|
Кейнсіанська функція споживання
CL = RY
UW
– доход від власності;
Т – податки.
4. Тенденція рівня виробництва та споживання національного доходу на сучасному етапі
Утримання вихідної динаміки руху сукупного доходу нації фіксує факт успішного завершення семирічки зростання (2000 – 2006 рр.) після двох п’ятирічок виснажливого спаду (1990 – 1999 рр.). Проте як і в 2005 році зростання у минулому році за темпами поступалось інфляції. Причому всупереч тенденціям 2005 року воно супроводжувалось нарощуванням зовнішнього боргу. Загалом вже третій рік поспіль ВВП зростав повільніше, хоч базова широка інфляція становила 8,6% і мала збігатися з прогнозами загальної інфляції (8,7%).
Протягом січня – вересня 2005 року реальний дохід домогосподарств підвищився порівняно з відповідним періодом минулого року на 22,3%, кінцеві споживчі витрати – на 14,8%. Якщо у січні середньодушові кінцеві споживчі витрати були нижчими від прожиткового мінімуму на 33,4%, то у вересні вони перевищували його на 21,7%. Реальна заробітна плата найманих працівників за цей період зросла на 18%.
За даними Міністерства фінансів, доходи Зведеного бюджету за січень – серпень 2007 року становили 133,2 млрд. грн. (31,7% до ВВП). В основному доходи були сформовані за рахунок податкових надходжень (74,3% загальної суми доходів).
Державний бюджет по доходах (з урахуванням взаємовідносин з місцевими бюджетами) виконано у сумі 99,9 млрд. грн. (62,8% річних призначень), або 23,8% до ВВП, і на 71,5% сформовано за рахунок податкових надходжень.
Згідно з п. 3.4 ст.3 Закону України від 22.05.2003 №889 ,,Про податок з доходів фізичних осіб” при нарахуванні доходів у будь – яких на грошових формах об’єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за відповідною формулою.
Кабінет Міністрів України вирішив питання пріоритетності зазначених законів, підтримавши пропозицію Міністерства фінансів України щодо застосування у 2005 році для виконання норми Закону України ,,Про податок з доходів фізичних осіб” прожиткового мінімуму на працездатну особу в розмірі 453 грн. на місяць.
Ураховуючи наведене, в 2005 році на застосування норм Закону, в тому числі для розрахунку доходу, що дає право на одержання податкової соціальної пільги, слід застосовувати розмір прожиткового мінімуму на працездатну особу, встановлений Законом України від 19.10.2004 №2089 ,,Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік”, що дорівнює 453 грн. на місяць.
Доходи населення
Номінальні доходи населення за січень – серпень 2007 року порівняно з 2006 роком збільшився на 27,8%. Наявний доход, який може бути використаний населенням на придбання товарів і послуг, збільшився на 24,4%, а реальний наявний, визначений з урахуванням цінового фактора – на 11,5%.
Витрати населення у січні – серпні 2007 року порівняно з аналогічним періодом попереднього року збільшився на 31,9%. Приріст заощаджень становив 24997 млн. грн.
У січні – серпні 2007 року середньомісячна номінальна заробітна плата штатних працівників становила 1271 грн., що у 2,9 рази перевищує рівень мінімальної заробітної плати (440 грн.), та у 2,3 раза – рівень прожиткового мінімуму для працездатної особи (561 грн.). При цьому порівняно з відповідним періодом 2006 року розмір середньої заробітної плати збільшився на 27,9%. Реальна заробітна плата у 2007 році порівняно з 2006 роком збільшилась на 12,2%.
За даними міністерств та інших органів виконавчої влади, по закладах освіти, що перебувають в їхньому підпорядкуванні, заборгованість із виплат стипендій та грошового забезпечення студентів, курсантів та учнів протягом серпня зросла на 5% і на 1 вересня 2007 року становила 182,4 тис. грн., що менше суми заборгованості на 1 вересня 2006 року у 4,4 раза, або на 0,6 млн. грн.
У січні – серпні 2007 року населенням країни сплачено за житлово-комунальні послуги, включаючи погашення боргів попередніх періодів, 11773 млн. грн. (98,5%нарахованих за цей період сум).
Істотно – в 1,4 разу – зросла частка оплати праці. Починаючи з 2002 року, оплата праці знову стала найістотнішим джерелом доходів сільських домогосподарств. У 2004 році її частка у сукупних ресурсах становила 26,3%, тоді як ще у 2000 році таким джерелом була спожита продукція особистих господарств (34,9%). Значною мірою цьому сприяло стрімке зростання заробітної плати працівників сільського господарства, яке у 2004 році проти 2000 року становило майже 2,7 разу, а в 2005 році – 3,7 разу.
Водночас нинішній рівень заробітної плати працівників сільського господарства залишається найнижчим з – поміж усіх видів економічної діяльності і в 1,9 разу менший за середній по країні. Відстає аграрна сфера і за темпами зростання заробітної плати (рис. 7).
Рис. 6
Середньомісячна заробітна плата за окремими видами економічної
діяльності, грн.
Теперішній рівень оплати праці значною мірою зумовлений низькою віддачею галузі. Зокрема, за останні 5 років двічі (2002 та 2003 роках) підприємства в цілому працювали зі збитками, а рентабельність виробництва у них лише у 2004 році перевищила 10%. Невисокою лишаються продуктивність праці, яка тільки у 2004 році перевищила рівень 1990 року, слабким є її зв'язок з рівнем оплати праці. Питома вага оплати праці найманих працівників у створеній валовій доданій вартості найнижча і за підсумками 2004 року була майже у 2,4 разу менша за загальну з усіх видів з – поміж інших видів економічної діяльності.
Середня заробітна плата торік ледь перевищила (на 1,5%) прожитковий мінімум для працездатних осіб. У вересні 2005 року 38,1% працівників цієї сфери отримували менше від мінімальної заробітної плати, встановленої законодавчо, а більше половини (60,2%) – менше від прожиткового мінімуму.
Водночас стабільне поліпшення результатів роботи галузі останніми роками створює сприятливі умови для нарощування доходів селян. Насамперед це стосується зростання обсягів та рентабельності сільськогосподарського виробництва. Приріст виробництва валової сільськогосподарської продукції у 2004 році становив 19,9%, а його рентабельність – 12,6%. Така динаміка сприяє зростанню питомої ваги заробітної плати створеній у галузі валовій доданій вартості, яке відновилось у 2004 році після спаду в 2002 – 2003 роках. Уже другий рік поспіль заробітна плата працівників зростає більше, ніж на 40%, і ці темпи одні з найвищих. Про можливості нарощування заробітної плати у галузі свідчить, зокрема, те, що за вересень 2005 року 6,5% її працівників отримали понад 1000грн., а майже 1 % – понад 2000 грн.
Вагомим потенційним джерелом зростання доходів є подальший розвиток орендних відносин. Щорічно власники земельних ї майнових паїв отримують близько 2 млрд. грн. орендної плати за землю та майно. У 2005 році сума нарахованої орендної плати становила 2,3 млрд. грн., тобто 43,6% фонду оплати праці галузі. У розрахунку на одного власника земельного паю ця плата становила 333 грн. за рік, з якої 85% виплачено. З наближенням до загальноприйнятих у світовій практиці ставок орендної плати ( за деякими оцінками вони у 8 – 10 разів вищі) за нинішніх обсягів оренди лише власники земельних ділянок могли б додатково отримувати щорічно до 20 млрд. грн.
Не менш важливим напрямком зростання доходів є підвищення пенсій та інших соціальних виплат. Майже 28 % населення мають старший за працездатний вік, а 42 % з них є економічно неактивними. Доходи багатьох домогосподарств значною мірою формуються за рахунок соціальних виплат і залежить від їхнього розміру. Зокрема, у 2004 році частка пенсій, стипендій, допомог та готівкових субсидій у структурі сукупних ресурсів таких домогосподарств сягнула 24,4 % і поступалася лише оплаті праці (26,3 %). Цьому сприяло збільшення у 2004 році мінімальної пенсійної виплати до розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Крім того, держава безпосередньо бере участь у формуванні сукупних ресурсів домогосподарств через надання безготівкових пільг і субсидій на оплату житлово – комунальних послуг, придбання скрапленого газу й палива, санаторно – курортне обслуговування, лікування, оплату послуг транспорту, зв’язку тощо. Частка таких пільг та субсидій у 2004 році становила 1 % сукупних ресурсів домогосподарств, а кожна сім’я, якій було призначено субсидію для відшкодування витрат на придбання скрапленого газу або палива, отримала в середньому 348 грн.
Зростання ресурсів сільських домогосподарств сприяє якісним змінам у структурі витрат сільського населення. Зокрема, практично стабільно скорочується частка витрат на продовольчі товари, дедалі більше сукупних витрат спрямовується на неспоживчі напрямки: допомога, купівля цінних паперів, вклади до банків, будівництво та капітальний ремонт житла тощо. За часткою неспоживчих витрат сільські домогосподарства значно випереджають міські, де ця частка у 2004 році становила 6,6 %, а за 9 місяців 2005 року – 8,4 % (рис. 8).
Рис. 7
Структура сукупних витрат домогосподарств у сільській місцевості у
2000 – 2005 роках, %.
Скорочується частка сільського населення, середньодушові сукупні витрати якого на місяць менші за прожитковий мінімум. Так, за 9 місяців 2005 року ця частка становила 66,9 % і скоротилася проти відповідного періоду 2004 року на 9,6 %.
Таким чином, останніми роками сформувалась стабільна тенденція до зростання доходів населення, що дедалі більше впливає на поліпшення якості його життя.
Фінансові корпорації загалом збільшили свої доходи у 2005 році на 1,9 млрд. грн. (на 14,9 % у реальному обчисленні).
Комерційні банки збільшили доходи на 900 млн. грн., або на 53,4 % у реальному обчисленні. Суттєво (на 81,5 млрд. грн.) збільшились загальні активи комерційних банків, включно із депозитними вкладами (збільшення на 49,7 млрд. грн. або на 44,9 % у реальному обчисленні).
Таблиця 3
Доходи громадян
| № з/п
|
Показник
|
Рік
|
Всього
|
Номінальний приріст за рік
|
Реальний приріст у % до попереднього року
|
| 1.
|
Доходи громадян, млрд. грн.
|
2004
|
269,8
|
57,9
|
13,4
|
| 2005
|
365,9
|
96,1
|
20,1
|
| 2.
|
Витрати громадян, млрд. грн.
|
2004
|
248,7
|
48,8
|
10,8
|
| 2005
|
332,9
|
84,2
|
21,4
|
| 3.
|
Заощадження громадян, млн. грн.
|
2004
|
21,1
|
9,1
|
56,6
|
| 2005
|
33,0
|
11,9
|
41,8
|
| 4.
|
Середня заробітна плата зайнятого населення, грн.
|
2004
|
589,6
|
127,4
|
13,6
|
| 2005
|
806,2
|
216,6
|
24,0
|
Доходи громадян України збільшились в 2005 році на 96,1 млрд. грн. (у реальному обчисленні на 20,1 %). Вони на 84,2 млрд. грн., або 21 %, у реальному обчисленні стали більше витрачати, але одночасно на 33 млрд. грн., або на 41,8 %, більше заощаджувати.
Зокрема доходи бюджетів України за 2004 рік становили 134 млрд. грн. і в номінальному обчисленні, тобто без корекції на інфляцію, зросли на 42,5 млрд. грн. (в 2004 – на 16,2 млрд. грн.). Що стосується зростання доходів у реальному обчисленні, то в 2005 році воно становило 32,8 % ( цифра, небачена не лише в Україні, а й в інших країнах; у 2005 році було 8,2 %).
За оперативними даними Держказначейства, надходження до загального фонду держбюджету ( з офіційними трансфертами) за березень 2006 року становили 6 млрд. 684 млн. грн. при плані 6 млрд. 694 млн. грн., що становило 99,85 % до плану.
Надходження до загального фонду держбюджету ( з офіційними трансфертами) за січень – березень 2006 року становили 19 млрд. 353 млн. грн. Перевиконання плану першого кварталу становить 476 млн. грн. або 3 %.
Особливого значення в макроекономіці набуває показник національного доходу, що характеризує чистий доход суспільства і дорівнює сумі всіх факторів виробництва. Національний доход покладено в основу валового національного продукту і схематично взаємозв'язок між ВВП і ВНД можна представити у такий спосіб (рис. 10).
Національний доход — грошова форма частини чистого продукту або нова вартість матеріальних благ і засобів їх виробництва. Національний доход розподіляється на фонд нагромадження (додатковий продукт) і фонд споживання (необхідний продукт). Графічно процес споживання можна подати так (рис. 11).
Рис. 8. Розрахунок національного доходу
Національний доход — грошова форма частини чистого продукту або нова вартість матеріальних благ і засобів їх виробництва. Національний доход розподіляється на фонд нагромадження (додатковий продукт) і фонд споживання (необхідний продукт). Графічно процес споживання можна подати так (рис. 22):
Рис. 9. Процес формування споживання і нагромадження
Графіки споживання СС і нагромадження SS відображають взаємозв'язок між прибутком і споживанням, а також прибутком і нагромадженням. Функція споживання показує, що споживання зростає із зростанням прибутків, причому частина прибутків йде на нагромадження, через що споживання зростає повільніше за прибуток, тобто графік відхиляється від бісектриси, що відповідає рівномірному зростанню. Якби графік споживання співпадав з бісектрисою ОА, це означало б, що всі прибутки споживаються. Ну відрізку графіку споживання від точки початку координат до точки Е величина споживання перевищує величину прибутків, процес споживання відбувається за рахунок майбутніх прибутків, тобто в борг. Для побудови графіка нагромадження потрібно мати дані про обсяги споживання і боргів на певний період, що аналізується.
Висновки
Національне багатство – це сума активів, які є власністю домогосподарств, фірм і держави, нагромаджених суспільством (національною державою) за всю історію його існування. Вартісна оцінка національного багатства визначається, як правило, на початок і кінець року. Вартісне вимірювання цього показника ускладнюється неможливістю оцінити у грошовій формі деякі його складові.
Усі фактори, що визначають величину національного доходу, можна виразити через трудозатрати та продуктивність праці. За такого підходу обсяг національного продукту є добутком затрат праці, виміряних у людино – годинах , та продуктивності праці, виміряної у реальному погодинному виробітку на одного зайнятого.
Розподіл національного доходу між власниками факторів виробництва називають його функціональним розподілом. Марксистська версія розподілу національного доходу між факторами виробництва ґрунтується на тому, що лише один фактор – праця – створює національний дохід, а решта беруть участь у його привласненні. Із цього випливає, що коли капітал і земля перебувають у приватній власності, у суспільстві панує експлуатація. Більшість економістів поділяють неокласичну теорію розподілу національного доходу, згідно з якою усі фактори виробництва створюють національний дохід і беруть участь у його привласненні.
Споживання – це видатки на придбання товарів і послуг для задоволення потреб людей. Заощадження є тією частиною використовуваного доходу, що не витрачається на споживання. Використовуваний дохід – основний чинник, котрий визначає величину споживання і заощадження домогосподарств. Видатки на споживання та заощадження зростають, коли збільшується використовуваний дохід, і скорочується, коли цей дохід зменшується. Отже, окрім використовуваного доходу, на споживання впливають інші чинники, зокрема майно споживача, його майбутній сподіваний дохід тощо.
Економічний розвиток — основа життя населення країни. Рівень життя народу є одним з основних критеріїв, що характеризує забезпеченість населення матеріальними і духовними благами, показує ступінь задоволення всебічних потреб людей (фізіологічних, духовних і соціальних). Існує чимало показників рівня життя, одним з яких є доходи населення. Первинні доходи одержують працівники матеріальної сфери, це і є первинний розподіл національного доходу виробництва.
Державні доходи — це грошові або матеріальні ресурси, які надходять у державне володіння внаслідок розподілу й перерозподілу національного доходу, у результаті зовнішньоекономічної діяльності. Колективні доходи—це доходи певних колективів підприємств, установ, закладів різних форм власності — державних, акціонерних, кооперативних, муніципальних, приватних та ін. Індивідуальні доходи — це доходи окремих осіб, вони є засобом життєзабезпечення людини і необхідні для її різнобічного розвитку як особистості. Джерелом особистих доходів можуть бути: особиста праця, прибуток на капітал, рента, соціальні виплати з бюджету, виграші в лотереї, за виграшними позиками та ін. Сімейні доходи — це сукупні доходи всіх членів сім'ї, їх джерела й обсяги можуть бути різними залежно від того, до якої соціальної верстви належать члени певної сім'ї. Загалом можна виокремити три основні джерела сімейних доходів: заробітна плата, доходи від власності й соціальні виплати з державного бюджету. Слід розрізняти номінальні й реальні доходи. Номінальні доходи характеризуються сумою грошових доходів, які одержує працівник або сім'я загалом. Реальні доходи — це кількість різних товарів і послуг, які можуть купити працівник або сім'я за свої грошові доходи. Зрозуміло, що величина реальних доходів окремого індивіда або сім'ї прямо пропорційна величині номінального (грошового) доходу й обернено пропорційна рівню цін.
Основною метою державного розподілу і перерозподілу ринкових доходів є зменшення різкої диференціації доходів населення за рівнем доходів і капіталу. Зміни у доходах в умовах перехідної економіки зумовлені стрімким падінням реальних доходів населення, змінами в їх структурі, зростанням диференціації доходів населення.
Отже, ми зрозуміли, що основними видами активів, які використовують домогосподарства для заощаджень, є фінансові активи, нерухоме майно, коштовності, сільськогосподарський реманент, виробничі будівлі, устаткування тощо. Вибір того чи іншого виду активу для заощадження залежить від багатьох чинників, зокрема від ліквідності активу, від ризику й невизначеності, пов’язаних з активом і доходом на нього, від величини доходу, який приносить актив, від розміру заощадження.
Усім країнам незалежно від типу економічної системи властива нерівність у розподілі доходів. Причинами цього є різні рівні заробітної плати і доходів загалом, які зумовлені різним рівнем освіти й професійної підготовки працівників, неоднаковими здібностями людей, неоднаковою схильність до ризику тощо. На мою думку особливу роль у посиленні економічної нерівності людей належить майновим доходам – від землі, житла, капіталу, володіння акціями та іншими цінними паперами. Держава впливає на нерівність розподілу особистих доходів, знижуючи її через податкову систему й трансфертні платежі.
Економічні ресурси в національній економіці є взаємодоповнюваними. Відсутність деяких з них може паралізувати господарське життя країни. Окремі фактори виробництва можуть змінюватися іншими у виробничому процесі, але межі заміщення факторів порівняно вузькі. Сучасний рівень розвитку науки, техніки і технології дає змогу замінювати ресурси у виробництві енергії, та неможливо замінити капітальне устаткування у високотехнологічних галузях збільшенням кількості зайнятих.
содержание ..
139
140
141 ..
|
|
