УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ. Тести (2020 рік)

УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ. Тести (2020 рік)

1. Постійний і системний вплив на діяльність структур підприємства для забезпечення узгодженої роботи і досягнення кінцевого позитивного результату – це:

1. Планування;

2. Управління;

3. Координування;

4. Система;

5. Лідерство.

2. Управління – це :

1. Керівництво;

2. Планування;

3. Контроль;

4. Дія на певний об’єкт;

5. Регулювання.

3. Управління з функціональних позицій – це:

1. Процес планування, органiзацiї, контролю, регулювання;

2. Процес планування, органiзацiї, мотивації;

3. Процес планування, органiзацiї, мотивації, контролю, якi необхiднi для досягнення певної цiлi;

4. Процес органiзацiї i контролю;

5. Процес визначення цілей діяльності.

4. До загальних функцій управління належать:

1. Науковiсть, цiлеспрямованiсть, послідовність;

2. Органiзацiя, контроль та планування;

3. Планування, органiзацiя, мотивація, контроль;

4. Управління підприємством, цехом, службою, відділом, дільницею, бригадою, проектною групою тощо;

5. Координація, складання звiтiв, контроль.

5. До числа основних загальних функцій менеджменту не відноситься:

1. Планування;

2. Мотивація;

3. Органiзацiя;

4. Кредитування;

5. Контроль.

6. За ознакою процесів управління розрізняють функції:

1. Управління основним виробництвом;

2. Управління допоміжним виробництвом;

3. Управління постачанням, збутом;

4. Управління зовнішньоекономічною діяльністю;

5. Всі відповіді правильні.

7. Процес формування структури управління, розподілу завдань, повноважень і відповідальності між працівниками суб’єкта господарювання для досягнення загальних цілей його діяльності – це:

1. Планування;

2. Цілеутворення;

3. Органiзацiя;

4. Мотивацiя;

5. Контроль.

8. Контроль, як функція управління – це:

1. Процес визначення цілей діяльності, передбачення майбутнього розвитку і виробу найефективніших способів їх досягнення;

2. Вид людської діяльності;

3. Процес визначення досягнутих за певний період результатів діяльності, порівняння досягнутих результатів із запланованими і коригування діяльності, що в сукупності забезпечує виконання завдань плану на належному рівні;

4. Спостереження за роботою персоналу підприємства;

5. Процес спостереження за виконанням персоналом окремих завдань, повноважень і відповідальності.

9. Мотивація, як функція управління – це:

1. Намагання працівника отримувати високу заробітну плату;

2. Процес визначення досягнутих за певний період результатів діяльності, порівняння досягнутих результатів із запланованими;

3. Процес забезпечення ступеня відносного задоволення, що відчуває працівник, який дістав певну винагороду;

4. Процес формування структури управління, розподілу завдань, повноважень і відповідальності між працівниками суб’єкта господарювання для досягнення загальних цілей його діяльності;

5. Процес, що спонукає працівників до спільних узгоджених дій, які забезпечують досягнення поставлених цілей діяльності.

10. До конкретних функцій управління не відносять:

1. Управління виробництвом;

2. Управління постачанням;

3. Управління постачанням, збутом;

4. Планування і контроль;

5. Управління зовнішньоекономічною діяльністю.

11. До принципів управління підприємством не належить:

1. Системність;

2. Цілеспрямованість;

3. Ліквідність;

4. Ієрархічність;

5. Взаємозалежність.

12. Досягнення максимально можливих результатів діяльності за мінімальних витрат характеризує принцип управління:

1. Цілеспрямованість;

2. Системність;

3. Економічність;

4. Взаємозалежність;

5. Пропорційність.

13. Підприємство розглядається як відкрита система, що складається із взаємодіючих та взаємопов'язаних елементів згідно принципу:

1. Урахування потреб та інтересів;

2. Системності;

3. Взаємозалежності;

4. Єдиновладдя;

5. Пропорційності.

14. Принцип ієрархічності – передбачає:

1. Досягнення максимально можливих результатів діяльності за мінімальних витрат;

2. Розташування управлінських посад в організаційній структурі від найнижчого рівня управління до найвищого;

3. Відповідальність за виконання функцій управління;

4. Задоволення потреб та інтереси працівників з метою досягнення цілей підприємства на засадах застосування мотивації;

5. Наявність єдиного відповідального центру, який здійснює керівництво та координацію діяльності підприємства з метою досягнення його цілей.

15. Методи управління – це:

1. Способи передачі інформації;

2. Технологічні карти;

3. План наради з виробничих питань;

4. Політика управління організацією;

5. Рівні та ланки управління.

16. Способи впливу на трудові колективи чи окремих працівників, що об’єктивно необхідні для досягнення множинних цілей підприємства, характеризують:

1. Комунікації;

2. Методи прийняття управлінських рішень;

3. Методи управління;

4. Конкретні функції управління;

5. Функції управління.

17. Розрізнять наступні групи методів управління:

1. Органiзацiйно-розпорядчi, економічні;

2. Економiчнi, адміністративні, соцiально-психологiчнi;

3. Виробничі, управлінські;.

4. Соціальні, екологічні, адміністративні;

5. Всі відповіді правильні.

18. Економiчнi методи управління – це:

1. Методи, що ґрунтуються на використанні таких мотивів трудової дiяльностi, як почуття обов’язку та відповідальності;

2. Засоби впливу на колектив i окремих її працiвникiв, які ґрунтуються на використанні об’єктивних відносин між ними;

3. Засоби владного впливу на колектив та окрему особу;

4. Методи, що ґрунтуються на використанні системи економічних важелів і заходів з метою досягнення поставленої мети і забезпечення єдності інтересів підприємства та окремих працівників;

5. Методи, за допомогою яких здійснюється силовий вплив на колектив.

19. Соцiально-психологiчнi методи управління – це:

1. Сукупність специфічних способів дії на особисті стосунки і зв'язки між працівниками, а також на соціальні процеси на підприємстві;

2. Засоби впливу, які ґрунтуються на використанні виробничих відносин;

3. Методи, що ґрунтуються на використанні таких мотивів трудової дiяльностi, як заробітна плата, премії, доплати;

4. Методи, за допомогою яких здійснюється вплив на економiчнi інтереси колективів i окремих членів;

5. Засоби владного впливу на колектив та окрему особу.

20. Адміністративні методи управління – це:

2. Система способів і прийомів організаційно-розпорядчої дії, передбачають застосування заходів примусу і дисциплінарної відповідальності;

3. Сукупність специфічних способів дії на особисті стосунки і зв'язки між працівниками;

4. Методи, що ґрунтуються на використанні системи економічних важелів і заходів;

5. Засоби впливу на колективи i окремих їх працiвникiв, які ґрунтуються на використанні об’єктивних відносин між ними.

21. До економічних методів управління відносять:

1. Закони;

2. Указ;

3. Статут;

4. Матеріальні стимули;

5. Грамоти.

22. Наказ є формою впливу методу:

1. Економічного;

2. Стимулюючого;

3. Ринкового;

4. Соціально-психологічного;

5. Адміністративного.

23. Адміністративні методи управління не включають:

1. Закони, положення, статути, укази;

2. Організаційне нормування;

3. Інструкції, правила, вимоги;

4. Планування, ціноутворення, податки;

5. Накази, розпорядження, вказівки.

24. Соціально-психологічні методи управління передбачають:

1. Розпорядчий вплив на працівників;

2. Вивчення соціальних запитів та інтересів колективу;

3. Ціноутворення;

4. Встановлення економічних нормативів по праці і заробітній платі;

5. Державне регулювання.

25. Склад виробничих та управлінських підрозділів підприємства, а також система взаємозв’язків щодо обміну матеріальними та інформаційними потоками між ними – це:

1. Структура управління;

2. Організаційна структура управління;

3. Ланка управління;

4. Рівень управління;

5. Виробнича структура.

26. Організаційна структура управління – це:

1. Упорядкована сукупність підрозділів, які формують рівні управління, їх взаємозв’язки й забезпечують керівництво підприємством;

2. Кількість функціональних підрозділів на підприємстві;

3. Чисельність і методи впливу вищих керівників підприємства на структурні підрозділи;

4. Застосування адміністративних і карно-правових санкцій;

5. Вивчення соціальних запитів та інтересів членів комітету.

27. Ланка управління – це:

1. Відокремлений орган (працівник), наділений функціями управління, правами для їх реалізації, визначеною відповідальністю за виконання функцій та використання прав;

2. Упорядкована сукупність підрозділів, які формують рівні управління;

3. Професійно-кваліфікаційний склад працівників апарату управління;

4. Кількість працівників для реалізації кожної управлінської функції;

5. Виробничі підрозділи, що працюють за бригадною системою.

28. До вимог побудови організаційних структур не відносять:

1. Адаптивність;

2. Адекватність;

3. Спеціалізація;

4. Лояльність;

5. Оперативність.

29. Здатність організаційної структури чітко реагувати на зміну попиту, вдосконалення технології виробництва, появу інновацій, називається:

1. Спеціалізація;

2. Гнучкість, динамізм;

3. Оперативність;

4. Надійність;

5. Економічність.

30. До факторів, що визначають вибір виду організаційної структури управління не відносять:

1. Розміри підприємства;

2. Виробничий профіль фірми;

3. Методи ціноутворення, що використовуються;

4. Характер продукції, що виробляється, та технологія її виробництва;

5. Характер об’єднання підприємства.

31. Найбільш поширеним типом організаційних структур управління підприємством є:

1. Лінійна;

2. Функціональна;

3. Регіональна;

4. Матрична;

5. Лінійно-функціональна.

32. Лінійна структура управління підприємством використовується:

1. На великих підприємствах;

2. На невеликих підприємствах, що випускають однорідну і нескладну продукцію;

3. На підприємствах приватної форми власності;

4. На підприємствах-монополістах;

5. На підприємствах з неперервним циклом виробництва.

33. Де переважно застосовуються дивiзiональнi структури управлiння?

1. В управлiннi великими підприємствами;

2. В управлiннi великими багатопрофiльними підприємствами зi значною кiлькiстю виробничих та комерцiйних підрозділів;

3. В управлiннi малими підприємствами;

4. В управлiннi державними підприємствами;

5. Немає правильної відповіді.

34. Де переважно застосовуються матричнi органiзацiйнi структури управлiння?

1. На багатопрофiльних органiзацiях з великою чисельністю працюючих;

2. На спiльних підприємствах;

3. В управлiннi середнiми по розмiру органiзацiями;

4. На підприємствах, продукція яких має відносно короткий життєвий цикл і часто змінюється;

5. В управлiннi великими підприємствами.

35. Органiзацiйна структура найбiльш ефективна для органiзацiй, якi мають фiлiали в рiзних регiонах – це:

1. Функцiональна;

2. Дивiзiональна;

3. Лінійно-функціональна;

4. Лiнiйна;

5. Матрична.

36. Органiзацiйна структура, де існує лише одноканальна взаємодія між елементами структури, кожен виробничий підрозділ очолює керівник (орган), який здійснює всі функції управління – це:

1. Функцiональна;

2. Лiнiйна;

3. Лінійно-функціональна;

4. Дивiзiональна;

5. Матрична.

37. В чому полягає основна перевага матричних органiзацiйних структур управління?

1. Орiєнтацiя на встановлення належних iнформацiйних зв’язків між ланками управління;

2. Висока гнучкість, адаптивність та орiєнтацiя на нововведення;

3. Орiєнтацiя на завоювання нових ринків збуту продукції;

4. Виконання вказівок функціонального органу в межах його компетенції є обов’язковим для виробничих підрозділів;

5. Кожен працівник підрозділу безпосередньо підпорядковується тільки одному керівникові.

38. Виробнича структура підприємства – це:

1. Склад виробничих та управлінських підрозділів підприємства, а також система взаємозв’язків щодо обміну матеріальними та інформаційними потоками між ними;

2. Склад виробничих підрозділів підприємства, їх взаємозв’язок і форми кооперування;

3. Упорядкована сукупність підрозділів, які формують рівні управління, їх взаємозв’язки й забезпечують керівництво підприємством;

4. Процес виробництва, розподілу і споживання матеріальних благ;

5. Всі відповіді правильні.

39. Виробнича структура підприємства включає:

1. Цехи основного виробництва, забезпечувальні та обслуговуючі господарства;

2. Основні цехи та склади;

3. Заготівельні, обробні та складальні цехи;

4. Інструментальне, транспортне та обслуговуючі господарства;

5. Виробничі та експериментальні цехи і господарства.

40. Господарство, що здійснює виготовлення технологічної оснастки, її зберігання і видачу на робочі місця – це:

1. Енергетичне господарство;

2. Ремонтне господарство;

3. Інструментальне господарство;

4. Транспортне господарство;

5. Складське господарство.

////////////////////////////