Агроекологія. Тести з відповідями (2020 рік)

1. Мета екологічної освіти та виховання:

а) спеціально організований цілеспрямований педагогічний процес, який охоплює дошкільні та загальноосвітні заклади, навчально-виховні заклади робітничих професій, професійну освітню підготовку спеціалістів І - ІІ та ІІІ - IV рівнів акредитації, післядипломну підготовку і перепідготовку кадрів, аспірантуру, докторантуру;

б) формування екологічної свідомості як специфічної форми регулювання взаємодії людини з навколишнім середовищем;

в) своєчасне поширення об’єктивної екологічної інформації з метою поглиблення екологічних знань та створення умов для самоосвіти громадян;

г) глибоке опанування громадянами законів природи.

2. Під біоценозом розуміють:

а) вивчення взаємовідносин угруповань рослин, тварин і мікроорганізмів із середовищем;

б) вивчення рослинних і тваринних угруповань;

в) взаємовідносини угруповань рослин, тварин і мікроорганізмів із середовищем;

г) сталу систему організмів (біоти), разом існуючих на певній ділянці суходолу чи водоймі, та створеного ними біоценотичного середовища.

3. Під екосистемою розуміють:

а) взаємовідносини угруповань рослин, тварин і мікроорганізмів із середовищем;

б) сукупність організмів і неорганічних компонентів, в якій може відбуватися кругообіг речовин;

в) внутрішнє середовище біоценозу, тобто створене в процесі обміну й колообігу речовин сукупним впливом біоти на зовнішнє середовище;

г) вчення про біологічні угруповання чи біоценози, їх склад, структуру, динаміку, походження, внутрішнє середовище, використання й охорону.

4. Що таке біоценологія?

а) стала система організмів, разом існуючих на певній ділянці суходолу чи водоймі, та створеного ними біоценотичного середовища;

б) єдиний комплекс живих організмів, насамперед рослин, і абіотичних умов, приурочених до території, зайнятої фітоценозом;

в) вчення про біологічні угруповання чи біоценози, їх склад, структуру, динаміку, походження, внутрішнє середовище, використання й охорону;

г) вчення про взаємовідносини угруповань рослин, тварин і мікроорганізмів із середовищем.

5. Що таке синекологія?

а) вчення про біологічні угруповання чи біоценози, їх склад, структуру, динаміку, походження, внутрішнє середовище, використання й охорону.

б) стала система організмів, разом існуючих на певній ділянці суходолу чи водоймі, та створеного ними біоценотичного середовища;

в) вчення про взаємовідносини угруповань рослин, тварин і мікроорганізмів із середовищем;

г) наука, що вивчає взаємовідносини угруповань рослин, тварин і мікроорганізмів із середовищем.

6. Що таке агроекологія?

а) наука про відношення організмів до середовища, що їх оточує.

б) комплексна наукова дисципліна, яка вивчає взаємодію людини з навколишнім середовищем у процесі сільськогосподарського виробництва, вплив сільського господарства на природні комплекси та їх компоненти, взаємодію між компонентами агроекосистем і специфіку колообігу в них речовин, перенесення енергії, характер функціонування агроекосистем в умовах техногенних навантажень.

в) наука, що вивчає вплив компонентів (елементів) середовища на організми, різноманітні і складні;

7. Предметом вивчення агроекології є:

а) штучні фітоекосистеми (посіви і насадження сільськогосподарських культур, тваринницькі ферми та комплекси, а також аграрні ландшафти у взаємозв’язку з середовищем проживання).

б) вплив чинників середовища (біотичних і абіотичних) на продуктивність культурних рослин, а також структуру й динаміку угруповань організмів, які живуть на сільськогосподарських полях;

в) вплив агробіоценозів на життєдіяльність культурних рослин;

г) стала система організмів, разом існуючих на певній ділянці суходолу чи водоймі, та створеного ними біоценотичного середовища.

8. Методи досліджень екології поділяють на:

а) польові, лабораторні, об’єктивні;

б) візуальні, об’єктивні, інструментальні;

в) спостереження в природі, експеримент, моделювання;

г) спостереження в природі, експеримент, лабораторні.

9. Біосфера це:

а) поверхня суходолу, залучена до сільськогосподарського виробництва;

б) нижня частина атмосфери, вся гідросфера, верхня частина літосфери, яка є зоною існування і функціонування живої речовини або зачеплена життєдіяльністю живих організмів; активна оболонка Землі, в якій сукупна діяльність живих організмів проявляється як геохімічний чинник планетарного масштабу;

в) продукт сільськогосподарської діяльності людини — головний компонент антропогеоценозів і складова частина біосфери;

10. Агросфера це:

а) сукупність організмів і неорганічних компонентів, в якій може відбуватися кругообіг речовин;

г) продукт сільськогосподарської діяльності людини — головний компонент антропогеоценозів і складова частина біосфери.

11. Під агроекосистемою розуміють:

а) єдиний комплекс живих організмів, насамперед рослин, і абіотичних умов, приурочених до території, зайнятої фітоценозом;

б) сукупність на певній ділянці земної поверхні однорідних природних об’єктів з особливою специфікою їх взаємодії і певним типом обміну речовиною й енергією між собою та з іншими компонентами природи, що становлять внутрішні протиріччя системної єдності, яка знаходиться в постійному русі, розвитку;

в) штучна або змішана система рослинних, тваринних і мікробіологічних угруповань з невираженим або відсутнім механізмом саморегулювання, проектна продуктивність яких підтримується за рахунок прямих і опосередкованих енергетичних інвестицій, при припиненні або критичному зниженні яких вона деградує, втрачає свої проектні властивості;

12. Під біогеоценозом розуміють:

а) сукупність на певній ділянці земної поверхні однорідних природних об’єктів (атмосфери, гірської породи, рослинності, тваринного світу, мікроорганізмів, ґрунту і гідрологічних умов) з особливою специфікою їх взаємодії і певним типом обміну речовиною й енергією між собою та з іншими компонентами природи, що становлять внутрішні протиріччя системної єдності, яка знаходиться в постійному русі, розвитку;

б) взаємовідносини угруповань рослин, тварин і мікроорганізмів із середовищем;

в) сталу систему організмів (біоти), разом існуючих на певній ділянці суходолу чи водоймі, та створеного ними біоценотичного середовища;

г) сукупність окремих агроекосистем, однорідних за компонентним складом середовища та їх динамікою.

13. За часом виникнення екологічні чинники поділяються на :

а) еволюційні, періодичні і первинні;

б) історичні, періодичні і діючі;

в) еволюційні, історичні і періодичні;

г) еволюційні, історичні і діючі.

14. За черговістю виникнення екологічні чинники поділяють на:

а) вихідні і вторинні;

б) первинні і вторинні.

в) вихідні і вхідні;

г) вторинні і третинні.

15. До абіотичних чинників відносять:

а) кліматичні, едафічні, орографічні;

б) кліматичні, гідрофізичні, орографічні;

в) гідрохімічні, кліматичні, едафічні;

г) едафічні, орографічні, світлові.

16. За характером дії екологічні чинники поділяють на:

а) речовино-енергетичні, фізичні, хімічні, космічні і групові;

б) інформаційні, речовино-енергетичні, фізичні, хімічні і комплексні;

в) інформаційні, речовино-енергетичні, індивідуальні, хімічні і комплексні;

г) інформаційні, речовино-енергетичні, фізичні, індивідуальні і групові.

17. За об'єктом впливу екологічні чинники поділяють на:

а) інформаційні, отологічні, соціально-психологічні, соціально-економічні, видові, інформаційні;

б) групові, отологічні, соціально-психологічні, соціально-економічні, видові, інформаційні;

в) індивідуальні, отологічні, соціально-психологічні, хімічні і групові;

г) індивідуальні, групові, отологічні, соціально-психологічні, соціально-економічні, видові.

18. За ступенем впливу на біосистеми екологічні чинники поділяють на:

а) екстремальні, непокійливі, мутагенні, первинні, вторинні, лімітуючі;

б) екстремальні, непокійливі, мутагенні, тератогенні, летальні, лімітуючі;

в) мутагенні, тератогенні, летальні, лімітуючі, гідрохімічні, комплексні, непокійливі;

г) тератогенні, летальні, лімітуючі, видові, комплексні, непокійливі.

19. Складовими системами екологічної освіти та виховання є:

а) цілеспрямований педагогічний процес;

б) формування екологічної свідомості;

в) навчально-виховні заклади;

г) формальні та неформальні структури.

20. Світовий досвід визнає два підходи до визначення екологічної освіти:

а) мультидисциплінарний і внутрішньодисциплінарний;

б) внутрішньодисциплінарний і зовнішньодисциплінарний;

в) мультидисциплінарний і спеціальний;

г) спеціальний і внутрішньодисциплінарний.

21. Основними завданнями державного управління екоосвітою є:

а) охорона навколишнього природного середовища від забруднень;

б) вдосконалення змісту та форм загальної обов’язкової екологічної навчальної й виховної роботи серед громадян України;

в) соціальний та культурний розвиток суспільства;

г) післядипломна екологічна освіта.

22.Вчення про біосферу створив:

а) Морозов Г.Ф

б) Докучаєв В.В.

в) Сукачов В.М.

г) Вернадський В.І.

23. У лабораторних умовах часто застосовують:

а) об’єктивні та суб’єктивні методи;

б) фізіологічні й агрохімічні методи;

в) кількісні та якісні методи;

г) фізичні та агрохімічні методи.

24. Основою агроекології є кількісні методи досліджень:

а) об’єктивний та інструментальний облік;

б) повний і об’ємний облік;

в) об’єктивний та суб’єктивний облік;

г) суб’єктивний та повний облік.

25. Екологічні чинники:

а) компоненти середовища, які впливають на організми рослин або тварин;

б) середовище проживання організмів;

в) вплив живих організмів на навколишнє середовище;

г) словесні описи елементів і процесів екосистеми.

26. Під екологізацією розуміємо:

а) створення природно-технологічних систем для вирощування рослин;

б) поверхня суходолу, залучена до сільськогосподарського виробництва;

в) матеріально-енергетичні, економічні і екологічні процеси виробництва біологічної продукції;

г) процес неухильного і послідовного впровадження систем технологічних, управлінських та інших рішень, що дають змогу підвищувати ефективність використання природних ресурсів і умов з одночасним збереженням або поліпшенням природного середовища на локальному, регіональному та глобальному рівнях.

27. Головна мета агроекології:

а) отримання максимально можливої кількості продукції;

б) забезпечення сталого виробництва якісної біологічної продукції, а також збереження і відтворення природно-ресурсної бази аграрного сектора;

в) вивчення впливу екологічних чинників на живі організми;

г) вивчення штучних фітоекосистем.

28. Концепцію біогеоценозу розробив:

а) Сукачов В.М.

б) Докучаєв В.В.

в) Вернадський В.І.

г) Соловйов В.А.

29. Рослини, які зростають на польових ділянках і є сталими елементами агроекосистем, називають:

а) агроценозами;

б) елементами;

в) едифікаторами;

г) компонентами;

30. Основу агрофітоценозу становлять:

а) культурні рослини полів, городів, садів, тобто едифікатори;

б) бур’яни полів, городів;

в) культурні рослини і бур’яни;

г) рослини, які зростають на польових ділянках.

31. Під типом агроекосистеми слід розуміти:

а) система, об’єктами якої є люди, довколишня жива і нежива природа;

б) екосистема, сформована в результаті сільськогосподарського перетворення ландшафту;

в) сукупність окремих агроекосистем, однорідних за компонентним складом середовища та їх динамікою.

г) комплекс живих організмів і абіотичних умов, приурочених до території, зайнятої фітоценозом.

32. Інтенсивні системи землеробства:

а) парові, сидеральні, травопільні, обліжно-перелогова;

б) парова, сидеральна, підсічно-вогнева;

в) обліжно-перелогова, травопільна, плодозмінна;

г) парові, сидеральні, травопільні, плодозмінні.

33. Антропогенні чинники це:

а) вплив мікроорганізмів і грибів на середовище;

б) вплив діяльності людини на навколишнє середовище;

в) вплив рослин на навколишнєсередовище;

г) плив тварин на навколишнє середовище.

34. Речовино-енергетичні чинники характеризуються:

а) руйнуванням конкретних екосистем, що зумовлено безпосереднім впливом на них;

б) надходженням важливої для рослин і тварин інформації без будь-яких затрат енергії;

в) більш чи менш вираженою відповідністю масштабів перенесення речовини й енергії та ступеня вираженості відповідної реакції об’єкта дії;

г) міграцією хімічних елементів.

35. Серед фізичних чинників найбільше значення мають:

а) геофізичні і термічні;

б) засоленість і кислотність;

в) кліматичний і географічний;

г) термічний і космічний.

36. Конкуренція це:

а) існування організмів в умовах тісного контакту;

б) форма взаємовідносин організмів, коли один вид пригнічує інший;

в) обмеження розмноження і поширення організмів;

г) антагоністичні взаємовідносини між особинами в їх боротьбі за життєво необхідні ресурси.

37. Формою симбіозу між організмами, коли співжиття однаково вигідне для обох видів називають:

а) коменсалізм;

б) мутуалізм;

в) аменсалізм;

г) паразитизм.

38. Хижацтвом називають:

а) форму міжвидових взаємовідносин, коли одна тварина поїдає іншу;

б) одна із форм взаємовідносин організмів різних видів, з яких один використовує іншого;

в) форму взаємовідносин організмів, коли один вид пригнічує інший, але сам не зазнає його негативного впливу;

г) форма взаємовідносин, коли один організм може бути корисний іншому організму.

39. Коменсалізм це існування організмів коли:

а) співжиття однаково вигідне для обох видів;

б) одна тварина поїдає іншу;

в) один із видів постійно або тимчасово існує чи користується перевагами за рахунок іншого без шкоди для останнього;

г) один вид пригнічує інший, але сам не зазнає його негативного впливу.

40. Залежно від джерел і шляхів передачі біологічну інформацію поділяють на:

а) екологічну і зовнішню;

б) внутрішню і зовнішню;

в) екологічну і природну;

г) внутрішню і загальну.

41. Екологічний підхід до природоохоронної діяльності в Україні починається з:

а) часів Гетьманщини;

б) часів Ярослава Мудрого;

в) діяльності В.В. Докучаєва;

г) вчення Г.Ф. Морозова.

42. Природокористування це:

а) використання лісів для добування деревини, лугів – для сінокосіння та випасу худоби за певну плату;

б) відпочинок людей, не зв'язаний з господарським використанням природи;

в) одержання доходів від використання природних угідь.

г) задоволення потреб суспільства в елементах природи.

43. Сучасна екологія розмежовується на:

а) гідрохімічну, гідрофізичну, техногенну;

б) кліматичну, гідрофізичну, гідрохімічну;

в) факторіальну, популяційну, біогеоценологію;

г) гідрохімічну, гідрофізичну, популяційну.

44. Екологічні фактори середовища:

а) абіотичні, біотичні, антропічні;

б) ґрунти, рельєф, клімат;

в) рослини, тварини, мікроорганізми;

г) сонце, вода, повітря.

45. Екологічні права людини це:

а) визначені й закріплені в законодавстві права індивіда, які забезпечують задоволення різноманітних потреб при взаємодії з природою;

б) добре і розумне ставлення до природи з метою її збереження;

в) здатність майбутніх поколінь забезпечувати свої потреби;

г) права, висунуті і відстоюванні партією "зелених".

46. Право природокористування

а) визначені в ліцензіях на природокористування;

б) закріплені "Земельним Кодексом України" права та обов'язки з користування земельними, лісовими, водними угіддями;

в) розробка і послідовна реалізація державної екологічної політики;

г) система норм, які регулюють відносини з використання природних ресурсів.

47. Порушення навколишнього середовища класифікуються:

а) безграмотне застосування гербіцидів і мінеральних добрив;

б) глобальні, регіональні, локальні;

в) експлуатаційні;

г) забруднення атмосфери викидами;

48. Класифікація економічних збитків:

а) вартісні і матеріальні;

б) водні, земельні, атмосферні, лісові;

в) за характером дії, за галузями народного господарства, за компонентами навколишнього природного середовища, за елементами процесу праці;

г) фактичні, прогнозовані, попереджені.

49. Під раціональним землекористуванням розуміють:

а) використання ґрунтів;

б) вихід валової продукції на одиницю площі;

в) найбільшу прибутковість з 1 га;

г) охорону природи.

50. Основні проблеми охорони землі:

а) антропогенні порушення;

б) безграмотне використання міндобрив і пестицидів;

в) використання потужної техніки;

г) економічна, екологічна.

51. Методи визначення економічних збитків:

а) в грошовому і натуральному виразі;

б) за витратами на ліквідацію наслідків забруднення;

в) за втратами валової продукції;

г) за зміною економічної оцінки ресурсу.

52. Заповідники в Україні поділяються на:

а) біосферні і природні;

б) національні природні парки;

в) пам'ятки садово-паркового мистецтва;

г) природні і національні.

53. Пам'ятки природи:

а) ботанічні сади;

б) дендрологічні парки;

в) об'єкти живої або неживої природи;

г) окремі водойми, скелі, печери, дерева тощо.

54. Національні парки створюються з метою:

а) охорони та вивчення природних комплексів особливого значення в місцях, які мають природну оздоровчу або естетичну цінність;

б) культурно-просвітницькою, науково-дослідною;

в) природоохоронною, рекреаційною;

г) все перелічене.

55. В Україні природних заповідників:

а) 10

б) 11

в) 15

г) 20

56. Природний географічний ландшафт це:

а) частина території, яка має свої особливості;

б) генетично відносно однорідна ділянка території, що складається із взаємодіючих природних компонентів;

в) історично утворена земельна територія;

г) здатність виду існувати в різних умовах навколишнього середовища.

57. Сільськогосподарські ландшафти створювалися в результаті:

а) природного утворення;

б) під впливом атмосферних та технологічних процесів;

в) переорювання ґрунтового шару, внесення добрив і вирощування біомаси;

г) технології вирощування сільськогосподарських культур.

58. Окультурення земель здійснюється:

а) в результаті науково обґрунтованого ведення землеробства;

б) рекультивації;

в) передових індустріальних технологій;

г) системи сівозмін.

59. Під впливом чого розвиваються ерозійні процеси?

а) в результаті розміщення земельної ділянки;

б) під впливом зрошення;

в) під впливом стоку талих і зливових вод та сильних вітрів;

г) під впливом неграмотного обробітку ґрунту;

60. Види рекультивації:

а) біологічна, культурна.

б) культурна, технічна;

в) продуктивна, технічна;

г) технічна, біологічна;

61. Джерела забруднення атмосфери:

а) розвиток промисловості;

б) неграмотне ведення землеробства;

в) природні і штучні;

г) розвиток хімічної промисловості;

62. Зменшення забруднення можливе в результаті реалізації таких заходів:

а) за допомогою очисних споруд;

б) конструктивно-технологічних;

в) шляхом раціонального розташування джерел шкідливих викидів;

г) все перелічене

63. Всі речовини, що забруднюють воду і викликають якісні зміни, розподіляються на:

а) сульфати;

б) сульфіти;

в) мінеральні, органічні, бактеріальні, біологічні;

г) синтетичні поверхнево активні речовини.

64. Методи очищення стічних вод:

а) створення роздільної каналізації;

б) кооперування промислових об'єктів для будівництва очисних споруд;

в) механічний, біохімічний, електродіалізу, термічної обробки;

г) технічна культура виробництва;

65. Розрізняють режими грунту:

а) тепловий і водний;

б) повітряний і тепловий;

в) водний і повітряний;

г) холодний і тепловий.

66. Незалежно від походження ґрунти складаються з:

а) мінеральної частини;

б) дрібно- і великозернистих мінералів;

в) органічної частини;

г) твердої, рідкої і газуватої фаз.

67. Вологість грунту це:

а) кількість води, яку утримує грунт на даний момент;

б) здатність грунту пропускати крізь себе воду зверху вниз;

в) здатність грунту поглинати з повітря водяну пару;

г) здатності грунту підіймати по капілярах воду з нижніх горизонтів у верхні.

68. Водопроникність грунту:

а) здатність грунту поглинати й утримувати в собі тепло;

б) кількість води, яку утримує грунт на даний момент;

в) здатність грунту поглинати з повітря водяну пару;

г) здатність грунту пропускати крізь себе воду зверху вниз.

69. Водопідіймальна здатність виявляється у:

а) здатності грунту пропускати крізь себе воду зверху вниз;

б) здатності грунту підіймати по капілярах воду з нижніх горизонтів у верхні;

в) здатності грунту поглинати з повітря водяну пару;

г) здатність грунту поглинати й утримувати в собі тепло.

70. Гігроскопічність це:

а) здатність грунту поглинати з повітря водяну пару;

б) здатність грунту поглинати й утримувати в собі тепло;

в) здатності грунту підіймати по капілярах воду з нижніх горизонтів у верхні;

г) властивість поглинати гази, затримувати розчинені у воді речовини і тверді часточки.

71. Родючістю ґрунту називають:

а) природний процес, що залежить від хімічного складу ґрунту, біологічних процесів, які відбуваються в ньому, фізико-хімічних властивостей, кількості та якості гумусу, реакції ґрунтового розчину, інших показників.

б) властивість ґрунту задовольняти потреби рослин в елементах живлення, воді, забезпечувати кореневу систему достатньою кількістю повітря, тепла, сприятливими фізичними, хімічними та фізико-хімічними умовами для нормальної життєдіяльності;

в) процес біохімічного перетворення органічних решток рслинного і тваринного походження;

г) сукупність живої біомаси й органічних решток рослин, тварин, мікроорганізмів.

72. Розрізняють такі види родючості ґрунту:

а) природну та штучну;

б) потенційну та природну;

в) велику та малу;

г) штучну та потенційну.

73. Штучна родючість залежить від:

а) від хімічного складу ґрунту;

б) продуктивних сил і виробничих відносин;

в) біологічних процесів, які відбуваються в ньому;

г) фізичного складу грунту.

74. Грунт складається з частин;

а) штучної і органічної;

б) штучної і природної;

в) мінеральної і живої речовини;

г) мінеральної і органічної.

75. Під буферністю ґрунту розуміють:

а) здатність підтримувати сталою реакцію середовища (рН) за дії на нього кислот і лугів;

б) використання грунту як основного засобу виробництва;

в) здатність ґрунту протистояти впливу кислот органічного і мінерального походження;

г) властивість поглинати гази, затримувати розчинені у воді речовини і тверді часточки.

76. Виділяють чотири типи річної динаміки запасів продуктивної вологи у ґрунті:

а) опади, неповне весняне промочування, обводнення, талий лід;

б) обводнення, капілярне зволоження, повне весняне промочування, слабке весняне промочування;

в) талий лід, капілярне зволоження, повне весняне промочування, слабке весняне промочування.

г) талий лід, опади, повне весняне промочування, слабке весняне промочування.

77. Просторове переміщення речовин поділяється на 5 основних типів:

а) механічне перенесення, водне, повітряне, сільськогосподарське;

б) стаціонарне, водне, повітряне, біогенне, техногенне;

в) механічне перенесення, водне, повітряне, біогенне, техногенне;

г) стаціонарне, водне, повітряне, сільськогосподарське.

78. Біохімічний кругообіг елементів це:

а) повторюваний процес взаємопов’язаного перетворення та переміщення речовин, який має циклічний характер і відбувається за обов’язковою участю живих організмів.

б) збалансований у екосистемі відтік біогенних елементів;

в) маса рухомої речовини, яка пов’язана з організмами;

г) процес біохімічного перетворення органічних решток рслинного і тваринного походження.

79. Вивчення кругообігу елементів у екосистемах дає підстави виділити в кожному кругообігу 2 фонди:

а) резервний і обмінний;

б) резервний і великий;

в) активний і обмінний;

г) малий і великий.

80.Стійкість агроекосистеми це:

а) здатність організмів витримувати відхилення чинників середовища від оптимального для рослинного організму рівня;

б) сукупність організмів і неорганічних компонентів, в якій може відбуватися кругообіг речовин;

в) властивість організмів набувати нових ознак або втрачати попередні під впливом різних чинників;

г) здатність агрофітоценозу протистояти комплексу зовнішніх і внутрішніх несприятливих умов росту й розвитку, забезпечувати отримання сталого врожаю рослинницької продукції;

81. Мінливість екосистеми це:

а) властивість організмів набувати нових ознак або втрачати попередні під впливом різних чинників;

б) здатність організмів витримувати відхилення чинників середовища від оптимального для рослинного організму рівня;

в) здатність виду існувати в різних умовах навколишнього середовища.

г) стабільність агрофітоценозу.

82. Толерантність це:

а) розвиток екосистеми в часі;

б) здатність виду існувати в різних умовах навколишнього середовища;

в) здатність агрофітоценозу протистояти комплексу зовнішніх і внутрішніх несприятливих умов росту й розвитку.

г) здатність організмів витримувати відхилення чинників середовища від оптимального для рослинного організму рівня;

83. Екологічною сукцесією називають:

а) балансування ланок в екосистемі;

б) розвиток екосистеми в часі;

в) зміну екосистеми у розвитку;

г) формування нової екосистеми.

84. Розрізняють сукцесії:

а) антропічну і вторинну;

б) первинну і вторинну;

в) вторинну і третинну;

г) первинну і штучну.

85. Екологічний прорахунок це:

а) сукупність пристосувань, реакцій живої системи, спрямованих на підтримання функціональної стабільності за зміни умов зовнішнього середовища;

б) здатність призводити до порушення життєдіяльності живих організмів;

в) непередбачений шкідливий наслідок антропогенної зміни навколишнього середовища, який зводить нанівець заплановану вигоду або породжує багато нових проблем, у тім числі на рівні екологічної кризи;

г) така комбінація, яка забезпечує екологічну рівновагу.

86. Агроекологічне нормування це:

а) система базових параметрів агроекосистеми, яка забезпечує її сталий розвиток;

б) середня величина, яка характеризує будь-яку масову сукупність випадкових явищ;

в) встановлення межі допустимої залишкової кількості забруднювальних речовин у ґрунті;

г) раціональне використання, охорона і поліпшення природного середовища.

87. За хімічним складом добрива поділяють на;

а) промислові, органічні та мінеральні;

б) місцеві, промислові та сільські;

в) місцеві, комплексні та промислові;

г) мінеральні, органічні та мікродобрива.

88. Мінеральні добрива поділяються на:

а) місцеві і промислові

б) прості і комплексні

в) повні і прості

г) прості і складні

89 Комплексні добрива поділяють на

а) мінеральні, органічні та мікродобрива

б) складні, складно-змішані і змішані

в) місцеві, комплексні і промислові

г) прості, складні і складно-змішані

90 За характером дії на рослини бувають добрива

а) прості і прямі;

б) фізіологічно лужні і фізіологічно кислі;

в) прості і комплексні;

г) прямої і побічної дії.

91. За фізичним станом мінеральні добрива поділяють на:

а) тверді і газоподібні;

б) тверді і рідкі;

в) рідкі і газоподібні;

г) тверді і в’язкі.

92. Системою сівозмін називають:

а) раціональне поєднання різних сівозмін у господарстві, спрямоване на продуктивне використання земель за найкращих економічних, екологічних та агротехнічних показників з урахуванням спеціалізації виробництва;

б) сівозміни різного виробничого призначення, які різняться за видом основної продукції, що виробляється;

в) сівозміну певного типу, що різниться набором зернових, просапних, технічних, кормових культур, пару, багаторічних трав та їх впливом на родючість ґрунту.

г) сівозміни, в яких більш як половина площі відведена під зернові і технічні культури.

93. Під типом сівозмін розуміють

а) важливий біологічний та агроекологічний чинник рослинництва, зміст якого полягає в науково обґрунтованому щорічному або періодичному чергуванні культур (і пару) в часі на певній території по полях;

б) сівозміни, в яких більш як половина площі відведена під зернові і технічні культури;

в) сівозміни різного виробничого призначення, які різняться за видом основної продукції, що виробляється;

г) сівозміну певного типу, що різниться набором зернових, просапних, технічних, кормових культур, пару, багаторічних трав та їх впливом на родючість ґрунту.

94. За видами польові сівозміни можуть бути:

а) зерно-просапними, зерно-паровими, зерно-паро-просапними, плодозмінними, травопільними, сидеральними;

б) зерно-просапними, зерно-паровими, зерно-паро-просапними, культурозмінними, травопільними, сидеральними;

в) зерно-просапними, зерно-паровими, паро-просапними, плодозмінними, травопільними, сидеральними;

г) паро-травопільними, зерно-паро-просапними, плодозмінними, травопільними, сидеральними.

95. За характером і механізмом дії пестициди поділяють на:

а) системні та локальні;

б) системні та регіональні;

в) контактні та локальні;

г) контактні та системні.

96. Токсичність пестицидів це:

а) проникнення їх у рослини, пересування по судинній системі і дія на усю рослину;

б) їх здатність призводити до порушення життєдіяльності організмів людини і тварин або рослин;

в) пригнічення росту, зміна темпів розвитку, зниження продуктивності рослин;

г) надходження в біосферу радіоактивних речовин.

97. Під забрудненням навколишнього середовища розуміють:

а) надходження в біосферу будь-яких твердих, рідких і газоподібних речовин або видів енергії у кількостях, що шкідливо впливають на людину, тварин і рослини як безпосередньо, так і непрямим шляхом.

б) надходження в біосферу радіоактивних речовин;

в) втручання людини в природні процеси в біосфері, котре викликає небажані для екосистем антропогенні зміни;

г) здатність призводити до порушення життєдіяльності організмів людини і тварин або рослин.

98. Безпосередньо об'єктами забруднення є основні компоненти екотопу:

а) атмосфера, рослини, тварини;

б) вода, ґрунт, тварини;

в) вода, грунт, рослини;

г) атмосфера, вода, ґрунт.

99. Опосередкованими об'єктами забруднення є складові біогеоценозу:

а) вода, грунт, тварини, рослини;

б) рослини, тварини, гриби, мікроорганізми;

в) рослини, гриби, мікроорганізми, водорості;

г) рослини, тварини, гриби, водорості.

100. Небажані для екосистем антропогенні зміни, класифікують за наступними видами забруднень:

а) параметричне, біоценотичне, соціальне, локальне;

б) інгредієнтне, параметричне, біоценотичне, стаціально-деструкційне;

в) стаціальне, деструкційне, інгредієнтне, регіональне;

г) біоценотичне, стаціально-деструкційне, стаціальне, деструкційне.

101. Інгредієнтним забрудненням називають:

а) пов'язане зі зміною якісних параметрів навколишнього середовища;

б) зміну ландшафтів та екологічних систем в процесі природокористування;

в) забруднення сукупністю речовин, кількісно або якісно ворожих природним біогеоценозам;

г) зміну якісних параметрів навколишнього середовища.

102. Біоценотичне забруднення полягає у:

а) впливі на склад та структуру популяції живих організмів;

б) зміні якісних параметрів навколишнього середовища;

в) зміні ландшафтів та екологічних систем в процесі природокористування;

г) забрудненні сукупністю речовин, кількісно або якісно ворожих природним біогеоценозам.

103. Стаціально-деструкційне забруднення це:

а) зміна структури популяцій живих організмів;

б) зміна якісних параметрів навколишнього середовища;

в) забруднення сукупністю речовин, кількісно або якісно ворожих природним біогеоценозам;

г) зміна ландшафтів та екологічних систем в процесі природокористування.

104. За просторовим поширенням забруднення поділяють на:

а) біоценотичні, фонові, локальні;

б) локальні, регіональні, глобальні;

в) регіональні, районні, сільські;

г) фонові, локальні, регіональні.

105. За силою та характером дії на навколишнє середовище забруднення бувають:

а) фонові, імпактні, постійні, катастрофічні;

б) залпові, перманентні, сильні, локальні;

в) постійні, регіональні, катастрофічні;

г) імпактні, катастрофічні, залпові, регіональні.

106. За джерелами виникнення забруднення поділяють на:

а) сільськогосподарські, побутові, залізничні, природні;

б) синтетичні, штучні, природні, промислові;

в) промислові, транспортні, сільськогосподарські, побутові;

г) промислові, транспортні, природні, синтетичні.

107. За типом походження забруднення поділяють на:

а) фізичні, токсичні, хімічні, біологічні;

б) фізичні, механічні, токсичні, біологічні;

в) хімічні, біологічні, природні, токсичні;

г) фізичні, механічні, хімічні, біологічні.

108. Фізичні забруднення це:

а) різні організми, що з'явилися завдяки життєдіяльності людства;

б) різні тверді частки та предмети (викинуті як непридатні, спрацьовані, вилучені з вжитку);

в) зміни теплових, електричних, радіаційних, світлових полів у природному середовищі, шуми, вібрації, гравітаційні сили, спричинені людиною;

г) тверді, газоподібні й рідкі речовини, хімічні елементи й сполуки штучного походження.

109. Механічні забруднення це:

а) різні тверді частки та предмети викинуті як непридатні, спрацьовані, вилучені з вжитку;

б) різні організми, що з'явилися завдяки життєдіяльності людства;

в) тверді, газоподібні й рідкі речовини, хімічні елементи й сполуки штучного походження;

г) зміни теплових, електричних, радіаційних, світлових полів у природному середовищі, шуми, вібрації, гравітаційні сили, спричинені людиною.

110. Хімічні забруднення це:

а) різні організми, що з'явилися завдяки життєдіяльності людства - бактеріологічна зброя, нові віруси;

б) тверді, газоподібні й рідкі речовини, хімічні елементи й сполуки штучного походження, які надходять у біосферу, порушуючи встановлені природою процеси кругообігу речовин і енергії;

г) різні тверді частки та предмети викинуті як непридатні, спрацьовані, вилучені з вжитку.

111. Забруднення довкілля поділяють на:

а) природні і антропогенні;

б) природні і штучні;

в) антропогенні і біологічні;

г) штучні і біологічні.

112. Найпоширенішими шкідливими газовими забруднювачами є:

а) нафта та нафтопродукти, пестициди, мінеральні добрива, шуми від виробництв, транспорту, іонізуюче випромінювання, вібрації, світло-теплові впливи;

б) оксиди сульфуру, сірководень, сірковуглець, оксиди нітрогену (азоту), бензапірен, аміак, сполуки хлору, сполуки фтору, сірководень.

в) частки вугілля, зола, сульфати, сульфіди металів, хлориди, сполуки кальцію, сполуки натрію, сполуки фосфору, пари основних кислот, феноли4

г) іонізуюче випромінювання, вібрації, світло-теплові впливи, хлориди, сполуки кальцію, сполуки натрію, сполуки фосфору.

113. Серед твердих часток промислових димів найпоширеніші:

а) нафта та нафтопродукти, пестициди, сульфіди металів, хлориди, сполуки кальцію, сполуки натрію, сполуки фосфору, пари основних кислот, феноли;

б) оксиди сульфуру, сірководень, сірковуглець, оксиди нітрогену (азоту), бензапірен, аміак, сполуки хлору, сполуки фтору, сірководень;

в) нафта та нафтопродукти, пестициди, мінеральні добрива, шуми від виробництв, транспорту, іонізуюче випромінювання, вібрації, світло-теплові впливи;

г) частки вугілля, зола, сульфати, сульфіди металів, хлориди, сполуки кальцію, сполуки натрію, сполуки фосфору, пари основних кислот, феноли.

114. Маловідходна технологія це:

а) спосіб виробництва продукції, при якому шкідливий вплив на навколишнє середовище не перевищує рівень, що допускається санітарно-гігієнічними нормами, а відходи направляються на тривале збереження чи переробку;

б) спосіб виробництва продукції при якому промислові підприємства переробляють усю сировину і виробляють продукцію, не маючи відходів виробництва;

в) розробка принципово нових процесів отримання продукції, які дозволяють виключати, скорочувати або замінити технологічні стадії, які дають найбільше відходів;

г) розробка систем переробки відходів, що використовуються як вторинні матеріальні ресурси.

115. Екологічний паспорт підприємства це:

а) документ, що містить перелік планованих заходів, спрямованих на зниження навантаження на навколишнє середовище;

б) комплексний документ, у якому наведено характеристику взаємовідносин підприємства з природним середовищем;

в) зведення про наявність у країні й у світі технологій, що забезпечують досягнення найкращих питомих показників по охороні природи;

г) розробка методів оцінки природних ресурсів з метою включення в економічні розрахунки їх вартості.

116. Економіка природокористування:

а) розробка методів оцінки природних ресурсів з метою включення в економічні розрахунки їх вартості;

б) дослідження економічних закономірностей застосування природних ресурсів людським суспільством з метою задоволення своїх потреб.

в) наука про ефективність природоохоронних заходів у землеробстві.

г) наука про раціональне та ефективне використання природних ресурсів, та організацію дійової системи охорони навколишнього середовища.

117. Екологічні права громадян це:

а) здійснення санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на поліпшення та оздоровлення навколишнього природного середовища;

б) закріплені в законі і гарантовані системою права можливості у сфері охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки, використання природного середовища;

в) безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище;

г) відшкодування шкоди заподіяної навколишньому середовищу.

118. Речовини, що забруднюють воду поділяються на:

а) мінеральні, органічні, бактеріальні та хімічні;

б) органічні, фізичні, бактеріальні та мікробогенні;

в) мінеральні, органічні, бактеріальні та біологічні;

г) органічні, бактеріальні, фізичні та біологічні.

119. Економічна ефективність природоохоронних заходів у землеробстві визначається через систему економічних показників:

а) економічних і натуральних;

б) вартісних і натуральних;

в) зниження приросту продукції на душу населення;

г) відсотком продукції землеробства в структурі національного доходу.

120. Нормативний акт яким регулюються землі природно-заповідного фонду:

а) Указом президента України;

б) земельним Кодексом України;

в) державним актом на землю;

г) екологічним Законодавством.

121. Наймолодша система альтернативного землеробства:

а) органічна;

б) біодинамічна;

в) біологічна;

г) комплексна.

122. Особливості екологічної системи полягають у:

а) суворому обмеженні застосування пестицидів;

б) використанні "компостних" препаратів;

в) використанні космічного впливу на рослини;

г) суворому обмеженні застосування гербіцидів.

123. До факторів життя рослин відносяться:

а) комплексу агротехнічних заходів;

б) ефективна система обробітку ґрунту;

в) світло, тепло, вода, повітря і поживні речовини;

г) повітря і поживні речовини.

124. Добрива вносять у ґрунт:

а) поверхневим або розкидним способом;

б) розкидним або локальним способом;

в) поверхневим або суцільним способом;

г) суцільним або розкидним способом.

125. Урожайність сільськогосподарських культур зменшиться, якщо:

а) порушується технологія внесення добрив;

б) порушуються строки внесення добрив;

в) спостерігається післядія внесення добрив;

г) максимально вносити добрива.

126. Яка надлишкова норма нітратів впливає на здоров'я людини?

а) 4,6 мг/кг маси людини;

б) 3,8 мг/кг маси людини;

в) 3,6 мг/кг маси людини;

г) 4,2 мг/кг маси людини

127. Система добрив повинна мати:

а) інструкцію про внесення добрив;

б) оптимальне співвідношення поживних елементів з урахуванням вимог культури;

в) еколого-економічні вимоги;

г) екологічні вимоги щодо їх використання.

128. Збірна назва хімічних засобів захисту рослин:

а) акарициди;

б) інсектициди;

в) пестициди;

г) фунгіциди.

129. Форми впливу пестицидів у біосфері:

а) в залежності від способу використання;

б) локальної дії, вибіркової або віддаленої дії;

в) вибіркової дії та швидкості розпаду;

г) локальної дії, післядії, наближеної або віддаленої.

130. Циркуляція пестицидів може проходити за такими схемами:

а) повітря – рослини – ґрунт – рослини – травоїдні тварини – людина або ґрунт – вода – зоофітопланктон – риба – людина;

б) ґрунт – повітря – рослини – люди;

в) ґрунт – травоїдні тварини – люди;

г) ґрунт – рослини – травоїдні тварини.

131. Загроза від використання пестицидів полягає:

а) у збудженні нервової системи;

б) у зниженні моторної діяльності людини;

в) у гострій токсичності при попаданні в організм людини;

г) у хворобах серця.

132. Комплекс профілактичних прийомів у боротьбі з надлишком пестицидів:

а) використання стійких сортів, гібридів;

б) законодавчі норми;

в) обмеження застосування хімічних препаратів;

г) вилучення забрудненої сільськогосподарської продукції.

133. Природне радіоактивне випромінювання утворюється за рахунок:

а) космічного випромінювання;

б) випромінювання зовнішніх джерел;

в) випромінювання внутрішніх джерел;

г) усіх джерел, вказаних у пунктах а), б), в).

134. Екологізація це:

а) відтворення природних ресурсів та охорона їх від виснаження;

б) поширення екологічних принципів і підходів на природничі та гуманітарні науки, на виробничі процеси та соціальні явища;

в) максимальна ефективність використання природних ресурсів за умови їх наступного відтворення;

г) збалансування в природному середовищі кількості відповідних рослин і тварин в процесі їх життєдіяльності.

135. Екологічна рівновага це:

а) баланс природних та антропогенних процесів, що забезпечує максимальний еколого-соціальний економічний ефект протягом необмеженого часу;

б) збалансування в природному середовищі кількості відповідних рослин і тварин в процесі їх життєдіяльності;

в) врівноваження обсягів промислового виробництва та необхідної ресурсної бази для забезпечення потреб виробництва;

г) поширення екологічних принципів і підходів на природничі та гуманітарні науки, на виробничі процеси та соціальні явища.

136. Безвідходна технологія передбачає:

а) спосіб виробництва продукції, при якому найбільш раціонально і комплексно використовується сировина і енергія таким чином, що будь-які впливи на навколишнє середовище не порушують його нормального функціонування;

в) спосіб виробництва продукції при якому шкідливий вплив на оточуюче середовище не перевищує рівень, що допускається санітарно-гігієнічними нормами;

г) максимальне зниження забрудненості навколишнього середовища відходами.

137. Закони екології умовно поділяють на такі групи:

а) фізичні, структурні, біологічні, систематичні, енергетичні;

б) структурні, міжсистемні, біологічні, систематичні, еволюційні;

в) міжсистемні, природничі, еволюційні, структурні, функціональні;

г) структурні, міжсистемні, функціональні, енергетичні, еволюційні.

138. Структурний закон:

а) закон фізико-хімічної єдності живої речовини;

б) закон зниження енергетичної ефективності природокористування;

в) незворотності взаємодії людина — біосфера;

г) закон розвитку природної системи за рахунок навколишнього середовища.

139. Між системні закони:

а) закон розвитку природної системи за рахунок навколишнього середовища, закон толерантності Шелфорда;

б) закон внутрішньої динамічної рівноваги, Закон одностороннього потоку енергії в біоценозах;

в) закон зниження енергетичної ефективності природокористування; закон зростаючої родючості – урожайності;

г) закон внутрішньої динамічної рівноваги, закон рівноцінності всіх умов життя.

140 Енергетичні закони:

а) закон внутрішньої динамічної рівноваги, закон збереження енергії;

б) закон мінімуму, закон рівноцінності всіх умов життя;

в) закон спрямованості еволюції, закон прискорення еволюції;

г) закон мінімуму, закон спрямованості еволюції.

141. Агрофітоценоз:

а) культурні рослини полів, городів і садів; про їхню домінантну роль дбає людина;

б) взаємовідносини угруповань рослин, тварин і мікроорганізмів із середовищем;

в) рослинне угруповання, створене людиною в результаті посіву чи посадки культурних рослин;

142. В сільськогосподарській практиці за едифікаторним ефектом виділяють три групи культур:

а) сильноедифікаторні, високоедифікаторні, низькоедифікаторні.

б) великоедифікаторні, середньоедифікаторні, малоедифікаторні;

в) сильноедифікаторні, середньоедифікаторні, слабкоедифікаторні;

г) великоедифікаторні, малоедифікаторні, слабкоедифікаторні.

143. Бур'яни поділяють на дві групи:

а) рудеральні та едифікатори;

б) сегетальні та рудеральні;

в) паразити та сегетальні;

г) рудеральні та паразити.

144. Під адаптивними реакціями тварин розуміють:

а) підтримання нормального росту, розвитку і розмноження живих організмів на землі;

б) можливість існування окремих індивідів і збереження виду;

в) взаємний вплив сумісно існуючих організмів один на одного;

г) пристосування окремих організмів і видів, їх будови і функцій до умов зовнішнього середовища, а також до сумісного існування в екосистемах певного типу.

145. Стрес-фактори за природою, з урахуванням діяльності людини, поділяють на:

а) фізичні, хімічні, кормові, механічні, космічні, транспортні, технологічні, психічні;

б) фізичні, хімічні, кормові, транспортні, технологічні, біологічні, експериментальні, психічні;

в) психічні, хімічні, кормові, транспортні, лабораторні, біологічні, експериментальні, психічні;

г) кормові, транспортні, технологічні, біологічні, психічні, антибіотичні, фізичні, лабораторні.

146. Ґрунтом називають:

а) компонент біосфери, що відіграє складну загальнопланетарну роль у накопиченні і перерозподілі енергії, в підтриманні колообігу хімічних елементів, життєво необхідних організмам;

б) пухкий поверхневий шар земної кори, що є складним комплексом органічних і мінеральних сполук і характеризується родючістю;

в) середовище існування багатьох організмів, що обмежує діяльність одних і сприяє активності інших;

г) комплексну систему створену під впливом неприродних чинників.

147. Колообіг речовин це:

а) підтримання нормального росту, розвитку і розмноження живих організмів на землі;

б) взаємний обмін хімічних елементів між екологічними компонентами, які утворюють завдяки цьому комплексну структуру екосистеми;

в) послідовна безперервна циркуляція хімічних елементів, яка відбувається за рахунок сонячної енергії і підтримується сукупністю організмів, об’єднаних ланцюгами живлення.

г) багаторазове використання речовин у процесах, що відбуваються в атмосфері, гідросфері, літосфері, в тім числі в тих їх шарах, які входять до складу біосфери планети.

148. Біологічний колообіг речовин це:

а) взаємний обмін хімічних елементів між екологічними компонентами, які утворюють завдяки цьому комплексну структуру екосистеми;

б) підтримання нормального росту, розвитку і розмноження живих організмів на землі, а також обов’язкова умова обміну речовини між живою і неорганічною природою;

г) багаторазове використання речовин у процесах, що відбуваються в атмосфері, гідросфері, літосфері.

149. За способом виробництва розрізняють добрива:

а) місцеві і зарубіжні;

б) місцеві і промислові;

в) сільські і міські;

г) міські і промислові.

150. За хімічним складом добрива поділяють на

а) органічні, фізіологічні та мікродобрива;

б) мінеральні, органічні та фізіологічні;

в) мінеральні, органічні та макродобрива;

г) мінеральні, органічні та мікродобрива.

151. Нормою добрива називають:

а) мінімальна його кількість, що вноситься під сільськогосподарську культуру за весь період її вегетації;

б) загальну його кількість, що вноситься під сільськогосподарську культуру за весь період її вегетації;

в) річний об’єм добрива, що вноситься під сільськогосподарську культуру;

г) встановлення межі допустимої залишкової кількості забруднювальних речовин у ґрунті.

152. Норма зрошування це:

а) показник зниження рівня підґрунтових вод на осушеній території, що забезпечує нормальний розвиток сільськогосподарських культур;

б) добовий об’єм води для зрошення одиниці площі поливної землі;

в) річний об’єм води для зрошення одиниці площі поливної землі;

г) показник зниження рівня підґрунтових вод на осушеній території, що забезпечує нормальний розвиток сільськогосподарських культур.

153. Мінімізація обробітку це:

а) важливий біологічний та агроекологічний чинник рослинництва, зміст якого полягає в науково обґрунтованому щорічному або періодичному чергуванні культур в часі на певній території по полях;

б) новий, економічно й екологічно обґрунтований напрям у науці та практиці з обробітку ґрунту, що дає змогу зменшити розпиленість, ущільнення ґрунту, скоротити енергетичні, трудові, матеріальні витрати на механізовані польові роботи зменшенням кількості та глибини обробітків, поєднанням операцій в одному робочому процесі за екологічно обґрунтованого застосування засобів хімізації;

в) наявність в орному шарі ґрунту не менш як 40 % агрономічноцінної структури, за якої в ґрунті зберігається постійно розпушений стан орного шару;

г) науково обґрунтоване застосування інтегрованої системи захисту рослин.

154. Добривами називають:

а) речовини, що поліпшують фізичні властивості грунтів;

б) токсичні речовини, їх сполуки, суміші речовин хімічного чи біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів;

в) речовини, призначені для поліпшення живлення рослин і підвищення родючості грунту;

г) речовини, що шкідливо впливають на грунти.

155. Заходи для зменшення негативного впливу рухомої техніки на ґрунт об’єднані в три групи:

а) агротехнічні та агрохімічні, біофізичні, конструкторські;

б) агротехнічні та агрохімічні, виробничі, технологічні;

в) агротехнічні та агрохімічні, технологічні, хімічні;

г) агротехнічні та агрохімічні, технологічні, конструкторські.

156. Що таке агросфера?

а) продукт сільськогосподарської діяльності людини — головний компонент антропогеоценозів і складова частина біосфери;

б) активна оболонка Землі;

в) цілісна природна одиниця, що утворилася в результаті взаємодії компонентів груп живих істот;

г) стала система організмів, разом існуючих на певній ділянці суходолу чи водоймі.

157. Моніторинг це:

а) виявлення взаємозв'язку джерел забруднювання природного середовища з об'єктами, на які вони діють;

б) науково-інформаційна система спостережень, оцінок і прогнозів стану навколишнього середовища та живих організмів.

в) виявлення каналів поширення забруднюючих речовин у природному середовищі;

г) спеціальні високоточні спостереження за всіма складовими навколишнього природного середовища.

158. Виділяють три види моніторингу:

а) фоновий, біологічний та господарський;

б) глобальний, регіональний та фоновий;

в) стандартний, оперативний та глобальний моніторинг;

г) фоновий, регіональний та господарський.

159. Залежно від розмірів охопленої моніторингом території розрізняють:

а) загальний, оперативний та фоновий моніторинг;

б) регіональний, стандартний та локальний;

в) загальний, регіональний, локальний моніторинг;

г) глобальний, регіональний, локальний моніторинг.

160. Залежно від призначення здійснюється:

а) фоновий, загальний та біологічний моніторинг;

б) загальний, оперативний та фоновий моніторинг;

в) стандартний, оперативний та глобальний моніторинг;

г) стандартний, оперативний та фоновий моніторинг.

161. Що таке біоіндикація?

а) об'єкти природи, які людина використовує для задоволення різноманітних потреб, підтримання умов існування людства і підвищення якості життя.

б) цілісна природна одиниця, що утворилася в результаті взаємодії компонентів груп живих істот;

г) особлива галузь екології, що вивчає стан навколишнього середовища на основі змін, які спостерігаються в особин, популяцій видів живих організмів.

162. Промислові викиди поділяються на:

а) організовані та неорганізовані;

б) організовані та розсіяні;

в) зібрані та розсіяні;

г) організовані та зібрані.

163. За агрегатним станом викиди поділяються на 4 класи:

а) газоподібні, густі, тверді, змішані;

б) рідкі, в’язкі, тверді, змішані;

в) газоподібні, рідкі, тверді, змішані;

г) рідкі, в’язкі, густі, тверді.

164. Викиди підлягають періодичній інвентаризації, яка здійснюється:

а) один раз на 10 років;

б) один раз на 8 років;

в) один раз на 2 роки;

г) один раз на 5 років.

165. Природні ресурси поділяють на:

а) непоновлювані і поновлювані;

б) вичерпні і поновлювані;

в) невичерпні і непоновлювані;

г) непоновлювані і вичерпні.

166. За способом виробництва розрізняють добрива:

а) місцеві і промислові

б) прості і місцеві

в) комплексні і промислові

г) комплексні і повні

167. Як називають речовини, призначені для поліпшення живлення рослин і підвищення родючості грунту?

а) пестициди;

б) добрива;

в) мікродобрива;

г) гербіциди.

168. За фізичним станом мінеральні добрива поділяють на:

а) тверді і газоподібні;

б) рідкі і газоподібні;

в) тверді і м’які;

г) тверді і рідкі.

169.Тверді добрива залежно від розміру часточок поділяють на:

а) порошкоподібні і гранульовані;

б) порошкоподібні і круглі;

в) гранульовані і брикетовані;

г) круглі і брикетовані.

170. У межах визначених показників мінеральні добрива поділяють на 4 класи небезпечності:

а) високонебезпечні, небезпечні, малонебезпечні, не небезпечні;

б) високонебезпечні, небезпечні, помірно небезпечні, малонебезпечні;

в) небезпечні, помірно небезпечні, мало небезпечні, великонебезпечні;

г) високонебезпечні, великонебезпечні, малонебезпечні, не небезпечні.

171. Мінеральні добрива залежно від особливостей впливу на агроекосистему поділяються на:

а) індирективної та непрямої дії;

б) директивної та прямої дії;

в) побічної та прямої дії;

г) директивної та індирективної дії.

172. Які заповідники відносять до біосферних:

а) Асканія-Нова, Дунайський, Луганський, Канівський;

б) Асканія-Нова, Чорноморський, Карпатський, Дунайський;

в) Асканія-Нова, Кримський, Карпатський, Ялтинський;

г) Чорноморський, Карпатський, Луганський, Канівський.

173. Національні парки створюються з метою:

а) культурно-просвітницькою;

б) науково-дослідною;

в) природоохоронною, рекреаційною;

г) все перелічене.

174. Пам'ятки природи:

а) ботанічні сади

б) дендрологічні парки

в) зоологічні парки

г) окремі водойми, скелі, печери, дерева тощо.

175. Для чого організовують ботанічні сади:

а) для отримання рідкісних видів фауни;

б) для вирощування , акліматизації та вивчення рослин;

в) для збереження окремого природного комплексу;

г) для наукового та естетичного використання.

176. За відношенням до водних ресурсів усі галузі господарства поділяють на дві групи:

а) споживачі та користувачі;

б) споживачі та отримувачі;

в) користувачі та віддавачі;

г) отримувачі та віддавачі.

177. На хімічний склад і біологічну продуктивність природних водойм впливають такі чинники:

а) механічні, фізичні і хімічні;

б) механічні, хімічні і біологічні;

в) біологічні, механічні і фізичні;

г) фізичні, хімічні і біологічні.

178. Родючістю грунту називають:

а) його фізичні і хімічні властивості;

б) його властивість забезпечувати рослини необхідною кількістю поживних елементів, води і повітря;

в) його властивість акумулювати енергію та хімічні елементи;

г) основу для отримання врожаю.

179. В чому проявляється деградація грунту?

а) виорюванні на ріллі, перевипасанні на пасовищах, залишках добрив;

б) виорюванні на ріллі, перевипасанні на пасовищах, ущільненні грунту;

в) перевипасанні на пасовищах, ущільненні грунту, залишках пестицидів;

г) виорюванні на ріллі, ущільненні грунту, ерозіях грунту.

180. Природними ресурсами називають:

а) ресурсом для одержання сільськогосподарської продукції, яка задовольнятиме людей повноцінною продукцією;

б) поверхневі і підземні води, придатні для використання в народному господарстві;

в) будь-які об'єкти природи, які людина використовує для задоволення різноманітних потреб, підтримання умов існування людства і підвищення якості життя;

г) спосіб виробництва продукції, при якому найбільш раціонально й комплексно використовуються сировина і енергія.

181. Розрізняють такі види ерозії грунтів:

а) сонячна і вітрова;

б) вітрова і водна;

в) водна і снігова;

г) вітрова і снігова.

182. Причинами як водної, так і вітрової ерозій є:

а) розорювання земель;

б) використання потужної сільськогосподарської техніки;

в) руйнування та розпилення структури грунту;

г) зниження рослинності, розорювання земель на великих площах без застосування ґрунтозахисних сівозмін, інтенсивне випасання худоби.

183. Стійкість агроекосистеми це:

а) здатність зберігати свою структуру й особливості функціонування за зміни умов середовища, антропогенного навантаження;

б) властивість організмів набувати нових ознак або втрачати попередні під впливом різни х чинників;

в) стабільність агрофітоценозу, що залежить від стабільності посіву сільськогосподарської культури, здатності агрофітоценозу протистояти комплексу зовнішніх і внутрішніх несприятливих умов росту й розвитку, забезпечувати отримання сталого врожаю рослинницької продукції;

г) екологічно збалансований технологічний процес вирощування сільськогосподарських культур.

184. Розвиток екосистеми в часі називають:

а) екологічною валентністю;

б) балансом екологічних компонентів;

в) зоною екологічної толерантності;

г) екологічною сукцесією.

185. Самоочищення води це:

а) нормування якості води, тобто розробка критеріїв щодо її придатності для різних видів водокористування;

б) руйнування або видалення забруднювачів і знищення в них хвороботворних мікробів;

в) нейтралізація стічних вод, випадіння в осадок твердих забруднювачів, хімічні, біохімічні та інші, природні процеси, що призводить до видалення з водойми забруднювачів й повернення води до її первісного стану;

г) скорочення обсягів скидів забруднень у водойми шляхом вдосконалення технологічних процесів.

186. Очищення стічних вод це:

а) поверхневі і підземні води, придатні для використання в народному господарстві;

б) руйнування або видалення забруднювачів і знищення в них хвороботворних мікробів;

в) скорочення обсягів скидів забруднень у водойми шляхом вдосконалення технологічних процесів;

г) видалення з водойми забруднювачів й повернення води до її первісного стану.

187. Сьогодні застосовують два методи очищення стічних вод:

а) в штучних і в природних умовах;

б) на полі зрошення і в біологічних ставках;

в) на спеціально створених спорудах;

г) в природних і спокійних умовах.

188. Забруднені стічні води послідовно піддають очищенню:

а) механічному, фізичному і хімічному;

б) термічному, фізичному і біологічному;

в) механічному, хімічному і біологічному;

г) фізичному, хімічному і біологічному.

189. Безвідходна технологія це:

а) утилізація відходів;

б) використання відходів як вторинних матеріальних, енергетичних ресурсів для отримання корисної продукції;

в) максимально глибока переробка сировини і зменшення кількості відходів;

г) сукупність технологічних процедур які забезпечують роботу виробництва за замкненим циклом і повного використання в процесі виробництва вихідної сировини і побічної продукції.

190. За способом впливу на природу порушення навколишнього природного середовища можна класифікувати як:

а) природні, антропогенні, техногенні;

б) природні, зоогенні, техногенні;

в) антропогенні, біогенні, техногенні;

г) природні, антропогенні, мікробогенні.