|
|
|
Операційний менеджмент. Тести з відповідями (2020 рік)
Тест №1
Основною складовою операційної системи є:
Сутність системного підходу до операційного менеджменту
1. Сукупність взаємодіючих частин в організації.
2. Сукупність об’єкта та суб’єкта в управлінні.
3. Сукупність взаємопов’язаних елементів в управлінні.
4. Сукупність взаємопов’язаних частин, кожна з яких робить свій внесок у характеристику цілого.
Операційна система це:
1. Повна система виробничої діяльності будь-якої організації.
2. Динамічна система, що являє собою єдність закономірно розташованих частин.
3. Сукупність процесів чи дій, спрямованих на утворення і розвиток зв’язків між частинами цілого.
4. Об’єкт управління в організації.
Ознаки відкритої системи:
1. Взаємодія із внутрішнім середовищем.
2. Взаємодія із зовнішнім середовищем.
3. Взаємодія з виробником товару.
4. Взаємодія з структурними підрозділами всієї системи.
Тест №5
Ситуаційний підхід до виробництва це:
1. Підбір прийомів менеджменту для розв’язання конкретних управлінських ситуацій.
2. Конкретні прийоми з конкретними ситуаціями для того, щоб найефективніше забезпечити досягнення цілей виробничої системи.
3. Прийоми менеджменту для вирішення тих чи інших поставлених завдань.
4. Підбір прийомів менеджменту для розв’язання конкретних управлінських ситуацій з метою досягнення певних результатів.
Тест №6
Що є ознакою операційної стратегії?
1. Порівняння результатів роботи з цілями.
2. Порівняння результатів роботи з місією і цілями організації.
3. Порівняння досягнутих результатів за певний період.
4. Порівняння витрат з прибутками.
Тест №7
Планування операційної стратегії полягає у розробці:
1. Місії.
2. Тактики і політики.
3. Цілей.
4. Стратегій.
За типом операційні процеси поділяються на:
1. Процеси переробки, виготовлення;
2. Процеси тестування та складальні.
3. Процеси виготування та складальні;
4. Правильні відповіді №1 та №2.
2. Річний обсяг випуску продукції.
3. Операційний цикл.
4. Кількість затраченої “енергії” системи за одиницю продукції.
Укажіть види потужності операційної системи:
Потенційна потужність операційної системи – це:
1. Потужність, що відповідає найбільшому компоненту системи.
2. Максимум потужності, що досягається за ідеальних умов середовища.
3. Потужність, що дорівнює потужності середнього компонента системи.
До методів оптимізації потужності операційної системи відносять:
Ціль застосування “древа рішень” стосовно проблеми
вибору потужності операційної системи включає:
Рішення про розміщення операційної системи належить до числа завдань наступного плану:
Основні підходи до проектування операційних систем:
1. Процесний, системний, ситуаційний.
2. Функціональний, організаційний, галузевий.
3. Організаційний, функціональний.
4. Ситуаційний, системний.
1. Технології у виробництві.
2. Технології у сфері послуг.
3. Технології у матеріалознавстві.
4. Правильні відповіді №1 та №2.
Варіанти розміщення устаткування:
Основні методи нормування праці:
1. Метод елементних нормативів.
2. Система мікро елементного нормування.
3. Хронометраж та метод вибіркового спостереження за трудовим процесом.
4. Усі вищеназвані методи.
Виробнича програма - це:
Оперативне управління виробництвом – це:
Під поняттям “ресурси” розуміють:
До ресурсів як вхідних факторів операційної діяльності відносять:
За типом операційні процеси поділяють на:
1. Процеси переробки, виготовлення.
2. Процеси тестування та складальні.
3. Процеси виготовлення та складальні.
4. Правильні відповіді 1) і 2)
Ефективність операційного процесу характеризується:
До нових технологій у виробництві не відносять:
В основі ієрархічної побудови операційних систем є:
1. Структуризація.
2. Базова технологія.
3. Спеціалізація робіт.
4. Множина допустимих структур системи.
Особливості сфери послуг, які ускладнюють проектування:
1. Високій рівень взаємодії з клієнтом.
4. Правильні відповіді 1) і 3)
Методи оптимізації потужності операційної системи:
1. Балансовий метод.
При розрахунках виробничих потужностей враховують:
Який чинник не враховують при складанні плану розміщення устаткування?
1. Доступний простір.
Планування трудового процесу – це:
1. Трудова діяльність окремого працівника або групи у визначених виробничих умовах.
2. Планування навчання робітників для виконання робіт, що вимагають високої кваліфікації.
3. Організаційні заходи, що гарантують значні стимули.
4. Залучення працюючих до планування й організації робіт.
Функціональне (технологічне) розміщення – це:
1. Приписування устаткування і робочої сили до якогось одного продукту.
Потужність операційної системи – це:
1. Мінімальний вихід операційної системи за визначений час.
Гнучкість виробничих потужностей означає:
1. Здатність підприємства швидко збільшувати або зменшувати обсяг виробництва.
2. Здатність підприємства підтримувати запланований обсяг виробництва продукції.
3. Здатність підприємства забезпечувати умови для зростання обсягу випуску продукції при повному використанні виробничого обладнання.
4. Здатність підприємства забезпечувати підвищення ступеня оновлення устаткування.
Основні методи нормування праці:
5. Правильні відповіді 1) і 2)
Виробнича програма – це:
1. Календарний план роботи підприємства на всю річну програму робіт.
2. Плановий обсяг випуску продукції, необхідні виробничі потужності та матеріальні ресурси.
3. Планова виробнича потужність та планова потреба в матеріальних ресурсах.
4. Плановий обсяг випуску продукції.
Оперативне управління виробництвом – це:
Система оперативного управління виробництвом охоплює такі підсистеми:
1. Локальні та глобальні.
Система “точно в термін” – це:
Інфраструктура підприємства – це:
Система планово-попереджувальних ремонтів (ППР) – це:
Контроль в системі операційного менеджменту – це:
1. Спостереження за роботою персоналу.
2. Вид управлінської діяльності щодо забезпечення виконання певних завдань.
3. Процес визначення якості та коректування виконуваної підлеглими роботи для забезпечення виконання планів, направлених на досягнення цілей підприємства.
4. Спостереження за виконанням персоналом окремих виробничих завдань.
До системи управління запасами належать:
Управління запасами – це:
1. Вид виробничої діяльності, об’єктом якої є створення та збереження запасів.
2. Вид виробничої діяльності, направлений на розв’язання конкретних управлінських функцій з метою збереження запасів.
3. Вид виробничої діяльності, об’єктом якої є збереження визначених видів матеріалів (метал, паливо, будівельні матеріали, напівфабрикати і т.п.).
4. Вид діяльності, яка забезпечує безперебійну роботу виробничих цехів.
До факторів, які не впливають на процес матеріалоспоживання відносять:
1. Тип виробництва.
Матеріально-технічне постачання підприємства – це:
1. Постачання на склади підприємства чи на робочі місця матеріально-технічних ресурсів.
2. Своєчасно забезпечення підрозділів підприємства необхідними видами ресурсів.
3. Форма постачання сировиною і матеріалами підприємства.
4. Постачання на склади підприємства чи на робочі місця необхідних матеріалів.
Відділ матеріально-технічного постачання (ВМТП):
1. Забезпечує виробничу програму напівфабрикатами, деталями, вузлами.
Особливість JIT-закупок (“точно в термін”):
1. Зменшуються розміри партій.
2. Надійні поставки за графіком.
3. Малий час виконання замовлення та висока надійність.
4. Усі відповіді вірні.
Управління попитом – це:
1. Координація і контроль попиту на товари виробничого призначення.
1. Як слід розуміти термін "операційний менеджмент"?
1. Усі види діяльності, пов'язаної з навмисним перетворенням (трансформацією) матеріалів, інформації або покупців.
2. Організаційне формування, що функціонує на ринку в системі продуктивних сил та виробничих відносин, в якому відбувається безпосереднє об'єднання робочої сили із засобами виробництва.
3. Всі види діяльності, пов'язані з цілеспрямованим впливом на об'єкти, системи з метою збереження їхньої сталості або переведення з одного стану в інший з метою досягнення певних цілей.
4. Планування, організація, контроль усіх видів діяльності щодо переміщення, складування, які забезпечують проходження матеріальних потоків.
2. Яке з понять ширше - "виробництво" чи "операції" і чому?
1. Термін "операції" є складовою частиною виробничого менеджменту і тому він вужчий за термін "виробництво".
2. Термін "операції" набагато ширший за термін "виробництво" тому, що термін "операції" включає не тільки виробництво товарів, але й надання послуг.
3. Термін "операції" застосовується тільки в сфері послуг і тому є вужчим поняттям.
4. Термін "виробництво" ширший за термін "операції" тому, що Застосовується тоді, коли йдеться про виробничі процеси.
3. Що становить "операційний менеджмент" з функціональних позицій ?
1. Процеси прогнозування, нормування запасів, організації, мотивації.
2. Процеси матеріально-технічного постачання, нормування запасів, регулювання, контролю.
3. Процеси планування, організації, мотивації та контролю, необхідні для досягнення певної мети.
4. Процеси планування, організації, мотивації та контролю якості.
4. Операції як види діяльності - це:
1. Виробництво, забезпечення, постачання, сервіс.
2. Сервіс, виробництво, збут, товаропросування.
3. Виробництво, постачання, транспортування, сервіс.
4. Виробництво, товаропросування, транспортування, сервіс.
5. Згідно з системним підходом до управління операційна (виробнича) система є:
1. відкритою природною системою;
2. закритою природною системою;
3. відкритою штучною системою;
4. закритою штучною системою.
6. Основними принципами раціональної організації операційних процесів є:
1. Пропорційність, прямоточність, паралельність, комплексність, безперервність.
2. Пропорційність, прямоточність, цілеспрямованість, паралельність, ритмічність, безперервність.
3. Пропорційність, прямоточність, паралельність, ритмічність, безперервність.
4. Пропорційність, прямоточність, паралельність, ритмічність, адаптивність.
7. Як слід розуміти методи операційного менеджменту:
1. Способи здійснення управлінської діяльності, за допомогою яких виконуються функції менеджменту і забезпечується реалізація його цілей та задач.
2. Система правил і процедур виконання різних задач управління з метою вироблення раціональних управлінських рішень.
3. Способи впливу керуючої системи на керовану з метою виконання певних завдань.
4. Способи виконання функцій операційного менеджменту.
8. Ланцюг виробництва містить наступні стадії:
1. Конструювання, видобуток сировини, виробництво, збирання, розподіл.
2. Видобуток сировини, виробництво, конструювання, виробництво, збирання, розподіл.
3. Видобуток сировини, конструювання, виробництво, збирання, розподіл.
4. Конструювання, виробництво, видобуток сировини, збирання, розподіл.
9. Науковий менеджмент пов'язаний з ім'ям:
1. А. Сміт.
2. Г. Гантт.
3. Ф. Тейлор.
4. Г. Форд.
10. Календарне планування і диспетчеризація за своєю сутністю є складовими:
1. оперативного управління;
2. стратегічного управління;
3. тактичного управління;
4. кадрового управління.
11. Сутність системного підходу до операційного менеджменту?
1. Сукупність взаємодіючих частин в організації.
2. Сукупність суб'єкта та об'єкта управління.
3. Сукупність взаємопов'язаних елементів (частин).
4. Сукупність взаємопов'язаних частин, кожна з яких робить свій внесок у характеристику цілого.
12. Функція системи:
1. Характеризує прояв властивостей систем у даній сукупності відносин і являє собою спосіб дії при взаємодії із зовнішнім середовищем.
2. Характеризує зовнішнє середовище підприємства, фактори прямого впливу.
3. Характеризує вибір дій, засобів і ресурсів із забезпечення досягнення поставлених цілей.
4. Характеризує ритмічну виробничо-господарську діяльність.
13. Метасистема являє собою:
1. Показники характеристики зовнішнього середовища (складності, взаємозв'язку та невизначеності).
2. Показники характеристики зовнішнього середовища підприємства в цілому.
3. Сукупність зовнішніх елементів, фактори прямого та непрямого впливу.
4. Сутність зовнішніх елементів, що потенційно можуть впливати на стан системи в часовому періоді.
14. Композиція являє собою:
1. Порядок, що встановлює в системі рівні і ранги підсистем та їхніх елементів.
2. Об'єднання елементів, підсистем різноманітних рівнів і рангів у цілісність, тобто в систему.
3. Щось ціле, єдність закономірно розташованих частин, що знаходяться у взаємозв'язках.
4. Компоненти рівнів ієрархії у зв'язках.
15. Операційна система це:
1. Повна система виробничої діяльності будь-якої організації (об'єкта).
2. Динамічна система, що являє собою єдність закономірно розташованих частин.
3. Сукупність процесів чи дій, спрямованих на утворення і розвиток зв'язків між частинами цілого.
4. Об'єкт управління в організації.
16. Що таке ситуаційний підхід до виробництва?
1. Прийоми менеджменту для вирішення тих чи інших поставлених завдань.
2. Підбір прийомів менеджменту для розв'язання конкретних управлінських ситуацій.
3. Підбір прийомів менеджменту для розв'язання конкретних управлінських ситуацій з метою досягнення певних цілей організації.
4. Конкретні прийоми з конкретними ситуаціями для того, щоб найефективніше забезпечити досягнення цілей виробничої системи.
17. Головною ознакою гетерогенних операційних систем є:
1. Однозначна відповідність між процесами і продуктами.
2. Багатоваріантність продукту та технологічних процесів.
3. Багатоваріантність технологічних процесів.
4. Багатоваріантність продукту і його характеристик.
18. Якими основними ознаками характеризується відкрита система?
1. Взаємодією із внутрішнім середовищем.
2. Взаємодією з структурними підрозділами всієї системи.
3. Взаємодією з виробниками товарів.
4. Взаємодією із зовнішнім середовищем.
19. Якими основними ознаками характеризується закрита система?
1. Має жорсткі фіксовані межі, її дії відносно незалежні від середовища, яке оточує систему.
2. Має жорсткі фіксовані межі дії.
3. Має жорсткі фіксовані межі і її дії незалежні від інших систем.
4. Не має жорстких фіксованих меж дії.
20. Що є підґрунттям управління операційною системою?
1. Принципи, які відображають ринкові умови господарювання.
2. Методи менеджменту.
3. Функції менеджменту.
4. Операційні ресурси.
21. За структурою операційні системи поділяються:
1. Радіальні, радіально-вузлові, деревоподібні.
2. Дискретні, аперіодичні.
3. Прості, складні, надскладні.
4. Сублокальні, локальні, глобальні, суперглобальні.
22. Основною складовою будь-якої операційної системи є:
1. Переробна підсистема.
2. Підсистема забезпечення.
3. Підсистема планування і контролю.
4. Підсистема планування і контролю та підсистема забезпечення.
23. Дрібносерійне (замовлене) виробництво це:
1. Виробництво малими партіями різноманітного асортименту різної продукції.
2. Випуск продукції окремими серіями, групами, які можуть бути і великими, і дрібними.
3. Виробництво характеризується виготовленням широкої номенклатури виробів в одиничних кількостях.
4. Виробництво, пов'язане зі створенням одиничних, унікальних зразків.
24. Поняття „виробнича або операційна стратегія підприємства" є:
1. рівнозначним за змістом із поняттям „економічна стратегія";
2. вужчим поняттям, ніж „економічна стратегія";
3. ширшим поняттям, ніж „економічна стратегія";
4. є різновидом стратегії підприємства, який не пов'язаний з економічною стратегією.
25. Основні типи сервісних систем: у сфері послуг
1. Технологічна спеціалізація, предметна спеціалізація, технологія індивідуального підходу.
2. Самообслуговування.
3. Потокова лінія, самообслуговування, технологія індивідуального підходу.
4. Технологія індивідуального підходу.
26. Операційна стратегія - це:
1. Комплексний план для отримання прибутку у перспективному періоді.
2. Поточні плани для досягнення цілей.
3. Розробка загальної політики і планів використання ресурсів фірми, націлених на максимально ефективну підтримку її довгострокової конкурентної стратегії.
4. Місія компанії, яка відображає, як саме фірма планує використовувати свої ресурси.
27. Операційні можливості - це:
1. Портфель можливостей, які необхідні для адаптації до мінливих запитів клієнтів фірми щодо її продукції і послуг.
2. Можливості і шляхи надходження інформації для прийняття рішень.
3. Складові частини загального процесу планування, які забезпечують відповідність операційних завдань завданням більш широкої організаційної структури.
4. Портфель можливостей, необхідний для здійснення операційної діяльності підприємства.
28. Стратегічні компоненти операційного менеджменту - це:
1. Конструкція товару, структура та зміст процесу, вибір місце-розташування, людські ресурси, постачання.
2. Запаси, управління якістю, технологія, надійність та ремонт обладнання.
3. Виробничі потужності, вертикальна інтеграція, технологічні процеси, масштаб виробництва.
4. Виробнича інфраструктура, управління виробництвом, використання виробничого персоналу.
29. До основних типів операційних пріоритетів належать:
1. Товарна продукція всіх підрозділів підприємства.
2. Ресурси, використані в процесі обслуговування і управління виробництвом.
3. Основні фонди підприємства.
4. Витрати виробництва, якість і надійність продукції, термін виконання замовлення та ін.
30. "Переможці замовлення" - це:
1. Критерій, що виділяє продукцію чи послуги однієї фірми серед продукції і послуг інших компаній.
2. Критерій, за допомогою якого визначається значимість кожного виду продукції фірми як можливого кандидата для продажу.
3. Засоби та предмети праці, що має підприємство та використовує у виробничому процесі.
4. Предмети та засоби праці, котрі беруть участь тільки в одному виробничому циклі.
31. "Кваліфікатори замовлення" - це:
1. Предмети праці, що беруть участь у виробничому процесі та переносять свою вартість на вартість виробленої продукції.
2. Критерій, що виділяє продукцію чи послуги однієї фірми серед продукції і послуг інших компаній.
3. Критерій, за допомогою якого визначається значимість кожного виду продукції фірми як можливого кандидата для продажу.
4. Засоби та предмети праці, що має підприємство.
32. Розвиток операційної стратегії полягає у:
1. Правильному визначенні конкурентних вимог до виробництва.
2. Розробці планів, які гарантують, що операційні можливості виявляються достатніми для виконання цих вимог.
3. Розробленні можливих варіантів існування організації.
4. Правильному визначенні конкурентних вимог до виробництва, розробці планів, які гарантують, що операційні можливості виявляються достатніми для виконання цих вимог.
33. Сервісна стратегія починається з:
1. Аналізу фактично досягнутих результатів роботи.
2. Визначення пріоритетів, що досягаються та на основі яких фірма буде конкурувати на ринку.
3. Аналізу поточних результатів роботи.
4. Порівняння виконання запланованих робіт з фактичними результатами.
34. На якому етапі життєвого циклу операційна система сформована як цілісність?
1. Етап зародження та формування операційної системи.
2. Етап зростання ефективності.
3. Етап стабільності.
4. Етап падаючої ефективності.
35. Аналіз конкурентів підприємства проводиться з метою:
1. Визначення їх стратегії та сильних сторін.
2. Визначення їхніх цілей та сильних сторін.
3. Визначення їхніх цілей, стратегій, сильних і слабких сторін.
4. Визначення операційної стратегії.
36. У стратегії організації найчастіше розглядають такі основні елементи:
1. Споживачі продукції.
2. Виробники і споживачі продукції.
3. Виробники та конкуренти.
4. Споживачі (покупці) продукції та конкуренти.
37. Планування операційної стратегії полягає у розробці:
1. Стратегій.
2. Цілей.
3. Місії.
4. Тактики і політики.
38. Під місією організації розуміють:
1. Причину створення організації.
2. Чітко виражену причину існування організації.
3. Основні завдання організації.
4. Політику організації.
39. Що є оцінкою операційної стратегії?
1. Порівняння результатів роботи з цілями.
2. Порівняння результатів роботи з місією і цілями організації.
3. Порівняння витрат з прибутками.
4. Порівняння досягнутих результатів за певний період.
40. Що слід розуміти під поняттям "ресурси"?
1. Це керовані фактори виробництва, що володіють вартісними властивостями і перетворюючими можливостями.
2. Засоби та предмети праці, що має підприємство та використовує у виробничому процесі.
3. Предмети та засоби праці, котрі беруть участь тільки в одному операційному циклі.
4. Предмети праці, що беруть участь в операційному процесі.
41. До ресурсів як вхідних факторів операційної діяльності відносять:
1. Трудові, матеріальні, фінансові і технічні.
2. Технічні, технологічні, кадрові, просторові, фінансові, інформаційні.
3. Трудові, матеріальні, фінансові, технологічні, інформаційні.
4. Трудові, фінансові, інформаційні.
42. Сукупність взаємопов'язаних основних, допоміжних та обслуговуючих процесів, унаслідок яких ресурси перетворюються на готові вироби (послуги), це:
1. Процес планування продукту (послуг).
2. Операційний процес.
3. Простий операційний процес.
4. Складний операційний процес.
43. За типом операційні процеси поділяються на:
1. Процеси переробки, виготовлення.
2. Процеси тестування та складальні.
3. Процеси виготовлення та складальні.
4. Процеси переробки, виготовлення, тестування, складальні.
44. Тип організації руху матеріального потоку із застосуванням одного чи декількох технологічних процесів - це:
1. Структура операційного процесу.
2. Структура виробничого потоку.
3. Безперервний потік.
4. Серійне виробництво.
45. Основою матриці продукт / процес є:
1. Взаємозалежність життєвих циклів продукту і технологічного процесу.
2. Запуск продукту у виробництво.
3. Збільшення ступеня відпрацювання продукту з ростом його випуску, що вимагає забезпечення якості і нововведень.
4. Ефективна спеціалізована технологія.
46. Ефективність операційного процесу залежить від:
1. Обсягів і змісту виробничої програми.
2. Простору, який виражений у виробничій площі.
3. Часу здійснення і ступеня його неперервності.
4. Виробничої структури підприємства.
47. Диференціація операційного процесу характеризується:
1. Обсягом і змістом виробничої програми.
2. Часом, який є у розпорядженні підприємства.
3. Простором, який виражений у виробничій площі - робочих місцях і машинах.
4. Трьома факторами, розглянутими вище.
48. Календарний період часу, впродовж якого оброблюваний виріб (послуга) або партія виробів проходять усі операції процесу або певної його частини і перетворюються на завершений продукт (послугу), - це:
1. Життєвий цикл товару (послуги).
2. Операційний цикл.
3. Технологічний процес.
4. Операційний процес.
49. Кінцевим завданням управління режимом операційної
системи є:
1. Оптимальне співвідношення поточної і довгострокової ефективностей.
2. Перехід системи до нового оптимального рівня.
3. Оптимізація поточної ефективності.
4. Перехід системи до попереднього стану.
50. Ціллю проектування операційної системи є:
1. Необхідність оновлення операційної системи.
2. Одержання максимального ефекту від використання системи на одиницю застосованих ресурсів.
3. Необхідність зміни базових технологій і поколінь машин та. оновлення об'єктів інфраструктури.
4. Усі відповіді правильні.
51. Ефект операційної системи можна максимізувати такими засобами, як:
1. Значним вкладанням об'ємів ресурсів у систему.
2. Оптимізацією оператора перетворення.
3. Оптимізацією оператора, що визначає конкретний вид критерію ефективності.
4. Оптимізацією оператора перетворення при значному вкладанні об'ємів ресурсів у систему
52. Основні підходи до побудови операційних систем:
1. Процесний, системний, ситуаційний підходи.
2. Функціональний, галузевий, організаційний.
3. Функціональний, організаційний.
4. Ситуаційний, системний.
53. Підхід, побудований на основі виділення і формалізованого опису послідовних або паралельних функцій, необхідних для одержання шуканого результату, це:
1. Процесний підхід.
2. Функціональний підхід.
3. Галузевий підхід.
4. Організаційний підхід.
54. В основі ієрархічної побудови операційних систем є:
1. Множина допустимих структур системи.
2. Спеціалізація робіт.
3. Базова технологія.
4. Структуризація.
55. Що таке технологія?
1. Засіб перетворення вхідних елементів.
2. Метод перетворення ресурсів операційної системи, у процесі якого створюється товар або послуга для споживача.
3. Вихідні елементи (кінцеві результати праці) операційної системи.
4. Засіб перетворення вхідних елементів операційної системи.
56. До якої фази створення нового продукту належить цикл "проектування-модель-тестування"?
1. Розробка концепції.
2. Планування продукту.
3. Інженерне проектування продукту і процесу.
4. Пілотне виробництво і нарощення об'єму.
57. Для забезпечення якнайменшої вартості при проектуванні продукції (послуг) застосовують:
1. Конструкторський аналіз процесу зборки.
2. Аналіз процесу.
3. Функціонально-вартісний аналіз.
4. Аналіз беззбитковості виробництва.
58. В операційних маршрутних картах відображено:
1. Маршрути руху заготовок по операціях технологічного процесу.
2. Зміни продукції в міру послідовного виготовлення на відповідному виробничому устаткуванні.
3. Порядок з'єднання окремих компонентів в процесі зборки.
4. Відомості про структуру виробничого потоку.
59. До операційних технологій належать:
1. Технології у виробництві.
2. Технології у сфері послуг.
3. Технології у матеріалознавстві.
4. Технології у виробництві та у сфері послуг.
.
60. До нових технологій у виробництві не відносять:
1. Системи технічного забезпечення.
2. Системи програмного забезпечення.
3. Автоматизовані системи планування і управління виробництвом.
4. Система розпізнавання зразків.
61. Вигоди від впровадження нових технологій:
1. Збільшення асортименту продукції.
2. Поліпшення характеристики і якості продукції.
3. Скорочення тривалості операційного циклу.
4. Усі відповіді правильні.
62. Ризиками освоєння нових технологій є:
1. Виробничі і технологічні ризики.
2. Організаційні ризики.
3. Ризики, пов'язані з навколишнім середовищем і ринкові ризики.
4. Усі відповіді правильні.
63. Особливості сфери послуг, які ускладнюють проектування:
1. Високий рівень взаємодії з клієнтом.
2. Необхідність індивідуалізації послуг.
3. Необхідність поєднання маркетингової та операційної функцій.
4. Індивідуалізація послуг з високим рівнем взаємодії з клієнтом.
64. Сервісний план - це:
1. Один із засобів, за допомогою якого забезпечується єдиний напрямок зусиль членів організації для досягнення її цілей.
2. Чітке розмежування між високим ступенем контакту з клієнтом і тими операціями, за якими клієнт спостерігати не може.
3. Встановлення цілей і завдань розвитку об'єктів операційної системи, встановлення шляхів та засобів їх досягнення.
4. Розроблення можливих варіантів сервісних гарантій.
65. Сервісні гарантії є:
1. Беззастережними.
2. Істотними для клієнта.
3. Зрозумілими та здійсненними без зайвих зусиль.
4. Усі відповіді правильні.
66. В систему масового обслуговування входять такі компоненти:
1. Вихідна генеральна сукупність користувачів сервісної системи.
2. Канал обслуговування.
3. Нескінченна генеральна сукупність.
4. Кінцева генеральна сукупність.
67. Основними характеристиками черг є:
1. Довжина черги.
2. Кількість черг (хвостів).
3. Дисципліна черги.
4. Усі відповіді правильні.
68. Потужність операційної системи - це:
1. Здатність операційної системи до виконання кількості операцій за одиницю часу.
2. Запланований обсяг виробництва продукції чи надання послуг.
3. Мінімальний вихід операційної системи за визначений час.
4. "Фізична норма" вироблення продукції чи послуг.
69. Нормативна потужність операційної системи - це:
1. Потужність, що відповідає найбільш потужному компоненту.
2. Вимір максимуму потужності на відібраних компонентах системи.
3. Кількість операцій, що можуть бути виконані при певному знятті фактора невизначеності на всіх рівнях і ланках операційної системи.
4. Кількість операцій і процедур, що дозволяє зберегти компоненти і ланки операційної системи в робочому стані.
70. Оптимальна потужність операційної системи - це:
1. Рівень, що дозволяє використовувати головну ланку операційної системи зі збереженням 10-30% резерву потужності.
2. Кількість операцій і процедур, що дозволяє зберегти компоненти і ланки операційної системи в робочому стані.
3. Вимір максимуму потужності на відібраних компонентах системи.
4. Кількість операцій, що можуть бути виконані при певному знятті фактора невизначеності на всіх рівнях і ланках операційної системи.
71. Методи оптимізації потужності операційної системи:
1. Балансовий метод.
2. Метод вузьких місць.
3. Метод виявлення зайвих потужностей.
4. Усі вище перелічені методи.
72. Операційні менеджери для прогнозування показників функціонування операційних систем використовують:
1. Трендове проектування та факторний прогноз.
2. Виробничі функції та аналіз критичної точки.
3. "Дерево рішень" та методи математичного прогнозування.
4. Усі вище названі методи.
73. Трендове проектування дозволяє:
1. Виявити причинно-наслідкові зв'язки між прогнозованими величинами і факторами, що визначають їхній рівень.
2. Встановити лінію тренда по серії точок минулих даних і потім проектувати лінію в майбутнє для середньо- і довгострокових прогнозів.
3. Прогнозувати потужності операційних систем при відомих обмеженнях.
4. Визначити критичну точку, аналіз якої вимагає оцінки постійних витрат, змінних витрат і доходу.
74. Ціль стратегічного планування виробничих потужностей полягає у:
1. Забезпеченні методів визначення такого загального рівня потужності капіталомістких ресурсів, який найкраще підтримував би довгострокову конкурентну стратегію компанії.
2. Забезпеченні методів визначення такого загального рівня потужності капіталомістких ресурсів, який найкраще підтримував би короткострокову конкурентну стратегію компанії.
3. Забезпеченні методів визначення такого загального рівня потужності капіталомістких ресурсів, який найкраще відображав би перспективу розвитку компанії.
4. Забезпеченні методів визначення такого загального рівня потужності капіталомістких ресурсів, який найкраще підтримував би політику організації.
75. При розрахунках виробничих потужностей враховують:
1. Власне та орендоване обладнання.
2. Весь парк діючого обладнання.
3. Лише власне обладнання.
4. Лише орендоване обладнання.
76. Середньорічна потужність підприємства розраховується:
1. Як потужність на кінець планового періоду, скоригована на приріст потужності в поточному періоді і зменшення потужності за рахунок вибуття.
2. Як потужність на кінець планового періоду, скоригована не тільки на приріст, зменшення потужності, але й на строки її введення (вибуття).
3. Як середньоарифметичне вихідної і вхідної потужностей.
4. Як потужність на початок планового року, скоригована на строки її введення.
77. Які з наведених факторів не сприяють підвищенню ефективності використання виробничих потужностей підприємства?
1. Збільшення змінності роботи обладнання.
2. Підвищення частки активної частини в загальному обсязі основних фондів.
3. Підвищення ступеня оновлення устаткування.
4. Зниження серійності випуску продукції.
78. Які фактори, що впливають на ефективність використання виробничих потужностей, можна віднести до регульованих підприємством?
1. Темпи науково-технічного прогресу.
2. Конкурентне середовище підприємства.
3. Асортимент та серійність випуску продукції.
4. Вартість закупівлі основних фондів.
79. Концепція фокусування потужностей (Capacity Focus)
реалізується через:
1. Механізм "завод у заводі" (Plant Within Plant - PWP).
2. Ефект масштабу.
3. Забезпечення умов для зростання економічної ефективності діяльності підприємства і одержання необхідного обсягу прибутку.
4. Механізм техніко-економічних розрахунків.
80. Гнучкість виробничих потужностей означає:
1. Здатність підприємства швидко збільшувати або зменшувати обсяг виробництва.
2. Здатність підприємства підтримувати запланований обсяг виробництва продукції.
3. Здатність підприємства забезпечувати умови для зростання обсягу випуску продукції при повному використанні виробничого обладнання.
4. Здатність підприємства забезпечувати підвищення ступеня оновлення устаткування.
81. Відмінність планування виробничої потужності у виробничій сфері від пропускної здатності сервісного підприємства:
1. Сервісні потужності набагато більше залежать від часу.
2. Сервісні потужності набагато більше залежать від місця розташування.
3. Сервісні потужності більше піддаються коливанням попиту.
4. Усі вище перелічені відповіді правильні.
82. На якій фазі пропускної здатності сервісних підприємств сервісний бізнес ретельно продумується й організовується:
1. Підприємницька фаза.
2. Організаційна фаза.
3. Фаза росту.
4. Фаза зрілості.
83. На якій фазі пропускної здатності сервісних підприємств сервісна фірма вже охоплює велику частину свого потенційного ринку і втрачає більшість своїх вихідних унікальних характеристик:
1. Підприємницька фаза.
2. Організаційна фаза.
3. Фаза росту.
4. Фаза зрілості.
84. При виконанні макроаналізу використовують наступні методи розміщення промислових підприємств:
1. Фактор рейтингової системи.
2. Метод лінійного програмування.
3. Метод центру ваги.
4. Усі вище перелічені.
85. При складанні плану розміщення устаткування не слід враховувати наступні чинники і обмеження:
1. Доступний простір.
2. Безпека.
3. Доступ.
4. Плинність кадрів.
86. Варіанти розміщення устаткування:
1. Функціональне (технологічне) розміщення.
2. Розміщення по видах продуктів.
3. Розміщення по групах операцій (технологій).
4. Усі вище названі.
87. Функціональне (технологічне) розміщення - це:
1. Приписування устаткування і робочої сила до якогось одного продукту.
2. Групування устаткування, що виконує схожі функції.
3. Групування продуктів за технологічними осередками, ґрунтуючись на схожості їхніх технологічних процесів.
4. Розміщення устаткування за принципом обслуговування нерухомого об'єкта.
88. "Сервісний ландшафт" - це:
1. Фізичне середовище, де надаються послуги, яке впливає на споживачів і обслуговуючий персонал.
2. Планування шляху руху клієнтів і групування товарів.
3. Фізичне середовище, де створені умови для спілкування і командної роботи компанії.
4. Складські приміщення, що виглядають як великі магазини і вимагають наявності співробітника, що стежить за цінами та асортиментом інших фірм.
89. Планування трудового процесу- це:
1. Планування навчання робітників для виконання робіт, що вимагають високої кваліфікації.
2. Трудова діяльність окремого працівника або групи у визначених виробничих умовах.
3. Залучення працюючих до планування й організації роботи.
4. Організаційні заходи, що гарантують значні стимули.
90. До переваг спеціалізації праці не належать:
1. Швидке навчання робітників.
2. Можливість жорсткого контролю за робочим потоком і завантаженістю роботою.
3. Обмежена гнучкість процесу освоєння виробництва нових виробів.
4. Висока продуктивність завдяки простій і одноманітній роботі.
91. Соціотехнічна система праці базується на:
1. Системі праці з розширеними обов'язками, але поширюється на бригаду або робочу групу і посилюється зацікавленістю робочої групи в удосконаленні технологічного процесу.
2. Системі праці з горизонтально розширеними обов'язками, але поширюється на бригаду або робочу групу і посилюється зацікавленістю робочої групи в удосконаленні технологічного процесу.
3. Системі праці з вертикально розширеними обов'язками, але поширюється на бригаду або робочу групу і посилюється зацікавленістю робочої групи в удосконаленні технологічного процесу.
4. Системі праці з розширеними обов'язками, але не поширюється на бригаду або робочу групу.
92. Методи дослідження діяльності у виробничому процесі:
1. Побудова карт операцій, карт одночасного руху, використання принципів економії руху.
2. Побудова схем потоків, планів обслуговування, карт виробничого процесу.
3. Побудова карт видів діяльності, діаграм "робітник - машина".
4. Побудова карт видів діяльності, діаграми "робота бригади".
93. Методи дослідження діяльності при взаємодії робітника з обладнанням:
1. Побудова карт видів діяльності, діаграми "робота бригади".
2. Побудова карт видів діяльності, діаграм "робітник - машина".
3. Побудова карт операцій, карт одночасного руху, використання принципів економії руху.
4. Побудова схем потоків, планів обслуговування, карт виробничого процесу.
94. Розрахунок норм для виконання наступних цілей:
1. Для складання графіка робіт і розподілу потужностей.
2. Для забезпечення об'єктивної основи мотивації робочої сили і виміру виконаної роботи.
3. Для визначення вразливих місць і наступного їхнього удосконалення.
4. Усі вище перелічені відповіді правильні.
95. Основні методи нормування праці:
1. Хронометраж та метод вибіркового спостереження за трудовим процесом.
2. Метод елементних нормативів.
3. Системи мікроелементного нормування.
4. Усі вище перелічені методи.
96. Хронометраж:
1. Виконують за допомогою секундоміра безпосередньо на робочому місці або шляхом аналізу відеозапису трудового процесу.
2. Виконують при дослідженні частини, або вибірки, якої-небудь діяльності.
3. Виконується за допомогою фіксування норми виробітку.
4. Виконують за допомогою табличних нормативів.
97. Нормативи витрат праці на виробництво продукції розробляються:
1. Державою.
2. Самостійно кожним підприємством.
3. Кожною ланкою підприємства окремо.
4. Кожним виробничим підрозділом.
98. Чи може нарахована заробітна плата бути нижчою від встановленого державою мінімального рівня'
1. Може, якщо не відпрацьована повна місячна норма робочого часу.
2. Не може.
3. Може, якщо підприємство-роботодавець є монополістом продукції, що випускається.
4. Може, якщо підприємство-роботодавець є монополістом на ринку робочої сили.
99. Яку систему оплати праці доцільно використовувати на підприємстві, якщо праця робітників на ньому не піддається нормуванню, а керівництво підприємства прагне створити робітникам мотиви для якісного виконання ними своїх обов'язків?
1. Просту погодинну.
2. Пряму відрядну.
3. Відрядно-преміальну або відрядно-прогресивну.
4. Погодинно-преміальну.
100. Яку систему оплати праці доцільно використовувати в структурному підрозділі підприємства, де добре організовано нормування праці і можливий облік виробітку понад встановлену норму?
1. Відрядно-преміальну або відрядно-прогресивну.
2. Просту погодинну.
3. Пряму відрядну.
4. Погодинно-преміальну.
101. При якій системі оплати праці розцінка встановлюється не на кожну операцію окремо, а на весь обсяг роботи?
1. При колективній системі оплати.
2. При акордній.
3. При погодинно-преміальній.
4. При відрядно-преміальній.
102. При якій системі оплати праці виробіток робітника в межах норми оплачується за звичайними відрядними розцінками, а додатковий виробіток - за підвищеними розцінками?
1. При погодинно-преміальній.
2. При акордній.
3. При відрядно-прогресивній.
4. При колективній системі оплати.
103. План Скенлона складається з наступних основних елементів:
1. Коефіцієнт витрат по заробітній платі.
2. Премії (бонуси).
3. Виробничий комітет та комітет, що перевіряє.
4. Усі вище перелічені відповіді правильні.
104. Потоковий метод організації робіт - це:
1. Організація робіт, що забезпечує планомірний, ритмічний випуск готової продукції на основі безупинної і рівномірної роботи трудових колективів (бригад, потоків) незмінного складу із закріпленими за ними машинами і механізмами.
2. Організація робіт, що забезпечує планомірний, ритмічний випуск готової продукції на основі циклічної роботи трудових колективів (бригад, потоків) незмінного складу із закріпленими за ними машинами і механізмами.
3. Організація робіт, що забезпечує планомірний, ритмічний випуск готової продукції на основі інтуїтивної роботи трудових колективів (бригад, потоків) незмінного складу із закріпленими за ними машинами і механізмами.
4. Організація робіт, що забезпечує планомірний, ритмічний випуск готової продукції на основі математичного програмування дій трудових колективів.
105. Комплексний потік у будівництві - це:
1. Сукупність спеціалізованих потоків, склад яких забезпечує виконання всього комплексу робіт зі спорудження відповідного об'єкта будівництва.
2. Сукупність об'єктивних потоків, продукцією яких є група закінчених об'єктів (комплексів).
3. Елементарний будівельний потік, що являє собою один чи кілька процесів, виконуваних одним колективом, продукцією якого є окремі види робіт.
4. Сукупність приватних потоків, об'єднаних єдиною системою параметрів і схемою розвитку потоку, продукцією якого є конструктивні елементи чи частина будинку.
106. Лінійне програмування - це:
1. Алгебраїчна процедура, в результаті якої аналітик, послідовно виконуючи ряд повторюваних операцій, прогресивно наближається до оптимального рішення.
2. Математичні методи, які використовуються для розподілу обмежених ресурсів підприємства між його конкуруючими потребами.
3. Визначення оптимального маршруту послідовного переміщення продукції в ході її обробки.
4. Математичні методи поетапного виконання операцій.
107. Виробнича програма - це:
1. Календарний план роботи підприємства на всю річну програму робіт.
2. Плановий обсяг випуску продукції, необхідні виробничі потужності та матеріальні ресурси.
3. Планова виробнича потужність та планова потреба в матеріальних ресурсах.
4. Плановий обсяг випуску продукції.
108. Сукупне планування передбачає:
1. Перетворення річних та квартальних бізнес-планів у детальні виробничі плани, які визначають обсяг продукції і використання трудових ресурсів для короткотермінового періоду.
2. Перетворення річних та квартальних бізнес-планів у детальні виробничі плани, які визначають обсяг продукції і використання трудових ресурсів для довготермінового періоду.
3. Перетворення річних та квартальних бізнес-планів у детальні виробничі плани, які визначають обсяг продукції і використання трудових ресурсів для середньотермінового періоду.
4. Перетворення річних та квартальних бізнес-планів у детальні виробничі плани, які визначають обсяг продукції і використання трудових ресурсів на поточний період.
109. Стратегія постійного рівня виробництва базується на:
1. Збереженні постійної чисельності робочої сили при незмінному рівні виробництва.
2. Змінній величині, яка компенсує зміну попиту.
3. Відповідності темпу виробництва обсягу замовлень шляхом найму чи звільнення робочої сили в залежності від зміни обсягу замовлень.
4. Використанні робочої сили, необхідної для випуску визначеного обсягу продукції.
110. Моделювання сукупного плану - це:
1. Тестування альтернативного плану.
2. Тестування сукупних планів, розроблених за допомогою інших методів.
3. Тестування за допомогою коефіцієнтів, які вводять за допомогою математичних рівнянь.
4. Тестування за допомогою процедури вибору моделей.
111. Обмежене пряме календарне планування процесу (процес, обмежений продуктивністю обладнання) - це:
1. Чистий процес.
2. Масштабне виробництво.
3. Виробництво середнього масштабу.
4. Цехи з малими обсягами виробництва.
112. Обмежене пряме календарне планування лінії (процес, обмежений продуктивністю обладнання) - це:
1. Чистий процес.
2. Масштабне виробництво.
3. Виробництво середнього масштабу.
4. Цехи з малими обсягами виробництва.
113. Інструменти цехового управління - це:
1. Диспетчерський перелік, в якому керівнику надається інформація про те, які роботи повинні бути виконані, про пріоритети та тривалість виконання кожного завдання.
2. Звіт про стан робіт та невідповідність.
3. Звіт контролю "входу" та "виходу", який використовується керівником для контролю відповідності "робоче завантаження / виробнича потужність".
4. Усі вище перелічені відповіді правильні.
114. Календарне планування (Scheduling) - це:
1. Планування часу і місця виконання кожної операції, необхідної для виготовлення виробу.
2. Планування дат запуску і випуску продукції, початку і кінця операцій, які входять у склад процесу.
3. Система управління роботами по проектах, основна ціль якої -забезпечити виконання графіків виробництва у встановлений термін.
4. Планування дат запуску і випуску продукції, початку і кінця операцій, які входять у склад процесу, місця виконання кожної операції, необхідної для виготовлення виробу.
115. Сітьове планування - це:
1. План роботи керівника чи спеціаліста на певний проміжок часу (день, тиждень, декаду, місяць).
2. Побудова таблиць робіт, де вказується їхня тривалість, та графіка, який показує послідовність їхнього виконання.
3. Визначення шляхів і засобів виконання завдань.
4. Встановлення цілей та завдань розвитку об'єктів управління, визначення шляхів та засобів їх досягнення.
116. Оперативне управління виробництвом - це:
1. Основний елемент раціональної організації управління всією діяльністю підприємства.
2. Суворе виконання заданого плану виробництва продукції за кількістю та номенклатурою.
3. Прискорення виробництва та забезпечення максимального використання оборотних засобів на стадії виробництва.
4. Повне та найбільш доцільне (оптимальне) використання ресурсів.
117. Система оперативного управління виробництвом охоплює такі підсистеми:
1. Переробки, забезпечення, планування та контролю.
2. Функціональну, елементну та організаційну.
3. Жорсткі та гнучкі.
4. Локальні та глобальні.
118. Позамовна система оперативного управління ґрунтується на:
1. Встановленні та дотриманні наскрізних циклових графіків підготовки кожного замовлення до виробництва і його поетапного виконання.
2. Узгодженні роботи всіх виробничих підрозділів через розподіл календарного фонду часу планового періоду.
3. Формуванні квартальної та місячної подетальних програм та графіків запуску-випуску для кожної деталі або заданого ритму випуску деталей чи картотеки забезпечення.
4. Узгодженості роботи всіх ланок виробництва.
119. Типові системи оперативного управління виробництвом:
1. Система виробництва з "виштовхуванням" виробу.
2. Система виробництва з "витягуванням" виробу.
3. Система виробництва з меншим розміром партії запуску деталей у виробництво.
4. Система виробництва з "виштовхуванням" та "витягуванням" виробу.
120 Диспетчерування - це:
1. Графічні форми планування та обліку.
2. Керівництво виконанням виробничої програми на основі розроблених графіків сітьового планування.
3. Система централізованого оперативного контролю і регулювання поточного ходу роботи по виконанню виробничих завдань згідно з розробленими календарними графіками.
4. Система, яка дозволяє мінімізувати термін дії операційного циклу.
121 Система "точно в термін" - це:
1. Гнучка перебудова виробництва при зміні попиту.
2. Механізм організації неперервного виробничого процесу, здатного до гнучкого переналагодження.
3. Нормування робіт для забезпечення збалансованості виконання виробничих операцій.
4. Раціональне розміщення виробничого обладнання.
122 З наведених термінів виберіть термін, що стосується основних функцій системи оперативного управління виробництвом:
1. Організація.
2. Керівництво.
3. Контроль.
4. Аналіз.
123 З яких етапів складається оперативно-календарне планування:
1. Міжцехове планування, змінно-добове планування.
2. Об'ємне планування, календарне планування, оперативне планування.
3. Оперативне планування, поточне планування, внутрішньоцехове планування.
4. Стратегічне планування, об'ємне планування.
124 Яка з поданих загальних вимог стосується системи оперативного планування:
1. Системність управлінських рішень.
2. Оперативність управлінських рішень.
3. Своєчасність управлінських рішень.
4. Ефективність управлінських рішень.
126. Інфраструктура - це:
1. Сукупність складових частин будь-якого об'єкта.
2. Сукупність складових частин будь-якого об'єкта, що мають підпорядкований характер і забезпечують умови для нормальної роботи об'єкта в цілому.
3. Сукупність складових частин будь-якого об' єкта, що мають вплив на розвиток окремих підрозділів.
4. Сукупність складових частин будь-якого об'єкта, що мають вплив на формування підрозділів та структуру зв'язків.
127. Інфраструктура підприємства - це:
1. Комплекс цехів, господарств і служб підприємства, які забезпечують необхідні умови для функціонування підприємства в цілому.
2. Комплекс цехів, господарств і служб підприємства, які забезпечують досягнення високих виробничо-господарських результатів.
3. Комплекс цехів, господарств і служб підприємства.
4. Комплекс цехів, господарств і служб підприємства, які поглиблюють внутрішньовиробничі зв'язки.
128. Ремонт - це:
1. Заміна зношених частин устаткування.
2. Процес відновлення початкової дієспроможності устаткування, яку було втрачено в результаті виробничого використання.
3. Процес усування дрібних несправностей засобів праці.
4. Процес підвищення технічного рівня устаткування.
129. Система планово-попереджувальних ремонтів (ППР) - це:
1. Сукупність запланованих технічних і організаційних заходів по догляду, нагляду і ремонту обладнання, які проводяться по складеному плану з ціллю попередження прогресивного зношення.
2. Сукупність запобіжних заходів та ремонтів.
3. Сукупність заходів, які здійснюються для гарантованого забезпечення нормального функціонування устаткування.
4. Сукупність заходів, які проводяться з метою підвищення технічного рівня устаткування.
130. Капітальний ремонт - це:
1. Мінімальний за обсягом ремонт, при якому заміною деталей або регулюванням механізмів досягається нормальна робота обладнання.
2. Часткова заміна основних вузлів обладнання.
3. Повний ремонт базових деталей, заміна зношених деталей та вузлів.
4. Гарантоване забезпечення нормального функціонування устаткування.
131. Інструментальне господарство - це:
1. Сукупність внутрішньовиробничих підрозділів підприємства, що зайняті придбанням, проектуванням, виготовленням, відновленням і ремонтом технологічного оснащення, його обліком, зберіганням і видачею на робочі місця.
2. Сукупність внутрішньовиробничих підрозділів, які займаються постачанням інструментів і пристроїв, що виготовляються на спеціалізованих інструментальних заводах.
3. Сукупність внутрішньовиробничих підрозділів підприємства, що зайняті виготовленням, ремонтом і відновленням спеціального оснащення (інструменту) загального користування.
4. Сукупність внутрішньовиробничих підрозділів підприємства, що зайняті обслуговуванням робочих місць.
132. У склад інструментального господарства входять:
1. Відділ чи бюро інструментального господарства.
2. Інструментальний цех та цехові ділянки ремонту.
3. Центральний інструментальний склад та інструментально-роздавальні складові.
4. Усі перелічені складові.
133. До основних інтегральних техніко-економічних показників енергогосподарства належать:
1. Показники економічності виробництва та розподілу енергії.
2. Показники енергоємності продукції.
3. Показники енергоозброєності виробництва.
4. Усі вище перелічені показники.
134. Матеріальні склади - це:
1. Склади для зберігання напівфабрикатів власного виготовлення.
2. Склади для зберігання запасів сировини, матеріалів, палива, комплектувальних виробів та інших матеріальних цінностей, що надходять на підприємство ззовні.
3. Склади для зберігання готової продукції та відходів виробництва, що підлягають реалізації.
4. Склади для зберігання сировини та матеріалів, призначених для забезпечення безперебійного виробничого процесу.
135. Контроль в системі операційного менеджменту - це:
1. Процес визначення якості та коректування виконуваної підлеглими роботи для забезпечення виконання планів, направлених на досягнення цілей підприємства.
2. Спостереження за роботою персоналу.
3. Вид управлінської діяльності щодо забезпечення виконання певних завдань.
4. Спостереження за виконанням персоналом окремих завдань.
136. До традиційних засобів контролю в операційному менеджменті відносять:
1. Статистичні дані.
2. Спеціальні звіти та аналіз.
3. Ревізію та обстеження.
4. Статистичні дані, спеціальні звіти та аналіз.
137. Контроль критичного обсягу виробництва - графік беззбитковості - показує:
1. Планові та фактичні прямі витрати на будівництво кожного об'єкта в цілому за кожний день та наростаючим підсумком з початку будівництва.
2. Співвідношення збуту і витрат, тобто який обсяг доходу компенсує витрати.
3. Зміни, що стосуються трьох явищ, які являють собою єдине ціле.
4. Відносну характеристику керованого об'єкта, яка базується на порівнянні його показників.
138. До факторів, які не впливають на процес матеріало - споживання відносять:
1. Тип виробництва (масове, дрібносерійне, одиничне і т.п.).
2. Обсяг виробництва.
3. Ступінь кваліфікації робітників.
4. Гнучкість виробництва, тобто здатність виробництва до швидкої переналадки для випуску нових видів продукції.
139. Управління запасами - це:
1. Вид виробничої діяльності, об'єктом якої є створення та збереження запасів.
2. Вид виробничої діяльності, направлений на розв'язання конкретних управлінських функцій з метою збереження запасів.
3. Вид виробничої діяльності, об' єктом якого є збереження визначених видів матеріалів (метал, паливо, будівельні матеріали і т.п.).
4. Вид діяльності, який забезпечує безперебійну роботу виробничих цехів.
140. До системи управління запасами належить:
1. Система з фіксованим обсягом замовлень.
2. Система з фіксованим інтервалом часу між замовленнями.
3. Система управління запасами "Канбан".
4. Усі вище перелічені системи.
141. Система з фіксованим обсягом замовлень:
1. Замовлення створюються у визначені моменти часу через рівні інтервали.
2. Замовлення зафіксоване і незмінне за будь-яких умов.
3. Пряме поповнення запасу при невеликому об'ємі серії запасу.
4. Замовлення зафіксовано, але воно змінюється зі зміною умов виробництва.
142. Матеріально-технічне постачання підприємства- це:
1. Постачання на склади підприємства чи на робочі місця матеріально-технічних ресурсів.
2. Своєчасне забезпечення підрозділів підприємства необхідними видами ресурсів.
3. Форма постачання сировиною та матеріалами підприємства.
4. Постачання на склади підприємства чи на робочі місця необхідних матеріалів.
143. Відділ матеріально-технічного постачання (ВМТП):
1. Організує постачання виробів та обладнання, які використовуються для комплектування продукції, що випускається.
2. Забезпечує програмні та експлуатаційні нужди підприємства матеріалами, сировиною, паливом та спецодягом.
3. Забезпечує виробничу програму напівфабрикатами, деталями, вузлами.
4. Забезпечує програмні та експлуатаційні процеси на підприємстві.
144. Особливість JIТ-закупок "точно в термін" така:
1. Зменшуються розміри партій.
2. Надійні поставки за графіком.
3. Малий час виконання замовлення та висока надійність.
4. Усі перелічені вище особливості.
145. Управління попитом - це:
1. Координація і контроль попиту на товари виробничого призначення.
2. Координація і контроль всіх джерел попиту для ефективного використання виробничої системи і своєчасного постачання продукції.
3. Координація і контроль всіх джерел попиту для своєчасного постачання продукції.
4. Координація і контроль всіх джерел попиту для ефективного використання виробничої системи.
146. Проект - це:
1. План довгострокових фінансових вкладень.
2. Програма дій з використання фінансових ресурсів.
3. Завдання з певними вихідними даними й плановими результатами, що зумовлюють спосіб його рішення.
4. Комплекс взаємопов'язаних заходів, розроблених для досягнення певних цілей протягом заданого часу при встановлених ресурсних обмеженнях.
147. До головних ознак проекту не належать:
1. Зміна стану на досягнення мети проекту.
2. Обмеженість у часі.
3. Обмеженість ресурсів;
4. Складність.
148. Визначення мети проекту не передбачає:
1. Визначення результатів діяльності на певний строк.
2. Обмеження ресурсів проекту.
3. Кількісної оцінки результатів проекту.
4. Доведення, що результати проекту можуть бути досягнуті.
149. Взаємовиключаючі проекти - це:
1. Проекти, прийняття та відмова від яких не впливає на дохідність інших проектів.
2. Проекти, реалізація яких недоцільна при прийнятті рішень про здійснення іншого проекту, оскільки прибутковість першого знижується до нульового рівня.
3. Проекти, отримання вигод від яких зумовлено прийняттям іншого проекту.
4. Проекти, що збільшують рентабельність один одного, причому зріст прибутковості одного проекту може базуватися як на зниженні витрат, так і на збільшенні вигод.
150. Заміщуючі проекти - це:
1. Проекти, що збільшують рентабельність один одного, причому зріст прибутковості одного проекту може базуватися як на зниженні витрат, так і на збільшенні вигод.
2. Проекти, отримання вигод від яких зумовлено прийняттям іншого проекту.
3. Проекти, прийняття чи відмова від яких не впливає на доходність інших проектів.
4. Проект А, рентабельність якого залежить від реалізації проекту В, оскільки його дохідність починає знижуватися при прийнятті проекту В.
151. До класифікацій проектів за класом (складом і структурою самого проекту та його предметної галузі) не відносять:
1. Організаційні проекти.
2. Монопроект.
3. Мультипроект.
4. Мегапроект.
152. Економічні проекти - це:
1. Проекти, головною метою яких є створення чи реновація основних засобів, що вимагає вкладення інвестицій.
2. Проекти, в яких головна мета полягає в розробці й застосуванні нових технологій, ноу-хау та інших нововведень, що забезпечують розвиток систем.
3. Проекти, цілі яких заздалегідь визначені, пов'язані з організаційним поліпшенням системи.
4. Проекти, метою яких є поліпшення показників функціонування системи.
153. До внутрішнього оточення проекту належать:
1. Рівень інформаційних технологій.
2. Умови та рівень життя.
3. Стиль керівництва проектом.
4. Рівень оподаткування.
154. До учасників проекту не належать:
1. Замовник.
2. Субконтрактор.
3. Інвестор.
4. Дилер.
155. Короткострокові проекти - це проекти тривалістю:
1. до 1 року;
2. до 2 років;
3. до 3 років;
4. до 4 років.
156. Інвестиції-це:
1. Вкладення коштів, майнових та інтелектуальних цінностей в матеріальні й нематеріальні активи, корпоративні права й цінні папери з метою одержання прибутку або соціального ефекту.
2. Витрати матеріальних, фінансових та інтелектуальних ресурсів з метою одержання доходу
3. Кошти, вкладені в об'єкт розвитку.
4. Капітальні вкладення.
157. До етапів управління проектом не відносять:
1. Початок та побудова проекту;
2. Поточне управління та узгодження;
3. Криза проекту;
4. Оцінка проекту
158. До властивостей проекту не відносять:
1. Масштаб;
2. Складність;
3. Якість;
4. Ризикованість.
159. За класифікацією UNIDO, виділяють такі фази проекту:
1. Концептуальна, контрактна і фаза реалізації проекту;
2. Попереднє техніко-економічне обґрунтування, висновок по проекту і рішення про інвестування;
3. Передінвестиційна, інвестиційна та експлуатаційна;
4. Аналіз проблеми, розробка концепції проекту, детальне подання проекту, використання результатів реалізації проекту та ліквідація об'єктів проекту.
160. Життєвий цикл проекту - це час:
1. Від ідентифікації до завершення впровадження проекту;
2. Від ідентифікації до початку впровадження проекту;
3. Від задуму до його закінчення;
4. Від завершення підготовки проекту до завершення впровадження проекту.
161. Кількість стадій циклу проекту:
1. 4;
2. 6;
3. 7;
4. 8.
162. Фаза реалізації проекту:
1. Фаза найбільшого ризику, бо її виконання пов'язане зі значними витратами;
2. Фаза виділення всіх необхідних ресурсів;
3. Фаза завершення експлуатації;
4. Фаза введення в експлуатацію.
163. Управління проектами - це:
1. Дисципліна, що об'єднує спеціальні та надпрофесійні знання;
2. Процес керівництва та координації людських, матеріальних та фінансових ресурсів протягом життєвого циклу проекту;
3. Процес управління системою цілей;
4. Діяльність, спрямована на побудову проекту з максимально можливою ефективністю.
164. Для досягнення максимальної ефективності оцінки проекту слід дотримуватися таких умов:
1. Особи, які керували розробкою та здійсненням проекту, повинні брати участь у проведенні завершальної оцінки;
2. Об'єктивність оцінки не повинна викликати сумнівів;
3. Завершальну оцінку необхідно дати якомога більшій кількості проектів;
4. Усіх перелічених умов.
165. Грошовий потік - це:
1. Баланс грошових надходжень і витрат;
2. Витрати матеріальних, фінансових та інтелектуальних ресурсів з метою одержання доходу;
3. Капітальні вкладення;
4. Кошти, вкладені в об'єкт розвитку.
166. Грошовий потік з активів не містить:
1. Операційний потік грошей;
2. Капітальні витрати;
3. Приріст чистого робочого капіталу;
4. Грошовий потік акціонерам.
167. До можливих додаткових вигод (грошові припливи за проектами) не відносять:
1. Надходження коштів від продажу застарілих засобів;
2. Пільги з оподаткування при наданні інвестиційного кредиту;
3. Зниження собівартості випуску продукції;
4. Зменшення амортизаційних відрахувань при продажу основних засобів.
168. Поточні витрати включають:
1. Операційні витрати мінус витрати на виплату відсотків по кредитах;
2. Витрати на випуск продукції, що містять витрати на придбання сировини, основних та допоміжних матеріалів, оплату праці, загальнозаводські та накладні витрати;
3. Витрати на інвестиції до основного капіталу, передвиробничі витрати та потреби в обіговому капіталі;
4. Витрати на експлуатацію обладнання, палива, енергії.
169. NPV являє собою:
1. Різницю між майбутньою вартістю потоку майбутніх вигод та поточною вартістю теперішніх і майбутніх витрат проекту протягом усього його циклу;
2. Майбутню вартість вигод від зроблених капіталовкладень;
3. Поточну вартість вигод від зроблених капіталовкладень;
4. Алгебраїчну дисконтовану суму поточної вартості майбутніх вигод та поточної вартості.
170. Проекти ухвалюються лише, коли NPV:
1. Менше нуля;
2. Більше нуля;
3. Дорівнює нулю;
4. Більше одиниці.
171. До основних засобів фінансування проекту не відносять:
1. Акціонерні інвестиції;
2. Фінансування з державних джерел;
3. Лізингове та боргове фінансування;
4. Постачальників сировини та напівфабрикатів.
172. Кошторис проекту - це:
1. План витрат на проект;
2. Калькулювання поточних або прогнозних цін;
3. Витрати на придбання передбаченого проектом технологічного, підйомно-транспортного, енергетичного та іншого устаткування.
173. Планування проекту:
1. Обґрунтування цілей і засобів їх досягнення на основі виявлення ресурсів, визначення комплексу робіт, ефективних методів і засобів, необхідних для їх виконання, і встановлення взаємодії організацій - учасників проекту;
2. Вибір дій, засобів і ресурсів із забезпечення досягнення місії організацій;
3. Вибір планових показників і методів досягнення місії організації;
4. Визначення пріоритетів і послідовність дій.
174. Виберіть найбільш повне визначення поняття "виробничий процес'
1. це сукупність взаємопов'язаних процесів праці, а інколи і природних процесів, в результаті яких вхідні матеріали і напівфабрикати перетворюються на готову продукцію
2. інтервал часу, протягом якого предмети праці перетворюються у готову продукцію;
3. це сукупність взаємопов'язаних природних процесів, за допомогою яких здійснюється перетворення вхідних сировини, матеріалів, напівфабрикатів у готову продукцію (товари, послуги);
4. це процес перетворення засобів праці у результати виробництва з використання м визначеної технології.
175. Методи аналізу ризиків при прийнятті управлінських рішень:
1. Метод чутливості;
2. Метод сценаріїв;
3. Метод Монте-Карло;
4. Всі перелічені.
176. Процес управління маркетингом при здійсненні проекту полягає в:
1. Аналізі ринкових можливостей;
2. Відборі цільових ринків;
3. Розробці комплексу маркетингу та втіленні в життя маркетингових заходів;
4. Всі перелічені.
177. Метою технічного аналізу проекту є:
1. Вивчення споживачів продукції;
2. Вивчення поточних витрат виробництва;
3. Вивчення капітальних витрат;
4. Вивчення капітальних і поточних витрат виробництва.
178. До змісту технічного аналізу входить:
1. Вибір технології;
2. Аналіз ринку;
3. Вибір податкового законодавства;
4. Вибір організації управління підприємством.
179. При дослідженні місця реалізації проекту можна не розглядати:
1. Розташування ринків збуту;
2. Транспортний доступ до місця;
3. Планування підприємства;
4. Схеми земельних ділянок.
180. Дослідження масштабу проекту містить:
1. Вивчення впливу ринків збуту на масштаб виробництва;
2. Вивчення залежності капітальних та поточних витрат від масштабу виробництва;
3. Вивчення фізичних та екологічних обмежень на масштаб виробництва;
4. Все перелічене.
181. До об'єктів інфраструктури належать:
1. Лінії електропередачі;
2. Конвеєрні лінії;
3. Кредитні лінії;
4. Жодна з названих.
182. Економічне середовище проекту не характеризується такими компонентами:
1. Бюджетний дефіцит;
2. Рівень безробіття;
3. Структура внутрішнього валового продукту;
4. Рівень інфляції.
183. Інституційний аналіз має на меті:
1. Визначення впливу зовнішніх і внутрішніх факторів на успішність виконання проекту.
2. Обґрунтування технічної здійсненності проекту та встановлення рівня капітальних і поточних витрат за ним.
3. Визначення інструментарію, який дозволяє оптимально скомбінувати всі компоненти - продукт, ціну, просування і збут;
4. Підготовку, освоєння та забезпечення якості виробництва.
184. Метою екологічного аналізу інвестиційного проекту є:
1. Оцінка наслідків впливу на забруднення атмосферного повітря;
2. З'ясування однозначності всіх передумов проектного аналізу;
3. Встановлення потенційної шкоди навколишньому середовищу під час здійснення та експлуатації проекту і визначення заходів, необхідних для її пом'якшення або відвернення;
4. Розробка плану збереження природного середовища.
185. Для вартісної оцінки наслідків проекту використовують метод:
1. Ранжирування;
2. Бальної оцінки;
3. Експертної оцінки;
4. Всі перелічені.
186. Соціальна привабливість проекту визначається з точки зору:
1. Користувачів проекту;
2. Населення регіону, в якому реалізується проект;
3. Поліпшення соціального середовища проекту;
4. Усі попередні відповіді правильні.
187. На якій стадії життєвого циклу проекту відбувається пошук зацікавлених осіб проекту:
1. Обґрунтування проекту;
2. Експертиза;
3. Розробка концепції проекту;
4. Реалізація проекту.
188. Оцінка населення, що мешкає у зоні реалізації проекту, вимагає:
1. Оцінити населення з точки зору демографічних, соціальних особливостей, умов мешкання, зайнятості, відпочинку та визначити ступінь впливу проекту на ці параметри;
2. Оцінити можливість поліпшення рівня життя;
3. Оцінити ступінь впливу проекту на умови проживання, зайнятості та відпочинку населення;
4. Спрогнозувати зміни соціокультурних параметрів населення.
189. Соціальний аналіз проекту передбачає:
1. Визначення існуючого рівня соціального середовища;
2. Прогнозування можливого впливу проекту на соціальне середовище;
3. Оцінку можливості змін соціального середовища проекту;
4. Визначення існуючого рівня соціального середовища та прогнозування можливого впливу проекту на соціальне середовище;
190. Фактори, що впливають на економічну цінність проекту:
1. Ефективність використання національних ресурсів;
2. Безпосередній вплив проекту на економіку країни;
3. Вплив проекту на розвиток національної економіки;
4. Всі перелічені.
191. Мета фінансового аналізу проекту:
1. Оцінити підготовленість підприємства до виконання проекту;
2. Розрахувати показники грошових потоків;
3. Визначити, чи є проект рентабельним та ефективним;
4. Визначити фінансову життєздатність проекту для прийняття рішень про доцільність його інвестування та фінансування.
192. Підготовка прогнозних балансу та звіту про прибутки необхідна:
1. Для оцінки рівня прибутковості проекту;
2. Для оцінки величини витрат з виплати податків та погашення зобов'язань;
3. Для розрахунку показників грошових потоків;
4. Для оцінки величини витрат та рівня прибутковості проекту.
193. В економічному аналізі не можуть бути використані такі критерії порівняння проектів:
1. Необхідна величина інвестицій для створення робочих місць;
2. Значення доданої вартості, створюваної в результаті проекту;
3. Додатковий грошовий потік;
4. Платежі за використання місцевих ресурсів.
194. Метою економічного аналізу проекту є:
1. Оцінка доходності проекту;
2. Визначення можливостей поліпшення життя населення внаслідок реалізації проекту;
3. Встановлення його національної привабливості, оцінки економічної ефективності на підставі альтернативної вартості ресурсів;
4. Визначення доцільності реалізації проекту з точки зору інтересів суспільства в цілому, а не окремих власників.
195. Тіньові ціни - це:
1. Ціни у тіньовій економіці;
2. Ціни, що відображають суспільну цінність ресурсів та продукту проекту в грошових одиницях;
3. Ціни на імпортні та експортні товари;
4. Ціни з урахуванням валютного курсу.
196. До можливих проявів побічних ефектів проекту не належать:
1. Виснаження природних ресурсів;
2. Порушення соціальних норм;
3. Поліпшення транспортного сполучення;
4. Підвищення рівня життя населення.
197. Реалізація проекту може сприяти:
1. Зниженню цін на споживчі товари та послуги;
2. Ліквідації дефіциту будь-якого товару;
3. Розвитку інфраструктури районів.
4. Усі відповіді правильні.
198. Функціональний проект - це:
1. Проект, який здійснюється в існуючих функціональних підрозділах;
2. Проект, в якому задіяні люди з різних функціональних зон;
3. Проект, основною характеристикою якого є те, що над конкретним проектом постійно працює самостійна група спеціалістів;
4. Проектування, що ґрунтується на функціональному підході до структуризації.
199. Сітьовий графік - це:
1. Набір графічних методів, що використовуються при плануванні проекту та спостереженні за ним;
2. Процеси та заходи, які потребують витрат часу та ресурсів;
3. Результат однієї або декількох виконаних робіт;
4. Побудова таблиць робіт, де вказується їхня тривалість.
200. Найбільш відомими методами складання сітьового графіку є:
1. Метод оцінки та перегляду програм (PERT);
2. Метод критичного шляху (СРМ);
3. Метод робочого календаря;
4. PERT та СРМ
201. Оптимізація (коректування) сітьового графіка дозволяє:
1. Скоротити критичний шлях;
2. Підвищити рівномірність використання ресурсів;
3. Ліквідувати резерви часу;
4. Усунути непродуктивні витрати.
202. Методи складання графіка критичного шляху можна застосовувати з найбільшою ефективністю, якщо проект має наступні характеристики:
1. Визначені операції чи завдання, які означають початок і кінець проекту;
2. Завдання та операції взаємно незалежні;
3. Намічено точний порядок виконання операцій та завдань;
4. Усі вище перелічені відповіді.
203. Моделі типу "час - витрати" використовуються для:
1. Створення графіків мінімальних затрат;
2. Створення графіків з однозначною оцінкою операцій;
3. Створення графіків раннього і пізнього початку операцій;
4. Створення графіків рутинних операцій.
204. Для етапу цехового контролю якості продукції характерно:
1.Розподіл функцій і відповідальності за якість як між окремими працівниками, так і цеховим керівником.
2. Відповідальність за виготовлення всього виробу одного працівника або невеликої їх групи.
3. Використання контрольних карт (карт Шухарта) з межами регулювання і переходу від суцільного до вибіркового контролю.
4. Розв'язання проблеми якості входить у сферу відповідальності керівника фірми та структурованого адміністративного підрозділу.
205. На чому ґрунтується концепція TQC:
1. На контролі якості технологічних процесів.
2. На побудові системи управління якістю, яка охоплює всі сторони діяльності фірми.
3. На участі в роботах з поліпшення якості всього персоналу фірми, від президента до рядового робітника.
4. На загальному (всеохоплюючому, тотальному) менеджменті якості.
206. Вирішальний вплив на сучасну теорію і практику забезпечення якості мали праці таких всесвітньо відомих спеціалістів, як:
1. У. Шухарт, Е. Демінг.
2. Д. Джуран, Ф. Кросбі.
3. А. Фейгенбаум, К. Ісікава, Г. Тагуші.
4. Усі вищеперераховані.
207. Д. Джуран є автором концепції:
1. AQI (Annual Quality Improvement) - концепція щорічного поліпшення якості.
2. TQC (Total Quality Control) - загальне управління якістю в США.
3. CWQC (Company Wide Quality Control) - управління якістю в рамках фірми в Японії.
4. TQM (Total Quality Management) - загальне (всеохоплююче, тотальне) управління якістю.
208. Основними принципами AQI - концепції щорічного поліпшення якості - є:
1. Планування керівництвом поліпшення якості на всіх рівнях і в усіх сферах діяльності підприємства.
2. Розроблення заходів, спрямованих на виключення (попередження) помилок у сфері управління якістю.
3. Перехід від адміністрування (наказів зверху) до планомірного управління всією діяльністю у сфері якості, в т.ч. і вдосконалення адміністративної діяльності.
4. Усі вищеперераховані відповіді правильні.
209. К. Ісікава - автор японського варіанта комплексного управління якістю, характерними рисами якого є:
1. Загальна участь працівників в управлінні якістю, постійне навчання кадрів.
2. Проведення регулярних внутрішніх перевірок функціонування системи якості.
3. Широке впровадження статистичних методів контролю.
4. Усі перераховані відповіді правильні.
210. Система, метою управління якої було забезпечення бездефектної праці, об'єктом управління - якість праці окремих виконавців і колективів, а показником управління - комплексний показник якості окремих виконавців і колективів, - це:
1. Саратовська система бездефектного виготовлення продукції (система БВП, 1955 p.).
2. Горьківська система "Якість, надійність ресурсів з перших виробів" (ЯНАРЗПВ, 1958 р.).
3. Ярославська система наукової організації робіт з підвищення моторесурсу (НОРМ, 1962 р.).
4. Львівська система бездефектної праці (СБП, 1967 p.).
211. Система, метою управління якою було вдосконалення господарського механізму підприємства, об'єктом управління - ефективність виробництва і якості роботи, а показниками управління -показники ефективності виробництва і якості роботи, - це:
1. Система управління виробничим об'єднанням і промисловим підприємством на базі стандартизації (СУ ВО і ПП, 1980 p.).
2. Комплексна система підвищення ефективності виробництва і якості роботи (КС ПЕВ і ЯР, 1979 p.).
3. Дніпропетровська комплексна система управління якістю продукції і ефективним використанням ресурсів (КС УЯП і ЕВР, 1978 p.).
4. Краснодарська комплексна система підвищення ефективності виробництва (КС ПЕВ, 1975 p.)
212. Система якості - це:
1. Сукупність організаційної структури розподілу відповідальності, процесів, процедур і ресурсів, яка забезпечує загальне керівництво якістю.
2. Сукупність взаємодіючих елементів операційної системи.
3. Ступінь відповідності специфікації товару чи послуги потребам ринку.
4. Ступінь готовності операційної системи до виготовлення товарів чи послуг у відповідності зі специфікаціями.
213. Принцип віддзеркалення якості полягає в:
1. Готовності виробничої системи до виготовлення товарів чи послуг у відповідності зі специфікаціями.
2. Перенесенні якості процесу на якість результату.
3. Безпомилковості при виготовленні товарів чи послуг.
4. Формуванні якості продукції в сфері виробництва.
214. Петля якості - це:
1. Концептуальна модель взаємозалежних видів діяльності, що впливають на якість на різних стадіях: від визначення потреб до оцінки їх задоволення.
2. Модель процесу формування якості продукції.
3. Модель ступеня відповідності специфікації товару чи послуги потребам ринку.
4. Модель ступеня готовності виробничої системи до виготовлення товарів чи послуг у відповідності зі специфікаціями.
215. Стандарт - це:
1. Документ, виданий і затверджений офіційним органом для постійного використання, що містить керівництво, правила або характеристики, направлені на забезпечення оптимальних результатів.
2. Документ, складений однією або декількома особами, що підтверджує будь-які установлені факти або події.
3. Документ, що видається установами, організаціями, підприємствами на підтвердження певних матеріальних цінностей.
4. Різновид документа, який найчастіше використовується в бухгалтерській справі, в системі банку та ін.
216. Рекомендовані вимоги стандартів підлягають безумовному виконанню в таких випадках:
1. Якщо виробник продукції зробив заяву про відповідність продукції цим стандартам.
2. Якщо ці вимоги включені в угоди на розробку, виготовлення і поставку продукції.
3. Якщо це передбачено чинними актами законодавства.
4. Усі перераховані відповіді правильні.
217. Питаннями розробки, ухвалення і видання міжнародних стандартів займаються такі міжнародні організації:
1. ISO - Міжнародна організація по стандартизації.
2. IES - Міжнародна електротехнічна комісія.
3. CASCO - Комітет по оцінці відповідності.
4. ISO та IES
218. У1987 р. Міжнародна організація по стандартизації ISO розробила і прийняла серію стандартів ISO 9000, узявши за основу стандарти:
1. Франції та Бельгії.
2. Великобританії.
3. Данії та Іспанії.
4. Швеції.
219. Основу стандартів ISO серії 9000 складає наступна модель забезпечення якості:
1. ISO 9001.
2. ISO 9002.
3. ISO 9003.
4. Усі наведені.
220. До характеристик послуг, які можуть зазначатися в нормативних документах, належать:
1. Потужності, можливості, чисельність персоналу та кількість матеріалів.
2. Час очікування, час надання і час технологічного циклу послуги.
3. Чуйність, доступність і ввічливість персоналу, комфортність і естетичність оточення, компетентність, надійність, точність, повнота, відповідність сучасному рівню, достовірність та ефективність контакту.
4. Усі відповіді правильні.
221. Структура процесів системи якості послуг має забезпечувати:
1. Заходи, які дозволяють попередити появу проблем.
2. Належне управління всіма робочими програмами, які визначають якість послуг.
3. Оцінювання наданої постачальником послуги.
4. Оцінювання отриманої послуги споживачем.
222. Процеси надання послуг у системі якості споживачам передбачають:
1. Дотримання заданих технічних умов та надання послуги.
2. Контроль за дотриманням технічних умов на послугу.
3. Коригування процесу при виявленні відхилень.
4. Усі перелічені відповіді правильні.
223. Кваліметрія - це:
1. Наука, яка вивчає принципи і методи оцінювання рівня якості.
2. Наука, яка вивчає кількісні методи оцінювання рівня якості, що використовуються для обґрунтування рішень, які приймаються при управлінні якістю.
3. Наука, яка вивчає аналіз ефективності проведення заходів щодо поліпшення якості продукції на підприємстві з метою забезпечення її конкурентоспроможності.
4. Наука, яка вивчає варіанти запропонованих виробів для вибору кращого.
224. Індексом якості продукції називається:
1. Показник якості продукції, що визначає основні функції, для виконання яких вона призначена, і зумовлює галузь її використання.
2. Показник, який характеризує корисний ефект від експлуатації чи споживання продукції.
3. Комплексний показник якості різнорідної продукції, виготовленої за певний період, який дорівнює середньому зваженому відносних показників якості.
4. Показник, який характеризує властивість технічного об'єкта зберігати працездатність до настання граничного стану.
225. Показники безвідмовності характеризують:
1. Властивість технічного об'єкта зберігати працездатність протягом певного часу чи деякого напрацювання.
2. Властивість технічного об'єкта зберігати працездатність до настання граничного стану при встановленій системі технічного обслуговування і ремонтів.
3. Властивість технічного об'єкта, що полягає у попередженні і виявленні причин пошкоджень та усунення їх шляхом проведення ремонтів та технічного обслуговування.
4. Властивість технічного об'єкта зберігати працездатний стан протягом і після зберігання, транспортування або властивість продукту чи матеріалу зберігати стан до споживання протягом зберігання.
226. Показники функціональної і технічної ефективності характеризують:
1. Належність продукції до певного класифікаційного угруповання.
2. Корисний ефект від експлуатації чи споживання продукції та прогресивність технічних рішень, закладених у продукцію.
3. Основні проектно-конструкторські рішення, зручність монтажу і встановлення продукції, можливість її агрегування і взаємозамінності.
4. Вміст у продукції хімічних елементів або структурних груп.
227. До ергономічних показників якості продукції належать:
1. Гігієнічні та антропометричні показники.
2. Фізіологічні та психофізіологічні показники.
3. Психологічні показники.
4. Усі вище перелічені.
228. До естетичних показників якості продукції належать:
1. Показники раціональності форми та інформаційної виразності.
2. Показники цілісності композиції.
3. Досконалості виробничого виконання і стабільності товарного вигляду.
4. Усі вище перелічені.
229. Показники технологічності характеризують:
1. Насиченість продукції стандартами, уніфікованими й оригінальними складовими, а також рівень уніфікації з іншими виробами.
2. Властивості продукції, які зумовлюють оптимальний розподіл витрат матеріалів, засобів праці та часу при технологічній підготовці виробництва, виготовленні й експлуатації продукції.
3. Пристосованість продукції до транспортування, а також до підготовчих та заключних операцій, пов'язаних із транспортуванням.
4. Особливості продукції, які зумовлюють безпеку людини або обслуговуючого персоналу під час її експлуатації чи споживання.
230. TQM (Total Quality Management) - "загальне управління якістю" - це:
1. Підхід до управління організацією, який об'єднує основні існуючі методи управління і технічні засоби в науково обґрунтовану систему, ціллю якої є постійне поліпшення виробничої діяльності і результатів цієї діяльності.
2. Підхід до управління організацією, заснований на побудові системи управління якістю, яка охоплює всі сфери діяльності фірми.
3. Підхід до управління організацією, який передбачає участь у роботах з якості всього персоналу фірми - від президента до рядового робітника.
4. Підхід до управління організацією, який ґрунтується на бездефектному виготовленні продукції.
231. Основні стратегії TQM - це:
1. Провідна роль вищого керівництва в управлінні якістю.
2. Навчання якості, залучення до управління, мотивація і вивчення інтересів співробітників.
3. Орієнтація на інтереси покупців та розробка програм в цілях постійного поліпшення якості і оцінка результатів.
4. Усі вищеперераховані стратегії.
232. Процедура статистичного контролю якості поділяється на:
1. Приймальний контроль.
2. Контроль процесу.
3. Заключний контроль.
4. Приймальний контроль та контроль процесу.
233. Прийнятий рівень якості - це коли:
1. Кількість забракованих виробів у партії не перевищує конкретної межі.
2. Кількість забракованих виробів у партії відповідає конкретній межі.
3. Кількість забракованих виробів у партії менша від конкретної межі.
4. Процентний показник браку нижчий від вказаного числа.
234. Комплексна система управління якістю (КС УЯП, 1975 р.)-це:
1. Об'єднання робіт, спрямованих на раціональну систему стимулювання якості праці.
2. Об'єднання робіт, спрямованих на поліпшення техніко-експлуатаційних споживчих властивостей продукції, в єдину систему цільових, постійно здійснюваних заходів.
3. Об'єднання робіт, спрямованих на певні виробничі обставини стадії "життя" продукції, аспекти та об'єкти управління її якістю.
4. Об'єднання робіт, спрямованих на розробку СТП для необхідних напрямів управління якістю продукції та праці.
235. Продуктивність праці - це:
1. Ефективність трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ.
2. Ефективність трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу зниження матеріаломісткості продукції.
3. Ефективність трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу низькі ціни на сировину.
4. Ефективність трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу зниження ціни на готову продукцію.
236. Показники рівня виробітку - це:
1. Вартісні показники.
2. Натуральні показники.
3. Трудові показники.
4. Усі вищеперераховані.
237. До зовнішніх чинників зростання продуктивності праці не відносять:
1. Політику і стратегію.
2. Ринкову інфраструктуру.
3. Персонал, організацію виробництва й праці.
4. Природні ресурси.
238. До внутрішніх чинників зростання продуктивності праці не відносять:
1. Характер продукції.
2. Технологію і обладнання.
3. Законодавство.
4. Систему мотивації.
239. Чинники, що істотно впливають на продуктивність праці:
1. Матеріально-технічні.
2. Організаційні та економічні.
3. Соціальні та географічне розміщення підприємств.
4. Усі вищеперераховані.
240. До шляхів підвищення технічного рівня виробництва не належать:
1. Заміна діючих технічних засобів прогресивнішими; модернізацію обладнання.
2. Механізація та автоматизація виробництва.
3. Зміна питомої ваги окремих видів продукції (послуг) та виробництв.
4. Застосування прогресивних технологій.
241. До удосконалення управління організації виробництва та праці не відносять:
1. Удосконалення структур та раціональний розподіл функцій управління.
2. Запровадження раціонального розподілу та організації праці робітників.
3. Диверсифікацію виробництва та введення в дію нових цехів.
4. Поліпшення економічних характеристик праці.
242. Продуктивність підприємства (організації) - це:
1. Баланс між всіма чинниками виробництва (матеріальними, фінансовими, людськими, інформаційними тощо), який забезпечує найбільше виробництво при найменших витратах.
2. Баланс між всіма чинниками виробництва, який забезпечує зниження ціни на готову продукцію.
3. Баланс між всіма чинниками виробництва, який забезпечує підвищення кваліфікації робітників.
4. Баланс між всіма чинниками виробництва, який забезпечує збільшення обсягу продукції, що виробляється.
243. Цикл продуктивності - це:
1. Логічна послідовність дій, яка забезпечує підприємству низькі ціни на сировину.
2. Логічна послідовність дій, яка забезпечує підприємству можливість успіху через зростання продуктивності.
3. Логічна послідовність дій, яка забезпечує впровадження нових технологій.
4. Логічна послідовність дій, яка забезпечує підвищення якості сировини, матеріалів, комплектуючих деталей, засобів або просто комплектуючих.
244. Дієвість операційної системи - це:
1. Ступінь досягнення системою поставлених перед нею цілей, ступінь завершення "потрібної" роботи.
2. Ступінь використання системою необхідних ресурсів.
3. Ступінь відповідності системи вимогам, сертифікатам та очікуванням.
4. Ступінь удосконалення організації праці та виробництва.
245. Регулювання продуктивності операційної системи складається з таких елементів:
1. Забезпечення основи для регулювання.
2. Розроблення стратегічних планів обгрунтування програми продуктивності.
3. Розроблення підходів до стратегій і методів вимірювання та оцінки продуктивності.
4. Усі вище перелічені елементи.
246. За якої умови не відбувається підвищення продуктивності:
1. Обсяг продукції зростає, витрати зменшуються.
2. Обсяг продукції зростає, витрати теж зростають, але повільніше.
3. Обсяг продукції скорочується, витрати теж скорочуються, але повільніше.
4. Обсяг продукції скорочується, витрати теж скорочуються, але швидшими темпами.
247. Управління операційною системою за критерієм продуктивності - це:
1. Процес, який передбачає стратегічне, тактичне й оперативне планування і постійний контроль за реалізацією прийнятих оптимальних рішень відповідно до конкретної ситуації.
2. Процес, який передбачає систему вироблення та реалізації управлінських рішень відповідно до конкретної ситуації.
3. Процес, який передбачає систему вироблення та реалізації управлінських впливів.
4. Процес, який передбачає стратегічне планування та контроль операційної системи.
248. Удосконалення операційної діяльності можливе через:
1. Збільшення фінансування на дослідження й розробки.
2. Переоцінку і переобладнання виробничих потужностей.
3. Досягнення гнучкості робочої сили організації шляхом підготовки працівників для виконання кількох різних робіт.
4. Усі вище перелічені відповіді правильні.
249. Результативність функціонування виробничих систем характеризують:
1. Ефективність.
2. Дієвість.
3. Чутливість до змін.
4. Оперативність.
250. З яких елементів складається регулювання продуктивності виробничої системи?
1. Розроблення програми підвищення продуктивності.
2. Розроблення методів вимірювання і оцінювання продуктивності.
3. Розроблення методів контролю підвищення продуктивності.
4. Усі вище перелічені елементи.
////////////////////////////