| Показники
|
2004
|
2005
|
2006
|
2006р. у % до 2004р.
|
| Обсяг виробництва продукції в порівняльних цінах 2005р.,тис.грн.
|
| у т.ч. рослинництва
|
| тваринництва
|
| Обсяг продажу продукції, тис.грн.
|
| у т.ч. рослинництва
|
| тваринництва
|
| Власний капітал, тис.грн.
|
| Авансований капітал тис.грн.
|
| Кількість працюючих, чол..
|
| Балансовий прибуток, тис.грн.
|
| Площа сільськогосподарських угідь, га
|
| у т.ч. рілля
|
Аналіз табл. 1. показує , що в підприємстві «Асканійське” обсяги виробництва продукції мають тенденцію до зростання. За 2006 рік у порівнянні з цінами 2005року, по відношенню до виробництва у 2004р. Обсяги зросли на 20%. Підвищився показник продажу продукції він становить 11667 тис.грн., що на 47780 тис.грн. більше ніж у 2004 році. Також зріс власний капітал на 2006 рік він становить 72711 тис.грн. Не дивлячись на те, що кількість працівників у звітному році зменшилась, площа с/г угідь станом на 2006 рік зросла, її розмір становить 9221га.
Детальніше стан земельного фонду господарства „Асканійське” розкрито в таблиці 2.
Таблиця 2.
Склад структура земельного фонду аграрного підприємства
| га
|
%
|
га
|
%
|
га
|
%
|
| Загальна земельна площа, га
|
9596
|
100
|
9283
|
100
|
9534
|
100
|
99
|
| Всього сільськогосподарських угідь, га.
|
| У т.ч. - рілля
|
| - сінокоси
|
—
|
—
|
| - пасовища
|
| Угіддя
|
| - плодові насадження
|
—
|
—
|
| Площа лісу
|
—
|
—
|
| Ставки та водойми
|
—
|
—
|
| Інші землі
|
—
|
—
|
—
|
—
|
—
|
—
|
—
|
| Наявність зрошуваних земель
|
—
|
—
|
| Наявність осушених земель
|
—
|
—
|
—
|
—
|
—
|
—
|
—
|
З даних таблиці 2 видно, що характер росту майже не змінився адже стан загальної земельної площі після спаду у 2005 році знову зростає. Проте, цей показник не перевищує обсягів 2004 року. Оскільки підприємство має дослідницький напрям вирощування с/г культур та тварин, то серед сільськогосподарських угідь розмір яких станом на 2006 рік становить 9221 га., мають місце лише рілля та пасовища. Площа ріллі у порівнянні з базисним роком збільшилась на 13% , або на 1017 га., чого не можна сказати про площу пасовищ. Вона значною мірою знизилась у 2005 році до 117 га, і незначною мірою зросла у 2006 році до 207 га, що на 40% або на 140 га менше ніж у базисному.
Надзвичайно важливе значення для забезпечення управління господарством має організаційна структура, під якою розуміють склад, розмір і розміщення виробничих підрозділів (бригад, ферм). Говорячи про наявність організаційної структури в підприємстві «Асканійське”, слід відмітити, що вона відповідає вимогам сучасного управління, яке може забезпечити нарощування виробничої продукції витратами на неї.
Важливим показником для будь-якого сільськогосподарського підприємства є обсяг товарної продукції. Адже від розміру цього показника в значній мірі залежать грошові надходження, а його склад і структура дозволяють визначити які галузі є основними, розвинутими чи допоміжними. Крім цього можна зробити висновок про виробничий напрямок підприємства та рівень його спеціалізації. Склад та структура товарної продукції по досліджуваному господарству наведено у таблиці 3.
У сільськогосподарських підприємствах товарна продукція включає всю реалізовану продукцію незалежно від місця і каналів її реалізації. Тому суспільні потреби у продуктах харчування і сільськогосподарській сировині задовольняються за рахунок товарної продукції, а це значить, що товарність будь-якого сільськогосподарського підприємства має велике значення. Рівень товарності визначається із співвідношення товарної і валової продукції. Цей показник характеризує можливості підприємства з виробництва товарної продукції і ступінь його участі в суспільному поділі праці.
Таблиця 3.
Склад і структура товарної продукції аграрного підприємства
| Види продукції, галузі
|
Вартість товарної продукції, тис.грн.
|
Р,
%
|
і
|
2і-1
|
Р(2і-1)
|
| 2004
|
2005
|
2006
|
В серед
ньому за 3 роки
|
З даних таблиці розрахувавши Ксп., який дорівнює 0,17. Я встановив, що підприємство спеціалізується на рослинництві, має високий рівень спеціалізації. Питому вагу займає вирощування зерна та соняшнику.
Розглядаючи діяльність підприємства не можливо не розглянути розміри ресурсів якими воно оперує в процесі діяльності. Та наявність засобів виробництва які є невід’ємною частиною господарської діяльності. Вартість фондів, що перебувають у розпорядженні підприємства наведено в таблиці 4.
Таблиця 4.
Середньорічна вартість виробничих фондів підприємства
| Показники
|
2004
|
2005
|
2006
|
2006р. у % до 2004р.
|
| Всього основних засобів, тис.грн., у т.ч.
|
| 1.Основні виробничі фонди,
|
| із них: будинки та споруди
передавальні пристрої
|
| машини і обладнання
|
| транспортні засоби
|
| інструменти та інвентар
|
| інші основні фонди
|
| 2.Основні засоби інших галузей
|
| 3.Невиробничі основні засоби
|
| Середньорічна вартість оборотних фондів, тис.грн.
|
| У т.ч. виробничі запаси
|
| напівфабрикати власного виготовлення
|
| незавершене виробництво
|
| витрати майбутніх періодів
|
| Співвідношення основних і оборотних фондів
|
Дані таблиці свідчать про підвищення вартості виробничих фондів підприємства. Значною мірою збільшилась вартість основних виробничих фондів у звітному році вона становить 91177 тис.грн., що на 189% більше у порівнянні з базисним. Основні засоби інших галузей також мають тенденцію росту у 2006 році вони збільшились на 22% або на 120 тис.грн., у порівнянні з базисним. Підприємство збільшує свої обсяги, цей факт засвідчує середньорічна вартість оборотних фондів, яка зросла на 20%, або на 1572 тис.грн.
2.2. Аналіз динаміки виробництва зерна та його економічної
ефективності
Перехід до ринку істотно розширив права і відповідальність підприємств стосовно як відносин, так і господарювання. Нині господарства самі розробляють і затверджують свої плани, а центральний механізм доведення планових завдань замінено договірними відносинами. Проте і тепер відчувається взаємна заінтересованість держави і виробника. Держава прагне одержати необхідний обсяг продукції, а підприємство – мати гарантований ринок збуту своєї продукції, нормальні закупівельні ціни, зустрічні поставки товарно-матеріальних цінностей та інше. Таким чином, звідси основне завдання – дати обґрунтовану оцінку доцільного розподілу продукції за основними напрямками, щоб продукція використовувалася за бажанням підприємств.
Найскладнішою процедурою планування є набір видів продукції, яку підприємство може виробляти для задоволення потреб ринку. Крім того визначитись, у якому обсязі і для кого призначається вироблена продукція (формування портфеля замовлень), за якою ціною можна її продати та інше, щоб забезпечити належні умови для нормального ведення господарства і соціального розвитку колективу. Для цього аналізується кон’юнктура ринку і оцінюється виробничий потенціал підприємства. Визначальним базисом для виробництва сільськогосподарської продукції є розмір земельних ресурсів. Не применшуючи важливість інших факторів виробництва і того, що тільки їх достатність у збалансованому вигляді може забезпечити належну віддачу, проте всі вони є похідними в сучасних умовах є можливість розв’язати проблеми належного забезпечення ними (за умови нераціонального використання наявного потенціалу) під виробництво передбачених на основі кон’юнктурного аналізу) видів продукції.
Тут аналіз покликаний допомагати найкращим чином розпорядитись наявними ресурсами, забезпечити від них максимальну віддачу. Таким чином, розробка виробленої програми пов’язана з одного боку з розрахунком потужностей, а з другого – з показниками ринкової коньюктури, на підставі яких підприємство визначає обсяг і структуру виробництва продукції.
Отже, щоб достатньо задовольнити потреби різних сфер народногосподарського значення та потреби господарств, сільськогосподарські виробники повинні намагатися досягти певних запланованих меж у обсязі одержання продукції. А це досягається шляхом виконання плану, зокрема по таких показниках як зібрана площа та урожайність.
Аналізуючи динаміку та виконання плану зібраної площі та урожайності зернових і зернобобових культур у господарстві “Асканійське”, слід зазначити, що в цілому зміни по окремих видах культур за останні три роки мали різний характер. Так по пшениці (табл 5.), відбулося поступове зниження урожайності, яке досягло у 2006 році 46,4 ц/га, тоді як у 2004 році вона складала 59,5 ц/га. Проводячи спостереження по ярих культурах, тенденція урожайності мала характер до зниження її показники склали у 2006 році 29,4 ц/га, тоді як у 2004 вона становила 44,1. Що до кукурудзи то якісний показник урожайності цієї культури також несе за собою зменшення урожайності на 5,85%. Поряд із аналізом динаміки та виконання плану урожайності, проведемо дослідження щодо змін і виконання зібраної площі. Як свідчать нижченаведені дані та розрахунки (див. табл.5), загальна площа по зернових на протязі трьох років мала тенденцію до збільшення. Так, якщо у 2004 році розмір зібраної площі по зернових культурах склав 2618 га, то у 2006 цей показник збільшився на 1226 га, або ж на 47,82%.
Здебільшого такі зміни пояснюються значним збільшенням посівних площ окремих культур, зокрема збиральна площа пшениці у звітному році збільшилась на 475 г, або ж на 36% порівняно із 2004 роком – розмір якої сягнув 1319 га, проте у порівнянні з попереднім 2005 роком площа зменшилась на 236 га. Але крім цього, слід відмітити, що не по всіх культурах просліджується така динаміка. У 2006 році зменшення посівних площ спостерігається за такими культурами як ярове зерно і кукурудза
Таблиця 5.
Динаміка та виконання плану зібраної площі та урожайності зернових та зернобобових культур у господарстві
| Сільськогосподарські культури
|
2004 рік
|
20005 рік
|
2006 рік
|
| Зібрана площа, га
|
Урожайність, ц/га
|
Зібрана площа, га
|
Урожайність, ц/га
|
План
|
Факт
|
% виконання плану
|
Відхилення (+,-)
|
| Зібрана площа, га
|
Урожайність, ц/га
|
Зібрана площа, га
|
Урожайність, ц/га
|
Зібрана площа, га
|
Урожайність, ц/га
|
Зібрана площа, га
|
Урожайність, ц/га
|
відповідно на 201га і 73га, або ж 22,21% та 18,53% у порівнянні з даними 2004 року.
Найбільша частка недовиконання плану зібраної площі у звітному році спостерігається за кукурудзою, недовиконання якого прирівнюється до 8%. Друге місце посідає яре зерно, план збиральної площі був недовиконаний на 4% або ж на 26 га. Третє місце припадає на пшеницю, недовиконання плану якої склало 3%. Отже, основними факторами, які зумовили зміну розміру зібраних площ і їх структур були: метеорологічні умови аналізованого періоду (вимерзання та недостатня сума активних температур. Що впливає на формування врожаю певних культур і на їх використання за призначенням. недостатня забезпеченість трудовими ресурсами, що зумовило зменшення площі під трудомісткими культурами.
Одержання передбачуваного обсягу продукції рослинництва залежить від виконання плану посівних площ та урожайності сільськогосподарських культур. Рівень виконання плану валового збору оцінюють на основі порівняння фактичного валового збору з плановим, використовуючи натуральні і вартісні показники.
Так, аналізуючи динаміку виконання плану по підприємству «Асканійське” в галузі рослинництво за останні два роки (табл.6), слід відмітити, що план валового збору зерна за 2006 рік по всім зерновим культурам в цілому був недовиконаний на 346ц, або ж на 1%.Суттєвіше було недовиконання плану по конкретним культурам таким як: пшениця на 8%,ячмінь- 11%,кукурудза- 19%, соя - 5%, горох - 3%.З технічних культур які представлені в у складі однієї культури - соняшника недовиконання плану таке ж незначне як і всього по зерну -1%. Ці результати пов’язані в основному за рахунок недовиконання плану валового збору всіх культур.
Щодо динаміки виробництва продукції в розрізі окремих культур за 2005-2006рр., то тут відмічається збільшення валового збору майже по всіх культурах порівняно з попереднім роком. Та ж сама картина спостерігається і в порівнянні із середніми показниками за 2005-2006рр. За виключенням сої, в якої обсяги виробництва знизились 284, або ж на 1%.
Таблиця 6.
Динаміка і виконання плану виробництва зерна у підприємстві
| Сільськогосподарські культури
|
В середн ьому за 2005-2006рр
|
2005р
|
2006р.
|
Відхилення, (+,-)
|
2006р. у % до
|
| План
|
Факт
|
від середнього за 2005-2006рр
|
від 2005р.
|
від плану
|
Среднього за.
2005-2006рр
|
2005р
|
плану
|
| Зернові і зернобобові всього:
У тому числі:
|
| пшениця
|
| ячмінь
|
| кукурудза
|
| соя
|
| горох
|
| Технічні культури:
соняшник
|
Вартість валової продукції за 2006 рік склала 614,58 тис. грн., що на 52,64 тис. грн., менше, ніж у 2005 році. Крім цього мало міце недовиконання плану, де планувалося одержати 719,85тис. грн., а фактично одержано лише 614,58 тис. грн.
У конкурентній боротьбі лише ті підприємства зберігають і поліпшують своє становище на ринку, які послідовно ведуть роботу з підтримання і вдосконалення якості продукції за важливими для споживачів показниками. Таке вдосконалення позитивно вплине на попит, отже, і на дохідність підприємств у коротко-і довгостроковому періодах.
Дуже важливим показником, що характеризує виробництво сільськогосподарської продукції, є її якість, тобто сукупність властивостей, здатних задовольняти певні вимоги споживача. Важливий цей показник і тому, що він по суті є визначальним для підвищення конкурентоспроможності.
Так, аналізуючи якість продукції зернових за останні два роки (табл.7.), слід відмітити, що виручка в цілому, від реалізації продукції у 2005 році по заліковій масі і діючих цінах склала лише 6804,01 тис. грн., тоді як у звітному році 7801,14 тис. грн., що на 997,13 тис. грн більше. Здебільшого це пояснюється покращенням рівня якості продукції по окремим видам, а також збільшенням обсягів виробництва тих культур, які приносять галузі найбільшу частку грошових надходжень. Для оцінки якості продукції використаємо індексний метод. Індивідуальний індекс якості продукції по окремих видах продукції розраховується за формулою:
ія = Qз/Qн, де Qз- обсяг реалізації продукції у заліковій масі, ц;
Qн- обсяг реалізації продукції у натурі, ц.
Таблиця 7.
Аналіз якості продукції зернових
| Культури
|
2005р.
|
2006р.
|
| Обсяги реалізації, ц
|
Коефіцієнт заліковості
|
Виручка, тис. грн
|
Додаткова (+) недоодержана (-) сума тис. грн.
|
Обсяги реалізації, ц
|
Коефіцієнт заліковості
|
Виручка, тис. грн
|
Додаткова (+) недоодержана (-) сума тис. грн
|
| У натурі
|
В заліковій вазі
|
У натурі
|
В заліковій вазі
|
Як свідчать отримані розрахунки, якість продукції, у звітному році в розрізі окремих видів продукції була дещо краща, ніж у минулому році. Про це наглядно показує нам загальний індекс якості продукції (Ія). Він визначається як частка від ділення фактично одержаної грошової виручки від реалізації певного виду продукції на умовний грошовий дохід. Цей показник вказує на відносну величину втрат підприємства від реалізації продукції нижче першого (вищого) сорту.
Ія=∑ія*Ві/∑Ві, де ія-індивідуальний індекс якості, і-го виду продукції;
Ві- виручка від реалізації і-го виду продукції, тис.грн.
Для 2005р. він становить: Ія=6700,75/6804,01=0,985;
Для 2006р. – Ія=7730,45/7801,14=0,991.
У зв’язку з покращенням якості продукції, зменшилась недоодержана сума виручки, яка визначається за формулою:
В=Ві-В/ія,
де В – додаткова (+), чи недоодержана (-) сума виручки, тис. грн. Ві- фактично виручено від реалізації і-го виду продукції, тис. грн.
ія – індивідуальний індекс якості і-го виду продукції.
Для 2005р. – вона становить: В= -107,08 тис.грн.
Для 2006р.- В= -72,49 тис. грн.
Ця недоодержана сума знизилась у 2006 році порівняно з 2005 роком на 34,59 тис.грн. (107,08-72,49=34,59).
Потреба в зерні постійно зростає і залежить від збільшення населення і розвитку тваринництва. Тому рівень одержання валового збору є важливим показником економічного розвитку господарств від яких залежить вирішення багатьох завдань сільськогосподарського виробництва. Але, на жаль, не завжди вдається отримувати заплановані обсяги валових зборів, оскільки в силу різних причин, ці обсяги зменшуються і не досягають потрібних меж виробництва. Для того, щоб виявити вплив основних чинників які безпосередньо впливають на обсяги валового збору зерна, застосовують факторний аналіз, який дає можливість більш точніше просліджувати за впливом кожного з факторів на одержані результати.
Аналізуючи вплив факторів на зміну валового збору по господарству «Асканійське” (табл 8.), слід відмітити, що в цілому по зернових культурах намітилася тенденція щодо збільшення валового збору майже по всіх видах продукції. Так, обсяги виробництва пшениці у звітному році зросли на 2543 ц порівняно з минулим роком. Такий приріст був обумовлений підвищеною урожайністю, яка зросла на 6,649ц/га, що забезпечила збільшення обсягів виробництва на 11928,31 ц.
Таблиця 8.
Вплив факторів на зміну валового збору зерна
| Сільськогосподарські культури
|
Площа
|
Урожайність, ц/га
|
Валовий збір, ц
|
Зміна (+,-) валового збору у 2006р. порівняно з 2005р.
|
| 2005р.
|
2006р
|
(+,-)
|
2005р.
|
2006р.
|
(+,-)
|
2005р.
|
2006р.
|
Загальна зміна
|
У тому числі за рахунок факторів
|
Щодо обсягів валового збору ячменя, то тут також спостерігається підвищення збору на 13371 ц, приріст був обумовлений двома факторами: зібраною площею, яка збільшилась на 135 га і принесла додатковий збір в обсязі 3820,5 ц, а також урожайністю, яка зросла на 1,33ц/га, що забезпечила збільшення обсягів виробництва на 936,32ц.
Просліджуючи динаміку валового збору сої збільшення валового збору відбулося тільки завдяки покращенню урожайності на 3,52 ц/га, що збільшило результат на 3245,44ц. Урожайність соняшника знизилась на 0,31 ц/га, що негативно відбилося на кінцевому результаті, проте ситуацію виправив факт збільшення посівної площі на 335га.
Загалом по усіх рослинах відбулося збільшення валового збору головним чином за участю двох факторів: урожайності та посівної площі, які мали пряме відношення до результату.
3.
ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ
ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА В АГРАРНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ
3.1. Застосування екологічних гербіцидів проти бур’янів
За сучасного рівня використання землі в степовому регіоні найнебезпечнішим чинником є високий ступінь засміченості, який за своїм регресивним потенціалом та економічними наслідками перевищує інші негативні елементи землеробства - втрату родючості через ерозію, агрофізичну деградацію ґрунтів, дефіцит вологозабезпеченості, прояви ентомологічних і фітопатологічних трансгресій.
Тому в даній ситуації ключовим завданням залишається подолання шкодочинності бур'янів засобами, які б спричинили мінімальний руйнівний вплив на екологічну рівновагу виробничого сільськогосподарського середовища. За прийнятих технологій вирощування зернових культур відсутність захисного гербіцидного або агротехнічного фактора призводить до втрати 38-71 % урожаю зерна кукурудзи, 8-17 - озимої пшениці й 28-46 % насіння соняшника. При існуючій потенційній засміченості бур'яни за норми внесення МРК 160 кг/га д.р. під кукурудзу блокують 141 кг/га поживних речовин, непродуктивні витрати вологи на транспірацію у такому разі досягають 158 мм або тримісячної норми опадів для зони Степу.
Для підвищення ефективності боротьби з бур'янами хімічним способом необхідно орієнтуватися на трансформаційні тенденції, які відбуваються у видовому складі фітоценозів. Моніторинг структури видового складу бур'янів за останні 45 років показав, що за цей час присутність у посівах основних фітоценозоутворюючих видів радикально змінилися. Під час проявів плоскухи звичайної (1 %) на початку вказаного періоду нині цей показник становить 88 %. Щодо щириці загнутої, то розповсюдженість її зросла з 0 до 93 %, амброзії полинолистої - від 0 до 39 %. Навпаки з високих початкових позицій (72-85 %) до мінімуму (4-7 %) зведено поширеність лободи та щириці білої.
Практична сутність даної проблеми полягає в тому, що фітотоксичний спектр гербіцидів з тривалим періодом використання в землеробстві є сильнодіючим чинником штучного відбору. Така реакція фітоценозу бур'янів зумовлює необхідність постійного оновлення гербіцидних речовин.
Підвищена увага до гербіцидів не є простою даниною моді або результатом якогось примусового акту. Моделювання процесів біологічного й економічного характеру показує, що поряд з такими агротехнічними прийомами, як: основний обробіток ґрунту, догляд за посівами та внесення добрив гербіциди за рівнем впливу на врожайність перевищують усі згадані технологічні процеси. В конкретному форматі дилема між високим ступенем засміченості та посиленням хімічних заходів контролю бур'янів має вирішуватися через застосування екологічно безпечних гербіцидів.
За ботанічним спектром фітотоксичної дії гербіцид базис є одним з унікальних препаратів, оскільки його двокомпонентний хімічний склад дає змогу ефективно контролювати одночасно три основні й віддалені за ступенем резистентності біогрупи бур'янів - злакові, дводольні однорічні та багаторічні коренепаросткові. При високому ступені засміченості посівів кукурудзи (84,7 шт./м2
) внесення базису в кількості 25 г/га забезпечило технічну ефективність на рівні 84,6 %. Гербіцид спричиняє депресію біологічної маси бур'янів, яка знизилася на 238 г/м2
у повітряно-сухому стані порівняно з контролем. За такої фітосанітарної ситуації та фітотоксичних властивостей базис сприяв зростанню врожайності зерна гібридів кукурудзи на 19 ц/га.
В оптимальний міжфазовий період розвитку кукурудзи (2-5 листків) фітотоксичний потенціал базису краще реалізується, коли основна маса бур'янів знаходиться у фазі 1-3 листки злакових і дводольних видів. При невирівняності темпів розвитку бур'янів ефективність базису не знижується навіть за обробки бур'янів у більш ранніх фазах, коли вони виходять на денну поверхню, але знаходяться ще в міжгрудковому просторі поверхні поля.
У багатьох випадках фазовий стан бур'янів, у якому вони є найбільш чутливими до гербіцидів, не завжди співпадає з регламентним періодом, протягом якого кукурудза не зазнає токсичного пошкодження. З цього погляду вигідним є застосування тітусу, який можна вносити протягом 18-24 днів від 1-го до 7-го листка культури. Обробка посівів кукурудзи тітусом 45-50 г/га дає змогу знищити 80,3 % бур'янів і сприяє зростанню врожайності зерна з 28,2 до 45,3 ц/га. На фоні розтягнутого періоду сходів бур'янів біологічну ефективність тітусу можна підвищити шляхом дворазового внесення гербіциду частками рекомендованої дози. Внесення 30 г/га тітусу у фазі 1-3 листки бур'янів з повторною обробкою при 3-5 листках доводить ефективність до 86,2 %, а врожайність зростає на 19,8 ц/га. Ефективне застосування гербіцидів тітус і базис сприяє тому, що в кругообіг продуктивної частини агроценозу повертається 127 мм вологи та 119 кг/га д.р. поживних елементів.
Незважаючи на низку переваг, страхові гербіциди при високому ступені засміченості не здатні самостійно вирішувати питання ефективного контролю бур'янів. Найбільш оптимально хімічний метод боротьби з бур'янами спрацьовує у варіанті, коли поєднується внесення ґрунтових і страхових гербіцидів. Додання у ґрунт харнесу та базису або тітусу у фазі 3-5 листки кукурудзи сприяє розширенню спектру фітотоксичної дії та посиленню глибини депресії бур'янів, а відтак підвищенню ефективності цих препаратів до 94,9-96,2%.
Головним тут є те, що поряд зі здатністю комбінації харнес-базис знищувати злакові, дводольні та багаторічні бур'яни істотно зростає надійність хімічного методу боротьби з проблемними бур'янами, до яких належать амброзія полинолиста, чорнощир нетреболистий, гірчак перечний та ін. У цьому випадку проявляється ефект повторного нанесення гербіцидів на вже послаблені та пригнічені бур'яни, що призводить до їхньої повної загибелі.
Звичайно, за умов значного біологічного пригнічення бур'янів нормально сформованого травостою озимої пшениці роль гербіцидів дещо нівелюється, але й при цьому проявляються їхні фітотоксичні властивості. Хоча різниця між показниками ефективності гербіцидів тут невелика - 74,7-79 %, усе ж особливості та специфіка препаратів відрізняються. Враховуючи екологічні вимоги, на таких посівах краще застосовувати менш небезпечні препарати (хармоні, гранстар), а при зрідженості озимини та складній засміченості доцільно надати перевагу діалену С або його аналогам (Табл.8)
Таблиця 8.
Ефективність гербіцидів по посівах озимої пшениці
| Гербіциди
|
Доза
|
Засміченість шт./м2
|
Ефективність
%
|
Урожайність ц/га
|
| Амінна сіль 2,4 Д
|
1,0 л/г
|
8,4
|
74,7
|
47,3
|
| Діален С
|
0,8 л/г
|
7,0
|
79,0
|
48,4
|
| Ковбой
|
140 мл/г
|
9,8
|
70,6
|
46,2
|
| Хармоні
|
15г/га
|
7,2
|
78,4
|
48,0
|
| Гранстар
|
25 г/га
|
7,3
|
78,4
|
48,0
|
| Ларен
|
10г/га
|
8,2
|
75,3
|
47,1
|
Гербіциди навіть при значній засміченості практично завжди виправдовують себе з економічних позицій. Застосування препаратів харнес, гранстар, хармоні, тітус і базис є найважливішим технологічним елементом, що забезпечує високий рівень рентабельності вирощування зерна озимої пшениці (132-138 %) і кукурудзи (89-95 %). Виробничі витрати, спрямовані на застосування гербіцидів, окупляться тільки за рахунок додаткового врожаю на рівні 4,3-14,5 грн. на кожну гривню вкладень.
При значному різноманітті засміченості та широкому асортименті гербіцидів найважливішим є добір препаратів відповідно до видового складу бур'янів, за рахунок чого можна значно підвищити (10-15%) ефективність хімічного способу боротьби з ними. Так, на посівах кукурудзи максимальну біологічну ефективність, яка сягає 97,7-96,2 %, забезпечують внесенням технологічного поєднання харнесу з базисом або тітусом. З огляду на екологічні переваги гербіцидів гранстар, хармоні та ларен, їх доцільно застосовувати на посівах озимої пшениці з добре сформованим стеблостоєм, а при більш складній засміченості - використовують діален С.
3.2. Економічні та агротехнологічні аспекти підвищення
ефективності виробництва продовольчого зерна ярої пшениці в
умовах Степу України.
Виробництво зерна є однією з ключових проблем аграрної економіки держави. З позицій продовольчої безпеки успішний розвиток цієї галузі має велике народногосподарське значення. Як традиційно прибуткова галузь, зерновиробництво є одним із основних джерел грошових надходжень для сільськогосподарських товаровиробників. Проте, як свідчить аналітичний огляд, загальний стан зернового господарства, ще далекий від оптимального рівня виробництва зерна, ефективності та ринкової сумісності, спостерігається суттєва різниця між передовими і відстаючими сільськогосподарськими підприємствами. Нестабільність виробництва продовольчого зерна в степовому регіоні України значною мірою пов'язана з коливаннями посівних і зібраних площ озимої пшениці. Особливо значних розмірів вони досягли у зв'язку з відчутною загибеллю озимої пшениці в період зимівлі 2004 і 2006 років. Тому розглядаючи питання щодо забезпечення встановлення оптимального балансу в продовольчому зерні, окремого розгляду заслуговує проблема вирощування ярої пшениці на полях степової зони. її зерно, маючи високі технологічні, якісні характеристики, широко використовується в хлібопекарній, макаронній та кондитерській промисловості. Ці продукти завжди користуються значним попитом на ринку.
Потенціал продуктивності ярої пшениці в Степу поки що використовується недостатньо. Як свідчать дані науково-дослідних установ, сортодільниць і передових підприємств, ця культура може формувати високі й стабільні врожаї на рівні 35— 40 ц/га. Проте середня врожайність за останні п'ять років (2002—2006) по Україні та в умовах Степу становила відповідно 20,8 і 17,6 ц/га, тобто у виробництві потенціал урожайності реалізовано лише наполовину. Пов'язано це з використанням як посівний матеріал застарілих низькопродуктивних сортів ярої пшениці та низькою технологічною забезпеченістю її вирощування, що не дає змоги одержувати врожай згідно з рекомендованими технологіями. Зниження рівня продуктивності ярої пшениці, в свою чергу, негативно впливає на кінцеві економічні показники її виробництва, супроводжує підвищення собівартості продукції тощо.
З огляду на це було поставлено завдання на основі експериментальних досліджень, проведених на землях Миколаївського інституту агропромислового виробництва УААН, обґрунтувати не тільки агробіологічні, але й економічні аспекти застосування різних елементів технології вирощування ярої пшениці в конкретному регіоні Степу України з погляду ресурсозбереження та прибутковості. Тим більше, що з економічних позицій як раніше, так і в сучасних умовах ці наукові розробки для зони південного Степу України аналізувалися недостатньо й тому нині відсутня узагальнена комплексна оцінка результатів тривалих випробувань по агроекономічних показниках.
Економічна оцінка результатів досліджень проведена відповідно до загальноприйнятих методик, розроблених в Інституті зернового господарства, ННЦ "Інститут аграрної економіки" УААН та інших науково-дослідних установах.
При розрахунках основними критеріями ефективності були прийняті: собівартість одиниці продукції, прибуток на 1 га посіву всього і в тому числі додатковий, а також рівень рентабельності.
Витрати на 1 га посіву та собівартість одиниці продукції при застосуванні різних елементів технології вирощування ярої пшениці обчислювали на основі складених технологічних карт і чинних методичних рекомендацій. Ці показники були розраховані за нормативами і розцінками, діючими в підприємствах степової зони. Вартість зернової продукції з розрахунку на 1 га площі визначена за середньоринковими цінами залежно від класу зерна станом на кінець 2006 року. Чистий прибуток розрахований як різниця між вартістю врожаю і виробничими витратами (собівартістю) на його одержання.
Щоб успішно розв'язати завдання стабільного виробництва продовольчого зерна в умовах Степу України, необхідно використати наявний потенціал продуктивності ярої пшениці. В цьому плані важливе місце посідає раціональне використання генетичного потенціалу сортових ресурсів даної культури. За своєю економічною суттю сорт, як засіб виробництва, поряд із технологією, є могутній заходом впливу на природу, ефективного використання землі й залежно від рівня врожайності формує реальну потенційну родючість ґрунту і його віддачу. В ситуації, що нині склалася, у товаровиробників при вирощуванні ярої пшениці цей фактор може дати не тільки збільшення врожаю зерна, але й підвищення ефективності його виробництва. Результати експериментальних досліджень свідчать, що сучасні сорти ярої пшениці при належній технології вирощування, навіть у порівняно жорстких кліматичних умовах південного Степу України, є одним із найдоступніших і ефективніших засобів у господарській діяльності будь-яких агроформувань сільськогосподарського виробництва. При цьому значним фактором підвищення ефективності сортів є створення умов для їх вирощування, насамперед, це ефективне використання добрив.
Економічна оцінка результатів трирічних дослідів показала, що яра пшениця дуже добре реагує на внесення мінеральних добрив (табл. 9). При цьому відмінності ефективності введених варіантів зумовлені як рівнем продуктивності сорту, якості продукції, так і витратами на її формування. Між цими показниками спостерігається досить тісна залежність.
Таблиця 9.
Економічна ефективність сортів ярої пшениці при різному режимі живлення рослин за 2004—2006 роки
| Фонд удобрення
|
Показники ефективності
|
Сорт
|
| Харківська 26
|
Харківська 30
|
Харківська 27
|
Харківська 41
|
Харківська 43
|
| Без добрив
|
Урожайність, т/га
|
2,92
|
2,63
|
3,01
|
2,93
|
2,91
|
| Клас зерна
|
6
|
6
|
3
|
3
|
3
|
| Собівартість 1 т зерна, грн.
|
567,1
|
621,3
|
593,2
|
584,4
|
587,9
|
| Ціна реалізації 1 т зерна, грн.
|
650
|
650
|
820
|
820
|
820
|
| Прибуток з 1 га, грн
|
242,1
|
75,4
|
682,6
|
690,4
|
675,5
|
| Рівень рентабельності,%
|
14,6
|
4,6
|
38,2
|
40,3
|
39,5
|
| М90
Р90
|
Урожайність, т/га
|
3,38
|
3,29
|
3,76
|
3,83
|
3,86
|
| Клас зерна
|
3
|
3
|
1
|
2
|
1
|
| Собівартість 1 т зерна, грн.
|
661,4
|
676,7
|
635,9
|
625,6
|
621,4
|
| Ціна реалізації 1 т зерна, грн.
|
820
|
820
|
980
|
900
|
980
|
| Прибуток з 1 га, грн
|
536,0
|
471,5
|
1293,9
|
1050,8
|
1384.4
|
| Рівень рентабельності,%
|
24,0
|
21,2
|
54,1
|
43,9
|
57,7
|
| М90
Р60
|
Урожайність, т/га
|
3,35
|
3,25
|
3,60
|
3,70
|
3,65
|
| Клас зерна
|
3
|
3
|
1
|
2
|
1
|
| Собівартість 1 т зерна, грн.
|
642,1
|
659,5
|
637,9
|
622,7
|
630,2
|
| Ціна реалізації 1 т зерна, грн.
|
820
|
820
|
980
|
900
|
980
|
| Прибуток з 1 га, грн
|
596,0
|
521,5
|
1231,4
|
1025,9
|
1276,7
|
| Рівень рентабельності,%
|
27,7
|
24,3
|
53,6
|
44,5
|
55,5
|
| Р60
|
Урожайність, т/га
|
3,27
|
3,00
|
3,40
|
3,41
|
3,51
|
| Клас зерна
|
4
|
3
|
2
|
2
|
2
|
| Собівартість 1 т зерна, грн.
|
658,4
|
688,4
|
652,3
|
671,6
|
654,6
|
| Ціна реалізації 1 т зерна, грн.
|
780
|
820
|
900
|
900
|
900
|
| Прибуток з 1 га, грн
|
397,6
|
394,7
|
842,2
|
778,7
|
861,2
|
| Рівень рентабельності,%
|
18,5
|
19,1
|
38,0
|
34,0
|
37,5
|
Розгорнута характеристика продуктивності та економічної ефективності сортів ярої пшениці за даними дослідів у середньому за 2004—2006 роки показує, що добрива підвищували врожайність у середньому по всіх сортах на 4,25 ц/га.
При цьому краще реагували на їх внесення сорти твердої пшениці — порівняно з м'якою приріст урожаю в середньому по фонах удобрення становив відповідно 4,24 та 3,53 ц/га. Сорти Харківська 27 і Харківська 43, маючи високий потенціал урожайності, при вирощуванні на інтенсивнішому фоні добрив (М90
Р60
і М90
Р90
) забезпечили найвищий прибуток з одиниці площі за рахунок вищої якості зерна і ціни реалізації. Так, за однакових умов вирощування рівень рентабельності виробництва ярої пшениці сортів Харківська 27 і Харківська 43 становив — відповідно 53,6 і 55,5% на фоні застосування добрив у дозі М90
Р60
та 54,1 і 57,7,3% при внесенні М90
Р90
, а при вирощуванні сортів Харківська 26 і Харківська 30 цей показник знижувався в першому випадку до рівня 27,7 і 24,3, у другому — 24,0 та 21,2%, або більше ніж удвічі. Неефективним виявилося застосування фосфорних мінеральних добрив у дозі по 60 кг діючої речовини. На цьому варіанті проти неудобреного фону в результаті незначного підвищення врожайності ( 0,7 ц/га на фоні Р60
) собівартість 1 ц зерна цієї культури підвищувалась на 10,3%, що, в свою чергу, негативно позначилося на рівні окупності грошово-матеріальних витрат.
Важливою складовою системи заходів, які сприяють підвищенню продуктивності, поліпшенню якості й ефективності ярої пшениці в степових районах півдня України, велике значення має правильне і раціональне її розміщення в полях сівозмін. Ця культура досить вимоглива до умов вирощування, зокрема до місця в сівозміні. Правильний добір попередників позитивно впливає на ефективність виробництва цієї культури.
содержание ..
239
240
241 ..
|
|
|