Кредитний ризик комерційного банку та шляхи його мiнiмiзацiЇ

Стор.

Вступ.___________________________________________________3

1. Поняття, аналіз та шляхи мінімізації кредитного ризику

комерційного банку.____________________________________6

1.1.Поняття та суть кредитного ризику.________________6

1.2.Якісний та кількісний аналіз кредитного ризику._____11

1.3.Шляхи мінімізації кредитного ризику.______________24

2. Аналіз управління кредитним ризиком в банківській установі на основі даних Київської філії АКБ “МТ-Банк”.________________34

2.1.Взаємовідносини комерційного банку з клієнтами.___34

2.2.Загальна оцінка кредитного портфеля КФ АКБ “МТ-Банк”.____________________________________________42

2.3.Способи мінімізації кредитного ризику, що використовуються Київською філією АКБ “МТ-Банк”._52

3. Шляхи вдосконалення мінімізації кредитного ризику комерційного банку._____________________________________68

3.1.Зарубіжний досвід щодо управління кредитним

ризиком комерційного банку.________________________68

3.2.Шляхи покращення мінімізації кредитного ризику в комерційних банках України._______________________72

Висновки.________________________________________________79

Список літератури.________________________________________81

Додатки._________________________________________________84

Вступ.

Економіка україни кінця двадцятого сторічча поставила перед кожним суб’єктом підприємницької діяльності низку нових завдань. Серед найголовніших – управління ризиками. Їх поява обумовлена специфікою та особливостями ринкового механізму, зокрема, свободою дій, яка надається кожному суб’єкту господарювання.

Але слід зауважити, що банківська ситема держави, як і інші сфери економічної діяльності України, перебувають в умовах, які суттєво відрізняються від умов у переважній більшості розвинутих країн своєю складністю. Це зумовлено дією різноманітних факторів : затяжною економічною кризою, незавершеністю нормативно-правової бази, відсутністю стабільних господарських зв’язків, що в свою чергу лише покращує грунт для загострення ризиків.

Поняття банку органічно пов’язане з поняттям ризику, бо банки виконують функцію перерозподілу ризиків фінансового ринку.

Банківські керівники у більшості випадків вирішують як головну не проблему отримання максимального прибутку від операцій, а проблему досягнення оптимального співвідношення між прибутковістю та ризикованістю операцій.

Ризик є в кожній банківській операції.

Кредитний ризик визначається науковцями як внутрішній ризик в основній діяльності банку.(9, с.54) Його суть полягає у вірогідності збитків від непогашення позичальником основної суми боргу та процентів за кредитом.

Проте невиконання боржником своїх зобов’язань перед банком не обмежується лише несплатою процентів і неповерненням позики. У цьому разі підривається репутація фінансово-кредитного інституту, тому що значний обсяг проблемних кредитів веде до загрози неплатоспроможності банку, яка відлякує потенційних вкладників і інвесторів. Підвищення втрат від позичкових операцій викликає відплив із банку кваліфікованих спеціалістів через зниження обсягу прибутку як джерела їхнього матеріального заохочення. Слід враховувати й необхідність для фінансово-кредитного закладу здійснювати додаткові витрати , пов”язані із стягненням проблемного кредиту, а також те, що певна частина банківського капіталу “мертвіє” в непродуктивних активах, що знижує доходність банку.

Ця проблема виявляється сьогоденною для України, бо закінчився період отримування значних інфляційних прибутків. Перед банками постала необхідність переходу від екстенсивних методів роботи до інтенсивних(таких, що вимагають поліпшення якості кредитного портфеля). А останні в свою чергу передбачають активізацію внутрішнього потенціалу банка. Зупиняючись на кредитуванні, це означає високий професіоналізм при роботі із позичальником, це застосування останніх наукових розробок, та інше.

Особливості кредитної діяльності українських банків тісно пов’зані із загальною економічною ситуацією в країні. Якщо в період 1992—1994 років, за значних темпів інфляції, комерційні банки часто надавали кредити на засадах особистої довіри керівників банку до позичальника, без належного забезпечення застовою, сподіваючись на те, що інфляція і відповідне зростання пасивів покриє можливі негативні наслідки несвоєчасного повернення кредиту, то починаючи з 1995 року ситуація кардинально змінилася. Адже в умовах порівняно низьких темпів інфляції кожен прорахунок у кредитній політиці уже реально загрожує ліквідності й платоспроможності окремого банку.. Очевидно, нині важливого значення набуває якість кредитних операцій (оскільки саме вони приносять найбільшу частку прибутку комерційним банкам), а отже необхідність вдосконалення оцінки і мінімізації кредитного ризику.

Статастичні дані підтверджують таку необхідність.

Нарощення обсягів наданих банками кредитів відбувається на фоні постійного зростання абсолютних значень пролонгованих і прострочених позичок.

Хоча аналіз кредитної діяльності комерційних банків свідчить про поліпшення якості їхнього кредитного портфеля у 1997 році – незважаючи на зростання абсолютних показників, питома вага прострочених кредитів у загальній сумі наданих зменшилася до 8.7% (на 01.01 1997 р була 10.4%). (15, с.5). Але така тенденція швидко змінилася на протилежну.

На 01.04.98 року нестандартні кредити складали 46% загального обсягу заборгованості, на яку нараховуються резерви , в тому числі безнадійні – 18.4% на суму 644.7 мільйонів гривень.( 3 ). На 01.10.98 року обсяг безнадійних кредитів збільшився до 700 мільйонів гривень, а питома вага нестандартної заборгованісті за позичками зросла до 46.5% від загального обсягу.(42, с.44).

Особливості кредитної діяльності українських банків тісно пов’зані із загальною економічною ситуацією в країні. Якщо в період 1992—1994 років, за значних темпів інфляції, комерційні банки часто надавали кредити на засадах особистої довіри керівників банку до позичальника, без належного забезпечення застовою, сподіваючись на те, що інфляція і відповідне зростання пасивів покриє можливі негативні наслідки несвоєчасного повернення кредиту, то починаючи з 1995 року ситуація кардинально змінилася. Адже в умовах порівняно низьких темпів інфляції кожен прорахунок у кредитній політиці уже реально загрожує ліквідності й платоспроможності окремого банку.. Очевидно, нині екстенсивність розвитку банківського ринку України поступається місцем інтенсивності, за якої важливого значення набуває якість кредитних операцій (оскільки саме вони приносять найбільшу частку прибутку комерційним банкам), а отже необхідність вдосконалення оцінки і мінімізації

кредитного ризику.

Особливістю сучасної банківської системи в Україні є те, що частка банків, не знаходячи інших варіантів прибуткової роботи, вдається до надзвичайно ризикованої кредитної політики. Це в окремих випадках приводить не лише до погіршення фінансового стану, а й до повного краху. А якщо прийняти до уваги, що банківська система – певна цілісність, в якій кожний елемент пов‘язаний з іншими, то стає зрозумілим до яких наслідків може призвести такий “ефект доміно”.

За можливістю управління кредитний ризик відноситься до відкритих ризиків, тобто таких, що підлягають регулюванню. І якщо повністю ризик прибрати неможливо (бо це є природнім ), то банки повинні приймати лише доцільний ризик, або взагалі відмовлятися від нього. Необхідною умовою застосування комерційними банками ефективних методів видачі позик клієнтам є мінімізація кредитного ризику. Вона включає передбачення можливого ризику, його оцінку та проведення всіх можливих заходів щодо обмеження його впливу.

В наукових колах немає єдиної точки зору як щодо самої категорії кредитного ризику, так і щодо методів його мінімізації. Справа в тому, що деякі науковці обмежуються тільки економічним змістом поняття, інші враховують математичні, психологічні аспекти тощо. Створено багато класифікацій способів мінімізації кредитного ризику.

Метою цієї роботи є розкриття багатогранної суті предмету дослідження, його впливу на сферу кредитних відносин та, способів його мінімізації. В ній будуть розглянуті точки зору сучасних українських економістів – як спеціалістів з банківської справи, так із економічного ризику.

Практичні аспекти мінімізації кредитного ризику будуть викладені на основі аналізу інформації, наданої Київською філією акціонерного комерційного банку «МТ-Банк».

1.1.Поняття та суть кредитного ризику.

Один із найважливіших принципів банківського кредитування полягає у тому, що наданий кредит має бути повернений у чітко обумовлені в кредитному договорі строки. Дотримання цього принципу є запо­рукою успішного функціонування комерційного бан­ку. Цілком очевидно, що при наданні будь-якої по­зики перед банком стає проблема невизначеності того, чи буде її повернуто вчасно, і більше того, чи буде її повернуто взагалі. Звідси випливає, що основним зав­данням банку при наданні позики є перетворення невизначеності в ризик і його детальний аналіз.

Під кредитним ризиком звичайно розуміють ризик невиконання позичальником початкових умов кредитної угоди, тобто неповернення (повністю або частково) основної суми боргу і прцентів по ньому у встановленні договором строки.

Стосовно кредитного ризику слід відмітити декілька моментів. По-перше, кредитний ризик входить до обширної області фінансовоно ризику і тісно повязаний у ній і с процентним, валютним, галузевим та іншими ризиками банківської діяльності. Так неповернення кредитів викликає зільшення ризику ліквідності і ризику банкрутсва банку. По-друге, кредитний ризик для банку загострюється в звязку з тим, що банки позичають не свої власні кошти, а кошти вкладників і кредиторів. По-третє, рівень ризику постійно змінюється. Це відбувається тому, що як банки, так і їх клієнти оперують в економічному, політичному і соціальному динамічному оточенні, де умови постійно змінюються.

Виникнення кредитного ризику повязане із цілою низькою факторів. Він залежить від екзогенних факторів (тобто “зовнішніх”, повязаних із станом економічного середовища, конюнктурою) і ендогенних факторів (“внутрішніх”, викликанних помилковими діями самого банку). Можливості управління зовнішніми факторами обмежені, хоча своєчасними діями банк може в певній мірі помякшити їх вплив і попередити велекі втратити. Велика увага повинна приділятись управлінню