| 18 |
Нараховані витрати на відрядження головному бухг. |
92 |
372 |
Таблиця 10.1.Кореспонденція по рахунку 23
| № |
Зміст операції |
Дебет |
Кредит |
| 1 |
Нарахована оплата праці працівникам тваринництва |
232 |
661 |
| 2 |
Проведені відрахування із ФОП до Фондів соц.страхування |
232 |
65 |
| 3 |
Списано вартість палива на роботи у рослинництві |
231 |
203 |
| 4 |
Списані запасні частини на ремонт комбайна за межами майстерні |
231 |
207 |
| 5 |
Оприбутковано зерно від урожаю |
27 |
231 |
| 6 |
Списано будматеріали на ремонт овочесховищща |
231 |
205 |
| 7 |
Списаний комбікорм для свиней |
232 |
208 |
| 8 |
Забій свиней |
233 |
212 |
| 9 |
Оприбутковано м’ясо від забою свиней |
27 |
233 |
| 10 |
Оприбутковано приплід телят |
212 |
232 |
| 11 |
Оприбутковано привіс |
212 |
232 |
| 12 |
Списано зерно на помол |
233 |
27 |
| 13 |
Списано будматеріали на ремонт млина |
233 |
205 |
| 14 |
Оприбутковане борошно від переробки |
27 |
233 |
10.10 Порядок закриття рахунків основного виробництва в кінці року
Підприємство ТОВ НВА “Перлина Поділля” закриття рахунків здійснює автоматизовано за допомогою програми “Дебет плюс” за способом закриття DISTR який полягає у тому, що в кінці року програма сама відосить витрати по основному виробництву на відповідні рахунки які потрібно закривати. (див. додаток 47)
10.11 Калькулювання собівартості продукції
Виробнича собівартість власної продукції потрібна для аналізу господарської діяльності і прийняття управлінських рішень. Це стосується продукції рослиництва так і продукції твариництва. Калькулювання продукції промислових виробництв потрібно для закриття рахунку 233.
Для обчислення фактичної собівартості продукції слід керуватися Методичними рекомендаціями з планування обліку і калькулювання собівартості продукції с/г підприємств.
Від верощування зернових одержується чисте зерно, зерновідходи і солома, тому для аналізу господарської діяльності в кінці року визначається фактична собівартість одного центнера повноцінного зерна і фактична собівартість одного центнера відїодівзерновідходів.
Порядок обчислення собівартості зерна:
1. Визначаємо загальну суму витрат, що стосується зернової продукції, для цього від фактичних витрат за рік віднімаємо вартість соломи;
2. Визначаємо кількість повноціного зерна у зерновідходах, використовуючи % вмісту зерна у зерновідходах;
3. Визначаємо фактичну собівартість 1ц повноціного зерна;
4. Визначаємо фактичні витрати віднесені на зерновідходи;
5. Визначаємо фактичну собівартість 1ц зерновідходів.
Для обчислення фактичної собівартості по молодняку об’єктами є один ц приросту живої маси і один ц живої маси худоби. Для виначення:
1. Фактична собівартість 1ц ж.м приросту для цьго птрібно від фактичних витрат по вирощуванню молодняку відняти вартість гною і поділити цю суму на кількість ц приросту ж.м за рік.
2. Приріст ж.м за рік визначається шляхом додавння на кінець року до жюм тварин які надійшли і за мінусом ж.м на початок року.
3. Собівартість 1 ц жюм визначається шляхом ділення загальної вартості тварин на загалну живу масу.
Фактична собівартість одиниці продукції промислових виробництв потрібна не тільки для аналізу господарської діяльності, а й використовується для закриття рахунку “233”, тому, що протягом року виробництво обчислюється за плановою собівартістю, тому в кінці року на підставі фактичної собівартості визначається калькуляційна різниця. Вона відображається на рахунку “233” і в дебет тих рахунків де використовується продукція промислових виробництв. Загальною методикою визначееня фактичної собівартості одиниці продукції промислових виробництв є розрахунок за яким фактичні витрати ділять на кількість одержаної продукції.
11. Фінансова звітність
11.1 Підготовчі роботи перед складанням річної фінансової звітності
Однією із важливих вимог, що ставляться до звітності підприємств і організацій всіх форм власності, є повнота і достовірність її показників. Тому до початку складання звітності проводиться значна підготовча робота. Насамперед необхідно перевірити повноту відображення в поточному обліку господарських операцій, оформлених відповідними документами, і завершити облікові записи: уточнити розподіл витрат і доходів між суміжними звітними періодами; перевірити стан розрахунків і списати у встановленому порядку нереальну дебіторську заборгованість, а також кредиторську заборгованість, по якій минули строки задавнення позову; розподілити витрати по обслуговуванню виробництва й управлінню; визначити фактичну собівартість випущеної із виробництва та реалізованої продукції (робіт, послуг); визначити і списати фінансовий результат (прибутки, збитки) від реалізації та позареалізаційних операцій; списати (при складанні річного звіту) використаний протягом року прибуток.
Після цього перевіряють правильність облікових записів, взаємно звіряють дані синтетичного й аналітичного обліку і роблять виправні записи для усунення виявлених помилок (якщо вони мали місце). Перед складанням річного звіту обов'язково проводять повну інвентаризацію господарських засобів, їх джерел, стану розрахунків з дебіторами і кредиторами і відображають її результати в обліку.
11.2 Складання фінансової звітності
Бухгалтерський Баланс (див. додаток 48)складається на основі бухгалтерських записів підтверджені відповідними первинними документами. Перед складанням баланлансу необхідно звірити дані на аналітичних рахунках з даними на відповідних синтетичних рахунках - звіряються початкові та кінцеві сальдо та обороті звітний період.
З метою зіставності фінансових звітів різних періодів у Балансі наводиться інформація на початок та на кінець звітного періоду. Дані на початок переносяться в Баланс з попереднього річного звіту, а дані за кінець звітного періоду - переносять в Баланси з Головної книги, у якій згруповані дані по ного періоду.
Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду. Звітним періодом для складання Балансу, як і всієї фінансової звітності є календарний рік.
Зміст і форма Балансу та загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(С)БО 2 "Баланс".
Форма і зміст Звіту про фінансові результати визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 (далі - П(С)БО 3) "Звіт про фінансові зультати". Звіт про фінансові результати (див. додаток 49) - це звіт про доходи, витрати і фінансові результати підприємства.
Порядок складання розділу І Звіту про фінансові результати "Фінансові результати".
Розділ І Звіту про фінансові результати призначений для визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду. Із цією метою у формі Звіту передбачається послідовне зіставлення його статей. Це досягається використанням класифікації доходів і витрат за видами діяльності і функціями. Кожна стаття базується на даних певного рахунка (субрахунка) доходів і витрат.
Процес розрахунку прибутку (збитку) звітного періоду і заповнення розділу І Звіту про фінансові результати може бути поділений на такі кроки:
1. Визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, послуг).
2. Розрахунок валового прибутку (збитку).
3. Визначення фінансового результату — прибутку (збитку) - від операційної діяльності.
4. Розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування
5. Визначення прибутку (збитку) від звичайної діяльності.
6. Визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду.
Відзначимо, що результати кроків 1, 2 та 4 розраховуються під час складання Звіту форми №2, тоді як показники фінансових результатів за кроками 3 - 6 формуються на субрахунках рахунка 79 "Фінансові результати".
Звіт про рух грошових (див. додаток 50) коштів складається відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 4 “Звіт про рух грошових коштів”. Звіт про рух грошових коштів доповнює Баланс і Звіт про фінансові результати.
Звіт містить дані про рух грошових коштів в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Окремо зазначають надходження і видаток коштів стосовно різних видів діяльності. Негрошові операції (отримання активів від фінансової оренди, бартерні операції, придбання активів через емісію акцій тощо) не включаються до Звіту про рух грошових коштів.
Процес складання Звіту про рух грошових коштів включає п’ять основних етапів:
- збір і підготовка необхідної інформації;
- визначення руху грошових коштів у результаті операційної діяльності;
- визначення руху грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності;
- визначення руху грошових коштів у результаті фінансової діяльності;
- визначення чистого руху коштів та узгодження їхніх залишків.
11.3 Складання Ф№50 Основні екномічні показники с/г підприємства
При складанні Форма №50-с-г. "Основні економічні показники (див. додаток 51)роботи сільгосппідприємств за рік особливу увагу звертають на таке. У І розділі форми № 50-с.г. відображають виробництво та реалізацію тільки власної сільгосппродукції. Куплену продукцію у формі не відображають. У графах 4-6 не показують продукцію, направлену на переробку як на власні переробні підприємства, так і на давальницьких умовах, тому що її не можна вважати реалізованою. Сюди записують продукцію, продану заводам для її переробки, продукцію, що залишається у власності заводу в рахунок оплати послуг із переробки, та реалізовану власну сільгосппродукцію, перероблену на власних виробничих потужностях.
Продукцію, придбану в інших підприємств, у формі № 50-с-г. не відображають, адже після переробки готова продукція, куплена у підприємства-переробника, вже не є власною. Реалізовану власну продукцію, перероблену на власних виробничих потужностях, показують за кодами 0220-0250 форми № 50-с-г.
У графі 2 "Собівартість основної продукції" платники фіксованого сільгоспподатку зазначають його суми (окремо за кожним кодом або видом продукції). Суму нарахованого (сплаченого) фіксованого с/г податку протягом року відносять до загальновиробничих витрат (рахунок 91). У кінці звітного періоду (року) цю суму розподіляють між об'єктами обліку витрат рослинництва пропорційно до площі угідь, зайнятих відповідними культурами.
Якщо з однієї й тієї ж площі зібрано два врожаї, то на кожну культуру відносять половину нарахованої суми податку. Підприємство сплачує ФСП тому воно не повинн заповнювати код 0285 "Відрахування на соціальні заходи" у розділі II форми № 50-с-г. Суми цього податку показують за кодом 0345 "Інші витрати (включаючи плату за оренду)".
Варто також зазначити, що за кодом 0345 у формі № 50-с-г. орендарі повинні відображати орендну плату за земельні частки (паї) і майнові паї та витрати, пов'язані з підтриманням орендованих земельних і майнових паїв у належному технічному стані, включаючи витрати на проведення поточних і капітальних ремонтів. А за кодами 0350 і 0351 треба окремо виділяти суми орендної плати відповідно за земельні частки (паї) та майнові паї.
Суми отриманих дотацій не включають до складу виробничої собівартості основної і реалізованої продукції (графи 2, 5) та доходу (виручки) від реалізації (графа 6). їх показують у формі № 50-с-г. за кодом 0366 "Інші операційні доходи". До того ж у графі 5 показують собівартість реалізованої продукції без акцизного збору, а у графі 6 — дохід (виручку) від реалізації продукції разом з акцизним збором. Таким чином, для обчислення валового прибутку (збитку) (код 0360 мінус код 0365) від результату від реалізації продукції (робіт, послуг) (код 0270, графи 6 мінус графа 5) необхідно відняти суму акцизного збору (код 0221).
Показники розділу III форми № 50-с.-г. треба обов’язково ув’язати з відповідними показниками форми № 2 “Звіт про фінансові результати”.
11.4 Організація внутрішнього контролю
Служба внутрішнього аудиту на ТОВ НВА “Перлина Поділля”створюється з метою забезпечення ефективності діяльності апарату управління щодо захисту законних майнових інтересів підприємства, удосконалення системи бухгалтерського обліку і сприяння підвищенню ефективності роботи, зміцнення його фінансового стану. У своїй практичній роботі внутрішня служба керується чинним законодавством України, положеннями, інструкціями, наказами Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, статутом підприємства, наказами, розпорядженнями керівника підприємств та Положенням про організацію внутрішнього контролю на підприємстві.
Служба внутрішнього аудиту є самостійним структурним підрозділом і підпорядковується безпосередньо керівникові. На посаду керівника служби призначається висококваліфікований спеціаліст, що має вищу економічну освіту, досвід бухгалтерської роботи, сертифікат аудитора. Керівник служби внутрішнього аудиту призначається і звільняється з посади керівником підприємства.
Обов'язки працівників служби регламентуються посадовими інструкціями, які розробляються керівником служби внутрішнього аудиту, коригуються у разі зміни окремих функцій або обсягу і затверджуються керівником підприємства.
ІІ РАЙОННЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОГО КАЗНАЧЕЙСТВА
1.
Ознайомлення з організацією роботи Державного казначейства, його структурою, функціональними обов
’
язками та правами працівників
ДКУ відповідно до Указу Президента від 27 квітня 1995 року під №335 “Про ДКУ ” створене при Міністерстві Фінансів. Його слід розглядати як організаційно-самостійну структуру, яка формує власну кадрову, господарську та інформаційно-технологічну політику розвитку казначейської ситеми. ДКУ є центральним органом виконавчої влади і діє як цілісна вертикально побудована організаційна система.
Його діяльність спрямована і координує Кабінет Міністрів України через Міністерство Фінансів.
ДКУ складається з Центрального апарату Державного казначейства України, Головних управлінь Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь Державного казначейства у районах, містах (крім міст Києві та Севастополя) і районах у містах.
Структура ДКУ затверджується Головою ДКУ за погодженням з Прем’єр – міністром України, Першим віце-прем’єр – міністром, віце – прем’єр міністрами відповідно до розподілу їх функціональних повноважень.
Органи Державного казначейства мають право:
- проводити операції щодо розміщення державних цінних паперів, їх погашення і виплати доходу по них за погодженням з Міністерством фінансів України;
- залучати для надання консультацій кваліфікованих спеціалістів і фахівців-експертів з інших установ і організацій, а також працівників інших державних органів;
- призупиняти проведення операцій по рахунках розпорядників та одержувачів бюджетних коштів і відмовляти у оплаті їх видатків у випадках, передбачених законодавством;
- звертатися до суду з позовами, у тому числі щодо виявлених ним бюджетних правопорушень у ході здійснення казначейського обслуговування бюджетів;
- брати участь у нарадах та інших заходах, а також проводити конференції та семінари з питань, що належать до компетенції Державного казначейства України;
- поновлювати касові видатки державного бюджету за розрахунково – касове обслуговування клієнтів органами Державного казначейства України;
- вносить у встановленому порядку пропозиції щодо вдосконалення бюджетного законодавства;
Посадові особи органів Державного казначейства зобов’язані дотримуватися Конституції України, законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, що охороняються законом, забезпечувати виконання покладених на органи Державного казначейства функцій та повною мірою використовувати надані їм права, а також зобов’язані дотримуватися службової таємниці.
2.
Відділ видатків державного і місцевого бюджетів
2.1.Стан цільового фінансування видатків державного бюджету відповідно до встановлених розмірів асигнувань та кошторисів видатків бюджетних установ
Фінансування видатків державного бюджету - це плановий, цільовий, безповоротний та безоплатний відпуск коштів, для забезпечення виконання загальнодержавних функцій, а також для утримання соціально-культурної сфери, створення соціальних гарантій населення та виконання зобов'язань держави.
Розмір видатків визначається державними завданнями, які закріплюють прогнози і цільові програми. Виробничі підприємства в системі господарства покривають свої потреби за рахунок власних коштів або залучених у кредитно-фінансових установах кредитних ресурсів. Водночас бюджетні установи, що фінансуються за рахунок коштів централізованого фонду, мають можливість отримати доходи від власної діяльності. У зв'язку з цим існує два режими бюджетного фінансування:
- кошторисно-бюджетний режим;
- режим фінансування підприємств і організацій, які мають свої доходи, а бюджетні асигнування одержують як фінансову допомогу.
Незалежно від джерел покриття видатків фінансування здійснюється на підставі таких принципів: плановість, безоплатність і безповоротність, цільове спрямування коштів, ефективність їх використання, фінансування в міру виконання плану, оптимальне поєднання власних, бюджетних та кредитних джерел, здійснення контролю за використанням коштів.
Принцип цільового спрямування фінансування державних витрат полягає у необхідності суворого додержання при здійсненні видатків цілей та заходів, що фінансуються відповідно до затверджених фінансових планів. Кошти мають відпускатися та використовуватися у межах затверджених фінансових планів на підставі чітко визначених нормативів.
До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких зумовлена характером діяльності установи.
3. Відділ інформаційних технологій
3.1 Обробка платіжних документів
3.2 Формування та використання державних позабюджетних фондів
Державні позабюджетні фонди - це форма перерозподілу і використання фінансових ресурсів, що залучаються державою для фінансування деяких суспільних потреб.
Позабюджетні фонди створюються двома шляхами: один шлях - це виділення в бюджеті певних витрат, що мають особливо важливе значення, інший - формування цільового фонду з власними джерелами доходів для певної мети.Матеріальним джерелом позабюджетних фондів є національний дохід. Переважаюча частина фондів створюється в процесі перерозподілу національного доходу. За допомогою державних позабюджетних фондів можливо:
- Впливати на процес виробництва через фінансування, субсидування і кредитування підприємств;
- Забезпечувати природоохоронні заходи, фінансуючи їх за рахунок спеціально визначених джерел і штрафів за забруднення навколишнього середовища;
- Надавати соціальні послуги населенню через виплату пенсій, соціальну допомогу, субсидування соціальної інфраструктури в цілому.
Залежно від цільового призначення позабюджетні фонди поділяються на економічні і соціальні, а відповідно до рівня управління – на державні і регіональні.
Джерела формування коштів державних позабюджетних фондів можуть мати як відносно стабільний, так і тимчасовий характер.
Звіт по видатках Державного бюджету органи ДКУ складають на підставі аналітичного обліку касових видатків (ф. № 3-ф), який також ведеться:
- в особовій картці при оплаті рахунків;
- картці обліку асигнувань і касових видатків при перерахуванні коштів через територіальні органи Держказначейства;
та на підставі перевірених звітів підприємств, установ і організацій (розпорядників коштів) за формою № 2-мдб.
Квартальні звіти про виконання Державного бюджету складаються територіальними органами Держказначейства в тисячах гривень за наростаючим підсумком з початку року і подаються засобами телекомунікаційного зв'язку в термін до 30 числа першого місяця наступного кварталу Головному управлінню Державного казначейства.
Управління Державного казначейства складають зведені квартальні звіти про виконання Державного бюджету на підставі звітів, поданих територіальними відділеннями Держаказначейства та даних бухгалтерського обліку по доходах та видатках, які проведені безпосередньо управліннями.
4. Відділ бюджетних надходжень.
4.1 Організація обліку на рахунках територіальних органів Державного казначейства в установах банків
Бюджетні установи, що утримуються за рахунок Державного бюджету, фінансуються за другою формою - через органи ДКУ, яким в установах Національного банку та уповноважених установах комерційних банків, визначених Кабінетом Міністрів України та НБУ, відкриваються єдині казначейські рахунки. У перспективі органи ДКУ виконуватимуть функції бюджетного банку.
Єдиний казначейський рахунок — це система бюджетних рахунків органів ДКУ в установах банків, на які зараховуються податки, збори та інші обов’язкові платежі державного бюджету і з яких органами ДКУ здійснюються платежі безпосередньо на користь суб’єктів господарської діяльності, які виконали або надали послуги розпорядникам бюджетних коштів, та оплачуються інші видатки бюджетних установ як у безготівковому порядку, так і готівкою.
При фінансуванні розпорядників бюджетних коштів через територіальні органи ДКУ всі поточні рахунки бюджетних установ в уповноважених банках закриваються і в свою чергу їм в органах ДКУ відкриваються реєстраційні рахунки, кількість яких у конкретного розпорядника коштів залежить від ступеня деталізації контролю за використанням бюджетних коштів відповідно до бюджетної класифікації.Для відкриття реєстраційних рахунків розпорядники коштів подають до відповідних органів ДКУ відповідний пакет документів.
З органом ДКУ розпорядник коштів укладає договір на відкриття та обслуговування реєстраційних рахунків, які за багатьма ознаками відрізняються від поточних рахунків. Бюджетні установи періодично отримують виписки з реєстраційних рахунків, які бувають різними і до яких додаються відповідні первинні документи. Суми у виписках органу ДКУ наводяться в тому значенні, яке вони мають для відкритого в уповноваженому банку єдиного казначей-ського рахунка.
Для обліку наявності та руху коштів, виділених розпоряднику коштів на утримання установи за загальним фондом, призначений активний субрахунок № 321 «Реєстраційні рахунки». Оскільки виділення коштів розпорядникам коштів усіх ступенів здійснюється безпосередньо органами ДКУ,внутрішні розрахунки з цих операцій між розпорядниками коштів не виникають, субрахунок № 681 не застосовується. Зазначені бухгалтерські записи відображаються в накопичувальних відомостях ф. №381, які складаються за кожним реєстраційним рахунком. Аналітичний облік ведеться в розрізі реєстраційних рахунків, відкритих за кодами функціональної класифікації.
Аналітичний облік доходів загального фонду за субрахунком № 701 ведеться в установах, які утримуються за рахунок асигнувань з місцевих бюджетів.
4.2 Облік розпорядників коштів, яким виділяються асигнування з державного бюджету та державних позабюджетних фондів
Фінансування розпорядників коштів з Державного бюджету здійснюється шляхом перерахування коштів на їх поточні/реєстраційні бюджетні рахунки з єдиного казначейського рахунку, відкриті в установах уповноважених банків, визначених Кабінетом Міністрів України та Національним банком України.
Фінансування здійснюється:
- за відомчою структурою;
- через органи Державного казначейства.
При фінансуванні видатків з Державного бюджету України за відомчою структурою платіжні доручення складає операційно-контрольне управління Головного управління ДКУ на підставі поданих головними розпорядниками коштів розподілів бюджетних коштів. Розподіл бюджетних коштів складається в 2-х примірниках. Один примірник розподілу залишається у головного розпорядника коштів та реєструється в журналі реєстрації розподілу коштів, а другий подається Головному управлінню Державного казначейства.
На підставі поданого розподілу управління оперативно-касового планування видатків складає в 2 примірниках розпорядження на перерахування коштів з єдиного казначейського рахунку, яке реєструється в журналі реєстрації розпоряджень. Розпорядження підписується начальником управління оперативно-касового планування видатків та затверджується начальником Головного управління Державного казначейства. Перший примірник розпорядження передається до управління бухгалтерського обліку та звітності, як підстава для перерахування коштів, другий залишається в управлінні оперативно-касового планування видатків.
Управління бухгалтерського обліку та звітності звіряє суми фінансування із залишками невикористаних асигнувань по конкретних кодах бюджетної класифікації. Цей же примірник розпорядження передається операційно-контрольному управлінню для перерахування коштів за призначенням. На підставі цього розпорядження в цьому ж управлінні виписується платіжне доручення в 3-х примірниках на перерахування бюджетних коштів з єдиного казначейського рахунку.
4.3 Організація зведеного бухгалтерського обліку руху коштів державного бюджету на рахунках Державного казначейства
Бухгалтерський облік в органах ДКУ – це складова системи обліку, що включає сукупність правил, методик та процедур обліку для виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення зберігання та обміну інформації про операції в органах та передачі її зовнішнім користувачам для прийняття управлінських рішень.
Активи і зобов’язання мають бути відображені таким чином, щоб не переносити наявні фінансові ризики, які потенційно загрожують фінансовому становищу бюджету, на наступні звітні періоди. Активи і зобов’язання обліковуються за вартістю їх придбання чи виникнення.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій по виконанню бюджетів в управлінні Державного казначейства є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операцій, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.
Списання коштів з рахунку клієнта за розпорядженням його власника здійснюється за дорученням клієнта протягом 10-ти календарних днів з дня його виписки, день заповнення не враховується.
Розрахункові документи, на підставі яких в управлінні ДКУ здійснюється перерахування коштів з одних рахунків на інші, повинні мати дату проведення та підписи посадових осіб управління ДКУ, які оформили та перевірили документ; документи, що підлягають додатковому контролю – підпис виконавця, на якого покладено обов’язок здійснювати первинний контроль операцій.
Загалом бухгалтерський облік повинен забезпечувати виконання таких основних функцій:
- запис інформації про операції по виконанню бюджетів, що здійснюються органами ДКУ та можливість відображення їх в агрегованому вигляді у звітності з метою аналізу та управління;
- відображення детальної інформації про контрагентів кожної операції та параметрів самих операцій для складання внутрішніх звітів з метою аналізу та контролю.
План рахунків розроблено для забезпечення потреб бухгалтерського обліку операцій по виконанню державного та місцевого бюджетів за касовим методом та складання фінансової звітності. План рахунків дає змогу здійснювати детальний і повний облік операцій, пов’язаних з виконанням бюджетів.
4.4 Складання фінансової звітності про стан виконання показників державного бюджету
Фінансова звітність – це система взаємопов’язаних узагальнювальних показників, що відображають фінансовий стан бюджету та результати його виконання за звітний період. Метою її складання є надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан виконання бюджетів користувачам для прийняття економічних рішень.
содержание ..
198
199
200 ..
|
|