Київський Державний Технічний Університет Будівництва та Архітектури
З дисципліни «Основи економічної теорії»
Тема: «Держбюджет, бюджетні дефіцити, Державний борг»
Виконал :
Перевірила:
Скиценко В.Д.
Київ 1997План у
1.
Фінансова політика і доходи бюджету України
2.
Фінансова стабілізація як основа фінансової політики
3.
Доходи бюджету в системі управління економікою
4.
Вдосконалення бюджетного процесу
5.
Особливості збалансування місцевих бюджетів
6.
Аналіз міжбюджетних відносин в Україні
7.
Податкова політика і доходи бюджетів України
8.
Деякі оцінки практики обслуговування державного боргу
9.
Прямі бюджетні трансферти в системі міжбюджетних відносин
10.
Фіскальна політика: необхідність збалансованого бюджету
11.
Проблема державного боргу на прикладі США
12.
Основні принципи формування зведеного бюджету України в 1997 році
13.
Додатки
Єдиним хорошим бюджетом є збалансований бюджет.
Адам Сміт, 1776 р.
Хорошим правилом є те, що бюджет ніколи не повинен бути збалансованим - крім моменту, коли надлишок, що стримує інфляцію, змінюється на дефіцит, щоб боротися зі спадом.
Адміністративно-командна е
кон
омічна полі
тика в СРСР призве
ла до нерівномірного економічного розвитку
усіх регіонів, створення неструктуризованого,
неефективного та одноб
окого народногосподарського комплексу. Функціонування адміністративно
- командної системи сприяло розподі
лу і перерозподілу більше 25 від
сотків валового внутрішнього продукту СРСР, яки
й вироблявся в Украї
ни.
З проголошенням незалежності Ук
раїни починається нов
ий етап державотворення, формування в
ласн
ої н
аціональної політики і розвитку суспільно-економічних відносин. Початком економічних перетворень в Україні стало прийняття Закону УРСР "Про економічну самостійність Української РСР"в
ід 3 серпня 1990 ро
ку. Згідно з ним Україна самостійно
визначає економічний статус і страте
гію соціально-економічного розпитку в інте
ресах усього народу, а також розробляє і формує незалежну фінансову (бюдже
тну, податкову, валютну) політику в контексті загальноде
ржавної економічної політики і займається її
ви
конанням.
Фінансова політика охоплює центральну ланку системи економічних відносин і відіграє провідну роль у реалізаці
ї загальноде
ржавних функцій. Організація і ре
гулювання цих відносин здійсню
ються відповідно до діючого (ф
інансового правового поля, е
тапу та стану суспі
льно-економічного розвитку країни. Бе
з врахування останнього політика стає гальмом розвитку економічних відносин.
Фінансова політика має бути ж
орсткою, але справедливою і активною, і повинна стимулювати економі
чне зростання, захищати національні інтереси Та бу
ти привабливою для суб’єктів іноземних країн. Побудова і формування фінансовоїполітики - це
досить складний процес.
Необхідно визначити п
рі
оритетні напрямки розвитку національного господарства та за структурною його перебудовою створити умови д
ля пі
дприємницької діяльності, захисту інтересів влас
них товаровиробників та сприяння залученню іноземних інве
стицій.
Не менш складною
і відповідальною
проблемою залиш
ається реалі
зація стратегічних напрямків, визначення норм і методів їх забезпечення умов розвитку суспільства.
Вибір норм і методів роботи передбачає процес формування національної економіки із врахуванням специфічних природно-кліматичних і геополітичних умов господарювання та розташування України.
Розв
иток суспільно-
економічних відн
осин в Україні підтверд
жує необхідність якомога скорішого в
ирішення проблеми фінансової стабіл
ізац
ії - основи загальнодержавної стабілізації і виходу з економічної кризи.
Зрозуміло, що це — робота не одного року, але вона має бути до кінця обгрунтованою, повинна враховувати можливі негативні наслідки і передбачати цивілізоване їх усунення, бути одночасно послідовною та перспективною і, що не менш важливо - зр
озумілою усім суб'єктам суспільно-економічних відносин.
Стабілізація у суспільстві і поступове економічне
зростання вимагає проведення активної фінансової політики і забезпечення функціонування стабільної фінансової систе
ми. При виріше
нні зазначених проблем і, насамперед, щодо одержання доходів бюд
жету і забезпечення фінансування загальнодержавних видатків, необхідно боротися не з наслідками, а з причинами виникнення і розростання не
гативних явищ у суспільстві.
Сьогодні основою для зняття фінансової напруги і врегулювання економічних інтересів стає при
йняття указів Президента. Зрозуміло, що це вимушений захід, оскільки Ве
рхов
ною Радою України не прийнято цілий ряд законодавчих актів з питань)
фінансової політики.
Необхідно здійснити реформуван
ня фінансових відносин в країні та сформувати національну фінансову си
стему. Це викликано насамперед тим, що в умовах формуван
ня ринкових відносин фінанси нап
овнюються новим змістом, їх роль і значення зростають, а функціональні можливості розширюються як в часі, так і в просторі.
Фінанси як об'єктивна економічна категорія за своїм змістом в
умо
вах ринку мають виконувати регулюючу та стимулюючу функції, а не
лише фіскальну, як досі практикується. Це основні функції фінансів,
які
потребують детального аналізу, досконалого вивчення і розробки не
обхі
дних фінансово-правових норм з регулювання фінансових відносин і подальшого розвитку.
Фінанси одночасно виконують і контрольну функцію. Не претендуючи на повну підтримку своїх поглядів, зазначу: функціональні можливості фінансів у процесі регулювання та стимулювання суспільно-економічного розвитку досить великі. Однак сьогодні вони в практиці використовуються частково і зал
ишаються нерозкритими. Це одна із причин того, що в Україні продовжує погіршуватись фінансовий стан ряду підприємств, регіонів, держави в цілому, а розрахунково-платіжна дисципліна досягла критичного стану.
Взятий курс головним чином на фіскально - монетарні методи регулювання економічних відносин не завжди себе виправдовує і досить часто призводить до загострення економічних інтересів. В практиці необхідно дотримуватись принципу поєднання та узгодженості усіх методів державно - фінансового впливу на процес суспільного відтворення. Фінанси мають прий
мати активну участь у в
сіх стадіях
суспільного відтворення,
а не лише на стадії розподілу, як це відбувається
сьогодні. Головне завдання фінансів - сприяти зростанню ефективностівиробництва,
стимулювати його розвиток та економію затрат як живої,
так і у
ре
чевлен
ої
праці. Фінанси мають активно регулювати процес створення валового
внутрішнього продукту, а не лише його розподіл та перерозподі
л. Практика вимагає фінансового впливу на весь процес кругообігу капіталу, сприяти його прискоренню, ефективному і ці
льовому використанню матеріальних, трудових та грошо
вих ресурсів.
Зрозуміло, що сьогодні фінансове регулювання т
а с
имулювання ефективності виробництва з
находиться на стадії реформування, вимагає досконалого аналізу, вивчення, розробки та прийняття необхідних законодавчих та нормативних актів з метою створення є
диної ефективної фінансової системи регулювання суспільно-економічними процесами у державі.
Фінанси - об'єктивна економічна категорія, а необхідність їх функціонування носить відповідно об'єктив
ний характер. Держава використовує фінанси як інструмент управління суспільно-економічними процесами. Об'єктивність, необхідність та е
фективність - це основні принципи організації фінансових відносин,
які
не
обхідн
о враховувати при формуванні в
ласної нац
іональної фінансо
вої політики.
Практикою підтверджено ,
що фінансова
політи
ка, як і за
гальноде
ржавна економічна політика її
цілому, залежи
ть від сформованого правового поля та органів влади і управління в процесі реалізації функцій держави і забезпечення легітимності
фінансов
их ві
дносин. Невипадково фінансова політика виступає результатом дії як об'єктивного, так і суб'єктивного факторів впливу на її формування, ре
алізацію і розвиток в системі ринков
их відносин.
В Україні досі не прийнято законодавчого
акту, яким було б окреслено дії, взаємозв'язок, узгодженість та розвиток бюджетної, податкової й валютної політики як підсистем єдиної фінансової політики. Відбувається формування бюджетної, податкової та в
алютної політики як окремо взятих підсистем, а не єди.ної, цілісної фін
ансової систе
ми. Відповідно до цього розробляються окре
мі закон
одав
чі акти та механізми їх реалізації, які
не
рідко супе
речать один одн
ому, а не сприяють загальному фінансово-економічному розвитку. Реалізаціє
ю окремих підсистем фінансової політики займаються практично відособлені підрозділи та структури органів управління діючої фінансової системи. У сучасних умовах управління фінансовими,
ресурсами знаходиться в досить складному стані, особливо на рівні районів, міст та областей, і потребує радикальних змін у структурі фінансової системи та державної фі
нансової політики в цілому.
Фінансова
політика пов
инна мати імперативний, обов'язковий характер. Це обумовлено змістом фінансів як економічної категорії, їх місцем у системі суспільно-економічних відносин. Законодавчі та нормативні акти з питань реалізації фінансової політики мають виконуватись своєчасно, якісно і в повному обсязі. В іншому випадку досягти фінансової стабілізації та поступового економічного розвитку просто неможливо. Практика свідчить про те, що у сучасних умовах досить часто порушується "обов'язковий характер" у проце
сі виконання фінансов
ої політики. Це свідчить, зокрема, про не
повне і неякісне виконання законів України про Де
ржавний бюдже
т України на 199
4 та 1995 роки, а також підсумки його виконання у 1 кварталі 1996 року
Основу фінансової п
оліти
ки
станов
ить бюджетна політика, яка пов'язана насамперед із формуванням і в
иконанням бюджетів усіх рівнів, цільових загальнодержав
них фондів
. Державний бюдже
т України - це головн
ий фінансовий план країни,ч
іп відд
зе
ркалює
суспільно-е
кономічний стан
у державі. Економічн
а не
стабільність і спад виробництва негативно впливають
на формув
ання доході
в та фі
нансування видатків бюджету. Б
юджет,
його доходна час
тина прямоп
ов'язані із Державною програмою соціально-економічного
розцін
ку Ук
раїни на поточний фінансовий рік. І навпаки, виконання зазначеної п
рограми
залежить від її фінансового забе
зпече
ння. У цьому напрямку Де
ржавний бюджет виступає основою фінансування загальнодержавн
их програм та сприяє їх виконанню. Державна прог
рама соціально-економічного розвитку України і Державний бюджет України мають своє особл
иве місце, роль і призначення у системі суспільно-е
кономічн
их від
носин. Одн
очасно вони не
роздільні, взаємозале
жні, доповнюють один одного, вимагають комплексного підходу при розробці ефективного механізму в процесі виконан
ня.
Практика розвитку фінансових відносин ще раз підтверджує це і вимагає, по-перше, формувати Державний бюджет України і Державну програму соціально-економічного розвитку України на основі єдиної концепції суспільно-економічного розвитку і в контексті загальнодержавної фінансово-економічної політики; по-друге, досконалого аналізу та оцінки соціально-економічного стану регіонів і держави та розробки реальних макроекономічних показників розвитку на пл
ановий рік і перспективу; по-третє, виконання Державного бюджету і Державної програми соціально-економічного розвитку має проходити у руслі єдиних підходів, цілі
сного механізму, е
фе
ктив
них норм і ме
тодів організац
ії фінансов
о-економічних відносин; по-четве
рте
, додержання загальних принципів економічного розвитку і, насамп
еред, принципу формування і виконання доходів бюджету за рахунок п
латежі
в, які активно і ефективно впл
ивають на виробництво, в
иконання показ
ників економічного розвитку, а не шляхом розширення кількості податків та зборів, як сьогодні відбувається, та використання емісійних джере
л п
оповнення бюджету; по-п'яте, проведення належного, св
оєчасного контролю та піднесення рівня відповідальності за стан виконання доходів бюджету та показників соціально-економічного розвитку регіонів, міністерств (відомств), де
ржави в цілому.
Державне регулювання суспільно-економічними процесами має зводитись до того, щоб прискорити обі
говість фінансових ресурсів і, насамперед, шляхом усунення невиправданої практики ру
ху зустрічних
потоків фінансових ресурсів. Це стосується взаємовіднос
ин між бюджетами різних рівнів і, що не ме
нш важливо, між бюджетами та юридичними особами. Особливої ваги
набирають відносини підприємств з бюджетом в частині сплати податків,
а також повернення і відшкодуваннязайво внесених
сум податків
і зборі
в до бюджету.
З прийняттям нової редакції Закону України "Про бюджетну систему України" набирає
нового змісту,пр
инципів і напрямків
розвитку бюдже
тна політика як підсистема єдиної фінансової політики. Зазначеним Законом пе
редбачені фінансово-
правовій норми,
відповідно до яких ви
значено бюджетний устрій та бюдже
тну систем
у Україні.,
повноваження, роль і завдання органів в
лади та упра
вління у бюджетному проце
сі. Цим Законом окресле
но межі функціонування усіх ланок бюджетної
системи в частині закріплення доходів і розмежування в
идаткі
в. Одн
очасно є ї
де ряд питань, які досі залишаються неврегульованим
и законодавством. Не випадково Верховна Рада України розглядає питання щ
одо внесення
змін та доповнень до Закону України про бюджетну систему. Голов
ною проблемою залишається визначення оптимальних меж функціонуван
ня бюджетів усіх рівнів і забезпе
чення її якісного і ритмічного в
ик
онання при збере
же
нні провідної ролі Де
ржавного бюджету
України. Практика формування
бюдже
тів ставить питання щ
од
о передачі частини зага
льнодержавних повноваже
нь з фінансування окремих видів видатків і залишен
ня за Державним
бюджетом видатків та асигнувань, які мають загальнодержавне значенн
я та провідну роль у суспільно-економі
чному процесі. Зрозуміло, що та частка бюджетного фінансування, яка покладена сьогодні на Державний бюджет (понад 70%), має поступово скорочуватись і стане, на наш погляд, в межах 50 відсотків видатків зведеного бюджету. Зазначене вище потребує внесення змін до системи закріплених та регулюючих доходів, їх переліку, змісту та форм реалізації. Все частіше постає питання щодо статусу місцев
их податків та зборів. У бюджетній класифікації
було б доцільно виділити тр
и і
руни доходів: регулюючі, закріпле
ні та міо
це
ні п
лат
ежі і збори
. Зміст і роль зазначених доходів має відповідати економічним пе
ретворе
нням та ст
имулювати розвиток суспільно-економічних інте
ре
сів, насампе
ред інтересів підприємств та окремих те
риторій. Кожна тери
торія мас бутипоставлена
в ум
ови зацікавленості
та пошуку резерпін, збільшення д
оходів і, насамперед, за рахунок місцевих ре
зервів.
Прийняти
й пункт 9 Постанови Верховної Ради України про вве
дення в дію Закону України «Про Державний
бюджет України на 1996 рік» свідчить про актуальність даної проблеми, яку необхідно вирішувати. Одночасно слід зауважити - запропоновані підходи і розрахунки щодо заці
кавленості місцевих Рад шляхом зал
ишення 50 відсотків суми надходжень податку на додану вартість, акцизного збору та податку на прибуток підприємств, які перебувають у загал
ьнодержавній власності, понад розміри контингентів, врахованих у нормативах відрахувань від загальнодержавних податків і зборів, досить склад
ні і не завжди сприятимуть пошуку додаткових надходжень до бюдже
ту. Це пов'язано насампе
ре
д з тим, що з метою забезпечення виконання доходів бюдже
ту необхідно стимулювати в
иробництво, підприємства та організ
ації, які виконують зобов'язання та своє
часно сплачують платежі до бюдже
ту і цільових фондів.
У цьому напрямку зроблено ва
жливий
крок. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1996 р. "Про причини невиконання доходної
частини бюджету та заходи удосконалення законодавства і під
вищення відповідальності керівників усіх рівнів за дотрим
ання бюджетної дисципліни" доручено Міністе
рству економіки і Міністерству
фінансів до 1 жовтня 1996 року подати Кабіне
тові Міністрів Українип
роект порядку розроблення суб'єктами пі
дп
риє
мницької діяльності державної форми власності фінансових планів, передбачивши обов'язковість планування прибутку, його розподілу і п
лате
жів до бюджету та пропозиції про вне
сення змін і доповнень до законодавства з цього питання.
Підготовка пропозицій і документі
в Кабінету Міністрів із зазначених питань та введення нових показників оцінки підприємницької діяльності сприятиме покращенню фінансово-е
кономічної роботи, а також налагодженню дієвого контролю за стан
ом в
иконання доходів бюдже
ту. Зазначе
ною Постановою Кабіне
ту Мініс
трів істотно
посилюється відповідальність за виконання доходів бюджету України.
В
ажл
ивим результато
м фінансо
вої полі
тики та спрацювання законодавства є виконання доходної
частини бюджетів усіх рівнів.
Протягом 1995 року до зведе
ного бюд
жету України надійшло 2092,8 трлн.крб. усіх податків, зборів
, відрахув
ань до ціл
ьових фондів (табл. 1), що становить 90,1 відсотків
до заплан
ов
аних. Таким чином у структурі
валового внутрішнього продукту доходи бюджету становлять майже 40 відсотків.
Держав
ний бюджету України у част
ині доходів в
иконано в сумі 1243,3 трлн.крб.,
або н
а 86
,3 відсотків до затверджених надходже
нь.
Як свідчать
дані табл.
1, голо
вними дже
рел
ами надходже
нь залишаються податок на до
дану вартість, податок
на п
рибуток підприємств і прибу
тковий податок з громадян. На
їх частку прип
адає
52,3 від
сотка, або від
повідно 21,6; 23,1; 7,6 д
о загальноїс
уми доходів зв
еденого бюджету України. Якщо враховув
ати, що надх
одження у фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслі
дків Чорн
об
ильської катастрофи та соціального захисту населення і Пенсійний фонд
складають 518,6 трлн.крб.,
або 24.8 відсотків, то зазначені вище платеж
і становлять 1613,8 трлн.крб.,
або 77,1 в
ідсотків у структурі-
зведеного бюджету України.
Практика справляння податків і виконання доходів зведеного бюджету засвідчує продов
ження кризових явищ
у суспільстві, в результаті чого податок на додану вартість в
иконано на 95,0 відсотків та акцизний збір — на 87,8 відсотків. Втрати
бюджету з
а цими непрямими податками склали 201,2 трлн.крб.,
в тому числі
за рах
ун
ок зниження обсягів виробництв
а -81,9 трлн.крб.,
затримкиприй
няття з
аконопрое
кту з питань справляння податку на додану вартість --
95.0 трлн.крб.,
погіршення рівня платіжної дисципліни платників податкі
в - 24.3 трлн. карбованців.
Таблиця 1
Структуридоходів
зведе
ного бюджету України за 1995 рі
к
Слід зазначити, що основ
ні
втрати бюдже
ту з
а рахунок зниження виробництва
утв
орились на підприємствах прові
дних міністерств і відомств. Підприємства Мінмашпрому
допустили зниження обсягу виробництва на 27,4 відсотків
до попереднього року, в результаті чого до бюджету не надійшло 24,7 трлн. карбованців.
На підприємствах Міпвуглепрому
відповідно - 14,3 і 4,5; корпорації "Укрбуд"
- 34,1 і 7,5; корпорації "Укрцемент"
-29,2 і 3,4; корпорації "Укрбудматеріали"
- 23,3 і 3,6.
Внаслідок відсутності нале
жного контролю керів
ників окремих міністерств і відомств за додержанням податкового законодавства, виконання Указів Президента України "Про заходи щодо зміцнення фінансової дисципліни при виконанні Державного бюджету України", "Про посилення контролю за надходженням податків
та інших обов'язкових платежів до Державного бюджету і внесків до державних цільових фондів" станом на 1 січня 1996 року підприємства 8 міністерств заборгували державі 33 трлн.крб.,
або 60 від
сотків загальної недоїмки по Україні, з них підприємства Мінпрому
- 12,7 трлн.крб.,
або 23,4 відсотків загальної суми несплачених бюджету по Україні, Мінсільгосппроду — відповідно 6,4 і 11,8. Мінмашпрому 3,9 і 7,3, Мінвуглепрому
2,9 і 5,3 та Департаменту морського і річкового транспорту — 2 трлн.крб.,
або 3,7 відсотків.
Виконання доходівмісцевих
бюджетів
(див. табл. 2) також здійснювалося в складних соціально-економічних умовах поглиблення кризових явищ у суспільстві. В цілому доходи м
ісце
вих бюджетів виконано на 122,0 відсотки. Підсумки 1995 року свідчать, що п'ять областей допустили невиконання доходів бюджету, передбачених на рік. Так, Херсонська область виконала доходну
частину бюджету на 87,0 відсотків, тим самим недоодержано 2,1 трлн.крб.,
Чернівецька область — відповідно 88,2 і 1,3. Недовиконання доходів місцевих бюджетів допущено у Вінницькій (97,1%), Кіровоградській (96,2%) та Тернопіл
ьській (96,0%) областях.
Таблиця 2
Фактичне
ви
конання доходів місцевих бюджетів за
Передбачається, що загальний обсяг промислової продукції збільшиться у 1996-ому порівняно з і 995 роком на 0,5 ві
дсотка, однак фактично в І кварталі сталося зниження виробництва на 3,6 відсотка. Аналогічно з випуску товарів народного споживання,
які є основним джерелом формування доходної
частини бюдже
ту, прогнозувався ріст на 1,8 відсотка, а фактично цей показник проти в
ідп
овідного періоду минулого року скоротився на 20,8 відсотка.
За таких умов до бюджет
ів усіх рівнів
мобілізовано 650,5 трлн.крб.,
що становить до визначених розмі
рів на рік 18,9 відсотка, а до визначених на І квартал — 94,8 відсотка. До Державного бюджету за цейп
еріод надійшло 422,3 трлн.крб.,
або відповідно 17,7 і 92,7 відсотків. Доходи місцевих бюджетів становлять 21,0 відсотка до розрахункових сум на рік.
За основними доходними
джерелами надійшло: податку на додану вартість 90,9 відсотків до розрахунку на квартал, або менше на 12,9 трлн.крб.,
податку на прибуток — в
ідповідно 97,5 відсотка і 3,3 трлн.крб.,
акцизного збору — 59,9 відсотка і 6,2 трлн.крб.,
прибуткового податку з громадян — 94,9 відсотка і 2,9 трлн. карбованців. У зв'язку з тим, що бюджет було затверджено в кінці бере
зня, з
овсім не було над
ходжень частини плати за транзит природного газу че
ре
з територію України, яких на рік передбачено одержати 103,1
трлн. карбованців
В цілому стан виконання доходної частини бюджету у 1 півріччі 1996 року складний, що потребує розробки і прийняття додаткових заходів у процесі реалізації Закону України "Про Державний бюджет України на 1996 рік", а також в
несення необхідних змін до чинного законодавства.
З метою покращення фі
нансов
ого стану підприємств, прискорення кругообігу фінансових ресурсів прийнято
ріш
ення про надання відстрочки для пога
шення заборгованості підприє
мств пере
д бюджетом, яка була станом на 1 січня 1996 р. і збе
рігається по даний час. Відстрочка надається до 1 грудня п. р. На виконання статті 28 Закону України "Про Державний
бюджет України на 1996 рік" Мі
ні
стерством фінансів розроблено порядок надання відстрочкипідприємствамі
організац
іям із заборгованості перед бюджетом.
Під
ряд з ц
им прийнятоУка
з президент
а України ві
д 5 квітня 1
996 року "Про заход
и щ
одо стабі
лізац
іїфінансового
стану підприє
мств", відп
ові
дно до якою обмежено розмі
р пені
50 відсотками
від встанов
леної заборгованості податковими та контролюючими
органами, а також розробле
но і прийнято Кабіне
том Міністрів і
На
ці
ональним банком України новий порядок черговості викона
ння установамибанків
доручень підприємств щ
одо перерахуван
ня п
латежів. Збільшення норми платежів ві
д виручки на неві
дкладні потреби підприємств з 10 до і 5% може ускладнити ситуацію розрахунків з бюджетом.
З метою забезпечення
виконанн
я доходної
частини бюдже
ту Міністерств
ом фінансі
в вжито ряд заходів. Питан
ня про причини не
виконання доходної частини бюджету були розглянуті на засіданні Кабін
ету Міністрів
України, відповідно до чого прийнято постанову від 16 травня 1996 року "Про причини невиконання доходної частини бюджету та заходи щодо удосконалення законодавства і дот
римання бюджетної дисципліни".
Проведенню ефективних економічних перетворень значною мірою шкодить непослідов
ність у реформуванні
податкової системи, її нестабільність. Використання мал
оефектив
них методів і важелів державного впливу підриває ї
ї авторите
ті в
іру у май
бутнє
.
Перші кроки реформув
ання податкової системи зроблені. Але назвати їх вдалими навряд чи можна. Робота з формування податкової політики ще попереду, її
необхідно завершити якомога ш
видше.
Подат
кова політика ма
є спрямовув
атися на розв’язання таких двох взаємопов'язаних завдань,
як з
абезпече
ння збалансованості(бюджету
і зупине
ння інфляції, пожвавлення
ділен
ої активності і під
тримки виробництва. Поряд з цим загальни
й ріве
нь оподаткування, розміри став
ок податків, кількість видів і база для нарахування податків мають бути стабільними не тільки протягом бюджетного року, а й періоду реформування економіки.
З метою пом'якшення податкової політики - Постановою Верховної Ради України від ІЗ грудня 1995 року "
Про основ
ні положе
ння податкової політики і податкову реформу в Україні" передбачено обмежити невиправдану диференціацію станок плити з
а землю, зменшення відрахувань до ряду цільових позабюджетних фондів.
З 1 с
ічня 19
96 року на
осно
вний рахунок
Де
ржавного бюджету Укра
їни а також міс
цевих бюджетів усіх рівнів зараховуються кошти
цільових бюджетних (крім Пенсійногофонду
Україн
и та коштів соціального страхування), а також будь-яких позабюджетних
фондів, створених згідно із Законами України і нормативни
ми ак
тами органів виконавчої влади України. Головним Управ
лінням державного
казначейства проводиться робота з інвентаризації і взяття на облік усіх цільових позабюджетних фондів, перевіряється їх закон
ність ід
оц
ільність функціонування.
Перерозподіл валового вну
трішнього продукту через зведений бюджет, включаючи відрахування до Пенсій
ного фонду України і державних позабюджетних фонді
в, обмежений 47 відсотками. За планом на 1997 рік через зве
дений бюджет буде перерозподі
лено 46 відсотків ВВП.
Реформування податкової системи має проходити у напрямку збереженнядоходноїбазибюджету, забезпечення обов'язковості
і рівнонапруженості
у сплаті податкі
в усі
ма юридичними
і фіз
ичними особами, недопущення будь-яки
х проя
вів ди
ск
римінації до окремих платників
податків.
Прийнято Закон України"Про
плату за землю" у новій редакції, відповідно до якого запроваджено єдиний податок у сільському господарстві. Опрацьовуються питаннящ
одо рівня плати за зе
млю промисловими підприємствами в залежнос
ті від того, в якому населеному пункті вони розташовані, та з урахуванням
тривалості інвестиційного циклу.
Протягом 1995-1996 років проводиться робота з ідентифікації фізичних. осіб-платників податків і
комп'ютеризації податкової служби з ти
м, щоб з 1997 року здійснити пе
ре
хід на оподаткув
ання доходів
і майна фізичних осіб на
основ
і податкових декларацій, які мають подаватися всіма громадянами - платниками податків.
Кабінету Міністрів України та Верховній Раді України підготовлені і направлені матеріали щ
одо розшир
ення бази і прав місцевих органів влади в частині формування доході
в мі
сцевих бюджетів за рахунок місцевих податків і зборів. З цією
метою слід переглянути законодавство про місцев
і податки і збори, розширити коло об'є
ктів оподаткування, встановити реальний перелік місцевих податків, обов'язкових до сплати на всій території України. Одночасно надати право місцевим органам влади приймати рішення про о
правлення окре
мих, специфічних для даної те
риторії місцевих податків, які не пере
дбачені з
аконодавством. При цьому необхідно встановити обме
ження при застосуванні місце
вих податків. Для прикладу: обсяг місцевих
по
датків і зборів не
повинен перевищувати ЗО відсотків закріплених доході
» бюджету території. Це усуне практику необгрунтованого застосуванн
я місцевих
податкі
в, їх ставок і розмірів.
Невід'ємною
частиною податкового
законодавства має стати правове забезпечення прав
пл
атників
податків. З цією метою мають бути підготовлені законопроекти про права і об
ов
'язки платників
податків. Поряд з цим необхідно здійсн
ювати стимулювання
підприємницької та інвестиційної діяльності у сферах,передбачених
програмами структурної перебудови і промислової полі
тики. Одн
очасно не допускати надання пільг у процесі оподаткування окремим суб'є
ктам підприємницької діяльності.
Законом України "Про внесення змін
і доповнень до Де
крету Кабінету Міністрів України "Про порядок використання прибутку державних підприємств, установ і організацій"
передбачено спрямовувати на поповнення власних оборотних коштів 10% балансового прибутку і не менш 10% суми прибутку, що залишає
ться у розпорядже
нн
і підприємств після сплати ними обов'язкових платежів. Поряд з цим Мінекономіки підготовлено пропозиції щодо застосування дан
ого порядку для підприємств усіх форм власності.
Для ефектив
ного оподаткуванн
я підприємницької діяльності нагальною потребою є в
изначе
ння бази опод
аткування для справляння податку на прибуток. Передбачається розробити норми і правила ведення обліку і форм звітності для цілей
оподаткування з використанням відповідних міжнародних стандартів
.
У сучасних умовах важлива робота проводиться в напрямку підготовки проектів законодавчих та інших нормативних актів відповід
но до Постанови Верховної Ради України від ІЗ грудня 1995 року
"Про основні положення податкової політики і податкову реформу в Україні" та переліку проектів закон
одавчих та інших нормативних актів, затве
рдженому Постанов
ою Кабіне
ту Міністрів України від 15 листопад
а 1995 р. "Про першочергові заходи щодо реаліз
ації Програми діяльності Кабінету Міністрів України на 1995-1996 роки".
Реформування податков
ої системи і розробка нового ефективного податкового законодавства - по
перше, щ
о не
обхідно зробити уже найближчим часом. Податкова реформа мас прох
одити у напрямку:
- створення органу в Мінфіні, який би займався розробкою податкової політики, на зразок "Департаменту податкової політики";
- лібералізації податкової політики з метою стимулювання виробництва та підвищення його ефективності. В практиці необхідно спростити і значно скоротити систему податків, платежів, зборів і відрахувань до бюджету та ці
льови
х позабюджетних
фонді
в. П
од
атки мають виконувати насампере
д стимулюючу та ре
гулюючу фун
кці
ї, що забезпечить стабільні
сть над
ходже
нь до бюдже
тів усіх рівнів
- п
ерегляду розмежув
ання і закріплення податків з
а конкретними ланками бюджетної систе
ми. Доці
льно було б сп
ростити систе
му зарахув
ання платежів до бюдже
ту усіх рівнів через ліквідацію зустрічних потоків фінансових ресурсів. Практика розмежув
ання між ланками бюджетної системи України понад 10 ви
дів податків та зборі
в себе не оправдовує,
а створює умови для порушенн
я фінансово-платіжної та розрахункової дисципліни;
- ліквідації усіх пільг платн
икам подат
ків і п
ри
йняття окремого законодавчого акту про пільги;
- проведення нової інвентариза
ці
ї позабюджетних фондів різних рівнів, вивчення їх доцільності і як
існого в
икористання. Необхідно прийняти закон про цільові позабюджетні фонди;
- прискорити розробку і прийняття "Податкового кодексу". Одночасно слід прийняти єдиний законод
авчий ак
т, який би міг охопити усе коло фінансов
ої політики (бюджетної, податкової, в
алютної), д
е можна було б окреслити дії, повноваження та відповідальність органів, які займаються реалізаціє
ю фінансов
ої політики.
Згідно з останнім можна будевизначити
статус, функціональні обов'язк
и, праваів
ідповідальність фінансових органів у процесі формування і виконанн
я фінансової (бюджетної, податкової, валютної) політики. Такий головний законодав
чий акт необхідний особливо у сучасних умовах, коли від
буваю
ться реформування системи управління фінансовими ресурсами, нац
іональним господ
арством в цілому і створення ринкового середов
ища. Цю потребу особливо відчувають регіони. Відповідно до головного фінансового закону можна буде розробляти і впроваджувати бюджетну, податкову і валютну політику у контексті єдиної загальнодержавної фінансової політики.
ФІНАНСОВА СТАБІЛІЗАЦІЯ ЯК ОСНОВА ФІНАНСОВОЇ ПОЛІТИКИ
Минулий 1996 рік став ще одним вагомим кроком у подальшому становленні нової фінансової системи України, випробуванням її на міцність і ефективність роботи. Тепер настав час підбити підсумки, зробити висновки, визначити завдання та шляхи і методи їх вирішення.
Насамперед слід відзначити, що проведена робота сприяла перелому негативної тенденції у фінансовій сфері, за короткий період вдалося досягти фінансової стабілізації відповідно до курсу ринкових реформ, проголошеного Президентом України Л.Д.Кучмою. Це передусім зниження темпів інфляції, зміцнення національної грошової одиниці, гальмування темпів спаду промислового виробництва. Вдалося трохи оздоровити бюджет, не перевищити установлених розмірів дефіциту державного бюджету.
Однак досягти істотних зрушень у вирішенні головного завдання — оживити виробництво, стабілізувати економіку — не вдалося. Нерозв'язаних проблем залишилося багато. Протягом 1996 р. соціально-економічний стан в Україні залишався складним, не поліпшилася ситуація і в першому кварталі 1997 р.
Прогнозні показники економічного і соціального розвитку, покладені в основу формування державного бюджету України на 1996 рік, передбачали зниження реального обсягу валового внутрішнього продукту на 1,8% та зростання обсягів промислової продукції на 0,5%.
Фактично ж минулого року обсяг валового внутрішнього продукту скоротився на 10%, номінальне він оцінюється у 80,5 млрд. грн. Більш як на 5% знизилося виробництво промислової продукції та на 9%— сільськогосподарської. При цьому на 20,2% знизився обсяг виробництва товарів народного споживання.
За таких умов постає запитання: чи достатніми були зусилля органів фінансової системи усіх рівнів, здійснювана ними контрольна й економічна робота, спрямована на пом'якшення впливу неминучих негативних факторів проведення реформ на соціально-економічну ситуацію в державі, якість виконання бюджетів? Як не прикро, одразу хочу констатувати: з різних причин цього поки що не сталося. І не останньою з причин є брак ініціативи й активності, Нерідко саме прояви консерватизму, застарілі підходи і методи стоять на заваді у вирішенні поставлених завдань. Це є характерним для багатьох керівників усіх структурних підрозділів як місцевих, так і центральних органів фінансової системи.
Отож у цілому за 1996 р. до зведеного бюджету надійшло 30,1 млрд. грн. податків, зборів та інших обов'язкових платежів, або 87,6% до розрахункових річних призначень, тобто недоодержано 4,2 млрд. грн. Не забезпечено виконання призначень по 20 видах платежів із 27.
Минулий рік значною мірою можна назвати роком утрачених можливостей. Лише від скорочення обсягів промислового виробництва та перевезень не мобілізовано 800 млн. грн. податку на додану вартість, податку на прибуток та акцизного збору. Найбільше таких втрат допущено в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Івано-Франківській, Львівській, Херсонській, Харківській областях та в місті Києві.
Податку на додану вартість за 1996 р. надійшло 6,3 млрд. грн., або 95,3% до річного плану. З цього податку не забезпечено виконання плану в 21 області, з яких найбільше відставання допущене у Волинській, Запорізькій, Миколаївській, Львівській і Хмельницькій областях.
До зведеного бюджету України за 1996 р. надійшло 5,5 млрд. грн. податку на прибуток, що становить 90,2% до затвердженого прогнозу, зокрема до державного бюджету — відповідно 1,6 млрд. грн., або 93,3%. Спрогнозованих показників податку на прибуток дотримали лише 7 областей (Закарпатська, Івано-Франківська, Київська, Полтавська, Сумська, Харківська і Хмельницька) та м. Севастополь. Найбільше відставання допущене у Дніпропетровській, Львівській, Чернівецькій, Тернопільській областях, а також в Автономній Республіці Крим.
Майже 70 млн. грн. недоотримано акцизного збору. У розрізі окремих областей його не надійшло у сумі 149 млн. грн.
Тенденція зростання заборгованості перед бюджетом зберігалася і в звітному році. В цілому за рік розмір недоїмки, разом із внесками до Пенсійного фонду, зріс на 1,8 млрд. грн., або в 2,6 раза. Найбільші суми заборгованості перед бюджетом мають місце в Дніпропетровській області — 369,2 млн. грн., Донецькій — 123,8 млн. грн., Полтавській — 108,3, Запорізькій — 75,6, Луганській — 68,9 млн. грн.
Через допущення заборгованості з податків торік бюджет недоодержав 3,5 млрд. грн., або 12% від загальних надходжень. Безумовно, що певна частка вини в цьому лежить і на колективах фінансових органів, які не проявили достатньої активності й ініціативи.
Середньомісячний темп зростання недоїмки з платежів до бюджету досяг у 1996 р. 25% і значно випереджає темпи зростання заборгованості між підприємствами України. На стан виконання доходів бюджету вплинуло надання Верховною Радою відстрочки та розстрочки у сплаті платежів підприємствами й організаціями до бюджету в сумі понад 2 млрд. грн.,
або 7% до загальних надходжень. Однак слід зазначити, що підприємства, організації не скористалися повною мірою наданою державою можливістю поліпшити їхній фінансовий стан шляхом реструктуризації заборгованості з належних бюджету платежів та розблокування
рахунків в установах банків.
Подальший спад виробництва у більшості галузей народного господарства, погіршення фінансового стану підприємств
і організацій зумовили загострення кризи платежів як між підприємствами, так і з бюджетом.
Через брак належного контролю з боку окремих міністерств і відомств за станом розрахунків із бюджетом підприємства системи Мінпрому заборгували 368,5 млн. грн., або 27,3% загальної суми, Держнафтогазпрому — відповідно 108 млн. грн. і 8%, Мінмашпрому — 102,8 млн. грн. і 7,8% та Мінсільгосппроду — 93,2 млн. грн. і 6,9%. Через зростання обсягів дебіторської та кредиторської заборгованості між підприємствами втрачено понад І млрд. грн. доходів бюджету.
Слід звернути увагу на те, що значну частку бюджетних надходжень становлять взаємозаліки доходів у рахунок фінансування видатків, передбачених бюджетом. Усього проведено понад 6000 взаємозаліків на суму майже 6 млрд. грн., що становить 20% до загального обсягу доходів і 17,8% до видатків зведеного бюджету України минулого року.
Такий захід, як відомо, відіграв певну роль у подоланні платіжної кризи, пом'якшив ситуацію з виконанням бюджетів. Проте можливості щодо реальної наповненості бюджету доходами і фінансування видатків від такої акції не зросли, у зв'язку з чим її було скасовано урядом. Тому в ситуації, що склалася в державі цього року, не треба розраховувати на такі методи виконання бюджету, а максимально зосередити увесь свій досвід і знання на виконанні завдань і доручень, поставлених перед фінансовою системою.
Уряд, Міністерство фінансів роблять усе можливе для зміцнення фінансової бази місцевих рад. При всіх економічно-соціальних труднощах у ІЗ областях, містах Києві й Севастополі виконано і перевиконано бюджети з доходів. При цьому надпланові залишки коштів по місцевих бюджетах на І січня 1997 р. становлять понад ІЗ млн. грн.
По бюджетах Закарпатської області, наприклад, надпланові залишки коштів більш як у 7 разів перевищують планові, причому через неправильне планування доходів вони зосереджені майже на 80% в обласному бюджеті. По Київській області надпланові залишки бюджетних коштів перевищують планові більш як у 3 рази, по Тернопільській — майже в 17 разів, і всі знаходяться в обласному бюджеті. Як результат, в окремих районах зарплата не виплачується по 5—6 місяців, а в обласних установах вона значно менша.
Водночас минулий рік показав нам усім, що необгрунтовані розрахунки, великі сподівання призводять до завищених зобов'язань, яких не можна виконати. А це спричиняє соціальне напруження. Практично в більшості областей бюджети були затверджені місцевими радами в обсягах, які значно перевищували розрахунки Мінфіну, на загальну суму понад 1,5 млрд. грн. Це відповідає наданим їм правам, але тільки тоді, коли такі плани виконуються.
Не забезпечено виконання бюджетів в Автономній Республіці Крим, Миколаївській, Київській, Тернопільській, Чернівецькій та інших областях. Цього року ми не повинні такого допустити, координуючи й управляючи процесом затвердження бюджетів, і за це нестимуть відповідальність керівники фінансових організацій.
Необхідно шукати нові нетрадиційні форми роботи виходячи із ситуації, що склалася. Прикладом може бути введення щомісячної звітності щодо заборгованості платежів до бюджету по міністерствах і відомствах. Це дасть змогу підвищити персональну відповідальність керівників як центральних органів, так і підприємств та організацій.
Важливо також активніше впливати на забезпечення механізму розірвання контрактів із керівниками підприємств, що не виконують зобов'язань перед бюджетом, та оголошення таких підприємств банкрутами.
Триває хибна практика зарахування на місцеві потреби значних сум доходів, що належать державному бюджету, шляхом порушення нормативів відрахувань. Торік із 20 областей до державного бюджету не надійшло 30% надходжень плати за землю на суму понад 28 млн. грн. З них по бюджетах Автономної Республіки Крим — 7 млн. грн., Донецької області — понад 4 млн. грн., Луганської — майже 4 млн. грн., Хмельницької області — 3 млн. грн.
Фінансовим органам цих областей разом із місцевими органами влади треба працювати над нарощуванням економічного потенціалу областей, знаходити власні джерела формування дохідної частини своїх бюджетів, зменшувати залежність від централізованих джерел держави.
Станом на 1 січня 1997 р. заборгованість місцевих бюджетів перед державним становила майже 484 млн. грн., із них по Автономній Республіці Крим — 138,2 млн. грн., видаткова частина бюджету якої виконана майже на 114%, а дохідна — лише на 92, по Луганській області — 60,8 млн. грн. і відповідно 106 і 95%, Донецькій — 60,6 млн. грн., 99 і 97%, Дніпропетровській — 43,0 млн. грн.,
100 і 92% та по Київській області — 27,9 млн. грн. і відповідно 112 і 104 %.
Крім того, в Автономній Республіці Крим при наявності значної заборгованості з виплати заробітної плати працівникам бюджетних організацій та інших соціальних виплат розпорядженнями Ради Міністрів Автономної Республіки Крим у 1996 р. виділялися пільгові кредити комерційним організаціям.
Уряд Автономної Республіки Крим також надав відстрочки підприємствам і організаціям із поточних платежів до бюджету на загальну суму 3841 тис. грн., у тому числі: ВАТ "Сімферопольський завод пластмас" — на 15 тис. грн., Феодосійському оптичному заводу — на 76 тис. грн., Кримському відділенню Придніпровської залізниці — на 3750 тис. грн.
Усього безпідставно витрачено майже 5 млн. грн. бюджетних коштів. Не випадково, що бюджет Автономної Республіки Крим недовиконаною доходів на 8,4%, зате з видатків перевиконано на 14%.
Цьому треба покласти край. Саме аналітична робота фінансистів нашої системи безпосередньо в господарських структурах повинна бути одним з основних механізмів впливу на економіку, збереження державних фінансових ресурсів. Це однозначно зафіксовано в нормативно-правових загальнодержавних і відомчих документах, цього вимагають від нас президентські та урядові рішення і це треба робити починаючи з центрального апарату, передусім із головних управлінь міністерства.
Слід зазначити, що в ряді областей незадовільно проводилась робота щодо стягнення фінансових санкцій. Так, органами Державного казначейства в Донецькій області нараховано фінансових санкцій на 21,3 млн. грн., а стягнуто лише 7,4 тис. грн. (0,03%), Вінницькій області — нараховано 1,8 млн. грн., стягнуто 24,4 тис. грн. (1,3%). У межах 6—8% стягнуто фінансові санкції органами Державного казначейства в Запорізькій області (6,1%), Івано-Франківській (7,6%), Херсонській (6,7%), Черкаській (8,1%), у містах Києві та Севастополі (7,7 і 7,2%).
В умовах дефіциту бюджету фінансування витрат здійснювалося в межах надходження доходів відповідно до видатків, затверджених Законом України "Про Державний бюджет України на 1996 рік", з урахуванням забезпечення першочергових потреб соціального захисту населення та соціально-культурної сфери.
Видатки державного бюджету за 1996 р. профінансовані на 81,5% річних призначень, недофінансовано видатків на 5,9 млрд. грн.
На противагу цьому місцеві бюджети виконано майже на 103%. Рівень фінансування видатків по соціально-культурних установах становить 113,1%.
Дефіцит, урахований у розрахунках при затвердженні державного бюджету в сумі 4,6 млн. грн., профінансовано в сумі 3,6 млн. грн.,
або на 78,5%. За рахунок внутрішніх державних позик профінансовано 1,6 млрд. грн., або 104,7%.
Надто мало територіальних органів Державного казначейства проводять роботу щодо уточнення списків платників загальнодержавних податків і зборів, що подаються установам банків податковими адміністраціями і фінансовими органами. Тим часом мають місце факти, коли в списках платників податків, що є порушенням чинного законодавства, підприємства колективної, приватної та державної форми власності включалися до комунальної власності й платежі сплачувалися до місцевих бюджетів. Тільки у місті Нетішин
Хмельницької області платежі 157 таких підприємств необгрунтовано були зараховані до місцевого бюджету на загальну суму 22,7 тис. грн. Аналогічно в Запорізькій області платежі з прибутку 86 підприємств необгрунтовано зараховані до місцевих бюджетів у сумі 1,2 млн. грн.
Відомо, що одним із джерел наповнення дохідної частини бюджетів є плата за видачу ліцензій, сертифікатів, патентів на право реалізації окремих видів товарів.
Проведеними перевірками встановлено, що на 6 тисячах підприємств торгівлі немає спеціальних дозволів на торгівлю окремими видами (групами) товарів. Немає цих дозволів і на території Полтавської області у 1257 юридичних та фізичних осіб, м. Києва — у 708, Дніпропетровської області — у 543 суб'єктів підприємницької діяльності.
Найбільшу кількість порушень дотримання вимог чинного законодавства під час реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів допущено у Харківській, Одеській областях та Автономній Республіці Крим.
Ужиття відповідних заходів до порушників законодавства певним чином стимулювало суб'єктів підприємницької діяльності придбати спецдозволи.
Якщо за звітом Головного управління Державного казначейства України загальна сума платежів за видачу всіх видів ліцензій та сертифікатів, що надійшла до державного бюджету за січень — серпень минулого року, становила 8,7 млн. грн.,
то тільки за вересень — грудень — 16 млн. грн.
Участь фінансових органів у проведенні вказаних робіт повинна тривати й далі. Аналіз результатів перевірок має бути джерелом інформації для органів місцевої влади щодо підготовки пропозицій і вжиття конкретних заходів, спрямованих на попередження та викриття хиб у торгівлі, ліквідацію неорганізованих її форм, виведення з тіньового обороту діяльності окремих суб'єктів підприємства.
Відсутністю будь-якої організації роботи, повною втратою відповідальності й контролю можна вважати дії Донецького облфінуправління.
Нещодавно проведеною Міністерством фінансів України перевіркою правильності використання бюджетних, позабюджетних і валютних коштів у Донецькій області встановлено, що з мовчазної згоди облфінуправління, так би мовити, на очах у контрольно-ревізійних, казначейських органів, як місцевих, так і центральних, у 1994—1996 рр. десятки мільйонів гривень, у тому числі тих, що належали державному бюджету, використовувалися не за цільовим призначенням, на незаконні виплати заробітної плати, пільгові (у ряді випадків безповоротні) кредити різним комерційним структурам.
І це в той час, коли заборгованість по соціально-культурних установах області становила на 01.01.96 понад 92 млн. грн.,
з них із заробітної плати — майже 21 млн. грн. Державному бюджету область винна сьогодні 60 млн. грн. Не дивно, що в регіоні існує гостре соціальне напруження.
Але найбільше дивує безпринципна позиція керівництва Головфінуправління.
Навіть уже після проведення ревізії ним не було вжито дійових заходів щодо виправлення такої ситуації. Колегія дала принципову оцінку діям керівництва Донецького облфінуправління, видано відповідний наказ із цього приводу.
Керівники відповідних фінансових структур несуть персональну відповідальність за стан справ із використанням за призначенням і збереженням бюджетних і позабюджетних коштів на підконтрольних територіях. Протягом І кварталу поточного року слід забезпечити проведення спеціальних перевірок щодо наявності фактів розміщення бюджетних коштів на депозитних рахунках в установах банків і страхових органах.
Десятки мільйонів гривень втрачаються бюджетом через брак контролю за станом надходження платежів за оренду державного майна. Починаючи з 1992 р., відповідно до Закону України "Про оренду державного майна", прийнятого 10.04.92, значна кількість державних підприємств (цілісних майнових комплексів) різних галузей народного господарства України отримали можливість перейти на оренду. Постановами Кабінету Міністрів України від 12.11.93 № 23 та 04.10.95 № 786 затверджені методика розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, згідно з якими до відповідних бюджетів на спеціальні рахунки повинні надходити значні кошти. Але ця робота не знайшла певної підтримки на місцях.
Міністерство фінансів неодноразово отримує доручення Кабінету Міністрів України щодо можливості врахування боргів перед бюджетом (орендна плата, Чорнобильський фонд, податок на додану вартість та інші платежі) за рахунок зменшення частки майна орендаря, яка була придбана за період оренди, та відповідного збільшення державної частки майна на цю суму.
Заборгованість до бюджету не повинна покриватися за рахунок збільшення державної частки акцій. Слід урахувати, що строки акціонування
підприємств та приватизації державної частки акцій, яка здійснюється шляхом їх продажу згідно з планом розміщення акцій, як правило, не визначені, а продаж акцій на аукціоні за кошти має дуже малу питому вагу (приблизно 5% від усіх акцій). Підприємства, які рентабельні або мають рівень рентабельності понад 25% від обсягу виробництва, повинні обов'язково перед зміною форми власності повністю розрахуватися з бюджетом. Орендні підприємства з великим спадом виробництва, безперспективні, збиткові повинні передаватися на розгляд Агентства з банкрутства із подальшим розглядом за встановленим порядком.
Недостатньо було вжито заходів щодо усунення негативних тенденцій зростання заборгованості із розрахунків за надані комунальні послуги підприємствам, організаціям і населенню. Не проводяться систематичний аналіз і перевірки стану справ із цього питання, не аналізуються причини допущення заборгованості, не вносяться пропозиції щодо поліпшення розрахунків.
За минулий рік загальна сума кредиторської заборгованості підприємств і організацій системи Держжитлокомунгоспу, що належать до комунальної власності, зросла у 2,5 раза і становила 3,1 млрд. грн., у тому числі за енергоносії — у 2,1 раза і становила 1,6 млрд. грн., із них за газ— 1,2 млрд. грн., електроенергію — 0,4 млрд. грн.
Загальна сума дебіторської заборгованості за цей же період зросла у 2,8 раза і становила 3 млрд. грн., із них по госпрозрахункових підприємствах — 1,1 млрд. грн., бюджетних установах — 0,8 млрд. грн.
Станом на 1 січня 1997 р. особливо великих розмірів досягла кредиторська заборгованість у Дніпропетровській обл. — 456,3 млн. грн., Харківській — 369 млн. грн., Донецькій — 386,7 млн. грн., Луганській — 260 млн. грн., Запорізькій — 216,6 млн. грн. Ці області мають і найбільші суми дебіторської заборгованості, зокрема в Дніпропетровській — 333,6 млн. грн., Харківській — 316,3 млн. грн., Донецькій —355 млн. грн.
Заборгованість населення з оплати за житлово-комунальні послуги, що на 10 грудня 1996 р. у порівнянні з 10 липня 1996 р. збільшилася з 0,5 млрд. грн. до 1,8 млрд. грн., становить 43% до нарахованих сум. Значно зросла вона у Харківській області — 206,5 млн. грн., Донецькій — 236,1 млн. грн., Дніпропетровській — 193 млн. грн., Луганській — 144,4 млн. грн. та інших областях.
В Україні понад 52% квартиронаймачів — неплатники. Цей рівень перевищили 11 областей і місто Київ, зокрема по Києву він становить 60%, по Харківській області — 59, Луганській — 60, Івано-Франківській — 69%.
Основна причина зростання заборгованості — підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги для населення з 1 серпня до 80% їх вартості.
Особливу увагу з боку облдержадміністрацій необхідно звернути на стан розрахунків за спожитий підприємствами, організаціями та населенням природний газ, заборгованість яких станом на 1 січня 1997 р. становить 1,7 млрд. грн., із них підприємств комунального побуту — 564,8 млн. грн., бюджетних установ і організацій — 55,2 млн. грн., населення — 553 млн. грн.
Найбільших розмірів заборгованість досягла у Луганській області — 123,9 млн. грн., Дніпропетровській — 256,7 млн. грн., Полтавській — 121,3 млн. грн., Запорізькій — 123,7 млн. грн., Львівській області — 165,8 млн. грн.
Усім відомо, як гостро нині стоїть питання соціального захисту населення, виплати заробітної плати. Проте вплив на поліпшення ситуації з нашого боку через ужиття заходів у процесі фінансування та цільового використання коштів у сфері житлово-комунального господарства і надання послуг юридичним і фізичним особам недостатній.
Проведені в листопаді—грудні минулого року перевірки використання коштів на надання населенню житлових субсидій свідчать, що в нарахуванні субсидій і цільовому використанні коштів на цю мету є суттєві хиби.
Так, у Київській області в 1996 р. виділені на надання субсидій кошти в сумі 13,5 тис. грн. використали в окремих районах на заробітну плату працівникам та утримання служби з надання субсидій. У Сумській області з цих коштів на виплату заробітної плати працівниками даної служби використано 2,3 тис. гривень. Мали місце хиби у нарахуванні субсидій населенню, формуванні та застосуванні тарифів на житлово-комунальні послуги тощо. Фінансовим і казначейським органам слід посилити аналітичну роботу, запровадити систематичний контроль за правильним і цільовим використанням бюджетних коштів на надання житлових субсидій населенню.
Проведеними в червні—липні 1996 р. перевірками правильності та ефективності витрачання коштів Державного фонду сприяння зайнятості населення встановлено, що керівники центрів зайнятості не забезпечили чіткого виконання вимог чинного законодавства щодо використання державних коштів. Ці важливі питання своєчасно й ретельно не вивчалися, недостатньо здійснювались заходи щодо попередження зловживань, суворого дотримання статутних вимог.
При використанні коштів фонду мали місце численні порушення фінансової дисципліни, факти несвоєчасного повернення або неповернення наданих депозитних і кредитних ресурсів, а також процентів за їх користування.
Керівники установ і організацій витрачають кошти на власний розсуд, користуючись бездіяльністю фінансових, казначейських і контрольно-ревізійних органів. Так, ревізією обласного управління соціального захисту населення Вінницької облдержадміністрації встановлено, що протягом 1995— 1996 рр. бюджетні кошти в сумі 202,3 тис. грн., спрямовані на соціальний захист населення, використані на ремонт адміністративного приміщення та придбання меблів. Начальника управління звільнено з роботи, проти нього порушено кримінальну справу.
Водночас допускається заборгованість із виплати пенсій від двох до трьох місяців.
У 1997 р. необхідно забезпечити постійний контроль за цільовим і ефективним витрачанням державних коштів, призначених на соціальне забезпечення громадян. Задля цього мають бути організовані перевірки витрачання бюджетних асигнувань у будинках-інтернатах та безпосередньо в Пенсійному фонді. Перевірок не повинна уникати й контрольно-ревізійна служба.
При обмеженості платежів Чорнобильського фонду торік постійно на спеціальних рахунках цього фонду в територіальних управліннях Державного казначейства Волинської, Чернівецької і Харківської областей були значні залишки коштів у розмірі від 10 до 30% від перерахованих на зазначені рахунки коштів фонду. В результаті несвоєчасно були проведені розрахунки з підприємствами, установами та організаціями щодо відшкодування їм витрат, пов'язаних із наданням пільг, виплатою компенсацій і допомоги працівникам, яким надано статус таких, що постраждали від Чорнобильської катастрофи. Не на належному рівні проводиться організаційна і контрольно-методологічна робота щодо забезпечення виконання вимог Закону України "Про Державний бюджет України на 1996 рік" у частині приведення штатів, контингентів і мережі установ у відповідність із затвердженими обсягами асигнувань та постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку від ЗІ серпня 1996 р. № 1033 "Про заходи щодо залучення додаткових надходжень до бюджету та підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів для забезпечення фінансування соціальних виплат населенню".
Як свідчать попередні розрахунки, за 1996 р. очікуються перевитрати ліміту фонду заробітної плати, затвердженого місцевими радами по установах освіти, на суму близько 280 млн. грн., або 20,7% до річного плану. А по державному бюджету очікуються перевитрати в сумі III млн. грн., або 23,1%.
По закладах охорони здоров'я місцевого підпорядкування такі перевитрати становитимуть 148 млн. грн., або 11% до річних призначень.
Проведеною ревізією медико-санаторної частини виробничого об'єднання відкритого акціонерного товариства "ЧеЗаРа" Чернігівської області встановлено, що в її штатному розписі на 1996 р. затверджено ІЗ зайвих штатних одиниць із місячним фондом зарплати 6 тис. грн., яким за 1995—1996 рр. виплачено заробітної плати в сумі 49 тис. грн. Крім того, на порушення розпорядження начальника обласного управління охорони здоров'я про ліквідацію бригадної форми оплати праці ще довго існувала така форма, внаслідок чого з квітня до червня 1996 р. безпідставно виплачено зарплати у сумі 14 тис. грн.
Найбільші перевитрати фонду заробітної плати в установах освіти очікуються по бюджету Черкаської області — 67,9%, Полтавської — 53,3, Вінницької — 40% річних сум. Водночас у Черкаській і Полтавській областях цей показник було зменшено місцевими радами під час затвердження бюджету.
Не узгоджені потреби в коштах на соціальні виплати із затвердженими бюджетами асигнуваннями і по установах культури, де заборгованість із заробітної плати за 1996 р. становила понад 56 млн. грн.
Незважаючи на це, на місцях за участю, а інколи й з подачі фінорганів провадяться святкування ювілейних дат міст, різні конкурси та широкомасштабні театралізовані заходи.
Хочу наголосити, що Кабінет Міністрів України постановою від ЗО січня 1997 р. № 90 "Про стан виконання постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від ЗІ серпня 1996 р. № 1033" визнав роботу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади в цьому напрямку недостатньою.
Як відомо, Верховна Рада України прийняла Закон України "Про порядок фінансування видатків з Державного бюджету у 1997 році до прийняття Закону України "Про Державний бюджет України на 1997 рік". Акцент зроблено на необхідності забезпечення першочергового фінансування видатків на соціальний захист населення, заробітну плату, пенсії, стипендії, грошове забезпечення, придбання медикаментів та енергоресурсів.
Саме з таких вимог слід виходити під час прийняття рішень про порядок фінансування видатків за рахунок місцевих бюджетів у поточному році.
Найближчим часом уряд затвердить Порядок складання єдиного кошторису бюджетної установи, який передбачає поєднання в оптимальній формі власних і бюджетних коштів у межах установлених законодавством нормативів і фінансових можливостей держави і буде основним керівним документом для здійснення фінансово-господарської діяльності установи. З метою максимального залучення власних коштів для фінансування першочергових потреб установ урядом затверджено перелік платних послуг, що можуть надаватися установами. Тепер треба, щоб намічені заходи були підкріплені належною організаторською роботою.
Торік проведеними ревізіями і перевірками майже в 25 тисячах підприємств, установ і організацій (або в кожному третьому з перевірених) установлено факти незаконного витрачання, недостач, розкрадань коштів і матеріальних цінностей, а також заниження та приховування належних бюджету платежів на загальну суму 1,2 млрд. грн., що в 4,4 раза більше, ніж було виявлено у 1995 р.
Одним із пріоритетних напрямків щодо забезпечення фінансовими і матеріально-технічними ресурсами минулого року був агропромисловий комплекс. На виконання заходів із докорінної перебудови виробничих відносин в АПК, проведення земельної реформи, забезпечення соціально-економічного відродження села та підтримки виробників сільськогосподарської продукції в 1996 р. передбачалося спрямувати з бюджету 1,7 млрд. грн., або 44,1% загальної суми видатків на народне господарство. Передбачені видатки на розвиток агропромислового комплексу профінансовано на 70,5%.
Однак бюджетні кошти, що передбачаються на розвиток агропромислового комплексу, використовуються не завжди ефективно, а в окремих випадках і з порушенням законодавства. Зокрема через недостатню роботу органів Державного казначейства щодо співпраці з органами сільського господарства при розміщенні державного замовлення не враховувалися можливості товаровиробників. Як наслідок, окремі товаровиробники станом на 12.02.97 р. заборгували за отримані аванси та матеріально-технічні ресурси 68 млн. грн., у тому числі Запорізької області — 8,9 млн. грн., Дніпропетровської — 8, Кіровоградської — 6,4, Вінницької — 4,1 млн. грн.
Із перевірених 6767 підприємств, або 47,7% загальної кількості, що уклали договори на поставку зерна до держресурсів, 544 (8%) допущено порушення законодавства. Зокрема виявлено випадки надання авансів або матеріально-технічних ресурсів (особливо фермерам) при відсутності договорів на поставку зерна до державних ресурсів. Так, в Автономній Республіці Крим II господарствам без договорів видано авансів на суму 421,3 тис. грн. Такі факти допускаються і в інших областях.
Виявлені факти порушень у використанні бюджетних коштів на фінансування заходів в агропромисловому комплексі та бюджетної позички під заготівлю сільгосппродукції в державні ресурси свідчать про необхідність систематичного контролю з боку фінансових органів, органів Державного казначейства та контрольно-ревізійних служб за цільовим і ефективним використанням бюджетних асигнувань.
За минулий рік на утримання органів виконавчої влади в цілому по Україні витрачено коштів у сумі 0,2 млрд. грн., або в 2,8 раза більше асигнувань, урахованих на цю мету в зведеному бюджеті України. Зокрема більш як утричі перевищено ці асигнування в місті Києві, в Донецькій, Запорізькій, Київській, Луганській, Одеській, Полтавській та Харківській областях, у 2 рази — у Волинській, Львівській, Сумській, Черкаській та Чернігівській областях.
Аналогічно витрати на утримання місцевих державних адміністрацій в окремих адміністративно-територіальних одиницях також перевищили річні асигнування на їх утримання, враховані у зведеному бюджеті України, в тому числі у місті Києві на 59,6%, місті Севастополі — на 18,7, у Харківській області — на 15, Львівській — на 7,9, Полтавській — на 5,9, Донецькій — на 3,9%.
Минулого року допущено зростання чисельності працівників виконкомів сільських і селищних рад у Одеській, Харківській, Хмельницькій та Черкаській областях.
У нинішніх умовах зростання дефіциту бюджету такий стан справ із витрачанням коштів на утримання органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування не може бути виправданим. Так, у Свердловському міськвиконкомі Луганської області цілий рік (із 1 травня 1995 року до 1 травня 1996 року) виплачувалась надбавка, не передбачена законодавством, до заробітної плати державним службовцям. Незаконні виплати становили 101,3 тис. грн.
Треба вжити всіх можливих заходів щодо скорочення чисельності і видатків на утримання органів виконавчої влади й самоврядування, а також значно посилити попередній і поточний контроль з боку фінансових, казначейських та контрольно-ревізійних органів за економним і цільовим витрачанням коштів на цю мету.
Це конче потрібно для вирішення одного з найголовніших завдань сьогодення, яке постало перед усіма органами виконавчої влади, керівниками підприємств, установ і організацій, фінансовими й казначейськими органами, а саме: забезпечити виконання Указу Президента України від 12 травня 1996 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат" і Указу, який буде видано з цих питань найближчим часом.
Міністерством фінансів, його місцевими органами, територіальними органами Державного казначейства, контрольно-ревізійною службою та податковою адміністрацією здійснено ґрунтовну перевірку із зазначеного блоку питань. За її результатами Мінфіном подано інформацію та проект постанови Кабінету Міністрів України з пропозиціями щодо притягнення до персональної відповідальності керівників центральних і місцевих органів виконавчої влади, з вини яких незадовільно або неналежне виконано вимоги Указу та постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від ЗІ серпня 1996 р. № 1033 "Про залучення додаткових надходжень до бюджету та підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів для забезпечення фінансування соціальних виплат населенню", яку прийнято відповідно до Указу Президента України. Проведено роботу і щодо залучення зовнішніх фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету. Станом на 10 січня 1997 р. державним бюджетом України одержано кошти на загальну суму 680 млн. дол. США та здійснено цілий ряд інших заходів.
Водночас аналіз погашення заборгованості із заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат за підсумками роботи у 1996 р. свідчить, що заходи, які вживаються центральними і місцевими органами виконавчої влади, фінансовими й казначейськими органами, керівниками підприємств, установ і організацій, є недостатніми і докорінно не поліпшили стану справ у цій важливій ділянці роботи.
За друге півріччя 1996 р. заборгованість місцевих бюджетів із заробітної плати та інших соціальних виплат зросла в Івано-Франківській області — на 121%, Рівненській — 70, Донецькій — 60, Запорізькій — на 41%, а у Волинській, Донецькій, Запорізькій, Івано-Франківській, Миколаївській, Одеській, Рівненській та Тернопільській областях станом на 1 січня 1997 р. — найвищий по Україні показник заборгованості місцевих бюджетів із соціальних виплат на одного жителя регіону.
Що стосується визначення напрямків роботи на 1997 р. щодо ліквідації заборгованості із соціальних виплат, то ця робота має бути спрямована на подолання тих негативних проявів у соціальній, економічній, фінансовій сферах, які в першу чергу вплинули на виникнення заборгованості із заробітної плати та інших соціальних виплат.
Таку заборгованість із соціальних виплат спричинило те, що у бюджеті на 1996 р. були видатки, які мають здійснюватись в обов'язковому порядку, але вони не забезпечувались неінфляційними джерелами фінансування. Міністерства і відомства, місцеві органи виконавчої влади, керівники бюджетних установ були зобов'язані Законом України "Про Державний бюджет України на 1996 рік" ужити заходів щодо приведення мережі штатів та контингентів підвідомчих установ і закладів у відповідність із розмірами коштів, передбаченими у державному і місцевому бюджетах на їхнє утримання у 1996 р. Але така робота зазначеними органами проводиться дуже повільно.
Так, у Полтавській області штатна чисельність установ і організацій, які фінансуються з місцевих бюджетів, станом на 1 січня 1997 р. на 10,9% перевищувала штатну чисельність, що була на 1 січня 1990 р., у Рівненській — 8,1, Івано-Франківській — 8, Тернопільській — 6,6, Чернівецькій — 4,3 та в м. Севастополі — на 16,1%.
Збільшується заборгованість із видатків на утримання бюджетних установ, у тому числі на оплату праці, за опалення, електроенергію, комунальні послуги, медикаменти тощо. Станом на 1 січня 1997 р. допущено заборгованість бюджетних установ соціально-культурної сфери із зазначених видатків на загальну суму 4,8 млрд. грн.,
із них по місцевих бюджетах — 1,2 млрд. грн.
Несвоєчасні розрахунки бюджетних установ за надані послуги негативно впливають на фінансовий стан підприємств і є однією з причин кризи платежів у народному господарстві, затримки виплат заробітної плати у виробничій сфері.
Наявність заборгованості із соціальних виплат обумовлюється і тим, що в нинішніх економічних умовах немає можливості забезпечити бюджетними коштами надання і виплату всіх пільг і компенсацій, передбачених законодавчими актами, більшість із яких приймалися на хвилі популізму в перші роки незалежності України, без економічних обгрунтувань. За розрахунками Мінфіну, тільки з 16 видів пільг із 22, що надаються згідно з законодавством, у 1997 р. необхідно передбачити бюджетні кошти у сумі 15,3 млрд. грн.
Це гірка правда. В умовах, що склалися, треба йти шляхом допомоги тим громадянам, які не в змозі забезпечити собі відповідного рівня життя, і зупинити безпідставні виплати тим, хто може самостійно створювати своє благополуччя.
У 1997 р. заходи щодо запобігання порушень фінансової та податкової дисципліни повинні передбачити передусім персональну відповідальність посадових осіб, які припускаються цих порушень, та дії з визначення платоспроможності суб'єктів підприємницької діяльності і, в разі необхідності, примусити їх до банкрутства.
На стан погашення заборгованості з соціальних виплат із бюджетів усіх рівнів впливає й те, що надання пріоритету у фінансуванні соціальних виплат ще не стало обов'язковою нормою. Кабінет Міністрів України весь час ставить питання, щоб на виплату заробітної плати й інші соціальні виплати спрямовувати 75—80% бюджетних коштів, що надійшли. Водночас керівники окремих фінорганів і казначейських органів роблять навпаки. Так, за даними перевірок робочими групами з обласного бюджету Вінницької області у листопаді 1996 р. на соціальні виплати спрямовано 17%, а в грудні — 14,8, Закарпатської — відповідно 44 та 34,1, Запорізької — 14,2 та 19, Київської — 38,9 та 27,3, Одеської — 33,5 та 30,8, Рівненської — 15,8 та 18,9%.
Не виконано вимогу щодо пріоритетного фінансування соціальних виплат із районних бюджетів у Волинській, Кіровоградській, Рівненській областях, м. Києві та інших регіонах.
Невизначеність щодо поданого пакету документів до проведення податкової реформи і затримка у зв'язку з цим прийняття бюджету на 1997 р. загострює фінансову ситуацію.
Платники податків, м'яко кажучи, сплачувати їх не поспішають. Це, безперечно, стверджується попередніми підсумками надходжень доходів зведеного бюджету за січень 1997 р., оскільки новий бюджетний рік почався дуже невдало. В січні різко знизилися надходження майже по всіх дохідних джерелах, що становили лише 73% від середньомісячних надходжень минулого року, або менше прогнозу на січень на 18%. Проти грудня 1996 р. скорочення доходів становило 57%.
Фактична питома вага січня в проекті бюджету на 1997 р. становила лише 3%, тоді як минулого року в січні надійшло 5,5% річної суми. І такі цифри — майже по всіх областях.
Ситуація, яка склалася сьогодні, зрозуміло, зобов'язує фінансові й казначейські підрозділи у тісному співробітництві з економічними, банківськими та податковими органами встановити причини падіння доходів, розробити і подати конкретні пропозиції місцевим державним адміністраціям щодо поліпшення виконання дохідної частини бюджету і забезпечення фінансування першочергових видатків.
Основними напрямками фінансової політики в 1997 р. мають бути: — жорстка економія бюджетних витрат шляхом посилення постатейного контролю за витрачанням коштів бюджетів усіх рівнів;
- впровадження укрупнених фінансових норм витрат на фінансування освіти, охорони здоров'я, культури, підготовки кадрів та інших витрат;
— фінансування із бюджету тільки під державні програми і державне замовлення:
— розробка та обгрунтування принципів державної політики доходів для бюджетів різних рівнів;
— розширення кола учасників ринку державних цінних паперів із метою збільшення неемісійних джерел покриття дефіциту бюджету;
— розв'язання питання погашення заборгованості із заробітної плати у бюджетній сфері та інших соціальних виплатах;
— завершення процесу доведення рівня оплати житлово-комунальних та інших послуг населенню до їх фактичної вартості;
— забезпечення повного й своєчасного погашення зовнішнього і внутрішнього державного боргу та його обслуговування.
ДОХОДИ БЮДЖЕТУ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ
Досвід країн із ринковою економікою свідчить про великі можливості використання бюджету як основного інструменту державного регулювання соціально-економічних процесів.
У і 996 р. зроблено вагомий крок до запровадження чітко визначеного законодавством бюджетного процесу. Застосування в повному обсязі Закону України "Про бюджетну систему України" дало можливість організаційно й методично вдосконалити його. Водночас прогноз макропоказників та умов розвитку економіки, що не справдився торік, зашкодив досягненню запланованих параметрів бюджету. Так, у 1996 р. Зведений бюджет України по доходах виконано лише на 87,6%, а по видатках - на 86,5%.
У прогнозних розрахунках на рік третину всіх доходів зведеного бюджету передбачалося забезпечити за рахунок податку на додану вартість, податку на прибуток, акцизного збору, другу третину — за рахунок прибуткового податку у громадян, внесків до Чорнобильського фонду. Пенсійного фонду і Фонду зайнятості населення, 10% передбачалось отримати за рахунок рентних платежів за нафту та за різницю в цінах на газ.
З попередніми даними, до бюджету надійшло ПДВ 6293,3 млн. грн., або 95,3% до річних призначень, акцизного збору — 652,1 млн. грн. (90,4%); податку на прибуток підприємств 5450,8 млн. грн. (90,2%); прибуткового податку з громадян — 2639,2 млн. грн.(109,2%); відрахувань до Чорнобильського фонду ~ 1487,6 млн. грн. (82,1%) рентної плати за нафту і природний газ та різниці в цінах на газ - 1873,3 млн. грн. (70,9%); відрахувань до Фонду зайнятості населення — 267.9 млн. грн. (69,1%).
Серед названого вище переліку виділимо групу непрямих податків, або податків на споживання. До таких західна фінансова статистика відносить: податки на покупки, на продаж, ПДВ. акцизи, податки на експорт та імпорт (мита), податки на переведення власності, майна чи цінних паперів.
Найбільший серед податків — акцизи. Найпоширеніша його форма — ПДВ. Суттєвим зрушенням у структурі податків розвинутих країн є змен
шення відносної частки податків на споживання. Найменша питома вага акцизів характерна для Японії та США - країн, де традиційно швидше розвивалося і переважало пряме оподаткування порівняно з непрямим.
Державний фіск завжди прагнув до універсальності податків на споживання. Розвиток галузей виробництва товарів споживання,
постійні зміни структури їхнього асортименту вису
нули на перше місце
се
ред усіх непрямих податків акциз в універсальній формі . Його перевага в тому, що одним податком обкладаються практично всі товари, які надходять у продаж, окрім того, досить широко він застосовується у сфері послуг.
Протягом тривалого періоду питома вага двох найважливіших непрямих податків — специфічних та універсальних акцизів у податкових доходах держав невпинно зменшувалася. Середній показник у країнах ОЕСР знизився із 33,7% у 1965 р. до 27,6% у 1990 р., \ країнах ЄС - із 35,6% до 29,5% відповідно. Найбільше зменшення частки акцизів спостерігається у ФРН — із -
31,1% до 23,4%, Канаді - з 35,3% до 26%, Італії - з 36,6% до 23,1%, Бельгії — з 35,5% до 22% і навіть у Франції, країні, де історично переважали непрямі
податки, — з 37,6% до 28,3% відповідно.
Таке становище пояснюється двома основними причинами, По-перше, в податкових надходженнях швидкими темпами зростає частка податків на соціальне страхування; по-друге, розширюється податкова база для особистого прибуткового податку. В країнах із ринковою економікою практично вся наймана робоча сила дисципліновано сплачує ці податки, а тому вони стають масовими.
Податок на додану вартість уведено протягом останніх років у Канаді, Японії, Кореї, Мексиці, Новій Зеландії. Тут запроваджено єдину ставку податку, Навіть ті країни, де раніше застосовувалося кілька ставок (наприклад, Франція й Італія), скоротили їхнє число. У США Федеральна адміністрація ' відмовилася від уведення ПДВ. За підрахунками фінансистів, його введення вимагало б збільшення апарату федерального податкового відомства США на 20 тисяч службовців, а витрати на його утримання мали 6 зрости на 700 млн. дол. щороку. Але річ була не так у зростанні витрат, як у прагненні обмежити державне втручання у підприємницьку діяльність.
Без сумніву, запільна тенденція полягає у застосуванні меншого числа податкових ставок. Так, Європейська Співдружність рекомендує використовувати тільки дві ставки: стандартну — від 15 до 20% і знижену — від 4 до 9%.
ПДВ за своєю суттю — це акциз, який громадяни України сплачують, купуючи товар. Порядок його вирахування за чинним законодавством не має нічого спільного з доданою вартістю. Об'єктом оподаткування в цьому разі є оборот від реалізації продукції, що створює його призначення і посилює податковий тягар в економіці (передусім щодо тил, хто працює, і найбільше щодо людей із фіксованими доходами).
Запровадивши акцизний податок, держава забезпечує стабільний приплив доходів до бюджету. Але певною мірою вона діє несправедливо. Оскільки товар, у ціну якого закладено акцизний податок, однаково потрібен і бідному, і багатому, то, зрозуміло, перший віддає державі більшу частину свого доходу, ніж другий. Мабуть, тому держава часто намагається звести до мінімуму список товарів, що обкладаються акцизним податком. До речі, у США майже 60% федеральних доходів від акцизного оподаткування дають лише три види товарів — алкогольні та тютюнові вироби і бензин. Розширен
ня цього списку чи підвищення станок акцизних податків, як правило, здійснюється тільки за надзвичайних обставин і з відома
законодавчих органів.
Основними причинами невиконання доходів
бюджету України в 1996 р. є зниження виробництва (на 5,1%) і зменшення обсягу вдового внутрішнього продукту (близько 10%).
Податок на додану варт
ість та акцизний збір за сумою очікуваних доходів становлять найвагоміше джерело бюджетних коштів, а проценти їхнього виконання одні з найнижчих.
Бюджет залишається ефективним інструментом регулювання темпів і пропорцій розвитку не тільки всієї економіки держави, а й окремих її регіонів. У найближчій перспективі потребує вдосконалення бюджетний процес у такому напрямку, як розробка та обгрунтування принципів державної політики доходів для бюджетів різних рівнів.
Досвід розвинутих країн переконує, що вплив держави на територіальний розвиток залишається найвідчутнішим. Вона контролює явища і процеси, на які об'єктивно не можуть вплинути приватновласницькі структури і навіть асоціації підприємств. Державою регулюються загальні територіальні пропорції, стимулюється розвиток депресивних районів, здійснюється раціональний підхід до розміщення продуктивних сил, у тому числі розосередження промислових підприємств і обмеження їхньої концентрації у великих містах, розробляються та реалізуються великомасштабні державні регіональні програми різного спрямування тощо.
3 1972 р. в Україні вперше почали планувати комплексний економічний розвиток областей. Його план не мав директивного значення і давав зведену інформацію про наміри й можливості, закладені у територіальний розріз відомчо-галузевих планів.
Міжнародний досвід переконує, що розрив між регіонами у 30—50 пунктів щодо середньодержавного рівня є загрозливим, створює напруженість у відносинах між регіонами, спричиняє некеровані міграції населення і заохочує автономізацію й сепаратизм. Останніми роками немало зроблено для вдосконалення таких понять, як "рівень життя" та "якість життя". Під егідою ООН вироблено стандарт, що складається приблизно з 10 блоків показників, які відображають рівень соціально-економічного розвитку регіону.
Співвідношення надходження дохідних джерел до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя у зведеному бюджеті України у 1996 р.