ЗМІСТ

Стан виконання розпорядження голови обласної державної адміністрації 2004 рік № 504

Критерій	Характеристика
Рівень розробки і реалізації	- державна
Спрямованість	- мета
Зміст заходів і завдань	- організаційні - екологічні
Період реалізації	- довготерміновий - короткотерміновий
Ефективність	- дієва - прагматична

№ пункту докуме-нта	Зміст завдання, який необхідно здійснити	Відповідальні	Терміни	Стан виконання, проблемні питання	Пропозиції
1	2	3	4	5
П.1 П.2.1 П.2.2 П.2.3	Профінансувати в обсягах передбачених у відповідних бюджетах, видати на забезпечення пільгових категорій громадян зубними та зубощелепними протезами. Організувати роботу зі створення умов для безперешкодного доступу інвалідів до інфраструктури населених пунктів, відповідного пристосування будинків у яких мешкають інваліди та облаштування зупинок громадського транспорту, розміщення спеціальних автостоянок. Забезпечити здійснення підприємствами, об’єднаннями, установами та організаціями працевлаштуваннями інвалідів. Надавати при закупівлі продукції для закладів освіти, охорони здоров’я, установ соціального обслуговування, перевагу виробам підприємств Українського товариства сліпих, Українського товариства глухих, Спілки організацій інвалідів України.	постійно	В цьому році 62 інваліди війни одержали коипенсацію на бензин та транспортне обслуговування на суму 3205 грн. 36 чоловікам – жертвам голодомору виплачено одноразова допомога на суму 900 грн. Путівки на санаторно-курортне лікування одержали 7 інвалідів, з них 3 – інваліди війни. Інвалідів забезпечено 10 інвалідськими візками, 5 стоїками, та манежем. Одному інваліду війни встановлено квартирний телефон на пільгових умовах. 114 інвалідів війни користуються телефонними послугами на пільгових умовах. 70 інвалідів одержали одноразову грошову допомогу на суму 3436 грн.

Таблиця 2.1 показує фінансування в обсягах передбачених у відповідних бюджетах і забезпечення пільгових категорій громадян різними допомогами по Тернопільській області.

А також окремо можна розглянути показники виконання проекту «Ветеран» Борщівського району (табл. 2.2), де показано в яких розмірах виділялась допомога всім пільговим категоріям району до Дня Перемоги в 2004 році [29, С.111].

Таблиця 2.2

Показники виконання проекту «Ветеран» Борщівського району за 2004 рік

До автоматизованого реєстру включається така інформація: загальні відомості пільговика (прізвище, ім’я по-батькові, число, місяць, рік народження, адреса, склад сім’ї), реквізити паспорта та документа, що підтверджує право на пільги, а також категорія пільговика, перелік пільг, на які він має право, інформація про те, якими пільгами він користується.

- Управління праці та соціального захисту населення організовує збирання інформації і зберігання її для контролю за розрахунками, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надання їм послуги;

- Ведеться облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою „1-пільга”, в якій вказуються всі дані пільговика;

- Вносяться до реєстру відповідні уточнення у разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги;

- Надаються консультації пільговикам, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

Управління праці та соціального захисту населення щомісяця звіряє інформацію, що міститься в реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосується виявлення розбіжностей, до уточнення інформації.

Після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги УПСЗН складає:

- Реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою „5-пільга” та реєстр розрахунків згідно з формою „7-пільга”;

- Акти звіряння розрахунків за надані послуги пільговикам згідно з формою „3-пільга”;

- До 15 числа щомісяця УПСЗН подає

· Фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звірки розрахунків згідно з формою „3-пільга”;

· Міністерству праці та соціального захисту населення Автономної Республіки Крим, головним управлінням праці та соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських адміністрацій звіти згідно з формами „4-пільга” та „6-пільга”.

Форми „1-пільга”, „2-пільга”, „5-пільга” та „7-пільга” затверджуються Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, форма „3-пільга” Мінпраці за погодженням з Держкомстатом та Мінфіном, форми „4-пільга” і „6-пільга” – Мінпраці.

Серед осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, основними групами є громадяни, які мають статус ветеранів війни (близько 3,7 млн.), громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (близько 2,9 млн.), пенсіонери загальної категорії (близько 13,8 млн.), я також ветерани праці (близько 4,6 млн.). Найменш чисельною категорією пільговиків є особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною. Також чисельну групу становлять пільговики за професійною (службовою) ознакою.

2.2 Державна допомога сім ’ ям з дітьми

Конституція України гарантує кожному громадянину право на соціальний захист та забезпечення рівня життя не нижчого, від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Це право гарантується системою загальнообов’язкового державного соціального страхування за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій на випадок неможливості отримувати дохід у разі втрати роботи або працездатності через хворобу, нещасний випадок, каліцтво, старість чи смерть годувальника, а також наданням соціальної допомоги за рахунок бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Основними видами соціальної допомоги, які нині надаються органами праці та соціального захисту населення, є:

1.допомога сім’ям з дітьми:

- допомога у зв’язку з вагітністю та пологами

- одноразова допомога при народженні дитини

- допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

- допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням

- допомога на дітей одиноким матерям.

2.державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям.

3.державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям – інвалідам.

4.допомога малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, на догляд за ним.

5.субсидія на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг та на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

6.додаткова допомога на поховання.

Право на державну допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами мають вагітні жінки (у тому числі неповнолітні), які не застраховані в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, а саме:

· Жінки з числа військовослужбовців Збройних сил, Прикордонних військ, Служби безпеки України, військ цивільної оборони, інших військових формувань та з числа осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (100% грошового забезпечення);

· Жінки, звільнені з роботи у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи, організації незалежно від форми власності за умови, що вагітна жінка була звільнена з роботи не раніше ніж за шість місяців до набуття права на одержання допомоги (100% середньомісячного доходу);

· Жінки, зареєстровані в державній службі зайнятості як безробітні (100% мінімального розміру допомоги по безробіттю);

· Аспірантки, докторантки, клінічні ординатори, студентки вищих навчальних закладів І –ІV рівня акредитації та професійно-технічних навчальних закладів (у розмірі місячної стипендії);

· Непрацюючі жінки (25% розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатної особи).

Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами призначається якщо звернення за нею надійшло не пізніше, ніж через шість місяців з дня закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами і виплачується жінкам на весь період відпустки, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів.

Підставою для призначення допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами є виданий лікувально – профілактичним закладом листок тимчасової непрацездатності, заяві матері, а також довідника:

- З основного місця служби (навчання), про те, що жінка служить, навчається;

- Ліквідаційної комісії про те, що жінка звільнена з роботи у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи, організації;

- Державної служби зайнятості про те, що жінка зареєстрована в державній службі зайнятості як безробітна;

- Видана житлово-експлуатаційною конторою за місцем проживання про те що жінка не працює, (не служить не навчається).

Для осіб, які усиновили чи взяли під опіку дитину, подається рішення про встановлення опіки чи піклування.

Допомога по вагітності та пологах надається незалежно від стажу роботи.

При наданні відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами під час перебування у відпустці по догляду за дитиною, допомога у зв’язку з вагітністю та пологами виплачується у розмірі, визначеному для непрацюючих жінок [2, С.108].

Одноразова допомога при народженні дитини надається одному з батьків, не застрахованому в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, якщо звернення за призначенням допомоги надійшло не пізніше 6 календарних місяців з дня народження дитини.

Розмір допомоги – встановлений Законом прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років.

У разі народження двох і більше дітей одноразова допомога виплачується сім’ї на кожну дитину.

Призначення і виплата допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами провадиться органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання. Наприклад, показники надання допомоги сім’ям з дітьми відповідно до Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” по Борщівському району видно з таблиці 2.3.

Про надання допомоги сім’ям з дітьми відповідно до Закону України“Про державну допомогу сім’ям з дітьми”

Таблиця 2.3

За 12 місяців 2004 року

При народженні мертвої дитини одноразова допомога не призначається.

Документи, що подаються для призначення одноразової допомоги:

o Паспорт (подається особисто);

o Заява матері (батька) дитини;

o Довідка про народження дитини, видана органами ЗАГСу;

o Копія свідоцтва про народження дитини;

o Копії трудових книжок обох батьків;

o Довідка з місця служби (навчання) заявника;

o Довідка про склад сім’ї батьків.

Допомога призначається органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання батьків.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку [7, С.108]. Право на цю допомогу має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, дідусь, бабуся або інший родич), яка не застрахована в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Допомога призначається з дня звернення за її призначенням, але не раніше, ніж з дня, що настає після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.

Розмір допомоги – встановлений прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років, але не менш, ніж 25% розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи.

У разі народження двох і більше дітей допомога призначається на кожну дитину.

Документи, що подаються органам праці та соціального захисту населення для призначення допомоги по догляду за дитиною:

- Паспорт (подається особисто)

- Заява

- Копія свідоцтва про народження дитини

- Довідка з місця проживання заявника про те. що з ним проживає дитина

- Копія трудової книжки матері (особи, яка здійснює догляд за дитиною)

- Виписка з наказу за місцем служби про надання відпустки

- Довідка з місця навчання (для осіб, які навчаються)

- Довідка служби зайнятості

- Довідка органів податкової адміністрації про те, що вони не займаються підприємницькою діяльністю для непрацюючих осіб

- Довідка з місця проживання про те, що заявник не працює (не служить, не навчається)

- Копія рішення районної державної адміністрації або виконкому міської, районної у місті ради про усиновлення дитини або встановлення опіки (для усиновителів або опікунів)

- Виписка із трудової книжки матері (батька, чи особи, яка їх замінює).

Допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням призначається особам, визначеним в установленому порядку опікунами чи піклувальниками дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав чи з інших причин залишилися без батьківського піклування.

Розмір допомоги – різниця між встановленим прожитковим мінімумом для дитини відповідного віку та середньомісячним розміром одержуваних на дитину аліментів і пенсії за попередні шість календарних місяців, але не менше, як 25% розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатної особи, з розрахунку на місяць.

Допомога призначається якщо середньомісячний розмір одержуваних на дитину аліментів і пенсії за попередні шість календарних місяців не перевищує прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку.

Допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, призначається та виплачується органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання опікуна чи піклувальника або дитини.

Документи, що подаються для призначення допомоги:

- Заява опікуна чи піклувальника

- Копія рішення про встановлення опіки чи піклування

- Копія свідоцтва про народження дитини

- Довідка з місця проживання опікуна (піклувальника) про склад сім’ї

- Довідка про місячні розміри аліментів і пенсії, що одержує опікун (піклувальник) на дитину

- Довідка органу парці та соціального захисту населення, видана за місцем прописки опікуна (піклувальника), про те, що він не перебуває на обліку як одержувач допомоги на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, і не одержує зазначеної допомоги – у разі, якщо опікун (піклувальник) проживає за місцем приживання дитини, яка перебуває під його опікою.

Допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням призначається на шість місяців. Питання про продовження виплати допомоги вирішується на підставі заяви та довідки про місячні розміри аліментів і пенсії, що одержує опікун чи піклувальник на дитину.

Допомога призначається з місяця, в якому була подана заява з усіма необхідними документами і виплачується щомісяця до моменту досягнення нею 18 – річного віку включно.

Підставою для припинення виплати допомоги на дітей є:

- Звільнення від виконання обов’язків опікуна чи піклувальника

- Працевлаштування чи взяття шлюбу дитиною до досягнення нею 18 – річного віку.

- Досягнення нею 18 – річного віку

У разі виникнення обставин, через які може бути припинена виплата допомоги, її одержувачі зобов’язані у десятиденний термін повідомити про це органи управління освітою, які виплачують допомогу.

25 березня 2005р. Верховна Рада України ухвалила Закон України “Про внесення змін до Закону України” Про державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України ”, яким, зокрема, внесені зміни до Законів України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” та “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” в частині підвищення розміру допомоги при народженні дитини.

З 1 квітня 2005 року одноразова допомога при народженні дитини становитиме 8497 гривень і виплачуватиметься частинами протягом року. У Департаменті соціального захисту населення Мінпраці України розповіли, що належну матерям суму державної допомоги при народженні дитини виплачуватимуть так:

· Перша частина виплати у розмірі 9 прожиткових мінімумів, що становить 3384 грн., буде здійснюватись одразу після народження дитини;

· Решту грошей (5113,60 грн.) мама буде отримувати готівкою протягом 12 місяців.

У перший місяць вона отримає 376 грн. – у сумі прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років. У наступні місяці виплата буде здійснюватися з підвищенням на 2,2%, тобто в другому місяці виплатять 384 грн., третьому – 392 грн., четвертому – 401 грн., п’ятому – 410 грн., шостому – 419, сьомому – 428, восьмому – 437, дев’ятому – 447, десятому – 457, одинадцятому – 467 і в дванадцятому – 496 грн. [43, С.113].

Ці виплати нараховуватимуть і тому, хто стане опікуном чи фактично доглядатиме за дитиною.

Крім отримання щомісячної допомоги при народженні дитини, особа, яка доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку, одержуватиме також і місячну допомогу на догляд за дитиною (104 – застрахована, 90 - незастрахована особа).

Звісно ж, допомогу не надаватимуть тим, хто відмовиться від сина чи доньки. Відповідно до законодавства, допомога при народженні надається одному з батьків дитини (опікуну, усиновителю) на кожну дитину. Перелік необхідних документів залишається незмінним. Всі документи необхідно подати протягом шести місяців з дня народження дитини.

З 1 квітня поточного року змінився також механізм призначення допомоги на дітей одиноким матерям, її розмір та контингент осіб, які мають право на таку допомогу.

Нині таку допомогу отримуватимуть одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновителі, якщо у свідоцтві про народження дитини (рішення про усиновлення дитини) відсутній запис про батька (матір), вдови та вдівці з дітьми, мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, шлюб між якими було розірвано до дня смерті, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію.

Допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, з 1 квітня поточного року виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між встановленим прожитковим мінімумом для дитини відповідного віку та середньомісячним розміром одержуваних на дитину аліментів і пенсії за попередні шість календарних місяців.

З 1 квітня 2005 р. для дітей віком до 6 років – 362,00 грн., для дітей віком від 6 до 18 років – 460,00 грн.

З 1 жовтня 2005 року для дітей віком до 6 років – 376,00 грн., для дітей віком до 18 років – 468,00 грн.

По Борщівському управлінні праці та соціального захисту населення кількість одержувачів в 2004 році зросла в порівнянні з 2001 роком.

З даних таблиці 2.4 видно, що кількість одержувачів в 2001 році була менша, в зв’язку з тим що Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» був введений в дію з 1 липня 2001 року. Управлінням праці проводились розрахунки і щомісячно подавалась заявка на потребу в коштах на виплату допомог до районного фінансового управління і Головного управління праці та соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації.

Таблиця 2.4

Кількість одержувачів допомоги малозабезпеченим сім ’ ям по Борщівському управлінні праці та соціального захисту населення за 2001-2004 роки [29, С.111]

Таблиця 2.5

Звіт про фактичне нарахування допомоги сім ’ ям з дітьми по Борщівському районі станом на 1.01.2005

Таблиця 2.5 показує фактичне нарахування допомоги сім’ям з дітьми по Борщівському району Тернопільської області за минулий 2004 рік. З неї видно, що по всіх видах допомог призначено допомогу всім сім’ям, які звернулись за нею. Профінансовано допомоги за звітний період так, як і передбачалось бюджетом на надання допомоги.

2.3 Цільова грошова допомога на проживання громадян з мінімальними доходами та інші види соціального захисту

Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям надається якщо у сім’ї з поважних і незалежних від неї причин середньомісячний сукупний доход є нижчим від прожиткового мінімуму сім’ї.

До складу сім’ї враховуються особи, що проживають разом і (або) об’єднані законними правами та обов’язками щодо утримання.

Розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім’ї та її середньомісячним сукупним доходом, але не може бути більшим ніж 75 відсотків прожиткового мінімуму для сім’ї.

До стабілізації економічного становища в Україні розмір допомоги визначається з урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму.

Рівень забезпечення прожиткового мінімуму встановлюється, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету і затверджується одночасно з прийняттям закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Середньомісячний сукупний доход сім’ї враховується за шість місяців, що передують місяцю зверненню за допомогою [5, С.108].

Випадки обмеження права на державну соціальну допомогу:

І. у наданні допомоги може бути відмовлено коли:

- Працездатні члени малозабезпеченої сім’ї не працюють, не служать, не вчаться за денною формою навчання протягом

- трьох місяців, що передують місяцю звернення за допомогою (крім осіб, зазначених у Законі);

- З’ясовано, що малозабезпечена сім’я має додаткові джерела до існування, а також хто-небудь із її складу протягом дванадцяти місяців перед зверненням за наданням державної соціальної допомоги здійснив покупку, або оплатив послуги на суму, яка на час звернення перевищує 10-кратну величину прожиткового мінімуму для сім’ї;

- Сім’єю навмисне подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру;

ІІ. Якщо у власності або володінні малозабезпеченої сім’ї є:

- Більше однієї квартири (будинку), за умови, що загальна площа житла перевищує 21 квадратний метр на одного члена сім’ї та додатково 10,5 кв. м на сім’ю;

- Земельна ділянка площею понад 0,6 га;

- Більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму);

Призначена державна соціальна допомога може бути зменшена до 50 відсотків її розміру у разі невикористання сім’єю можливостей знаходження додаткових джерел для існування .

Документи, що додаються до заяви:

- Документ, що посвідчує особу;

- Довідка про склад сім’ї;

- Декларація про доходи та майно осіб, які входять до складу сім’ї;

- Довідка про наявність та розмір земельної частки (паю).

Державна соціальна допомога призначається інвалідам з дитинства І і ІІ групи, непрацюючим інвалідам ІІІ групи, а також дітям інвалідам віком до 16 років.

Інвалідам з дитинства, які мають одночасно право на державну соціальну допомогу і пенсію, призначається державна соціальна допомога або пенсія за їх вибором.

Розміри державної соціальної допомоги:

- Інвалідам з дитинства І групи – 100% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

- Інвалідам з дитинства ІІ групи – 70% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

- Непрацюючим інвалідам з дитинства ІІІ групи – 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

- На дітей-інвалідів віком до 16 років – 70% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Розміри державної соціальної допомоги підвищуються у зв’язку із збільшенням прожиткового мінімуму.

Надбавка на догляд:

Інвалідам з дитинства І групи встановлюється надбавка на догляд за ними у розмірі - 50% прожиткового мінімуму.

Одинокій матері (батьку) надбавка на догляд встановлюється на дитину-інваліда віком до 6 років – 30% прожиткового мінімуму, на дитину-інваліда віком до 16 років – 50 % прожиткового мінімуму.

В інших випадках, надбавка на догляд призначається у розмірах: на дитину-інваліда віком до 6 років – 30% прожиткового мінімуму; на дитину-інваліда віком від 6 до 16 років – 50% прожиткового мінімуму та за умови, що середньомісячний сукупний доход сім’ї, в якій виховується дитина-інвалід, за попередні шість місяців не перевищує прожиткового мінімуму на сім’ю.

Державна соціальна допомога призначається інвалідам з дитинства І і ІІ групи, непрацюючим інвалідам з дитинства ІІІ групи на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.

На дітей-інвалідів державна соціальна допомога призначається на строк, зазначений у медичному висновку, але не більш, як по місяць досягнення дитиною-інвалідом 16-річного віку.

Державна соціальна допомога призначається з дня звернення за її призначенням. Днем звернення за призначенням державної соціальної допомоги вважається день прийому заяви з усіма необхідними документами.

Документи:

· Заява

· Документи про вік і місце проживання інваліда з дитинства або дитини-інваліда

· Документи про місце проживання батьків (усиновителя, опікуна, піклувальника)

· Довідка медико-соціальної експертизи

· Медичний висновок (для дитини-інваліда до 16 років)

· Копія рішення органу опіки і піклування про встановлення опіки чи піклування (при потребі)

· Довідка, видана за місцем проживання про те, що інвалід не працює (при потребі)

Щомісячна грошова допомога малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду на догляд за ним (далі - допомога на догляд) надається у грошовій формі, якщо середньомісячний сукупний дохід сім’ї є нижчим від прожиткового мінімуму для сім’ї [17, С.109].

Допомога на догляд надається особі, яка прописана, проживає на одній житловій площі з інвалідом і здійснює догляд за ним.

Середньомісячний сукупний дохід сім’ї визначається відповідно до Методики обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допомоги.

Розмір допомоги – один неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Термін призначення допомоги – на шість місяців починаючи з місяця надходження заяви. Для одержання допомоги на наступний термін необхідно подати всі документи, що зазначені нижче.

Документи, що подаються для призначення допомоги:

· Заява

· Документ, що посвідчує особу

· Довідка про склад сім’ї із зазначенням прізвищ, імен та по-батькові, родинних зв’язків, членів сім’ї

· Довідки про доходи кожного члена сім’ї

· Висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу

· Довідки про наявність і розміри земельних ділянок, виділених для ведення особистого підсобного господарства, городництва, сінокосіння, випасання худоби, та земельної частки, виділеної внаслідок розпаювання.

Рішення про призначення допомоги приймається на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов сім’ї, а також встановлення факту догляду.

Виплата допомоги припиняється якщо:

· Сталися зміни у складі сім’ї у зв’язку зі смертю або зміною місця проживання інваліда І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу;

· Інваліду І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу встановлена ІІІ група інвалідності.

Для підтвердження відомостей, викладених у заяві в установленому порядку – один місяць з дня подачі заяви.

Першого червня 2000 року Верховна Рада України прийняла Закон України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям”, який вже на законодавчому рівні закріплює і розвиває запроваджену Урядом з 1999 року систему адресної соціальної підтримки малозабезпечених верств населення.

Відповідно до цього Закону об’єктом права на державну допомогу є не конкретна особа, а сім’я – тобто одинока особа чи кілька осіб, які проживають разом і (або) об’єднанні законними правами та обов’язками по утриманню.

Допомога призначається тим сім’ям, які з поважних або незалежних причин мають середньомісячний дохід, нижчий від встановленого законодавством прожиткового мінімуму для сім’ї. Розмір допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім’ї та її середньомісячним сукупним доходом, але не може бути більшим, ніж 75 відсотків прожиткового мінімуму.

Прожитковий мінімум для сім’’ї – це визначена для кожної сім’ї залежно від її складу сума прожиткових мінімумів, розрахованих та затверджених відповідно до Закону України “Про прожитковий мінімум” для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення.

До стабілізації економічного становища в Україні розмір зазначеної допомоги буде визначатися з урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму, який встановлюватиметься виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України і затверджуватиметься одночасно з прийняттям закону про державний закон України на відповідний рік.

Державна соціальна допомога малозабезпеченій сім’ї призначатиметься на шість місяців з місяця звернення.

Одиноким особам (подружжю), визнаними за результатами медико-соціальної експертизи непрацездатними, які не мають інших джерел до існування, або при відсутності осіб, зобов’язаних їх утримувати відповідно до закону допомога може бути призначена на строк видання особи (подружжя) непрацездатними.

Розділ 3 . Удосконалення фінансового забезпечення соціальних виплат населенню органами праці та соціального захисту населення

На початку 90-х років ХХ ст. система соціального захисту в Україні ще зберігала значну кількість ознак, характерних для соціальної політики Радянського Союзу, серед них: відсутність безробіття (тобто повна зайнятість населення); значні державні дотації цін на споживчі товари і послуги; безоплатна загальнодоступна система надання освітніх, лікувальних послуг і майже безкоштовних (або за мінімальну оплату) послуг у сфері культури, відпочинку та заняття спортом, загальне охоплення населення соціальним страхуванням; наявність розвиненої соціальної інфраструктури підприємств і водночас можливість надання ними різноманітних видів грошової та натуральної допомог своїм працівникам і членам їхніх сімей. Однак зберегти таку систему виявилося неможливим. Бажання дбати про всіх та кожного незалежно від рівня забезпеченості з часом прискорили фінансове банкрутство українських урядів. З переходом до ринкових відносин щораз нагальнішою ставала потреба у формуванні підвалин ринково орієнтованої соціальної політики. Виконання будь-яких соціальних програм вимагає відповідних фінансових ресурсів, яких, за сучасного стану національної економіки, як правило, не вистачає. Проблема полягає навіть не у кількості цих ресурсів, а в умінні правильно розпоряджатись ними. Це і є головним завданням фінансового забезпечення функціонування програм і заходів соціальної політики України Запровадження змін в організацію соціальної політики слід розпочати з фінансування , оскільки за умов гострої економічної кризи ресурсне забезпечення навіть найощадливіших соціальних програм є досить проблематичним, а розвиток соціальної політики України передусім залежить від вдалої організації фінансування.

Система фінансового забезпечення соціальної політики включає такі основні аспекти (рис. 3.1):

¨ Джерела фінансування;

¨ Методи формування джерел фінансування;

¨ Напрями фінансування.

Джерела фінансування поділяють за формами власності (бюджетні і позабюджетні) і за видами (бюджетні – за рівнями бюджетів, а позабюджетні – за рівнями централізації коштів).

Методами формування цих джерел фінансування соціальних програм і заходів є численні податки, благочинні внески, інші фінансові способи, а напрями фінансування спрямовані на забезпечення потреб соціальної сфери та організацію соціального захисту.

Рис. 3.1 Структура фінансування соціальної політики

Оскільки між обсягами функцій з виконання соціальних зобов’язань держави (сукупність суспільних благ, гарантованих державою, зазвичай безоплатних для всього населення чи його окремих груп) і ресурсами, що спрямовуються на ці цілі , існує диспропорція, досить часто в перехідні періоди спостерігається недофінансування соціальної сфери.

Методи фінансування соціальної політики повинні сприяти її економічній ефективності, яка має три основні аспекти:

- Макроекономічна ефективність визначається збалансованістю витрат на розвиток людських ресурсів та інших напрямів економічної діяльності.

- Мікроекономічна ефективність пов’язана з розподілом фінансових ресурсів між різними соціальними програмами: соціальна допомога, медичне обслуговування, освітні послуги, заходи у сфері зайнятості тощо.

- Третій аспект ефективності – це вплив соціальних програм та заходів на систему стимулів мотивації, тобто фінансування соціальних виплат та пільг повинно бути організовано таким чином, щоб не зменшувати трудову активність членів спільноти.

Джерела фінансування програм соціальної політики України поділяються на внутрішні та зовнішні. Зовнішні джерела фінансування можуть формуватись за рахунок міжнародних економічних інституцій (міждержавних, державних і недержавних), а внутрішні – визначаються бюджетною системою України та цілою низкою позабюджетних коштів, основними серед яких є державні та недержавні соціальні фонди, соціальні фонди органів місцевого самоврядування, різноманітні позики, а також фінансовими ресурсами підприємств, організацій та установ, які опосередковано підтримують соціальні проекти і заходи [50, С.113].

Для виконання своїх функцій, зокрема в галузі соціальної політики, держава повинна мати достатні грошові фонди, які формуються шляхом перерозподілу ВВП, а головним засобом, через який здійснюється цей перерозподіл є Державний бюджет України.

Державним бюджетом України передбачаються захищені статті видатків:

- Оплата праці працівників бюджетних установ (у тому числі погашення заборгованості за попередні роки);

- Нарахування на заробітну плату;

- Придбання медикаментів і перев’язувальних матеріалів;

- Забезпечення продуктами харчування;

- Витрати, пов’язані із соціальним страхуванням (пенсії, соціальні допомоги, стипендії);

- Повернення заощаджень громадянам;

- Видатки місцевих бюджетів.

Фінансування захищених статей здійснюється насамперед. Визначаються також захищені видатки Державного бюджету України на кожен поточний рік.

Методи фінансування соціальної політики:

- Фінансування програм і заходів соціальної політики здійснюється різними методами. Основним методом фінансування програм соціальної політики є податки, але не всі вони стосуються її безпосередньо. З позицій соціальної політики податки доцільно умовно поділити на дві групи:

- Соціально-економічного характеру;

- Державно-економічного характеру.

Для задоволення певних потреб населення з Державного бюджету України передаються цільові субвенції, призначені для здійснення програм соціального захисту, компенсації втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування, виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою (відшкодування витрат з надання населенню житлових субсидій, державна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам); виконання інвестиційних проектів.

Видатки місцевих бюджетів слід поділити на три групи.

Перша група – видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують першорядне надання соціальних послуг населенню, та найближче розташованих до нього. Ці видатки здійснюються з бюджетів територіальних громад, сіл, селищ, а також їхніх об’єднань.

Друга група – видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують надання соціальних послуг, гарантованих державою для всіх громадян України. видатки цієї групи здійснюються з бюджетів міст республіканського (АР Крим) та обласного значення, а також з районних бюджетів.

Третя група – видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян або фінансування програм, які мають застосування на всій території держави. Видатки цієї групи здійснюються з бюджету АР Крим та обласних бюджетів.

Із зростанням потреби в розвитку спеціальних служб для догляду за літніми та непрацездатними членами сімей, у фінансовій підтримці дітей, які проживають у неповних сім’ях, актуальності набувають особисті та сімейні зобов’язання. Тому держава дбає про законодавче забезпечення належної фінансової підтримки літніх батьків і малолітніх дітей і стежить за її наданням.

Часткові, зменшені, перехідні субсидії надаються для того, щоб заохотити людей, які отримують соціальну допомогу, заробити кошти для оплати (хоча би часткової) своїх потреб. Такими методами, спрямованими на залучення ресурсів поза соціально-політичним бюджетом, є: звільнення від оподаткування заробітків; гранично допустимі видатки, пов’язані із заробітком.

Певні соціальні винагороди фінансуються приватно із залученням гарантованого чи субсидованого приватного кредиту. Прикладом цього можуть бути кредити на будівництво житла для сімей з обмеженими фінансовими активами, заставою при цьому є гарантії уряду; кредити на одержання вищої освіти в навчальних закладах елітарного типу: студент отримує приватну позику, яку потім поступово повертає.

Капітальна конверсія. Певні громадські активи – земля у державній власності, житло, громадські будівлі можуть бути перетворені у соціальне майно шляхом надання їх у користування за низькими цінами житловим кооперативам, групам самодопомоги, іншим громадським організаціям тощо.

Одним із методів, який зменшує вартість соціальних послуг, є надання дозволу на використання закладів державної інфраструктури (шкіл або оздоровчих закладів) службам догляду за дітьми або дорослими.

Важливого значення в регулюванні економічних процесів, що стосуються соціальної політики, набувають заходи монетарної політики, спрямовані на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності національної грошової одиниці, вирівнювання платіжного балансу.

Фінансові ресурси соціальної політики спрямовуються на розвиток програм соціального захисту і соціальної сфери. Розподіл видатків на фінансування цих програм у зведених бюджетах України за 2004 – 2005 рр. наведені в табл. 3.1. Варто зауважити, що видатки зведеного бюджету на охорону здоров’я, освіту, культуру щодо ВВП 2004 р. порівняно з 1992 р. скоротились з 9,3 до 7,4%, а з урахуванням того, що реальний ВВП за 1991 – 2004 рр. зменшився більше, ніж удвічі, витрати на соціальну сферу скоротилися майже в чотири рази. Тобто соціальна сфера в нашій країні традиційно фінансувалася за залишковим принципом. Лише витрати на освіту за цей період зменшились майже втричі, а у розрахунку на одну особу – на 63,8%, наслідком чого стало відносне зменшення кількості дітей і молоді, охоплених державною освітою (за винятком вищих навчальних закладів), та значне погіршення забезпечення навчального процесу. Так само триразове зменшення витрат на організацію охорони здоров’я (в розрахунку на душу населення вони скоротилися на 75%), стали безумовною причиною того, що Україна перемістилась аж на 155-те місце у світовому рейтингу рівня та якості надання медичних послуг [49, С.113].

Таблиця 3.1

Видатки на фінансування програм соціальної політики у зведеному бюджеті України

* частка окремих видатків на соціальну політику визначається відношенням до загальних витрат бюджету відповідного року.

Формування засад соціально орієнтованої ринкової економіки вимагає нової методології та методичної бази для державного регулювання розвитку соціального захисту. З цією метою наприкінці 90-х років ХХ ст. розроблена економіко – математична модель соціального бюджету, в основу якої покладено три групи вхідних даних, а саме: прогнозні макроекономічні показники і припущення, статистичні відомості про об’єкти соціальної політики та законодавчо-нормативна база, яка регулює цю сферу. Законодавчо-нормативну базу в свою чергу можна поділити на три групи:

- Законодавчо-нормативні акти загального характеру;

- Законодавчо-нормативні акти, які регламентують фінансування соціальних витрат;

- Законодавчо-нормативні акти, на підставі яких визначаються соціальні витрати.

За джерелами фінансових надходжень соціальні виплати можна поділити на три групи:

1.Пільги ветеранам війни та праці, щорічна разова грошова допомога ветеранам війни, соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям з дітьми, житлові субсидії, витрати, пов’язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, кошти на інші види соціального захисту – фінансуються за рахунок витрат із державного та місцевого бюджетів.

2.Короткострокові допомоги, витрати на випадок безробіття та пов’язані з нещасним випадком на виробництві, - фінансуються за рахунок коштів Фонду соціального страхування, Фонду на випадок безробіття та Фонду від нещасного випадку на виробництві.

3.Видатки на соціальний захист інвалідів, пенсії та короткострокові допомоги – фінансуються за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів (що є прямим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціального захисту України) та Пенсійного Фонду України.

Значна частина допомог, виплат, відшкодувань проплат об’єктам соціальної політики регламентується Законом України від 25 грудня 1998 р. № 367 “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”; Законом України від 21 листопада 2002 р. № 232 “Про внесення змін до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”; Законом України від 6 лютого 2002 р. № 524 “Про внесення змін до Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”; постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2000 р. № 1361 “Про вдосконалення порядку призначення та надання населенню житлових субсидій”; постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. № 1146 “Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги”; постановою Кабінету Міністрів від 2 березня 2002 р. № 253 “Про затвердження стратегії заміни пільг на адресну грошову допомогу населенню”; наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 квітня 2002 р. № 818 “Про затвердження змін і доповнень до порядку відмови в наданні державної соціальної допомоги , припинення виплат та зменшення розміру призначеної соціальної допомоги”. Визначення потреб у послугах і виплатах, які надаються згідно з переліченими та іншими документами, відповідає чинному законодавству, однак за сучасної ситуації їхні розміри ще значно знижені.

Дещо по-іншому здійснюються прогнозні розрахунки витрат Фонду соціального страхування та витрат, пов’язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, вони, зокрема, визначаються на підставі фактичних витрат, які відповідають чинному законодавству.

Для підвищення ефективності використання бюджетних коштів та посилення соціальної спрямованості видатків державного бюджету Уряд передбачає збільшення частки прямих соціальних витрат (заробітна плата, пенсії, допомога та інші соціальні виплати) у загальних витратах державного та місцевого бюджетів.

Головною метою удосконалення системи соціального захисту населення є розв ’ язання проблеми бідності, підвищення якості соціальних послуг для наближення їх до європейського рівня та розширення кола надавачів таких послуг. Перевагу матимуть соціально - незахищені громадяни похилого віку, малозабезпечені сім’ї, інваліди та сім’ї з дітьми.

Передбачається реформування системи соціального захисту через посилення цільової спрямованості соціальних програм, поглиблення адресності державної соціальної допомоги, удосконалення міжбюджетних відносин. У всіх регіонах буде запроваджуватися прогресивна технологія обслуговування малозабезпечених громадян – надання всіх видів державної допомоги за однією заявою, формування єдиної бази даних і реєстру отримувачів всіх видів соціальної допомоги та пільг. Це сприятиме якісному і комплексному обслуговуванню громадян, забезпечить доступ малозабезпечених верств населення до соціальних послуг та уніфікацію підходу при визначенні права на призначення всіх видів соціальної допомоги.

Створюватимуться умови різних можливостей для людей з особливими потребами.

Багатство країни – заможність кожної сім ’ ї. Прості та чесні кроки Уряду дадуть змогу сформувати суспільство соціально захищених громадян.

Підвищення рівня і якості життя громадян забезпечуватиметься шляхом впровадження системи державних соціальних стандартів, доведення розмірів державних соціальних гарантій до рівня прожиткового мінімуму.

Перехід від політики мінімумів до політики середніх показників стане чи не найголовнішим пріоритетом нової соціальної політики. Тому в країні необхідно розпочати перехід від політики мінімумів, які “консервують” бідність, до політики середніх соціальних стандартів. І критерієм оцінки добробуту громадян мають виступати середня заробітна плата та середня купівельна спроможність.

А це означає, що треба думати про середню конкурентоспроможність, про середню заробітну плату і витягувати з “ями” бідності багатьох людей, які внаслідок непродуманої діяльності нашого попереднього уряду і президента, опинились у складній соціальній ситуації.

З економічної точки зору аномальною виглядає ситуація, коли мінімальна заробітна плата складає 262 грн., а мінімальна пенсія – 332 грн.

Та для цього потрібні кошти, зокрема і зовнішні запозичення. Проект Світового банку, що передбачає реформування системи соціального захисту, не реалізується в необхідному обсязі через недостатнє бюджетне фінансування.

Всі попередні роки бюджетні показники зростали, а відсоток коштів, що доходив на місця, зменшувався. Тому політика нинішнього уряду має бути іншою: все, що затверджується бюджетом, має доходити до кінцевого споживача соціальних послуг – інвалідів, пільговиків, для тих, кому дійсно потрібна допомога.

Система соціальної допомоги в Україні потребує подальшого вдосконалення та розвитку не лише в напрямі підвищення потенціалу органів праці та соціального захисту населення всіх рівнів, а й налагодження досконалого моніторингу соціальних процесів та ефективності державних програм, вивчення громадської думки.

Тому Урядом схвалено концепцію міжнародного проекту “Підвищення ефективності управління реформою системи соціального захисту населення в Україні”, підготовка якого підтримується Світовим банком в рамках гаранту, наданого Урядом Японії. Реалізація проекту передбачається в 2005 – 2009 роках [30, С.111].

Соціально-економічні зручності дозволять Уряду зосередити увагу на підвищенні якості життя населення , забезпеченні динамічного і гармонійного розвитку людини, соціальній справедливості та зниженні рівня бідності.

З метою динамічного підвищення життєвого рівня населення здійснюватимуться такі заходи:

- Забезпечення реалізації конституційних прав і свобод громадян шляхом поетапного наближення державних соціальних гарантій до прожиткового мінімуму;

- Подальше реформування системи оплати праці, підвищення її питомої ваги в структурі грошових доходів населення, збільшення частки фонду оплати праці в собівартості продукції, валовому внутрішньому продукті;

- Удосконалення оплати праці працівників органів державної влади, забезпечення стимулюючої ролі посадових окладів та рівних підходів в оплаті праці державних службовців у різних органах державного управління тощо.

Здійснення цих заходів забезпечить зростання доходів населення, відновлювання стимулюючої та відтворювальної функції заробітної плати. Також урядом вирішуватиметься питання щодо:

¾ Посилення соціального захисту безробітних та підвищення рівня охоплення заходами активної політики зайнятості незайнятого населення;

¾ Підвищення якості робочої сили з урахуванням потреб ринку праці;

¾ Розширення мережі навчально-ділових центрів державної служби зайнятості з метою підтримання розвитку підприємства;

¾ Надання безвідсоткової позики безробітним громадянам, зареєстрованим у державній службі зайнятості, для ведення особистого селянського господарства та для підприємницької діяльності;

¾ Посилення мотивації до легальної трудової зайнятості;

¾ Посилення соціального захисту громадян, які працюють за межами України.

Для забезпечення соціального захисту вразливих верств населення здійснюватимуться заходи щодо:

- Забезпечення реалізації права соціально незахищених категорій громадян на отримання пільг, створення автоматизованої системи контролю за використанням бюджетних призначень на надання пільг;

- Повного погашення заборгованості минулих років з виплати компенсацій, пільг громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, в одному центральному органі виконавчої влади, відповідальному за проведення соціальної політики;

- Удосконалення порядку надання платних соціальних послуг та поліпшення їх якості;

- Підвищення рівня зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями;

- Розширення мережі центрів реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями за рахунок бюджетного фінансування.

Виконання цих заходів сприятиме створенню прозорої та доступної системи надання допомоги малозабезпеченим верствам населення та підвищенню рівня соціальних гарантій, упорядкуванню системи пільг, забезпеченню повноцінної інтеграції осіб з обмеженими фізичними можливостями у суспільство.

Висновки

Кожен регіон України має специфіку, відповідно до якої органи місцевої влади розробляють свою стратегію і тактику, визначають першочергові завдання та перспективи. При цьому важливо не лише визначити головний – пріоритетний напрям, зосередити увагу на актуальних проблемах життєдіяльності регіону, а й сконцентрувати зусилля на їх комплексному розв’язанні, враховуючи особливості поточного моменту і завдання державної політики.

Стратегії подолання бідності у Борщівському районі як і в Тернопільській області в цілому, де цей рівень був дуже високий, формувалися з урахуванням результатів статистичних даних та положень програми Уряду України.

Відповідно до цієї стратегії, першочерговою метою є підвищення доходів громадян, вирішення проблеми сімейного безробіття, працевлаштування молоді, максимальна підтримка соціальними виплатами багатодітних сімей, сімей з дітьми-інвалідами, щоб у результаті цих заходів суттєво зменшити кількість людей, які проживають за межею бідності.

Одним із пріоритетних завдань соціальної політики держави слід вважати створення ефективної системи соціального захисту населення. Сьогодні соціальний захист населення в якості основної мети переслідує звільнення його основної частини від жебрацького існування в умовах, коли середній сукупний дохід сім’ї став нижчим від рівня задоволення елементарних потреб.

Ефективна система соціального захисту населення має бути розрахована не тільки на категорії громадян, що безпосередньо потребують соціальної допомоги, але й на максимальний розвиток економіки, стимулювання трудових зусиль кожного працездатного члена суспільства, створення умов , в яких він хотів би і міг працювати, заробляючи гроші.

В Україні існує складна, розгалужена система соціального захисту населення, яка не відповідає вимогам сьогоднішнього дня. Вона включає дуже розгалужену систему соціальних виплат сім’ям з дітьми, інвалідам з дитинства, пільг і соціальну допомогу ветеранам війни і праці, громадянам похилого віку, житлові субсидії тощо. Законодавством передбачено пільги в оплаті житлово-комунальних послуг для 20 категорій громадян, право на пільговий проїзд в громадському пасажирському транспорті визначено для 19 категорій громадян України. Існуюча система встановлення пільг не відповідає фінансовим можливостям держави, задекларованим законодавством вартістю і кількістю пільг, гарантій, компенсацій та допомог.

Потребує вирішення питання ліквідації численних соціальних гарантій (пільг і привілеїв) для певних категорій громадян. Є величезна армія чиновників зайнята розрахунками і оформленням пільг, субсидій, адресної допомоги. В умовах масового корумпуваня чиновництва навколо видачі пільг може створюватись система корупції та незаконного їх оформлення.

Вчені – економісти пропонують ліквідувати окремі пільги, які надаються без особливих заслуг пільговика перед суспільством і державою. Одночасно із скасуванням пільг необхідно підвищити трудову пенсію і понизити високі тарифи на житлово-комунальні послуги, транспорт і зв’язок.

В Україні неузгоджені позиції гілок влади щодо реформування системи соціального захисту населення. Так, Верховна Рада України приймає закони, в яких визначені розміри соціальної допомоги по відношенню до мінімальної заробітної плати. Кабінет Міністрів України в умовах дефіциту фінансових ресурсів держави зменшує розміри виплат у кілька разів.

Ще одним недоліком системи соціального захисту є те, що критерій нарахування соціальної допомоги сім’ям з дітьми не узгоджений з критерієм, який використовують в іншому законодавстві, тобто спирається на мінімальну зарплату, натомість стандарти доходу в інших нормативно – правових актах на прожитковий мінімум.

Система соціального захисту населення в зарубіжних країнах спрямована на допомогу суспільства у тих випадках, коли особа чи родина не має власних можливостей подолати економічну і фінансову скруту. Законодавчо закріплена необхідність орієнтації на їхні власні можливості, на збільшення доходів за рахунок власної праці чи використання наявної нерухомості кожної родини, що претендує на матеріальну допомогу суспільства. Поєднуючи це з фактичною перевіркою реально рівня життя, можна вирішити дві проблеми соціального захисту перехідного періоду: формування суспільної поведінки, яка відповідає засадам ринкової економіки системи: зменшення тиску соціальних видатків на бюджет.

На основі проведеного теоретичного дослідження проблем соціального захисту населення та аналізу практики фінансування окремих його програм, можна перечислити такі рекомендації щодо удосконалення системи соціального захисту населення України:

1. Необхідність узгодження позицій різних гілок влади при прийнятті законів соціального страхування виваженість реальних можливостей бюджету.

2. Реальність прийняття програм соціального захисту. Доцільніше було б призначати допомогу на кожну дитину, незалежно від того, працюють батьки чи ні.

3. Реальність прийняття програм соціального захисту населення. Держава не має права обіцяти населенню неможливого. Прийняттю соціальної програми має передувати розробка проектів фінансового, матеріального, організаційного і кадрового забезпечення.

4. Максимальна демократизація системи соціального захисту, зниження ролі центральних державних структур і перенесення акцентів на місцеві органи влади. Вважаємо більш доцільним зосереджувати кошти на фінансування програм соціального захисту населення у місцевих бюджетах. Запроваджений з 1 січня 2002 року порядок передачі субвенцій з державного бюджету у місцеві бюджети на фінансування соціального захисту населення ускладнює взаємозв’язки між бюджетами і означає в кінцевому результаті концентрацію коштів і влади на загальнодержавному рівні.

5. Потрібно приділяти увагу економічним фондам, бо від обсягу валового внутрішнього продукту, стану економіки залежить наповненість дохідної частини бюджетів державних цільових фондів та їх фінансова стабільність. Надавати перевагу фондам соціального призначення, що позитивно характеризуватиме роль держави у забезпеченні соціального захисту населення в умовах ринкових трансформацій.

6. Інтеграція, оптимальне поєднання застосування в системі соціального захисту страхових підходів, механізмів соціальної підтримки, які спрямовані на окрему групу населення, а враховують сукупність суспільних інтересів.

7. Проведення кардинального реформування системи соціального захисту населення у напрямі визначення категорійності видів соціальної допомоги і заміни пільг на грошову допомогу.

8. Чіткість, доступність і зрозумілість діючої системи для отримувачів різних видів соціальної допомоги, поступове скорочення кількості допомог та спрощення механізмів їх надання.

9. Значне підвищення наукової обґрунтованості рішень щодо соціального захисту населення та створення комплексного нормативного забезпечення.

10 Уведення практики перевірки фактичного рівня життя і наявних джерел доходу тих родин, що звертаються за допомогою. Провадити її треба за умови уніфікації процедур обробки заяв від населення на отримання допомоги.

11. Перегляду єдиного критерію нарахування всіх видів соціальної допомоги, наприклад, прожиткового мінімуму. До сукупного доходу сім’ї необхідно врахувати пільги, надані окремим членам родини. Вони мають свою вартість, яку треба врахувати при призначенні права на отримання певної допомоги.

12. Упорядкування Закону «Про соціальну допомогу сім’ям з дітьми». Закон має передбачати одну головну допомогу, яку варто доповнювати адресною соціальною. Мінімальна виплата має бути встановлена на рівні вищому, ніж нинішній.

Новий 2005-й рік українське суспільство зустрічає з великими сподіваннями на те , що в житті держави та кожного її громадянина відбудуться лише позитивні зміни. Наші надії базуються на тому, що примноживши досягнення попередніх років, новий Президент, новий Уряд нададуть вітчизняній економіці ще більшого прискорення, результатом якого стане відчутне зростання добробуту народу.

Головним критерієм ефективного господарювання є рівень суспільного добробуту та соціально забезпечення значної частини громадян, яких держава взяла під свою опіку – це ветерани, пенсіонери, інваліди, діти-сироти. Насамперед, ці люди очікують від активізації соціальної політики не лише збереження досягнутого рівня соціальних виплат, але й значного їх підвищення.

Турботу держави мають відчути й бездомні громадяни та особи, яких звільнено з місць позбавлення волі. Про це йдеться в указі Президента України, яким він уніс зміни до положення про Міністерство праці та соціальної політики. Відповідно до них, Мінпраці має зайнятися соціальною адаптацією викинутих на узбіччя життя людей, працевлаштувати їх, а також створювати для них тимчасові притулки, де буде забезпечено належне медичне обслуговування.

Сподівання ж працездатного населення пов’язані зі збільшенням кількості робочих місць, своєчасним отриманням гідного заробітку, зростанням трудових доходів. І всі ми, без винятку, прагнемо жити в мирі та спокої, примножувати плідною працею та знаннями могутність нашої Вітчизни, зміцнювати суспільну злагоду.

Український народ обрав новий шлях розвитку країни. Це шлях побудови прозорої, демократичної та ефективної влади, яка підконтрольна суспільству. Реалізація задекларованої стратегії

радикальних політичних та соціально-економічних змін потребуватиме насамперед чіткої взаємодії законодавчої та виконавчої гілок влади, посилення ролі місцевого самоврядування.

Література

1. Бюджетний кодекс України. Затверджений ВРУ 21.06.2001р. №2542-ІІІ //Офіційний вісник України. – К., 2001. №29.

2. Єременко І. Матеріальне забезпечення у зв’язку з вагітністю і пологами. // Вісник податкової служби України, 2004. - № 11. С.62-64.

3. Єременко І. Фінансування соціальної допомоги // Праця і зарплата № 10 (350).- березень 2003.

4. Закон України “Про внесення змін до деяких законів України з питань загальнообов’язкового страхування” №2980-ІІІ від 17.01.2002 року.

5. Закон України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, №2017-ІІ від 5 жовтня 2000 року.

6. Закон України “Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист” №2011 від 20.12.1991р.

7. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» №2334-ІІІ від 22 березня 2001 року.

8. Закон України «Про державний бюджет на 2000 р.»//Фінанси України – 2000 №5.

9. Закон України «Про державний бюджет на 2001 р.» №2120-ІІІ від 07.12.2000р.//Офіційний вісник України – К., 2000.-№52.

10. Закон України «Про державний бюджет на 2002р.»//Голос України – 2002 №6 (11 січня).

11. Закон України «Про державний бюджет на 2003р.» від 26.12.2002 №380 // ВВР, 2003р.

12. Закон України «Про державний бюджет на 2004р.» від 27.11.2003р. №1344 // ВВР, 2004р.

13. Закон України «Про державний бюджет на 2004р.»//Голос України №233-234 (3233-3234) 09.12.2003р.

14. Закон України «Про державний бюджет на 2005р.» від 23.12.2004р. №2285 // ВВР, 2005р.

15. Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» №2811-XII від 21.11.1992 року.

16. Закон України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» №2334 – ІІІ від 16 листопада 2000 року.

17. Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям » №1768 – ІІІ від 1 червня 2000року.

18. Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України» №876 від 21.03.1991р.//Відомості Верховної Ради України. – 1991.-№16.

19. Закон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку» Відомості Верховної Ради (із змінами, внесеними згідно із Законом №608/96-ВР від 17.12.1996, ВВР, 1997, №8 ст. 62).

20. Закон України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» від 24.03.1998 року (із змінами № 662-IV (662-15)) від 03.04.2003року ВВР 2003 №27 ст. 209.

21. Закон України «Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист» №64/97 – ВР від 12.12.1997р. ВВР, 1997 №12 ст.103.

22. Закон України «Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист» із змінами №662/ІV (662/15) від 03.04.2003р. № 27 ст.209.

23. Закон України «Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист» №533/97 – ВР від 18.09.1997р., ВВР, 1997р. №45 ст.288.

24. Конституція України. Затверджена ВРУ 25.06.1996 №254/96-ВР// відомості ВРУ. – 1996.-№30.

25. Мальчик М.В. Реформування державної допомоги сім’ям з дітьми в аспекті боротьби з бідністю // Збірник наукових праць «Економіка: проблеми теорії та практики». Випуск 154.- Дніпропетровськ: ДНУ, 2002 – С.35-44.

26. Могілевцев М. Системи соціального захисту в зарубіжних країнах. // Соціальний захист. – 1999р. №5 – С.55-59.

27. Надточій Б. Фінансове забезпечення соціального захисту населення // Фінанси України – 2001 - №6 – С. 87-96

28. Онишко П. Державні механізми, регулювання соціального захисту населення // Фінансовий консультант – 2001 - № 21-22. – С. 94-97.

29. Планові та фактичні дані по Борщівському управління праці та соціального захисту населення.

30. Плохотнюк Г.К.//Соціальний захист. Випуск 101.- Київ 2005р. С. 2-4.

31. Плохотнюк Г.К.//Соціальний захист. Випуск 101.- Київ. січень 2005р. С. 7-8.

32. Плохотнюк Г.К.//Соціальний захист. Випуск 104.- Київ 2005р. С. 14-16.

33. Плохотнюк Г.К.//Соціальний захист. Випуск 91.- Київ. березень 2004р. С. 3-7.

34. Плохотнюк Г.К.//Соціальний захист. Випуск 93.- Київ. травень 2004р. С. 38-42.

35. Плохотнюк Г.К.//Соціальний захист. Випуск 99.- Київ. листопад 2004р. С. 3-5.

36. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку призначення державної допомоги сім’ям з дітьми” №1751 від 27.12.2001 року (Із змінами внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів №343 від 16.03.2002 року).

37. Постанова Кабінету Міністрів України “Про розміри державної допомоги сім’ям з дітьми у 2001 році”, №14 від 12.01.2001 рік.

38. Постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998р. №1156» від 15.05.2003р., №702.

39. Постанова Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо подальшого вдосконалення надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого) палива» від 22.09.1997р., №1050.

40. Постанова Кабінету Міністрів України «Про розмір витрат на виплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого) палива у разі надання житлової субсидії», від 04.02.1998р., №119.

41. Постанова Кабінету Міністрів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 16.02.2004р., №94.

42. Постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року №256 «Про затвердження порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів на виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету».

43. Прес-реліз до постанови Кабінету Міністрів України від 21.04.2005р. № 315 «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім’ям з дітьми».

44. Про затвердження методики обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допомоги // нормативні акти – 2002 №7 (104).

45. Про затвердження методики обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допомоги // Галицькі контракти.-1997р.- №150.

46. Про затвердження прожиткового мінімуму на 2003 рік: Державний бюджет на 2003 рік. Урядовий кур’єр, № 164, 11.11.2002р.

47. Семигіна Т. Формування громадської думки щодо соціальних питань. // соціальна політика, соціальна робота. – 2000 №2 – С.84-102.

48. Сергієнко О. Соціальна політика в сучасному світі та в Україні. Україна // Аспекти праці – 2002 - №1 – С. 31-35.

49. Шевчук П.І. // Соціальна політика. Львів: Світ, 2003.-С.169-196.

50. Шевчук П.І. // Соціальна політика. Львів: Світ, 2003.-С.235-253.

ДОДАТОК

Інформація про соціальні гарантії сім’ям з дітьми та малозабезпеченим сім’ям

Закон України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» від 16 листопада 2000 року №2109-ІІІ

Статтею 57 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» встановлено на 2005 рік розрахунковий розмір, що застосовується при визначенні розмірів державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» у сумі 150,00грн.

Виходячи з цього розрахункового розміру (150,00 грн.), розмір державної соціальної допомоги складає:

- інвалідам з дитинства І групи - 100 відсотків (100%*150.00 грн.=150,00 грн.);

- інвалідам з дитинства II групи - 70 відсотків (70%* 150,00 грн.=105,00 грн.);

- інвалідам з дитинства III групи - 50 відсотків (50%* 150.00 грн.=75,00 грн. );

- на дітей - інвалідів віком до 18 років-70 відсотків (70%* 150,00 грн.=105,00 грн.).

Розмір надбавки на догляд становить:

- за інвалідом з дитинства І групи - 50 відсотків (50%* 150,00 грн=75,00 грн.);

- за дитиною - інвалідом віком до 6 років - 30 відсотків (30%* 150,00 грн.=45,00 грн.).

- за дитиною - інвалідом віком від 6 до 18 років - 50 відсотків (50%* 150,00 грн.=75,00 грн.).

При цьому надбавка на догляд призначається одинокій матері (одинокому батьку) незалежно від факту роботи і середньомісячного сукупного доходу сім'ї, в якій виховується дитина-інвалід, надбавка на догляд, що призначається в інших випадках призначається за умови, якщо середньомісячний сукупний дохід сім'ї, в якій виховується дитина - інвалід, за попередні 6 місяців не перевищує прожиткового мінімуму на сім'ю, розрахованого відповідно до ст. 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» затверджено на 2005 рік прожитковий мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 382 гривні, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:

- дітей віком до 6 років - 335 грн.;

- дітей віком від 6 до 18 років -422 грн.;

- працездатних осіб - 409 грн.;

- осіб, які втратили працездатність - 300 грн.

содержание   ..  796  797  798   ..