Міністерство освіти України
Інститут управління природними ресурсами
Кафедра менеджменту
Заочне відділення
1.Сучасні теорії менеджменту.
Організація – це відкрита система взаємодіючих і керованих частин, що працює з визначеною метою, змістом, місією і ресурсами, що має у своєму розпорядженні:
1) фінансові ресурси;
2) матеріальні ресурси;
3) людські ресурси;
4) інформаційні ресурси;
5) тимчасові ресурси.
Менеджер
– це людина, що працює в організації і що займається організацією робіт з комплексом ресурсів.
У теорії менеджменту існують наступні школи керування:
1)
Класична (традиційна) школа керування
: Робітник представлений як знаряддя праці з метою максимізації прибутку;
2)
«Доктрина людських відносин»
(30-40р.): Враховуються психологічні фактори працівника, його почуття, емоції, взаємини з колективом. У цьому сталі бачити резерви продуктивності праці;
3)
«Емпірична школа керування»
:
Ґрунтується на практиці керування. Представники – великі бізнесмени, менеджери, що одержали визначений результат у своїй діяльності;
4)
«Школа соціальних систем»
: Увага акцентується на взаємовідношенні людини в колективі. Досліджується процес формування робочих груп оптимальної чисельності. Досліджується кореляція – статистичний зв'язок між етнічними, психологічними, віковими, половими факторами і продуктивністю праці;
5)
«Нова школа керування»
:
Ґрунтується на математичних методах економіки. Реалізація керування на базі обчислювальної техніки, комп'ютерних мереж і т.д.
2.Різновиди та способи ухвалення управлінських рішень.
Керування – це процес розподілу і рухи п'яти видів ресурсів в організації з заздалегідь заданою метою по заздалегідь розробленому стратегічному плані з безупинним контролем результатів робіт.
Адаптивне керування – це пристосовується до нової обстановки (навколишньому середовищу) керування зі зміною планів і моделей у залежності від ситуації, що складається.
Відповідно керівники поділяються на керівників вищої, середньої і нижчої ланок керування.
Існують так називані рівні керування – це рівні в дереві ієрархії.
Дерево ієрархії:
Вища ланка керування
Середня ланка керування
Нижча ланка керування
Зовнішні фактори (економічні, психологічні, культурні).
Мета, задачі
Ресурси Результати
Мистецтво менеджера укладається в тім, щоб при зміні зовнішніх факторів одержати заздалегідь запланований результат. Важливо, щоб ціль була поставлена в цифровій, показовій формі.
Існує кілька підходів у керуванні:
1)процессный підхід
:
керування розглядається як процес, наприклад планування, організація, мотивація, контроль;
1) системний підхід
:
позначаються мети, задачі в показовій формі, будується дерево мети:
система розбивається на підсистеми, організація на підрозділи;
3)ситуаційний підхід
:
аналізуються результати діяльності організації в різних ситуаціях, досліджується динаміка зміни цих результатів.
Існує внутрішнє середовище організації, зовнішнє середовище організації і міжнародне оточення. Внутрішнє середовище визначається структурою самої організації, що коштують цілями і задачами, технологіями виробництва, розподілом повноважень і влади. Зовнішнє середовище – це постачальники ресурсів, конкуренти, покупці, держава і його структури. До зовнішнього середовища відноситься культура моралі і моральності, релігійні особливості народу, профспілки, науково-технічний прогрес, стан економіки, політичний фактор.
Якість керування залежить великою мірою від сполучних чи процесів комунікацій. Комунікації можуть бути:
– по спадній (команди з вищого рівня на нижчий);
– по висхідній (команда з нижчого рівня на вищий);
– комунікації між підрозділами, секціями, відділами;
– комунікації типу: керівник – робоча група;
– комунікації між керівниками;
– неформальні комунікації (на основі дружніх відносин);
– невербальні комунікації (жести, міміка і т.д.).
Рішення – це чи результат дія, зроблена на основі аналізу інформації і ведуче до планованого (прогнозованим) результатам у роботі організації. Необхідно учитися приймати рішення в умовах невизначеності і ризику. Існують спеціальні методи прийняття рішень.
Процес прийняття рішень може бути формалізований. Наприклад, припустимо, що маються три альтернативи А1
, А2
, А3
, маються умови, що можуть чи відбутися не відбутися в майбутньому: Р1
, Р2
.
Приклад:
імовірність 0,6 імовірність 0,4
Р1
Р2
А1
5 3
А2
4 1
А3
2 1
Бал позначає ефективність.
Показник:
Е1
=5*
0,6+3*
0,4=4,2
Е2
=4*
0,6+1*
0,4=2,8 => Еmax
=Е1
=> Перше рішення оптимальне.
Е3
=2*
0,6+1*
0,4=1,6
Якщо імовірність настання умови визначити складно (чи Р1
=Р2
=0,5), то застосовують критерії з теорії ігор:
1)Правило оптиміста (азартного гравця): З рядків матриці вибираються максимальні елементи, з обраних максимальних вибирають максимальне, по ньому визначається оптимальний рядок і оптимальна альтернатива – max max aij
;
2)Правило песиміста (консервативного гравця): Можливі дві комбінації: а) max min aij
– застосовується, коли необхідно піти від найгіршого найменшого елемента. У кожнім рядку вибирають мінімальний елемент, з обраних мінімальних вибирають максимальне; б) min max aij
– застосовується, коли необхідно піти від найгіршого максимального елемента. У кожнім рядку вибирають максимальний елемент, з обраних максимальних вибирають мінімальне;
3)Правило Гурвица: аддативна комбінація правила оптиміста і песиміста.
α*
max max aij
+(1-α)*
max min aij
4)Правило Лапласа: у рядках матриці розраховують середні елементи, з розрахованих середніх вибирається максимальне і по ньому визначається альтернатива.
Застосовуючи ці правила, ідуть від найгірших результатів.
Приклад:
х1
3х
1х 4х 6х
2х 5х 7х
х2
1)Фіксуємо безліч Парето.
2)З безлічі виділених об'єктів виділяємо ті, котрі знаходяться на правій верхній границі безлічі (3,4,6,7), у них величини х1
і х2
максимальні. 3, 4, 6, 7 – безліч Парето.
3)З цієї безлічі виділяємо одне оптимальне. Для цього застосовуємо попередній метод.
Для прийняття рішень часто використовуються:
1) теорія масового обслуговування;
2) методи лінійного програмування;
3) методи нелінійного програмування;
4) метод динамічного програмування;
5) аналіз беззбитковості;
6) причинно-наслідкове моделювання (дозволяє визначити, наскільки кожний з факторів виробництва впливає на кінцевий результат);
7) вимір суспільної думки (вимірюючи суспільну думку можна визначити критичні фактори успіху в роботі тієї чи іншої фірми);
8) вимір думки торгових агентів.
Вигоди від використання інформації можуть бути:
В В В
ВЕ ВЕ ВЕ – витрата енергії.
∆В ВВ (ВЕ).
Чим площадка ∆В уже, тим складніше керувати такою системою.
Аналіз школи наукового управління і класичної школи.
Планування поділяється на стратегічне, оперативне і робоче.
Стратегія – це план для забезпечення місії і досягнення довгострокових цілей. Місія визначається причиною її існування, зв'язаної з потребами суспільства. Стратегічне планування звичайне здійснюється на термін від 1 до 5 років, оперативне – до 1 року.
Стратегія планування поділяється на:
1) Стратегічне планування обмеженого росту (від досягнутого + інфляція).
2) Стратегія планованого росту (призначається приріст %).
3) Стратегія скорочення (скорочення функцій організацій, обсягів виробництва, продажів, персоналу, фінансів, апарата і т.д.).
Прогнозування поділяється на короткострокове і довгострокове.
Короткострокове планування:
Vпродаж
dx
t
Ми згладжуємо відомий статистичний ряд з модельованим рядом з коефіцієнтом згладжування. Шукаємо відхилення dx. Підсумовуємо ці відхилення. Повторюємо це для іншого. Знаходимо теоретичний ряд з оптимальним. при якому сумарне абсолютне відхилення мінімальне. Робимо прогноз на наступний проміжок часу для оптимального варіанта.
Короткострокове прогнозування виправдується в роздрібній торгівлі з великою номенклатурою швидкопсувних товарів.
Довгострокове прогнозування:
Довгострокове прогнозування укладається у визначенні тенденцій статистичного ряду.
5
Vпродаж
3
усереднений тренд
4
1 2 t
содержание ..
533
534
535 ..
|