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів).

Витрати, які мали місце у звітному або попередніх звітних періодах, але належать до наступних звітних періодів, відображаються у розділі ІІІ "Витрати майбутніх періодів" активу Балансу.

Статті пасиву Балансу об'єднані відповідно у п'ять розділів: І "Власний капітал", II "Забезпечення наступних витрат і платежів", III "Довгострокові зобов'язання", IV "Поточні зобов'язання", V "Доходи майбутніх періодів".

Власний капітал розділу І пасиву Балансу характеризується такими статтями: "Статутний капітал", "Пайовий капітал", "Додатковий капітал", "Резервний капітал", "Неоплачений капітал", "Вилучений капітал", "Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)".

За даними цього розділу Балансу визначають величину власного капіталу підприємства на звітну дату шляхом додавання до суми статутного капіталу, суми додаткового, резервного капіталу і нерозподіленого прибутку і вирахуванням з одержаної суми неоплаченого, вилученого капіталу та суми непокритих збитків [69, с.180].

Розділ ІІ "Забезпечення наступних витрат і платежів" пасиву Балансу містить інформацію про наявність у підприємства забезпечення для покриття передбачуваних у майбутньому витрат і платежів (на пенсійне забезпечення, оплату відпусток працівникам тощо).

У розділі III "Довгострокові зобов'язання" пасиву Балансу підприємства відображають заборгованість на звітну дату по довгострокових кредитах банків, фінансових зобов'язаннях, відстрочених податкових зобов'язаннях тощо.

Розділ IV "Поточні зобов'язання" пасиву Балансу містить статті, на яких відображається заборгованість підприємства по поточних зобов'язаннях, які будуть погашені протягом операційного циклу (тобто проміжку часу від придбання запасів для здійснення діяльності і одержання коштів від реалізації виробленої з них продукції) і зобов'язання по короткострокових кредитах банків, по розрахунках з бюджетом, по страхуванню, оплаті праці тощо.

Доходи, одержані підприємством протягом звітного періоду або попередніх періодів, але які належать до наступних періодів, підприємства відображають у розділі V "Доходи майбутніх періодів" пасиву Балансу.

Отже, статті активу і пасиву Балансу згруповано у відповідні розділи з таким розрахунком, щоб найбільш чітко виступав взаємозв'язок між активами підприємства і джерелами їх формування. Аналізуючи ці показники, користувачі одержують інформацію про величину власного капіталу підприємства, його фінансову стійкість, платоспроможність і приймають відповідні ділові рішення.

1.3 Показники фінансового стану підприємства, їх характеристика

Під фінансовим станом розуміється здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Воно характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільністю їхнього розміщення й ефективністю використання, фінансовими взаєминами з іншими юридичними і фізичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю [65, с.514].

Фінансовий стан може бути стійким, хитливим і кризовим. Здатність підприємства вчасно робити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про його гарний фінансовий стан.

Фінансове становище підприємства можна оцінювати з погляду короткострокової і довгострокової перспектив. У першому випадку критерії оцінки фінансового становища — ліквідність і платоспроможність підприємства, тобто здатність вчасно й у повному обсязі зробити розрахунки по короткострокових зобов'язаннях [33, с.307].

Під ліквідністю якого-небудь активу розуміють здатність його трансформуватися в грошові кошти, а ступінь ліквідності визначається тривалістю тимчасового періоду, протягом якого ця трансформація може бути здійснена. Ніж коротше період, тим вище ліквідність даного виду активів [47, с.155].

Говорячи про ліквідності підприємства, мають на увазі наявність у нього оборотних коштів у розмірі, теоретично достатньому для погашення короткострокових зобов'язань хоча б і з порушенням термінів погашення, передбачених контрактами.

Платоспроможність означає наявність у підприємства коштів і їхніх еквівалентів, достатніх для розрахунків по кредиторській заборгованості, що вимагає негайного погашення. Таким чином, основними ознаками платоспроможності є: а) наявність у достатньому обсязі засобів на розрахунковому рахунку; б) відсутність простроченої кредиторської заборгованості [59, с.9].

Очевидно, що ліквідність і платоспроможність не тотожні один одному. Так, коефіцієнти ліквідності можуть характеризувати фінансове становище як задовільне, однак власне кажучи ця оцінка може бути помилкової, якщо в поточних активах значна питома вага приходиться на неліквіди і прострочену дебіторську заборгованість. Приведемо основні показники, що дозволяють оцінити ліквідність і платоспроможність підприємства.

Величина власних оборотних коштів. Характеризує ту частину власного капіталу підприємства, що є джерелом покриття його поточних активів (тобто активів, що мають оборотність менш одного року). Це розрахунковий показник, що залежить як від структури активів, так і від структури джерел засобів. Показник має особливо важливе значення для підприємств, що займаються комерційною діяльністю й іншими посередницькими операціями. За інших рівних умов ріст цього показника в динаміку розглядається як позитивна тенденція. Основним і постійним джерелом збільшення власних засобів є прибуток. Варто розрізняти «оборотні кошти» і «власні оборотні кошти». Перший показник характеризує активи підприємства (II роздягнув активу Балансу), другий — джерела засобів, а саме частина власного капіталу підприємства, розглянуту як джерело покриття поточних активів. Величина власних оборотних коштів чисельно дорівнює перевищенню поточних активів над поточними зобов'язаннями. Можлива ситуація, коли величина поточних зобов'язань перевищує величину поточних активів. Фінансове становище підприємства в цьому випадку розглядаються як хитливе; потрібні негайні заходи для його виправлення [73, с.195].

Маневреність функціонуючого капіталу. Характеризує ту частину власних оборотних коштів, що знаходиться у формі коштів, тобто засобів, що мають абсолютну ліквідність. Для нормально функціонуючого підприємства цей показник звичайно міняється в межах від нуля до одиниці. За інших рівних умов ріст показника в динаміку розглядається як позитивна тенденція. Прийнятне орієнтоване значення показника встановлюється підприємством самостійно і залежить, наприклад, від того, наскільки висока його щоденна потреба у вільних грошових ресурсах [36, с.314].

Коефіцієнт поточної ліквідності. Дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки карбованців поточних активів приходиться на один карбованець поточних зобов'язань. Логіка вирахування даного показника полягає в тім, що підприємство погашає короткострокові зобов'язання в основному за рахунок поточних активів; отже, якщо поточні активи перевищують по величині поточні зобов'язання, підприємство може розглядатися як успішно функціонуюче (принаймні теоретично). Значення показника можна варіювати по галузях і видам діяльності, а його розумний ріст у динаміку звичайно розглядається як сприятлива тенденція. У західній обліково-аналітичній практиці приводиться нижнє критичне значення показника - 2; однак це лише орієнтоване значення, що вказує на порядок показника, але не на його точне нормативне значення [41, с.301].

Коефіцієнт швидкої ліквідності. Показник аналогічний коефіцієнтові поточної ліквідності; однак обчислюється по більш вузькому колу поточних активів. З розрахунку виключається найменш ліквідна їхня частина - виробничі запаси. Логіка такого виключення складається не тільки в значно меншій ліквідності запасів, але, що набагато більш важливо, і в тім, що грошові кошти, які можна виручити у випадку змушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути істотно нижче витрат по їх придбанню.

Орієнтоване нижнє значення показника - 1; однак ця оцінка також носить умовний характер. Аналізуючи динамікові цього коефіцієнта, необхідно звертати увагу на фактори, що обумовили його зміна. Так, якщо ріст коефіцієнта швидкої ліквідності був зв'язаний в основному з ростом. невиправданої дебіторської заборгованості, те це не може характеризувати діяльність підприємства з позитивної сторони [45, с.180].

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) є найбільш твердим критерієм ліквідності підприємства і показує, яка частина короткострокових позикових зобов'язань може бути при необхідності погашена негайно. Нижня границя показника, що рекомендується, що приводиться в західній літературі, - 0,2. Оскільки розробка галузевих нормативів цих коефіцієнтів - справа майбутнього, на практиці бажано проводити аналіз динаміки даних показників, доповнюючи його порівняльним аналізом доступних даних по підприємствах, що має аналогічну орієнтацію своєї господарської діяльності.

Частка власних оборотних коштів у покритті запасів. Характеризує ту частину вартості запасів, що покривається власними оборотними коштами. Традиційно має велике значення в аналізі фінансового стану підприємств торгівлі; нижня границя показника, що рекомендується, у цьому випадку - 50% [34, с.180].

Коефіцієнт покриття запасів. Розраховується співвіднесенням величини «нормальних» джерел покриття запасів і суми запасів. Якщо значення цього показника менше одиниці, то поточний фінансовий стан підприємства розглядається як хитливе [51, с.69].

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства - стабільність його діяльності у світлі довгострокової перспективи. Вона зв'язана з загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів і інвесторів.

Фінансова стійкість у довгостроковому плані характеризується, отже, співвідношенням власних і позикових засобів. Однак цей показник дає лише загальну оцінку фінансової стійкості. Тому у світовий і вітчизняну обліково-аналітичну практику розроблена система показників.

Коефіцієнт концентрації власного капіталу. Характеризує частку власників підприємства в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більше фінансово стійко, стабільно і незалежно від зовнішніх кредитів підприємство. Доповненням до цього показника є коефіцієнт концентрації притягнутого (позикового) капіталу - їхня сума дорівнює 1 (або 100%) [55, с.190].

Коефіцієнт фінансової залежності. Є зворотним до коефіцієнта концентрації власного капіталу. Ріст цього показника в динаміку означає збільшення частки позикових засобів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення знижується до одиниці (або 100%), це означає, що власники цілком фінансують своє підприємство [31, с.502].

Коефіцієнт маневреності власного капіталу. Показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка частина капіталізована. Значення цього показника можна відчутно варіювати в залежності від структури капіталу і галузевої приналежності підприємства [56, с.305].

Коефіцієнт структури довгострокових вкладень. Логіка розрахунку цього показника заснована на припущенні, що довгострокові позички і позики використовуються для фінансування основних засобів і інших капітальних вкладень. Коефіцієнт показує, яка частина основних засобів і інших внеоборотных активів профінансована зовнішніми інвесторами.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів. Характеризує структуру капіталу. Ріст цього показника в динаміку - негативна тенденція, що означає, що підприємство усе сильніше і сильніше залежить від зовнішніх інвесторів [72, с.201].

Коефіцієнт співвідношення власних і притягнутих засобів. Як і деякі з вищенаведених показників, цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості підприємства. Він має досить просту інтерпретацію: його значення, наприклад, рівне 0,178, означає, що на кожен карбованець власних засобів, вкладених в активи підприємства, приходиться 17,8 коп. позикових засобів. Ріст показника в динаміку свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки.

Не існує якихось єдиних нормативних критеріїв для розглянутих показників. Вони залежать від багатьох факторів: галузевої приналежності підприємства, принципів кредитування, що склалася структури джерел засобів, оборотності оборотних коштів, репутації підприємства й ін. Тому прийнятність значень цих коефіцієнтів, оцінка їхньої динаміки і напрямків зміни можуть бути встановлені тільки в результаті зіставлення по групах.

1.4 Техніко-економічна характеристика ДП Ізмаїльський морський торговельний порт

Державне підприємство Ізмаїльський морський торговельний порт один з найбільш сучасних і високомеханізованих портів на Дунаї. Навігація в порту триває цілий рік. Обмежень на вхід суден у порт за часом немає. Глибинами, що лімітують, для заходу в порт Ізмаїл є прохідні глибини каналів: Сулинский - 6,5-7,0м., Прірва 4,0-4,8м. Рейд порту Ізмаїл із глибинами 10-15 метрів розташований на 91-94 км, іл.

Основний розвиток порту здійснювалося в період з 1868 по 1992 р. Тоді були побудовані комплекси по переробки генеральних, навалочних вантажів, контейнерів.

Основними видами діяльності порту є:

виконання вантажно-розвантажувальних робіт з обробки транспортних засобів;

виконання перевалки, складування, збереження, транспортно-експедиторських послуг і декларування зовнішньоторговельних і каботажних вантажів;

виконання внутрішніх, закордонних водних перевезень вантажів і пасажирів, буксирних операцій, посередницька діяльність на зовнішньому і внутрішньому ринках, включаючи комплектування екіпажів судів;

здійснює нагляд за безпекою мореплавання в порту і виконує лоцманські проводки судів;

виконує роботи і послуги по комплексному обслуговуванню судів за заявками судновласників і суднової адміністрації;

здійснює автомобільні перевезення вантажів і пасажирів, у тому числі і міжнародні;

експлуатація, ремонт, технічне обслуговування підйомно-транспортного устаткування, автотранспортних засобів, оснащення зв'язку, багатотоннажних контейнерів, виконання усіх видів будівельних і монтажних робіт;

виробництво і реалізація різних товарів народного споживання, у тому числі з деревини, металу, пластмаси, тканин;

виробництво і реалізація різних будівельних матеріалів, залізобетонних і бетонних блоків;

надання усіх видів побутових платних послуг, включаючи туристичні, екскурсійні і готельні послуги;

організація оптової, роздрібної торгівлі і суспільного харчування з функціонуванням магазинів, їдалень, кафе, барів і ресторанів;

надання різних видів посередницьких агентських, шипчандлерских, брокерських, дилерських, інформаційних, проектних і обчислювальних послуг, здійснення факторинговых і лізингових операцій, організація і проведення консигнаційних операцій відповідно чинному законодавству;

здійснення зовнішньоекономічних зв'язків відповідно чинному законодавству.

У порту працює 14 агентських і експедиторських фірм.

Порт може приймати:

морські вантажні судна вантажопідйомністю до 10-15 тис.т, з осіданням з вантажем 7,2 м і довжиною до 150м, шириною до 30м;

річкові вантажні судна вантажопідйомністю до 5 тис.т, з осіданням з вантажем 2,7-3,5 м і довжиною до 150 м.

ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» оснащено сучасним устаткуванням, перевантажувальними машинами і механізмами, що дозволяють переробляти навалювальні і насипні, тарно-штучні, контейнерні вантажі.

Проектна потужність порту розрахована на переробку 8.5 млн.т вантажів у рік.

У порту 24 причалів загальною довжиною 2666 п.м.. Глибини в причальної стінки коливаються від 3,5м до 7,8м. Порт розділений на три виробничо-перевантажувальних комплекси.

Ізмаїл також є першим дунайським портом, що розташований на важливому перехресті українських транспортних шляхів одеського регіону.

По р. Дунай порт Ізмаїл має вихід до більшості Центральноєвропейських країн, до Австрії, Німеччині, а з моменту відкриття каналу Рейн-Майн-Дунай - у річкову транспортну мережу країн Бенелюкса і до порту Роттердам. По р. Дунай здійснюється зв'язок з Чорним морем і далі через протоку Босфор зі Средиземным морем.

Ізмаїльський морський торговельний порт є державним підприємством.

У відповідності зі ст. ст.74-75 Господарського кодексу України N 436-IV від 16.01.2003м державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності всьому приналежної йому на праві господарського ведення майном.

Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

Для більшості морських торговельних портів України, зокрема і для ГП «Ізмаїльський морський торговельний порт», властива лінійно-функціональна організаційна структура керування (див. мал.1.1.). Такі структури керування характерні і досить ефективні для планової економіки з високим рівнем централізації прийняття господарських і інвестиційних рішень. При цьому, як вважають багато менеджерів і керівники морських портів, такі структури керування створюють необхідні умови для стабільного функціонування цих підприємств.

Портові потужності ГП «Ізмаїльський морський торговельний порт» розподілені по трьох виробничо-перевантажувальних комплексах, що розташовані уздовж Дунаю:

- на південно-заході - перший комплекс;

- на південно-сході - другий і третій комплекси;

- приблизно на 7 км нижче, по плин - 85 км.

Кожний з комплексів має свої відмітні риси, як у тім, що стосується самих портових потужностей (портові спорудження, устаткування, глибини в причалів), так і у відношенні оброблюваних вантажів.

У порту 24 причали загальною довжиною 2666 м. Глибини в причальної стінки від 3,5м до 7,5м.

Перший виробничо-перевантажувальний комплекс (ППК-1) займає частина порту, що розташована вище всіх інших комплексів за течією і має довжину причальної лінії близько 800м, розділену на 8 причалів з мінімальною глибиною 2 м. Цей комплекс обробляє в основному генеральні вантажі, устаткування, сільгосптехніку, метали, пакетні вантажі, зерно. Для виконання вантажно-розвантажувальних робіт комплекс розташовує 19 портальними кранами вантажопідйомністю від 6 до 20 тонн, 18 з яких знаходяться на причальній лінії.

Загальна площа складських приміщень складає близько 25000 кв. м, крім того, існує 9 критих складів загальною площею в 21000 кв. м. Виробнича потужність 1205 тис. тонн вантажів у рік. Цей комплекс обслуговується залізничною віткою, а також має три автодорожніх під'їзди.

Другий виробничо-перевантажувальний комплекс (ППК-2) включає контейнерний термінал, а також причали №№19-22 між Дунаєм і внутрішнім басейном порту. Комплекс обробляє навалочні вантажі: руду, вугілля, кокс, концентрат, окатиші; металовироби, зерно.

Загальна довжина причальної лінії складає більш 1000 м: 320 м із глибинами в причалах від 4,5 до 6,5 на контейнерному терміналі; і 690 м із глибинами в причалах від 4,0 до 6,5 на терміналі навалочних вантажів, за винятком тієї частини, де обробляються каботажні вантажі (менші глибини в причалі).

Усього на комплексі мається 24 портального крана, з яких 13 расположенны на причальній лінії. Вантажопідйомність кранів складає від 6 до 32 тонн. Спеціалізований контейнерний термінал (причали №№12-14) може приймати суду з осіданням до 6,5 м. Загальна довжина трьох контейнерних причалів 250 м. Термінал обладнаний дев’ятьма портальними кранами г/п 40 т. Загальна площа відкритих складських площадок складає 145000 кв. М, з яких 55000 кв. М приходиться на контейнерний термінал, на яких може одночасно зберігатися 2200 контейнерів. Комплекс не має на території критих складів і спеціалізованих споруджень. Виробнича потужність термінала 660 тис. тонн вантажів у рік, а всього комплексу в цілому 5400 тис. тонн.

Виробничо-перевантажувальний комплекс обслуговується двома галузями спарених залізничних колій, одна з яких проходить по причальній лінії, а інша – через центральну частину перевантажувальних комплексів.

Третій виробничо-перевантажувальний комплекс (ППК-3), причали №№16-18; 23-26, розташований між внутрішнім басейном порту і наземною територією порту. Довжина причальної лінії складає більш 700 м –і 7 причалів, на які обробляються морські судна (глибини в причалів – 6,0 м). Комплекс перевалює навалювальні і генеральні вантажі: устаткування, вугілля, метал, руду, зерно. У порту застосовується технологія переробки зерна при якій вагон знімається з залізничного візка й опускається в трюм судна, де зерно зливається безпосередньо з вагона. Комплекс має 14 портальних кранів, 10 з яких установленны на причальній лінії; вантажопідйомність кранів варіює від 10 до 32 тонн.

Загальна площа складування складає 50000 кв. М, при цьому мається критий склад площею 2700 кв. М.

Залізничні інфраструктури, що обслуговують даний район складаються з двох рівнобіжних залізничних віток, одна з яких проходить у причальної лінії, у той час як інша перетинає центральну частину району.

Вантажно-розвантажувальне устаткування порту складається з 57 кранів (з яких 41 установлений на причальній лінії, а інші в тилах). Вантажопідйомність кранів варіюється від 6 до 40 тонн, у залежності від типу крана і вильоту стріли. У порту маються 5 типів кранів «Ганц», «Альбрехт», «Альбатрос», «Кондор» і «Сокіл». Маються 4 плавучі крани «Ганц». З них з вантажопідйомністю 16 тонн, 1- вантажопідйомністю 5 тонн. Порт володіє 54 автонавантажувачами різних моделей вітчизняного виробництва і 46 автонавантажувачами моделей різних іноземних фірм вантажопідйомністю від 1,5 до 25 тонн.

У порту мається також 6 авто і гусеничних кранів вантажопідйомністю від 6,3 до 50 тонн.

Обсяг вантажоперевезень, здійснених судами портового флоту за 2004рік склав 374,3 тис. тонн, що на 80,2% вище в порівнянні з 2003 роком (207,7 тис. тонн). Велика частина – це навалочні вантажі і метал. До складу портового флоту входять судна, що виконують маневрові, швартовні операції з несамохідним флотом, що знаходиться під обробкою в порту. А також збір льяльных вод, вод які містять нафта, виконують бункерування судів паливом, водою й ін. Рейдові катери використовуються для доставки наглядових комісій, лоцманів, працівників інспекції портового нагляду на рейд, якірні стоянки і швартові бочки. Виконує аварійно-рятувальні роботи, вантажно-розвантажувальні роботи на необладнаному березі 85 км ріки Дунай. Лінійні буксири виконують транспортні роботи по перевезенню зовнішньоторговельних вантажів.

У складі портового флоту знаходяться: морський танкер «Десна», що працює в тайм-чартері; лінійні буксири 2 од. - - «Смоленськ», «Алма-Ата», що здійснюють перевезення вантажів на порти Румунії, Болгарії, Сербії й ін.; буксири службово-допоміжного флоту 7 ед; рейдові катери 5 ед.

Показники економічної ефективності роботи підприємства та методику їх розрахунку наведено в таблиці 1.2., за похідною інформацією у відповідності до ф.1 „Баланс ” та ф.2 „Звіт про фінансові результати” (Додатки 1-2).

Таблиця 1.2.

Показники економічної ефективності роботи Ізмаїльський морський торговельний порт за 2008 рік

Підприємство має значну питому вагу власних коштів – в минулому році вона складала 80%, а в звітному 78% (незначне зменшення на 2%, що не перетинає допустимої межі до рівня 50%).

Коефіціент фінансової стабільності як в минулому, так і в звітному році є більшим за нормативне значення (>1) й складає відповідно 4,11 та 3,57 в.п. (негативна тенденція до зменшення).

Крім того, рівень рентабельності послуг дуже низький – в минулому році складав 0,19%, а в звітному 0,20% (спостерігається незначне збільшення на 0,01%).

При цьому рентабельність активів достатньо висока – при нормативному значенні >1. в минулому році складала 10,28в.п., а в звітному році 9,94в.п. (нажаль. Спостерігається тенденція до зменшення на -0,34 в.п.).

Зазначене підсилюється й значно високим рівнем рентабельності функціонуючого капіталу – 18,69 та 17,93 в.п. проти нормативу 1; загальна рентабельність підприємства в минулому році 64,95 в.п.. в звітному році 58,61в.п. на тлі низької рентабельності продукції – в минулому році 0,38в.п., в звітному році 0,44 в.п. проти 1 нормативного значення.

Висновки до 1-го розділу

Бухгалтерський Баланс є способом економічного групування і узагальненого відображення у грошовій оцінці стану господарських засобів за складом і розміщенням та за джерелами їх утворення і цільовим призначенням на певну дату. Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" Баланс визначено як звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал. Зміст і форма Балансу, а також загальні вимоги щодо визначення і розкриття змісту його статей встановлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс". Норми цього Положення (стандарту) застосовуються до Балансів підприємства, організацій та інших юридичних осіб всіх форм власності, крім банків і бюджетних установ. Для банків форма і зміст Балансу встановлюються Національним банком України; для бюджетних установ - Державним казначейством України.Під фінансовим станом розуміється здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Воно характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільністю їхнього розміщення й ефективністю використання, фінансовими взаєминами з іншими юридичними і фізичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю.

Фінансовий стан може бути стійким, хитливим і кризовим. Здатність підприємства вчасно робити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про його гарний фінансовий стан. Фінансове становище підприємства можна оцінювати з погляду короткострокової і довгострокової перспектив. У першому випадку критерії оцінки фінансового становища — ліквідність і платоспроможність підприємства.

В даній роботі розглядається методика та організація формування звітної інформації для Балансу підприємства, аналіз і аудит фінансового стану Державного підприємства Ізмаїльський морський торговельний порт.

Основними видами діяльності порту є: виконання вантажно-розвантажувальних робіт з обробки транспортних засобів; виконання перевалки, складування, збереження, транспортно-експедиторських послуг і декларування зовнішньоторговельних і каботажних вантажів; виконання внутрішніх, закордонних водних перевезень вантажів і пасажирів, буксирних операцій, посередницька діяльність на зовнішньому і внутрішньому ринках, включаючи комплектування екіпажів судів; тощо.

Коефіціент фінансової стабільності підприємства як в минулому, так і в звітному році є більшим за нормативне значення (>1) й складає відповідно 4,11 та 3,57 в.п. (негативна тенденція до зменшення).

Крім того, рівень рентабельності послуг дуже низький – в минулому році складав 0,19%, а в звітному 0,20% (спостерігається незначне збільшення на 0,01%).

Розділ 2. Організація і методика формування звітної інформації для складання Балансу підприємства

2.1 Особливості облікової політики підприємства, організація первинного обліку

На виконання вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-Х1У, національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку з метою складання достовірної фінансової звітності, у відповідності до Наказу „Про визначення облікової політики ДП Ізмаїльський морський торговельний порт” (Додаток 3) становлено наступне:

Встановлено журнально-ордерну форму обліку, як таку, що найкращим чином задовольняє обраній загальній системі оподаткування.

Встановлено план рахунків бухгалтерського обліку і субрахунки, що використовуються на підприємстві, за потреби відкриття нових рахунків бухгалтерського обліку і субрахунків, визначено про необхідність інформацію про них вказати в доповненнях та змінах до наказу „Про облікову політику підприємства”.

Встановлено границю істотності з метою:

— відображення переоцінки і зменшення корисності об'єктів обліку — 10 % відхилення залишкової вартості об'єктів обліку від їхньої справедливої вартості;

— визначення оренди — фінансовий термін оренди приймається по величині, що складає 75 відсотків терміну корисного використання об'єкта оренди;

— визначення подібних активів — різниця між справедливими вартостями об'єктів обміну не повинна перевищувати 10 %;

— складання фінансової звітності — границя істотності встановлюється в розмірі 100 грн.

Для визнання основних засобів і інших необоротних матеріальних активів (далі — основні засоби) і нематеріальних активів, визначення терміну корисного використання об'єктів і вибору методу нарахування амортизації створено постійно діючу експертну технічну комісію.

Встановлено вважати матеріальні активи з терміном корисного використання (експлуатації) більш одного року, вартістю менш 1000 грн. - малоцінними необоротними матеріальними активами.

Встановлено застосовувати при нарахуванні амортизації основних засобів методи амортизації і ліквідаційну вартість, встановлені і затверджені протоколом засідання постійно діючої експертної технічної комісії, установивши при цьому наступні методи нарахування амортизації для:

— об'єктів основних засобів — прямолінійний;

— малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів — у розмірі 100 % їхньої вартості в першому місяці використання таких об'єктів;

— інших пеоборотних матеріальних активів — у розмірі 50 % амортизируемої вартості в першому місяці використання таких об'єктів і інші 50 % амортизируемої вартості в місяці вилучення об'єктів з активів (списання з Балансу);

— нематеріальних активів — прямолінійний метод.

Встановлено придбання матеріалів за готівку здійснювати на підставі накладних, авансових звітів; допускається готівковий розрахунок в межах 1тис.грн.

Встановлено придбання матеріалів за дорученнями здійснювати на підставі накладних та доручень, останні реєструвати в журналі обліку, встановити строк дії доручень в межах 10 діб, невикористані доручення є необхідним повертати до бухгалтерії не пізніше наступного дня, за граничним терміном дії доручення.

Застосовувати наступні методи оцінки запасів при відпуску їх у виробництво, продажу або іншому вибуттю:

— середньозваженої собівартості — при відпустці запасів у виробництво і надання послуг;

— ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів — при продажі великогабаритних товарів, що мають номер заводу-виготовлювача.

Суму резерву сумнівних боргів формувати виходячи з платоспроможності окремих (конкретних) дебіторів.

Робити резервування засобів на забезпечення оплати відпусток, додаткове пенсійне забезпечення, забезпечення гарантійних зобов'язань, інших витрат і платежів відповідно до П(З)БУ 11.

Фінансові інвестиції незв'язаним сторонам відображати на дату Балансу по справедливій вартості.

Оцінку ступеня завершенності операції по наданню послуг (виконанню робіт) здійснювати шляхом вивчення виконаної роботи, при цьому в бухгалтерському обліку доходи відображати в звітному періоді підписання акта про надання послуги (виконаних роботах).

Застосовувати при наданні послуг нормативний метод обліку витрат на виробництво і калькулювання фактичної виробничої собівартості послуг. У випадку надання нових видів робіт (послуг) інформацію про обраний для них методі обліку витрат і калькулювання виробничої собівартості вказати в доповненнях до наказу „Про облікову політику”.

Встановлено перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості послуг (робіт) відповідно до додатків до наказу „Про облікову політику”.

Затверджено перелік і склад перемінних і постійних загальвиробничих витрат відповідно до додатків до наказу „Про облікову політику”.

Прийнято як базу розподілу перемінних і постійних загальвиробничих витрат, що розподіляються, суму прямих витрат на оплату праці виробничого персоналу. Нормальну виробничу потужність виробничого підрозділу підприємства установити на рівні 550 тис.тонн перевалочного вантажу.

Розмір загальвиробничих витрат, що відповідають нормальній виробничій потужності, — на рівні 10650 грн., у тому числі:

— постійні загальвиробничі витрати — 10450 грн.;

— перемінні загальвиробничі витрати — 200 грн.

Прийнято як базу розподілу розподіля постійних і перемінних загальвиробничих витрат між об'єктами калькулювання (замовленнями) — суму основної і додаткової заробітної плати виробничих робітників.

Відстрочені податкові активи і відстрочені податкові зобов'язання в проміжній фінансовій звітності не відбиваються.

Встановлено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей підприємства, фінансових активів проводити щорчіно перед складанням річної звітності не пізніше як до 30 числа грудня місяця, в інших випадках передбачених законодавством (зміна матеріально-відповідальної особи, виявлення надлишків/нестач, крадіжок тощо). До складу інвентаризаційної комісії обов´язково входять керівник підприємства, головний бухгалтер, бухгалтер, матеріально-відповідальна особа.

Для обліку доходів, витрат і руху грошових коштів середньозважений валютний курс не застосовувати.

Контроль за виконанням даного наказу покладено на головного бухгалтера підприємства.

2.2 Організація синтетичного та аналітичного обліку

ДП Ізмаїльський морський торговельний порт у відповідності до Наказу Міністерства фінансів №291 від 30.11.1999р. „Про затвердження Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку” (зареєстровано Міністерством юстиції України 21.12.1999р. під № 892/4186 використовуються рахунки синтетичного обліку інформація за якими групується до Головної книги (таблиця 2.1), приклад аналітичного обліку за рахунком 377 „Розрахунки з іншими дебіторами” наведено в таблиці 2.2. Зведення інформації здійснюється до оборотно-сальдової відомості (таблиця 2.3).

Таблиця 2.3

Оборотно-сальдова відомість

ДП Ізмаїльський морський торговельний порт за 2008р.

2.3 Методика формування Активу Балансу підприємства

Таблиця 2.4

Баланс на 31 грудня 2008р. Актив

2.4 Методика формування Пасиву Балансу підприємства

Таблиця 2.5

Баланс на 31 грудня 2008р. Пасив

Висновки до 2-го розділу

На виконання вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-Х1У, національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку з метою складання достовірної фінансової звітності, у відповідним наказом ДП Ізмаїльський морський торговельний порт визначено облікову політику підприємства й встановлено порядок ведення й засади бухгалтерського обліку в частині, за якою у відповідності до діючого законодавства підприємство має змогу самостійно обирати принадні до умов та особливостей функціонування підприємства.

В роботі наведено Головну книгу за 2008 рік (таблиця 2.1), у якій зруповано відомості за рахунками синтетичного обліку, приклад аналітичного обліку за рахунком 377 „Розрахунки з іншими дебіторами” (таблиця 2.2), оборотно-сальдову відомість (таблиця 2.3). За наведеними даними підтверджено відповідність віднесення оборотів та залишків за відповідними рахунками з Головної книги до оборотно-сальдової відомості та віднесення залишків за Балансоутворюючими рахунками до відповідних граф активу та пасиву Балансу.

Розділ 3. Організація і методика економічного аналізу фінансового стану підприємства

3.1 Завдання та значення інформації економічного аналізу фінансового стану підприємства

Під фінансовим станом розуміється здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Воно характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільністю їхнього розміщення й ефективністю використання, фінансовими взаєминами з іншими юридичними і фізичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю.

Фінансовий стан може бути стійким, хитлив і кризовим. Здатність підприємства вчасно робити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про його гарний фінансовий стан.

Фінансовий стан підприємства (ФСП) залежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансове становище підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану по виробництву і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виторгу і суми прибутку і як наслідок — погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності [52, с.314].

Стійке фінансове становище у свою чергу впливає на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності спрямована на забезпечення планомірного надходження і витрати грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і позикового капіталу і найбільш ефективного його використання.

Головна мета аналізу - вчасно виявляти й усувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Аналіз фінансового стану організації припускає наступні етапи [49, с.135]:

1. Попередній огляд економічного і фінансового становища суб'єкта господарювання.

1.1. Характеристика загальної спрямованості фінансово-господарської діяльності.

1.2. Оцінка надійності інформації статей звітності.

2. Оцінка й аналіз економічного потенціалу організації.

2.1. Оцінка майнового положення.

2.1.1. Побудова аналітичного нетто.

2.1.2. Вертикальний аналіз Балансу.

2.1.3. Горизонтальний аналіз Балансу.

2.1.4. Аналіз якісних змін у майновому положенні.

2.2. Оцінка фінансового становища.

2.2.1. Оцінка ліквідності.

2.2.2. Оцінка фінансової стійкості.

Аналіз починається з огляду основних показників діяльності підприємства. У ході цього огляду необхідно розглянути наступні питання: майнове положення підприємства на початок і кінець звітного періоду; умови роботи підприємства в звітному періоді; результати, досягнуті підприємством у звітному періоді; перспективи фінансово-господарської діяльності підприємства [70, с.206].

Майнове положення підприємства на початок і кінець звітного періоду характеризуються даними Балансу. Порівнюючи динаміку підсумків розділів активу Балансу, можна з'ясувати тенденції зміни майнового положення. Інформація про зміну в організаційній структурі керування, відкритті нових видів діяльності підприємства, особливостях роботи з контрагентами й ін. звичайно утримується в пояснювальній записці до річної бухгалтерської звітності. Результативність і перспективність діяльності підприємства можуть бути узагальнено оцінені за даними аналізу динаміки прибутку, а також порівняльного аналізу елементів росту засобів підприємства, обсягів його виробничої діяльності і прибутку. Інформація про недоліки в роботі підприємства може безпосередньо бути присутнім у Балансі в явному або завуальованому виді. Даний випадок може мати місце, коли в звітності є статті, що свідчать про вкрай незадовільну роботу підприємства в звітному періоді і про сформованому в результаті цього поганому фінансовому становищі (наприклад, стаття «Збитки»). У Балансах цілком рентабельних підприємств можуть бути присутнім також у схованому, завуальованому виді статті, що свідчать про визначені недоліки в роботі.

Це може бути викликано не тільки з фальсифікаціями з боку підприємства, але і прийнятою методикою складання звітності, відповідно до якої багато Балансових статей комплексні (наприклад, статті «Інші дебітори», «Інші кредитори»).

3.2 Загальна оцінка динаміки і структури статей бухгалтерського Балансу

Аналіз Балансу починається з визначення зміни суми валюти Балансу, а також побудови Балансу в агрегованому вигляді, тобто побудови Балансу за основними розділами і деякими важливими групами статей (табл. 3.1).

За даними табл. 3.1, порівнюючи валюту Балансу на кінець звітного періоду з початком періоду, бачимо, що вона збільшилася на +2650,0 тис.грн тис. грн. Таке зіставлення дає змогу визначити загальний напрям зміни руху суми Балансу.

Збільшення суми Балансу — явище позитивне, зменшення — негативне.

Найбільш повну і глибоку інформацію про фінансовий стан та його динаміку можна одержати за допомогою побудови на базі Балансу підприємства спеціального порівняльного аналітичного Балансу. Порівняльний аналітичний Баланс будується на основі бухгалтерського Балансу шляхом доповнення його показниками структури, динаміки та структурної динаміки вкладень і джерел засобів підприємства. Ця аналітична таблиця дає загальну картину всіх змін в абсолютних і порівняльних величинах статей і груп.

У табл. 3.2, 3.3 та 3.4 наведено порівняльний аналітичний Баланс активу, пасиву та оборотних активів.

Аналітичні таблиці складаються таким чином.

У графі 1 показуються статті та розділи активу і пасиву Балансу підприємства. Залежно від рівня деталізації показники таблиць можуть бути представлені окремими статтями або підсумками розділів активу і пасиву.

У графах 2 та 3 відображаються абсолютні величини статей активу і пасиву Балансу на початок і кінець звітного періоду.

У графах 4 та 5 відображається питома вага величини статей у підсумках Балансу на початок і кінець звітного періоду.

У графі 6 показуються зміни абсолютних величин статей за звітний період.

У графі 7 наводиться зміна питомої ваги величин статей за звітній період.

У графі 8 показуються зміни абсолютних величин статей у відсотках до величин на початок періоду.

У графі 9 відображаються зміни абсолютних величин статей у відсотках до зміни підсумку Балансу (підсумок графи 6).

Порівняльний аналітичний Баланс зводить в одне ціле і систематизує ті розрахунки і прикидки, які звичайно виконує кожний аналітик, вивчаючи Баланс.

Схемою порівняльного аналітичного Балансу охоплено більшість важливих показників, що характеризують статику і динаміку фінансового стану. Порівняльний Баланс фактично включає показники горизонтального і вертикального аналізів. Проводячи горизонтальний аналіз, визначають абсолютні та відносні зміни величин різних статей Балансу за аналізований період. Метою вертикального аналізу є вивчення змін питомої ваги окремих статей у підсумках Балансу.

Усі показники порівняльного Балансу можна розділити на три групи:

— показники структури Балансу;

— показники динаміки Балансу;

— показники структурної динаміки Балансу.

Найважливішими для осмислення загальної картини зміни фінансового стану є показники структурної динаміки Балансу та особливо показники, наведені в графі 9 порівняльного аналітичного Балансу. Зіставляючи структурні зміни в активі й пасивів можна визначити, через які джерела в основному мала місце зміна обсягу засобів і в які активи ці нові засоби в основному було вкладені.

Таблиця 3.1.

Баланс в агрегованому вигляді Ізмаїльського морського торговельного порту за 2007 та 2008 роки

За звітний рік валюта Баланса (майно підприємства й, відповідно, джерела його утворення) збільшилася на 2650,0 тис. грн. і становить на кінець періоду 66 145,00тис. грн. (див. табл.3.1 п.4).

Така зміна обумовлена зростанням обсягу необоротних активів на 2100,0 тис.грн й оборотних активів на 550,0 тис.грн, при чому мали місце й структурні зміни в їхньому складі — зросла на,94% питома вага необоротних активів на тлі ідентичного зменшення питомої ваги оборотних активів (див. табл.3.2 п.7).

Збільшення майна підприємства на 2650,0 тис. грн. було забезпечено збільшенням власного капіталу підприємства на 560,0 тис.грн, забезпечення наступних витрат і платежів на 50,0тис.грн, поточних зобов´язань підприємства на 2040,0 тис.грн (див.табл.3.3 п.9).

На кінець періоду виробничих запасів стало менше на -350 тис.грн тис.грн й зменшилася їх частка на -0,55%, незавершене виробництво зросла на 600,0 тис.грн, обсяг готової продукції зменшився на -1000,0 тис.грн Зменшення залишків виробничих запасів потребує перевірки на відповідність нормативним обсягам та показників оборотності та тривалості обороту (здійснено далі – й встановлено негативну тенденцію зменшення оборотності на -0,09 обороту й збільшення тривалості обороту на 30,93 дня). Зростання незавершеного виробництва може бути викликано як технологічними змінами й не є негативною тенденцією, так і неритмічністю виробництва, що потребує проведення організаційних заходів з метою подальшого запобігання. Зменшення обсягів готової продукції (за умови цінової та номенклатурної сталості) є позитивним показником покращення реалізації.

3.3 Аналіз платоспроможності підприємства

Платоспроможність підприємства визначається ліквідністю ойого Балансу (п.3.3.), оборотністю активів та рухом грошових потоків - дебіторська і кредиторська заборгованість, що виникає внаслідок розрахунків підприємства з покупцями, постачальниками, фінорганами, підрядчиками, робітниками і службовцями, органами соцстрахування, депонентами, підзвітними особами тощо.

Значні розміри дебіторської і кредиторської заборгованості призводять до самовільного перерозподілу оборотних засобів між підприємствами.

Дебіторська заборгованість — це відволікання з діяльності підприємства оборотних засобів, що є причиною фінансових ускладнень. Кредиторська заборгованість — результат напруженого фінансового стану; в результаті нестачі необхідних засобів затримується виконання платежів різними організаціями та особами. Суворий контроль за своєчасною виплатою кредиторської заборгованості має велике значення, оскільки затримання платежів може стати причиною фінансових ускладнень підприємств-кредиторів і негативно позначитися на виробничих стосунках.

Дебіторська заборгованість показана в розділі II Балансу за статтями «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги» та «Дебіторська заборгованість за розрахунками».

Аналіз дебіторської заборгованості треба починати з вивчення даних Балансу, за якими визначають ступінь збільшення або зменшення їх протягом звітного періоду.

За даними Балансу, дебіторська заборгованість за товари, роботи має місце, але на кінець року зменшилася порівняно із початком звітного періоду на -340,0 тис.грн. Однак збільшилася чиста реалізаційна вартість на +270 тис..грн. Резерви сумнівних боргів відсутній, як в минулому, так і в звітному році.

Далі визначається невиправдана заборгованість і з’ясовуються причини її виникнення. Важливим завданням аналізу є визначення за даними пояснювальної записки або відомостей дати виникнення кожної суми заборгованості, що дає змогу встановити строки застарілості позову.

Необхідно відрізняти допустиму заборгованість від невиправданої. Допустима дебіторська заборгованість — це заборгованість, яка виникла згідно із пред’явленими претензіями, і заборгованість підзвітних осіб. До невиправданої дебіторської заборгованості належать: заборгованість конкретних осіб при нестачах, розтратах і крадіжках; заборгованість відділу капітального будівництва внаслідок порушення фінансової дисципліни; нестатки і витрати від зіпсуття товарно-матеріальних цінностей, не списаних з Балансу в установленому порядку, а також уся прострочена заборгованість.

Треба також аналізувати заборгованість за окремими покупцями і строками виникнення заборгованості. Постійний облік і аналіз дебіторської заборгованості дає можливість вживати заходів щодо усунення простроченої заборгованості. Інформація, одержана від такого аналізу, необхідна як для внутрішнього управління, так і для зовнішніх користувачів, оскільки вони хочуть бути обізнаними щодо стану дебіторської заборгованості підприємств-партнерів. Збільшення дебіторської заборгованості призводить до нестійкості фінансового стану.

На практиці існує декілька показників, які характеризують стан дебіторської і кредиторської заборгованості (див. табл. 3.5.).

Таблиця 3.5.

Стан дебіторської і кредиторської заборгованості Ізмаїльського морського торговельного порту за 2007 та 2008 роки

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості вказує на збільшення або зниження комерційного кредиту, яке підприємство надає. Зменшення коефіцієнта означає збільшення обсягів кредитів, що й може бути причиною зменшення показників ліквідності Балансу підприємства, тож потребує усунення чи зменшення даного явища (наприклад, шляхом зменшення термінів надання комерційних кредитів, переліку кредитованих контрагентів тощо). Регулятором цього коефіцієнта є також виручка від реалізації, що крім вказаних заходів може відбивати й цінову політику підприємства.

Зменшення коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості, яке має місце на даному підприємстві на +4,75 оборота., означає збільшення продажу в кредит, що є негативним за умов низької ліквідності. Хибність політики дебіторської заборгованості за умов підприємства відображає й зростання середнього строку погашення дебіторської заборгованості на 6,84 дня (див.табл.3.5).

При цьому має місце збільшення середнього періоду погашення кредиторської заборгованості на +0,46 оберти, тобто підприємство за умов низької ліквідності вимушено в прискорюваному темпи оплачування власних боргів, що висвітлює й одну з причин низької ліквідності – зменшення періоду оборотності кредиторської заборгованості на 2,62 дні.

Коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості позитивно оцінюється у випадках перекриття дебіторською заборгованістю кредиторської заборгованості. Однак, на розглядаємому підприємстві дебіторська заборгованість не перекривається кредиторською заборгованістю на початок звітного року з перебільшенням на 71%, але на кінець звітного року ситуація дещо покращилася -нестача складає 59%. Вважаючи на розкриту негативну тенденцію щодо періодів погашення кредиторської заборгованості, даний показник не є заспокоюючим.

Аналіз ліквідності треба доповнювати вивченням складу і структури кредиторської заборгованості за даними Балансу (див. табл.3.6.).

Кредиторська заборгованість показується в розділі IV пасиву Балансу.

Таблиця 3.6.

Склад і структура кредиторської заборгованості Ізмаїльського морського торговельного порту за 2007 та 2008 роки

Дані таблиці 3.6 показують, що обсяг кредиторської заборгованості зросла на 375,0 тис.грн (за рахунок зростання інших поточних кредиторських зобов´язнь на 1000 тис.грн, що дещо нівелювалося зменшенням кредиторської заборгованості за товари, роботи і послуги на 625,0 тис.грн). Але дане збільшення не є критичним, оскільки як нами вказувалося при визначенні фінансової незалежності підприємства, на даному підприємству низька вага позичкових коштів в структурі капіталу (28% - див. табл.3.6).

Закінчується аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості їх порівняльною характеристикою (див.табл.3.7), оскільки збільшення або зменшення дебіторської і кредиторської заборгованості можуть викликати негативні наслідки щодо фінансового стану підприємства (позитивним явищем є сталість відносин за оптимальним для підприємства співвідношенням); зменшення дебіторської заборгованості порівняно із кредиторською може бути результатом негативних стосунків з клієнтами; збільшення дебіторської заборгованості порівняно із кредиторською може бути результатом неплатоспроможності покупців.

Таблиця 3.7.

Показники дебіторської і кредиторської заборгованості Ізмаїльського морського торговельного порту за 2007 та 2008 роки, тис.грн.

Результати порівняльного аналізу дебіторської і кредиторської заборгованості (див.табл.3.7) свідчать, що кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, за розрахунками з бюджетом й інші поточні зобов`язання перевищує дебіторську, тобто відсутньою є сталість відносин за оптимальним для підприємства співвідношенням, так зменшення дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги порівняно із кредиторською може бути результатом негативних стосунків з клієнтами; збільшення дебіторської заборгованості з авансів порівняно із кредиторською може бути результатом неплатоспроможності покупців, що вимагає відповідних організаційних заходів.

Ефективність використання оборотних активів вимірюється швидкістю їх обороту. Чим швидше оборотні активи проходять усі стадії кругообігу (постачання, виробництво, реалізація), тим більше можна одержати продукції на кожну функціонуючу гривню, тим більшим може бути обсяг виробництва за рахунок ефективнішого використання оборотних засобів (табл. 3.8.).

Таблиця 3.8.

Показники оборотних активів Ізмаїльського морського торговельного порту за 2007 та 2008 роки, тис. грн.

Дані таблиці 1.8 показують, що склалася негативна тенденція використання оборотних активів, а саме: оборотність оборотних активів у звітному році зменшилася на –0,05 оборота (відповідно підвищилася тривалість обороту на 115,79 днів.) порівняно із минулим роком, у результаті додатково залучено в оборот 8098,3526 тис.грн. (69,94*115,79) оборотних активів.

3.4 Аналіз ліквідності Балансу

Рівень ліквідності активів пов’язаний із часом, необхідним для перетворення їх у грошові засоби. Чим менше часу необхідно для перетворення даного виду активів у гроші, тим вища його ліквідність. Ліквідність Балансу залежить від співвідношення різних за ліквідністю активів. Суттєвим при цьому є й терміни відповідних зобов’язань.

Залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в грошові засоби, активи підприємства поділяють на такі групи:

- найбільш ліквідні активи (А1) — до них належать усі статті грошових засобів підприємства і короткострокові фінансові вкладення (надійні цінні папери);

- швидко реалізовувані активи (А2) — дебіторська заборгованість та інші оборотні активи (у випадку, коли виявлено іммобілізацію за статтями інших дебіторів та інших оборотних активів, підсумки швидко реалізовуваних активів зменшуються на цю величину);

- повільно реалізовувані активи (АЗ) — статті розділу II активу «Запаси», а також статті «Довгострокові фінансові вкладення» та «Розрахунки із засновниками» з розділу І активу Балансу:

- важко реалізовувані активи (А4) — статті розділу І активу «Основні засоби і вкладення» за винятком статей, включених до попередньої групи.

Пасиви Балансу групуються за ступенем терміновості їх оплати: — найбільш термінові зобов’язання (ПІ) — до них належать короткострокова кредиторська заборгованість за розділом IV пасиву, а також поточні зобов’язання за розрахунками;

- короткострокові пасиви (Ш) — короткострокові кредити та поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями, — розділ IV пасиву, крім статей, включених до попередньої групи.

- довгострокові пасиви (ПЗ) — довгострокові кредити і зобов’язання й суми в розділі II пасиву «Забезпечення наступних витрат і платежів».

- постійні пасиви (П4) — статті розділу І пасиву «Власний капітал», розділ V пасиву «Доходи майбутніх періодів». Для загального Балансу активу і пасиву підсумки цієї групи зменшуються на суму іммобілізації оборотних засобів за статтями розділу II активу.

Для визначення ліквідності Балансу треба зіставити підсумки наведених даних за активом і пасивом. Баланс вважається абсолютно ліквідним, коли має місце така ситуація:

А1 > ПІ; А2 > П2; АЗ > ПЗ; А4 > П4.

Аналіз ліквідності Балансу можна оформити у вигляді таблиці (табл. 3.9.). У графах 2, 3, 5, 6 наводяться підсумки груп активу і пасиву, розраховані на початок і кінець звітного періоду; в графах 3 та 8 — абсолютні величини платіжних надлишків або недостачі на початок і кінець звітного періоду; в графах 9 та 10 — відповідно їх величини у відсотках до підсумків груп пасиву.

Зіставлення найбільш ліквідних засобів і швидко реалізовуваних активів з найбільш терміновими зобов’язаннями і короткостроковими пасивами дають змогу визначити поточну ліквідність. Порівняння повільно реалізовуваних активів з довгостроковими пасивами відображають перспективну ліквідність.

Поточна ліквідність показує платоспроможність (неплатоспроможність) підприємства на найближчий до розглядуваного моменту відрізок часу. Перспективна ліквідність — це прогноз платоспроможності на основі порівняння майбутніх надходжень і платежів.

Таблиця 3.9.

Показники ліквідності Балансу Ізмаїльського морського торговельного порту за 2007 та 2008 роки

Як негативну тенденцію слід зазначити те, що за звітний рік явним є нестаток найбільш ліквідних активів як на початок, так і на кінець періоду для покриття найбільш термінових зобов’язань (виходячи із даних табл. 3.9.п.п.7 та 8). Він складає відповідно - 4700,0 та -3875,0 тис.грн.. Дане вказує на негативний рівень поточної ліквідності, що підтверджується розрахунками, наведеними в табл.3.8 п.7.

Відносно швидки й повільно реалізовуваних активів слід зауважити, що виходячи із даних табл. 3.9.п.п.7 та 8 має місце перевищення як на початок. Дане вказує на позитивний рівень перспективної ліквідності, але негативну тенденцію до його зниження, що підтверджується розрахунками, наведеними в табл.3.9 п.7.

Крім того, має місце нестаток й важкореалізовуваних активів як на початок, так і на кінець періоду для покриття довгострокових зобов’язань - виходячи із даних табл. 3.9.п.п.7 та 8 відповідно -15420,0 та -13880, хоч й спостерігається позитивна тенденція до зниження розриву на 26,99%.

Таблиця 3.10.

Коефіцієнти ліквідності Балансу Ізмаїльського морського торговельного порту за 2007 та 2008 роки

За даними табл.3.10. не відповідає нормативним характеристикам показник поточної ліквідності, показник перспективної ліквідності значно перевищує нормативне значення, але має від’ємну тенденцію, що підтверджує зроблені нами вище висновки.

Структура забезпечень та зобов’язань підприємства характеризується узагальнюючим показником абсолютної ліквідності, що відображає плинність поточної ліквідності. За даними табл.. 3.8 та 3.9 - на даному підприємстві спостерігається підвищення рівня абсолютної ліквідності до нормативного значення, тобто зниження короткотермінових зобов’язань на тлі підвищення обсягів найбільш ліквідних активів, що є дотепним на тлі зниження показника швидкої ліквідності.

3.5 Аналіз фінансової стійкості підприємства

Важливим завданням аналізу фінансового стану є дослідження абсолютних показників фінансової стійкості підприємства. Найбільш загальним показником фінансової стійкості є надлишки та нестатки джерел засобів для формування оборотних активів, що розраховується як різниця величини джерел засобів і відповідної величини запасів і витрат. Загальна величина запасів і витрат підприємства дорівнює підсумку розділу II активу Балансу.

Під час аналізу використовують декілька показників, що відображають різний ступінь охоплення засобів, показаних у Балансі.

Розрахунки трьох показників забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування дають змогу класифікувати фінансові ситуації за ступенем їх стійкості.

При ідентифікації типу фінансової ситуації використовують тримірний показник.

Можливе визначення чотирьох типів фінансових ситуацій:

Абсолютна стійкість фінансового стану, яка задається такими умовами:

∆ОЗвл≥0

∆ОЗвлд≥0

∆ОЗзвл≥0

Ця ситуація, якщо виразити її через тримірний показник, буде — (1,1,1)

Нормальна стійкість фінансового стану підприємства, яка гарантує його платоспроможність:

∆ОЗвл<0

∆ОЗвлд≥0

∆ОЗзвл≥0

Ця ситуація, якщо виразити її через тримірний показник, буде — (0,1,1)

Нестійкий фінансовий стан пов’язаний з порушенням платоспроможності, за якої ще існує можливість установлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних засобів і збільшення оборотних засобів, а також додаткового залучення довгострокових кредитів і позикових засобів.

∆ОЗвл<0

∆ОЗвлд<0

∆ОЗзвл≥0

Ця ситуація, якщо виразити її через тримірний показник, буде — (0,0,1)

Фінансова нестійкість вважається у такій ситуації допустимою, якщо величина короткострокових кредитів і позикових засобів, що залучається для формування запасів і витрат, не перевищує сумарної вартості виробничих запасів, готової продукції і товарів (найбільш ліквідної частини запасів і витрат), тобто якщо виконуються такі умови:

виробничі запаси плюс готова продукція і товари (за собівартістю) більші або дорівнюють короткостроковим кредитам і позиковим засобам, які беруть участь у формуванні запасів і витрат;

— вартість незавершеного виробництва плюс витрати майбутніх періодів менші або дорівнюють сумі позикових І довгострокових джерел формування запасів і витрат.

Якщо ці умови не виконуються, то фінансова нестійкість є ненормальною (передкризовою).

4. Кризовий фінансовий стан, при якому підприємство перебуває на межі банкрутства, — грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення і дебіторська заборгованість підприємства не покривають навіть його кредиторської заборгованості:

∆ОЗвл<0

∆ОЗвлд<0

∆ОЗзвл<0

За даними, наведеними у табл.3.9 розрахунками визначається, що надлишок власних оборотних засобів; надлишок власних і довгострокових залучених джерел формування запасів і витрат мають від’ємне значення й тільки надлишок загальної величини основних джерел формування запасів і витрат має позитивне значення й тримірний показник фінансової ситуації виглядає як на початок, так і на кінець звітного періоду як (0, 0, 1), що й відповідає умовам визначення фінансового стану підприємства як нестійкого.

Фінансовий стан підприємства характеризується як нестійкий, що пов’язаний з порушенням плато спроможності (див. табл..3.9), за якої ще існує можливість установлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних засобів і збільшення оборотних засобів, а також додаткового залучення довгострокових кредитів і позикових засобів (тобто нестійкість не передкризова). Фінансова нестійкість вважається у такій ситуації допустимою, оскільки величина короткострокових кредитів і позикових засобів, що залучається для формування запасів і витрат, не перевищує сумарної вартості виробничих запасів, готової продукції і товарів (найбільш ліквідної частини запасів і витрат), тобто виконуються такі умови: виробничі запаси плюс готова продукція і товари (за собівартістю) більші або дорівнюють короткостроковим кредитам і позиковим засобам, які беруть участь у формуванні запасів і витрат 18300,0 тис.грн > 12425,0 тис.грн на початок року й 17550 тис.грн > 14 465,0 тис.грн на кінець року– див.Додаток 1).

Враховуючи сказане, ми можемо дійти висновку, що всі недоліки, на які нами вказувалося при розгляді стану, структури й динаміки майна підприємства і джерел його утворення; фінансової незалежності підприємства; платоспроможності підприємства є вкрай негативними, але не кризовими й заходи, що запропоновувалися нами по їх вдосконаленню спрямовані на більше поліпшення відповідних характеристик.

Таблиця 3.11.

Показники фінансової стійкості Ізмаїльського морського торговельного порту за 2007 та 2008 роки

содержание   ..  545  546  547   ..