Управління ефективністю підприємства в умовах фінансової кризи

Магістерська робота: 139 стор., 40 табл., 3 дод., 15 слайдів, 36 джерел інформації.

Об’єкт дослідження: ТОВ «Нива».

Мета магістерської роботи: дослідження ефективності діяльності підприємства АПК в умовах фінансової кризи, а також удосконалення управління ефективності діяльності ТОВ «Нива».

В магістерській роботі було проведено вивчення основних підходів до визначення ефективності, розглянуті основні методики її аналізу. Детально вивчаються показники діяльності підприємства за періоди дослідження по різних напрямах, виявляються найістотніші проблеми діяльності підприємства і негативні тенденції.

Удосконалення управління ефективності діяльності підприємства полягає в напрямках росту ділової активності. Також запропоновано удосконалити політику продаж продукції та проведення дослідження ринку збуту за допомогою маркетингових технологій.

Основні задачі: дослідити різні методики аналізу ефективності діяльності підприємства, дати загальну характеристику ТОВ «Нива», виконати аналіз структури і динаміки фінансових результатів діяльності ТОВ «Нива», провести аналіз капіталу та майна підприємства, дослідити відносні показники ефективності діяльності ТОВ «Нива», розробити напрями росту ділової активності та ефективності діяльності.

При написанні магістерської роботи використовуватимуться наступні методи: аналіз порівняння, факторний аналіз, графічний.

ЕФЕКТИВНІСТЬ, РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ, ДІЛОВА АКТИВНІСТЬ, МАЙНО, ПРИБУТОК, ВИТРАТИ, КАПІТАЛ, ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ, АКТИВИ, КОЕФІЦІЄНТИ ОБОРОТНОСТІ, ПОЗИКОВИЙ КАПІТАЛ, ФАКТОРНИЙ АНАЛІЗ, ЧИСТИЙ ДОХІД.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ ТА ТЕРМІНІВ

ВСТУП

Питання наукового управління ефективністю є актуальною проблемою в теорії і практики підприємницької діяльності. Її значення різко зростає в умовах сучасної економічної ситуації, що склалася на внутрішньому і на зовнішніх ринках, особливо після ратифікації законів про вступ України у ВТО. В ринковій економіці проблема ефективності займає одне з центральних місць серед сукупності проблем, що стоять перед фінансовим управлінням підприємства. Дана проблема хвилювала і хвилює економічну науку і господарську практику впродовж багатьох сторіч. В даний час проблемі ефективності присвячено багато наукових праць вітчизняних і зарубіжних вчених. Значну увагу вивченню даної проблеми надавали такі вчені: Г.В. Савицька, А.Д. Шеремет, М.Д. Білик і О.В. Павлівська, Ф.Ф. Бутенец, И.Т. Балабанов та інші. Актуальнішої ця проблема стає на сучасному етапі розвитку економіки у зв'язку з посилюванням конкуренції, зростанням дефіциту сировинних ресурсів, глобалізацією бізнесу, збільшенням підприємницьких ризиків. Не дивлячись на вивченість даної теми, в даний час не існує єдиної думки у визначенні основних факторів, що впливають на ефективність

Актуальність даної теми полягає в наступному.

У зв'язку зі вступом України у СОТ, виникає потреба в пошуку шляхів підвищення ефективності підприємств АПК, (в даній роботі підприємств АПК). Одні вважають|лічать|, що інтеграція в світовий торговий|торгівельний| простір була кроком передчасним і остаточно погубить сільськогосподарську галузь, інші вважають|гадають|, що навпаки, це сприятиме розвитку аграрного сектора і прискорить процес переходу до цивілізованого сільськогосподарського виробництва. Як би там не було, тема ця залишається достатньо|досить| актуальною, і, звичайно ж, її треба обговорювати спільно з аграріям, чиновникам, і представникам всіх галузей, що мають яке-небудь відношення до аграрного ринку.

Перехід до ринкового господарства корінним чином змінив характер розвитку суспільного виробництва. Радикально перетворилися умови господарської діяльності українських підприємств, для яких актуальною проблемою є підвищення ефективності господарювання у зв'язку з тим, що велика кількість підприємств знаходиться в кризовому стані. Значно скоротився об'єм продукції, що випускається, загострилася проблема зайнятості, не знаходять вживання наявні виробничі потужності. При цьому спад виробництва носить не структурний, а загальний характер. Найбільшою мірою криза уразила галузі, що забезпечують виробництво найважливіших видів продовольчих товарів і особливо вирощування сільськогосподарських культур Основною причиною такого положення є низька ефективність роботи всього комплексу. В умовах, коли сільськогосподарські підприємства відчувають недолік фінансових ресурсів для інвестування в модернізацію, реконструкцію і оновлення основного капіталу, актуальним є виявлення внутрішніх резервів підприємств і їх використовування для поліпшення господарської діяльності. У зв'язку з цим виявлення напрямів і визначення шляхів підвищення ефективності господарської діяльності набуває особливого значення.

Для підприємств будь-якої форми власності дуже важливо враховувати фінансові результати, що відображають динаміку витрат і доходів протягом певного часу. Проте, сама фінансова інформація, виражена в грошовій формі, без належного аналізу виробничої стратегії, ефективності використовування виробничих ресурсів і розвитку ринків збуту не дають повної оцінки поточного полягання і перспектив розвитку підприємства.

Мета даної магістерської роботи полягає в дослідженні ефективності діяльності підприємства АПК в умовах фінансової кризи, а також в удосконаленні управління ефективності діяльності ТОВ «Нива».

Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити наступні задачі

- дослідити різні методики аналізу ефективності діяльності підприємства;

- дати загальну характеристику ТОВ «Нива»

- виконати аналіз структури та динаміки фінансових результатів діяльності ТОВ «Нива»;

- провести аналіз капіталу та майна підприємства;

- дослідити відносні показники ефективності діяльності ТОВ «Нива»;

- розробити напрями росту ділової активності та ефективності діяльності.

Магістерська робота складається з трьох розділів.

Перший розділ - теоретичний. В даному розділі будуть розглянуті основні підходи до визначення ефективності, розглянуті основні методики її аналізу

Другий розділ присвячений вивченню даної проблеми стосовно ТОВ «Нива». Дається загальна характеристика підприємства, що вивчається, детально вивчаються показники його діяльності за період дослідження по різних напрямах, виявляються найістотніші проблеми діяльності підприємства і негативні тенденції.

Третій розділ направлений на розробку рішень найважливіших проблем виявлених в другому розділі.

При написанні магістерської роботи використовуватимуться наступні методи: аналіз порівняння, графічний.

При написанні роботи були використані матеріали літературних джерел відносяться до даної проблеми, періодичні видання, норми і стандарти законодавства України, матеріали ресурсів Інтернет, звітність ТОВ «Нива» за 2007 - 2009 роки.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНІСТЮ ДІЯЛЬНОТІ ПІДПРИЄМСТВА АПК

1.1 Ефективність як економічна категорія

Проблема ефективності виробництва завжди посідала важливе місце серед актуальних проблем економічної науки. Зацікавленість нею виникає на різних рівнях управління економікою — від власників приватного підприємства до керівників держави [1]. У цьому розділі розглянемо сутність категорії «ефективність» та методику її визначення.

В економіці одним із основних термінів являється « економічна ефективність» господарських заходів.

В якості господарських заходів можуть розглядатися [2]:

1) впровадження нових технологій;

2) інвестиційні проекти;

3) укладання комерційних угод;

4) реалізація будь-якого господарського рішення;

5) проведення соціальних заходів, направлених на підвищення добробуту людей.

Загальним для всіх цих заходів являються два моменти:

1) по-перше, всі вони направлені на досягнення конкретного результату;

2) по-друге, всі вони потребують затрат коштів

Термін «ефект» у перекладі з латинської означає «результат» [1]. Отже, категорія «ефективність» може інтерпретуватись як «результативність». Термін ефект має значення результату, наслідку зміни стану певного об'єкта, зумовленої дією зовнішнього або внутрішнього фактора. Якщо провести математичну аналогію, то ефект — це дельта, приріст деякої змінної або різниця її попереднього і наступного значень. Зрозуміло, що значення цієї дельти може бути як додатним, так і від'ємним або взагалі нульовим. Подібно до цього й ефект може бути як позитивним, коли зміни є корисними, так і негативним, коли зміни деструктивні, або нульовим, коли змін немає. Утім, останній випадок, а саме коли результат нульовий, можна в конкретних умовах вважати або позитивним, або негативним ефектом і окремо не розглядати.

Таким чином, існує як об'єктивна зміна стану певної системи (об'єкта), так і її оцінка. Ця оцінка може мати кількісний і якісний характер. Типовий приклад якісних оцінок ми вже навели, розділивши множину ефектів на позитивні та негативні. Що ж до кількісного оцінювання, то воно здійснюється за допомогою різноманітних кількісних показників, які можна поділити на дві великі групи: часткові та загальні [1].

Отже, фактично визначення ефективності виробництва полягає в оцінці його результатів. Такими результатами можуть бути обсяги виготовленої продукції в натуральному чи вартісному (за оптовими цінами або за собівартістю) виразі або прибуток. Але ж сама по собі величина цих результатів не дає змоги робити висновки про ефективність або неефективність роботи підприємства, оскільки невідомо, якою ціною отримані ці результати. Звідси для отримання об'єктивної оцінки ефективності підприємства необхідно також урахувати оцінку тих витрат, що дали змогу одержати ті чи інші результати. Процес виробництва здійснюється через поєднання факторів, що його визначають: засобів праці (основні засоби), предметів праці (оборотні виробничі засоби), робочої сили (трудові ресурси). Крім того, істотним чином на виробництво впливає фінансовий стан підприємства, а також певні організаційні, управлінські, технологічні та інші переваги, що відображаються як нематеріальні ресурси. Тож за оцінку витрат логічно взяти оцінку всіх перелічених ресурсів. Виходячи з цього можна дати таке визначення ефективності: ефективність підприємства являє собою комплексну оцінку кінцевих результатів використання основних і оборотних засобів, трудових і фінансових ресурсів та нематеріальних активів за певний період часу.

Ефективність за Мочерним С.В. – це здатність приносити ефект, результативність процесу, проекту тощо, які визначаються як відношення ефекту, результату до витрат, що забезпечили цей результат [4].

Ефективність визначається відношенням результату (ефекту) до витрат, що забезпечили його отримання. Ефективність розкриває характер причинно-наслідкових зв’язків виробництва. Вона показує не сам результат, а те якою ціною він був досягнутий. Тому ефективність найчастіше характеризується відносними показниками, що розраховуються на основі двох груп характеристик (параметрів) – результату і витрат. Це, в тім не виключає використання і абсолютних значень вихідних параметрів [2].

Термін “ефективність” використовується в різних сферах діяльності. Виходячи с цього розрізняють декілька видів ефективності, які відрізняються за певними, особливими ознаками .Економічна ефективність – зниження матеріаломісткості, фондомісткості, трудомісткості продукції, зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції тощо. Соціальна ефективність – полягає в зростанні кількості нових робочих місць , що підвищує рівень зайнятості людей, поліпшення умов праці, скорочення тривалості робочого дня, тощо. Екологічна ефективність – відносини людини з навколишнім середовищем. Більш детальніше розглянемо економічну ефективність.

Загальна методологія визначення ефективності може бути формалізована таким співвідношенням [1]:

(1.1)

де F – ефективність;

E – ефект (результати);

Р – витрати (ресурси).

При цьому слід мати на увазі, що, звичайно, перелік ресурсів підприємства, котрі визначають його ефективність, не є вичерпаним, тобто в конкретних умовах на ефективність діяльності підприємства можуть чинити істотний вплив інші фактори.

В том випадку, коли вказані результати отримують грошову оцінку, говорять про економічний ефект.

Економічний ефект – виражений в вартісній формі результат будь-яких дій (в тому числі, перерахованих вище господарських заходів) [2].

Вітчизняний дослідник Мочерний С.В. розглядає економічну ефективність як досягнення найбільших результатів за найменших витрат живої та уречевленої праці [4].

В якості показника економічного ефекту в залежності від цілей заходів і від рівня прийняття рішення можуть використовуватися [2]:

1) на національному рівні:

a. зменшення зовнішнього боргу;

b. приріст національного доходу;

c. збільшення притоку валютних надходжень в країну;

d. збільшення об’єму податкових надходжень до бюджету;

2) на територіальному рівні:

a. збільшення об’єму надходжень до бюджету;

b. збільшення відрахувань, направлених на рішення соціальних проблем;

c. зростання доходів населення;

3) на рівні підприємства:

a. зростання доходів;

b. зростання заробітної плати працівників підприємства;

c. економія сировини та матеріалів.

Узагалі ж питання стосовно того, що вважати результатами виробництва, а що — витратами, які зумовили появу цих результатів, є дискусійним. Учені-економісти висунули чимало пропозицій стосовно вирішення цього питання.

Найбільш обґрунтовані відповіді у схематичному вигляді представлені на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Модифікації ефективності залежно від видів врахованого ефекту та ресурсів.

Отже, основний вид ефекту, який враховується при оцінці ефективності, — економічний [1]. Економічний ефект, що може бути кількісно оцінений і зумовлений коливаннями ціни, собівартості та обсягів виробництва продукції, розглядається як кількісний. Поліпшення споживчих якостей продукції може бути проінтерпретоване як якісний ефект. Кількісний ефект оцінюється обсягами виробництва продукції (робіт, послуг), грошовим потоком та прибутком. Випуск продукції допускає оцінку в натуральному та вартісному виразі. У натуральному виразі продукція обліковується з використанням натуральних (фізичні одиниці виміру — тонни, штуки, м² , м ³ і т. ін.) та умовно-натуральних показників.

У вартісному виразі продукція поділяється на повну та чисту. Повна продукція представлена товарною, валовою та реалізованою продукцією. Товарна продукція становить обсяг фактично створеної за певний період продукції, що призначена для продажу. Реалізована — це обсяги продукції, оплаченої споживачами. Валова продукція визначається шляхом коригування товарної на вартість сировини та матеріалів, а також на величину приросту обсягів незавершеного виробництва.

Різновиди чистої продукції, грошового потоку та прибуток утворюються шляхом вирахуванням з ціни продукції (обсягу повної продукції) окремих елементів витрат, як це схематично представлено в табл. 1.1. При цьому знак "+" означає, що цей елемент ціни входить до відповідного різновиду кількісного ефекту, а знак "-" — що не входить.

Таблиця 1.1

Елементний склад різновидів чистої продукції, грошового потоку та прибутку.

Як видно з таблиці, всі ці різновиди ефекту об'єднуються тим, що до складу кожного з них входить прибуток і не входять матеріальні витрати. Решта ж елементів витрат враховуються або не враховуються залежно від специфіки кожного з показників. З цих різновидів показників найбільш активно використовуються прибуток, грошовий потік та фактична чиста продукція. Прибуток є важливим показником, який детальніше буде розглянуто нижче. Грошовий потік активно використовується при оцінці ефективності інвестицій, оскільки він становить оцінку коштів, що є джерелом відшкодування інвестиційних витрат підприємства. Фактично-чиста продукція більше відома під іншою назвою — додана вартість, її величина показує вартість, створену на конкретному підприємстві, оскільки вона складається з величини прибутку та оплати праці з нарахуваннями. Величина доданої вартості важлива в практичному сенсі, оскільки є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Найбільш обґрунтовані відповіді щодо того, що враховується в знаменнику показника ефективності, можна об'єднати в рамках таких трьох підходів [1]:

1) ресурсний, коли економічний результат зіставляється з економічною оцінкою виробничих ресурсів, які застосовуються під час виробництва;

2) витратний, коли економічний результат порівнюється з поточними витратами, які безпосередньо пов'язані з його досягненням;

3) ресурсно-витратний, що, як видно з самої назви, становить певний компроміс між двома попередніми. Тобто до уваги береться як певна оцінка наявних ресурсів, так і оцінка поточних витрат. Проте застосування цього підходу має бути дуже зваженим і обережним, адже виникає проблема подвійного рахунку, а також значного впливу галузевих особливостей виробництв (фондомісткості, капіталомісткості, трудомісткості тощо).

Кожен із цих підходів має свої переваги та недоліки, і доцільність застосування того чи іншого з них визначається конкретними обставинами й поставленими задачами.

Зараз ми розглянемо класифікацію цілей оцінки ефективності за суб’єктами та об’єктами.

Завдання оцінки ефективності виникає в різних ситуаціях і його раціональне вирішення в конкретних умовах передбачає застосування тих або інших підходів чи методик. Перш ніж обирати конкретну методику оцінки ефективності, слід з'ясувати, які цілі ставить перед собою суб'єкт, що здійснює оцінку або є її замовником Розглянемо класифікацію типових цілей, що ставлять перед собою суб'єкти, які є зовнішніми щодо підприємства (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Класифікація цілей оцінки ефективності в залежності від зовнішніх суб’єктів.

Такими суб'єктами можуть бути держава, інвестори, партнери (постачальники матеріально-технічних цінностей та споживачі продукції або послуг), конкуренти, координуючий орган об'єднання.

У разі, якщо зацікавленим суб'єктом є держава, вона може ставити такі завдання [1]:

1) оцінка ефективності з метою визначення доцільності та способу підтримки суб'єкта господарювання. Таке завдання виникає, коли підприємство будь-якої форми власності має негативні фінансові результати, проте виконує важливі соціальні функції (утримує соціальну інфраструктуру певного району, вирішує проблему зайнятості, виготовляє стратегічно важливу продукцію);

2) визначення доцільності приватизації державного підприємства;

3) оцінка вартості державного підприємства, що приватизується;

4) визначення шкідливих із суспільного погляду економічних суб'єктів (наприклад, у зовнішньоекономічній діяльності, монополій).

Інвестори (кредитори) при оцінці ефективності вирішують такі завдання:

1) визначення доцільності інвестування в той чи інший об'єкт. При цьому залежно від того, до якого типу належить інвестор (кредитна установа, стратегічний або портфельний інвестор), застосовується відповідний метод вирішення цього завдання;

2) оцінка ефективності для визначення вартості об'єкта інвестування;

3) оцінка ефективності для визначення очікуваного обсягу доходу від інвестицій.

Для партнерів основним завданням при визначенні ефективності є оцінка фінансового стану контрагента для запобігання втратам внаслідок несплати рахунків та невиконання зобов'язань.

Конкуренти оцінюють ефективність об'єкта з метою визначення своїх конкурентних переваг та вибору оптимальної стратегії поведінки на ринку.

У разі, якщо підприємство входить до об'єднання якогось типу, то центральний орган об'єднання також вирішує специфічні завдання оцінки ефективності з метою координації окремих аспектів діяльності.

Належність до тієї або іншої групи суб'єктів зумовлює не лише відмінності в завданнях, які вони перед собою ставлять при оцінці ефективності, а й інформаційні обмеження на застосування певних показників ефективності. Але фактична оцінка ефективності передбачає вибір цільових об'єктів. Такими об'єктами можуть бути елементи підприємства, зв'язки між ними та процеси, які відбуваються на ньому. Більш детальна класифікація об'єктів оцінки представлена в табл. 1.2.

Таблиця 1.2

Класифікація цільових об’єктів оцінки ефективності підприємства.

Розглянемо основні ознаки класифікації ефективності та її види відповідно до цих ознак [4].

1. За наслідками отриманих результатів. За цією ознакою можна виділити три види ефективності: економічну, соціальну та соціально-економічну.

Економічний ефект відображає різноманітні вартісні показники, що характеризують проміжні й кінцеві результати виробництва на підприємстві. Формами прояву економічної ефективності є різноманітні економічні ефекти: зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції, що виготовляється, збільшення прибутку, зниження матеріаломісткості, фондомісткості, трудомісткості продукції тощо.

Форми прояву соціальної ефективності пов'язані з отриманням соціальних ефектів: поліпшення умов праці, зростання життєвого рівня народу, поліпшення екологічних параметрів, збільшення тривалості життя людей та ін.

Соціальна ефект полягає в зростанні кількості нових робочих місць , що підвищує рівень зайнятості людей, поліпшення умов праці, скорочення тривалості робочого дня, тощо. Соціальні наслідки виробництва можуть бути не лише позитивними, а й негативними (збільшення безробіття, посилення інфляції, погіршення екологічних показників).

Форми прояву соціально-економічної ефективності зумовлені намаганням отримати максимальний економічний ефект при заданих параметрах соціального характеру [1].

2. За характером здійснюваних витрат. За цією ознакою розрізняють ефективність застосовуваних ресурсів та ефективність витрат (спожитих ресурсів). До ефективності застосовуваних ресурсів відносять: ефективність виробничих фондів, ефективність трудових ресурсів, ефективність нематеріальних активів. До ефективності витрат належать: ефективність капітальних вкладень, ефективність поточних витрат, ефективність сукупних витрат. Як видно вже з самих назв окремих видів ефективності, що входять до першої та другої груп, поділ на ці групи зумовлений необхідністю дати відповідь на таке запитання: при визначенні ефективності отриманий ефект слід відносити до всієї сукупності ресурсів, застосовуваних на підприємстві, чи тільки до тієї їх частини, що безпосередньо бере участь у створенні цього ефекту. Аналіз аргументів прибічників того чи іншого варіанта відповіді на це запитання свідчить, що єдиної думки тут немає. А в конкретній ситуації у разі необхідності оцінювання ефективності діяльності підприємства слід застосовувати той варіант, котрий є більш адекватним економічному завданню, що вирішується. Тому право на існування мають показники ефективності обох зазначених груп.

3. За видами господарської діяльності. До цієї групи показників ефективності належать: ефективність виробничої, торговельної, банківської, страхової та інших видів діяльності. Специфіка виду діяльності, безперечно, накладає певний відбиток на методологію визначення ефективності діяльності конкретного підприємства чи його структурних підрозділів, що проявляється в специфіці навіть самих показників ефективності, які застосовуються для цього.

4. За рівнем об'єкта господарювання. До цієї групи відносять: ефективність економіки в цілому, ефективність галузі, об'єднання підприємств, підприємства, структурного підрозділу підприємства, ефективність виробництва окремих видів продукції.

5. За рівнем оцінювання. Відповідно до цієї ознаки ефективність може бути рівня суспільства та рівня суб'єкта підприємництва (господарювання). Необхідність поділу показників ефективності на ці дві групи зумовлена певною антагоністичністю інтересів суспільства та індивіда або їх інституційних аналогів — держави та підприємства. Як наслідок, має місце невідповідність між критеріями оцінювання ефективності тих чи інших явищ або заходів (наприклад, економічних законів, зокрема з питань оподаткування). Держава має свої критерії, а підприємства — свої, і вони часто істотно різняться. Так, оцінюючи економічний ефект діяльності підприємства, держава обчислює його валовий прибуток. Останній містить суму податків та інших обов'язкових платежів, що виплачуються з прибутку. Для підприємства ж ефект — це чистий прибуток, котрий залишається у його розпорядженні після сплати всіх обов'язкових платежів.

6. За умовами оцінювання. За цією ознакою виділяють реальну, розрахункову та умовну ефективність. Реальна ефективність — це фактичний рівень витрат та результатів за даними бухгалтерського обліку та звітності. Розрахункова — базується на проектних або планових показниках, отриманих розрахунковим шляхом. Умовна ефективність використовується для оцінювання роботи структурних підрозділів підприємства.

7. За ступенем збільшення ефекту. Ця ознака дає змогу виокремити первісну та мультиплікаційну ефективність. Необхідність такого поділу видів ефективності викликана тим, що в результаті здійснення тих чи інших заходів може спостерігатися як одноразовий ефект, так і мультиплікаційний. Мова про мультиплікаційний ефект може йти тоді, коли початковий ефект повторюється й примножується на різних рівнях даного підприємства, а також поширюється на інші підприємства та організації.

8. За метою визначення. За цією ознакою розрізняють абсолютну та порівняльну ефективність. Абсолютна ефективність характеризує загальну або питому (в розрахунку на одиницю витрат чи ресурсів) її величину, яку отримує підприємство в результаті своєї діяльності за певний проміжок часу. Порівняльна ефективність визначається шляхом порівняння можливих варіантів господарювання і вибору кращого з них. її рівень відбиває економічні, екологічні, соціальні та інші переваги певного варіанта реалізації господарських рішень (напрямку діяльності) порівняно з іншими варіантами.

9. За типом процесу. Ця ознака дає змогу диференціювати підходи до оцінювання ефективності, ураховуючи специфіку окремих процесів, які відбуваються на підприємстві. З погляду цієї ознаки можна окремо розглядати ефективність виробничих процесів (з точки зору як організаційної, так і технічної), ефективність управління, ефективність інвестиційної, інноваційної, маркетингової, фінансової діяльності та ін.

1.2 Методики аналізу ефективності діяльності підприємства АПК: вітчизняний та зарубіжний досвід

Оцінка ресурсів, що забезпечують господарську діяльність та ефективність їх використання, визначається системою економічних показників. Для оброблення показників господарської діяльності використовуються абсолютні та відносні величини [3].

Абсолютні величини відображають розміри показника в натуральних, трудових і вартісних вимірниках. За способом вираження вони поділяються на індивідуальні та сумарні.

Індивідуальні величини виражають розміри показників за певними складовими одиницями (структурними підрозділами, працівниками, календарними періодами тощо).

Сумарні величини характеризують загальну величину показника в цілому, щодо суб'єкта господарювання, за звітний період тощо. За одиницями виміру розрізняють такі абсолютні величини:

а) натуральні — т, км, га;

б) умовно-натуральні — умовне паливо;

в) трудові — людино-година, людино-день;

г) комплексні — т-км; вартісні — грн, коп.

Відносні величини відображають розмір показника, який виражається як кількісне співвідношення між окремими (однойменними або різно-іменними) показниками (коефіцієнт, частка, відсоток, кількість пунктів). Відносна величина показує, в скільки разів розмір однієї величини більший або менший за іншу, або яку частку від другої становить перша, або скільки одиниць однієї величини припадає на одиницю іншої величини.

У визначенні показників ефективності науковці пішли різними шляхами. Представники одного з них вважають за доцільне нехтувати необхідністю отримання єдиної оцінки і будувати систему показників ефективності. А остаточний висновок, на їхню думку, має зробити експерт, який аналізує цю систему показників, ураховує певні неформальні обставини, власний досвід, можливо, інтуїтивні міркування, прогнози і на базі всього цього зробить висновок. Інші вчені пропонують відразу обмежити множину факторів впливу і визначати комплексний показник ефективності. Є, звичайно, і певні компромісні підходи. Так, наприклад, відомі методики, в яких спочатку визначається система показників, а потім до неї застосовуються певні правила згортання для отримання інтегральної оцінки. Серед прибічників єдиного показника є такі, котрі будують настільки складний комплексний показник, що він за широтою охоплення вхідних параметрів фактично не поступається системам показників. Крім того, розроблені й ситуаційні алгоритми, які дають змогу обирати той чи інший комплексний показник на базі попереднього аналізу певних характеристик підприємства [1].

Особливо жвавими дискусії з цього приводу були саме серед економістів радянської школи, і це не випадково. Адже досить стабільна економічна система СРСР створювала ілюзію можливості "легкого" (тобто з урахуванням дуже обмеженого набору факторів) отримання адекватних оцінок ефективності. Але практика переконує в протилежному — справді точна оцінка ефективності може бути отримана лише на основі поглибленого аналізу ситуації і врахування великої кількості обставин. Проте в будь-якому випадку, щоб здійснювати такий аналіз, необхідно опанувати базовий інструментарій, тобто ознайомитися з конструкцією основних показників ефективності і зрозуміти їх економічний зміст.

Отже, розглянемо систему показників ефективності. Вона пропонується в розгорнутому вигляді, тобто завдання обґрунтування оптимального набору показників у даному випадку ігнорується, оскільки є необхідність ознайомитися з тим, якими вони бувають у принципі. Але все ж попередньо сформулюємо загальні принципи раціонального вибору системи показників. Отже, система показників ефективності має:

1. відображати витрати всіх видів ресурсів, що споживаються на підприємстві;

2. створювати передумови для виявлення резервів підвищення ефективності виробництва;

3. стимулювати використання всіх резервів, наявних на підприємстві;

4. забезпечувати інформацією стосовно ефективності виробництва всі ланки управлінської ієрархії;

5. виконувати критеріальну функцію. Тобто для кожного з показників мають бути визначені правила інтерпретації їх значень.

У системі показників ефективності виробництва можна виділити такі групи показників:

1. ефективності використання основних засобів (табл. 18.3);

2. ефективності використання оборотних засобів (табл. 18.4);

3. ефективності використання праці (трудових ресурсів) (табл.18.5);

4. узагальнюючі показники ефективності діяльності підприємства (табл. 18.6).

Таблиця 1.3

Показники ефективності використання основних засобів.

Таблиця 1.4

Показники ефективності використання оборотних засобів.

Таблиця 1.5

Показники ефективності використання праці (Трудових ресурсів)

Таблиця 1.6

Узагальнюючі показники ефективності діяльності підприємства.

Узагальнюючий, кінцевий результат роботи підприємства оцінюється рівнем ефективності його господарської діяльності: загальним обсягом одержаного прибутку та в розрахунку на одиницю ресурсів. Прибуток та відносний показник прибутку — рентабельність є основними показниками ефективності роботи підприємства, які характеризують інтенсивність господарювання [3].

Всі показники рентабельності виражаються в коефіцієнтах або в відсотках і відображають частку прибутку звітного періоду або частку витрат. Якщо в чисельнику береться сума прибутку звітного періоду або чистого прибутку, а в знаменнику – загальна сума витрат по всім видам діяльності, цей показник рентабельності може використовуватися для оцінки ефективності діяльності підприємства загалом.

Існують наступні підходи до розрахунку показників рентабельності [6]:

- витратний;

- ресурсний;

- доходний.

Витратні показники рентабельності характеризують суму прибутку, яку забезпечують понесені витрати (виробничі, комерційні, інвестиційні тощо) у процесі діяльності. Загальна формула витратних показників рентабельності має наступний вигляд:

(1.18)

де Р_В - витратний показник рентабельності, %;

П - прибуток, грн.;

В - витрати, грн.

Ресурсні показники рентабельності розраховуються, якщо необхідно визначити доходність ресурсів або капіталу підприємства. Вони визначаються як відношення прибутку (валового, загального або чистого) до вартості активів (капіталу) або їх складових:

(1.19)

де Р_Р - ресурсний показник рентабельності, %;

А - вартість активів підприємства, грн.;

К- к апітал підприємства, грн.

Доходні показники рентабельності (рентабельність продаж) розраховуються як відношення прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) (операційного прибутку, чистого прибутку) до чистого доходу підприємства:

(1.20)

де Р _Д - доходний показник рентабельності, %;

Д_ох - дохід, грн.

Життєдіяльність підприємства багато в чому залежить саме від того, якою мірою забезпечена фінансова віддача ресурсів та наскільки досягається рівень прибутковості в процесі формування витрат. Співвідносити витрати і доходи — головне завдання кожного учасника господарської діяльності.

Водночас абсолютна сума прибутку не характеризує рівня ефективності господарської діяльності. Щоб зробити висновок про рівень ефективності господарювання, отриманий прибуток необхідно порівняти з понесеними витратами або активами, які забезпечують підприємницьку діяльність, тобто визначити рентабельність [3].

Рентабельність має декілька видів. Цей різновид залежить від того , які саме прибутки і ресурси використовують у розрахунках.

Насамперед розрізняють рентабельність продукції, рентабельність інвестованих ресурсів і рентабельність господарської діяльності.

Рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) обчислюється в кількох модифікаціях: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.

Рентабельність активів (Р_акт ) характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства та обчислюється за формулами:

де П₃ — загальний прибуток підприємства за рік, тис. грн;

П_ч — чистий прибуток підприємства за рік, тис. грн;

С_А — середньорічна вартість активів, тис. грн.

Рентабельність власного капіталу (Р_вк ) відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:

де К_в — власний капітал підприємства.

Рентабельність акціонерного капіталу (Р_ак ) свідчить про верхню межу дивідендів на акції та обчислюється так:

(1.23)

де К_СТ — статутний капітал (номінальна вартість проданих акцій).

Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Вона визначається за формулами:

(1.24)

деР^заг _пр — загальна рентабельність продукції, %;

П_З — загальний прибуток підприємства за рік, тис. грн;

ВС — виробнича собівартість продукції, тис. грн;

ВА — адміністративні витрати, тис. грн;

ВЗ — витрати на збут продукції, тис. грн;

ВВ_З — витрати на виробництво та збут продукції, тис. грн.

(1.25)

де Р^ч _пр — чиста рентабельність продукції, %;

П_ч — чистий прибуток підприємства за рік, тис. грн.

Рентабельність конкретного виду продукції розраховується за формулами:

(1.26)

де Р_і — рентабельність конкретного виду продукції, %;

В_і — виручка від реалізації і-го виду продукції, тис. грн;

ВС_і — виробнича собівартість конкретного виду продукції, тис. грн;

ВА_і — розподілені адміністративні витрати на певний вид продукції, тис. грн;

ВЗ_і — розподілені витрати на збут певного виду продукції, тис. грн;

П_ві — валовий прибуток і-го виду продукції, тис. грн.

Рентабельність продажу продукції або обороту визначається за формулами:

(1.27)

де Р^заг _рп — загальна рентабельність від реалізації продукції, %;

Р^ч _рп — чиста рентабельність від реалізації продукції, %;

П_з — загальний прибуток підприємства від реалізації продукції, тис.грн;

РП — обсяг реалізованої продукції, тис. грн;

П_ч — чистий прибуток підприємства від реалізації продукції, тис. грн.

Валова рентабельність основної діяльності:

(1.28)

де П_в — валовий прибуток, тис. грн;

С_РП — собівартість реалізованої продукції, тис. грн.

Рентабельність операційної діяльності:

(1.29)

де Р_од — прибуток від операційної діяльності, тис. грн;

ОВ — операційні витрати, тис. грн.

Рентабельність звичайної діяльності:

(1.30)

де П_ЗД — прибуток від звичайної діяльності, тис. грн;

ОВ — операційні витрати, тис. грн.

Рентабельність господарської діяльності:

а) для загальної оцінки ефективності підприємницької діяльності:

(1.31)

де П_ГД — прибуток від господарської діяльності, тис. грн;

ОВ — операційні витрати, тис. грн.

б) щодо оцінки ефективності підприємницької діяльності для власника:

(1.32)

де ЧП — чистий прибуток від господарської діяльності, тис. грн;

ОВ — операційні витрати тис. грн.

Зміна рівня того чи іншого показника рентабельності залежить від зміни економічних та організаційно-технічних факторів виробництва та реалізації продукції (робіт та послуг). Тому в процесі аналізу стану рентабельності підприємства необхідно визначити, які фактори більше впливали на підвищення чи зниження рівня рентабельності й розробити відповідні заходи підвищення ефективності діяльності підприємства.

При зниженні прибутковості підприємства зменшується ціна акцій, співвідношення прибутку на акцію та її ціни. Для інвесторів, акціонерів показники прибутковості (рентабельності) підприємства є дуже важливими.

Розглянемо ряд показників акціонерного капіталу.

Прибуток на звичайну акцію (ПЗА):

(1.33)

де П_З — загальний прибуток підприємства, грн;

П_Д — сума сплачених податків, грн;

ДПА — сума дивідендів на привілейовані акції, грн;

КЗА — кількість звичайних акцій.

Цінність акції (ЦА):

(1.34)

де РЦА — ринкова ціна акції, грн.

Рентабельність акції (РА_К ):

(1.35)

де Д_ОА — дивіденд на одну акцію, грн.

При формуванні системи показників ефективності виробництва, виробничо-господарської і комерційної діяльності підприємства бажано дотримуватися певних принципів. До них належать:

а) забезпечення взаємозв'язку критерію і системи конкретних показників ефективності виробництв;

б) відображення ефективності використання усіх видів застосовуваних у виробництві ресурсів;

в) важливість застосування показників ефективності в управлінні різними ланками виробництва на підприємстві;

г) виконання найбільш важливими показниками стимулюючої функції у процесі використання наявних резервів зростання ефективності виробництва, того чи іншого виду діяльності підприємств.

Неможливо не відмітити, що рівень економічної ефективності залежить від багатьох факторів. Для кожної галузі промисловості внаслідок її техніко-економічних особливостей характерні специфічні фактори ефективності.

На закінчення варто зазначити, що обов'язковість у використанні (урахуванні) зовнішніх чинників не є такою жорсткою, як по відношенню до внутрішніх чинників ефективності виробництва. Певне ігнорування підприємствами цієї вимоги може лише загальмувати темпи зростання ефективності.

Зараз ми розглянемо особливості оцінки ефективності інвестицій.

Певні особливості має визначення ефективності капітальних вкладень. Розрізняють абсолютну та порівняльну ефективність капітальних вкладень. Абсолютна ефективність капітальних вкладень показує загальну величину їх віддачі; порівняльна ефективність розраховується з метою визначення кращого з можливих варіантів (проектів) інвестування виробництва. Абсолютну ефективність визначають за допомогою двох взаємопов'язаних показників: коефіцієнта економічної ефективності капітальних витрат Е_р та іншого (оберненого йому) — терміну окупності капітальних вкладень [1]:

(1.36)

Коефіцієнт економічної ефективності розраховується за формулою:

або (1.37)

де Е_р — коефіцієнт ефективності для окремих проектів;

Е_рн — коефіцієнт ефективності для нових підрприємств;

∆П — приріст прибутку (зниження собівартості);

П — прибуток;

КВ — капітальні витрати;

Розрахований коефіцієнт Е_р порівнюють з нормативним коефіцієнтом Е_н . Якщо Е_р більше за Е_И , то проект капітальних вкладень, що розглядається, ефективний (доцільний).

Визначення порівняльної ефективності реальних інвестицій здійснюється шляхом розрахунку зведених витрат Z за формулою:

(1.38)

або, що те саме:

(1.39)

де С_j — поточні витрати j-го варіанта (проекту) на одиницю продукції (за вирахуванням амортизації основних фондів, на створення яких спрямовуються капітальні вкладення, що оцінюються);

КВ_j — питомі (на одиницю продукції) капітальні вкладення j-го варіанта (проекту). Визначаються як відношення загальної величини капітальних вкладень до річного обсягу виробництва продукції (у натуральних показниках);

j — індекс варіанта проекту, j = 1,n;

n— кількість варіантів проекту, що порівнюються.

Проект з найменшим значенням Z вважається найкращим (більш доцільним).

Якщо проаналізувати формулу зведених витрат з погляду методології її виведення, то фактично вона утворюється як ліміт суми такої нескінченно спадної геометричної прогресії:

(1.40)

При t→ ∞ отримуємо

Тобто формула виводиться з припущення, що об'єкт капітальних вкладень функціонуватиме нескінченний час з однаковими щорічними витратами. Приклад такого об'єкта серед основних фондів, а особливо серед їх активної частки, уявити важко. Це розуміли, звичайно, й автори цієї методики, проте необхідність забезпечити її простоту й зрозумілість змусила їх піти на компроміс. Але не всі погоджувались з таким компромісом і тому пропонували альтернативні варіанти. Так, наприклад, як показник порівняльної ефективності капітальних вкладень, зокрема нової техніки, можна використовувати коефіцієнт окупності додаткових капітальних вкладень, що розраховується у такий спосіб:

(1.41)

де τ — термін служби нової техніки;

t_c — найбільший для проектів, що порівнюються, період від початку будівництва до початку експлуатації;

К_2i, К_{1 і} — капітальні вкладення за варіантами, що порівнюються;

С_2i, С_{1 і} — поточні витрати виробництва за варіантами, що порівнюються, без урахування амортизаційних відрахувань.

Для того щоб визначити відносну ефективність варіантів капітальних вкладень, необхідно порівняти розрахункове значення критерію (F) з нормативним (F_н ). Величину нормативного коефіцієнта окупності з урахуванням часу визначають так:

(1.42)

У разі, якщо F > F_н , кращим є більш капіталомісткий варіант.

Оцінювання ефективності капітального ремонту. Формула коефіцієнта ефективності витрат на капітальний ремонт виводиться з умови доцільності цих витрат:

де R_i — витрати на здійснення капітального ремонту;

С_е — величина перевищення витрат на експлуатацію відремонтованого устаткування порівняно з новим;

Р_п — ціна одиниці нового устаткування;

L — коефіцієнт, що визначається діленням продуктивності капітально відремонтованої машини до продуктивності нової машини;

β — коефіцієнт, що показує співвідношення ремонтного циклу відремонтованої та нової машини;

C_a — збитки, що виникають внаслідок недоамортизації старої машини.

Розглядаючи підходи до визначення ефективності, слід звернути увагу на методику застосовування цього показника в інвестиційному проектуванні. її вивчення становить не лише теоретичний інтерес, а й має дедалі більше практичне значення.

Перш ніж розглянути конкретні показники ефективності, сформулюємо основні принципи й підходи, на яких ґрунтується оцінка ефективності інвестиційних проектів.

1. моделювання потоків продукції, ресурсів та грошових коштів;

2. визначення ефективності шляхом зіставлення майбутніх інтегральних результатів та витрат з урахуванням необхідності забезпечення визначеної норми доходу на капітал;

3. зведення майбутніх доходів та витрат, що здійснюються в різні періоди часу, до початкового періоду і, таким чином, забезпечення їх порівнянності;

4. урахування невизначеності та ризиків, які виникають у процесі реалізації проекту;

5. урахування впливу інфляції, затримок платежів та інших факторів, що впливають на цінність грошових коштів.

У методичних рекомендаціях щодо оцінки інвестиційних проектів виокремлюються три групи показників ефективності:

1. показники комерційної (фінансової) ефективності, які відображають фінансові наслідки від реалізації проекту для його безпосередніх учасників. При реалізації невеликих за масштабами проектів ця група показників часто є єдиною, що береться до уваги;

2. показники бюджетної ефективності, котрі відображають фінансові наслідки від реалізації проекту для державного або місцевого бюджетів;

3. показники економічної ефективності, що відбивають витрати та результати, які виходять за межі інтересів безпосередніх учасників проекту, але підлягають вартісній оцінці. Мова йде про оцінку того впливу, який чинить проект на економічне, соціальне, екологічне та інші середовища в певному регіоні або в країні в цілому.

Як інтегральні показники застосовуються такі: IRR (Internal Rate of Return) — внутрішня ставка дохідності, PV (Present Value) — поточна вартість, NPV(Net Present Value) — чиста зведена вартість, CBR (Cost Benefit Ratio) — коефіцієнт ефективності, PP (Payback Period) — період окупності проекту.

IRR — це розрахункова ставка дисконту, яка прирівнює зведену цінність доходів до приведеної вартості витрат, що рівнозначно прирівненню до нуля сумарних дисконтованих чистих доходів. Цей показник відображає критичне значення ставки відсотків за кредит, за якої проект є збитковим. IRR розраховується за такою формулою:

(1.43)

деD_t — сума надходжень коштів у t-й період;

C_t — сума витрачання коштів у t-й період.

Показник PV розраховується так:

(1.44)

де D_t — сума надходження коштів (валові доходи) в t-й період;

r — ставка дисконту, яка характеризує альтернативну вартість володіння грошима.

Такий розрахунок допомагає врахувати фактор часу при оцінюванні майбутніх надходжень, оскільки відомо, що вартість певної суми коштів, яка буде отримана в майбутньому, дещо менша порівняно з такою ж сумою, наявною в даний момент. Показник PV допомагає формалізувати в кількісному виразі цю різницю.

Показник NPV — це різниця дисконтованих на один момент. часу показників доходів й витрат. Величина чистої теперішньої вартості визначається так:

(1.45)

Коефіцієнт ефективності CBR (Cost Benefit Ratio) — це співвідношення зведених доходів до зведених на цю саму дату витрат. Оскільки інвестиції в проект являють собою потік коштів за певний проміжок часу, то для знаходження коефіцієнта ефективності необхідно застосувати таку формулу:

(1.46)

Показник РР визначає період, протягом якого сума дисконтованих доходів стає рівною сумі дисконтованих витрат. Він являє собою суму:

де t визначається з такого співвідношення

(1.47)

а ∆ розраховується за формулою

(1.48)

де INV — сума початкових інвестицій;

S_i = D_i – C_i — сума прибутку в періоді і (точніше, це сума чистого прибутку й амортизації у відповідному періоді).

Якщо сума прибутку для кожного періоду однакова (позначимо її Р')> формула розрахунку показника РР значно спрощується:

(1.49)

Для більш детального ознайомлення з цим підходом оцінювання ефективності слід звернутися до спеціальної літератури з інвестиційного або бізнес-планування, інвестиційного менеджменту.

Розглянута система підходів до визначення ефективності вже сама по собі значною мірою розкриває основні напрямки пошуку резервів підвищення ефективності діяльності підприємства. Але як певне узагальнення визначимо схему цього пошуку (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Пошук резервів підвищення ефективності діяльності підприємства.

Узагалі проблема визначення ефективності підприємства та пошуку шляхів її підвищення є складною і такою, що важко формалізується. Адже будь-яке підприємство — це складна система, яку важко спростити, не втративши при цьому її суттєвих характеристик. Тому сподіватися, що можна дістати просту й легко зрозумілу схему аналізу, яка давала б змогу отримувати бажаний результат в усіх випадках, було б не зовсім правильно.

Схема, що пропонується, окреслює загальні напрямки аналізу об'єкта. Перший з них — ресурсний — відображає першочергову необхідність аналізу ефективності використання наявної матеріальної бази виробництва та живої праці. При цьому слід враховувати рівень завантаження обладнання в часі, структуру собівартості продукції, що виготовляється, з точки зору співвідношення в ній часток амортизації, матеріальних витрат, витрат на оплату праці. Зазначені показники слід розглянути в динаміці, а також по можливості порівняти з показниками найближчих конкурентів. Для оборотних виробничих засобів найважливішим показником є швидкість їх обороту, отже, слід проаналізувати чинники її збільшення, зокрема такі:

1. зменшення обсягів незавершеного виробництва;

2. удосконалення системи матеріально-технічного забезпечення з метою оптимізації виробничих запасів;

3. прискорення реалізації готової продукції (активізація маркетингової діяльності);

4. зменшення обсягів дебіторської заборгованості.

Крім того, слід звернути увагу і на інші напрямки раціоналізації використання матеріальних ресурсів:

1. проаналізувати основні причини втрат та нераціонального використання ресурсів;

2. забезпечити обґрунтоване нормування витрат матеріалів;

3. організувати використання вторинних ресурсів;

4. створити систему заохочення за економію сировини, енергії та матеріалів й відпрацювати її дійовість;

5. акцентувати увагу на використанні сучасних високотехнологічних матеріалів.

Що стосується аналізу ефективності використання трудового потенціалу підприємства, то тут слід зосередити увагу на таких аспектах:

1. внутрішньо змінні втрати робочого часу;

2. втрати робочого часу внаслідок плинності кадрів;

3. рівень використання засобів механізації, автоматизації праці та комп'ютерної техніки;

4. аналіз системи стимулювання працюючих;

5. визначення професійно-кваліфікаційної структури працюючих.

У межах другого, тобто організаційного, напрямку здійснюється пошук можливостей підвищення ефективності тих процесів, що відбуваються на підприємстві. При цьому насамперед увага звертається на ефективність управління.

Важливою складовою ефективності підприємства, а отже, і значним резервом її підвищення, є організація виробничого процесу. У конкретних умовах підприємства слід проаналізувати всі аспекти, що визначають ефективність організації робіт, — від рівня робочого місця окремого робітника чи спеціаліста до рівня підприємства в цілому. Для виробничих підприємств, ураховуючи, звичайно, специфіку їх діяльності, особливу увагу треба звертати на можливості застосування більш ефективних типів виробництва (масового, велико-серійного).

І, нарешті, останнім (але не за важливістю) напрямком пошуку можливостей підвищення ефективності є технологічний.

Вирішення проблеми технологічного відставання особливо актуальне для українських підприємств. Причому проблема ця є комплексною і має, принаймні, два компоненти: матеріальний та нематеріальний. Перший з них — це удосконалення технічної бази, а другий — організаційно-правові проблеми. На думку багатьох економістів, подолання технічного і технологічного відставання потребує не просто переходу на сучасні технології, а впровадження комплексу відносин, що називається корпоративною культурою. Така культура має запозичуватись, звичайно, у найпередовіших компаній з тривалим досвідом роботи в ринковому середовищі.

Намагання виділити в оцінці ефективності підприємства та в пошуку шляхів підвищення останньої окремі структурні компоненти зумовлено бажанням спростити розуміння зазначених проблем. Проте зрозуміло, що насправді ці проблеми комплексні, отже, для їх вирішення слід застосовувати комплексний, системний підхід, ретельно досліджуючи всі підрозділи, служби підприємства та ті процеси, які в них відбуваються. Тільки на основі системного аналізу можна отримати справді адекватну оцінку стану справ на підприємстві та розробити ефективні заходи щодо його поліпшення.

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «Нива»

2.1 Організаційна характеристика підприємства

ТОВ «Нива» створено 2001 року внаслідок реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства (КСП).

ТОВ «Нива» розташоване за адресою: Запорізька область, Новомиколаївський район, с. Новосолоне.

Органом управління є збори директорів. Підприємством керує голова правління Поплавський Віктор Альбінович.

До складу господарства входять декілька підрозділів:

1. відділення №1, спеціалізується на виробництві продукції рослинництва;

2. відділення №2, спеціалізується на виробництві продукції тваринництва;

3. тракторна бригада;

4. автопарк;

5. млин;

6. тік;

7. вагова;

8. склад №1;

9. склад №2;

10.олійниця.

Розподіл прибутку відбувається за рішенням зборів.

У розпорядженні власним капіталом, учасники, при виході, одержують тільки розмір свого паю і виділяють пай у натуральній формі. У разі ліквідації ТОВ «Нива» учасник одержує частку майна пропорційно внеску до статутного фонду.

Дане підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс.

За своїми розмірами підприємство відноситься до числа середніх за розмірами сільськогосподарських товаровиробників по району.

Загальна земельна площа господарства складає 3459 гектарів, із них рілля – 3410 гектарів.

ТОВ «Нива» спеціалізується на виробництві продукції рослинництва, зокрема на виробництві зернових та технічних культур. Дана спеціалізація пояснюється тим, що цей вид продукції користується підвищеним попитом як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Проте, оскільки виробництво продукції рослинництва у значній мірі залежить від природно-кліматичних умов, існує високий рівень ризику збитковості виробництва. Тому, з метою зниження ризику, підприємство крім зазначених галузей розвиває додаткові галузі: тваринництво та переробка продукції рослинництва (олія, борошно).

ТОВ «Нива» виготовляє продукцію високої якості і завдяки цьому підприємство виводить свою продукцію не лише на ринки України, але й також на світові ринки.

Дане товариство не є монополістом на ринку подібних послуг, і має певну кількість конкурентів, що не дозволяє встановлювати вільну ціну на свої послуги, а примушує мінімізувати свої витрати і дотримуватися загальних ринкових цін.

Головними конкурентами ТОВ «Нива» на даний момент являються його територіальні сусіди – ТОВ «Софіївка» та ТОВ «8 березня». Впродовж останнього часу ці підприємства між собою ведуть «боротьбу» за лідерство.

Для виявлення основних тенденцій розвитку підприємства розглянемо основні показники фінансово-господарської діяльності ТОВ «Нива» за 2007 - 2009 рр., які представленні в таблиці 2.1.

У 2007 році чистий дохід від реалізації був зафіксований на рівні 11424,20 тис. грн. В 2008 році сума чистого доходу зменшилася і склала 7575,90 тис. грн. (темп зросту зменшився на 33,69). В 2009 році чистий дохід збільшився на 5091,70 тис. грн. і складав 12667,60 тис. грн., темп зросту збільшився на 67,21%.

Собівартість реалізованої продукції в 2007 році склала 6531,40 тис. грн. В 2008 році собівартість реалізованої продукції зменшилась на 998,10 тис. грн. і склала 5533,30 тис. грн., темп зросту зменшився на 15,28%. В 2009 році собівартість реалізованої продукції збільшилась на 1421,40 тис. грн. і склала 6954,70 тис. грн., темп зросту збільшився на 25,69%.

Валовий прибуток в 2007 році склав 4892,80 тис. грн. В 2008 році валовий прибуток зменшився і склав 2042,60 тис. грн., зменшення склало 2850,20 тис. грн., темп зросту зменшився на 58,25%. В 2009 році валовий прибуток збільшився на 3670,30 тис. грн. і склав 5512,90 тис. грн., темп зросту збільшився на 179,69%.

Фінансовим результатом від операційної діяльності підприємства в 2007 році став прибуток у розмірі 4192,50 тис. грн., в 2008 році в підприємства значно зменшився прибуток від операційної діяльності на 2870,60 і складав 1321,90 тис. грн., (темп росту зменшився на 68,47%). В 2009 році в підприємства значно збільшився прибуток від операційної діяльності на 3487,40 і складав 4809,30 тис. грн., (темп росту збільшився на 263,82%).

Підсумковим фінансовим результатом діяльності ТОВ «Нива» в 2007 році став прибуток у розмірі 41113,70 тис. грн. З таблиці 2.1 видно, що чистий прибуток підприємства в 2008 році в порівнянні з 2007 роком зменшився на 3479,30 тис. грн., і склав 634,40 тис. грн. В 2009 році в порівнянні з 2008 роком чистий прибуток підприємства збільшився на 4115,50 тис. грн., і склав 4749,90 тис. грн., темп зросту збільшився 648,72%.

Рисунок 2.1 Основні показники фінансово-господарської діяльності ТОВ «Нива» за 2007 - 2009 роки

З рисунка 2.1 видно, що в 2008 році в порівнянні з 2007 роком спостерігається зменшення по всім показникам фінансово-господарської діяльності підприємства, проте в 2009 році спостерігається значний ріст показників в порівняні с 2008 роком, що являється позитивним в фінансово-господарській діяльності підприємства.

2.2 Аналіз фінансових результатів діяльності ТОВ «Нива»

Аналіз фінансових результатів діяльності дозволяє визначити найбільш раціональні шляхи використання ресурсів і сформувати оптимальну структуру засобів підприємства. Крім того, такий аналіз може виступати як інструмент прогнозування окремих показників діяльності підприємства. Підприємець зацікавлений у тому, щоб отримати максимум прибутку, який необхідно обґрунтувати аналітичними розрахунками.

Основні завдання, об'єкти та етапи аналізу фінансових результатів діяльності підприємства наведено на рис. 2.2.

Рис. 2.2 Загальна модель аналізу фінансових результатів діяльності підприємства

Рівень ефективності господарської діяльності підприємства визначають фінансові результати цієї діяльності — кінцевий її підсумок. У величині фінансових результатів знаходять відображення всі аспекти господарської діяльності суб'єкта господарювання: техніка і технологія, якість і асортимент продукції, організація виробництва та управління, галузеві та інші особливості діяльності. Показниками фінансових результатів діяльності підприємства є його прибутки (позитивний фінансовий результат) і збитки (негативний фінансовий результат).

Метою аналізу фінансових результатів діяльності підприємства є об'єктивна оцінка та виявлення резервів подальшого підвищення ефективності управління ними.

Показники фінансової результативності характеризують абсолютну ефективність господарювання підприємства. Найважливішими серед них є показники прибутку, який складає основу економічного розвитку підприємства. Зростання прибутку створює фінансову основу для самофінансування, розширеного виробництва, рішення проблем соціальних і матеріальних потреб трудового колективу. Таким чином, показники прибутку стають найважливішими для оцінки фінансової і виробничої діяльності організації. Вони характеризують ступінь його ділової активності і фінансового благополуччя.

Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства включає:

1) вивчення змін кожного показника за звітний період в порівнянні з базисним (горизонтальний аналіз);

2) структурний аналіз відповідної статі (у відсотках);

3) вивчення динаміки зміни показників за ряд періодів (кварталів, років);

4) дослідження впливу окремих чинників на прибуток (аналіз чинника);

5) контроль за виконанням встановлених внутрішніх планових завдань по прибутку по центрах фінансової відповідальності.

Аналіз фінансових результатів ТОВ «Нива» представлений в таблицях 2.2 – 2.4.

Таблиця 2.2

Аналіз фінансових результатів діяльності ТОВ «Нива» за 2006 – 2007 рр.

По даним таблиці 2.2 ми бачимо, що дохід від реалізації продукції в 2007 році склав 13542,40 тис. грн. , що на 5760,70 тис. грн. більш ніж в 2006 році. (7781,70 тис. грн.).

Податок на додану вартість в 2006 році склав 1198,30 тис. грн., що відповідало 15,40% виручки від реалізації. В 2007 році сума податку збільшилася на 909,90 тис. грн. (темп росту збільшився на 75,93%) і склала 2108,20 грн., питома вага в структурі збільшилася на 0,17% і склала 15,57%.

У 2006 році чистий дохід від реалізації був зафіксований на рівні 6583,40 тис. грн. при питомій вазі статті 84,60%. В 2007 році зміна в абсолютних величинах склала 4840,80 тис. грн. (темп росту збільшився на 73,53%), таким чином, сума по статті склала 11424,20 тис. грн. Питома вага в структурі зменшилася на 0,24% і склала 84,36%. Вже можна затверджувати про позитивний розвиток підприємства, оскільки темп росту чистої виручки випереджає темп росту собівартості від реалізації продукції (73,53% і 26,39% відповідно).

Собівартість реалізованої продукції в 2006 році склала 5167,70 тис. грн., питома вага 66,41%. В 2007 році собівартість реалізованої продукції збільшилася на 1363,70 тис. грн. і склала 6531,40 тис. грн., питома вага знизилася і склала 48,23%, темп росту збільшився на 26,39%.

Валовий прибуток в 2006 році склав 1415,70 тис. грн., при питомій вазі у виручці 18,19%. В 2007 році валовий прибуток значно збільшився і склав 4892,80 тис. грн., збільшення склало 3477,10 тис. грн., питома вага також збільшилася на 17,94% і склала 36,13%, темп росту збільшився на 245,61%.

Адміністративні витрати в 2007 році склали 490,60 тис. грн., що на 93,40 тис. грн. більше ніж в 2006 році (397,20). Їх питома вага в 2006 році скала 5,10%, а в 2007 році трохи знизилася на 1,48% і склала 3,62%. Темп росту адміністративних витрат збільшився на 23,51%.

Темп росту витрат на збут зменшився на 87,68% або на 96,80 тис. грн. Їх питома вага в загальній структурі фінансових результатів в 2006 році склала 1,42%, що на 1,32% більше, ніж питома вага в 2007 році (0,10%).

У 2006 році інші операційні витрати склали 446,30 тис. грн., їх питома вага у виручці від реалізації була зафіксована на відмітці в 5,74%. В 2007 році інші операційні витрати скоротилися на 244,30 тис. грн. і склали 202,00 тис. грн. при питомій вазі у виручці від реалізації 1,49%, яка також зменшилася на 4,24%.

Фінансовим результатом від операційної діяльності підприємства в 2006 році став прибуток у розмірі 461,80 тис. грн., питома вага складала 5,93%, в 2007 році в підприємства збільшився прибуток від операційної діяльності на 3730,70 і складав 4192,50 тис. грн., (темп росту збільшився на 807,86%). Питома вага цієї статті в 2007 році склала 30,96%.

По статті інші фінансові доходи ми бачимо тенденцію підвищення. В 2006 році вони склали 93,40 тис. грн., при питомій вазі 1,20%, а в 2007 році - 156,60 тис. грн., при питомій вазі 1,16, що на 63,20 тис. грн. більше. Темп росту інших фінансових доходів збільшився на 67,67%.

Інші доходи в 2006 році склали 275,60 тис. грн., при питомій вазі у виручці від реалізації 3,54%. В 2007 році ця сума зменшилася на 223,50 тис. грн. і склала 52,10 тис. грн., питома вага також зменшилася на 3,16% і склала 0,38%.

Також важливим є пониження фінансових витрат на 39,11%, що може позитивно відобразитися на результатах від операційної діяльності підприємства в майбутньому. Фінансові витрати в 2006 році були зафіксовані на рівні 253,90 тис. грн., а в 2007 році вони складали 154,60 тис. грн.

Інші витрати в 2006 році склали 3,10 тис. грн., питома вага 0,04%. В 2007 році ці витрати збільшилися на 129,80 тис. грн. і склали 132,90 тис. грн. (темп росту збільшився на 4128,10%), питома вага при цьому також збільшилася на 0,94% і склала 0,98%.

В 2007 році спостерігається також прибуток від звичної діяльності до оподаткування у розмірі 4113,7 тис. грн. і прибуток від звичної діяльності у розмірі 4113,7 тис. грн., що на 3539,90 тис. грн. більше ніж за 2006 рік. Темп росту прибутку від звичної діяльності збільшився на 616,92%.

Підсумковим фінансовим результатом діяльності ТОВ «Нива» в 2006 році став прибуток у розмірі 573,80 тис. грн. З таблиці 2.2 видно, що чистий прибуток підприємства в 2007 році в порівнянні з 2006 роком збільшився на 3539,90 тис. грн., і склав 4113,7 тис. грн. Питома вага чистого прибутку у виручці від реалізації продукції в 2007 році склала 30,38%.

По розділу «Елементи операційних витрат» спостерігається наступні тенденції:

Матеріальні витрати зросли на 8121,70 тис. грн., витрати на оплату праці в 2007 році (1154,60 тис. грн.) зменшилися в порівнянні з 2006 роком ( 1231,80 тис. грн.) на 77,20 тис. грн., відрахування на соціальні заходи виросли на 27,60 тис. грн., в 2007 році інші операційні витрати зменшилися на 1938,40 тис. грн. Загалом операційні витрати збільшилися на 6213,10 тис. грн..

Рис. 2.3 Динаміка зміни прибутку ТОВ «Нива» за 2006 -2007 роки

З рисунка 2.3 видно, що в 2007 році в порівнянні з 2006 роком спостерігається збільшення по всім показникам результативності діяльності підприємства, внаслідок чого підприємство отримало 4113,70 тис. грн. чистого прибутку, що на 3 539,90 тис. грн. більше ніж за 2006 рік.

Таблиця 2.3

Аналіз фінансових результатів діяльності ТОВ «Нива» за 2007 – 2008 рр.