Основні показники виробничо-господарської діяльності підприємства

Зміст

Вступ

1. Виробнича програма

1.1 Розрахунок товарної продукції

1.2 Розрахунок кількості та вартості сировини та матеріалів на програму

1.3 Розрахунок кількості і вартості використаних відходів

2. План з праці і кадрів

2.1 Розрахунок фонду ефективного часу роботи одного робітника у рік

2.2 Розрахунок чисельності і тарифного фонду заробітної плати робітників

2.3 Розрахунок кількості тарифного фонду заробітної плати допоміжних робітників

2.4 Розрахунок чисельності і фонду заробітної плати адміністративно-управлінського персоналу

2.5 Основні показники плану праці і кадрів

3. План по собівартості продукції

3.1 Розрахунок амортизаційних відрахувань

3.2 Розрахунок потреби і вартості електроенергії та пару

3.3 Кошторис витрат по утриманню і експлуатації обладнання

3.4 Кошторис загальновиробничих витрат

3.5 Кошторис адміністративних витрат

3.6 Калькуляція собівартості виробу

3.7 Кошторис витрат на виробництво

3.8 Розрахунок прибутку підприємства і рентабельності продукції

3.9 Розрахунок середньорічної вартості нормативних оборотних коштів

3.10 Зведений план по прибутку і рентабельності

4. Основні показники виробничо-господарської діяльності підприємства

Література

Вступ

З вступом вітчизняної економіки в ринкову стадію свого розвитку змінилися форми ведення господарської діяльності. Господарюючому об’єкту надані широкі право і можливості реалізації своїх економічних інтересів, виборі способів організації виробництва, збуту продукції. При цьому підприємство виходить із власних ресурсних можливостей з урахуванням широкого спектру факторів, які впливають на ефективність використання виробничого потенціалу.

Лісові ресурси посідають одне з чільних місць в ресурсній базі економіки України.

Серед міжгалузевих комплексів вага лісо-виробничого комплексу по обсягам виробництва складає-2,8%,по чисельності працюючих-4,6%, по вартості основних виробничих фондів-близько-2%. Поставками готової продукції і лісоматеріалів комплекс зв’язаний більш ніж з 100 галузями. Україна не має значних запасів лісових ресурсів, які є базою для розвитку лісопромислового комплексу. До лісових ресурсів відносять деревину,технічні,харчові,кормові та інші ресурси, а також корисні натуральні якості лісу водоохоронні, захисні, кліматично-регулюючі, санаторно-гігієнічні, оздоровчі.

Загальна площа лісового фонду України складає близько 10 млн. гектарів, в т.ч. покрита лісом – 8,6 млн. га. Лісистість республіки досягла лише 14,3%,що значно менше, ніж лісистість більшості розвинених країн світу (Угорщина – 18%,Франція – 27,8% ,Румунія – 28,1%,Польща - 28,7%, Німеччина – 29%,США – 32,7%,Болгарія – 34,4%). Запаси деревини в Україні складають 1,3млрд м3 (1994р.)

Лісова і деревообробна промисловість об'єднує заготівлю і переробку деревини та інших лісових багатств (лікарської сировини, ягід, плодів, грибів); основні її галузі — лісозаготівельна, деревообробна, целюлозно-паперова і лісохімічна.

Частка лісової і деревообробної промисловості в усьому промисловому комплексі України досить низька (менше 2,5%), галузь не задовольняє потреб національної економіки і населення в багатьох важливих видах продукції. Це пов'язано, насамперед, з обмеженою сировинною базою: невисока лісистість (лісами вкрито 14% території країни), переважання лісів з обмеженим експлуатаційним значенням, невеликі заготівлі лісу.

Потреби галузі покриваються за рахунок власних ресурсів лише на третину,решта деревини завозиться (переважно з Росії). Основою розвитку галузі є лісове господарство. Воно займається розведенням (насадженням), упорядкуванням, захистом та охороною лісів; розвинене в усіх регіонах України, найбільше — у Карпатах і на Поліссі.

Не відповідають потребам і обсяги лісонасаджень; оптимальної лісистості (19%) в Україні можна досягти, якщо виростити додатково ліси на площі 2,8 млн. га. Це означає, що у найближчі 10 років площі лісів треба щорічно збільшувати на 250 — 280 тис. га (у 6 разів більше, ніж зараз).

Лісозаготівельна промисловість проводить вирубування, вивіз і первинну обробку деревини, її продукція — ділова деревина, яка використовується у деревообробній і целюлозно-паперовій промисловості, будівництві.

Щорічний обсяг деревини, що наготовляється в Україні, становить 10 — 12 млн. м3. В останні роки зменшилося споживання деревини у промисловості і будівництві, але помітно збільшилося постачання деревини для населення.

Основні фонди – це засоби праці, які мають велику вартість, функціонують у виробничому процесі тривалий час, не змінюючи при цьому своїх форм і розмірів, а свою вартість переносять на собівартість шляхом амортизації.

Інвестиції – це довгострокові вкладення грошових коштів у підприємницьку діяльність з метою отримання певного прибутку.

Прибуток – це частина виручки , що залишилися підприємству після відшкодування всіх витрат, пов’язаних з виробництвом, реалізацією продукції та іншими видами діяльності.

Оплата праці – це грошовий вираз вартості і ціни робочої сили ,який виступає і формі будь-якого заробітку ,виплаченого власником підприємства працівникові за виконану роботу.

Собівартість - Це грошовий вираз затрат підприємства на виробництво та реалізацію продукції. Це грошова форма витрат підготовку її виробництва, виготовлення і збут. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, а значить, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Чим краще працює підприємство, інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше удосконалює техніку, технологію і організацію виробництва, тим нижча собівартість продукції. Тому собівартість є одним з важливих показників ефективності виробництва. Собівартість продукції має тісний зв'язок а ї; ціною. Це проявляється в тому, що собівартість слугує базою ціни товару і її нижньою межею для виробника.

При обчисленні собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включаються. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості і прибутку. Тому питання про склад витрат, які включаються у собівартість, є питання їх розмежування між зазначеними джерелами відшкодування. Загальний принцип цього розмежування полягає в тому, що через собівартість повинні відшкодовуватися витрати підприємства, що забезпечують просте відтворення усіх факторів виробництва; предметів, засобів праці, робочої сили і природних ресурсів.

Відповідно до цього у собівартість продукції включаються витрати на:

- дослідження ринку і виявлення потреби у продукції;

- підготовку і освоєння нової продукції;

- виробництво, включаючи витрати на сировину, ,матеріали, енергію, амортизацію основних фондів, оплату праці персоналу;

- обслуговування виробничого процесу і управління ним;

- збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати і т. п.);

- розвідку, використання і охорону природних ресурсів (витрати на геологорозвідувальні роботи, плата за воду, деревину, витрати на рекультивації земель, охорону повітряного, водного басейнів);

- набір і підготовку кадрів;

- поточну раціоналізацію виробництва (удосконалення технології, організації виробництва, праці, підвищення якості продукції), крім капітальних витрат.

Треба мати на увазі, що з різних причин на практиці повної відповідності між дійсними витратами на виробництво і собівартістю продукції. Так, згідно з їм порядком не включаються у собівартість її, а відшкодовуються за рахунок прибутку або джерел витрати на підготовку і освоєння нової продукції серійного і масового виробництва. Разом з тим є витрати, які включаються у собівартість продукції, але не мають прямого зв'язку з виробництвом. До них належать оплата часу виконання державних обов'язків працівниками підприємства, скорочення робочого дня підлітків, матерів, які мають дітей віком до одного року та ін.

1. Виробнича програма

Виробнича програма підприємства – це система адресних завдань з виробництва і доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асортименті, відповідної якості і у встановлені терміни згідно договорів поставок.

В основу планування виробничої програми покладена система показників обсягу виробництва, яка включає натуральні і вартісні показники.

Натуральними показниками виробничої програми є обсяг продукції в натуральних одиницях по номенклатурі і асортименту. Вартісними показниками є обсяги товарної продукції, реалізованої продукції, валової продукції, чистої, умовно-чистої продукції нормативної вартості обробітку, валового та внутрішньозаводського обороту обсягів незавершеного виробництва.

1.1 Розрахунок товарної продукції

Продукція це матеріалізований результат з виробничо-господарської діяльності, що призначений для задоволення потреб населення, підприємств та організацій.

Готова продукція - матеріалізований результат виробничо-господарської діяльності, що призначений для задоволення потреб населення, підприємств та організацій і відповідає державним стандартам, технічним умовам та стандартам підприємств і знаходиться на складах готової продукції або у пунктах споживання.

Товарна продукція – включає готову продукцію та послуги промислового характеру, що виконані на замовлення сторонніх осіб та підприємств.

ТП= ∑Ц_i × N_i +Р (1)

де Ц_і – ціна одиниці продукції і-того виду

n – кількість виробів

N_i – обсяг випуску продукції і -того виду

Р – вартість послуг на сторону

Розрахунок товарної продукції робиться на основі завдання по випуску продукції, а також діючих гуртових цін підприємства на продукцію.

Вартість товарної продукції визначається виходячи з кількості продукції, що потрібно виготовити і відпускної ціни підприємства на продукцію. Відпускні ціни підприємства за одиницю продукції приймають згідно додатку 7.

Розрахунок товарної продукції в натуральному і грошовому виразі зводимо у таблицю 1

Таблиця 1. Розрахунок товарної продукції

1.2 Розрахунок кількості та вартості сировини та матеріалів на програму

Вихідними даними для розрахунку є:

- завдання по меблевих виробах;

- норми витрат сировини та матеріалів на один виріб(додаток 2, 3);

- гуртові ціни на сировину;

Результати роботи зводимо у таблицю 2

Таблиця 2. Розрахунок кількості та вартості сировини та матеріалів на програму

1.3 Розрахунок кількості і вартості використовуваних відходів

Кількість відходів визначається окремо по виробах і по видах відходів від сировини на програму, а потім знаходиться сумарна кількість відходів по їх видах. Вартість відходів визначається в залежності від ціни ділових і паливних відходів окремо( додаток 5).

Таблиця 3. Розрахунок кількості і вартості використовуваних відходів

2. План з праці і кадрів

План з праці і кадрів є одним з найважливіших розділів плану підприємств.

У ньому встановлюються наступні показники:

1)рівень продуктивності праці на плановий період і її ріст за рахунок основних техніко-економічних факторів;

2)чисельність працюючих на підприємстві по всіх категоріях;

3)фонд оплати праці, середня заробітна плата і середній дохід по категоріях працюючих.

Вихідними даними для розробки плану з праці і кадрів є:

1)розрахунок виробничої програми по всіх підрозділах підприємства, по всіх виробництвах та всіх видах продукції що виготовляються на підприємстві.

2)норми витрат праці. Норми обслуговування та норми з оплати праці.

3)розрахунковий фонд оплати праці за звітний період.

4)нормативи ресурси заробітної плати, а також документи що характеризують норми, стандарти та забезпечують додатковою інформацією

2.1 Розрахунок фонду ефективного часу роботи одного робітника в рік

В цьому пункті визначається середня кількість днів і годин роботи, що повинен відробити в середньому один робітник в плановому році, виходячи з п’ятиденного робочого тижня і сорок годин на тиждень. Кількість неробочих ( вихідних і святкових ) днів в році визначається за календарем. Кількість невикористаних днів на одного робітника та внутрішньо-змінні витрати приймаються згідно завдання.

Фонд ефективного часу роботи одного робітника в рік визначається як добуток фонду в днях на середню тривалість дня.

Результати розрахунків зводимо в таблицю 4.

Таблиця 4. Розрахунок фонду ефективного часу роботи одного робітника в рік

2.2 Розрахунок чисельності і тарифного фонду заробітної плати основних робітників

Для виконання розрахунків необхідні наступні дані

- затрати часу в людино-годинах на виготовлення одного виробу (додаток №4)

- план випуску виробів (таблиця №1)

- годинні тарифні ставки для робітників відрядників підприємств деревообробної промисловості (додаток №6)

- річний фонд ефективного робочого часу одного робітника по плану (таблиця 4)

- процент виконання норм (завдання)

Затрати часу на програму визначають окремо і по тарифних розрядах як добуток цих затрат на один виріб на кількість виробів одного виду, а потім сумуються (І програма).

При перевиконанні норм виробітку затрати часу з врахуванням цього перевиконання зменшуються на величину перевиконання.(Т_потр )

Т_потр =Т_прогр /К_н (2)

Кн – коефіціент виконання норм виробітку.

Спискова кількість робітників, що необхідна для виконання програми (Z_сп ), визначаємо окремо по кожному розряду за формулою

Z_сп = Т_потр / Т_р.еф (3)

Т_р.еф – ефективний фонд часу одного робітника в рік .

Тарифний фонд заробітної плати розраховується по кожному виробу як добуток тарифної ставки відповідного розряду на затрати часу на програму без врахування перевиконання норм виробітку.

Всі розрахунки зводимо в таблицю 5.

Таблиця 5. Розрахунок чисельності і тарифного фонду ЗП основних робітників

2.3 Розрахунок кількості і тарифного фонду заробітної плати допоміжних робітників

Для розрахунків необхідно мати наступні матеріали:

- перелік професій, по спеціальностях і операціях виробництва (наводиться в таблиці 6)

- кількість робочих місць в зміну ( розраховується)

- тарифний розряд ( наводиться в таблиці 6)

- річний фонд ефективного часу роботи обладнання (розраховується)

- змінність (приймається по завданню)

Загальна кількість робочих місць за зміну приймається:

1) для машинно-заготівельного цеху – 17% для спискової кількості основних робітників даного цеху з них:

а) робітники з утримання і експлуатації устаткування і транспорту – 40 %;

б) робітники з поточного ремонту устаткування – 15%;

в) робітники, заробітна плата яких відноситься на загальновиробничі витрати ,– 45%;

2) Для складально-опоряджувального цеху – 11% від спискової кількості основних робітників даного цеху, з них:

а) робітники з утримання і експлуатації устаткування і транспорту – 30 %;

б) робітники з поточного ремонту устаткування – 22%;

в) робітники, заробітна плата яких відноситься на загальновиробничі витрати,– 48%. Розподіл робітників по спеціальностях проводиться студентами довільно.

Річний фонд ефективного часу обладнання розраховується за формулою

Т_об.еф. = (Т_кал – Т_св – Т_вих – Т_рем )× S× t_зм (4)

Т_рем - технічно вимушені зупинки обладнання по ремонту, огляду і інші, днів (приймається в розмірі 5-10)

S – змінність роботи обладнання.

Потреба кількості людино-годин ( Т_потр ) визначається як добуток кількості робочих місць і фонду ефективного часу роботи обладнання.

Т_потр =П_р.м. ×Т_обл.еф (5)

П_р.м. – кількість робочих місць в зміну

Спискова кількість робітників по кожному розряду (Z _сп ) визнгачається за формулою

Z_сп = Т_потр / Т_р.еф (6)

Тарифний фонд заробітної плати (ФЗ _тар ) по розрядах визначається як добуток

потрібної кількості людино-годин для даного розряду на годинну тарифну ставку цього розряду

ФЗ_тар = Т_потр × С_т ,тис.грн. (7)

Де, Ст – годинна тарифна ставка даного розряду.

Результати розрахунків зводимо в таблицю 6

Таблиця 6. Розрахунок кількості і тарифного фонду заробітної плати допоміжних робітників

2.4 Розрахунок чисельності і фонду заробітної плати адміністративно-управлінського персоналу

Найменування структурних підрозділів і посад, а також чисельності персоналу приймаються за нормативами, що наведені в таблиці 7. Посадові місячні оклади подаються в додатку 6.

Річний фонд заробітної плати по кожній посаді визначається як добуток посадового місячного окладу, кількість місяців в році (12), чисельності працівників по цій посаді.

Результати розрахунків зводимо в таблицю 7.

Таблиця 7 Штатний розклад адміністративно-управлінського і виробничого персоналу

2.5 Основні показники плану з праці і кадрів

Розрахунок виконується на основі наступної методики:

1. Товарна продукція приймається по таблиці 1

2. Чисельність ПВП приймається по таблицях 5, 6, 7.

3. Фонд основної заробітної плати і ПВП приймається по таблицях 5,6,7.

4. Додаткова заробітна плата визначається виходячи з ФОЗП і нормативу доплат, що дані у відсотка від ФОЗП по завданню.

5. Фонд оплати праці включає основну і допоміжну заробітну плату

6. Фонд споживання включає фонд оплати праці, грошові виплати і заохочення і доходи, виплачені по акціях трудового колективу і вкладах членів трудового акціонерного товариства в майно підприємства, що нараховані до виплат їм. Фонд споживання визначається після розподілу прибутку.

7. Середня заробітна плата одного працівника ПВП обчислюється, виходячи з фонду оплати праці ПВП і спискової чисельності ПВП.

8. Середній дохід одного працівника ПВП обчислюється виходячи з суми коштів, спрямованих на споживання і спискової чисельності ПВП.

Результати розрахунків зводимо в таблицю 8

Таблиця 8. Основні показники плану з праці і кадрів

3. План по собівартості продукції, прибутку і рентабельності

Планування собівартості продукції є складовою частиною планування діяльності промислового підприємства і включає систему техніко-економічних розрахунків, які відображають величину поточних витрат, що включаються до собівартості продукції, а також витрати всього промислового виробництва. Метою планування собівартості продукції є економічно обґрунтована, визначена величина затрат, що необхідна у плановому періоді для промислової продукції підприємства. План по собівартості продукції включає такі елементи:

1) планування зниження товарної продукції;

2) складання кошторису витрат на виробництво

3) складання планових калькуляцій окремих видів продукції.

3.1 Розрахунок амортизаційних відрахувань

Вихідна дані для розрахунку:

- структура ОФ по групах і цехах;

- норма амортизації;

- фондовіддача ( по завданню).

Середньорічна балансова вартість основних виробничих фондів по підприємству визначається на основі обсягу товарної продукції і фондовіддачі.

ОФ_сер =Q/Ф_{від. ,} тис.грн (8)

ОФ_сер =43680/2,9=16096,552 , тис.грн

Норми амортизації на всі групи ОВФ відповідно по цехах подаються в таблиці 9. Сума амортизації враховується, виходячи із середньорічної вартості ОВФ і відповідної норми амортизації.

Результати розрахунків зводимо в таблицю 9.

Таблиця 9. Розрахунок амортизаційних відрахувань