Введення

Аналіз господарської діяльності підприємства

Фінансовий аналіз

Управлінський аналіз

Зовнішній фінансовий

Внутрішньо-

Внутрішньо-

Ознака	Фінансовий аналіз
	Зовнішній	Внутрішній
Інформаційна база аналізу	Фінансова звітність (публічна)	Бухгалтерський управлінський облік та звітність
Рівень регламентації правил	Держава	Підприємство
Суб’єкти аналізу (користувачі)	Підприємство і його прямі та непрямі ділові партнери	Підприємство
Відкритість результатів аналізу	Відкриті	Комерційна таємниця

Актив	Пасив
Внеоборотные засоби	Власний капітал
Оборотні кошти	Зобов'язання

Статті активу балансу	Джерела засобів (статті пасиву)
Внеоборотные засоби.
1. Основні засоби і нематеріальні активи.	1. Статутний і додатковий капітал.
2. Капітальні вкладення.	1. Довгострокові кредити і позики
3. Довгострокові фінансові вкладення.	1. Статутний і додатковий капітал
Оборотні кошти.
1. Запаси і витрати.	1. Статутний і додатковий капітал (залишок)
2. Дебітори.	1. Кредитори
3. Короткострокові фінансові вкладення.	1. Резервний капітал
4. Кошти.	1.Резервний капітал

Актив	УК і додатковий капітал	Резервний капітал	Фонди накопичення і прибули	Разом власний капітал	Довгострокові кредити	Кредитори	Фонди споживання і резерви	Разом зобов'язань	БАЛАНС
ОС і НМА	х	х	х
Кап.	х	х	х	х	х	х
Довгострокові фін. вкладення.	х	х	х
Разом внеоборотні активи	х	х	х	х	х	х
Запаси і витрати	х	х	х	х	х	х	х
Дебітори	х	х	х
Короткострокові фін. вкладення	х	х	х
Кошти	х	х	х	х
Разом оборотні активи	х	х	х	х	х	х	х	х
БАЛАНС	х	х	х	х	х	х	х	х	х

Показники	Порядок розрахунку
Коефіцієнт незалежності
Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів
Коефіцієнт довгострокового залучення капіталу
Коефіцієнт маневреності власних коштів
Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні підприємства
Коефіцієнт концентрації власного капіталу
Коефіцієнт фінансової залежності
Коефіцієнт концентрації залученого капіталу
Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів
Коефіцієнт структури залученого капіталу
Показник заборгованості акціонерам

Показник	Порядок розрахунку
Загальне обертання капіталу
Обертання мобільних коштів
Обертання матеріальних оборотніх коштів
Обертання готової продукції
Обертання дебіторської заборгованості
Середній строк обороту дебіторської заборгованості
Обертання кредиторської заборгованості
Середній строк обороту кредиторської заборгованості
Фондовіддача необоротніх активів
Обертання власного капіталу

Цей коецієнт розраховується за формулою (2.1)
Чо.з. =	залишкова вартість основних засобів / активи =	(2.1)
=

2002	Чо.з. =	13,5 / 250,6 = 0,054
2003	Чо.з. =	12,7 / 255 = 0,05
2004:	Чо.з. =	12,8 / 269 = 0,047

Цей коецієнт розраховується за формулою (2.2)
Км.а.=	мобільні активи / немобільні активи =	(2.2)
=

2002	Км.а.=	(232,6 + 0,6) / 250,6 = 13,402
2003	Км.а.=	238,4 / 255 = 14,361
2004:	Км.а.=	253,2 / 269 = 15,162

Цей показник розраховується за формулою (2.3)
Кзн.=	знос основних засобів / первісна вартість основних засобів	=	(2.3)
=

2002	Кзн.	=	3 / 16,5 = 0,182
2003	Кзн.	=	3,8 / 16,5 = 0,230
2004:	Кзн.	=	7,7/ 20,5 = 0,376

2.2 Аналіз ліквідності підприємства

Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням величини його високоліквідних активів (грошові кошти та їх еквіваленти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності.

Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні над­ходження.

Щоб визначити, чи достатньо в підприємства грошей для пога­шення його зобов’язань, необхідно передовсім проаналізувати про­цес надходження коштів від господарської діяльності і формування залишку коштів після погашення зобов’язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, а також виплати дивідендів.

Аналіз ліквідності потребує також ретельного аналізу структури кредиторської заборгованості підприємства. Необхідно визначити, чи є вона «стійкою» (наприклад, борг постачальнику, з яким існу­ють довгострокові зв’язки), чи є простроченою, тобто такою, термін погашення якої минув.

Аналіз ліквідності здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов’язань із наявністю ліквідних коштів. Результати розраховуються як коефіцієнти ліквідності за інформацією з відповід­ної фінансової звітності.

Величина власного капіталу (функціонуючий капітал). Характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активів підприємства (тобто активів, які мають період обороту менше ніж один рік). Цей розрахунковий показник залежить як від структури активів, так і від структури джерел коштів. Показник має особливо важливе значення для підприємств. Зростання цього показника в динаміці – позитивна тенденція. Основним і постійним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток. Не можна ототожнювати поняття “оборотні кошти” та “власні оборотні кошти”. Перший показник характеризує активи підприємства (ІІ та ІІІ розділи активу балансу). Другий – джерела коштів, тобто частину власного капіталу підприємства, яка розглядається як джерело покриття поточних активів.

Маневреність грошових коштів. Зростання цього показника в динаміці – позитивна тенденція.

Коефіцієнт покриття загальний. Характеризує співвідношення оборотних активів і поточних зобов’язань. Для нормального функціонування підприємства цей показник має бути більшим за одиницю. Зростання його – позитивна тенденція. Орієнтовне значення показника підприємство встановлює самостійно. Воно залежатиме від щоденної потреби підприємства у вільних грошових ресурсах.

Коефіцієнт швидкої ліквідності. Аналогічний коефіцієнту покриття, але обчислюється за вужчим колом поточних активів (з розрахунку виключають найменш ліквідну їх частину – виробничі запаси).

Кошти, які можна отримати у разі вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути суттєво меншими за витрати на їх придбання. За ринковою економіки типічною є ситуація, коли під час ліквідації підприємства отримують 40% і менше від облікової вартості запасів. В іноземній літературі трапляється орієнтовне (найнижче) значення цього показника – 1. Однак ця оцінка також досить умовна.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності). Він є найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокових зобов’язань можна за необхідності погасити негайно. Рекомендована нижня межа цього показника – 0,2.

Частина власних оборотних коштів у покритті запасів. Це вартість запасів, яка покривається власними оборотними коштами. Має велике значення для підприємств торгівлі. Рекомендована нижня межа цього показника – 50%.

Коефіцієнт покриття запасів. Розраховується як співвідношення величини стабільних джерел покриття запасів і суми запасів. Якщо значення цього показника є меншим за одиницю, то поточний фінансовий стан підприємства вважають недостатньо стійким.

Основне завдання аналізу ліквідності балансу – перевірити синхронність надходження і витрачання фінансових ресурсів, тобто здатність підприємства розраховуватися за зобов‘язаннями власним майном у визначені періоди часу. Ліквідність балансу визначається ступенем покриття зобов‘язань підприємства його активами, термін перетворення яких у кошти відповідає терміну погашення зобов‘язань. Що швидше той чи інший вид активу може набрати грошової форми, то вища його ліквідність. Абсолютну ліквідність мають грошові кошти.

Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні статей активу, що згруповані за ознакою ліквідності та розміщенні в порядку спадання ліквідності, зі статтями пасиву, що згруповані за ознакою термінів погашення і розміщенні в порядку збільшення строковості зобов‘язань.

Якщо при такому порівняння активів вистачає, то баланс ліквідний і підприємство платоспроможне. У противному разі баланс неліквідний і підприємство вважається неплатоспроможним.

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань фірми її активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов'язань.

Для визначення ліквідності балансу варто зіставити результати по кожній групі активів і пасивів. Для цього складемо баланс ліквідності, який наведений у таблиці 2.3

Таблиця 2.3

Аналіз ліквідності балансу

2002	2003	2004
Чо.з.	0,054	0,050	0,047
Км.а.	13,402	14,361	15,162
Кзн.	0,182	0,230	0,376

Актив	Код рядка	2002	2003	2004	Пасив	Код рядка	2002	2003	2004
А1	230,240	5,5	6,6	3,7	П1	540-610	9,7	9,2	10
А2	150-180, 210,220	176,9	170,4	129,8	П2	500-530	179,4	187,3	195,3
А3	100, 120, 130, 140, 250, 270	50,8	61,4	119,7	П3	480	60	59	58,6
А4	080	17,4	16,6	16,7	П4	380,430, 630	1,5	-0,5	6
Баланс	280	250,6	255	269,9	Баланс	640	250,6	255	269,9

А1 – найбільш ліквідні активи	П1 – негайні пасиви
А2 – активи, що швидко реалізуються	П2 – короткострокові пасиви
А3 – активи, що повільно реалізуються	П3 – довгострокові пасиви
А4 – активи, що важко реалізуються	П4 – постійні пасиви

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:

Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання фірми, то обов'язково виконується остання нерівність, що має глибокий економічний зміст: наявність у фірми власних оборотних коштів; дотримується мінімальна умова фінансової усталеності.

Невиконання якоїсь із перших трьох нерівностей свідчить про те, що ліквідність балансу тої чи іншої міри відхиляється від абсолютної. При цьому нестача коштів по одній групі активів компенсується їх нестачею по іншій групі, хоча компенсація може бути лише по вартісній величині, оскільки в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні.

Зіставлення найбільш ліквідних коштів і швидкореалізованих активів з найбільш терміновими зобов'язаннями і короткостроковими пасивами дозволяє виявити поточну ліквідність і платоспроможність. Якщо ступінь ліквідності балансу настільки велика, що після погашення найбільш термінових зобов'язань залишаються зайві кошти, то можна прискорити терміни розрахунків із банком, постачальниками й іншими контрагентами.

За результатами складання балансу можна зроби висновок, що:

тобто ліквідність підприємства є дуже низькою.

Більш детальний аналіз ліквідності підприємства проведемо на основі фінансових коефіцієнтів.

Коефіцієнт поточної ліквідності (покриття) – характеризує достатність обігових коштів для погашення боргів протягом року.

Позитивною є тенденція до збільшення цього показника, але критичним значенням є 1, якщо показник менше 1, то підприємство має неліквідний баланс, якщо значення у діапазоні 1..0,5, то підприємство своєчасно ліквідує борги.

Цей показник розраховується за формулою (2.4)
Кл.п. =	поточні активи / поточні пасиви	=	(2.4)
=

Коефіцієнт швидкої ліквідності (Кл.ш.) характеризує кількість одиниць найбільш ліквідних активів припадає на одиницю термінових боргів.

Позитивною є тенденція до збільшення, коефіцієнт швидкої ліквідності має бути більшим, або дорівнювати 1, але як правило значення цього показника знаходяться у діапазоні 0,7..0,8.

Цей показник розраховується за формулою (2.5).
Кл.ш. =	(поточні активи – запаси) / поточні пасиви	=	(2.5)
=

Коефіцієнт ліквідності абсолютної (Кл.а.) – характеризує готовність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість.

Позитивною є тенденція до збільшення, але як правило значення цього показника знаходяться має бути 0,2...0,35.

Цей показник розраховується за формулою (2.6).
Кл.а. =	кошти / поточні пасиви	=	(2.6)
=

Співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості (Кдк) – характеризує здатність розрахуватися з кредиторами за рахунок дебіторів протягом одного року. Рекомендоване значення цього показника дорівнює 1.

Цей показник розраховується за формулою (2.7).
Кд.к. =	дебіторська заборгованість / кредиторська заборгованість	=	(2.7)
=

Результати розрахунків, наведені у таблиці 2.4 (рисунок 2.2)

Таблиця 2.4

Результати розрахунків показників ліквідності

Рисунок 2.2 Показники ліквідності

За результатами розрахунків показників ліквідності можна зробити висновок, що підприємство здатне своєчасно ліквідувати поточні борги. Але у той же час має місце зменшення значення швидкої ліквідності, що є негативним явищем, і якщо у перші два періоди значення цього коефіцієнту було в межах допустимого, то на кінець 2004 року це значення досить низьке (на 1 грн. боргів приходиться лише 65 коп. найбільш ліквідних активів). Що стосується абсолютної ліквідності, то і у цьому випадку має місце зменшення значення абсолютної ліквідності, що є негативним явищем. І як у попередньому випадку, у перші два періоди значення цього коефіцієнту було в межах допустимого, то на кінець 2004 року це значення досить низьке, терміново підприємство здатне погасити лише 18% поточної заборгованості. Що стосується співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості, то на кінець 2004 року підприємство здатне розрахуватися з кредиторами за рахунок дебіторів на 66,2% (в попередні періоди це значення було 98,4% та 90,5% відповідно).

2.3 Оцінка фінансової стійкості підприємства

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства – забезпечення стабільності його діяльності в майбутньому. Вона пов‘язана із загальною фінансовою структурою підприємства, його залежністю від кредиторів та інвесторів.

Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об‘єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри фінансової стабільності ё незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.

З цієї точки зору оцінити фінансовий стан підприємства можна за допомогою показників фінансової стійкості. Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використання. Цей ступінь незалежності можна оцінювати за різними критеріями:

рівнем покриття матеріальних обігових коштів (запасів) стабільними джерелами фінансування;

платоспроможністю підприємства (його потенційною спроможністю покрити термінові зобов‘язання мобільними активами);

часткою власних або стабільних джерел у сукупних джерелах фінансування.

Наведеним критеріям відповідає сукупність абсолютних і відносних показників фінансової стійкості, де враховано нормативні вимоги щодо характеристики фінансового стану підприємства в Україні.

Розглянемо абсолютні показники фінансової стійкості.

Вартість запасів (З) порівнюється з послідовно поширюваним переліком таких джерел фінансування:

власні обігові кошти (ВОК);

власні обігові кошти і довгострокові кредити та позики (ВОК + Кд);

власні обігові кошти, довго- та короткострокові кредити та позики (ВОК + Кд + Кк).

Згідно з цим сума власних обігових коштів визначається як різниця між власним капіталом (ВК) та вартістю необоротних активів (НА), на покриття якої насамперед спрямовується власний капітал, розрахунок ведеться за формулою 2.8

ВОК = ВК – НА (2.8)

Наявність власних обігових коштів, тобто додатне значення ВОК – мінімально умова фінансової стійкості.

Загальноприйнятою формулою визначення власних обігових коштів є різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов‘язаннями, або різниця між сумою власного капіталу і довгострокових зобов‘язань та необоротними активами. Отже, власні обігові кошти є частиною обігових коштів, яка фінансується за рахунок власних коштів та довгострокових зобов‘язань. При цьому останні прирівнюються до власних коштів, хоча вони не є такими.

Для визначення типу фінансової стійкості розмір власних обігових коштів розраховують як різницю між власним капіталом і необоротними активами.

Відповідно до забезпеченості запасів згаданими варіантами фінансування можливі чотири типи фінансової стійкості.

Абсолютна стійкість – для забезпечення запасів достатньо власних обігових коштів. У цьому випадку платоспроможність підприємства гарантована, це виражається за допомогою формули 2.9

З < ВОК (2.9)

Нормальна стійкість – для забезпечення запасів крім власних обігових коштів залучаються довгострокові кредити та позики. У цьому випадку, також, платоспроможність підприємства гарантована, це виражається за допомогою формули 2.10

З < ВОК + Кд (2.10)

Нестійкий фінансовий стан – для забезпечення запасів крім власних обігових коштів, довгострокових кредитів та позик залучаються короткострокові кредити та позики. У цьому випадку платоспроможність порушена, але є можливість її відновити це виражається за допомогою формули 2.11

З < ВОК + Кд + Кк (2.11)

Кризовий фінансовий стан – для забезпечення запасів не вистачає “нормальних” джерел їх формування. У цьому випадку підприємству загрожує банкрутство, це виражається за допомогою формули 2.12

З > ВОК + Кд + Кк (2.12)

Для зручності розрахунків приведені вище значення зведемо в таблицю 2.5.

Таблиця 2.5

Таблиця розрахунку типу фінансового стану підприємства

Як видно з наведених даних, на розглядаємому підприємстві не виконується мінімальне умова фінансової стійкості, тобто не вистачає власних обігових коштів (за всі періоди значення ВОК – від‘ємне). Але спостерігається незначне покращення ситуації – на кінець 2004 нестача власних обігових коштів на 5 тис. грн. менше, ніж за 2003 року.

У даному випадку досить важко вести мову про абсолютну стійкість підприємства, або про нормальну стійкість. Дійсно, як видно із таблиці, у жодному періоді не виконуються умови, які були приведені вище.

Але, якщо вести мову про нестійкий фінансовий стан, то це стосується нашого підприємства. Дійсно, як видно із розрахунків, у разі, якщо для забезпечення запасів підприємством крім власних обігових коштів, довгострокових кредитів та позик будуть додатково залучені короткострокові кредити та позики, то у цьому випадку платоспроможність підприємства може бути відновлена.

Отже, за результатами розрахунків абсолютних показників фінансової стійкості можна зробити висновок, що підприємство має нестійкий фінансовий стан.

Розглянемо аналітичні показники фінансової стійкості.

Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами – характеризує абсолютну можливість перетворення активів у ліквідні кошти.

Позитивною є тенденція до збільшення цього показника. До того ж коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами як мінімум повинен бути більш 0.1.

Цей показник розраховується за формулою (2.13).
Кзвк =	власні обігові кошти / оборотні активи	=	(2.13)
=

Коефіцієнт маневреності робочого капіталу – характеризує частку запасів, тобто матеріальних, виробничих активів у власних обігових коштах. Цей показник обмежує свободу маневру власними коштами.

Позитивною є тенденція до зменшення. Тому що збільшення запасів призводить до уповільнення оборотності обігових коштів, а в умовах інфляції - до залучення дорогих кредитів, що зменшує платоспроможність підприємства.

Цей показник розраховується за формулою (2.14).
Мрк =	запаси / робочий капітал	=	(2.14)
=

Коефіцієнт маневреності власних обігових коштів – характеризує частку абсолютно ліквідних активів у власних обігових коштах; За допомогою цього показника є можливість забезпечення свободи фінансового маневру.

Позитивною є тенденція до збільшення.

Цей показник розраховується за формулою (2.15).
Мвок =	кошти / власні обігові кошти	=	(2.15)
=

Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів – характеризує наскільки запаси, що мають найменшу ліквідність у складі оборотних активів, забезпечені довгостроковими стабільними джерелами фінансування.

Позитивною є тенденція до збільшення.

Цей показник розраховується за формулою (2.16).
Кзап =	власні обігові кошти / запаси	=	(2.16)
=

Коефіцієнт фінансової незалежності – характеризує можливість підприємства виконати зобов‘язання за рахунок власних активів; незалежність підприємства від позикових джерел.

Позитивною є тенденція до збільшення, має бути більшим, або дорівнювати 0,5.

Цей показник розраховується за формулою (2.17).
Кавт =	власний капітал / пасиви	=	(2.17)
=

Коефіцієнт маневреності власного капіталу – характеризує частку власних обігових коштів у власному капіталі.

Позитивною є тенденція до збільшення, має бути більшим, або дорівнювати 0,1.

Цей показник розраховується за формулою (2.18).
Км =	власні обігові кошти / власний капітал	=	(2.18)
=

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу – характеризує скільки припадає позикового капіталу на одиницю сукупних джерел.

Позитивною є тенденція до зменшення, критичне значення - менше, або дорівнювати 0,5.

Цей показник розраховується за формулою (2.20).
Кпк =	позиковий капітал / пасиви	=	(2.20)
=

Коефіцієнт фінансової стабільності (коефіцієнт фінансування) – характеризує забезпеченність заборгованості власними коштами. Перевищення власних коштів над позиковими свідчить про фінансову стійкість підприємства.

Позитивною є тенденція до збільшення. Значення цього показника повинне бути більшим за 1.

Цей показник розраховується за формулою (2.21).
Кфс =	власні кошти / позикові кошти	=	(2.21)
=

Показник фінансового лівериджу - характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов’язань. Збільшення цього показника свідчить про підвищення фінансового ризику.

Позитивною є тенденція до зменшення, значення цього показника має бути меншим, або дорівнювати 0.25.

Цей показник розраховується за формулою (2.22).
Фл =	довгострокові зобов’язання / власні кошти	=	(2.22)
=

Коефіцієнт фінансової стійкості – характеризує частку стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі.

Позитивною є тенденція до збільшення. Значення цього показника має бути 0,85...0,9.

Цей показник розраховується за формулою (2.23).
Кф.стік =	власний капітал + + довгострокові зобов’язання / пасиви	=	(2.23)
=

Результати розрахунків, наведені у таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

Результати розрахунків показників фінансової стійкості

За результатами розрахунків абсолютних показників фінансової стійкості підприємства, можна зробити висновок, що загалом платоспроможність підприємства знаходиться на досить низькому рівні, але якщо для забезпечення запасів підприємством крім власних обігових коштів, довгострокових кредитів та позик будуть додатково залучені короткострокові кредити та позики, то у цьому випадку платоспроможність підприємства може бути відновлена.

Отже, за результатами розрахунків абсолютних показників фінансової стійкості можна зробити висновок, що підприємство має нестійкий фінансовий стан.

За результатами розрахунків відносних показників, можна зробити висновок, що підприємство майже не здатне забезпечувати оборотні активи власними коштами. На підприємстві достатньо обмежена маневреність робочого капіталу, і замість позитивної тенденції до зменшення цього показника, має місце його збільшення, що свідчить про збільшення запасів, що призводить до уповільнення оборотності обігових коштів. Підприємство майже не здатне виконати зобов‘язання за рахунок власних активів (здатність розрахуватися у 2003 троку становить 2%). Підприємство майже повністю залежить від позикових джерел фінансування. Коефіцієнт маневреності власного капіталу не задовольняє мімінальним “нормальним” умовам функціонування підприємства. Що стосується ступеня концентрації позикового капіталу, то тут замість позитивної тенденції до зменшення цього показника, має місце його збільшення, що свідчить про зростання залежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування. Підприємство майже не здатне забезпечити заборгованість власними коштами, має місце перевищення позикових коштів над власними, що свідчить про фінансову нестійкість підприємства. Якщо звернути увагу на показник фінансового лівериджу, то видно, що хоча значення цього показника залишається на достатньо високому рівні, але має місце позитивна тенденція до його зменшення, що свідчить про незначне зменшення залежності підприємства від довгострокових зобов’язань. Частка стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі станом за 2003 рік становить лише 23,9%, тоді як значення цього показника повиненне бути 85-90%, що свідчить, як і інші показники про дуже низький рівень фінансової стійкості підприємства.

2.4 Аналіз рентабельності підприємства

У фінансовому аналізі використовують різні показники рентабельності. Усі вони відносні й показують, скільки одиниць прибутку (балансового, чистого, операційного, оподаткованого тощо) отримують на одиницю реалізованої продукції (активів, виробничих фондів, власного капіталу тощо).

Інакше кажучи, при визначенні показників рентабельності в чисельнику завжди буде прибуток. Сукупність показників рентабельності всебічно відбиває ефективність виробничої (операційної), інвестиційної та фінансової діяльності підприємства і відповідає інтересам учасників економічного процесу.

На рівень показників рентабельності, які по суті є узагальнюючими, впливає багато чинників, що відбивають різні аспекти діяльності підприємства. Певна річ, позитивні чинники сприяють підвищенню рентабельності. Завдання фінансового аналітики – кількісно оцінити вплив кожного чинника на рентабельність, тобто оцінити саме його внесок. Регулюючи розмір чинників з урахуванням їх взаємозв‘язку, можна досягти бажаного рівня рентабельності.

Мова вже йшла про те, що існує багато показників рентабельності, але в залежності від того, з чим порівнюється обраний показник прибутку, розрізняють дві групи коефіцієнтів рентабельності:

рентабельність капіталу;

рентабельність продаж.

Розглянемо показники першої групи.

Рентабельність капіталу за чистим прибутком – характеризує, скільки припадає чистого прибутку на одиницю інвестованих в активи коштів.

Позитивною є тенденція до збільшення цього показника.

Цей показник розраховується за формулою (2.24).
Rа =	чистий прибуток / середньорічна вартість активів	=	(2.24)
=

Рентабельність власного капіталу – дає оцінку, скільки припадає чистого прибутку на одиницю власного капіталу.

Позитивною є тенденція до збільшення цього показника.

Цей показник розраховується за формулою (2.25).
Rвк =	чистий прибуток / середньорічна вартість власного капіталу	=	(2.25)
=

Рентабельність виробничих фондів – характеризує скільки припадає чистого прибутку на одиницю вартості виробничих фондів.

Позитивною є тенденція до збільшення цього показника.

Цей показник розраховується за формулою (2.26).
Rвф =	чистий прибуток / середньорічна вартість виробничих фондів	=	(2.26)
=

Розглянемо показники другої групи рентабельності.

Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від реалізації – характеризує скільки припадає прибутку від реалізації на одиницю виручки.

Позитивною є тенденція до збільшення цього показника.

Цей показник розраховується за формулою (2.27).
Rq =	прибуток від реалізації / виручка	=	(2.27)
=

Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності – характеризує скільки припадає прибутку від операційної діяльності на одиницю виручки.

Позитивною є тенденція до збільшення цього показника.

Цей показник розраховується за формулою (2.28)
Rq оп =	прибуток від операційної діяльності / виручка	=	(2.28)
=

Рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком – характеризує скільки припадає чистого прибутку на одиницю виручки.

Позитивною є тенденція до збільшення цього показника.

Цей показник розраховується за формулою (2.29)
Rq чист =	чистий прибуток / виручка	=	(2.29)
=

Період окупності капіталу – дає оцінку, за який період кошти, що інвестовані в активи, будуть компенсовані чистим прибутком.

Позитивною є тенденція до зменшення цього показника.

Цей показник розраховується за формулою (2.30)
Тк =	активи / чистий прибуток	=	(2.30)
=

Період окупності власного капіталу – характеризує за який період власний капітал буде компенсований чистим прибутком.

Позитивною є тенденція до зменшення цього показника.

Цей показник розраховується за формулою (2.31)
Твк =	власний капітал / чистий прибуток	=	(2.31)
=

Результати розрахунків показників рентабельності, наведені у таблиці 2.7.

За результатами розрахунків показників рентабельності можна зробити висновок, щозагалом підприємство можна визнати рентабельним, хоча й показники рентабельності залишаються на досить низькому рівні.(рис.2.3)

Таблиця 2.7

Показники рентабельності

Найгірша ситуація спостерігалась за 2003 рік, коли всі без винятку показники були вкрай незадовільні, але вже у 2004 року ситуація дещо покращилась. Так, рентабельність капіталу за чистим прибутком становить вже 2 % на відміну від цього показника за 2002 рік – 0,8%. Це свідчить про те, що у 2004році на одиницю інвестованих в активи коштів припадає 2% чистого прибутку. Щодо рентабельності власного капіталу, то тут ситуація дещо гірша. У 2004році на одиницю інвестованих в активи коштів припадає 0,88 одиниць чистого прибутку на відміну від цього ж показника у 2002 році, який становив 4 одиниці. Рентабельність виробничих фондів також залишається достатньо низькою, але тут спостерігається позитивна тенденція до збільшення цього показника на 57,9% в порівнянні з 2002роком. Щодо рентабельності реалізованої продукції за прибутком від реалізації, то тут також має місце позитивне збільшення на 26% в порівнянні з 2002роком.

Оскільки для підприємства основним і єдиним видом діяльності є роздрібна торгівля лікарськими засобами, то показники рентабельності реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності, рентабельності реалізованої продукції за чистим прибутком не відрізняються від показника рентабельність реалізованої продукції за прибутком від реалізації. Якщо вести мову про період окупності власного капіталу, то тут спостерігається негативна тенденція до збільшення цього показника. Так, у 2004 році він вже становив 1,132 на відміну від цього ж показника у 2002 році, коли він дорівнював 0,75, це, безумовно, не в кращій бік характеризує діяльність підприємства.

2.5 Оцінка ділової активності підприємства

Ділова активність підприємства проявляється в динамічності його розвитку, досягненні поставлених цілей, ефективному використанні економічного потенціалу, розширенні ринків збуту.

Ділову активність можна оцінити на якісному і кількісному рівні.

Для оцінки рівня ефективності використання ресурсів підприємства, як правило, використовують різні показники обіговості. Ці показники мають важливе значення для оцінки фінансового положення підприємства, оскільки швидкість обігу засобів спричиняє безпосередній вплив на платоспроможність фірми, а також може відображати підвищення виробничо-технічного потенціалу фірми. Прискорення обороту коштів при інших рівних умовах відображає підвищення виробничо-технічного потенціалу підприємства.

Використовують такі показники ділової активності підприємства.

Коефіцієнт обіговості активів – показує скільки отримано чистої виручки від реалізації на одиницю коштів, інвестованих в активи.

Позитивною є тенденція до збільшення цього показника.

Цей показник розраховується за формулою (2.32)
Коа =	чиста виручка від реалізації продукції / активи	=	(2.32)
=

Фондовіддача – характеризує скільки виручки припадає на одиницю основних виробничих фондів.

Позитивною є тенденція до збільшення цього показника. Проте зберігається закономірність: чим вище фондовіддача, тим нижче витрати.

Цей показник розраховується за формулою (2.33)
Фо.ф. =	чиста виручка від реалізації продукції / основні виробничі фонди	=	(2.33)
=

Коефіцієнт оборотності запасів – характеризує кількість оборотів коштів інвестованих у запаси.

Позитивною є тенденція до збільшення цього показника.

Цей показник розраховується за формулою (2.34)
Ко.з. =	собівартість реалізації / середньорічна вартість запасів	=	(2.34)
=

Період одного обороту запасів (дн.) – характеризує період, протягом якого запаси трансформуються в кошти.

Позитивною є тенденція до зменшення цього показника, якщо це не перешкоджає нормальному процесу діяльності підприємства, не загрожує дефіцитом матеріальних ресурсів.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості – характеризує у скільки разів виручка перевищує середню дебіторську заборгованість.

Позитивною є тенденція до збільшення цього показника.

Цей показник розраховується за формулою (2.36)
Кд.з. =	чиста виручка від реалізації продукції / середньорічна вартість чистої дебіторської заборгованості	=	(2.36)
=

Період погашення дебіторської заборгованості (дн) – характеризує середній період інкасації дебіторської заборгованості, тобто період її погашення.

Позитивною є тенденція до зменшення цього показника, в період інфляції, і навпаки, збільшення, якщо додаткова вартість коштів компенсується додатковим прибутком від збільшення обсягів реалізації продукції.

содержание   ..  668  669  670   ..