Вступ

Купівля—продаж валюти

(Рис. 2.3)

Для великих сум є можливість встановлення індивідуальних умов щодо поповнення та часткового вилучення коштів з депозитних рахунків.

Райффайзен Банк Аваль пропонує фізичним особам послуги з придбання та продажу готівкових валют. Валютообмінні операції можна здійснити в будь-якому відділенні Райффайзен Банку Аваль. Курси купівлі-продажу кожне регіональне відділення встановлює самостійно на дату здійснення операції, виходячи з ситуації на ринку відповідного регіону.

Також банк проводить конверсійні операції з парами валют долар/євро та євро/долар.

Конверсія цих валют здійснюється за крос-курсом, що визначається як співвідношення офіційного курсу НБУ однієї іноземної валюти до курсу іншої на поточну дату.

Комісія за здійснення конверсійної операції складає 2 проц. від суми валюти, що надається та може бути сплачена за бажанням клієнта як в іноземній, так і в національній валюті за курсом НБУ на день здійснення конверсії.

Курси іноземних валют в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» станом на 10.07.2009

(Рис.2.4)

Новими видами валютних операцій, які починають освоюватись комерційними банками України для зменшення валютних ризиків та їх хеджування, є раніше заборонені українським законодавством операції з валютними деривативами – похідними цінними паперами :

- форвардні контракти на покупку та продаж валюти;

- ф’ючерсні контракти на покупку та продаж валюти;

- опціонні контракти на продаж та покупку валюти;

- своп –контракти на продаж та покупку валюти.

Діюче на даний час «Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою» [5, С.13 – 18 ] встановлює наступний порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України та на міжнародних валютних ринках:

1. Уповноважені банки мають право здійснювати власні операції за гривні в межах установлених лімітів (нормативних значень) відкритої валютної позиції, у тому числі купувати іноземну валюту без наявності зобов'язань у цій валюті.

2. Уповноважені банки мають право здійснювати операції з обміну іноземної валюти за кошти, що їм належать, у тому числі з обміну іноземної валюти без наявності зобов'язань в іноземній валюті, що придбавається, у межах установлених лімітів (нормативних значень) відкритої валютної позиції.

3. Суб'єкти ринку зобов'язані здійснювати торгівлю іноземною валютою на умовах "тод", "том" або "спот", крім особливо обумовлених випадків виконання форвардних валютних контрактів.

4. Уповноважені банки мають право здійснювати валютні операції на умовах "форвард" для хеджування ризиків зміни курсу іноземної валюти щодо іншої іноземної валюти за умови, що обидві валюти є іноземними валютами 1-ї групи Класифікатора.

Ці операції здійснюються в межах лімітів відкритої валютної позиції уповноваженого банку.

5. Уповноважені банки мають право на міжбанківському валютному ринку України здійснювати валютні операції за гривні з іноземною валютою 1-ї групи Класифікатора на умовах "форвард" для хеджування ризиків зміни курсу іноземної валюти щодо гривні.

Ці операції здійснюються в межах лімітів відкритої валютної позиції уповноваженого банку за умови, що довга (коротка) позиція банку за такими операціями становить не більше 10 % регулятивного капіталу банку.

Валютні операції, зазначені в пунктах 23 і 24 цього розділу, виконуються в строк, що не перевищує один календарний рік.

6. Суб'єкти ринку не мають права проводити операції з валютними деривативами.

7. Суб'єкти ринку не мають права здійснювати обмін іноземної валюти 1-ї групи Класифікатора на іноземну валюту 3-ї групи Класифікатора [13,С 13 – 15 ].

Наведені діючі обмеження є тимчасовими, оскільки згідно статті 47 (Банківські операції) Закону України «Про банки та банківську діяльність» [2, С. – 5-7 ], за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати такі валютні операції за дорученням клієнтів або від свого імені.

Банки мають можливість зупинити вибір на альтернативній стратегії – максимізації прибутку. Якщо банк обрав стратегію максимізації прибутку, виникає потреба оцінити валютний ризик і можливі наслідки прийнятих управлінських рішень. Залежність між величиною прибутків (збитків), одержаних у результаті утримання банком відкритої валютної позиції, та змінами валютних курсів на ринку описується аналітичною моделлю [19]:

(2.5)

де – прибуток (збиток), отриманий від переоцінювання валютних

коштів у зв'язку зі зміною валютного курсу;

VP – валютна позиція банку;

s_p , s – прогнозований і поточний валютний курс відповідно.

Особливістю моделі є наявність чинника невизначеності, пов'язаного з прогнозами очікуваних значень валютного курсу (s_p ). Прогнози справджуються з певною ймовірністю, тому запровадження в модель ймовірнісних характеристик (ймовірність того, що валютний курс досягне прогнозованого значення) дає змогу проводити поглиблений аналіз, порівнюючи кілька сценаріїв. У такому разі отримують два показники: імовірність настання події та суму можливих втрат, яка з нею кореспондується. Одним із прийомів, що широко використовується банками у процесі управління валютними позиціями, є проведення конверсійних операцій. Наднормативний розмір позиції за певною валютою може бути зменшений її обміном на іншу валюту, за якою розмір позиції був нижчий за норматив. Це дає змогу увідповіднювати валютні позиції до встановлених вимог без здійснення операцій з базовою валютою. Зазвичай банки вдаються до конверсії валюти, курс якої знижується, у надійнішу та стабільнішу валюту. Наприклад, якщо очікується зростання курсу долара США щодо євро, то має сенс швидкий обмін вільних грошових коштів у євро на долари. Однак конверсійні операції майже не впливають на розмір загальної валютної позиції банку, прийнятої в Україні, і тому не можуть бути використані для її регулювання. Після суттєвого провалу валютного менеджменту банку у 2007 році та значними нанесеними збитками за рахунок валютообмінних операцій, у 2008 році ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» зайняв стратегічно нейтральну балансову валютну позицію, значно знизивши рівень валютного ризику та перемістивши акцент на розвиток обсягів операцій в євро і зниження відносного обсягу операцій в доларах США.Останні різкі коливання курсу долара США та євро в бік зростання курсу іноземних валют до національної валюти України (кінець вересня – початок жовтня 2008 року) показали хибність прогнозного валютного менеджменту в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль». Таким чином, ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» без застосування нових позабалансових інструментів валютного хеджування ризиків зміни курсів за допомогою описаних вище валютних деривативів буде наражатися на великий рівень втрат від коливань валютних курсів.

3. Проблеми та шляхи розвитку торгівлі іноземної валюти

В Україні, де характеру стратегічних напрямів набули антиінфляційна політика, мінімізація бюджетного дефіциту та стабілізація валютного курсу, спостерігається тривалий економічний спад та розпад тих складових економічної системи, що не входять до зазначених напрямів, насамперед власне виробничого комплексу. Стабілізаційна стратегія у перехідних економіках була успішною передусім у країнах, де держава залишила за собою роль головного реформатора або повернула її (Польща, Угорщина, Чехія, Китай), координуючи та контролюючи процеси економічної трансформації.

Можна визначити причину надмірної тривалості трансформаційної кризи в Україні. Вона полягає у тому, що в економічній стратегії держави останніх років об'єктом виступали економічні показники, а не конкретні економічні суб'єкти. Це призвело до постійного погіршення становища підприємств, перешкодило створенню нових ефективних приватних власників. Отже, стратегія економічної стабілізації реалізовувалася без попереднього забезпечення суб'єктної бази цієї стратегії.

Політика економічної лібералізації та "шокової терапії" становить значну небезпеку для приватних економічних суб'єктів, хоча і встановлює видиму безпеку держави: низькі рівні інфляції, дефіцитів бюджету та платіжного балансу. Як засвідчив досвід перехідних економік, ці показники економічної безпеки держави при збереженні несприятливої для розвитку національного виробництва економічної політики є нетривкими.

Виходячи з динамічності структури економічної стратегії, необхідною є вимога щодо її послідовності. Адже у нестабільній економіці відбуваються постійні зміни стану економічної системи, макроекономічних показників, що враховуються при розробці економічних стратегій різних рівнів. Радикально, особливо у перехідних економіках, змінюється інституційна структура, у тому числі - структура органів державної влади. Таким чином, через трансформації, що відбуваються з суб'єктами та об'єктами економічної стратегії, постійно мають змінюватися її напрями, завдання та пріоритети, а також стратегічна мета. Найбільший успіх у процесі стабілізації мали країни, що здійснювали послідовну економічну стратегію, кожний з етапів якої спирався на досягнення попереднього та формував передумови переходу до наступного. За умов нестабільності ринкова економіка виявляє тенденцію до збільшення стихійних неконструктивних явищ і водночас не чинить опір державному впливу. Тому за найефективнішу можна вважати стратегію, за якої здійснюється активне державне втручання на ранніх стадіях розбудови ринку з поступовим наданням частини управлінських функцій приватним економічним суб'єктам у міру їхньої готовності до цього.

Слід зазначити, що у певний короткий проміжок часу економічна стратегія держави може становити загрозу для економічних суб'єктів. Вона відіграватиме стимулюючу роль. Найяскравіший приклад - стратегія "шокової терапії". Однак у країнах, де вона мала успіх, її часові рамки були жорстко обмежені. Критичним чинником стало й економічне підгрунтя, на якому вона здійснювалася. Отже, можна констатувати, що такий тип стабілізаційної стратегії результативний, якщо він застосовується за наявності значної інфляції попиту та припиняється відразу після досягнення стабілізуючого ефекту. Можна згадати також лібералізацію зовнішньої торгівлі, що призводить до зростання конкурентного тиску. Це, у свою чергу, загрожує безпеці національних виробників. Будучи застосованою після проведення структурної перебудови та на базі активної промислової політики, така лібералізація мала б успіх. Проте реалізована без належної підготовки, вона може пригнічувати національне виробництво. Тому актуальним є питання щодо необхідності вчасної відмови від заходів економічної політики, що вже виконали своє призначення та перетворилися на дестабілізуючі чинники. Це стосується важелів грошово-кредитної, курсової, бюджетно-податкової політики, регулювання цін, наявності державного капіталу в певних галузях тощо. Для визначення дійсної ролі цих чинників у стабілізаційному процесі необхідний постійний моніторинг їхнього впливу на економічну безпеку держави.

Новітня економічна історія України може слугувати яскравим прикладом еклектичного застосування різних інструментів економічної політики, спроб використання важелів ринкового регулювання за умов ринкової недостатності, намагань некритичного застосування окремих заходів, "випробуваних" зарубіжним досвідом, у відриві від загального стратегічного контексту. Наслідками стали дезінтеграція економічної системи, збільшення антагоністичних суперечностей, порушення процесу суспільного відтворення. Застосування заходів економічної політики, не адекватних станові економічної системи, є серйозною загрозою економічній безпеці України.

Спільним елементом успішних економічних стратегій у нестабільних економічних системах є опора їх на чіткі інституційні структури реалізації економічної влади від мікро- до макрорівня. Саме наявність таких структур, до яких входять інститути державної влади, координації інтересів на мікрорівні, зв'язку мікро- та макрорівня, механізми включення до міжнародних суспільних відносин, є визначальним чинником ефективності економічної стратегії. Інституційна база також виступає основою економічної безпеки, забезпечуючи розподіл стратегічних функцій між мікро- та макрорівнем і визначаючи оптимальну для даних умов масу економічної влади у суспільстві.

Характерною особливістю ролі та місця держави у нестабільних економічних системах є необхідність постійного доведення легітимності її існування та політики. Тому особливого значення набуває консолідація інтересів найвпливовіших суб'єктів економічної влади через розподіл вигод, отриманих завдяки економічному зростанню.

Встановлення партнерських відносин держави і бізнесу, прозорість економічної політики, значна увага, що приділялася розвитку людського капіталу і соціальної сфери, повинні стати важливими чинниками стабілізації національних економік, концентрації інтересів різних рівнів на економічній стабільності й зростанні.

Враховуючи досвід країн Європейського Союзу, пропонуються такі альтернативні варіанти вирішення окреслених проблем:

1. Повний перегляд правил валютного контролю, скасування будь-яких валютних обмежень та перетворення гривні у тверду світову валюту. Цей варіант, на перший погляд, виглядає не надто реалістичним у найближчійперспективі, але його варто розглядати як стратегічну мету розвитку валютного регулювання в Україні. Такий підхід цілком відповідає практиці й досвіду країн ЄС, за умов якого контролю підлягають не розрахунки в іноземній валюті, як такі, а самі зовнішньоекономічні операції. Це також передбачає зміцнення української валюти до рівня світових валют.

2. Поступове внесення змін до валютного регулювання України шляхом прийняття закону про валютний контроль, яким, зокрема, передбачити вирішення окреслених в звіті проблем. Крім того, прийняття такого законодавчого акту потребуватиме внесення змін до чинних підзаконних актів а саме до правил і процедур, що встановлює НБУ. Це є реалістичним варіантом вирішення проблем валютного контролю, зокрема, з огляду на те, що вже існує відповідний законопроект. Цей законопроект, звісно, вимагатиме доопрацювання, і, в цьому контексті, Європейська Бізнес Асоціація – як представник міжнародного бізнесу, може виступити в ролі експерта.

3. Еволюційний розвиток валютного контролю шляхом внесення змін до регуляторних документів НБУ.

Такий підхід є не досить ефективним, оскільки сам регулятор, яким є НБУ, є досить консервативним органом щодо зміни чинних правил.

Реформа норм валютного регулювання (контролю) в Україні дуже запізнюється. Багато стимулюючих трансакцій, які в іншому разі були б можливі в Україні, зараз просто не можуть виконуватися завдяки недосконалому валютному регулюванню.

Українське економічне зростання впродовж останніх кількох років відбувалося в значній мірі завдяки експорту. Ризики обміну гривні на іноземну валюту, наприклад, євро, американські долари чи російські рублі, є головними ризиками для українського чи іноземного підприємства, яке здійснює експорт з України. Однак, на відміну від законодавств більш розвинутих країн чи навіть великої кількості законодавств країн, що розвиваються, в Україні не можна хеджувати такі ризики за допомогою таких розвинутих фінансових продуктів, як валютні деривативи. Єдиною та головною причиною того, що ці інструменти не застосовуються в Україні, є те, що чинні норми валютного регулювання, які просто унеможливлюють використання таких інструментів і, доки новий Закон про валютний контроль та валютне регулювання не буде прийнятий, існуюча ситуація навряд чи зміниться.

Для покращення цієї ситуації пропонуються такі заходи, як «шокова терапія»,для цього важливо поставити чіткі цілі, враховуючи специфіку економіки держави, необхідно щоб суб’єкти та об’єкти були достатньо розвинуті. Стабілізацію необхідно проводити з мікро- до макрорівней. Також пропонується внесення змін до регуляторних документів НБУ та поступово змінити державне валютне регулювання, та як одна за маловірогідних рішень є вихід української гривні на міжнародний ринок.

Висновки

Судячи з динаміки курсу гривні по відношенню до долара США на міжбанківському валютному ринку України у 2007-2009 рр., грн./дол..США

він засвідчує тенденцію до різкого падіння курсу гривні на міжбанківському валютному ринку України починаючи з жовтня 2008 р. До того часу у 2007 р. купівля долара коливалась в межах 500,01 грн. за 100 дол. США до 506,11 грн., а продаж – від 501,00 до 508,10 грн.. До жовтня 2008 р. гривня зміцніла і на 01.08.08р. 100 дол. США на міжбанківському ринку купували за 462,13 грн. , а продавали – за 463,37 грн.. Вже з жовтня 2008 р. курс гривні пішов на спад і в 2009 р. він перевищував 800 грн. за 100 дол. США, досягнувши піку падіння у вересні. Починаючи з вересня і до кінця 2009 р. гривня зміцніла (на 27.12.2009 р. купівля становила 798,09 грн., а продаж 799,46 грн. за 100 дол. США) [8,С. 13-18 ]. Оскільки готівковий курс гривні безпосередньо пов’язаний із курсом на міжбанківському ринку, то падіння курсу гривні на міжбанку призвело до девальвації гривні на безготівковому ринку, яке сягало навіть 1000 грн. за 100 дол. США і вище. Зазначені тенденції потребували та потребують втручання НБУ на безготівковий валютний ринок. Від початку дестабілізації на міжбанківському валютному ринку НБУ було вжито ряд заходів, щодо покращення ситуації. Постановою Правлiння НБУ вiд 2 червня 2008 року N153 було внесено змiни до Положення "Про порядок та умови торгiвлi iноземною валютою”. Цими змiнами передбачалось, що суб'єкт ринку (банк) власнi операцiї з купiвлi та/або продажу iноземної валюти, а також операцiї за заявами клiєнтiв зобов'язаний здiйснювати виключно з iншими суб'єктами ринку або НБУ на прямому мiжбанкiвському валютному ринку пiд час функцiонування Системи пiдтвердження угод. При цьому, банк зобов'язаний виставити на купiвлю та/або продаж iноземну валюту виключно в сумi та за курсом, що визначенi клiєнтом у його заявi або дорученнi.

На погляд більшості банкирів ці нові правила не враховують цiлу низку особливостей валютного дилингу: малi заявки, купiвля/продаж валют, вiдмiнних вiд долара США, та iншi, якi традицiйно закривалися банками за рахунок внутрiшнiх операцiй. Неврахування цих особливостей може повнiстю паралiзувати мiжбанкiвський ринок та зробити його непередбачуваним та неконтрольованим. Важливе значення для регулювання валютного ринку мала і Постанова Правління НБУ від 18 грудня 2008 р. №435 «Про функціонування безготівкового міжбанківського валютного ринку України».Дана постанова встановила час, протягом якого банки зобов’язані здійснювати валютні операції зі своїми клієнтами (з 10 до 14 години за київським часом) та з іншими банками ( з 14 до 16 години).

Також, постанова дозволяє банкам здійснювати між собою операції за узгодженим курсом. Хоча і ставить одну умову - у разі перевищення встановленого ліміту валютної позиції зобов'язаний продати таке перевищення не пізніше наступного банківського дня, а у разі неможливості продати зазначену іноземну валюту клієнтам чи іншим банкам банк зобов'язаний продати її Національному банку України за офіційним курсом.

Досі банки намагалися задовольняти зустрічні заявки на купівлю/продаж валюти серед своїх клієнтів, і виходили на ринок із частиною заявок, що залишилася. Дане правило було змінено Постановою № 435 на такі умови:

• Банки повинні виходити на ринок із заявками на купівлю/продаж іноземної валюти в сумі й за курсом, встановленими клієнтом.

• Якщо заявка клієнта не була виконана протягом торговельної сесії за курсом, встановленим клієнтом, її виконання переноситься на наступний день;

• Національний Банк повинен повідомляти учасників ринку індикативний курс своєї інтервенції. З 20.11.2009 р. набула чинності постанова Національного банку №538,[4 С.13-16] згідно з якою банкам забороняється змінювати курси купівлі-продажу іноземних валют протягом робочого (операційного) дня. Крім того, банківський регулятор обмежив суму продажу валюти в одні руки - 10 тис. дол. США на добу. В постанові було закріплено право встановлювати курс лише голові правління банку. Таке нововведення, на думку банкірів, змушуватиме банкірів підвищувати спред між курсами покупки і продажу валюти, щоб уникнути ризиків, які можуть виникати протягом робочого дня. Це може призвести знов до зростання курсу долару США. Також, це може призвести до виникнення так званого «чорного ринку».

Є заходи щодо поліпшення операцій з валютою:

1) Тотожним до попереднього інструменту можу стати встановлення граничного продажу іноземної валюти імпортерам (лише при ліцензії НБУ). В деяких країнах імпортер зобов’язаний внести в банк для отримання ліцензії певну суму національної валюти для одержання ліцензії центрального банку.

2) Для зменшення спекуляцій на міжбанківському валютному ринку України необхідно збільшити перелік документів для отримання ліцензії на здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку. Валютні інтервенції потрібно проводити за методологією МВФ. Різниця між курсом відсікання та максимальним значенням має становити 0,1-0,2 %.

3) Посилення контролю за операціями купівлі-продажу іноземної валюти, встановлення першочергового порядку продажу іноземної валюти для погашення кредитної заборгованості та закупівлі товарів критичного імпорту. Уряду необхідно затвердити перелік таких товарів;

4) Потрібно встановити маржу на купівлю продаж валюти не тільки на готівковому ринку, а й на міжбанківському ринку на рівні 2-3%, що дасть можливість більше прив’язати міжбанківський курс гривні до офіційного курсу НБУ.

Отже, під час фінансової кризи на міжбанківському валютному ринку України почали спостерігатись негативні тенденції, що призвело до виникнення необхідності застосування державного регулювання цього ринку. НБУ регулював міжбанківський валютний ринок за допомогою змін в законодавстві та проведенні валютних інтервенцій. У зв’язку зі зменшенням джерел для проведення інтервенцій потрібно шукати нові інструменти для регулювання цього ринку.

валютний ринок банк торгівля

Список використаної літератури

1. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 р. № 2121-III.

2. Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 р. № 185/94-ВР.

3. Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання i валютного контролю» від 19.02.93 р. № 15-93

4. Порядок застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства (наказ ДПА України від 04.10.99 р. № 542)

5. Постанова Правління Нацбанку України від 08.02.2000 р. № 49 «Про затвердження Положення про валютний контроль»

6. Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України затверджені Постановою Правління НБУ від 18.03.99 N 127.

7. Проект Закону України , Про валютне регулювання” № 921 від 23.05.97.

8. Бюлетень Національного банку України. -2004.-№1.-С.42-47.

9. Постанова Правління НБУ «Про запровадження Національним банком України валютних аукціонів» від 29 грудня 2008 р. № 469

10. Постанова Правління НБУ Про функціонування безготівкового міжбанківського валютного ринку України від 18 грудня 2008 року N 435

11. Постанова Правління НБУ «Про затвердження нормативно-правових актів Національного банку України (Правила, п.4)» від 10 серпня 2005 р. N 281Валютне регулювання: зарубіжний досвід та пропозиції щодо України. К.: Українсько-європейський консультативний центр, 2002 рік.

12. Кравченко Л. Особливості відповідальності уповноважених банків за порушення валютного законодавства // Право України. -2003.- №2.

13.Лапенко Т. Особливості контролю за дотриманням вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при здійсненні суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності експортно-імпортних операцій //Вісник податкової служби України. -2003. -№9.

14. Міжбанківський валютний ринок України: практичні правові аспекти // Вісник НБУ. -2001. -№7.

15. Ющенко В., Міщенко В. Валютне регулювання. К.:”Знання”,1999р. -359 с.

16. Янушевич Я. Валютний контроль в Україні //Вісник податкової служби України. -2003. -№9.

Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року (зі змінами від 23 лютого 2006 року).

17. www.bank.gov.ua

18. www.cbr.ru

19. www.indexbank.ua

Додаток

Середньозважений курс на міжбанківському валютному ринку України грн. за 100 доларів США

содержание   ..  66  67  68   ..