Шляхи вдосконалення аналізу звітних даних поданих до саморегулювальної організації

Зміст

Вступ

Розділ 1. Розвиток та саморегулювання СРО в Україні

1.1 Теоретичні аспекти саморегулювання на фінансовому ринку

1.2 Правові засади створення та діяльності СРО на фінансовому ринку України

1.3 Функції СРО та їх значення для ринку

Розділ 2. Аналіз звітності учасників СРО

2.1 Порівняльний аналіз діяльності різних сегментів фінансового ринку (ПФТС, ПАРД, УАІБ, АУБ, СЛОУ, ВАКСУ)

2.2 Економічні показники звітних даних КУА

2.3 Напрямки аналітичної обробки звітності

2.4 Діяльність УАІБ у сфері розвитку законодавства

Розділ 3. Шляхи вдосконалення аналізу звітних даних поданих до СРО

3.1 Економічні шляхи

3.2 Правові шляхи

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Актуальність теми.

При всій різноманітності цілей і інтересів держави й саморегулювальних професійних об'єднань, вони збігаються в прагненні розвивати ринок послуг і сприяти зростанню його ефективності, у першу чергу, шляхом підвищення якості роботи членів саморегулювальних організацій.

Питання про саморегулювальні організації (СРО) здобуває особливу актуальність у контексті довгострокових завдань, що стоять перед Україною: розвиток громадянського суспільства й модернізація інститутів державної влади - скасування зайвих функцій і повноважень останньої. СРО можуть розглядається як важливий елемент громадянського суспільства, здатний багато традиційні (для України) державні повноваження брати на себе.

Там, де механізми саморегулювання досить розвинений, держава орієнтується на регулювання суспільних відносин з метою захисту приватного інтересу, розосередження суспільної влади, формування захисних механізмів саморегулювання й відновлення ефективності старих. Цьому слугує, по-перше, природнє формування й законодавче оформлення захисних механізмів суспільства (профспілки, союзи підприємців, споживчі товариств, рухи, партії); по-друге, державна політика демонополізації, підтримка плюралізму інтересів у суспільстві; по-третє, соціальна політика держави, націлена на захист окремих соціальних груп і в остаточному підсумку інтересів суспільства в цілому.

Законом громадянського суспільства, його основною рисою, є підпорядкування індивіда договірним усвідомленим і не нав'язаним з боку держави (статутним) відносинам, коли член співтовариства свідомо й добровільно накладає на себе послідовний ряд обмежень, пов'язаних з його існуванням.

Основними ознаками саморегулювання для бізнесу й професійної діяльності (аудит, оцінка, антикризове управління і т.д.) є створення й підтримка:

- по-перше, правил і стандартів професійної діяльності, ділової етики й практики відносин із клієнтами, включаючи санкції за їхнє порушення;

- по-друге, механізми позасудового вирішення спорів між членами такого об'єднання й споживачами;

- по-третє, механізми відшкодування збитку, заподіяного клієнтам.

Ці три ознаки відрізняють саморегулювання від інших форм діяльності професійних об'єднань.

Саморегулювання забезпечує найкращі результати саме в рамках дії відповідного законодавства, яке покликано виступати в ролі останнього важеля впливу в тих випадках, коли зусилля властиво саморегулювальної організації спрацьовують не повною мірою. Наявність внутрішніх стандартів якості роботи членів саморегулювальних організацій, вимоги яких, як правило, не нижче, а вище тих, які пред'являються державою, значно підвищує конкурентоспроможність членів саморегулювальних організацій на ринку.

Таким чином, саморегулювальні організації стають найважливішими елементами формованої системи організації підприємницької й професійної діяльності.

Закріплення права на об'єднання підприємців і професіоналів у саморегулювальні організації й впровадження загальних вимог до таких організацій на рівні закону є вкрай необхідним, тому що з одного боку, припускає можливість заміщення державного регулювання саморегулюванням, а з іншого враховує, що учасник ринку й будь-який вихідний на ринок суб'єкт повинні, приймаючи участь у саморегулювальній організації, керуватися стандартами її діяльності й підкорятися контрольним і наглядовим заходам для їхнього дотримання, що вживаються із її боку, і в остаточному підсумку політика діяльності саморегулювальної організації виробляється при його особистій участі.

Мета дослідження

Головною метою, поставленою у магістерській роботі, є теоретичне та практичне узагальнення питань діяльності саморегулювальних організацій, правового боку та економічного. Аналіз створення, розвитку та діяльності СРО та перспективи подальшого розвитку та функціонування на фінансовому ринку.

Для здійснення мети необхідно вирішити такі задачі:

· визначити роль і місце саморегулювальних організацій на фінансовому ринку;

· охарактеризувати проблеми створення і розвитку СРО;

· проаналізувати діяльність СРО на фінансовому ринку України;

· запропонувати шляхи вдосконалення аналізу звітних даних поданих до СРО.

Предмет дослідження

Предметом дослідження магістерської роботи є саморегулювальні організації на ринку України.

Методика та методологія дослідження

При вивченні даної теми використовувалися такі методи, як:

· порівняльний аналіз;

· метод статистичної обробки інформації;

· метод аналітичної обробки звітності;

· нормативний метод.

Магістерська робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаної літератури.

У першому розділі висвітлено теоретичні питання теми. Розглядаються теоретичні аспекти саморегулювання на фінансовому ринку, основні функції та роль, яку вони виконують на фінансовому ринку України.

У другому розділі розглядаються аналіз звітності учасників СРО, проведено порівняльний аналіз діяльності різних сегментів фінансового ринку, проаналізовано економічні показники звітних даних КУА, напрямки аналітичної обробки звітності та діяльність УАІБ у сфері розвитку законодавства.

У третьому розділі запропоновано шляхи вдосконалення аналізу звітних даних поданих до СРО за економічними напрямками розвитку СРО та оптимізацію правової бази.

Джерелами для написання роботи були закони України, нормативні акти, монографії, підручники, публікації в періодичній пресі, звітні матеріали Української Асоціації Інвестиційного Бізнесу та Державної Комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Розділ 1. Розвиток та саморегулювання СРО в Україні

1.1 Теоретичні аспекти саморегулювання на фінансовому ринку

Саморегулювальна організація - добровільне об'єднання професійних учасників ринку цінних паперів, функціонуюче на засадах некомерційної організації.

Саморегулювальна організація засновується професійними учасниками ринку цінних паперів для забезпечення умов їх діяльності, дотримання стандартів професійної етики на ринку цінних паперів, захисту інтересів власників цінних паперів і інших клієнтів професійних учасників ринку цінних паперів, що є членами саморегулювальної організації, встановлення правил і стандартів проведення операцій із цінними паперами, що забезпечують ефективну діяльність на ринку цінних паперів.

Статус саморегулювальної організації надається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія) тим організаціям та об'єднанням, які мають достатньо ресурсів для виконання статутних зобов'язань (достатня кількість кваліфікованих спеціалістів, комп'ютерного обладнання, засобів зв'язку, грошових коштів на здійснення контролю за діяльністю своїх членів, яка має відповідати законодавству України та інше) саморегулювальної організації щодо розробки та впровадження правил, стандартів та вимог до здійснення операцій на фондовому ринку, сертифікації фахівців фондового ринку, надання ліцензій особам, які здійснюють професійну діяльність на фондовому ринку у випадку делегування таких повноважень, збору, узагальнення та аналітичної обробки статистичної інформації про професійну діяльність на фондовому ринку, впровадження кодексів поведінки, регламентів та правил здійснення операцій з цінними паперами, забезпечення своєчасного інформування учасників про зміни внутрішніх процедур, правил діяльності та законодавства про цінні папери, та всі зміни, що вносяться до нього. Якщо Комісією буде визначено, що СРО не має достатньо ресурсів для виконання статутних зобов'язань, то Комісія позбавляє об'єднання статуту СРО.

Об'єднання, яке одержало статус саморегулювальної організації, може створити торговельно-інформаційні системи, в яких воно є єдиним засновником. [19, c.250].

Метою заснування саморегулівної організації є:

1) забезпечення високого професійного рівня діяльності учасників ринку цінних паперів;

2) представництво учасників саморегулювальної організації та захист їх професійних інтересів;

3) професійна підготовка та підвищення кваліфікації фахівців - учасників саморегулювальної організації, уповноважених здійснювати операції з цінними паперами;

4) інформування своїх учасників стосовно законодавства про цінні папери та про всі зміни, що вносяться до нього;

5) розроблення та контроль за дотриманням норм та правил поведінки, регламентів, правил здійснення операцій з цінними паперами, вимог до професійної кваліфікації фахівців - учасників саморегулювальної організації, уповноважених здійснювати операції з цінними паперами, та інших документів, передбачених законодавством;

6) впровадження ефективних механізмів розв'язання спорів між учасниками саморегулівної організації і учасниками саморегулювальної організації та їх клієнтами;

7) розроблення та впровадження заходів щодо захисту клієнтів учасників саморегулівної організації та інших інвесторів, а також додержання етичних норм та правил поведінки учасників саморегулівної організації у їх взаєминах з клієнтами.

Професійні учасники ринку цінних паперів об'єднуються в саморегулювальної організації за видами професійної діяльності. Кожний учасник ринку цінних паперів може входити до складу кількох саморегулівних організацій згідно з функціями, які він виконує відповідно до ліцензії, або бути учасником однієї саморегулівної організації у разі, коли її правила стосуються всіх функцій (видів діяльності), які він може виконувати відповідно до ліцензії.

Установчі документи і правила саморегулювальної організації повинні бути спрямовані на створення відкритого й упорядкованого ринку цінних паперів, забезпечення гідної поведінки його учасників і належного балансу між інтересами учасників організації та громадськості. Установчі документи саморегулювальної організації повинні відповідати вимогам установленим чинним законодавством для об'єднань юридичних осіб та погоджені з Антимонопольним комітетом України.

Саморегулівні організації не повинні передбачати у своїх документах положення, які породжують:

а) дискримінацію прав учасників організації або їх клієнтів;

б) безпідставне обмеження на вступ до організації та вихід з неї;

в) обмеження, що безпідставно перешкоджають розвитку конкуренції між її учасниками.

Установчі документи саморегулівної організації повинні містити:

а) положення про порядок призначення (обрання) і звільнення її керівників та їх функціональні обов'язки;

б) положення про порядок обрання та функціонування її виконавчого органу і його компетенцію.

Правила саморегулівної організації повинні передбачати нормативи достатності власних коштів при здійсненні операцій з цінними паперами як одну з умов вступу до саморегулівної організації. Ці нормативи не можуть бути нижчими, ніж встановлені Комісією. До всіх учасників конкретної саморегулівної організації мають застосовуватися однакові нормативи достатності власних коштів.

Правила саморегулівної організації повинні містити вимоги щодо забезпечення відкритості інформації її учасників для перевірок, які проводяться за ініціативою саморегулівної організації, здійснення контролю з боку саморегулівної організації із застосуванням санкцій та здійсненням інших заходів. Правилами саморегулівної організації мають бути передбачені санкції, що застосовуються цією організацією до свого учасника у разі недотримання або порушення ним вимог правил саморегулівної організації, а саме: попередження; штраф (якщо це передбачено договорами); тимчасове припинення участі в саморегулівній організації; виключення з її складу.

Санкції, що застосовуються до учасника саморегулівної організації, повинні відповідати характеру порушення. В цих документах також має бути передбачено, що перед застосуванням санкцій саморегулівна організація має проінформувати учасника про такий намір, надати йому можливість дати відповідні пояснення, навести виправдувальні докази тощо. Саморегулівна організація може звернутися до Комісії з пропозицією щодо накладання санкцій або з проханням призупинити або анулювати ліцензію на провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів. [19, c.279].

1.2 Правові засади створення та діяльності СРО на фінансовому ринку України

Саморегулівними організаціями (selfregulatory organizations) у світовій практиці визнають підприємницькі асоціації, добровільні об’єднання, які встановлюють для своїх членів формальні правила у веденні бізнесу. Якщо звернутися до довідника будь-якої країни, обов’язково знайдемо одну чи кілька асоціацій інвестиційних інститутів, які діють у національному масштабі й визнані державою як основні представники професійного співтовариства у світі цінних паперів.

За такого визнання держава, так би мовити, віддає частину своїх функцій з нагляду й регулювання ринку, щоб професійні оператори ринку цінних паперів самі встановлювали для себе правила гри та здійснювали контроль за їх виконанням, маючи на увазі, що цей контроль (за обсягом та якістю) значно результативніший за наглядову діяльність, обмежену державою.

В одних країнах (передусім у Великій Британії) ринок більшою мірою саморегулюється, ніж перебуває під контрольним впливом держави. Натомість, в інших країнах моделі регулювання ринку цінних паперів передбачають жорсткість державних наказів і значно меншу активність професійних учасників у встановленні й контролі правил на ринку.

Саморегулівні організації (СРО) — це не лише вироблення загальних правил гри або захист інтересів. Це й досі нерідко відокремлений ринок, доступ на який обмежений вимогами щодо професіоналізму й етики, обсягу торгівлі й капіталу тощо. Тобто створення саморегулівної організації — це зазвичай торгова угода (не випадково, наприклад, за законодавством США фондова біржа також вважається саморегулівною організацією, до того ж вона виконує функції спільного встановлення професіоналами правил гри та контролю за їх виконанням).

Отже, основними ознаками саморегулівних організацій є:

- добровільне об’єднання;

- членство — професійні учасники ринку цінних паперів;

- функції — саморегулювання, встановлення формальних правил ведення бізнесу;

- відносини з державою — держава передає їм частину своїх функцій.

Вирізняють такі види саморегулівних організацій:

Міжнародні організації (наприклад, Federation International des Bourses de Valeurs — Міжнародна організація фондових бірж).

Національні організації. Як правило, в кожній країні є саморегулівні організації, які претендують на презентацію інтересів усього професійного світу, пов’язаного з ринком цінних паперів тієї чи іншої країни. Наприклад, у США це National Association of Securities Dealers (NASD) — Національна асоціація дилерів з цінних паперів (хоча діють також інші організації), у Японії — Japan Securities Dealers Association (Японська асоціація інвестиційних дилерів) тощо.

За наявності відносно замкнутих регіональних ринків цінних паперів можна, відповідно, засновувати регіональні саморегулівні організації.

Класифікацію саморегулівних організацій залежно від учасників ринку цінних паперів, що їх створили, наведено на рис. 1.

В Україні підготовка до створення системи СРО почалася від моменту ухвалення Закону «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» № 448/96. У ст. 1 закону зазначено, що саморегулівна організація — добровільне об’єднання професійних учасників ринку цінних паперів, яке не має на меті одержання прибутку, створене з метою захисту інтересів своїх членів, інтересів власників цінних паперів та інших учасників ринку цінних паперів і зареєстроване Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Рис. 1. Види саморегулівних організацій.

Відповідно до ст. 17 цього закону ДКЦПФР та інші державні органи, що здійснюють регулювання діяльності ринку цінних паперів, можуть делегувати СРО свої повноваження щодо:

- розроблення й упровадження правил, стандартів та вимог під час здійснення операцій на фондовому ринку;

- сертифікації фахівців фондового ринку;

- видання дозволів (ліцензій) особам, які здійснюють діяльність на фондовому ринку;

- збирання, узагальнення аналітичної обробки статистичної інформації про професійну діяльність на фондовому ринку;

- інші функції, які не суперечать чинному законодавству.

Порядок створення й діяльність СРО і порядок здійснення державного регулювання та контролю за їхньою діяльністю визначає «Положення про саморегулівну організацію ринку цінних паперів» від 11 листопада 1997 р. № 45.

Саморегулівна організація є безприбутковою організацією з правами юридичної особи, що здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, штампи та бланки зі своїм найменуванням.

Саморегулівна організація створюється в організаційно-правових формах, передбачених законодавством, діє на основі Статуту, установчого договору (якщо це передбачено для обраної організаційно-правової форми), а також правил цієї організації.

Статус саморегулівної організації можуть набути об’єднання професійних учасників ринку цінних паперів.

Статус СРО надається Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку тим організаціям та об’єднанням, які мають достатньо ресурсів для виконання статутних зобов’язань СРО щодо:

1) розроблення й упровадження правил, стандартів та вимог до здійснення операцій на фондовому ринку;

2) сертифікації фахівців фондового ринку, надання дозволів (ліцензій) особам, які здійснюють професійну діяльність на фондовому ринку у випадку делегування таких повноважень;

3) збору, узагальнення та аналітичного оброблення статистичної інформації про професійну діяльність на фондовому ринку;

4) впровадження кодексів поведінки, регламентів та правил здійснення операцій з цінними паперами;

5) забезпечення своєчасного інформування учасників про зміни внутрішніх процедур, правил діяльності та законодавства про цінні папери та всі зміни, що вносяться до нього.

Об’єднання, яке набуло статусу саморегулівної організації, може створити торговельно-інформаційні системи, в яких воно є єдиним засновником.

Метою заснування й діяльності саморегулівної організації є:

1) забезпечення високого професійного рівня діяльності учасників ринку цінних паперів;

2) представництво учасників саморегулівної організації та захист їхніх професійних інтересів;

3) професійна підготовка й підвищення кваліфікації фахівців — учасників саморегулівної організації, уповноважених здійснювати операції із цінними паперами;

4) інформування своїх учасників стосовно законодавства про цінні папери та про всі зміни, що вносяться до нього;

5) розроблення й контроль за дотриманням норм і правил поведінки, регламентів, правил здійснення операцій з цінними паперами, вимог до професійної кваліфікації фахівців — учасників саморегулівної організації, уповноважених здійснювати операції із цінними паперами, та інших документів, передбачених законодавством;

6) упровадження ефективних механізмів розв’язання спорів між учасниками саморегулівної організації й учасниками саморегулівної організації та їхніми клієнтами;

7) розроблення та вжиття заходів щодо захисту клієнтів учасників саморегулівної організації та інших інвесторів, а також дотримання етичних норм і правил поведінки учасників саморегулівної організації у їхніх взаєминах з клієнтами. [2].

Саморегулівна організація на підставі своїх установчих документів і правил та делегованих Комісією згідно зі ст. 17 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» повноважень має право:

- перевіряти діяльність своїх учасників у порядку, узгодженому з Комісією;

- контролювати дотримання своїми учасниками законодавства, прийнятих саморегулівною організацією правил і вимог під час здійснення професійної діяльності та угод (операцій) із цінними паперами;

- презентувати інтереси своїх учасників у Комісії;

- збирати, узагальнювати й аналітично обробляти статистичну інформацію про професійну діяльність на ринку цінних паперів;

- розробляти й упроваджувати відповідно до законодавства стандарти та вимоги до здійснення операцій на фондовому ринку, професійної діяльності та операцій із цінними паперами своїми учасниками, вдосконалювати механізм обігу цінних паперів, ведення обліку та звітності стосовно операцій із цінними паперами;

- відповідно до кваліфікаційних вимог Комісії розробляти навчальні програми та плани, готувати фахівців для здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів, визначати їхню кваліфікацію та проводити сертифікацію фахівців ринку цінних паперів;

- надавати дозволи (свідоцтва) особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів.

СРО можна розглядати також як своєрідні «клуби за інтересами». Так, згідно з п. 6 Положення про саморегулівну організацію ринку цінних паперів, професійні учасники ринку цінних паперів можуть об’єднуватися в СРО за видами професійної діяльності. Кожен учасник ринку цінних паперів може входити до складу кількох СРО відповідно до видів діяльності, які він здійснює, або бути учасником однієї СРО у разі, якщо її правила стосуються тих видів діяльності, які учасник ринку цінних паперів може здійснювати відповідно до виданого йому дозволу (ліцензії).

Проте за умов недостатнього розвитку фондового ринку в Україні створення СРО як добровільних об’єднань професійних учасників ринку цінних паперів не мало достатніх перспектив. Тому з метою активізації вступу учасників ринку цінних паперів до СРО ДКЦПФР ухвалила Рішення № 17 від 17.07.1997 р. «Про членство професійних учасників ринку цінних паперів у сертифікованих ДКЦПФР об’єднаннях» (Зі змінами, внесеними згідно з Рішенням ДКЦПФР № 23 від 29.08.1997). Згідно з цим Рішенням професійні учасники ринку цінних паперів, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів згідно зі ст. 4 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» та які мають дозвіл (ліцензію) на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів, зобов’язані бути членами щонайменше одного сертифікованого ДКЦПФР як СРО об’єднання професійних учасників ринку цінних паперів відповідно до виду діяльності, яку ці професійні учасники здійснюють згідно з наданими дозволами (ліцензіями). Учасники ринку, котрі здійснюють зазначені види професійної діяльності, зобов’язані вступити до СРО не пізніше двох місяців від моменту отримання відповідного дозволу (ліцензії). У разі виходу з членів СРО особи, що здійснює відповідний вид професійної діяльності на ринку цінних паперів, вона має не пізніше місяця вступити до іншої СРО. Недотримання особою вимоги щодо обов’язкового членства в СРО є підставою для анулювання відповідного дозволу (ліцензії) на право професійної діяльності на ринку цінних паперів. Це Рішення набуло чинності з 1 січня 1998 р. [2].

На 1 січня 2003 p. в Україні ДКЦПФР зареєстровано і здійснюють діяльність 11 СРО, серед яких — 5 бірж, 4 асоціації та 2 торговельно-інформаційні системи:

1. Асоціація «Перша фондова торговельна система (ПФТС)»;

2. Асоціація «Південноукраїнська торговельно-інформаційна система»;

3. Асоціація учасників фондового ринку України (АУФРУ);

4. Донецька фондова біржа (ДФБ);

5. Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ);

6. Придніпровська фондова біржа (ПФБ);

7. Професійна асоціація реєстраторів та депозитаріїв (ПАРД);

8. Українська асоціація інвестиційного бізнесу (УАІБ);

9. Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ);

10. Українська фондова біржа (УФБ);

11. Українська асоціація торговців цінними паперами (УАТЦП).

Членами СРО є 1414 професійних учасників ринку цінних паперів. Кількість членів СРО за видами впродовж 2002 р. відображено у табл.1.

Таблиця 1.

Кількість членів саморегулівних організацій в Україні.

1.3 Функції СРО та їх значення для ринку

Саморегулівна організація відповідно до покладених на неї завдань:

- встановлює правила, стандарти та вимоги до здійснення діяльності членів саморегулівної організації, які б захищали інтереси інвесторів та були спрямовані на попередження правопорушень. При цьому рівень вимог, викладених у правилах та стандартах, повинен бути не нижче рівня вимог, встановлених чиним законодавством, нормативно-правовими актами та іншими документами органів, які здійснюють державне регулювання та контроль за діяльністю саморегулівних організацій;

- здійснює постійний контроль за дотриманням членами саморегулівних організацій правил, стандартів, вимог, які встановлені саморегулівною організацією;

- здійснюють послідовну політику серед членів саморегулівної організації згідно з цілями, що визначені законодавством, нормативно-правовими актами Комісії та правилами саморегулівної організації, яка забезпечує наявність внутрішнього контролю у членів саморегулівних організацій;

- сприяє органам державного регулювання у контролі за ринком цінних паперів;

- у відповідності з встановленими кваліфікаційними вимогами розробляє учбові програми та плани, визначає навчальні заклади, які здійснюють підготовку та перепідготовку керівників та фахівців установ, що здійснюють професійну діяльність на фондовому ринку, та укладає з ними угоди;

- накладає санкції та застосовує заходи впливу на своїх членів, які порушують вимоги чинного законодавства, нормативно-правові акти, статут та внутрішні документи саморегулівних організацій;

- інформує Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку про виявлені порушення чинного законодавства з боку своїх членів та клієнтів;

- звертається до суду від свого імені або від імені своїх членів щодо захисту прав клієнтів членів саморегулівних організацій або прав членів, яким було завдано збитки чи шкоду несумлінними діями клієнтів або державними органами при здійсненні професійної діяльності на фондовому ринку;

- надає до органів державної влади пропозиції щодо удосконалення законодавства України, а також аналізує практику реалізації вимог чинного законодавства України. [25, c.193].

Відповідно до вимог законодавства або у разі делегування державними органами, що здійснюють регулювання фондового ринку відповідних повноважень, саморегулівна організація може здійснювати:

- збір, узагальнення та аналітичну обробку інформації про професійну діяльність на фондовому ринку з дотриманням вимог чинного законодавства щодо збору, використання, розповсюдження та зберігання інформації з обмеженим доступом та інформації, яка може завдати шкоди саморегулівній організації, її членам та учасникам ринку цінних паперів;

- подання клопотань на отримання ліцензій особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, а також звертається з поданням про анулювання ліцензії на проведення професійної діяльності на ринку цінних паперів тим членам саморегулівної організації, які порушують вимоги чинного законодавства;

- сертифікацію фахівців ринку цінних паперів відповідно до напряму діяльності саморегулівної організації, а також виходити з поданням до державних органів про скасування сертифікації тим фахівцям ринку цінних паперів, які постійно порушують вимоги діючого законодавства.

Державні органи виконавчої влади, які здійснюють регуляторні функції щодо професійних учасників ринку цінних паперів в Україні, в межах компетенції, визначеною чинним законодавством, можуть здійснювати контрольні повноваження, а саме:

- скасовувати державну реєстрацію та вилучати з державного реєстру саморегулівних організацій;

- накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення саморегулівною організацією законодавства, правил, стандартів;

- вимагати надання регулярної звітності у порядку, встановленому державними органами виконавчої влади;

- провадити перевірку діяльності саморегулівної організації;

- надавати саморегулівній організації обов'язкові до виконання розпорядження та вимагати звіт про їх виконання;

- порушувати питання про звільнення з посад керівників та фахівців саморегулівних організацій у разі виявлення у їх роботі особистої зацікавленості у вирішенні питань, що належать до компетенції саморегулівної організації та з метою захисту членів саморегулівних організацій, їх клієнтів, учасників ринку цінних паперів.

Розділ 2. Аналіз звітності учасників СРО

2.1 Порівняльний аналіз діяльності різних сегментів фінансового ринку (ПФТС, ПАРД, УАІБ, АУБ, СЛОУ, ВАКСУ)

Одними з найбільших за кількістю членів саморегулівними організаціями в Україні є Асоціація ПФТС та ПАРД, тому розглянемо детальніше функції та цілі цих організацій.

Асоціація ПФТС виконує функції саморегулівної організації на підставі рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Асоціація ПФТС нині налічує 148 членів.

Метою Асоціації ПФТС є:

- забезпечення високого професійного рівня діяльності учасників ринку цінних паперів;

- професійна підготовка та підвищення кваліфікації фахівців — учасників саморегулівної організації, уповноважених здійснювати операції з цінними паперами;

- інформування своїх учасників стосовно законодавства про цінні папери та про всі зміни, що вносяться до нього;

- розроблення й контроль за дотриманням норм і правил поведінки, регламентів, правил здійснення операцій із цінними паперами, вимог до професійної кваліфікації фахівців — учасників саморегулівної організації, уповноважених здійснювати операції з цінними паперами;

- упровадження ефективних механізмів розв’язання суперечок між учасниками саморегулівної організації й учасниками саморегулівної організації та їхніми клієнтами;

- розроблення, організація та розвиток електронної системи торгівлі;

- вироблення та контроль за дотриманням стандартів професійної етики;

- захист інтересів інвесторів;

- встановлення правил і стандартів проведення операцій із цінними паперами.

Асоціація володіє торговельно-інформаційною системою (TIC), що зареєстрована Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. До участі у торговельній системі допускаються лише члени Асоціації ПФТС.

Професійна асоціація реєстраторів та депозитаріїв (ПАРД) є добровільною недержавною некомерційною організацією, заснованою на засадах рівноправності, вільного волевиявлення й спільності інтересів своїх членів. Нині ПАРД об’єднує 312 професійних учасників.

Головними цілями ПАРД є:

- сприяння розвитку чесної конкуренції між суб’єктами ринку цінних паперів у сфері ведення реєстрів власників цінних паперів, обліку руху цінних паперів, депозитарної діяльності;

- інформаційна, методична і технічна підтримка членів ПАРД;

- здійснення представницьких функцій і захист інтересів членів асоціації у державних органах та інших установах, допомога цим органам і установам у розробленні законопроектів і проектів нормативних актів щодо ринку цінних паперів;

- розроблення і впровадження у діяльність членів ПАРД єдиних норм, стандартів і правил етичної й професійної поведінки на ринку цінних паперів;

- поширення принципів взаємної довіри, надійності, порядності й ділового партнерства у взаєминах як безпосередньо між членами ПАРД, так і між реєстраторами й депозитаріями (зберігачами) та їхніми партнерами (емітентами, власниками цінних паперів (депонентами), номінальними утримувачами, державними органами тощо);

- упровадження системи посередництва й розв’язання спорів, що можуть виникати між членами ПАРД або між її членами і третіми особами;

- вивчення й поширення передового міжнародного досвіду у царині діяльності реєстраторів і депозитаріїв, поглиблення міжнародної співпраці;

- сприяння підвищенню кваліфікації й професіоналізму персоналу, що здійснює реєстраторську та депозитарну діяльність.

З метою подальшого розвитку ринку цінних паперів в Україні ПАРД на цивілізованих засадах виконує такі функції:

- розроблення і впровадження єдиних технологічних стандартів, норм, вимог, правил і процедур, а також кодексів і правил етичної й професійної поведінки на ринку цінних паперів;

- інформування членів ПАРД та інших учасників ринку цінних паперів про чинне законодавство у галузі цінних паперів та поточні зміни в ньому;

- надання консультацій членам ПАРД та іншим учасникам ринку цінних паперів, розроблення і розповсюдження методичних матеріалів і рекомендацій з питань реєстраторської й депозитарної діяльності, інформування про зміни в законодавстві України, консультації та експертиза стосовно використання обчислювальної техніки і програмного забезпечення;

- проведення добровільної сертифікації програмного забезпечення операцій на фондовому ринку;

- розроблення навчальних планів і програм відповідно до кваліфікаційних вимог Державної Комісії з цінних паперів та фондового ринку, організація й координація підготовки фахівців, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, визначення кваліфікації цих осіб;

- співпраця і кооперування з іншими організаціями і об’єднаннями, які здійснюють діяльність на фондовому ринку, зокрема й міжнародними.

На фондовому ринку України за кількістю проданих цінних паперів провідну роль відіграє УФБ. Організацію українського ринку цінних паперів і створення необхідних умов для його функціонування прийняла на себе Українська фондова біржа (УФБ).

УФБ прийняла на себе організацію українського ринку цінних паперів і створення необхідних умов для його функціонування. На УФБ відповідно до чинного законодавства можуть випускатися і бути в обігу як державні, так і недержавні цінні папери, складаються касові угоди й угоди на певний строк.

Серед її акціонерів (усього їх біля 30) такі великі республіканські банки, як Укрінбанк, Агропомбанк, Укрсоцбанк, Агропромбанк "Україна", Ощадний банк України, регіональні банки в Одесі, Дніпропетровську, Харкові, Донецьку, Ужгороді, Криму.

Наразі УФБ створена у відповідності до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" і зареєстрована постановою Кабінету Міністрів України 29 жовтня 1991 р. Акціонерне товариство закритого типу, статутний фонд якого розподілений на 222 прості іменні акції, що розміщені виключно серед юридичних осіб. Відповідно до чинного законодавства України здійснює діяльність з організації торгівлі цінними паперами на підставі:

- Свідоцтва про реєстрацію фондової біржі від 10 червня 2001 р.

- Ліцензії на право здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів від 23 липня 2001 р.

- виданих Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. З червня 1998 р. має статус саморегулівної організації ринку цінних паперів.

- Кількість філій – 5.

- Провідна структура приватизаційних процесів. В 1993 р. виступила піонером грошової приватизації із застосуванням біржового механізму ціноутворення.

- Член Координаційної ради з питань функціонування ринку цінних паперів при Президентові України.

- Член Консультаційно-експертної ради при Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку.

- Член Виконавчого комітету Федерації Євро-Азіатських фондових бірж.

- Член Робочої групи з фондового ринку в Організації по економічній співпраці та розвитку (OECD).

- Член Робочої Групи з фондового ринку в Організації по економічній співпраці та розвитку (OECD). Основна функція УФБ в Організації - розробка пропозиції стосовно покращення практики розвитку фондових бірж новостворених фондових ринків країн Східної Європи та Центральної Азії.

- Член Ліги меценатів Українського товариства "Інтелект нації".

На УФБ відповідно до чинного законодавства можуть випускатися і бути в обігу як державні, так і недержавні цінні папери, складаються касові угоди й угоди на певний строк.

За підсумками діяльності УФБ протягом 2007 року біржовий обсяг торгів склав 84,79 млн. грн. (відповідний показник 2006 року – 239,4 млн. грн.). Зниження обсягів торгівлі в звітному році пояснюється суттєвим падінням активності на ринку корпоративних облігацій та зниженням більш ніж вдвічі обсягів торгівлі на ринку акцій.

Біржова інфраструктура.

Станом на кінець 2007 року інфраструктура членів УФБ представлена 100 учасниками, які водночас є членами саморегулівної організації УФБ. З початку поточного року зі складу членів СРО УФБ були виключені 26 торговців цінними паперами, увійшли до складу СРО ― 12. Члени СРО УФБ в структурному розрізі представлені 30 банківськими установами та 70 торговцями цінними паперами.

Біржовий список.

На кінець звітного періоду у біржовому списку налічуються цінні папери 52 емітентів, з них, цінні папери двох емітентів перебувають у біржовому реєстрі, решта, 50 емітентів, знаходиться у позалістинговому котируванні. Зменшення кількості лістингових цінних паперів пов’язане із введенням в дію нових нормативів лістингових вимог, які встановлені затвердженим ДКЦПФР Положенням про функціонування фондових бірж. Таким чином, на станом на кінець 2007 року в лістингу УФБ перебувають акції прості іменні ВАТ «Західенерго» і АКБ «Укрсоцбанк».

Українська Асоціація Інвестиційного Бізнесу (УАІБ) є добровільною, недержавною, некомерційною організацією, заснованою на засадах саморегулювання, рівноправності, вільного волевиявлення і спільності інтересів своїх членів. УАІБ заснована в квітні 1995 року і є однією з найстаріших професійних організацій учасників фондового ринку.

У жовтні 1997 року Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку надала УАІБ статус саморегулівної організації. З червня 2002 року ДКЦПФР рішенням № 158 від 02.06.02р. надала УАІБ статус СРО ринку цінних паперів, яка об'єднує компанії з управління активами.

На сьогодні це єдина в Україні саморегулівна недержавна організація, якій держава делегувала частку своїх повноважень, визначивши їх в Законі України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" та Положенні про діяльність СРО ринку цінних паперів, яка об”єднує компанії з управління активами, затвердженому рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 29.09.2004р. № 415.

Метою заснування та діяльності УАІБ є:

- забезпечення високого професійного рівня діяльності учасників ринку цінних паперів;

- представництво членів саморегулівної організації та захист їх професійних інтересів;

- професійна підготовка та підвищення кваліфікації фахівців членів саморегулівної організації;

- інформування своїх членів стосовно законодавства про цінні папери та змін, що вносяться до нього;

- розроблення та контроль за дотриманням норм та правил поведінки, регламентів, правил здійснення операцій з цінними паперами, вимог до професійної кваліфікації фахівців - членів саморегулівної організації та інших документів, передбачених чинним законодавством;

- упровадження ефективних механізмів розв’язання спорів між членами саморегулівної організації та між членами саморегулівної організації та їх клієнтами;

- розроблення та впровадження заходів щодо захисту клієнтів членів (учасників) саморегулівної організації та інших інвесторів, а також дотримання етичних норм та правил поведінки членів саморегулівної організації у їх взаєминах з клієнтами;

- вдосконалення нормативно – правової бази ринку цінних паперів;

- сприяння в організації фінансового моніторингу компаніями з управління активами у сфері запобігання та протидії запровадження в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.

УАІБ в процесі виконання своїх функцій, які вона реалізує на підставі своїх установчих документів, правил і положень має право:

- перевіряти діяльність своїх членів у порядку, погодженому з Комісією;

- контролювати дотримання своїми членами законодавства та прийнятих саморегулівною організацією правил і вимог;

- за згодою своїх членів представляти їх інтереси в Комісії та в інших державних органах;

- збирати, узагальнювати та аналітично обробляти статистичну інформацію;

- спільно з Комісією брати участь в роботі із сертифікації професійних учасників ринку цінних паперів – членів саморегулівної організації та контролю за дотриманням членами саморегулівної організації вимог чинного законодавства щодо кількості сертифікованих спеціалістів, необхідних для здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів;

- спільно з Комісією перевіряти діяльність своїх членів щодо дотримання членами саморегулівної організації вимог чинного законодавства з питань фінансового моніторингу;

- розробляти та запроваджувати відповідно до законодавства та цього Положення правила, стандарти та вимоги до порядку здійснення операцій на фондовому ринку. Правила, стандарти та вимоги підлягають погодженню з Комісією та у випадках передбачених законодавством, з Антимонопольним комітетом України;

- запроваджувати процедури розв’язання спорів щодо професійної діяльності на ринку цінних паперів;

- застосовувати санкції до своїх членів за порушення ними, встановлених УАІБ, правил, стандартів та вимог до здійснення операцій на фондовому ринку.

Членство в асоціації здійснюється на договірних засадах, при цьому засновники Асоціації не мають ні яких переваг перед іншими членами Асоціації. Порядок прийняття до Асоціації нових членів та припинення членства в Асоціації встановлюється внутрішніми документами УАІБ.

ВАТ "Київська міжнародна фондова біржа" є одним з провідних організаторів торгівлі на вітчизняному фондовому ринку. Торги на ВАТ "КМФБ " у відділенні неофіційного котирування проходять кожного робочого дня. Укладені угоди оформлюються біржовим контрактом встановленої форми.

За результатами торгів брокерські контори ВАТ "Київська міжнародна фондова біржа" безкоштовно отримують письмову інформацію про ціни, які склалися на цінні папери, що котируються на Біржі, та про обсяги укладених угод.

Біржовий збір становить 0,05 - 0,2 % в залежності від суми угоди.

У 2006 році у відділенні неофіційного котирування ВАТ "Київська міжнародна фондова біржа" було укладено 3305 угод з цінними паперами на загальну суму 430 мільйонів гривень. Переважну кількість угод було укладено з терміном виконання t + 1.

Саморегулівна організація ринку цінних паперів ВАТ "Київська міжнародна фондова біржа" (далі - СРО ВАТ "КМФБ") забезпечує представництво інтересів кожного з її учасників у наступних процедурах:

- прийняття, внесення поправок або відміна певного правила або положення про саморегулівну організацію;

- висунення кандидатів на керівні посади, вибори до органів управління та участь в управлінні справами саморегулівної організації;

- розподіл обгрунтованних виплат, відрахувань або інших витрат, що пов'язані з діяльністю СРО ВАТ "КМФБ", серед учасників саморегулівної організації.

СРО ВАТ "КМФБ":

- забезпечує захист від неправомірних діянь інших учасників СРО ВАТ "КМФБ";

- розробляє правила і стандарти здійснення професійної діяльності своїми учасниками та контролює їхнє дотримання;

- встановлює порядок оформлення та облік документів, що використовуються учасниками СРО ВАТ "КМФБ" під час операцій з цінними паперами;

- розробляє правила, що обмежують маніпулювання цінами під час проведення операцій з цінними паперами;

- здійснює контроль за виконанням санкцій і заходів, що застовуються відносно учасників СРО ВАТ "КМФБ".

Учасники СРО ВАТ "КМФБ" мають право:

- згідно установленого порядку приймати участь в роботі СРО ВАТ "КМФБ" та її органів, виступаючи як її повноправні члени;

- виступати з різноманітними пропозиціями та зауваженнями, що пов'язані з діяльністю СРО ВАТ "КМФБ", її органів та учасників;

- використовувати причасність до СРО в рекламних цілях згідно порядку встановленого Правлінням;

- звертатися до керівних органів СРО ВАТ "КМФБ" з різноманітними запитами, пов'язаними із виконанням СРО своїх цілей та завдання.

Учасники СРО ВАТ "КМФБ":

- мають право безкоштовно приймати участь у первинних торгах акціями приватизованних підприємств, що виставляються на продаж Фондом державного майна України (ФДМУ);

- звільняються від виплати разового абонемента спостерігача на первинних торгах ФДМУ;

- мають право на отримання інформації про цінні папери, які котируються на Біржі, про результати аукціонних торгів, яка надається тільки брокерським конторам КМФБ та учасникам СРО ВАТ "КМФБ";

- мають право безкоштовної аренди брокерського місця.

Для учасників СРО ВАТ "КМФБ" діє гнучка система знижок на розміщення інформації про діяльність емітента, емісію цінних паперів, проведення загальних зборів в офіційному виданні ВАТ "КМФБ".

Всеукраїнська асоціація кредитних спілок (ВАКС) створена з метою координації кредитних спілок, забезпечення їх взаємодопомоги та захисту спільних інтересів. Діяльність асоціації будується на принципах взаємодопомоги, законності, гласності та добровільності членства. ВАКС об'єднує в своїх лавах кредитні спілки, які відповідають чітко визначеним критеріям: дотримання законодавства, повага до міжнародно визнаних принципів кооперативного руху, фінансова стабільність. ВАКС прагне, насамперед, щоб кредитні спілки, які є її членами були безпечними для своїх членів. Це - класичні кредитні спілки, які працюють на кооперативних засадах і в яких забезпечується верховенство інтересів членів.

Основними напрямами діяльності Асоціації є:

- забезпечення сталого розвитку та сприятливих умов діяльності кредитних спілок в Україні;

- сприяння розвитку місцевих (обласних, АР Крим, міст Києва та Севастополя) асоціацій кредитних спілок та поєднання їх потенціалу;

- участь у побудові системи кредитної кооперації в Україні, розвиток її інфраструктури, пропаганда кредитно-кооперативного руху в Україні;

Завдання ВАКС:

1) Лобіювання та представництво інтересів кредитних спілок та їх обласних асоціацій:

- Представництво інтересів кредитних спілок та обласних асоціацій у взаємовідносинах із Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Радою національної безпеки і оборони, центральними органами виконавчої влади в процесі впровадження положень Концепції розвитку системи кредитної кооперації, розробки та реалізації загальнонаціональних програм у сфері соціального та економічного розвитку України;

- Внесення комплексних змін до Закону України "Про кредитні спілки" та супутніх законодавчих актів;

- Перегляд та лібералізація нормативно-правових актів Держфінпослуг;

- Лобіювання та представництво інтересів кредитних спілок у взаємовідносинах з Державною податковою адміністрацією України, Національним банком України, Держфінмоніторингом, центральним апаратом правоохоронних органів, вищими інстанціями судових органів;

- Сприяння обласним асоціаціям кредитних спілок у підтриманні конструктивного діалогу з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;

- Представництво інтересів кредитних спілок та їх обласних асоціацій у створених Держфінпослуг дорадчих органах, наглядовому комітеті Канадської програми зміцнення кредитних спілок в Україні, взаємовідносинах з іншими всеукраїнськими асоціаціями кредитних спілок та кооперативними міжнародними організаціями.

2) Сприяння розвитку обласних асоціацій та інфраструктури кредитних спілок:

- Сприяння розвитку обласних асоціацій кредитних спілок, надання їм різнобічної підтримки відповідно до Договорів про співпрацю між ВАКС та обласними асоціаціями кредитних спілок;

- Надання підтримки при створенні нових обласних асоціацій кредитних спілок;

- Сприяння обміну досвідом та налагодження горизонтальної співпраці між обласними асоціаціями кредитних спілок;

- Сприяння створенню та розвитку обласних об'єднаних кредитних спілок;

- Сприяння діяльності системи навчально-консультаційних центрів, створених на базі обласних асоціацій кредитних спілок;

- Сприяння обласним асоціаціям у формуванні власної аудиторської мережі;

- Сприяння у проведенні обласними асоціаціями узгодженої політики в питаннях реалізації спільних проектів із вищими навчальними закладами, бюро кредитних історій, страховими компаніями, колекторськими фірмами, іншими партнерами у сфері сервісного обслуговування кредитних спілок.

3) Юридичний супровід і захист кредитних спілок та підтримка роботи обласних асоціацій в цьому напрямі:

- Координація діяльності обласних асоціацій у сфері юридичного супроводу та захисту кредитних спілок - їх членів, сприяння утворенню на базі обласних асоціацій ефективної мережі юрисконсультів та адвокатів;

- Оптимізація процесу отримання ліцензій на надання фінансових послуг та проходження інших дозвільних і реєстраційних процедур кредитними спілками;

- Моніторинг нормативно-правових актів, що стосуються діяльності кредитних спілок та оперативне інформування про новини у сфері законодавства та юридичної практики кредитних спілок;

- Узагальнення судової практики кредитних спілок;

- Пряме представництво кредитних спілок та їх захист у взаємовідносинах із контролюючими, правоохоронними та судовими органами;

- Сприяння уніфікації внутрішніх процедур діяльності кредитних спілок;

- Консалтингове обслуговування кредитних спілок.

4) PR та інформаційно-просвітницька кампанія:

- Підтримка та супроводження Інтернет-сторінки ВАКС як інструменту інформаційного супроводу розбудови системи кредитної кооперації в Україні, інформаційного порталу обласних асоціацій кредитних спідок та електронної бібліотеки всіх необхідних документів для роботи кредитних спілок та їх обласних асоціацій;

- Регулярне видання Вісника кредитної кооперації України - спеціалізованого друкованого органу кредитних спілок та їх обласних асоціацій;

- Співпраця з фінансово-економічним тижневиком "Україна Business";

- Інтеграція представників обласних асоціацій кредитних спілок та місцевих засобів масової інформації у процес реалізації єдиної інформаційно-просвітницької кампанії кредитно-кооперативного руху України та формування позитивного національного бренду кредитних спілок України.

5) Впровадження системи підтримки фінансової стабільності кредитних спілок та захисту вкладів їх членів:

- Створення та координація діяльності мережі фінансових аналітиків, спеціалізованих аудиторів та антикризових менеджерів на базі обласних асоціацій кредитних спілок, сприяння їх роботі щодо попередньої перевірки фінансової звітності кредитних спілок перед поданням до Держфінпослуг, проведення аналізу фінансового стану кредитних спілок, розробки програм фінансового оздоровлення та проведення іншої діяльності, спрямованої на підтримку фінансової стабільності кредитних спілок;

- Активна участь та представництво інтересів кредитних спілок та їх обласних асоціацій у процесі створення стабілізаційної установи та системи гарантування вкладів членів кредитних спілок;

- Активна участь та представництво інтересів кредитних спілок та їх обласних асоціацій у процесі створення загальнонаціональної системи захисту прав членів кредитних спілок, сприяння запровадженню окремих її механізмів на базі обласних асоціацій кредитних спілок.

Місія ВАКС - забезпечення сталого розвитку та сприятливих умов діяльності кредитних спілок України через поєднання потенціалу обласних асоціацій кредитних спілок та участі у побудові системи кредитної кооперації.

2.2 Економічні показники звітних даних КУА

За даними Української асоціації інвестиційного бізнесу станом на 30.04.2006 р. в Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку повинні були відзвітувати за 2005 рік 83 КУА по 165 фондах, в тому числі:

- 4 відкритих пайових інвестиційних фонди

- 15 інтервальних пайових інвестиційних фонди

- 2 закритих диверсифікованих пайових інвестиційних фонди

- 9 закритих недиверсифікованих пайових інвестиційних фондів

- 115 венчурних пайових інвестиційних фондів

- 11 закритих недиверсифікованих корпоративних інвестиційних фондів

- 9 венчурних корпоративних інвестиційних фондів

Найбільш важливий показник при аналізі динаміки розвитку ІСІ відіграє загальна вартість чистих активів. Станом на 31.12.05р. вартість чистих активів українських інвестиційних фондів дорівнювала майже 5 млрд. грн., ріст якої за минулий рік склав 3,4 млрд. грн (ВЧА зросло в 3,22 рази). В свою чергу, вартість активів ІСІ склала понад 6 млрд. грн (рис. 2.1). Позитивною тенденцією є поступове зменшення питомої ваги зобов'язань в структурі активів ІСІ - станом на 01.01.06р. зобов'язання складали 19,7% від вартості активів (станом на 01.01.05р. - 21,5%).

Звісно, для фінансової системи України такі значення вартості активів ринку ІСІ є досить низькими - в загальній структурі активів фінансової системи ІСІ займають 2,5%, а в структурі ВВП - 1,46%, що для міжнародного досвіду є занадто низькими значеннями (активи ІСІ в розвинених країнах складають понад 50% ВВП цих країн, а в США навіть перевищують розмір ВВП).

Рис. 2.1 Динаміка вартості чистих активів ІСІ за 2005 рік

Слід врахувати, що такі темпи зростання активів ІСІ в значній мірі пов'язані зі становленням цього ринку, однак зовнішньоекономічне становище (зростання заощаджень населення, поступове зниження % ставок по банківських депозитах, розвиток фондового ринку України, прихід на фондовий ринок іноземних інвесторів тощо) свідчить про значний потенціал розвитку ринку ІСІ.

В свою чергу, найбільшу питому вагу у ВЧА займають венчурні ІСІ - 91,83% (4,5 млрд. грн.) (рис. 2.2). Однак, за приростом ВЧА найвищі темпи мають відкриті ІСІ - за 2005 рік вартість чистих активів зросла більш ніж у 8 раз (з 3,4 млн. грн на початку 2005 року до 28 млн. грн. на кінець 2005 року), що свідчить про високу активність участі населення у інститутах спільного інвестування, так як основними інвесторами відкритих ІСІ виступають фізичні особи (46% розміщених інвестиційних сертифікатів відкритих фондів знаходяться на руках у населення). [28]

Щодо джерел зростання ВЧА, то основними напрямками збільшення вартості чистих активів були:

- надходження від нових учасників ІСІ -1,4 млрд. грн

- отриманий за 2005 рік прибуток - 1,9 млрд. грн (табл. 2.1).

Рис. 2.2 Структура ВЧА станом на 01.01.2006 р.

Таблиця 2.1

Прибутковість діяльності ІСІ за 2005 рік

Як видно, основним джерелом зростання ВЧА виступає прибуток (понад 50% вартості зростання ВЧА), що свідчить про високу рентабельність ринку ІСІ. Справді, середньо ринкова прибутковість капіталу (прибуток / капітал на кінець року) ІСІ складає 39,59% річних, що в порівнянні з банківським сектором, де аналогічний показник дорівнює 8,53%, виглядає досить переконливо. В цілому, якщо взяти фінансовий результат всієї економіки України за 2005 рік, то питома вага прибутків ІСІ в загальній сумі прибутків складає 3,37%, що є досить високим для національної економіки, враховуючи незначний обсяг активів ІСІ. Проте слід зауважити, що таке порівняння є не абсолютно об'єктивним, оскільки характер діяльності ІСІ не вимагає від останніх застосовувати оптимізаційних схем сплати податків на відміну від більшості діючих підприємств на Україні.

Аналіз інвестиційного портфеля ІСІ свідчить, що основними активами ІСІ є цінні папери, які займають 53,81% (табл. 2.2). [5, 47]

Таблиця 2.2

Структура Активів ІСІ станом на 01.01.2006р.

(грн.)

Таблиця 2.3

Цінні папери, в як було найбільше інвестовано ІСІ, станом на 01.01.06 р.

Щодо інших активів, то основним елементом виступають корпоративні права (близько 1,5 млрд. грн), в тому числі - корпоративні права товариств з обмеженою відповідальністю - 395 млн. грн. Також 28% в структурі інших активів займає дебіторська заборгованість (667 млн. грн).

Грошові кошти в значній мірі розміщені на гривневих депозитах (90% від загальної суми коштів в портфелях ІСІ).

Відносно витрат, то загальна сума витрат, яка відшкодовується за рахунок ІСІ, склала 24,5 млн грн.. або 0,77% від середньорічної вартості чистих активів ІСІ. Найбільшу питому вагу в структурі витрат займають витрати, сплачені як винагорода КУА, - 68,2% (16,7 млн. грн.). Наступною статтею витрат виступає винагорода торговцю цінними паперами - 19,91% (4,9 млн. грн). Всі інші витрати займають менше 5% в структурі загальних витрат. По видах ІСІ наступний розподіл:

- відкриті ІСІ - загальні витрати 3,73% від ВЧА (в тому числі винагорода КУА - 2,97%);

- інтервальні ІСІ - загальні витрати 2,57% від ВЧА (в тому числі винагорода КУА - 1,76%);

- закриті диверсифіковані ІСІ - загальні витрати 4,16% від ВЧА (в тому числі винагорода КУА - 2,0%);

- закриті недиверсифіковані ІСІ - загальні витрати 2,09% від ВЧА (в тому числі винагорода КУА - 1,36%);

- венчурні ІСІ - загальні витрати 0,6% від ВЧА (в тому числі винагорода КУА - 0,41 %).

Розглядаючи аналіз результатів діяльності ІСІ в 2006 році, зазначимо, що станом на 1 січня 2007 року з 519 інвестиційних фондів, які занесені в Реєстр ІСІ, лише 351 інвестиційний фонд досягнув встановлених ДКЦПФР нормативів. А з них лише 338 фондів (або 96,3%) вчасно подали щорічну звітність до УАІБ. Таким чином, подальший аналіз ринку спільного інвестування буде зроблено на основі звітних даних 338 інвестиційних фондів. За видами вони поділяються:

- венчурні фонди - 269 фондів;

- закриті невенчурні - 47 фондів;

- інтервальні 17 фондів;

- відкриті - 5 фондів.

Кількісна перевага венчурних фондів проявляється також у вартісних показниках (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Динаміка вартості чистих активів ІСІ за період з 01.01.2005 по 01.01.2007 р. в розрізі видів

Слід зауважити, що невенчурний сектор ринку спільного інвестування розвивається більш швидкими темпами, ніж венчурні фонди. Якщо на кінець 2004 року ВЧА невенчурних ІСІ складала 7,63% від загальної ВЧА ринку ІСІ, в 2005 році – 8,17%, то на кінець 2006 року - вже 8,49%. На жаль, з цього обсягу диверсифікованим ІСІ припадає лише 0,74%.

Позитивні зрушення відбулися і в обсягах внесків фізичних осіб до інвестиційних фондів. На тлі всього ринку ці зрушення незначні: чисті активи, що належать фізичним особам, на кінець 2006 року складають 2,79% від загальної ВЧА (станом на 31.12.05 р. цей показник становив 0,99%). Така ж ситуація характерна при порівнянні обсягів розміщених коштів фізичних осіб у інвестиційні фонди та на банківські депозити - розрив складає 275 разів. Проте у межах фондів, які можуть працювати з населенням, зміни відчутні. За 2006 рік обсяг вкладень фізичних осіб зріс у 8 разів, в той час, коли чисті активи невенчурних фондів зросли лише в 3 рази. Найбільший приріст забезпечили закриті інвестиційні фонди, в яких участь фізичних осіб збільшилась з 2,52% до 30,41% за 2006 рік (рис. 2.3).

Основним мотивом активізації участі населення в інвестиційних фондах була висока прибутковість фондів у порівнянні з альтернативними напрямками інвестування. Середня прибутковість невенчурних інвестиційних фондів склала 35,4%.

В цілому середньоринкова прибутковість становила 39,96% (табл. 2.4). Лідером, як і торік, став сегмент венчурних фондів з рівнем прибутковості - 40,36%. Найгірші результати показали інтервальні ІСІ: їхня прибутковість склала 14,96%.

Відзначимо, щ прибутковість фондів не слід ототожнювати з їхньою доходністю. Перший показник характеризує загальну результативність фонду, а доходність - результативність інвестування для інвестора. Враховуючи те, що різні фонди мають різні інвестиційні стратегії, буде недоцільним визначати показник доходності різних видів фондів та проводити їхнє порівняння.

Рис. 2.3 Зміна частки фізичних осіб у структурі ВЧА невенчурних фондів за 2006 рік

Високе значення прибутковості інвестиційних фондів дозволило їм підвищити свою частку у формуванні фінансового результату від звичайної діяльності підприємств та організацій України з 3,4% до 5,9% в 2006 році.

Аналізуючи структуру інвестиційних портфелів ІСІ, зазначимо, що близько 55% активів ринку спільного інвестування розміщено в цінні папери (табл. 2.5).

Таблиця 2.4

Прибутковість діяльності ІСІ в 2006 році

Таблиця 2.5

Структура ІСІ за типами фондів (млн. грн.)

Найкращий показник за часткою цінних паперів у структурі портфеля ІСІ мають відкриті фонди, де цінні папери займають 74,8%. Велика частка інших активів у структурі агрегованого інвестиційного портфеля венчурних фондів пов’язана із розміщенням активів цих фондів у корпоративні права підприємств, що виражені не цінними паперами, та наявністю дебіторської заборгованості.

У свою чергу, серед цінних паперів найбільше інвестовано в акції - 48,41% від вартості інвестицій в цінні папери, або 26,34% загальної вартості інвестиційного портфеля фондів. У грошовому еквіваленті інвестиції в акції складали 4 280,3 млн. грн на кінець 2006 року. [14, 38]

В діяльності інвестиційних фондів одним із суттєвих факторів, який впливає на конкурентоспроможність як окремого суб'єкта, так і ринку в цілому, виступає рівень витрат фонду. Аналіз результатів діяльності ІСІ показав, що протягом 2006 року відбулись позитивні зміни в розмірах витрат. Кількісно сума витрат зросла майже втричі з 24,5 млн. грн в 2005 році до 68,4 млн. грн в 2006 році (нагадаємо, що кількість ІСІ зросла в 1,8 рази). Одночасно покращилась якість управління витратами: в 2005 році витрати становили 0,77% від середньорічної вартості чистих активів ІСІ, а в 2006 році - 0,697%. Найбільшу питому вагу в структурі витрат, як і в попередньому році, займають витрати, сплачені як винагорода КУА - 75,1% (51,4 млн. грн). В минулому році цей показник становив 68,2% від загальної суми витрат (16.7 млн. грн). Інші найбільш суттєві елементи витрат ІСІ представлені в таблиці 2.6.

КУА, окрім основної винагороди, отримали додаткову винагороду за якісне управління активами у формі:

- Премії – 2,8 млн. грн (0.09% від середньорічної вартості чистих активів ІСІ);

- Винагороди, що обчислюється від різниці між витратами на придбання активів фонду та доходом від їх реалізації - 48,0 млн. грн. (0,49% від середньорічної вартості чистих активів ІСІ). Таким чином, загальна сума винагороди КУА склала в 2006 році майже 120 млн. грн.

Таблиця 2.6

Структура витрат ІСІ в розрізі видів фондів за 2006 рік

Найбільші прибутки отримали КУА, які працюють тривалий час на ринку, мають постійних клієнтів та проявили себе як ефективні управляючі компанії. Аналіз структури зведеного балансу КУА (табл. 2.7) показав, що в цілому фінансове положення КУА стабільне. З іншої боку, активи КУА складаються в основному з фінансових інвестицій, реальну вартість яких в сучасних умовах важно оцінити.

Таблиця 2.7

Зведений баланс компаній з управління активами станом на 31.12.2006 р.

Одним з основних показників, який характеризує надійність КУА, - співвідношення активів в управлінні і розмір власного капіталу. Як видно з табл. 2,8, в середньому активи в управлінні дорівнюють десятикратному розміру власного капіталу КУА. Така пропорція між активами в управлінні та власним капіталом дозволяє стверджувати, що рівень фінансової надійності ринку спільного інвестування знаходиться в межах допустимого рівня. Більш того, порівнюючи нормативні вимоги ДКЦПФР (активи невенчурних ІСІ не повинні перевищувати 50-кратного розміру власного капіталу КУА) з результатами функціонування невенчурних ІСІ (табл. 2.9). видно, що компанії виконують цей норматив та мають великий потенціал до збільшення обсягів активів, якими вони можуть управляти.

Таблиця 2.8

Порівняння зведених показників суми власного капіталу КУА та активів в управлінні КУА станом на 31.12.06р.

Таблиця 2.9

Порівняння зведених показників обсягу активів невенчурних ІСІ, які перебувають в управлінні КУА, та власного капіталу цих КУА станом на 31.12.06р.

Що стосується аналізу ринку недержавного пенсійного забезпечення, то і тут кількісні показники поки не переросли в якісні. Станом на 31.12.06 р. активи НПФ, які перебували в управлінні КУА, складали 117,3 млн. грн. Розподіл цієї суми за видами фондів наступний:

- активи відкритих НПФ – 62 500 232,48 грн. (53,3%);

- корпоративних НПФ – 32 051 877,9 грн. (27,33%);

- професійних НПФ – 22 712 213,91 грн. (19,37%).

За інформацією Держфінпослуг станом на 31.12.06 р. активи НПФ складали 144,3 млн. грн, тобто в управлінні КУА - членів УАІБ знаходиться 81,3% від загальних активів ринку НПФ. В той же час. аналіз звітності недержавних пенсійних фондів свідчить про підвищення якості диверсифікації, поступовий перехід пенсійних фондів до структури активів, визначених законодавством та інвестиційними деклараціями.

Підвищення якості диверсифікації стримується недостатньою кількістю фінансових інструментів інвестиційного класу, а також невеликим обсягом активів самих пенсійних фондів, які мають проблеми з придбанням цінних паперів траншами, що пропонуються на фондовому ринку.

Перспективи спільного інвестування пов'язані з пенсійною реформою. Саме вона може дати якісно новий поштовх не тільки ринку спільного інвестування, але і підтягнути за собою розвиток ринку цінних паперів, істотно збільшити інвестиції в реальну економіку, зменшити перекоси у пенсіях. Для ІСІ - це ще і можливість достатньо швидко підняти кваліфікацію управляючих компаній, забезпечити належну матеріальну базу, розв'язати інші актуальні проблеми. [17, 79]

У разі запуску другого рівня пенсійної системи (накопичувального) вже у перший рік її функціонування на ринок спільного інвестування поступить більше 2 млрд. грн, що майже в 50 разів більше всіх накопичених сьогодні ресурсів НПФ. Окрім цього держава планує вже найближчим часом створити професійний пенсійний фонд для працівників бюджетної сфери, а це, за прогнозами експертів, забезпечить надходження на ринок ще близько 4 млрд. грн, причому вже в перший рік їхньої роботи. Надалі працюватиме мультиплікатор прогресії зростання цих накопичень.

В результаті об'єм інвестиційних ресурсів, сконцентрованих у недержавних пенсійних фондах, може збільшитися орієнтовно в сотні разів.

Перш ніж аналізувати звітність учасників СРО у 2007 році, зазначимо, що кількість компаній з управління активами у 2007 році зросла на 46,5% і на кінець року налічувала 334 компанії. Середня кількість ІСІ на одну КУА зросла з 2,3 на початок року до 2,5 на кінець року. Середня вартість активів в управлінні однієї КУА збільшилася на 69,4% о і склала на кінець року 127,4 млн. грн.

Регіонально як за кількістю КУА та ІСІ, так і за загальною вартістю активів інвестиційних фондів в управлінні лідирують м. Київ та Київська область, де зосереджено 254 КУА та 69,25% ІСІ, активи яких складають 74,99% від загального обсягу. Друге місце за вартістю активів ІСІ посідає Харківська область (7,36% ІСІ та 8,97 % активів), за кількістю ІСІ – Дніпропетровська (9,86% ІСІ та 6,22% активів).

Загальна вартість активів ІСІ у 2007 році зросла на 137,85% і склала 40 780,38 мли. грн. (рис. 2.4). Зазначимо, що найбільше зростання, близько 40%, припало на 4-й квартал, що, імовірно, є реакцією інвесторів на позитивні новини щодо прибутковості українського ринку цінних паперів та ІСІ у 1-3 кварталах.

Рис. 2.4 Динаміка вартості активів ІСІ у 2007 р., млн. грн.

В результаті такого стрімкого зростання частка вартості активів ІСІ у ВВП збільшилася з 3,15% до 5,82% (+84,68%), у той час як частка коштів, залучених до банківської системи, у ВВП зросла з 33,86% до 39,92% (+17,9%). При цьому відношення активів ІСІ до коштів, залучених банками за 2007 рік, зросло з 9,3% до 14,6%.

За типами фондів найбільше зростання вартості активів у 2007 року продемонстрували відкриті ІСІ, загальна вартість активів яких зросла на 821,87% і на кінець року склала 571.93 млн. грн. (табл. 2.10). На другому місці - інтервальні фонди, річний приріст активів яких сягнув 679.91%. На кінець року вартість їх активів склала 294,65 млн. грн.

Темпи зростання венчурних фондів були повільнішими. У 2007 сукупна вартість їх активів зросла на 131,12% і склала 36 451,98 млн. грн.

На тлі нерівномірного зростання вартості активів різних типів фондів дещо змінилося і їхнє співвідношення на кінець року. Як і раніше, левова частка вартості активів ІСІ належить венчурним фондам, однак за 2007 р. вона дещо зменшилася з 91,99% до 89,76%. [15, 3]

Незважаючи на невелику вартість активів невенчурних фондів у порівнянні з венчурним, вони вимагають окремого розгляду, оскільки залучають кошти публічно.

Таблиця 2.10

Динаміка вартості активів ІСІ у розрізі видів фондів у 2007 р.

2007 рік був одним з найуспішніших для невенчурних ІСІ як з точки зору обсягу залучених коштів (табл. 2.11), так і з точки зору доходності від їхнього розміщення.

Загальна вартість чистих активів невенчурних ІСІ у 2007 році зросла на 165,11% і склала 3 119.9 млн. грн. В основному, це зростання відбулося за рахунок збільшення ВЧА відкритих (-647,55%) та інтервальних ІСІ (+552,33%), не дивлячись на відносно невелику частку ВЧА (8,4%) цих видів фондів у сукупній ВЧА невенчурних фондів у порівнянні з часткою ВЧА закритих ІСІ (91,6%). Таке зростання найбільш ліквідних видів фондів свідчить про зростання кількості нових інвесторів на ринку ІСІ, яких в першу чергу цікавить ліквідність та надійність своїх вкладень.

Таблиця 2.11

Динаміка вартості чистих активів невенчурних ІСІ в розрізі типів фондів у 2007 р.

Аналіз структури активів ІСІ доцільно проводити у розрізі типів фондів, оскільки для активів кожного з них запроваджені окремі обмеження щодо інвестування. Як видно з рис. 7. найбільш ліквідними є активи відкритих ІСІ, які на 29,42% складаються з грошових коштів та банківських депозитів, а також на 3,37% з ОВДП та на 6,59% з облігацій місцевих позик. Дещо меншою є ліквідність інтервальних ІСІ, грошові кошти яких складають 25,95%, ОВДП - 0,99%, а облігації місцевих позик - 5,72%.

Основними активами обох типів фондів є акції та облігації українських підприємств, які складають, відповідно, 37,93% і 20,06% у відкритих ІСІ та 46,46% і 17,07% в інтервальних.

Закриті невенчурні ІСІ, які залучають кошти на довготривалий період, мають значно менші вимоги до ліквідності своїх активів. Так, вони включають 50,89% акцій, 19,87% - облігацій і 18,7% - «інших активів», ліквідність яких переважно невисока. Грошові кошти та банківські депозити складають лише 6,72% активів закритих невенчурних ІСІ.

Через специфічний характер діяльності венчурних ІСІ структура їхнього портфеля є менш прозорою. 38,12% портфеля складають «інші активи». Крім того, до портфеля цінних паперів венчурних фондів, який складає 56,53% активів, входить 8,65% «інших» цінних паперів.

Розглянемо структуру зведеного портфеля цінних паперів ІСІ у розрізі типів фондів (табл. 2.12). Прозорість та ліквідність портфеля можна оцінити за часткою цінних паперів, галузь яких не визначена. Як і очікувалося, за цим критерієм на першому місці зведений портфель відкритих ІСІ (2,54%), на другому - інтервальних (6,7%), на третьому - закритих невенчурних (30,47%) і на останньому - венчурних ІСІ (63,58%).

За часткою у зведеному портфелі цінних паперів невенчурних ІСІ найбільш популярними є цінні папери підприємств, що працюють у галузі сировинних матеріалів, фінансів, комунальних послуг (енергопостачання) та промисловості (за класифікацією ПФТС).

Таблиця 2.12

Структура портфеля цінних паперів ІСІ за галузями інвестування у розрізі типів фондів станом на 31.12.2007р.

У портфелі венчурних ІСІ лідирують цінні папери підприємств, що належать до галузей фінансів та споживчих товарів.

На тлі зростання національного фондового ринку вищезазначена структура активів ІСІ обумовлює їхню високу доходність. Найвищу середню доходність у 2007 році мали венчурні ІСІ (100,32%). Слід однак відзначити високий розмах доходності серед таких фондів. Так, найменша зафіксована доходність склала -99,3%, а найбільша - +5334%.

Найуспішнішою можна вважати діяльність відкритих фондів (+66,2%), які не набагато відстали від закритих ІСІ (+83,99%) та перевищили доходність інтервальних ІСІ (-52,3%), незважаючи на інвестиційні обмеження та зобов'язання викуповувати сертифікати вкладників кожного робочого дня.

Серед інших інструментів інвестування можна відзначити зростання золота (+30,3%) та прибутковість депозитів у цьому металі (+36,8%, враховуючи зростання ціни золота). Вперше за довгий період незначним було річне подорожчання нерухомості (+12,7%), яке, разом з доходністю депозитів у національній валюті (+15%), не перевищило рівень інфляції (16,6%).

Важливим показником діяльності інвестиційних фондів як з точки зору конкурентоспроможності окремої компанії, так і з точки зору ринку ІСІ в цілому, є частка витрат, які відраховуються з активів фонду. У 2007 році найбільшу частку ці витрати склали в інтервальних ІСІ (2.18%), а найменшу - у венчурних (0,48%) (табл. 2.13). Основна частина цих витрат (71,98%) припадає на винагороду КУА.

Таблиця 2.13

Структура витрат ІСІ у розрізі видів фондів на 31.12.2007 р.

У порівнянні з 2006 роком всі типи ІСІ зменшили частку витрат у ВЧА. У відкритих ІСІ вона зменшилася на 1,62 відсоткових пункти, в інтервальних - на 1,46, у закритих невенчурних - на 0,62, а у венчурних - на 0,22. Така статистика свідчить про зростання конкуренції на ринку ІСІ.

На 31.12.2007 р. основними вкладниками невенчурних ІСІ були юридичні особи-резиденти (49,02% від загальної ВЧА), які, здебільшого, спрямовували свої інвестиції до закритих ІСІ (60.59% від ВЧА закритих фондів).

На другому місці фізичні особи-резиденти, інвестиції яких (1 130,96 млн. грн.) складають 36,25% від загальної вартості ВЧА невенчурних ІСІ. Найбільша частка таких інвестицій (73,84%) представлена в інтервальних фондах. На третьому місці юридичні особи-нерезиденти (14,12% від загальної ВЧА невенчурних ІСІ), які переважно інвестували у відкриті ІСІ (52,48% ВЧА цих фондів).

Таблиця 2.14

Розподіл ВЧА невенчурних ІСІ за видами інвесторів станом на 31.12.2007 р.

Відповідно до особливостей діяльності КУА, їх основними активами за бухгалтерською звітністю виступають дебіторська заборгованість (33,87% від суми балансу), поточні (33,31%) й довгострокові (25,19%) фінансові інвестиції, грошові кошти (12,69%), пасивами - власний капітал (77,18%) та поточні зобов'язання (17,26%) (табл. 2.15).

Власний капітал КУА за 2007 рік зріс на 34,97% і склав 2,23 млрд. грн. Співвідношення вартості активів в управлінні КУА (40,78 млрд.) та їх власного капіталу складає 18,3, що відповідає нормативам ДКЦПФР (<50) і майже вдвічі перевищує показник станом на 31.12.2006 (9,9). Це свідчить про зростання довіри інвесторів до ІСІ.

Таблиця 2.15

Основні показники зведеного балансу КУА у 2007році

Неоплачений капітал у структурі пасивів КУА відображає заборгованість засновників за внесками у статутний фонд. Його значна частка (5,69% від суми балансу) дозволяє прогнозувати подальше зростання вартості пасивів КУА та, відповідно, активів в управлінні КУА у 2008 році.

За 2007 рік активи НПФ в управлінні КУА зросли на 109,58% до 242,8 млн. грн., а кількість самих НПФ, що уклали договори з КУА, збільшилася на 18,96% і склала 69 фондів (табл. 2.16). Як і торік, основну частку ринку НПФ як за кількістю фондів (58), так і за вартістю активів (146,99 млн. грн. або 60,55%) складають відкриті НПФ. Частину ринку, що залишилася, приблизно порівну розподілили між собою корпоративні та професійні фонди.

Таблиця 2.16

Активи НПФ під управлінням КУА станом на 31.12.2007 р. у розрізі видів НПФ

Як і попереднього року, найбільшу частку активів НПФ склали цінні папери (49,2%) та грошові кошти і банківські депозити (43,1%). Однак, у порівнянні з 2006 роком, частка ЦП зменшилась на 13,1 в.п., а коштів - зросла на 10,1 в.п.

2007 рік був одним з найуспішніших для інститутів спільного інвестування, в першу чергу, завдяки стрімкому зростанню національного фондового ринку. Суттєво зросла кількість компаній з управління активами, інвестиційних фондів та, дещо менше, недержавних пенсійних фондів в управлінні КУА. Вартість активів, якими управляють КУА, зросла більш ніж удвічі й на кінець року склала близько 6% від ВВП України.

Складним і непередбачуваним виявився 2008 рік для ринків цінних паперів: стрімкий ріст у попередній період змінився неочікувано затяжним спадом, глибина, тривалість та наслідки якого можна буде оцінити тільки з часом. Результати 2008 року перевершили найпесимістичніші прогнози аналітиків та експертів різних країн.

Негативний розвиток подій на вітчизняному фондовому ринку, що майже не припинявся протягом 2008-го року, чинив суттєвий тиск на ринок відкритих інвестиційних фондів в Україні.

Станом на 30 грудня 2008 року, за даними УАІБ, в Україні було зареєстровано 36 відкритих інститутів спільного інвестування, що перебували в управлінні 25 компаній з управління активами. Таким чином, на ринок відкритих ІСІ протягом року вийшли 8 нових КУА.

Кількість відкритих фондів, які досягли нормативів щодо мінімального обсягу активів у 2008-му році, склала 32, а кількість їхніх КУА - 22.

За 2008 рік проаналізовано результати діяльності 21-го відкритого ІСІ, що були визнані та фактично розпочали розміщення сертифікатів за вартістю чистих активів до 1 грудня 2008 року. Це фонди в управлінні 14 КУА, що вчасно та в повному обсязі надали відповідну інформацію до УАІБ.

Через затяжний глибокий спад ринку цінних паперів, послаблення довіри до фінансових інститутів, у т. ч. інвестиційних фондів, високу чутливість відкритих ІСІ до ринкової кон'юнктури, результати їхньої діяльності у 2008 році були слабкими (табл. 2.17). Вартість чистих активів відкритих ІСІ станом на 30.12.2008 року склала 273 013,32 тис. грн. Для 13 фондів, які досягли нормативів до 1 січня 2008 р. падіння ВЧА склало -344 398,98 тис. грн. (-69,34%). На відміну від 2007-го, протягом 2008-го року позитивна зміна ВЧА відбулася тільки у лютому та грудні. У лютому зростання чистих активів ринку було зумовлене як досягненням нормативів великим фондом "Конкорд Достаток", так і притоком капіталу у відкрий фонди після січневого зниження фондового ринку, затяжне продовження якого на той час не очікувалося.

Таблиця 2.17

Відкриті інвестиційні фонди станом на 30.12.2008 р. (ренкінг за зміною вартості інвестиційного сертифіката (ІС) за 2008 рік)

содержание   ..  766  767  768   ..