Розділ 1. Коротка організаційно-економічна характеристика підприємства
1.1. Місцезнаходження, спеціалізація та організаційна структура.
1.2. Землекористування та структура земельних угідь.
Розділ 2. Сучасний стан і тенденції розвитку галузі.
2.1. Значення і роль рослинництва в економіці підприємства.
2.2. Площі, породний і сортовий склад сільськогосподарських культур.
2.3. Врожайність культур та валові збори продукції.
2.4. Використання продукції.
2.5. Матеріально-технічне забезпечення галузі.
2.6. Економічна ефективність виробництва продукції.
Розділ 3. Обґрунтування виробничої програми галузі.
3.1. Планування врожайності сільськогосподарських культур.
3.2. Планування посівних площ і валових зборів і використання продукції.
3.3. Планування собівартості і рентабельності продукції.
Висновки.
Список використаних джерел.
Додатки.
ВСТУП
У соціально-економічному розвитку країни сільське господарство посідає особливе місце. Це одна з основних галузей народного господарства, яка забезпечує виробництво продуктів харчування і є найпершою умовою розвитку суспільства.
Основні завдання сільського господарства – забезпечити інтенсивний розвиток і підвищення ефективності всіх його галузей з метою збільшення виробництва і поліпшення якості продукції, більш повне задоволення потреб населення в продуктах харчування і промисловості в сировині.
Рослинництво – провідна галузь виробництва сільськогосподарської продукції, найважливіше джерело продовольчих ресурсів людства, основа його цивілізації.
Основна мета рослинництва – створення оптимальних технологій (агроекологічних) передумов виробництва необхідної кількості високоякісної рослинницької продукції на базі інтенсивного фотосинтезу в посівах польових культур при одночасному збереженні або підвищенні родючості ґрунту.
Галузь рослинництва має велике соціально-економічне значення:
- забезпечення продуктами харчування суспільство;
- забезпечення кормової бази тваринницьких комплексів;
- великий внесок в виробництво ВВП і ВСП;
- соціально-економічний розвиток.
Розвиток і зміцнення рослинництва – важливе завдання. Рослинництво, як невід'ємна складова частина агропромислового комплексу безсумнівно відіграє важливу роль у структурі народного господарства. Від стану рослинництва прямо залежить рівень життя людей та процвітання держави.
Розвиток рослинництва має базуватись на основі раціоналізації, використання сільськогосподарських угідь, підвищення їх ефективності розробки і вироблення науково обґрунтованих ресурсозберігаючих, економічно стійких систем і екологічно високоефективних систем ведення сільського господарства, здійснення комплексу середовищно-формуючих, природоохоронних, агротехнічних, організаційно-господарських, технічних і економічних заходів, спрямованих на підвищення продуктивності та економічної ефективності використання аграрно-ресурсного потенціалу.
Основним напрямом розвитку рослинництва має бути його індустріалізація, комплексна механізація, інтенсифікація, спеціалізація, агропромислова кооперація, горизонтальна і вертикальна кооперація, комбінування і комплектування, формування зональних і внутрішньо зональних комплексів та агропромислових формувань.
Загалом вихід сільського господарства із кризової ситуації можливий за умови кардинальної зміни аграрної політики, максимального за діяння усіх економічних механізмів стимулювання розвитку сільського господарства, удосконалення інвестиційної, фінансово-кредитної, цінової, рентної, податкової, протекціоністської, митної і страхової політики господарства, району, області і вибір оптимальних її варіантів, які дозволять максимальною мірою використати потенційні можливості землеробства.
Ціль даного курсового проекту – розробити виробничу програму галузі рослинництва.
Задачі: проаналізувати стан підприємства, спрогнозувати розвиток подій, явищ і вибрати найкращий варіант стосовно подальшої його діяльності. При цьому ми будемо спиратись на попередні роки діяльності і аналізувати зміни.
Для ефективного виконання роботи використаємо літературні джерела, які присвяченні питанням планування в аграрному виробництві: В. М. Нелепа [14,15], В. І. Дробота [5], А. І. Батіга [4], П. Я. Збірника [7], С. П. Азізова [1] та ін. Також використаємо праці авторів, які пишуть про економіку сільськогосподарських підприємств та аналіз їх діяльності: В. Г. Андрійчука [2], В. І. Мацибори [12], С. І. Михайлова [9], Г. Г. Лещенка [11], М. І. Ковальчука [10], Н. А. Семенюка [17] та ін.
При плануванні діяльності підприємства використовують різні методи і прийоми.
При написанні даного курсового проекту були використанні такі методи:
- досдіно-статистичний;
- факторний;
- нормативний;
- балансовий;
- метод рядів динаміки;
- метод порівняння.
РОЗДІЛ 1. КОРОТКА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМТВА.
1.1. Місцезнаходження, спеціалізація та організаційна структура.
СТОВ «Рось» розташоване …До районного центру – 18 км, до обласного – 50 км.
Найближча залізнична станція – с. Сербка (25 км), найближчий (50 км). Найближчі пункти збуту сільськогосподарської продукції – Березовський елеватор (30 км) та Буялицький елеватор (40 км). «ВЕККА» - збут м'яса свинини і ВРХ (30 км).
Постачання ПММ відбувається з місцевої автозаправної станції. В найближчих фермерських господарствах СТОВ «Рось» купляє деякі види насіння. Добрива, отрутохімікати – «Кремидівська сільгоспхімія» (40 км).
Територія СТОВ «Рось» розташована в степовій зоні. Середньорічна кількість опадів складає – 4000 мм, середньорічна температура повітря – 80 С. Земельний покрив території СТОВ «Рось» - чорноземи.
Господарство знаходиться на рівнинній місцевості. Агрокліматичні ресурси відповідають біологічним вимогам. В період вегетації сільськогосподарських культур спостерігаються засушливі явища, на протязі 3 -6 декад сільськогосподарські культури ростуть в несприятливих умовах. Також іноді спостерігаються інші несприятливі явища, такі як суховій, пильні бурі, довгі періоди із температурою вище 300 С.
Враховуючи ці особливості в системі агротехнічних заходів, направлених на підвищення родючості землі і продуктивності сільськогосподарських культур важливе значення має правильний обробіток ґрунту (меліорація, хімічні, біологічні добрива і т. д.). З допомогою обробітку регулюють агрофізичні, біологічні та агрохімічні процеси, які протікають в землі.
Крім того раціональний обробіток ґрунту забезпечує ефективну боротьбу з бур’янами, шкідниками, хворобами сільськогосподарських культур, а також підвищує ефективність використання ґрунтової вологи, атмосферних опадів.
Загальна земельна площа СТОВ «РОСЬ» складає 5824, 4 га. В т.ч. с/г угідь – 5428,2 га, із них рілля – 4355 га, пасовища – 987, 2 га, багаторічні насадження – 86 га. Якщо взяти земельний фонд 2006 р. і порівняти його із 2007 р., то с/г угіддя збільшилися на 164 га., що означає трансформацію землі із екстенсивної в інтенсивну.
Соціальна сфера СТОВ «РОСЬ» розвинута добре. На території СТОВ «РОСЬ» розташована школа, аграрний технікум, лікарня, дитячий садок, поштове відділення зв’язку та відділення Приватбанку, кафе та магазини.
Для того, щоб визначити розмір господарства потрібно розрахувати показники розміру виробництва (табл. 1.1.).
Спеціалізація – це переважаючий розвиток кількох або однієї галузі з метою масового виробництва ряду чи одного виду продукції з урахуванням природно-економічних умов певної зони. Вона визначає напрям розвитку сільського господарства і сприяє концентрації певної продукції по природно-економічних зонах і певних підприємствах навіть по окремих виробничих підрозділах.
Типи спеціалізації господарств: вузькоспеціалізовані господарства, глибокоспеціалізовані господарства, спеціалізовані господарства, господарства комбінованої спеціалізації.
Таблиця 1.1
Розміри виробництва в СТОВ «Рось»
Показники
Господарство
Передове госп. або сер. по
р-ну
Господарство в 2007р. в % до
2005р
2006р
2007р
2006р
Передове
Вартість валової продукції сільського господарства (в порівняних цінах 2005 року), тис. грн.
1052,4
1196,1
674,2
1344,5
56
50
Грошова виручка від реалізації сільськогосподарської продукції, тис. грн.
962,0
1256,1
711,8
5323,6
57
14
Середньорічна чисельність працюючих, чол.
80,0
62,0
42,0
256,0
68
17
Площа сільськогосподарських угідь, га
5264,2
5264,2
5428,2
6284,3
103
86
Поголів’я худоби та птиці, ум. гол.
397,2
213,0
199,1
895,0
93
22
Середньорічна вартість основних виробничих засобів, тис. грн.
861,0
1077,2
685,0
3893,4
64
18
Таким чином, аналізуючи дані таблиці 1.1 можна зробити висновок про те, що СТОВ «Рось» відноситься до невеликих підприємств. Про це свідчать показники: середньорічна чисельність працюючих 42 чол., грошова виручка від реалізації с/г продукції 711,8 тис. грн.., поголів'я худоби та птиці – 199,1 ум. гол. Але підприємство, нещодавно засвоєне (2004р.). Лякає тільки те, що показники 2007 року значно нижчі за показники попередніх років.
Для більш точної оцінки СТОВ «Рось» розрахуємо в таблиці 1.2. розмір та структуру грошової виручки від реалізації продукції товарів, робіт та послуг.
Виробнича спеціалізація підприємства визначається за основними товарними галузями і продуктивністю, які забезпечують найбільшу виручку від реалізації. Основним показником, що характеризує спеціалізацію підприємства є структура грошової виручки.
Таблиця 1.2
Склад та структура товарної продукції
Галузі та види продукції
Товарна продукція, тис. грн.
В середньому за три роки
Структура грошових надходжень
2005
2006
2007
По підприємству
По с/г виробництві
Зернові
Соняшник
Плоди (зерн., кіст.)
Ягоди
Інша продукція рослинництва
261,3
251,6
0,2
0,3
12,3
694,4
369,4
0,3
-
27,6
293,5
12,2
0,5
-
8,8
416,4
211,1
0,3
0,1
16,2
43
22
0,03
0,01
2
44
22
0,03
0,01
2
Разом по рослинництву
494,1
1091,7
315
633,6
65
66
Скотарство, всього
В т.ч.: - молоко
- ВРХ в ж. м.
Свинарство, всього
Інша продукція тваринництва
380,1
121,3
253,1
34,0
0,7
120,4
43,5
70,4
23,3
1,4
331
57,6
270,9
59,7
5,1
277,2
74,1
198,1
39
2,4
29
8
21
4
0,2
29
8
21
4
0,3
Разом по тваринництву
414,8
145,1
395,8
318,6
33
34
Всього по с/г виробництві
908,9
1236,8
710,8
952,2
98
100
Реалізовано ін. продукцію
19,4
18,4
-
12,6
1
-
Виконано робіт і надано послуг
4,8
7,4
1,0
4,4
0,5
-
Всього по господарству
933,1
1262,6
711,8
969,2
100
-
Аналіз даних таблиці 1.2. свідчить про те, що при визначенні структури товарної продукції за останні 3 роки, найбільшу питому вагу займає галузь рослинництва – 65 %, а галузь тваринництва лише – 33 %. Для наочності побудуємо діаграму структури виручки від реалізації продукції, надання послуг, виконання робіт в СТОВ «Рось» в середньому за три роки.
Отже, детальний аналіз дозволяє визначити напрямок розвитку господарства – зерновий.
Визначення раціонального поєднання галузей в господарстві – одне з головних і найбільш складних завдань перспективного внутрішньогосподарського планування. Складність його зумовлюється великою кількістю можливих комбінацій поєднання галузей. При цьому враховують дві протилежні тенденції: спеціалізацію виробництва і ведення багатогалузевого господарства. У кожному господарстві на ці тенденції впливає багато факторів.
СТОВ «Рось» відноситься до спеціалізованих господарств з зерновим напрямом розвитку добре поєднують скотарство чи свинарство. У нас теж можливе скотарство чи свинарство. Наприклад, зерно-м’ясний.
Фактори спеціалізації СТОВ «Рось»:
1. Сприятливі природні умови для розвитку галузі рослинництва. Природні умови на території СТОВ «Рось» сприятливі для галузі рослинництва в цілому, а також зокрема і для головного напряму виробництва – зернового.
2. Можливість підвищення рівня концентрації виробництва.
3. Менші порівняно з багатогалузевими питомі вкладання на придбання комплексів машин, адже кількість їх у спеціалізованих господарствах значно скорочується.
4. Близькість пунктів реалізації с/г продукції.
5. Близькість переробних підприємств, відходи яких с/г підприємства використовують.
6. Раціональніше використання знань спеціалістів.
Місце і роль промислових і обслуговуючих виробництв і підсобних промислів в економіці підприємства займає невелике місце. Але це додає плюс сервісному обслуговуванню. Добре було б розвинути цю сферу краще.
Як було наведено в таблиці 1.1. валове виробництво невелике, чисельність працівників дуже мала 42 чол. Вартість основних засобів виробництва: рослинництво 762, 9 тис. грн.., тваринництва – 253,8 тис. грн.
В господарстві 28 тракторів, 4 комбайни, 33 автомобіля.
Щоб охарактеризувати фінансовий стан підприємства дослідимо фінансові результати його діяльності.
Таблиця 1.3.
Динаміка показників фінансових результатів СТОВ «Рось»
Показники
Роки
2007р у % до
2005
2006
2007
2005
2006
1. Прибуток від реалізації продукції, тис. грн.
2. Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.
3. Чистий прибуток, тис. грн..
4. Середньорічна сума активів, тис. грн.
5. Середньорічна сума власного капіталу, тис. грн..
6. Коефіцієнт рентабельності продукції
7. Коефіцієнт рентабельності капіталу
8. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу
101
861
962
783
559
0,12
0,67
1,72
178,9
1077,2
1256,1
873,4
754
0,17
0,88
1,67
23.8
685,0
195,1
1117,6
505,7
0,03
0,17
0,39
24
80
20
143
90
25
25
23
13
64
155
128
67
18
19
23
Зробивши аналіз даних таблиці 1.3. ми бачимо, що рентабельність підприємства в звітному році знизилась. Так, коефіцієнт рентабельності продукції знизився на 0,14; коефіцієнт рентабельності капіталу – на 0,71, а коефіцієнт рентабельності власного капіталу – на 1,28. Це дуже низькі показники. Загалом це свідчить про низьку рентабельність підприємства.
Охарактеризуємо платоспроможність підприємства.
Таблиця 1.4.
Показники ліквідності за 2007р. в СТОВ «Рось»
Коефіцієнти
Норматив
На поч. року
На кінець року
Відхилення
Абсолютної ліквідності
Швидкої ліквідності
Покриття
0,2 – 0,35
0,7 – 1,0
1,0 – 1,25
0,09
0,63
3,2
0,05
0,25
2,1
-0,04
-0,38
-1,1
Аналізуючи таблицю 1.4. ми бачимо, що всі коефіцієнти знизились на кінець року. Нормативу не відповідають. Це говорить про те, що СТОВ «Рось» знаходиться в важкому фінансовому стані, воно не ліквідне. Щоб своєчасно перебачити і попередити банкрутство, потрібно забезпечити високорентабельну роботу підприємства і за рахунок прибутку значно оновити і зміцнити основні засоби, значно поліпшити забезпеченість власним оборотним капіталом.
Організаційно-виробнича структура аграрного підприємства – це склад, кількісне співвідношення, розміри внутрішніх підрозділів, форми їх побудови і взаємозв’язку.
В принципі організаційна структура підприємства відповідає сучасним вимогам. Хотілось би, щоб в господарстві також був відділ збуту та відділ постачання, а також млин, олійниця, пекарня, ковбасний цех.
1.2. Землекористування і структура земельних угідь.
Земля – основний і незамінний ресурс сільськогосподарського виробництва, один з найважливіших складових ресурсного потенціалу аграрного формування, який, крім землі, включає трудові ресурси, основні та оборотні засоби, фінансові ресурси та матеріальні.
Людина обробляє верхній шар землі – ґрунт, створюючи сприятливі умови для росту й розвитку рослин, тобто земля є предметом праці. Одночасно використовуються фізичні, хімічні, біологічні та інші її якості для одержання врожаю с/г культур, тобто земля виступає як знаряддя праці. Земля значною мірою визначає темпи зростання і рівень ефективності с/г виробництва. Без її раціонального використання неможливе вирішення складних завдань по забезпеченню населення продуктами харчування, а промисловості – сировиною. В інших галузях народного господарства вона має різне призначення і відіграє неоднакову роль.
Земля не є результатом людської праці; як дар природи й продукт її багатовікового розвитку земля передує праці, є природною і невід; як дар природи й продукт її багатовікового розвитку земля передує праці, є природною і невід’ємною її умовою.
За характером використання земельного фонду у виробничому процесі розрізняють дві групи земель. До першої відносять землі с/г призначення (землі, надані для виробництва с/г продукції, здійснення с/г науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначення для цих цілей). До другої – не с/г призначення.
До земель с/г призначення належать:
- сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
- не с/г угіддя (господарчі шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та ін. захисні насадження, крім тих, що віднесені до лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо).
Землі с/г призначення передаються у власність та надаються у користування, але вони не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства та іноземним державам.
Структура угідь залежить як від рельєфу місцевості, так і від якості ґрунтів.
При аналізі структури земельних ресурсів необхідно вивчити зміни в співвідношенні угідь Сільськогосподарського і не сільськогосподарського призначення, тенденції, темпи і причини цих змін, що дасть змогу не допустити або обмежити використання с/г угідь, насамперед їх інтенсивної частини, для потреб безпосередньо не пов’язаних з вирощуванням с/г культур.
Таблиця 1.5.
Склад і структура земельних угідь
Назва угідь
2005
2006
2007
2007 у % до
га
%
га
%
га
%
2005
2006
Загальна земельна площа
Всього с/г угідь
З них:
Рілля
Сіножаті
Пасовища
Багаторічні насадження
Зрошуванні землі
Інші землі
Коефіц. освоєння землі
Коефіцієнт розораності с/г угідь
Коеф. використ. землі
5824,4
5264,2
4191
-
987,2
86
-
-
-
-
-
100
90
72
-
17
1
-
-
90
80
95
5824,4
5264,2
4191
-
987,2
86
-
-
-
-
-
100
90
72
-
17
1
-
-
90
80
95
5824,4
5428,2
4355
-
987,2
86
-
-
-
-
-
100
93
75
-
17
1
-
-
93
80
96
100
103
104
-
100
100
-
-
-
-
-
100
103
104
-
100
100
-
-
-
-
-
З таблиці 1.5. видно, що загальна земельна площа не змінилась, але зросла площа с/г угідь на 164 га за рахунок збільшення площі ріллі, через залучення земель не с/г призначення у виробництво за рахунок трансформації угідь відповідно до природних умов, перспективної стратегії розвитку підприємства. Загалом у структурі земельної площі с/г угідь займають 93%, у тому числі рілля – 75%. рівень освоєння землі – 93%, розораність с/г угідь – 80%, рівень використання ріллі – 96%. Структура земельних угідь відповідає напряму спеціалізації підприємства.
Найефективнішим видом земельних угідь є рілля, від правильного використання якої залежать результати с/г виробництва і соціальний розвиток підприємства.
Раціональне використання ріллі передбачає добір найефективніших культур, які забезпечують найбільший вихід продукції при високій окупності витрат на їх виробництво.
Для поліпшення структури посівних площ проводиться детальний аналіз ефективності використання землі. Оцінка ефективності використання земельних ресурсів проводиться за допомогою системи показників (таблиця 1.6.).
Таблиця 1.6
Динаміка економічної ефективності сільськогосподарських угідь
Показники
Роки
2007 у % до
2005
2006
2007
2005
2006
Одержано у розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь
- валової с/г продукції у співставних цінах, - всього, тис. грн..
У т.ч. рослинництва
- прибутку, всього, тис. грн.
У т.ч. тваринництво
- молока, ц
- приросту худоби і птиці, ц
Одержано на 100 га ріллі
- валової с/г продукції у співставних цінах, - всього, тис. грн..
У т.ч. рослинництва
- прибутку, всього, тис. грн.
У т.ч. тваринництво
- молока, ц
- приросту худоби і птиці, ц
Одержано на 100 га посівів зернових
- валової с/г продукції у співставних цінах, - всього, тис. грн..
У т.ч. рослинництва
- прибутку, всього, тис. грн.
У т.ч. тваринництво
- молока, ц
- приросту худоби і птиці, ц
19,9
9,4
2,3
6,3
25,1
11,8
2,9
6,9
159,2
74,9
311
43,4
22,7
20,7
0,8
1,8
28,5
26,0
1,0
2,2
124,5
79,3
118,7
9,8
12,4
6,0
1,1
5,3
15,5
7,2
1,3
7,6
149,2
78,1
219,9
73,1
62
66
48
84
61
61
45
110
93
104
71
168
53
29
138
294
54
28
130
345
120
98
185
75
За результатом аналізу даних таблиці 1.6, можна зробити висновок, що в звітному році ефективність використання землі знизилась, зросли тільки показники тваринництва. Але це частково результати реалізованої худоби і птиці на забій. Тому необхідно використати всі можливі резерви для підвищення ефективності використання землі. Одним з найважливіших факторів підвищення ефективності використання земель є розширене відтворення родючості ґрунту. Головне джерело поповнення гумусу в грунті – органічні добрива і поживні залишки.
Істотним фактором підвищення продуктивності землі є регулювання водного режиму: відвід фільтраційних вод у вологі роки і зрошення в посушливу пору.
Важливою умовою охорони і раціонального використання землі є система заходів щодо захисту ґрунту від водної і вітрової ерозії: мінімальна і безвідвальна обробка ґрунту, ґрунтозахисні сівозміни із стрічковим розміщенням посівів і парів.
Одним із факторів підвищення продуктивності земель є боротьба з переущільненням ґрунтів. Ущільнення земель зменшується при використанні більш легкої техніки, широкозахватних ґрунтообробних машин.
Великий вплив на підвищення продуктивності земель робить боротьба з бур’янами і шкідниками с/г культур. Основні засоби захисту рослин – біологічні, механічні і хімічні.
Підвищенню ефективності використання земельного фонду сприяє вапнування кислих і гіпсування засолених ґрунтів.
Подальше підвищення продуктивності угідь тісно пов’язане з кардинальним поліпшенням природних кормових угідь – косовищ і пасовищ, що займають значну питому вагу в загальній площі с/г угідь.
Підвищенню ефективності використання земель сприяють також застосування інтенсивних технологій вирощування культур, використання більш врожайних районованих сортів, удосконалення структури посівів, проведення всіх польових робіт в оптимальний термін, підвищення кваліфікації працівників, культури землеробства тощо.
Наслідки господарської діяльності у вирішальній мірі залежать від забезпеченості підприємства трудовими ресурсами й ефективності їх використання. Забезпеченість визначається за окремими категоріями працюючих шляхом порівняння фактично наявних їх з плановою потребою (таблиця 1.7.).
Таблиця 1.7
Забезпеченість трудовими ресурсами СТОВ «Рось»
Трудові ресурси
2005
2006
2007
Відхилення
Потр.
Факт.
%
Потр.
Факт.
%
Потр.
Факт.
%
Всього,
В т.ч.: - у рослинництві
- трактористи-машиністи
- шофери
- у тваринництві
- доярки, оператори;
- скотарі
- свинарі
- будівельники
Працівники
- підсобного цеху
- службовці (кер. спеціалісти)
159
65
50
15
85
27
26
28
4
4
5
80
30
26
4
38
26
6
4
2
2
10
50
46
52
27
45
96
23
14
50
50
200
159
67
51
16
83
27
25
27
4
4
5
62
26
24
2
28
18
4
4
2
2
4
39
39
47
13
34
67
16
16
50
50
80
139
64
50
14
66
25
18
19
4
4
9
42
21
19
2
19
12
3
2
2
1
2
30
33
38
14
29
48
17
11
50
25
22
-9
-6
-9
+1
-5
-19
+1
-5
-25
-58
Підприємство забезпечене трудовими ресурсами не повністю, лише на 30%. Брак трудових ресурсів негативно впливає на виробництво, тому фактична кількість працівників повинна бути рівною потрібній. Але стан трудових ресурсів на даний момент дуже поганий і не може бути ефективно використаним.
Основні засоби с/г являють собою нагромаджене суспільне багатство. Вони знаходяться в безперервному русі, зміні й удосконалення. Розширення, підтримання належного функціонального стану та раціонального використання основних засобів великою мірою визначають обсяг виробництва, можливість росту і підвищення його ефективності.
Таблиця 1.8
Забезпеченість основних засобів та енергетичними ресурсами
Показники
Роки
2007 у % до
2005
2006
2007
2005
2006
Припадає на 100 га с/г угідь:
- вартість основних виробничих засобів, тис. грн..
- енергетичні ресурси, к.с.
Припадає на одного середньорічного працівника:
- вартість основних виробничих засобів, тис. грн..
- енергетичні ресурси, к.с.
9,0
2,9
7,0
41,2
9,2
3,0
9,0
41,6
7,0
2,9
7,2
43,1
78
100
102
105
76
97
80
104
Аналіз даних (таблиці 1.8) свідчить про те, що забезпеченість підприємства основними засобами в доброму стані. Це видно за вартістю основних засобів з розрахунку на 100 га с/г угідь – 7,0 тис. грн.. і з розрахунку на одного працюючого – 7,2 тис. грн.. забезпеченість енергетичними ресурсами на одного середньорічного працівника вище норми, але це за рахунок низької забезпеченості трудовими ресурсами.
Вихідною передумовою виробництва конкурентоспроможної продукції є наявний ресурсний потенціал (земельні ресурси, трудові, основні та оборотні засоби, фінансові ресурси), якісні його параметри та раціональне поєднання в процесі господарської діяльності.
РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН І ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ.
2.1. Значення і роль рослинництва в економіці підприємства.
Рослинництво забезпечує населення продуктами харчування, тваринництво – кормами, харчову, переробну і легку промисловість – сировиною, зовнішню торгівлю – експортними товарами. Від розвитку рослинництва залежить розвиток інших галузей сільського господарства і найбільше тваринництва.
Проаналізуємо роль рослинництва в економіці СТОВ «Рось».
Таблиця 2.1
Роль рослинництва в економіці
Показники
Підприємство
Рослинництво
Показники галузі у % до під-тва (у сер.)
2005
2006
2007
У сер.
2005
2006
2007
У сер.
Валова продукція (в спів ставних цінах), тис. грн.
1052,4
1196,1
674,2
974,2
495,2
998,9
180,6
558,2
58
Валовий дохід, тис. грн.
498
620,5
62,9
393,8
342,1
524,3
28,5
298,2
76
Виручка від реалізації продукції, тис. грн.
962,0
1256,1
711,8
976,6
528,7
1091,7
317,5
646,1
66
Прибуток, тис. грн.
115
195,1
-248
20,6
-11,4
101,5
105,6
65,2
317
Затрати праці, люд.-год.
107
79
80
88,7
37
38
37
37,3
42
Фонд оплати праці, тис. грн..
383
425,5
311,3
373,3
179,1
299,1
223,8
234
63
Виробничі витрати, тис. грн.
1043,4
1242,6
459,2
915,1
650,4
1016,5
205,4
624,1
68
З таблиці 2.1 видно, що основною галуззю підприємства є рослинництво. Воно складає 58 % валової продукції, прибуток – 317 %, валовий дохід – 76%, виручка від реалізації – 66%. Тому в економіці СТОВ «Рось» рослинництво посідає головне місце, що видно із показників таблиці.
2.2. Площі, породний і сортовий склад сільськогосподарських культур.
Україна належить до європейських держав з найвищою розораністю земель, яка досягла 57,1 % всього земельного фонду, в тому числі 79,8 – с/г угідь, що є значним недоліком.
Одним з основних показників використання орних земель є структура посівних площ. Під нею слід розуміти процентне співвідношення окремих культур або їх груп у загальній посівній площі.
Склад і структура земельних угідь не постійні. З розвитком техніки, меліорації в обробіток і використання включають такі землі, які раніше не використовувались. Отже, одні угіддя переходять в інші (пасовища в орні, болота в сіножаті тощо). Перехід одних видів земельних угідь в інші називають їх трансформацією.
Таблиця 2.2.
Склад і структура орних земель
Культури та види угідь
2005
2006
2007
У сер. за три роки
га
%
га
%
га
%
га
%
Рілля, всього
4191
100
Х
4191
100
Х
4355
100
Х
4246
100
Х
Чисті пари
2312
55
Х
2375,2
57
Х
1769
41
Х
2152
51
Х
Площа посіву
1879
45
100
1816
43
100
2586
59
100
2094
49
100
У т.ч.: зернові і зернобобові
1292
31
69
961
23
53
1215
28
47
1156
27
55
Кукурудза на зерно
50
1
4
-
-
-
-
-
-
16,7
0,4
0,8
Соняшник
745
18
40
681
16
38
260
0,6
10
562
13
27
Кормові культури
215
5
11
174
4
10
177
4
7
189
4
9
Інші
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
Аналіз даних таблиці 2.2. свідчить про те, що структура посівних площ нестабільна. Виробничий напрям галузі дотримується. При визначенні середніх даних структури посівних площ за останні роки найбільшу питому вагу займає посів зернових культур – 55%. Тому у сучасних умовах в економіці підприємства зерновиробництво грає важливу роль. Також спостерігається збільшення площі ріллі в звітному році на 164 га, що означає трансформацію землі із екстенсивної в інтенсивну. На мою думку чисті пари займають занадто велику площу у господарстві – 51%. Це не ефективне використання земельних угідь.
Істотно підвищилася за останні десятиріччя роль сортів у підвищенні врожайності сільськогосподарських культур. Тому кожному господарстві в процесі планування слід передбачати прискорене впровадження у виробництво нових сортів та гібридів. У свою чергу насіння того самого сорту, вирощене в різних умовах може істотно відрізнятися врожайними властивостями. Добре організоване насінництво своєчасне сортооновлення можуть сприяти підвищенню врожайності зернових культур на 20%. Це забезпечується збереженням чистосортності й господарсько-цінних властивостей сорту. Тому важливо своєчасно проводити сортооновлення й приділяти належну увагу вирощуванню, післязбиральному обробітку та зберіганню насіння.
Таблиця 2.3
Сортовий склад польових культур, 2007р.
Культура
Сорт
Площа, га
Озима пшениця
Ярий ячмінь
Соняшник
Південна зоря
Скіф’янка
Юна
Одеська 51
Дніпровський 425
Кіровоградський
90
170
168
90
697
260
Судячи з даних таблиці 2.3 ми можемо зробити висновок, що сортовий склад СТОВ «Рось» досить різноманітний – чотири сорти озимої пшениці, але лише один сорт ярого ячменю і один соняшнику. Не завадило б додати ще декілька сортів ячменю і соняшнику.
Загальна площа посівів багаторічних насаджень теж входить до посівних площ господарств.
Таблиця 2.4
Площі, породний і сортовий склад багаторічних насаджень
Багаторічні насадження
2005
2006
2007
У сер. за три роки
Га
%
Га
%
Га
%
Га
%
Плодоягідні насадження, всього
У т.ч.: Сади зерняткові
з них, яблуні:
Джонатан
Голден
ЕМ-ІХ
Антонівка зв.
Алі паруси
Сади кісточкові
з них, вишні
Альфа
Гріот Подоб.
Норд стар
Черешня
Виставочна
Аеліта
Генеральська
Абрикос
Персик
Молодіжний
Ягідники
У т.ч.: Смородина
Аметист
Вернісаж
Аґрус
Артемівський
Красень
Бахмутський
Виноградники
86
47
47
9
9
8
9
12
33
3,5
1
1
1,5
8,7
3
3
2,7
2,8
18
18
6
2
1
1
4
1,5
1,5
1
-
100
54
54
10
10
9
10
14
38
4
1
1
2
10
3
3
3
3
21
21
7
2
1
1
5
2
2
1
100
86
47
47
9
9
8
9
12
33
3,5
1
1
1,5
8,7
3
3
2,7
2,8
18
18
6
2
1
1
4
1,5
1,5
1
-
100
54
54
10
10
9
10
14
38
4
1
1
2
10
3
3
3
3
21
21
7
2
1
1
5
2
2
1
100
86
47
47
9
9
8
9
12
33
3,5
1
1
1,5
8,7
3
3
2,7
2,8
18
18
6
2
1
1
4
1,5
1,5
1
-
100
54
54
10
10
9
10
14
38
4
1
1
2
10
3
3
3
3
21
21
7
2
1
1
5
2
2
1
100
86
47
47
9
9
8
9
12
33
3,5
1
1
1,5
8,7
3
3
2,7
2,8
18
18
6
2
1
1
4
1,5
1,5
1
-
100
54
54
10
10
9
10
14
38
4
1
1
2
10
3
3
3
3
21
21
7
2
1
1
5
2
2
1
100
Вивчивши більш детально плодоягідні і багаторічні насадження ми бачимо, що для підприємства, яке спеціалізується на вирощуванні зернових, площі досить значні – 86 га. Породний і сортовий склад різноманітний. Та, ні площі, ні сортовий склад починаючи з 2005 року до 2008 року не змінилися. Але, можливий розвиток: збільшення площі, зміна сортів тощо.
Посівів овочевих культур в господарстві немає.
2.3. Врожайність культур та валові збори продукції.
Система натуральних і вартісних показників характеризує ефективність використання землі. Натуральні показники характеризують рівень використання певної частини с/г угідь при виробництві окремих видів продукції рослинництва, їх застосовують щодо підприємств з однаковою галузевою структурою виробництва. До натуральних показників належать: урожайність с/г культур, ц/га; виробництво окремих видів с/г продукції з розрахунку на 100 га відповідних земельних угідь, ц.
Під час аналізу врожайності необхідно вивчити динаміку її росту по кожній культурі чи групі культур за певний період часу і виявити, які міри приймає підприємство для підвищення її рівня. У процесі аналізу також слід встановити ступінь виконання плану по врожайності кожної культури і розрахувати вплив факторів на зміну її величини. Цими факторами є:
- природно-кліматичні: родючість ґрунту, механічний склад ґрунту, рельєф місцевості, температурний режим, рівень ґрунтових вод, кількість опадів тощо.
- агротехнічні: кількість, якість і структура внесених добрив; якість і строки виконання всіх польових робіт; якість посівного матеріалу; сортооновлення; дотримання сівозмін, боротьба з шкідниками, бур’янами і хворобами рослин; вапнування та гіпсування ґрунту.
- Організаційно-економічні: матеріальне стимулювання працівників; організація робочих процесів; забезпечення підприємства матеріальними та трудовими ресурсами, підвищення кваліфікації працівників.
Таблиця 2.6
Врожайність і валові збори продукції
Продукція
2005
2006
2007
У сер. за три роки
Урож., ц/га
Вал. Збір, ц
Урож., ц/га
Вал. Збір, ц
Урож., ц/га
Вал. Збір, ц
Урож., ц/га
Вал. Збір, ц
Пшениця озима
Ячмінь ярий
Соняшник
Овес
14,9
7,5
6,5
-
8359
367
2885
-
15,1
23,0
6,5
-
8668
8941
4436
-
13,4
12,6
-
4,1
4054
504
-
246
14,5
14,4
4,3
1,4
7027
3271
2440,3
82
З таблиці 2.6 видно, що валові збори і урожайність культур не високі. З даної посівної площі можна отримати значно вищу врожайність і відповідно більші валові збори.
Для встановлення як і за рахунок чого змінилися валові збори продукції провідних культур у звітному році порівняно з базовим проведемо факторний аналіз (таблиця 2.7.).
Таблиця 2.7
Вихідні дані та розрахунок впливу факторів на валовий збір озимої пшениці
Показники
2006
2007
Факторні
Площа посіву, га
Врожайність, ц/га
Результативний
Валовий збір, ц
573
15,1
8668
303
13,4
4054
Загальне відхилення
-4614
Сб = 573*15,1 = 8668 ц
1 умовний показник = Аз * Вб = 303 * 15,1 = 4575,3 ц
Валове виробництво озимої пшениці у звітному періоді знижується порівняно з базисним. Переважний вплив на зменшення результативного показника здійснює зменшення площі посіву, під впливом кількісного фактору валове виробництво знизилась на 4092,7 га. Під впливом скорочення врожайності результативний показник скоротився на 521,3 ц/га. Загальний зменшення результативного показника становить 4614 ц і має переважно екстенсивний напрямок, що збільшує витрати на виробництво одиниці продукції.
Отже, є два шляхи підвищення валового виробництва:
- збільшення площі посіву (екстенсивний напрямок);
- збільшення врожайності (інтенсивний напрямок).
Шляхи підвищення врожайності: дотримання правильних сівозмін, впровадження високоврожайних культурних рослин, засівання площі високоякісним насінням, внесення достатньої кількості добрив, виконання всіх робіт в оптимальні строки, здійснення захисту рослин від хвороб, бур’янів і шкідників, зменшення витрат на збирання вирощеного врожаю, впровадження інтенсивних технологій вирощування с/г культур тощо.
За останні 15 років господарство практично не вносило органічних добрив, а за даними статистичних органів вітрова і водна ерозія щорічно виносить з ґрунту до 3 т гумусу. В цьому питанні дуже велика можливість покращити ефективність використання ґрунтів шляхом внесення раціональної кількості органічних та мінеральних добрив, що дасть можливість підвищити урожайність до 30%.
В господарстві створено колекційне поле, на якому робилися експерименти з внесення мінеральних та органічних добрив відповідно до розрахунків та аналізу ґрунту, тому навіть неблагополучні роки урожайність на колекційному полі перевищила урожайність основних культур на 27 %. Про що свідчать дані нижче приведеної таблиці.
Таблиця 2. 8
Порівняння урожайності
№
Назва культури
По господарству
Урожайність на колекційному полі
Площа посіву, га
Урожайність, ц/га
Валовий збір, ц
1
2
3
Пшениця озима
Ячмінь ярий
Овес
303
40
60
13,4
12,6
4,1
4054
504
246
17,5
16,1
5,3
Проаналізувавши таблицю 2.8 ми бачимо, що урожайність на колекційному полі вища. Так пшениці на 4,1 ц/га, ячменю на 3,5 ц/га, овса на 1,2 ц/га. Вносячи мінеральні та органічні добрива на всіх полях господарства ми можемо покращити урожайність по підприємству.
2.4. Використання продукції.
Агропромислове виробництво не може функціонувати без аграрного ринку, через який здійснюється купівля-продаж с/г сировини та продуктів її переробки.
Реалізація виготовленої продукції – кінцева ціль діяльності організації, заключний етап кругообігу її коштів, але завершення якого визначають результатами діяльності, ефективність виробництва.
Готова продукція – кінцевий продукт підприємства.
Основними каналами реалізації продукції рослинництва є:
- реалізація згідно договорів заготівельним, переробним, торгівельним та іншим організаціям;
- поставки за міжгосподарською кооперацією;
- експорт;
- поставки по бартеру;
- реалізація на ринках, у власних магазинах, палатках, населенню.
Внутрішньогосподарські потреби в продукції рослинництва:
- створення основних і страхових насіннєвих і фуражних фондів;
- видача і продаж продукції працівникам відповідно до чинного в підприємстві положення про оплату праці;
- виділення для громадського харчування та у фонд допомоги;
- використання для переробки безпосередньо в підприємстві;
- використання для розрахунків по орендній платі за орендовані землі та майно.
Таблиця 2.9
Обсяги реалізації та внутрішньогосподарського використання продукції, ц
Канали реалізації та використання продукції рослинництва
2005
2006
2007
У сер. за три роки
ц
%
Реалізація
- за договарами
з них: приватним особам
Березовський еле-
ватор
Буялицький елева-
тор
фермерське господ-
дарство «Гайчук»
інші підприємства
- за міжгосподарськими коопераціями
- експорт
- по бартеру
працівникам за заробітну
плату
іншим підприємствам
- на ринках
з них: Березовський
Одеський
Місцевий
Виробничогосподарські потреби:
- насіння
- видача і продаж працівникам
- громадське харчування
з них: дитячий садок
столова
сільська школа
- переробка
- орендна плата
10104
3630
1000
1500
650
300
180
-
-
1386
-
1458
1000
-
458
2430
1980
150
300
100
100
100
--
16518
2809
400
1500
700
200
9
-
-
1448
-
9452
3542
5000
910
3440
3040
100
300
100
100
100
--
4161
3160
1000
1500
500
100
60
-
-
332
-
669
300
200
169
1093
600
93
200
100
100
-
--
10261
3199,7
800
1500
617
200
83
-
-
1055
-
3860
1614
1733
512
2321
1873
114
267
100
100
67
--
100
31
8
15
6
2
0,8
-
-
10
-
38
16
17
5
100
81
5
12
5
5
2
--
З даних таблиці 2.9. спостерігається тенденції погіршення використання продукції рослинництва. Але низькі показники зумовлені не лише гіршим використанням продукції, а і меншим виробництвом в звітному році.
2.5. Матеріально-технічне забезпечення галузі.
Велике значення для ефективної діяльності підприємства мають формування матеріально-технічної бази, організація її відновлення, постачання господарств речовими засобами виробництва.Одним із найважливіших напрямів інтенсифікації є завершення комплексної механізації виробництва.
На великих за територією багатогалузевих підприємствах річну потребу в техніці найдоцільніше визначити нормативним методом. Він полягає у застосуванні нормативів потреби в тракторах за типами і марками та сільськогосподарських машинах загального призначення.
Таблиця 2.10
Наявність та рівень забезпеченості галузі матеріально-технічними ресурсами
Матеріально-технічні ресурси
2005
2006
2007
2007 у % до 2005
норма
наяв.
%
норма
наяв.
%
норма
наяв.
%
Техніка
Трактори, шт..
Комбайни, шт.
Сівалки, шт.
30
19
30
28
3
28
93
16
93
30
19
30
28
4
28
93
21
93
32
20
32
28
4
29
88
21
88
100
133
104
Добрива
Органічні всього, т
На 1 га площі удобрення, т
Мінеральні всього, т
На 1 га площі удобрення, кг д.р.
83820
20
838200
200
1658
0,40
-
-
2
2
-
-
83820
20
838200
200
1392
0,33
51
0,01
2
2
0,006
0,005
87100
20
871000
200
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
Засоби захисту рослин – всього, ц
10
-
-
10
-
-
10
-
-
-
На 1 га площі обробітку, (кг, л.р.)
0,24
-
-
0,24
-
-
0,24
-
-
-
У ході аналізу даних таблиці 2.10 бачимо, що рівень забезпеченості матеріально-технічними ресурсами дуже низький. Це впливає на дотримання технології виробництва продукції: не вноситься відповідна кількість добрив, не проводяться заходи по захисту рослин, не вистачає техніки. Все це в кінцевому результаті впливає на ефективності використання земельних, трудових ресурсів і зниження врожайності с/г культур, низький показник валового збору продукції.
2.6. Економічна ефективність виробництва продукції.
Ефективність виробництва характеризує його результативність. Економічна ефективність – кінцевий результат застосування всіх виробничих ресурсів, який визначається порівнянням одержаних результатів і витрат ресурсів.
Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з одного гектара земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції.
Сільське господарство має великий економічний потенціал, насамперед значний обсяг діючих виробничих фондів. Тому поліпшення використання їх є одним з найважливіших завдань, розв’язання якого сприятиме підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва. Рівень ефективності, що виражається відношенням маси вироблених продуктів до трудових затрат, об’єктивно спрямовується до свого максимуму, оскільки рівень здібностей працівників зростає, а умови сільськогосподарського виробництва під впливом науково-технічного прогресу постійно вдосконалюються.
Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва сприяє зростанню доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці і поліпшення культурно-побутових умов працівників галузі. Суть проблеми підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат - матеріальних, трудових і фінансових – досягнути істотного збільшення обсягу виробництва продукції, необхідної для задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства.
Підвищення ефективності сільського господарства є вирішальною передумовою прискореного розвитку агропромислового комплексу і подальшого зростання результативності економіки країни.
Система показників економічної ефективності сільськогосподарського виробництва включає:
- вартість валової продукції на 1 га с/г угідь, на основного середньорічного працівника чи на 1 люд.-год, на 1 грн. основних виробничих фондів та 1 грн. виробничих витрат;
- обсяг валового чистого доходу та прибутку на 1 га с/г угідь, на 1 працівника чи на 1 люд.-год, на 1 грн. основних виробничих фондів та на 1 грн. витрат виробництва.
- рівень рентабельності та норму прибутку с/г виробництва.
Рентабельність – це прибутковість, означає, що у виробництві не тільки відшкодовуються витрати, але й одержують прибуток. Рентабельний – це той, що дає прибуток, доход, доцільний з погляду господарювання.
Прибуток – різниця між виручкою (доходом) від реалізації продукції та повною її собівартістю.
Таблиця 2.11
Економічна ефективність виробництва продукції рослинництва
Показники
Зерно
Соняшник
Плоди
Урожайність, ц/га
2005 р.
2006 р.
2007 р.
Трудомісткість 1 ц, люд.-год
2005 р.
2006 р.
2007 р.
Виробнича собівартість 1 ц, грн.
2005 р.
2006 р.
2007 р.
Собівартість 1 ц реалізованої продукції, грн.
2005 р.
2006 р.
2007 р.
Ціна реалізації 1 ц, грн..
2005 р.
2006 р.
2007 р.
Прибуток у розрахунку на 1 ц, грн.
2005 р.
2006 р.
2007 р.
Прибуток у розрахунку на 1 га, грн..
2005 р.
2006 р.
2007 р.
Рівень рентабельності, %
2005 р.
2006 р.
2007 р.
14,4
18,3
12,0
1,1
0,9
0,10
37,98
41,1
57,8
42,7
48,6
58,2
38,57
49,57
67,3
-4,13
0,97
9,1
-59,5
17,8
109,2
-10
2,0
16
6,5
6,5
-
5,2
3,0
-
72,79
56,5
-
85,1
65,9
-
89,76
84,35
104,3
4,66
18,45
-
30,29
119,9
-
6
28
-
0,9
0,04
0,04
40
500
170
30,66
150
170
36
150
182
64
150
180
28
0
-2
25,2
0
-0,08
78
0
-1
Економічна ефективність виробництва продукції рослинництва в СТОВ«Рось» послідовно і закономірно зростає. Так, ціна реалізації 1 ц зросла, прибуток на 1ц значно зріс. При цьому найголовніше, рівень рентабельності зерна зріс на 26% (а це головна галузь господарства). Погані показники урожайності (зерна зменшилась на 2,4 ц, плодових – на 0,86 ц) і собівартості (зерна збільшилась на 15,5 грн; плодів – на 146 грн).
Підвищення ефективності виробництва продукції рослинництва передбачає збільшення обсягів виробництва продукції з мінімальними витратами на її одиницю. Отже, необхідно збільшувати врожайність с/г культур та знижувати собівартість продукції. Для цього передбачають комплекс таких основних заходів: поліпшення використання землі, підвищення її родючості; впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва; поглиблення спеціалізації і кооперації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції; раціональне використання виробничих фондів і трудових ресурсів; впровадження інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій та індустріальних методів виробництва; підвищення якості і збереження виробленої продукції; широке використання прогресивних форм організації виробництва і оплати праці на основі колективного, сімейного і орендного підряду та оренди як прогресивної форми господарювання; розвиток с/г виробництва на основі різноманітних форм власності і видів господарювання і створення для них рівних економічних умов, необхідних для самостійної та ініціативної роботи.
Оскільки вирішальне значення у визначенні ефективності виробництва будь-якої продукції відіграє її собівартість, дослідимо її повніше.
Собівартість – це грошовий вираз поточних витрат підприємства на виробництво і реалізацію одиниці продукції.
У собівартість продукції входять такі витрати: витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, насіння та садивний матеріал, добрива, засоби захисту рослин, роботи та послуги, витрати на утримання основних засобів та інші витрати.
Таблиця 2.12
Склад та структура собівартості 1ц продукції, 2007р.
Статті витрат
Зерно
Плоди
Грн.
%
Грн.
%
Витрати на оплату праці
Відрахування на соціальні заходи
Насіння та садивний матеріал
Добрива
Засоби захисту рослин
Роботи та послуги
Витрати на утримання основних засобів
Інші витрати
Непродуктивні витрати
Витрати на управління та обслуговування виробництва
8,7
4,1
8,1
1,8
-
-
17,2
6,9
5,2
5,8
15
7
14
3
-
-
30
12
9
10
45,4
8,2
-
22
12,4
12,3
6,1
26
16,2
12,43
27
5
-
13
7
13
4
15
10
7
Разом витрати (виробн собівартість)
57,8
100
170
100
З таблиці 2.12 ми бачимо, що виробнича собівартість зерна менша за виробничу собівартість плодів. Для зниження собівартості потрібно механізувати виробництво, вирощувати власний садивний матеріал тощо.
Проведемо порівняльну економічну оцінку виробництва окремих видів продукції за останні 3 роки (таблиця 2.13).
Таблиця 2.13
Порівняльна економічна оцінка виробництва окремих видів продукції (у середньому за 2005 - 2007рр.)
Види продукції
Прибуток на 1 га, грн
Рівень рентабельності, %
Зерно
Соняшник
Плоди
22,5
50,1
8,4
2,7
11,3
25,7
На підставі отриманих даних можна виявити найбільш прибуткові види продукції. Соняшник дав найбільший прибуток – 50,1 грн/га. Але рівень рентабельності найвищий мають плоди – 26%. Та, судячи по таблиці 2.11 все ж таки, видно, що за останній рік найкращі показники має продукція зерна. Але можливий розвиток галузі господарства з напрямом – соняшник чи плодові. Ці напрями дадуть хороший економічний результат.
РОЗДІЛ 3. ОБГРУНТУВАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ ГАЛУЗІ.
3.1. Планування врожайності сільськогосподарських культур.
Важливість обґрунтованого планування врожайності сільськогосподарських культур випливає з того, що з нею безпосередньо пов’язано багато інших питань виробничо-фінансової діяльності господарств: розміри і структура посівних площ, рівень товарності виробництва, система агрохімічних заходів, продуктивність праці, собівартість і рентабельність виробництва продукції.
Посівів кормових культур не передбачається, так як в 2007 році збуто поголів’я худоби і птиці.
Потребу підприємства в продукції рослинництва необхідно визначити маючи на увазі ефективність виробництва окремих її видів, попит на неї і вимоги сівозмін.
Ефективність виробництва товарних культур може бути визначена наступними показниками (таблиця 3.1).
Таблиця 3.1
Ефективність виробництва товарних культур
Культури
Вир. собівартість
Соб. 1 ц реалізац.
Ціна реалізації
Прибуток, ц
Прибуток, га
Рівень рентабельності,%
Сума балів
Порядковий номер
грн
бал
грн
бал
грн
бал
грн
бал
грн
бал
грн
бал
Зерно
Соняшнику
Плоди
57,8
-
170
0,34
-
1
58,2
-
182
0,32
-
1
67,3
104,3
180
0,37
0,6
1
9,1
-
-2
1
-
-0,2
109,2
-
-0,08
1
-
-0,001
16
-
-1
1
-
-0,06
4,03
0,6
2,74
1
3
2
Отже, найвищий рівень ефективності виробництва – зернові культури. Це свідчить про їх найвищий рівень конкурентоспроможності, а отже про необхідність першочергової уваги підприємства саме до зернових культур.
Планувати врожайність сільськогосподарських культур рекомендується з урахуванням досягнутого у перед плановий період рівня (у середньому за 3-5 років) і очікуваного приросту за рахунок проведення окремих агротехнічних заходів, спрямованих на її підвищення.
Під час планування та факторного аналізу врожайності враховують різний вплив факторів на врожай та неоднакову залежність.
Приріст врожаю озимої пшениці від впровадження перспективного сорту, тобто сорту Одеська напівкарликова замість сорту Безоста 1 (додатки Е, Ж.1, Ж.2, Ж.3, Ж.4):
ц на 1 га
Приріст врожаю ярого ячменю від впровадження перспективного сорту, тобто сорту Одеський 115 замість сорту Дніпровський 425 1 (додатки Е, Ж.1, Ж.2, Ж.3, Ж.4):
ц на 1 га
Приріст врожаю соняшнику від впровадження перспективного сорту , тобто сорту Одеський 122 замість Кіровоградського 11 1 (додатки Е, Ж.1, Ж.2, Ж.3, Ж.4):
ц на 1 га
Приріст врожаю оз. пшениці за рахунок додаткового внесення мінеральних добрив і гною:
А) визначається кількість поживних речовин у кожному виді мінеральних добрив, яка буде використана рослинами у першому році (додатки Д.1; Д.2):
- азотні 70х0,60 = 42 кг д.р.
- фосфорні 50х0,25 = 12,5 кг д.р.
- калійні 15х0,75 = 11,25 кг д.р.
Б) визначається кількість поживних речовин, яка буде використана рослинами у першому році з додатково внесеного гною (додатки Д.1; Д.2):
- азотні 6,4х1 = 6,4 кг д.р.
- фосфорні 6,4х1 = 6,4 кг д.р.
- калійні 6,4х1,5 = 9,6 кг д.р.
В) на підставі даних, отриманих у пунктах А), Б) та джаних додатка Б розраховується приріст врожайності пшениці за рахунок внесення добрив:
- азотних
ц з 1 га
- фосфорних
ц з 1 га
- калійних
ц з 1 га
Приріст врожаю від дотримання строків сівби оз. пшениці:
(87х0,20)/100 = 0,17
Отриманні розрахунки внесемо в слідуючу таблицю і визначимо планову врожайність.
Таблиця 3.2
Розрахунок планової врожайності культур
Культури
Фактична врожайність, ц з 1 га
Приріст врожайності (ц з 1 га) за рахунок
Планова врожайні-сть, ц з
1 га
Заміни сорту
Внесення органічних і мінеральних добрив
Дотримання оптимальних строків сівби
Обробіток посіві отрутохімікатами
Зрошення
Пшениця озима
Ячмінь ярий
Соняшник
14,5
14,4
6,5
2,9
0,4
0,7
1,49
-
-
0,17
0,17
0,17
1,9
1,2
1,6
2,1
1,7
1,8
23,06
17,87
10,77
З таблиці 3.2 ми бачимо, що за умови виконання намічених агротехнічних прийомів в плановому році ми отримаємо таку врожайність: оз. пшениці – 23,06 ц/га; ярого ячменю – 17,87 ц/га; соняшнику – 10,77 ц/га.
Хоча такі показники врожайності дуже низькі порівняно з іншими господарствами, для СТОВ «Рось» вони є нормальними порівнюючи з попередніми роками.
3.2. Планування посівних площ і валових зборів і використання продукції.
При плануванні посівних площ сільськогосподарських культур на підприємстві виходячи з:
- потреби конкретних видів продукції рослинництва;
- конкурентоспроможності (ефективності) окремих культур;
- обмежень у сівозмінах, земельних, трудових, фінансових і матеріальних ресурсах.
Обчислюючи планову потребу в продукції рослинництва, ураховують:
1. Попит на продукцію певного виду, асортименту та якості на ринку. Основними напрямами реалізації продукції рослинництва можуть бути:
- реалізація продукції за договорами з переробними, сільськогосподарськими, заготівельними, торгівельними та іншими організаціями. При цьому особливу увагу приділяють виконанню державних замовлень (за їх наявності) на продукцію;
- поставки за міжгосподарською кооперацією;
- експорт продукції;
- поставки відповідно до бартерних договорів;
- реалізації на міських ринках, у власних магазинах, ларьках, населенню.
2. Внутрішньогосподарські потреби в продукції рослинництва:
- створення основних і страхових насіннєвих і фуражних фондів, а також задоволення потреби в кормах і насінні особистих господарств населення;
- видача і продаж продукції працівникам відповідно до чинного в господарстві положення про оплату праці;
- виділення в рахунок оплати за земельні та майнові паї;
- виділення для громадського харчування у фонд допомоги;
- використання для переробки на підсобних промислових виробництвах господарства.
Для зони господарства СТОВ «Рось» судячи з рекомендацій науково-дослідних установ і багаторічного досвіду підприємства, напрям виробництва (зерновий) є прийнятним.
Вирішуючи питання планування посівної площі слід виходити з того, що пріоритетними тут мусять бути підходи, націлені на забезпечення реальних потреб підприємства в продукції рослинництва. Бездумне дотримання вимог сівозмін, запроваджених переважно ще в часи планово-адміністративної економіки, може привести до того, що частина вирощеної продукції так і не знайде свого споживача, або навпаки, потреби споживачів повністю не будуть задоволені. Але й ігнорувати сівозміни також не можна.
Таблиця 3.3
Площі та структура посівів
Культури
Фактично в сер. за три роки
По плану
га
%
га
%
Зернові культури - всього
У т.ч.: озимі зернові
з них: озима пшениця
південна зоря
Скіф’янка
Безоста 1/Одеська
Напівкарликова
Одеська 51
Ярі зернові
з них: Ячмінь ярий
Дніпровський 425/
Одеський 115
Дніпровський 425
Технічні культури – всього
У т.ч.: соняшник
Кіровоградський /
Одеський 122
Кіровоградський
912
551
551
90
170
168
128
361
361
116
245
562
562
180
382
21
13,1
13,1
2,1
4,1
4,0
3,1
8,5
8,5
2,7
5,8
13,2
13,2
4,2
9,0
61,9
37,4
37,4
6,0
12,0
11,3
8,7
24,5
24,5
7,9
16,6
38,1
38,1
12,2
25,9
2586,9
2072,9
2072,9
550
552
670
300,9
514
514
165
349
418,1
418,1
135
283,1
59,4
47,6
47,6
13
12,7
15,4
6,9
11,8
11,8
3,8
8,0
9,6
9,6
3,1
6,5
86,1
69,0
69
18
18,4
22,3
10
17,1
17,1
5,5
11,6
13,9
13,9
4,5
9,4
Всього посівів
1474
35,0
100
3005
69
100
Пари
2007,7
47,3
х
370,2
8,5
х
Рілля в обробітку
4245,7
100
х
4355,0
100
х
Намічені зміни в сортовому складі культур: озима пшениця – Безоста 1 на Одеську напівкарликову; яр. ячмень – Дніпровський 425 на Одеський; соняшник - Кіровоградський на Одеський 122. Частка застосування нового сорту 32 % наміченої площі посіву. При розрахунках структури посіві це включено.
Формами планової документації сільськогосподарських підприємств передбачено розрахунок потреби й вартості насіння. Проте процес планування не зводиться тільки до цього. Важливо охопити весь комплекс питань, пов’язаних із сортооновленням, сортозаміною та виробництвом власного насіннєвого матеріалу.
Потребу в насінні планують, виходячи з посівних площ і вагових норм його висіву. Якщо при складанні річного плану господарства можна користуватися усередненими для культур нормами висіву насіння, то в планах госпрозрахункових підрозділів, робочих планах з проведення посіву застосовують індивідуальні норми. Ці норми враховують кількість зерен на 1 га, які забезпечують оптимальну густоту рослин, що залежить від сорту, строків і способу посіву, якості насіння, ґрунту, попередників, забезпеченості поживними речовинами тощо. Умови можуть відрізнятись не лише у виробничих підрозділах, а й на окремих ділянках земель, що зумовлює відповідне визначення норм висіву насіння.
Заміну сорту певної культури планують з появою нових продуктивніших районованих сортів порівняно з тими, що їх вирощують. У таких випадках передбачають придбання насіння в спеціалізованих насінницьких господарствах чи науково-дослідних установах. Сортооновлення періодично передбачають для всіх сільськогосподарських культур з урахуванням прийнятого порядку ведення насінництва.
Таблиця 3.4
Розрахунок потреби і вартості насіння
Культури
Площа, га
Норма висіву на 1га, кг
Загальна потреба
У тому числі
Купівля
Обмін
Вартість доставки, грн..
Загальна вартість, грн.
Насіння власного виробництва
По нормі
З урах. страх. фонду
ц
грн.
ц
грн.
ц
грн.
купленого
обмінного
всього
1 ц
Зернові культури - всього
У т.ч.: оз. зернові
з них: оз. пшениця
Південна зоря
Скіф’янка
Одеська
нпівкарликова
Одеська 51
Ярі зернові
з них: Ячмінь ярий
Одеський 115
Дніпровський 425
Технічні культури – всього
У т.ч.: соняшник
Одеський 122
Кіровоградський
2586,9
2072,9
2072,9
550
552
670
300,9
514
514
165
349
418,1
418,1
135
283,1
-
-
200
200
200
200
200
200
200
200
-
15
15
15
-
-
4145,8
1000
1104
1340
601,8
-
1028
330
698
62,7
20,25
42,72
-
-
-
-
-
-
-
-
154,2
49,5
104,7
-
-
-
-
600
290
290
290
-
-
-
310
310
-
310
-
-
-
-
26586,2
11768,2
11768,2
11768,2
-
-
-
14818
14818
-
14818
-
-
-
-
4628
3755,8
3755,8
710
1104
1340
601,8
872,2
872,2
379,5
492,7
62,7
62,7
20,25
42,72
197932,8
156468,4
156468,4
28811,8
44800,3
54377,2
24421,0
41464,4
41464,4
18041,4
23422,9
5518,9
5518,9
1782,4
3760,2
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
1707
1350
1350
252
396
486
216
324
324
144
180
33
33
15
18
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
226226
169586,6
169586,6
40832
45196,3
54863,2
24637
56606,4
56606,4
18185,4
38420,9
5551,9
5551,9
1797,4
3778,2
-
-
40,9
40,8
40,9
40,9
40,9
55,1
55,1
55,0
-
88,5
88,5
88,5
Загальна вартість зернових культур – 226 226 грн.
Технічних – 5 551,9 грн.
Зведеним розподілом виробничої програми по рослинництву є баланс продукції. В ньому показують плановий рух продукції рослинництва та окремих продуктів її переробки впродовж усього планового року.
Таблиця 3.5
Баланс продукції рослинництва, ц
Види продукції
Наявність на початок року
Надходження
Всього до розподілу
Витрати
Очікувана наявність на кінець року
Валове виробництво
Інші надходження
Продаж споживачам
Плата за орендну плату
На насіння
На корм худобі і птиці
Продаж в рахунок оплати праці
Натуроплата
На переробку
Приватним особам
Березовський елеватор
Буялицький елеватор
Фермерське господарство «Гайчук»
Інші підприємства
З поч.. року до урожаю
Від урожаю до кінця року
Зернові культури
Оз. зернові
Оз. пшениця
Ярі зернові
Яр. ячмінь
Технічні культури
Соняшник
56986,3
47801,1
47801,1
9185,2
9185,2
4502,9
4502,9
56986,3
47801,1
47801,1
9185,2
9185,2
4502,9
4502,9
-
-
-
-
-
-
-
56986,3
47801,1
47801,1
9185,2
9185,2
4502,9
4502,9
3000
3000
3000
-
-
1000
1000
4000
1000
1000
3000
3000
-
-
6000
6000
6000
-
-
-
-
2000
2000
2000
-
-
1000
1000
7130
6000
6000
1130
1130
900
900
-
-
-
-
-
-
-
6600
6000
6000
600
600
90
90
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
500
400
400
100
100
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
400
400
400
-
-
-
-
Світовий і вітчизняний досвід свідчить, що за оптимальних умов частка добрив у формуванні приросту валових зборів продукції становить близько 50 %. Використання добрив дає змогу активно регулювати забезпечення рослин поживними речовинами і програмувати умови одержання запланованого врожаю.
У процесі планування потреби в добривах сільськогосподарські підприємства застосовують розроблені науково-дослідними установами зональні, диференційовані за типами ґрунтів нормативи (норми внесення гною, азотних, фосфорних і калійних добрив на 1 га посівів для одержання врожаю в певних інтервалах, норми витрат добрив на одиницю продукції для культур, норми виносу азоту, фосфору і калію з урожаєм сільськогосподарських культур). Ці норми мають задовольняти потребу рослин у поживних речовинах, високу окупність використання добрив, забезпечити виробництво доброякісної продукції, розширене відтворення родючості ґрунту, запобігати шкідливій дії добрив на довкілля і якість продукції.
Так, як поголів’я худоби і птиці немає, заготівлі органічних добрив не планується.
Таблиця 3.6
Розрахунок вартості добрив
Культури
Органічні
Мінеральні
Загальна вартість
Середньорічна вартість
1т – 10 грн
Азотні
Фосфорні
Калійні
Сер. вартість
1т – 600 грн
Сер. вартість
1т – 560 грн
Сер. вартість
1т – 600 грн
т
грн
т
грн
т
грн
т
грн
Озима пшениця
13266,6
132666
145,1
87060
103,6
58016
31,1
18660
296402
Так, як вартість органічних і мінеральних добрив дуже велика, вносити будимо лише на посівну площу озимої пшениці.
План підприємства щодо захисту сільськогосподарських культур розробляється на основі прийнятої в країні науково-обґрунтованої системи захисту рослин, яка включає в себе виконання агротехнічних та інших профілактичних заходів щодо запобігання масовому розвиткові бур’янів, хвороб і шкідників; запровадження стійких до хвороб сортів, біологічних методів захисту рослин, ефективних способів використання пестицидів. Він передбачає виконання комплексу заходів щодо захисту рослин, визначення потреби в біологічних заходах, хімічних препаратах, різних матеріалах, техніці й робочій силі. За наявності на підприємстві спеціалізованих загонів (ланок) із захисту рослин для них складають річні виробничі завдання й робочі плани за періодами робіт.
У плані захисту рослин зазначають обсяги робіт, календарні строки їх виконання, норми витрат препаратів на одиницю робіт (га, т), загальну потребу в цих препаратах, спосіб виконання заходів власними засобами, із залученням спеціалізованих організацій, за допомогою сільськогосподарської авіації, а також вартість цих робіт.
Таблиця 3.7
Розрахунок потреби у хімічних засобах захисту рослин