ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ КОРЕКЦІЇ РУХОВОЇ СФЕРИ ДІТЕЙ ЗІ ЗНИЖЕНИМ СЛУХОМ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ‌

13.00.03 – корекційна педагогіка

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Демократичні й економічні перетворення, які відбуваються в Україні на початку ХХІ століття, зумовили необхідність суттєвих змін у системі освіти, що знайшло своє відображення у Державній національній програмі “Освіта (Україна ХХІ століття)”, Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, Національній програмі “Діти України” та інших офіційних

державних документах. У них наголошується, що діти з особливостями психофізичного розвитку потребують особливої турботи; вказується на необхідність оновлення змісту освіти, впровадження нових підходів, форм, методів навчання і виховання, які б відповідали потребам розвитку особистості цих дітей, сприяли розкриттю талантів, їх розумових і фізичних здібностей; визначається пріоритетність забезпечення їм повноцінної життєдіяльності, оптимальних умов для максимальної соціально-трудової реабілітації. З огляду на це, гуманізація і демократизація освіти створюють сприятливі умови для апробації нових педагогічних технологій та підходів до організації навчання і виховання дітей з особливостями психофізичного розвитку.

Вагомий внесок в теорію і практику спеціальної педагогіки і психології зробили такі провідні вчені як: В.І. Бондар, В.В. Засенко, М.П. Козленко, М.М. Малофєєв, В.М. Синьов, Є.Ф. Соботович, Л.І. Солнцева, В.В. Тарасун, Л.І. Фомічова, О.П. Хохліна, М.К. Шеремет, М.Д. Ярмаченко та ін. Здійснений науковцями психолого-педагогічний аналіз навчальної та професійної діяльності дітей з особливими потребами став фундаментом сучасних світоглядних орієнтацій для подальших наукових досліджень.

Вітчизняні й зарубіжні вчені відзначають, що порушення слуху призводять до недостатнього розвитку мовленнєвої функції, пізнавальних процесів і загалом спричинюють суттєве відставання дітей з вадами слуху від їх однолітків (Борщевська Л.В., Боскіс Р.М., Власова Т.О., Виготський Л.С., Гозова О.П., Гольдберг А.М., Дьячков О.І., Засенко Н.Ф., Зікєєв А.Г., Зиков С.А., Рау Ф.Ф., Розанова Т.В., Савченко М.А., Тігранова Л.І., Фомічова Л.І., Шеремет М.К., Шиф Ж.І., Ярмаченко М.Д. та ін.).

Разом із тим, для дітей зі зниженим слухом, порівняно з глухими, характерним є більш інтенсивний розвиток мовлення (Борщевська Л.В., Боскіс Р.М., Зікєєв А.Г., Коровін К.Г., Назарина В.В., Шелгунова Н.І., Шеремет М.К. та ін.) і психічних процесів (Власова Т.О., Засенко В.В., Кравченко Ю.В., Лєбєдєва Н.Т., Тігранова Л.І., Фомічова Л.І., Шеремет М.К. та ін.), що засвідчує потребу у визначенні індивідуально- диференційованого підходу до навчання і виховання, вносить свою специфіку в корекційно-педагогічний процес, зокрема у процес фізичного виховання дітей з порушеннями слухової функції. Значну роль при цьому відіграє корекція рухової сфери, як складова комплексу спеціальних педагогічних впливів, спрямованих на подолання наслідків слухового недорозвинення, що сприяє не тільки інтенсифікації процесу формування знань, умінь і навичок, але й розвитку мовленнєвих і пізнавальних процесів даної категорії дітей; більш повній реалізації рухового потенціалу та творчих сил, формуванню життєвої компетентності. Дозволяє привести у відповідність рівень розвитку рухових здібностей цих дітей із

соціальними запитами, що дає можливість їм бути конкурентноздатними на ринку праці, прискорює процеси їхньої соціальної адаптації й інтеграції в суспільство.

Розробкою проблеми корекції рухової сфери дітей з порушеннями слуху займалися Е.Н. Абілова, Р.Д. Бабенкова, І.М. Бабій, Н.Г. Байкіна, М.С. Бессарабов, Л.Б. Дзержинська, В.В. Дзюрич, Б.М. Зайцев, В.М. Зайцева, В.А. Какузін, А.Г. Карабанов, І.В. Ковшова, Г.Ф Козирнов, Ю.Н. Комаров, А.О. Костанян, Н.П. Лещій, А.В. Мутьєв, Н.А. Рау, О.В. Романенко, В.А. Рябічев, Л.В. Рябова, Ю.Р. Сапожніков, І.М. Соловйов, О.І. Форостян, Ж.І. Шиф та ін. Проте в їх наукових і науково-методичних працях здебільшого представлена категорія глухих дітей. Відомості про рухову діяльність дітей зі зниженим слухом віком 7-16 років дуже обмежені (Лебедєва Н.Т., Сергєєв Г.Б., Щуплецова Т.С., Надєїна Н.А. та ін.), а у вітчизняній літературі вони поодинокі (Колишкін О.В.). Це призводить до того, що у практиці фізичного навчання і виховання дітей зі зниженим слухом мають місце суттєві недоліки, а саме: недосконала організація фізичного виховання; недостатня розробка нових форм занять фізичною культурою; застосування загальних принципів та методик навчання рухових дій, які не відбивають специфічний характер компенсаторно- корекційного навчання і виховання учнів зі зниженим слухом; не розроблені модель і педагогічні технології корекції їхньої рухової сфери в позакласній системі фізичного виховання; компенсаторно-корекційне навчання рухових дій учнів зі зниженим слухом не завжди відповідає потребам професійно-трудової діяльності, соціальної адаптації та інтеграції в суспільство.

Виходячи з означеного вище, актуальність і необхідність дослідження обумовлена потребами практики в підвищенні ефективності корекційно- педагогічної роботи з фізичного виховання у спеціальних навчальних закладах для дітей зі зниженим слухом на основі максимального використання потенціалу їхніх компенсаторно-корекційних можливостей, в оновленні та вдосконаленні змісту фізичного виховання, методики та технологій занять фізичною культурою; необхідністю всебічного розвитку осіб зі зниженим слухом, важливою складовою якого є фізична досконалість; соціальною значущістю підготовки цих дітей до суспільно-корисної професійно-трудової діяльності, самостійного життя та інтеграції в суспільство. Це слугувало підставою для вибору теми дослідження “Теоретико-методичні основи корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом засобами фізичного виховання”.

Зв’язок теми з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить до плану науково-дослідних робіт Запорізького національного університету і Міністерства освіти і науки України (“Підготовка кваліфікованих кадрів із спеціалізації “Олімпійський професійний спорт інвалідів”

№ державної реєстрації – 4/2003 і “Соціальна реабілітація та інтеграція інвалідів у

Параолімпійський спорт”, № державної реєстрації – 4/03”); узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол №5 від 14.05.2002); пов'язана з реалізацією Державної національної програми “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті.

Об’єкт дослідження – процес корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом віком 7-16 років.

Предмет дослідження – корекційно-педагогічні основи фізичного виховання дітей зі зниженим слухом.

Мета дослідження – розробка та наукове обґрунтування теоретико- методичних основ корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом віком 7- 16 років засобами фізичного виховання.

Відповідно до мети визначено основні завдання дослідження:

Проаналізувати загальну та спеціальну психолого-педагогічну літературу з проблеми корекції рухового розвитку дітей зі зниженим слухом.
Визначити особливості розвитку рухової сфери дітей зі зниженим слухом віком 7-16 років.
Встановити можливості інтеграції рухової та мовленнєвої діяльності школярів з недорозвиненням слухової функції у процесі корекції їхньої рухової сфери.
З'ясувати організаційно-педагогічні умови, що забезпечують ефективну корекцію рухової сфери дітей зі зниженим слухом.
Розробити та експериментально апробувати програму позакласних занять з фізичної культури компенсаторно-корекційної спрямованості для дітей зі зниженим слухом віком 7-16 років.
Науково обґрунтувати модель, методику і педагогічну технологію корекції рухової сфери учнів зі зниженим слухом молодшого та середнього шкільного віку.

Методологічну та теоретичну основу дослідження складають: основні положення системного підходу як методологічного способу пізнання педагогічних фактів, явищ, процесів, який передбачає сукупність елементів вивчення дітей зі зниженим слухом у процесі їхнього навчання в спеціальній школі, розглядаючи його як взаємозв’язок цілісності, структурності та специфічності навчально- виховного процесу; загальнотеоретичні положення: про зв'язок первинних та вторинних відхилень розвитку (Ананьєв Б.Г., Виготський Л.С., Дьячков О.І. та ін.); вчення про значні компенсаторні можливості дитячого організму, про провідне значення соціальних факторів у формуванні процесів корекції та компенсації (Ельконін Д.Б., Леонтьєв О.М., Лубовський В.І., Лурія О.Р., Мухіна О.О., Ярмаченко М.Д. та ін.); положення закономірного співвідношення навчання та розвитку (Бондар В.І.,

Виготський Л.С., Засенко В.В., Тарасун В.В., Фомічова Л.І., Хохліна О.П., Шеремет М.К., Ярмаченко М.Д. та ін.); положення про зв'язок і взаємовплив функцій аналізаторів (Ананьєв Б.Г., Анохін К.П., Бернштейн Н.А., Зімкін М.В., Коц Я.М., Нейман Л.В., Павлов І.П., Сєченов І.М., Фарфель В.С., Яроцький А.І. та ін.); вчення про зв'язок рухів із пізнавальними процесами (Бондар В.І., Боскіс Р.М., Власова Т.А., Виготський Л.С., Морозова Н.Г., Розанова Т.В., Соловйов І.М., Шиф Ж.І. та ін.); про зв'язок моторики з мовленнєвою функцією (Бехтерєв В.М., Гозова О.П., Дзюрич В.В., Дикунов А.М., Запорожець А.В., Козленко М.П., Кольцова М.М., Костанян А.О., Павлов І.П., Сєченов І.М. та ін.); корекційну ефективність спеціального навчання та виховання (Байкіна Н.Г., Бондар В.І., Вісковатова Т.П., Денисенко Н.Ф., Дьячков О.І., Козленко М.П., Малофєєв М.М., Сермєєв Б.В., Синьов В.М., Соботович Є.Ф., Солнцева Л.І., Тарасун В.В., Фомічова Л.І., Хохліна О.П., Шеремет М.К., Ярмаченко М.Д. та ін.); вирішальну роль активної цілеспрямованої діяльності дітей з особливими потребами у становленні механізмів компенсації важкої патології чи недостатності (Зиков С.А., Зикова Т.С., Моргуліс І.С., Солнцева Л.І. та ін.); базові теоретичні положення адаптивної фізичної культури (Вільчковський Е.С., Денисенко Н.Ф., Чудна Р.В., Шапкова Л.В. та ін.); теоретичні узагальнення та висновки щодо оздоровлення учнів шкіл у навчально-виховному процесі, формування культури здоров’я (Денисенко Н.Ф., Фарфель В.С. та ін.).

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань були використані такі методи дослідження:

а) теоретичні: аналіз, синтез, узагальнення літературних джерел і перспективного педагогічного досвіду з досліджуваної проблеми, метод системного підходу, супутніх змін, моделювання, порівняльного аналізу результатів тестування рухових здібностей учнів зі зниженим і збереженим слухом, аксіоматичний метод;

б) емпіричні: аналіз педагогічної документації, педагогічні спостереження, констатувальний і формувальний експерименти, опитування і бесіди, метод тестів та експрес-оцінки рівня фізичного здоров’я дітей;

в) методи математичної статистики: метод середніх величин, парних порівнянь, вибірковий метод, метод кореляційного аналізу, а також методи аналізу даних за допомогою сучасних інформаційних технологій.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що :

вперше зроблено цілісний аналіз проблеми корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом, в основу якого покладено системний підхід до вивчення цього процесу та науково обґрунтовані дані про специфічні особливості рухової діяльності даної типологічної групи дітей як важливої складової корекційно-
педагогічного процесу у спеціальній школі, узгоджено функціонування всіх його компонентів;
вперше експериментальним шляхом науково обґрунтовано модель, методику і педагогічну технологію корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом засобами фізичного виховання;
визначено педагогічні умови корекції рухової сфери школярів зі зниженим слухом у роботі з фізичного виховання;
встановлено потенційні та актуальні можливості рухового розвитку дітей з недорозвиненням слухової функції та його відмінності між учнями спеціальної школи й учнями масової школи;
доведено ефективність комплексного застосування засобів фізичного виховання у процесі корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом;
розширено наукове уявлення про рухову діяльність дітей зі зниженим слухом віком 7-16 років.
Теоретична значущість роботи полягає в:
розробці та обґрунтуванні теоретичних основ корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом засобами фізичного виховання;
збагаченні змісту спеціальної педагогіки інноваційними підходами до вирішення проблеми навчання і фізичного виховання дітей зі зниженим слухом;
створенні та опрацюванні методичного забезпечення для ефективної реалізації процесу корекції рухової сфери учнів зі зниженим слухом, формування в них знань, рухових умінь і навичок;
встановленні особливостей інтеграції рухової та мовленнєвої діяльності дітей із стійким зниженням слуху у процесі занять фізичною культурою компенсаторно-корекційної спрямованості;
теоретичному обґрунтуванні можливостей використання технології корекції рухової сфери школярів зі зниженим слухом у системі фізичного виховання учнів в освітніх закладах інших модифікацій (школа, центр реабілітації, школа санаторного типу тощо).
Практичне значення одержаних результатів:
створено методичну систему педагогічного керівництва організованою руховою діяльністю дітей зі зниженим слухом, яка може виступати орієнтиром для вчителя фізичного виховання в роботі з даною типологічною групою дітей;
розроблено й апробовано програму позакласних занять з фізичної культури компенсаторно-корекційної спрямованості для дітей зі зниженим слухом 7-16 років і мовленнєве забезпечення рухової діяльності на цих заняттях (на допомогу вчителям фізичного виховання, вихователям, педагогам спеціальних навчальних закладів для дітей зі зниженим слухом);
забезпечено методичну розробку практичного матеріалу вищезазначеної програми, яка може бути використана педагогами спеціальних шкіл, шкіл- інтернатів та інших навчальних закладів, де навчаються та виховуються діти зі зниженим слухом;
виявлено умови педагогічного процесу, що сприяють ефективній корекції та розвитку рухової сфери школярів зі зниженим слухом;
визначено основні вимоги щодо організації усвідомленої рухової діяльності дітей зі зниженим слухом.

Результати науково-дослідної роботи впроваджувались у реабілітаційних центрах і школах-інтернатах для дітей зі зниженим слухом Запорізької та Дніпропетровської областей, системі перепідготовки керівників (заступників) спеціальних шкіл-інтернатів у Запорізькому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти; у системі вищої професійної підготовки майбутніх фахівців з фізичного виховання та спорту в Запорізькому національному університеті та Гуманітарному університеті “Запорізький інститут державного та муніципального управління”.

Впродовж усього періоду проведення науково-дослідної роботи, автор особисто брав участь в апробації та практичній реалізації розроблених положень і рекомендацій, тривалий час працюючи вчителем фізичної культури в Кам'янській спеціальній школі-інтернаті для дітей зі зниженим слухом Запорізької області.

Експериментальна база дослідження. Науково-дослідна робота проводилася в Кам'янській спеціальній школі-інтернаті для дітей зі зниженим слухом Запорізької області, спеціальній школі-інтернаті для дітей зі зниженим слухом (м. Дніпропетровськ), загальноосвітній школі №109 та Запорізькому класичному ліцеї (м. Запоріжжя).

У контрольних випробуваннях взяли участь діти віком від 7 до 16 років. Всього для дослідження було залучено 662 дитини зі зниженим слухом (із них 342 учні молодшого шкільного віку та 320 учнів середнього шкільного віку) і 1141 дитина зі збереженим слухом (із них 548 учнів молодшого шкільного віку та 593 учні середнього шкільного віку). Усі школярі були поділені на дві контрольні групи дітей із зниженим і збереженим слухом та одну експериментальну групу дітей зі зниженим слухом.

Особистий внесок здобувача полягає в: аналізі та узагальненні теоретичних і методичних положень щодо корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом; розробці, обґрунтуванні та впровадженні теоретичних і методичних основ та технології корекції їх рухової сфери засобами фізичного виховання; програми та методичних рекомендацій щодо організації позакласних занять з фізичної культури компенсаторно-корекційної спрямованості; методик вивчення стану

корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом засобами фізичного виховання; встановленні специфічних особливостей розвитку рухової сфери дітей зі зниженим слухом віком 7-16 років, їхніх потенційних та актуальних можливостей рухового розвитку; виявленні системи факторів, що зумовлюють ці особливості; побудові моделі корекції рухової сфери для даної типологічної групи дітей засобами фізичного виховання; впровадженні індивідуально-диференційованого підходу до навчання і фізичного виховання дітей зі зниженим слухом; доведенні позитивного корекційно-розвивального впливу запропонованих засобів, прийомів, методів і технології навчання на рухову сферу дітей зі зниженим слухом; встановленні особливостей сприймання школярами зі зниженим слухом словесної інформації на заняттях фізичної культури та визначенні ефективних умов її засвоєння; з’ясуванні педагогічних умов корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом.

Вірогідність і обґрунтованість результатів дослідження забезпечувалася науковим обґрунтуванням вихідних позицій, загальним і спеціальним методологічним підходом, що поєднував теоретичне пізнання й практичний досвід; орієнтацією на науковий принцип системного аналізу та узагальнення експериментальних даних, застосуванням комплексу сучасних методів дослідження, що відповідають меті, завданням, предмету та логіці дослідження; аналізом значної кількості наукових психолого-педагогічних і навчально- методичних джерел; репрезентативністю обсягу відбору експериментальних даних; застосуванням методів математичної статистики для обробки результатів дослідження з метою перевірки розроблених теоретичних і методологічних положень; поєднанням кількісного й якісного аналізу здобутих результатів; позитивними наслідками впровадження у практику теоретико-методичних основ корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом засобами фізичного виховання.

Апробація результатів дослідження. Основні концептуальні положення, рекомендації щодо корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом засобами фізичного виховання та результати науково-дослідної роботи висвітлено в доповідях на Міжнародних науково-практичних конференціях: “Научно- исследовательская и методическая работа в учебных заведениях нового типа как средство профессионального совершенствования педагогов” (Мінськ, 1997), “Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві” (Луцьк, 1999), “Физическое воспитание в реабилитации детей дошкольного возраста с особенностями психофизического развития” (Вітебськ, 2000), “Актуальні проблеми фізичної культури та спорту в сучасних соціально-економічних і екологічних умовах” (Запоріжжя, 2000, 2003, 2005), “Актуальні проблеми виховання та навчання студентів з особливими потребами” (Київ, 2001), “Фізична

культура, спорт і здоров’я нації” (Вінниця, 2001), “Молода спортивна наука України” (Львів, 2001, 2003), “Физическая культура и спорт в системе образовательных учреждений” (Бєлгород, 2001), “Культура здоров’я нації як предмет освіти” (Херсон, 2002), “Соціальна робота в Україні на початку ХХІ століття: проблеми теорії і практики” (Київ, 2002), “Люди з обмеженими можливостями: Європейські перспективи спільного навчання та проживання” (Запоріжжя, 2003), “Реалізація здорового способу життя – сучасні підходи” (Дрогобич, 2003), “Фізична культура, спорт та здоров’я нації” (Вінниця, 2004), “Динаміка наукових досліджень 2004” (Дніпропетровськ, 2004), “Проблеми та шляхи впровадження інтегрованого навчання й виховання дітей з особливими потребами” (Луцьк, 2005); на Всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Актуальні питання удосконалення змісту освіти дітей з особливостями психофізичного розвитку та критерії оцінювання їхніх навчальних досягнень” (Одеса, 2002), “Масова фізична культура і спорт: перспективи, досвід, нові технології” (Миколаїв, 2003), “Корекційна педагогіка. Стан і перспективи” (Луганськ, 2004), “Здоров’я і освіта: проблеми та перспективи” (Донецьк, 2004), “Здоровий спосіб життя – основа освітньої системи сучасної України” (Запоріжжя, 2004), “Розвиток життєвої компетентності учнів у загальноосвітньому навчальному закладі” (Запоріжжя, 2004); “Фізичне виховання і спорт у сучасних умовах” (Черкаси, 2004); регіональній науково-методичній конференції “Физическое воспитание в высшей школе и его роль в подготовке специалистов” (Запоріжжя, 2001, 2003); Всеукраїнських наукових семінарах: “Розвиток освіти дітей з недоліками слуху в умовах переходу на нові строки навчання” (Київ-Запоріжжя, 2001), “Оздоровча спортивна робота з неповносправніми” (Львів, 2002); семінарі-практикумі для вчителів фізичного виховання загальноосвітніх шкіл м. Запоріжжя (Запоріжжя, 2001), науково-методичному та науковому семінарах факультету фізичного виховання Запорізького державного університету (Запоріжжя, 2003).

Публікації. Основні результати дослідження висвітлені у 41 науковій і науково-методичній праці, з яких: 1 одноосібна монографія, 35 одноосібних статей, 5 тез доповідей. У науково-фахових виданнях України надруковано 24 публікації автора.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (у кількості 625, із них 26 – іноземними мовами), 1 додатку. Загальний обсяг дисертаційної роботи – 492 сторінки, із них 375 сторінок основного тексту. Робота містить 50 таблиць і 40 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і ступінь наукової розробки обраної теми науково-дослідної роботи; визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження; розкрито методологічну й теоретичну основу дослідження, наукову новизну, теоретичну і практичну значущість роботи, особистий внесок здобувача; охарактерезовано вірогідність і обґрунтованість наукових положень, отриманих результатів і висновків дисертаційної роботи; подано дані щодо апробації і впровадження основних положень дисертації.

У першому розділі – “Педагогічні та дидактичні особливості корекції розвитку дітей зі зниженим слухом віком 7-16 років у сурдопедагогічній теорії і практиці” викладено результати аналізу й узагальнення відповідних психологічних, педагогічних і медичних досліджень, систематизовано наукові дані з проблеми корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом засобами фізичного виховання, подано специфіку навчально-виховної роботи з цими дітьми у спеціальних закладах освіти, визначено сутність основних дифеніцій дослідження, розкрито особливості розвитку рухової сфери зазначеного контингенту дітей і засоби її корекції, охарактеризовано роль мовлення в корекційно-педагогічному процесі з фізичного виховання школярів зі зниженим слухом, проведено аналіз науково-педагогічних основ керування їх руховою діяльністю.

Наукові здобутки у справі навчання і виховання дітей зі зниженим слухом досить вагомі (Боскіс Р.М., Виготський Л.С., Власова Т.О., Гозова О.П., Гольдберг А.М., Засенко В.В., Лубовський В.І., Фомічова Л.І., Шеремет М.К., Ярмаченко М.Д. та ін.). Проте накопичення наукових знань і фактів зумовлюють необхідність подальшого ґрунтовного аналізу, узагальнення та розв’язання завдань, актуальних для сучасної теорії і практики сурдопедагогіки, обумовлюють пошук нових підходів до корекційно-педагогічної роботи для підвищення її ефективності з метою максимально можливої психофізичної реабілітації цих дітей, ефективної адаптації до умов середовища, активного залучення їх у діяльність суспільства, більш повної реалізації освітнього, професійного, рухового та індивідуального потенціалу, підвищення рівня життєвих компетенцій.

Ушкодження функції слухового аналізатора призводить до ряду вторинних відхилень і, насамперед, до затримки в мовленнєвому розвитку (Борщевська Л.В., Боскіс Р.М., Зикєєв А.Г., Коровін К.Г., Луцько К.В., Назарина В.В., Шелгунова Н.І.,Ш еремет М.К. та ін.). Мова виступає як засіб взаємозв'язку дітей з навколишнім світом, як спосіб набуття найбільш повної інформації про нього. Порушення такого зв'язку спричиняє недостатню мовленнєву діяльность, зменшення обсягу інформації, одержуваної дітьми, що позначається на розвитку їх пізнавальних

процесів (Боскіс Р.М., Власова Т.О., Виготський Л.С., Гозова О.П., Морозова Н.Г., Соловйов І.М., Тигранова Л.І., Фомічова Л.І., Шиф Ж.І. та ін.).

Психічний розвиток дитини і розвиток рухів – це два взаємопов'язані процеси (Виготський Л.С., Леонтьєв О.М. та ін.), специфічною особливістю яких є їх керування другою сигнальною системою. З огляду на вищезазначене, а також на те, що у формуванні рухових дій відіграють провідну роль пізнавальні процеси та мовлення, безсумнівно, їх порушення не може не відбитися на розвитку моторної функції дітей зі зниженим слухом.

Аналіз спеціальної наукової та науково-методичної літератури показав, що наявні в ній відомості щодо особливостей розвитку рухової сфери дітей зі зниженим слухом шкільного віку дуже обмежені. Переважно представлені дослідження фізичної підготовленості цієї категорії дітей дошкільного віку (Коржова А.А., Трофімова Г.В.), а також окремих показників розвитку рухових якостей школярів зі зниженим слухом (Колишкін О.В., Лебедєва Н.Т., Щуплецова Т.С., Надєїна Н.А.). Більшість наукових робіт стосується різних аспектів розвитку рухової сфери глухих дітей різних вікових груп.

Аналіз і узагальнення результатів досліджень, присвячених фізичному та трудовому вихованню дітей з порушеннями слуху, засвідчує, що наслідки цієї патології мають широкий діапазон негативного впливу на їхню рухову сферу і визначають своєрідність її розвитку. До найбільш характерних варто віднести: незкоординованість і невпевненість у рухах, труднощі збереження статичної і динамічної рівноваги, низький рівень розвитку швидкості, швидкісно-силових якостей та орієнтування у просторі, уповільнену швидкість виконання окремих рухів і усього темпу діяльності в цілому, відносну уповільненість оволодіння всіма видами рухових навичок, допущення великої кількості помилок при виконанні рухових дій, яке прямо пропорційне їх технічній складності, зниження функції рухового аналізатора та рухової активності, порушення регуляції рухів, розбіжність моторного і паспортного віку.

Систематизація науково-дослідних робіт з різних галузей наук (медицини, спеціальної педагогіки і психологіі, адаптивного фізичного виховання) дозволила встановити фактори, що зумовлюють особливості рухового розвитку дітей зі зниженим слухом (рис. 1).

З’ясовано, що своєрідність моторики цих дітей визначається комплексом причин, при цьому в різних випадках кожна з них може відігравати головну роль. Проте, є підстави для ствердження, що вплив зниження слуху та мовленнєвих обмежень на розвиток рухової сфери дітей зі зниженим слухом дуже істотний.

Науково доведено, що мовлення є засобом поглибленого аналізу та синтезу дійсності, вищим регулятором поведінки. Воно впорядковує рухові реакції, робить

їх більш організованими та диференційованими (Лурія О.Р.). Збагачена мовленням, організована рухова діяльність дітей зі зниженим слухом набуває цілеспрямованого змісту, стає усвідомленою.

Рис. 1. Фактори, що зумовлюють особливості розвитку рухової сфери дітей зі зниженим слухом

Недостатнє мовленнєве забезпечення знижує ефективність регулювання рухів (Ананьєв Б.Г., Анохін П.К., Бернштейн Н.А. та ін.), призводить до уповільненої динаміки формування рухових умінь і навичок (Виготський Л.С., Гальперін П.Я., Павлов І.П., Kainz F. та ін.), негативно позначається на формуванні програм сенсорного самоконтролю при виконанні різноманітних рухових дій (Костанян А.О., Ляхова І.М. та ін.), на сенсомоторному розвитку дітей з порушеннями слуху (Байкіна Н.Г., Бессарабов М.С., Дзюрич В.В., Крет Я.В., Holland B.F., Long T.A., Stanson N.B. та ін.), що значною мірою ускладнює корекційно-педагогічний процес навчання їх рухових дій. Це потребує застосування широкого розмаїття загальних і специфічних форм мовлення в роботі з даною категорією дітей, комплексного використання різних способів, прийомів і засобів навчання.

Отже, за результатами аналізу та узагальнення літературних джерел встановлено, що стан розвитку рухової сфери дітей зі зниженим слухом віком 7-16 років потребує вивчення, доповнення й конкретизації; подальшої розробки та наукового обґрунтування потребує весь комплекс навчально-методичного забезпечення занять фізичною культурою для даного контингенту дітей. Усе це вимагає проведення відповідної науково-дослідної роботи.

У другому розділі – “Організація дослідження та стан розвитку рухової сфери дітей зі зниженим слухом віком 7-16 років” розкрито організацію науково-дослідної роботи, подано обґрунтування обраних методів дослідження, здійснено аналіз розвитку кондиційних здібностей дітей зі зниженим слухом, визначено здатність цих дітей до оптимального управління та регулювання рухових дій, з’ясовано недоліки їх рухової сфери та стану фізичного здоров’я.

Організація дослідження здійснювалася у чотири етапи впродовж 1998- 2004 років.

На першому етапі дослідження (1998-1999 рр.) вивчався стан розробки проблеми корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом засобами фізичного виховання у спеціальній науковій і науково-методичній літературі в її теоретичному і прикладному аспектах; досвід і практика фізичного виховання даної категорії дітей, особливості їхнього психофізичного розвитку; проводився аналіз вищевказаних напрямків дослідження, вивчався характер уруднень, з якими стикаються діти зі зниженим слухом під час опанування рухами, та

встановлювалися основні підходи до вирішення визначеної проблеми. Було розроблено програму констатувального та формувального експериментів, висунуто загальну й часткову гіпотези, сформульовано мету, об’єкт, предмет і завдання дослідження, визначено подальші шляхи проведення науково-дослідної роботи.

На другому етапі дослідження (1999-2000 рр.) було розроблено та теоретично обґрунтовано методику дослідження, зроблений аналіз медичних карток і висновків психолого-медико-педагогічної консультації для одержання характеристики досліджуваного контингенту дітей; проводилися бесіди з учителями, вихователями, сурдопедагогами, медичним персоналом спеціальної школи-інтернату з метою уточнення отриманої інформації. Крім того, здійснювалися опитування і бесіди з дітьми зі зниженим слухом для визначення особливостей їхнього мовленнєвого розвитку і рівня знань з предмету “Фізична культура”; вивчався стан корекційного розвитку їх рухової сфери, проводилася педагогічна діагностика рухових здібностей дітей зі зниженим і збереженим слухом з метою здійснення порівняльного аналізу цих груп дітей і встановлення проблемних зон рухової сфери в першій групі. Усі дані дослідження заносилися в індивідуальні карти обстеження учнів. Отримані результати тестування піддавалися математичній обробці.

Третій етап роботи (2000-2003 рр.) передбачав розробку й апробацію програми і методики позакласних занять з фізичної культури компенсаторно- корекційної спрямованості для дітей зі зниженим слухом, мовленнєвого забезпечення даної форми занять, моделі й технології корекції їх рухової сфери засобами фізичного виховання, а також експериментальну перевірку ефективності коригувального впливу розроблених теоретико-методічних положень і рекомендацій щодо корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом молодшого та середнього шкільного віку.

На четвертому етапі дослідження (2003-2004 рр.) здійснювалося порівняння результатів тестування попереднього і підсумкових видів контролю для виявлення ступеня вирішення відповідних рухових завдань, а також змін у руховій сфері дітей зі зниженим слухом за період контрольного й експериментального навчання; проводився аналіз і узагальнення результатів дослідження; системазувались і уточнювались основні науково-методичні й теоретичні положення та висновки.

Для визначення рухових здібностей дітей зі зниженим слухом віком 7-16 років й їхніх однолітків зі збереженою слуховою функцією нами застосовувався комплекс тестів, який дозволив виявити ступінь виразності рухових порушень і встановити найбільш слабкі ланки розвитку рухової сфери першої групи.

Порівняння результатів тестування рухових здібностей контрольних й експериментальних груп дітей зі зниженим слухом на початковому етапі дослідження вказує на відсутність істотних розбіжностей між цими групами. Кореляційний аналіз одержаних результатів дослідження засвідчив, що наявні розбіжності в показниках рухового розвитку виявилися несуттєвими та невірогідними (tp<ta, при a = 0,05). Разом із тим, між групами дітей зі зниженим слухом і збереженим слухом відзначалася значна різниця в результатах тестування їх рухових здібностей (Р<0,05).

Результати контрольних іспитів швидкісно-силових здібностей у групах дітей зі зниженим слухом і їхніх однолітків зі збереженим слухом вказують на істотні розбіжності в результатах між ними (Р<0,05). Різниця в середніх показниках між цими групами, виражена у відсотках, склала у хлопців від 15,5% до 33,4%, у дівчат від 11,1% до 36,5% на користь дітей зі збереженим слухом.

На наш погляд, низькі показники розвитку швидкісно-силових здібностей дітей зі зниженим слухом пов’язані з недостатньою їх координацією та тренованістю м’язів, а також з низьким рівнем знань про техніку виконання таких видів вправ.

Вивчення динаміки розвитку швидкісно-силових здібностей дітей, що мають знижений слух, свідчить про нерівномірний характер їхнього становлення. Інтенсивний розвиток швидкісно-силових здібностей у дівчат зі зниженим слухом відзначається з 8 до 12 років і з 14 до 16 років. У хлопців цієї групи середні показники вибухової сили з віком підвищуються і досягають свого максимуму в 16 років (Х=193,71см). Сензитивними періодами розвитку даної здібності в них можна вважати 7-12 років і 13-16 років.

Порівняння результатів тестування швидкісних здібностей дітей зі зниженим слухом віком 7-16 років і дітей зі збереженою слуховою функцією дозволило встановити суттєві розбіжності між цими групами (Р<0,05). Різниця результатів між ними, виражена у відсотках, у хлопців склала від 19% до 34%, у дівчат – від 23,7% до 39,6% на користь другої групи. Результати педагогічних спостережень свідчать, що у дітей зі зниженим слухом при виконанні бігу на 30 м з високого старту спостерігається значна затримка на старті, яка відбиває певний функціональний стан їхньої нервової системи та вестибулярного апарату. Ідентичні закономірності виконання цього тесту були встановлені А.А. Коржовою, Г.В. Трофімовою в інших вікових періодах розвитку цих дітей.

Аналіз динаміки розвитку швидкісних здібностей показав, що найбільш інтенсивне покращення результатів у бігу на 30 м у хлопців зі зниженим слухом відбувається з 8 до 9 років і з 10 до 11 років, у дівчат цієї ж типологічної групи –

до 11 років. Потім у них спостерігаються коливання й утримання середніх результатів на досягнутому рівні.

Вимірювання силової витривалості хлопців і дівчат зі зниженим слухом віком 7-16 років і їхніх однолітків зі збереженим слухом свідчить про значне відставання першої групи дітей від другої за даними показниками (Р<0,05), що складає від 18,3% до 23,9% і від 20,5% до 33,3% відповідно.

Встановлено, що у дітей зі зниженим слухом спостерігається порушення взаємодії фаз рухів і дихання, зниження темпу виконання піднімання тулуба з положення лежачи в період поступово наростаючого стомлення. Педагогічні спостереження дають підставу стверджувати, що нижчі результати в дітей зі зниженим слухом, порівняно з їхніми однолітками зі збереженим слухом, обумовлені не тільки недостатньою тренованістю їх силової витривалості, але й слаборозвиненим носовим диханням і легенями, викликаними порушенням мовлення внаслідок зниження слуху, що за даними літератури характерно для цієї типологічної групи дітей (Чернух В.Л., Тимошенко П.О., Гриневич В.О.).

Аналіз динаміки розвитку силової витривалості в дітей зі зниженим слухом вказує на гетерохронний її розвиток у період з 7 до 16 років. Найбільш інтенсивний розвиток даної рухової якості у хлопців відзначався з 10 до 11 років і з 14 до 16 років, у дівчат – з 10 до 12 років.

Дослідження загальної витривалості школярів зі зниженим слухом віком 7- 16 років і їх ровесників зі збереженою слуховою функцією показало, що хлопці та дівчата першої групи відстають від другої групи на істотну величину (Р<0,05), яка становить від 18% до 48,4% і від 19,9% до 44% відповідно).

Педагогічні спостереження за школярами зі зниженим слухом під час виконання контрольних завдань (біг 1000 м, 1500 м і 2000 м залежно від віку) показали, що вони не вміють рівномірно розподіляти сили протягом пробігання всієї дистанції. Для них найбільша швидкість подолання дистанції характерна на першому-другому колі, потім темп бігу поступово падає. Крім того, у даного контингенту дітей під час виконання тесту спостерігалося “важке” дихання та його порушення, часті переходи на ходьбу (від 50 м до 200 м). Отже, кількісні показники з бігу на середні дистанції у дітей зі зниженим слухом значною мірою обумовлені функціональними порушеннями деяких фізіологічних систем, недостатньою тренованістю, невмінням рівномірно розподіляти сили під час бігу, незнанням тактики бігу.

Порівняння результатів кистьової динамометрії дітей зі зниженим слухом віком 7-16 років і їх однолітків у переважній більшості випадків не виявило істотних розбіжностей в показниках сили кисті (Р<0,01). Однак, у хлопців зі зниженим слухом значна різниця в результатах, порівняно з контрольною групою

їх ровесників зі збереженим слухом, відзначалася у 12 років (16%). В інших вікових групах розбіжності були незначними. У дівчаток зі зниженим слухом віком 7-8 років було зафіксовано значне відставання в показниках сили кисті від їхніх одноліток, які мають збережений слух, що склало 23,2% і 17,9% відповідно.

Отримані результати дослідження свідчать, що силові здібності дітей зі зниженим слухом меншою мірою, ніж інші рухові здібності, потребують корекції. На нашу думку, це пов’язано з досить частим використанням дітьми зі зниженим слухом жестової та дактильної форм мовлення й активною участю в цьому м’язів згиначів і розгиначів кисті, що частково можна розглядати як їх тренувальний ефект.

Результати дослідження засвідчили, що в показниках гнучкості хлопці та дівчата зі зниженим слухом віком 7-16 років відстають від своїх ровесників зі збереженим слухом на вірогідно значиму величину (Р<0,05; від 3,5% до 22,4% і від 6,8% до 19,5% відповідно). Проте до 15-16 років це відставання значно скорочується.

Аналіз вікової динаміки розвитку гнучкості показав, що її інтенсивне покращення у хлопців зі зниженим слухом спостерігалося у 7-10 років і 13-14 років, у дівчат – з 11 до 14 років. Період з 15 до 16 років у хлопців і з 14 до 16 років у дівчат характеризувався значним погіршенням середніх величин гнучкості, що пов'язано з настанням часткового окостеніння скелету. Основними причинами більш низьких показників гнучкості дітей зі зниженим слухом, порівняно з дітьми зі збереженим слухом, вважаємо зниження рухової активності перших і недостатнє застосування фізичних вправ для її розвитку в корекційно- педагогічному процесі з фізичного виховання.

Слід зазначити, що розвиток рухових здібностей дітей зі зниженим слухом багато в чому залежить від розвитку здібностей до управління і регулювання руховими діями (координаційних здібностей).

Діти зі зниженим слухом як у молодшому, так і в середньому шкільному віці поступаються дітям із збереженою слухом у розвитку координаційних здібностей у стрибкових вправах: хлопці – від 24% до 49,5%; дівчата – від 13,5% до 41,8% (Р<0,01). Педагогічні спостереження показали, що виконання стрибків назад дітьми зі зниженим слухом супроводжувалося надмірним присіданням і відставленням сідниць назад, відштовхуванням вгору, невмінням скоординувати рухи ніг і рук у фазі відштовхування, що негативно відбивалося на результатах тестування.

Аналіз динаміки розвитку даних здібностей у хлопців зі зниженим слухом виявив, що найбільш суттєве збільшення результатів відбувається з 7 до 9 років і з

13 до 14 років; у дівчат – з 7 до 11 років. Потім спостерігається їх деяке зниження і стабілізація. У 16 років відставання дітей зі зниженим слухом від їхніх однолітків зі збереженою слуховою функцією залишається ще дуже значним (у хлопців – 27,7%, у дівчат – 31,7%).

Результати тестування координаційних здібностей у циклічних локомоціях дітей зі зниженим і збереженим слухом віком 7-16 років свідчать про значне відставання перших від других за даними показниками (Р<0,01, 0,05). Різниця результатів між цими групами у хлопців складає від 17,4% до 41,3%, у дівчат – від 11,3% до 36,2% і зберігається протягом молодшого і середнього шкільного віку.

Педагогічні спостереження за дітьми зі зниженим слухом під час виконання човникового бігу свідчать, що для більшості з них характерна затримка на старті та повороті (порушення швидкості реакції), біг на всій стопі, більш приземлене положення центру ваги стосовно підлоги, порівняно з дітьми, що не мають зниження слуху; збільшення радіуса бігу при оббіганні орієнтира. Причинами цього є порушення вестибулярної функції й орієнтування у просторі в цих дітей та їх недостатня тренованість.

Аналіз динаміки розвитку координаційних здібностей у циклічних локомоціях показав, що їх інтенсивне покращення у хлопців зі зниженим слухом спостерігається з 7 до 12 років і після 14 років, у дівчат – з 8 до 11 років і з 14 до 15 років. У цілому динаміка розвитку цих здібностей у дітей зі зниженим слухом відповідає сензитивним періодам розвитку даних здібностей у дітей зі збереженим слухом.

Співставлення показників координаційних здібностей у спортивно-ігрових діях дітей зі зниженим і збереженим слухом віком 7-16 років вказало на суттєву різницю в результатах, що відтворюють розвиток даної здібності (Р<0,01, 0,05). У хлопців зі зниженим слухом відзначено істотне відставання показників від їхніх однолітків зі збереженим слухом (від 13,2% до 66,1%). При цьому у 7 і 8 років воно є більш вираженим, однак, з віком поступово скорочується та залишається суттєвим до 16 років.

Значне покращення даних показників спостерігається у хлопців зі зниженим слухом з 8 до 9 років, з 10 до 12 років і з 14 до 15 років, у дівчат цієї ж типологічної групи – з 7 до 11 років і з 13 до 14 років. В інші вікові періоди відзначена відносна стабілізація результатів.

Низькі показники координаційних здібностей у спортивно-ігрових діях у дівчаток і хлопчиків зі зниженим слухом віком 7-9 років викликані частою втратою м'яча під час виконання запропонованого їм контрольного завдання, що вказує на недостатній руховий досвід цих дітей у роботі з м'ячем та на несформованість у них відчуття м'яча. Крім того, педагогічні спостереження виявили, що в дітей із

зниженим слухом під час тестування даної здібності спостерігалася нераціональна техніка ведення м'яча: надмірне зусилля кистю, що в більшості випадків призводило до відскоку м'яча до рівня грудей і часто було причиною “пробігання” повороту; порушення узгодження ритмічності рухів ногами та ударів м'яча об підлогу, уповільнення темпу виконання запропонованого завдання після другого повороту навколо орієнтира. В окремих випадках, навпаки, зазначалося недостатнє зусилля кистю під час ведення м'яча; відсутність активного повороту стопів і плечей при зміні напрямку руху. Все це негативно позначилося на загальних результатах тестування.

Досліджуючи координаційні здібності в балістичних рухових діях з акцентом на дальність метання у дітей зі зниженим і збереженим слухом віком 7-16 років, встановлено, що їх результати істотно відрізняються (Р<0,05). Діти першої групи за даними показниками відстають від другої (хлопці – від 25% до 45,8%, дівчата – від 30% до 51,2%). Результати, показані хлопцями і дівчатами зі зниженим слухом віком 7 років, у 2 рази нижчі, ніж у їхніх однолітків із збереженим слухом (Х=6,27м і 11,57м відповідно і Х=4,82м і 8,21м відповідно).

В основному в дітей зі зниженим слухом спостерігається позитивна, однак, менш інтенсивна, порівняно з однолітками зі збереженим слухом, динаміка розвитку вищезазначених здібностей.

Дослідження здібності до динамічної рівноваги в учнів зі зниженим і збереженим слухом віком 7-16 років показало, що серед хлопців ці розбіжності менш виражені (від 3,7% до 13,2%), ніж серед дівчат (від 4,8% до 24,8%) при a = 0,05. Слід зазначити, що в дітей зі зниженим слухом молодшого шкільного віку спостерігалася більша кількість втрат рівноваги (від 1 до 3-х сходжень з обмеженої опори, похитування), порівняно з дітьми середнього шкільного віку, а також порівняно з дітьми зі збереженим слухом. До того ж, втрата ними рівноваги відбувалася прямопропорційно збільшенню навантаження на вестибулярний апарат (на другому-четвертому поворотах).

Встановлено, що розвиток даної здібності у всіх обстежених групах відбувається нерівномірно. У молодшому шкільному віці в дітей зі зниженим слухом спостерігається інтенсивний розвиток динамічної рівноваги, у середньому

– уповільнення темпу зростання показників, що її характеризують.

Результати досліджень Р.Д. Бабенкової, М.С. Бессарабова, В.А. Какузіна, А.О. Костаняна, В.А. Рябичева та ін., одержані при обстеженні глухих дітей, також засвідчують про нерівномірний характер становлення функції рівноваги. Разом із тим, варто зазначити, що її порушення в дітей зі зниженим слухом менш виражені, ніж у глухих.

Зіставлення показників здібності до ритму в групах дітей зі зниженим і збереженим слухом виявило істотні розбіжності між ними у вихідних даних (tp>ta, a=0,05). Різниця результатів між вищезазначеними групами дітей у хлопців від 7 до 16 років склала від 20% до 31,2%. При цьому хлопці зі збереженим слухом випереджають своїх однолітків зі зниженим слухом у ритмічності рухів.

У дівчат зі зниженим слухом найбільше відставання від їхніх ровесниць зі збереженим слухом у показниках, що характеризують здібність до ритму, спостерігалося в молодшому шкільному віці, що склало від 26% до 34,3%. У середньому шкільному віці різниця результатів між цими групами значно скорочується, однак ще цілком не нівелюється (від 14,5% до 24,1%). Необхідно зазначити, що інтенсивний розвиток здібностей до ритму у дітей зі зниженим слухом відбувається до 11 років.

Отже, результати констатувального експерименту засвідчили, що діти зі зниженим слухом віком 7-16 років значно відстають від своїх однолітків зі збереженим слухом у розвитку кондиційної сфери. Найбільш слабкими ланками її розвитку у дітей першої групи виявилися швидкісні здібності, загальна витривалість і різні їх прояви. Причиною цього є функціональні порушення деяких показників кардіо-респіраторної системи та недостатня тренованість даної здібності.

Недорозвинення координаційної сфери пов’язані з порушеннями вестибулярного апарата дітей зі зниженим слухом, складністю надання дітям своєчасних оперативних підказок, недостатнім накопиченням у них бази рухів і застосуванням спеціальних фізичних вправ.

Найбільший прояв недорозвинення рухової сфери характерний для учнів зі зниженим слухом молодшого шкільного віку. У середньому шкільному віці воно зберігається, але має дещо менший прояв, що вказує на необхідність проведення відповідної корекційно-педагогічної роботи в ці вікові періоди розвитку дитини.

Здійснення цілеспрямованого корекційного впливу на рухову сферу дітей зі зниженим слухом потребує врахування стану їх фізичного здоров’я.

Аналіз спеціальної літератури дозволяє стверджувати про недостатню кількість наукових робіт, в яких подана диференційована оцінка фізичного здоров’я даної типологічної групи дітей за рівнями. Виняток становлять наукові роботи М.І. Букуна. Однак, розроблені ним основні положення та висновки, потребують оновлення та подальшої наукової розробки.

Результати експрес-оцінки рівня фізичного здоров’я дітей зі зниженим слухом віком 7-16 років свідчать, що у 69,7% хлопців і в 74,8% дівчат було виявлено його низький рівень. Серед учнів масової школи низький рівень спостерігався у 56,9% і у 55% досліджуваних відповідно. Такі результати свідчать про досить низький

енергопотенціал біосистеми та наявність в обох групах дітей хронічних захворювань і їх протікання, але до цього процесу більш схильні діти зі зниженим слухом. Середній рівень здоров'я, який дозволяє констатувати низькі функціональні можливості ряду систем організму, відзначався у 30,3% хлопців, у 25,2% дівчат зі зниженим слухом та 34,2% учнів і 31,9% учениць масової школи. Слід зазначити, що серед дітей зі зниженим слухом не виявлено практично здорових, в той час, коли у 8,9% хлопців і 13,1% дівчат із збереженим слухом констатований високий рівень фізичного здоров'я.

Виходячи з зазначеного вище, можна зробити такі висновки: результати педагогічної діагностики рухових здібностей школярів зі зниженим слухом віком 7-16 років вказують на значне відставання цих дітей від однолітків із збереженим слухом, що потребує інтенсивного розвитку їх рухового потенціалу; основне корекційно-розвивальне навантаження повинно припадати на початкову і середню ланку спеціальної середньої освіти дітей зі зниженим слухом і здійснюватися з урахуванням сензитивних періодів розвитку їхньої рухової функції; низький і середній рівні фізичного здоров'я дітей, визначені у результаті проведеного дослідження, вказують на необхідність широкого впровадження засобів фізичної культури в корекційно-педагогічний процес з фізичного виховання даної категорії дітей для його профілактики, відновлення і зміцнення.

У третьому розділі – “Особливості інтеграції рухової та мовленнєвої діяльності дітей зі зниженим слухом віком 7-16 років у процесі корекції рухової сфери” охарактеризовано специфічні особливості сприймання та засвоєння учнями зі зниженим слухом словесної інформації на заняттях фізичної культури, розкрито зміст роботи з мовленнєвого забезпечення такого роду занять, встановлено, що активізація сенсорного інформаційного комплексу сприяє ефективному опануванню дітьми зі зниженим слухом рухових дій і мовлення.

Опрацюванню окремих аспектів проблеми інтеграції рухової та мовленнєвої діяльності в сурдопедагогіці присвячені наукові роботи Н.Г. Байкіної, О.П. Гозової, В.В. Дзюрича, А.О. Костаняна, Є.З. Яхніної, B. Barth та ін. Разом із тим, всі вони висвітлюють роль слова в організації рухової діяльності глухих школярів. У деяких наукових працях лише вказується на необхідність розвитку мовленнєвої функції дітей і підлітків зі зниженим слухом під час занять фізичною культурою (Колишкін О.В., Коржова А.А., Трофімова Г.В.). Залишаються невирішеними питання взаємодії наочних і словесних форм подачі інформації на заняттях фізичної культури, здійснення оперативного і поточного контролю за руховою діяльністю цих дітей, доцільності застосування специфічних форм мовлення на різних етапах формування рухових навичок. Всі ці аспекти набувають питомої ваги і вимагають глибокого всебічного вивчення та розробки.

Аналіз результатів констатувального експерименту засвідчив, що в дітей зі зниженим слухом спостерігається малий словниковий запас, який не дозволяє їм дати характеристику техніки виконання фізичних вправ, способів пересування, окремих характеристик рухових дій, їх повних назв, вихідних положень тіла й окремих його частин, розкрити значення фізичних вправ для здоров'я людини і розвитку фізичних якостей. Для них характерна також обмеженість ступеня розуміння анатомічних і фізіологічних термінів, організаційно-методичних вказівок щодо техніки виконання фізичних вправ. Ці відомості мінімальні, у кращому випадку мають досить відносний, частковий характер. Разом з тим, 60% дітей зі зниженим слухом віком 7-8 років і 91% учнів віком 9-16 років виявилися більш інформовані про назви найпростішого спортивного інвентарю й устаткування, добре ознайомлені з назвою окремих розділів програми з фізичної культури. Варто зазначити, що рівень знань школярів зі зниженим слухом даної термінологічної групи зростав прямопропорційно віку й мовленнєвому розвитку дітей.

Вивчення процесів сприймання та відтворення дітьми зі зниженим слухом словесної інформації на заняттях фізичної культури дає підстави засвідчити значний прояв їхніх мовних особливостей таких, як: звуження обсягу інформації, що надходить у процесі навчання рухів, зниження швидкості її сприймання та переробки, у більшості випадків її перекручування; обмеження словникового запасу; порушення зв'язку слів у словосполученнях і окремих реченнях, помилки у вимові, заміна одних слів іншими, занадто вузький чи широкий опис спортивної термінології; широке використання специфічних форм мовлення. Такі недоліки мовленнєвої функції мають стійкий характер і зберігаються впродовж усього періоду навчання у спеціальній школі, але найбільший їх прояв у дітей зі зниженим слухом виявляється в молодшому шкільному віці.

Отже, цілком очевидним є те, що терміни та фразеологізми, які використовуються дітьми зі зниженим слухом на заняттях фізичної культури, відрізняються не тільки кількісною недостатністю словника, але й якісною своєрідністю. Для цієї категорії дітей значення нових або рідко вживаних слів може бути недосить точним і диференційованим. Це призводить до нерозуміння або викривленого сприймання інформаційних повідомлень дітьми зі зниженим слухом на заняттях фізичної культури, а як наслідок – до неправильно або неточно організованих рухових дій у відповідності зі створеними про них неправильними смисловими уявленнями. Усе це вказує не тільки на недорозвиток мовлення у цієї категорії дітей, а й на певний рівень можливостей оволодіння ними руховою діяльністю, вимагає застосування у процесі занять фізичною культурою таких організаційно-методичних положень навчання та виховання, які б дозволили їм на

неповноцінній сенсорній основі робити системний аналіз і синтез рухових дій і при необхідності здійснювати їх корекцію. Серед них варто виділити: збільшення слухового поля, застосування адаптованого мовлення, забезпечення оптимальної відстані між учителем і учнями, необхідність прийняття вчителем відповідної пози

– обличчям до учнів, підтримання дисципліни у процесі занять різними формами фізичної культури, широке та гнучке задіяння всього комплексу передачі інформації з врахуванням наочності; розробка та впровадження мовленнєвого забезпечення занять фізичної культури корекційно-компенсаторної спрямованості з урахуванням особливостей їх психофізичного розвитку.

Корекція і розвиток рухової сфери дітей з порушеннями слуху пов’язані з мовленнєвим забезпеченням. На це вказують наукові праці І.М. Бабія, Н.Г. Байкіної, О.П. Гозової, В.В. Дзюрича, І.В. Ковшової, О.В. Колишкіна, А.О. Костаняна, А.В. Мутьєва та ін. Результати нашого експериментального дослідження доповнюють і розширюють уявлення про його значущість у корекційно-педагогічній роботі з фізичного виховання дітей зі зниженим слухом.

У процесі дослідження встановлено, що недостатнє мовленнєве забезпечення педагогічного процесу з фізичного виховання учнів зі зниженим слухом значно знижує його ефективність, призводить до механічного наслідування рухів, уповільненої динаміки формування знань, рухових умінь і навичок, негативно позначається на якості процесу корекції рухової сфери.

Спираючись на дані наукових досліджень нами було розроблено і впроваджено мовленнєве забезпечення позакласних занять з фізичної культури компенсаторно-корекційної спрямованості. Зміст мовленнєвого матеріалу (слова, словосполучення, фразеологізми) визначався змістом занять, рівнем мовленнєвого розвитку дітей зі зниженим слухом і передбачав засвоєння назв вправ, вихідних положень, характеристик рухів, техніки виконання фізичних вправ, прийомів самооцінки правильності виконання рухів, вимог до правильної постави та дихання, напрямків рухів, способів пересування тощо. Для забезпечення усвідомленого виконання фізичних вправ, засвоєння необхідної спортивної термінології передбачалося: формування адекватних образних уявлень про нову рухову дію на основі створення її зорового та рухового образу; виділення найбільш значущої інформації й абстрагування від другорядної; застосування навчальних карток, що містили назви фізичних вправ, їх графічне зображення, організаційно-методичні вказівки, схеми пересувань; встановлення конкретної послідовності рухових дій; повторення раніше вивченого практичного матеріалу та співвідношення його з відповідним мовленнєвим; синтезування змісту рухової діяльності.

Проведені педагогічні спостереження показали, що мовленнєва діяльність на заняттях фізичної культури допомагає дітям зі зниженим слухом розрізняти та відчувати характер рухів, сформувати знання стосовно сфери рухової діяльності, які дозволяють їм доцільно планувати рухові дії, здійснювати їх аналіз і корекцію, оцінювати ефективність своїх дій і дій товаришів.

Зниження слуху і пов'язані з ним особливості розвитку словесного мовлення призводять до того, що особливого значення для дітей зі зниженим слухом другого відділення набувають специфічні форми мовлення (дактиль, кальковане жестове мовлення). На початковому етапі опанування рухів ці форми мовлення вкрай необхідні, особливо в молодшому шкільному віці. У міру засвоєння дітьми зі зниженим слухом знань про виконання рухових дій усне мовлення поступово витісняло кальковану жестову і дактильну форми і було провідним у навчанні.

Отже, внаслідок проведення формувального експерименту встановлено, що корекція рухової сфери дітей зі зниженим слухом під час організованої рухової діяльності повинна здійснюватися завдяки широкому варіативному застосуванню вербальних і невербальних форм спілкування між педагогом і учнями, дотримання принципу їх комплексного використання при домінуючій ролі усного мовлення. Характер, обсяг і форма мовленнєвих повідомлень про рухову діяльность повинні визначатися рівнем мовленнєвого розвитку дітей зі зниженим слухом, цільовим призначенням інформації, етапом формування рухових дій і видом контролю.

Створення більш повного й виразного уявлення про рухові дії в дітей зі зниженим слухом шляхом широкого залучення сенсорного інформаційного комплексу дозволяє активізувати компенсаторні механізми, що сприяє успішній корекції їх рухової сфери, позитивно позначається на швидкості формування знань, рухових умінь і навичок, розвитку рухового потенціалу в цілому.

У четвертому розділі – “Теоретико-методичні основи моделі та технології корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом віком 7-16 років засобами фізичного виховання” висвітлено теоретичні засади моделі занять фізичної культури компенсаторно-корекційної спрямованості; подано програмне та організаційно-методичне забезпечення цих занять, корекційно-педагогічна технологія та окремі методики навчання дітей зі зниженим слухом рухових дій; розкрито особливості комплексного застосування словесних, наочних і практичних компонентів впливу на рухову сферу даного контингенту дітей на різних етапах корекції та формування рухів; здійснено верифікацію отриманих ефектів наукового пошуку.

Корекційно-педагогічний процесзфізичного виховання в експериментальних групах будувався за системою загальних і спеціальних дидактичних принципів: науковості, свідомості й активності, поступовості та послідовності, а також

діагностування, диференціації й індивидуалізації, компенсаторно-корекційної спрямованості навчання, максимально можливого використання збережених аналізаторних систем, оптимальності й варіативності педагогічних впливів. Для підвищення ефективності цілеспрямованого педагогічного впливу на рухову сферу дітей зі зниженим слухом всі компоненти навчального процесу (завдання, зміст, методи, форми) проектувалися з урахуванням їх реальних навчальних можливостей.

Ефективність взаємодії учнів зі зниженим слухом і педагога під час проведення організованої рухової діяльності забезпечувалася: спрямованістю корекційно-педагогічного процесу на корекцію рухової сфери та формування її механізмів; зовнішнім і внутрішнім керуванням цього процесу; наявністю й реалізацією адекватних педагогічних умов і передумов корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом засобами фізичного виховання; створенням навчально- методичного комплексу компонентів впливу на їхню моторну функцію.

Під час проведення формувального експерименту діти зі зниженим слухом експериментальної групи займалися фізичною культурою згідно з розробленою нами програмою занять компенсаторно-корекційної спрямованості. Діти контрольних груп (зі зниженим і збереженим слухом) навчалися за загальноприйнятими програмами для спеціальної та масової школи. Експериментальна програма була складена з урахуванням психофізичних закономірностей розвитку дітей зі зниженим слухом, недоліків їх рухової сфери, а також сучасних тенденцій розвитку оздоровчих форм занять фізичною культурою. Вона передбачала вивчення теоретичних відомостей (розділ “Основи знань”), практичних завдань (розділ “Навички й уміння”), засвоєння спеціальних термінів і фразеологізмів (розліл “Мовленнєве забезпечення занять”). Практичний розділ цієї програми складався з чотирьох блоків (аеробіка з предметами та без предметів, ігрові завдання й естафети, вправи для формування, зміцнення і вдосконалення правильної постави та статико-динамічні вправи), які становили основний арсенал засобів рухової корекції та розвитку дітей зі зниженим слухом. На ці блоки нанизувалися окремі форми організаційного та методичного забезпечення для вирішення загальних і спеціальних завдань фізичного виховання даної категорії дітей.

До особливостей розробленої програми варто віднести: розмаїття засобів фізкультурної діяльності та знань про неї, що окреслюються ціннісними орієнтаціями на здоров'я і гарну фізичну підготовленість, на формування здатності дітей зі зниженим слухом до керування своїми рухами й оволодіння різними руховими вміннями і навичками, на корекцію рухових недоліків і розвиток емоційної сфери, а також підготовку до трудової діяльності, соціальної адаптації й

інтеграції дітей зі зниженим слухом в активне життя суспільства; вперше в шкільну практику роботи з учнями зі зниженим слухом впроваджена система вправ з аеробіки та її різновидів у комплексі з ігровими завданнями й естафетами, спеціальними вправами на формування зміцнення й збереження правильної постави та вправами статико-динамічного характеру, що складають єдиний структурний комплекс завдань, включених у зміст кожного із занять; з урахуванням специфіки вади слуху розроблене мовленнєве забезпечення занять фізичної культури компенсаторно-корекційної спрямованості, яке розглядалося як допоміжне на шляху подолання відставання в руховому, мовленнєвому і психічному розвитку цих дітей; можливість використання змісту програмового матеріалу як у цілісному, так і в частковому варіанті, у залежності від кількості годин, що виділяються на позакласну чи факультативну роботу з фізичного виховання, підготовленості вчителя або тренера до реалізації даної програми, а також швидкості засвоєння програмового матеріалу учнями зі зниженим слухом.

Основою науково обґрунтованого підходу до формування системи управління організованою руховою діяльністю дітей зі зниженим слухом виступала модель процесу корекційного навчання цих дітей рухових дій (рис. 2).

Технологічною основою фізкультурного навчання та виховання дітей зі зниженим слухом виступав діяльнісний підхід.

На початковому етапі навчання рухових дій забезпечувалася попередня корекція рухів. Діяльність педагога спрямовувалася на створення адекватного уявлення учнів зі зниженим слухом про сутність рухового завдання і способи його вирішення на основі зорового, смислового та рухового образів шляхом активізації сенсорного інформаційного комплексу та застосування різних форм мовлення (усного, писемного). Основним методом навчання рухів на цьому етапі був інформативний метод.

На етапі деталізованого розучування рухових дій здійснювалася їх основна корекція. Результати виконавчої частини рухів коригувалися шляхом надання дітям організаційно-методичних вказівок, виправленя загальних та індивідуальних помилок до і після практичного виконання ними рухових завдань. Ефективність цього процесу досягалася також завдяки широкому розмаїттю рухової діяльності на заняттях фізичної культури компенсаторно-корекційної спрямованості, введення у практику різних видів вправ для створення у дітей зі зниженим слухом ґрунтовної рухової бази, а також застосування різних поєднань загальних і спеціальних прийомів та методів навчання. Активізації компенсаторних механізмів, підвищенню емоційного фону занять фізичної культури компенсаторно-корекційної спрямованості, інтересу дітей зі зниженим слухом до них срияли музичний супровід фізичних вправ, застосування різноманітного

спортивного інвентарю та високоемоційних видів фізичних вправ (аеробіки, ігрових завдань і естафет). Основними методами навчання рухів на цьому етапі були визнані ігровий, змагальний, інтерактивний, контролю та взаємоконтролю.

Третій етап навчання (закріплення та вдосконалення рухових дій) був завершальним у корекціїі рухів дітей зі зниженим слухом і вирішував завдання рухового розвитку, формування у них умінь і навичок самостійної роботи.

Широкого використання на цьому етапі знайшли методи проблемного навчання, оцінювання та взаємооцінювання, ігровий, змагальний і розвитку творчих здібностей.

Кожен із етапів корекційного навчання рухів послідовно вирішував завдання превентивної, компенсаторно-корекційної та корекційно-розвивальної спрямованості.

Узагальнення результатів формувального експерименту показало, що методика навчання руховових дій дітей зі зниженим слухом повинна суттєво відрізнятися від методики навчання дітей зі збереженим слухом і

Етапи

навчання Завдання навчання Етапи корекції

Спрямованість

корекції

Система управління рухами

І. Початкового розучування рухових дій

ІІ.Деталізованого розучування рухових дій

ІІІ. Закріплення й подальшого вдосконалення рухових дій

Формування знань про рухові дії

Створення образу рухових дій

Зоровий образ як відбиття у свідомості зовнішньої форми рухів

Смисловий образ (логічний) як відбиття словесного коду рухів

Кінестетичний (м'язово- руховий) образ як відбиття у свідомості внутрішніх відчуттів рухів

Створення загального уявлення про рухові дії

Формування рухових умінь (усвідомлений контроль за руховими діями, що виконуються)

Формування рухових навичок (підсвідомий контроль за руховими діями, що виконуються)

І. Попередня корекція рухових дій (створення програми дій)

ІІ. Основна корекція рухових дій

ІІІ.Завершальна корекція рухових дій

Превентивна

Компен- саторно- корекційна

Корекційно- розвивальна

Орієнтувальна частина рухових дій (формування орієнтувальної основи рухів)

Вико- навча час- тина рухо- вих дій

Конт- рольно- коригу- вальна частина рухових дій

26 ‌

Рис. 2. Модель процесу корекційного навчання рухових дій дітей зі зниженим слухом

враховувати кількісні й якісні характеристики розвитку рухової сфери. Необхідність вирішення коригувальних завдань, врахування психофізичних особливостей дітей зі зниженим слухом, наявність недоліків їх моторної функції, застосування специфічних способів передачі інформації – усе це вказує на те, що це повинна бути якісно інша рухова активність дітей. Вона вимагає від педагога більшої емоційності, конкретної послідовності і спланованості навчання; адаптованого мовлення; введення в заняття різноманітних видів вправ задля забезпечення широкої бази рухових дій; уміння комбінувати та застосовувати в роботі різні прийоми, загальні і спеціальні методи навчання, які б забезпечили опору на збережені аналізатори й полісенсорне навчання в цілому; посилення та гуманізації контролю за виконанням рухових дій на підставі загальної та індивідуальної корекції помилок; творчого та наукового пошуку ефективних шляхів впливу на рухову сферу даного контингенту дітей.

Аналіз результатів науково-дослідної роботи засвідчив ефективність розроблених нами теоретико-методичних положень щодо корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом віком 7-16 років засобами фізичного виховання. Порівняння показників розвитку рухових здібностей цих дітей в експериментальних і контрольних групах дозволило встановити істотні розбіжності між ними на користь перших.

Так покращення результатів швидкісно-силових здібностей в експериментальних групах хлопців і дівчат зі зниженим слухом складало від 5,2% до 34,2% і від 10,1% до 28,4% відповідно та характеризувалося достовірною зміною (tp > ta; Р<0,01). У контрольних групах дітей зі зниженим слухом покращення результатів, порівняно з їхніми однолітками експериментальних груп, було не настільки значним. Різниця в результатах між розглянутими групами в молодшому шкільному віці склала від 6,3% до 27,9%, у середньому шкільному віці – від 2,9% до 12,9% на користь експериментальних груп.

Аналіз показників розвитку швидкісних здібностей хлопців зі зниженим слухом експериментальних і контрольних груп за період проведення формувального та констатувального експериментів вказує на розбіжності між ними від 4,7% до 11%. При цьому в усіх експериментальних групах хлопців і дівчат зі зниженим слухом спостерігалося істотне покращення результатів (Р<0,01), порівняно з вихідними даними, що склало від 4,8% до 19,9% і від 8,1% до 16,4% відповідно. У контрольних групах дітей зі зниженим слухом у 90% випадків відзначалася лише тенденція до росту результатів досліджуваних показників.

Збільшення абсолютних показників силової витривалості у хлопців зі зниженим слухом експериментальних груп у віці 7-16 років склало від 9,2% до 27%, у дівчат – від 9,4% до 31,7% відповідно. У контрольних групах воно було значно меншим і становило від 1,8% до 14,7% у хлопців і від 2,9% до 14,9% в

дівчат. Отже, діти експериментальних груп випередили своїх однолітків контрольних груп за даними показниками майже в два рази.

Після проведення формувального експерименту у хлопців і дівчат експериментальних груп спостерігалося істотне збільшення абсолютних показників загальної витривалості (від 10,5% до 21,5% і від 8,6% до 18,8% відповідно). У контрольних групах дітей зі зниженим слухом воно було менш вираженим і в більшості випадків несуттєвим (від 3,9% до 11,8% і від 0,7% до 9,4% відповідно), що свідчить лише про тенденцію до покращення результатів.

У хлопців зі зниженим слухом контрольних груп зростання абсолютних показників сили кисті за час проведення констатувального експерименту склало від 7% до 18,4%; в їхніх однолітків експериментальних груп – від 12% до 32,8%, у дівчат – від 2,2% до 42,2% та від 9,5% до 51,7% відповідно. При цьому, за період проведення формувального експерименту 16-літнім хлопцям зі зниженим слухом експериментальної групи вдалося наблизитися до результатів їхніх однолітків із збереженим слухом, у той час як хлопці контрольної групи продовжували відставати від них на вірогідно значиму величину (Р<0,05), що склало 15,1%. Дівчатам обох груп у 15 років вдалося подолати розбіжності в результатах між ними і їх ровесницями зі збереженим слухом (Х=27 кг, 28,5 кг і 26,2 кг відповідно).

Результати формувального експерименту свідчать про значне поліпшення абсолютних показників гнучкості в експериментальних групах хлопців зі зниженим слухом, що становило від 15,4% до 84,2%. У контрольних групах хлопців зі зниженим слухом воно було у 2 рази меншим. У 15-16 років хлопці зі зниженим слухом наздогнали своїх однолітків із збереженим слухом в абсолютних показниках розвитку гнучкості (у 15 років – Х=13,33 см і Х=13,47 см відповідно; у 16 років – Х=12,50 см і Х=11,58 см відповідно). Досить інтенсивне зростання абсолютних показників гнучкості спостерігалося в дівчат зі зниженим слухом експериментальних груп у середньому шкільному віці (36,2%), яке дозволило їм практично подолати розбіжності з їхніми ровесницями зі збереженим слухом, у той час як такі зберігалися в контрольних групах школярок зі зниженим слухом.

Дослідження координаційних здібностей у стрибкових вправах у дітей зі зниженим слухом експериментальних і контрольних груп після проведення експерименту показало, що покращення результатів у перших мало місце у 100% випадків (Р<0,01), у других – у 25% випадків (Р<0,05). У середньому хлопці та дівчата зі зниженим слухом експериментальних груп обігнали своїх однолітків контрольних груп в абсолютних показниках координаційних здібностей у стрибкових вправах на 26,1% і 20,7% відповідно. Найбільше покращення середніх величин в обох групах було виявлено у молодшому шкільному віці. В експериментальних групах воно склало від 9,7% до 56,3% у

хлопців і від 30,6% до 51,2% у дівчат, у контрольних – від 2,5% до 19,8% і від 14,9% до 19,1% відповідно.

Відповідно до результатів формувального експерименту в хлопців і дівчат зі зниженим слухом експериментальних груп спостерігалося істотне збільшення абсолютних показників координаційних здібностей у циклічних локомоціях, яке склало від 9,4% до 17,5% і від 9% до 18,7% відповідно (tp>ta, при a=0,01). У контрольних групах достовірні зміни результатів були незначними (від 3,2% до 9% у хлопців і від 1,9% до 8,9% у дівчат). Незважаючи на значне покращення результатів координаційних здібностей у циклічних локомоціях в експериментальних групах дітей зі зниженим слухом, слід зазначити, що у 16 років розбіжність між ними і дітьми зі збереженим слухом все ж таки зберігалася, але вона була значно менша, порівняно з їх однолітками контрольної групи.

Найбільш суттєві зміни за період навчання відбулися в експериментальних групах дітей зі зниженим слухом в абсолютних показниках координаційних здібностей у спортивно-ігрових рухових діях, порівняно з контрольними групами (у хлопців приріст результатів складав від 15,3% до 35,4% і від 0,3% до 11,9% відповідно; у дівчат від 16,4% до 24,6% і від 5,5% до 17,1% відповідно). При цьому значні позитивні зміни результатів в обох групах спостерігався в молодшому шкільному віці та в 15-16 років.

Результати формувального експерименту показали, що в дітей зі зниженим слухом експериментальних груп у 90% випадків спостерігалися позитивні зміни абсолютних показників координаційних здібностей у балістичних рухових діях з акцентом на дальність метання (Р<0,05). Покращення результатів в експериментальних групах хлопців і дівчат зі зниженим слухом склало від 15,2% до 45% і від 23,3% до 50,1% відповідно. У контрольних групах дітей зі зниженим слухом з віком збільшення даних показників відбувалося менш інтенсивно (у хлопців зміни склали від 3% до 25,1%, у дівчат – від 6,7% до 21%, Р<0,05). Дані результати тестування свідчать про більшу ефективність корекційного навчання рухових дій в експериментальних групах дітей зі зниженим слухом, порівняно з контрольними.

Порівняння показників здібності до динамічної рівноваги після проведення формувального експерименту дозволяє стверджувати про відставання дітей зі зниженим слухом від своїх однолітків на вірогідно значиму величину (Р<0,05; Р<0,01). При цьому в експериментальних групах дітей кількість втрат рівноваги знизилася на 24,8%, у контрольних групах – на 11%.

Темпи покращення результатів в експериментальних групах хлопців і дівчат зі зниженим слухом віком 7-16 років були більш виражені, порівняно з контрольними групами їхніх однолітків, які відносяться до цієї ж типологічної групи (від 9,3% до 20,1% і від 3,4% до 10,1% відповідно; від 14,5% до 25,5% і від 1% до 9,4% відповідно). Слід зазначити, що дівчатам зі зниженим слухом

експериментальної групи у 16 років вдалося досягти результатів їхніх ровесниць із збереженим слухом, в той час як у контрольній групі їх одноліток розбіжності результатів продовжували залишатися дуже значними і складали 22,9% (Р<0,05).

Аналізуючи результати формувального експерименту, варто зазначити, що в усіх експериментальних групах школярів зі зниженим слухом віком 7-16 років констатовано істотні зміни абсолютних показників здібності до ритму (Р<0,01). Поліпшення даних показників в експериментальних групах хлопців і дівчат склало від 12,3% до 28,9% і від 10,8% до 25,5% відповідно. У контрольних групах цих дітей воно було менш вираженим (від 1,9% до 17,9% у хлопців і від 2,7% до 9,4% у дівчат, Р<0,05). Значне покращення абсолютних показників здібності до ритму в дітей зі зниженим слухом було відзначено у середньому шкільному віці. Це можна пов'язати з роботою щодо розвитку слухового сприймання у цих дітей, яка відіграє важливу роль у формуванні ритмізації рухових дій, а також з позитивним впливом педагогічного фактора на розвиток вищезазначених здібностей.

Таким чином, результати проведенного дослідження засвідчують, що застосування у практиці роботи спеціальних шкіл розроблених нами теоретико- методичних положень і рекомендацій щодо корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом засобами фізичного виховання дозволяє активізувати компенсаторні механізми, мобілізує резервні рухові можливості організму дитей, підвищує компетентність виконання ними рухових дій, сприяє прискоренню формування знань, умінь і навичок, збагаченню рухового та словникового запасу, дозволяє усунути недоліки їх рухової сфери, нівелювати або згладити різницю в показниках рухового розвитку між ними й дітьми зі збереженим слухом. Все це вказує на ефективність запропонованої нами системи педагогічних інновацій.

ВИСНОВКИ

У дисертації досліджено проблему корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом віком 7-16 років засобами фізичного виховання. Теоретичне вивчення цієї проблеми засвідчує її актуальність і нерозробленість у сурдопедагогічній теорії і практиці. У спеціальній літературі недостатньо висвітлені аспекти: рухового розвитку дітей зі зниженим слухом молодшого і середнього шкільного віку та його особливості; інтеграції рухової та мовленнєвої діяльності в корекційно-педагогічному процесі з фізичного виховання цих дітей; не визначено фактори, що лімітують розвиток їх рухових дій; відсутня модель і методика корекції рухової сфери школярів із недорозвиненням слухової функції; не розроблено організаційно-педагогічні умови цього процесу. Основною причиною низької ефективності корекційно-педагогічної роботи з фізичного виховання дітей зі зниженим слухом у спеціальних
навчальних закладах є недостатнє наукове обґрунтування змісту і технологій навчання рухових дій.
Проведене дослідження значною мірою доповнює, розширює й одночасно конкретизує основні теоретичні та методичні положення спеціальної педагогіки, спрямовано на підвищення ефективності компенсаторно- корекційного та розвивального впливу фізичних вправ на рухову сферу даного контингенту дітей, дозволяє виявити потенційні можливості їх рухового розвитку, сприяє раціональній побудові процесу фізичного виховання дітей зі зниженим слухом, що забезпечує їм успішну адаптацію до навчальної, побутової, спортивної та професійно-трудової діяльності, підготовку до життя в суспільстві.
Результати констатувального експерименту показали, що в дітей зі зниженим слухом віком 7-16 років розвиток рухової сфери відбувається повільніше, порівняно з їхніми однолітками зі збереженим слухом. Слухова недостатність і зумовлені нею подальші відхилення в розвитку негативно позначаються на оволодінні ними знаннями, руховими вміннями і навичками, на розвитку рухових здібностей, призводять до відставання у формуванні рухів у середньому на 1-2 роки, порівняно з їх ровесниками зі збереженим слухом.
Відставання дітей зі зниженим слухом від їхніх однолітків зі збереженим слухом у розвитку швидкісно-силових здібностей склало 24,9%; швидкості – 26,9%; силової витривалості – 21,7%; загальної витривалості – 31%; гнучкості хребетного стовпа – 14,9%; сили кисті – 7,3%; у координаційних здібностях у стрибкових вправах – 34,6%; у циклічних локомоціях – 23,4%; у спортивно- ігрових рухових діях – 29%; у метальних рухових діях з установкою на дальність метання – 37,6%; у здібності до динамічної рівноваги – 17,9%; до ритму – 20,8%.
Значна різниця в результатах проведених рухових тестів між учнями спеціальних шкіл для дітей зі зниженим слухом і масових шкіл, що була зафіксована в молодшому шкільному віці, продовжує зберігатися й у середньому шкільному віці, хоча і піддана деяким коливанням, що пов'язані з морфофункціональними перебудовами організму в період статевого розвитку, а також з впливом педагогічного фактора.
На підставі аналізу результатів констатувального зрізу дослідження визначено, що найбільш слабкими ланками розвитку рухової сфери дітей зі зниженим слухом виявлися різні форми проявів координації рухів і швидкості, що пов'язані зі складністю швидкого повноцінного сприймання різного роду вербальної інформації з боку учнів і неможливістю організації оперативного контролю з боку педагога, а також витривалості, прояв якої здебільшого залежить від стану кардіо-респіраторної системи дітей зі
зниженим слухом, що характеризується в більшості випадків функціональними порушеннями.
Особливості розвитку рухової сфери дітей зі зниженим слухом зумовлені такими факторами: зниженням слуху, недостатнім розвитком мовлення і пізнавальних процесів, порушенням функціональної діяльності вестибулярного апарата, серцево-судинної та дихальної систем, зниженням рухової активності цих дітей; несвоєчасністю виявлення вади слуху та впровадження психолого- медико-педагогічної допомоги, недостатньою корекційною спрямованістю організації їх рухової діяльності.
Результати формувального експерименту довели, що розвиток рухової сфери дітей зі зниженим слухом потребує цілеспрямованого корекційно- педагогічного впливу.
Недостатнє мовленнєве забезпечення корекційно-педагогічного процесу з фізичного виховання, обмежений словниковий запас спортивної термінології в дітей зі зниженим слухом значно знижують його ефективність. Словникова робота на заняттях фізичної культури сприяє формуванню смислового компоненту рухових дій школярів зі зниженим слухом, накопиченню та збагаченню словникового запасу, а також розвитку їх мовленнєвої функції в цілому. Однак рухова діяльність на заняттях фізичної культури з учнями зі зниженим слухом повинна бути основною, а мовленнєва – додатковою.
Визначено, що основними умовами передачі та успішного засвоєння школярами зі зниженим слухом словесних інформаційних повідомлень на заняттях фізичної культури є: їх тісний зв’язок зі змістом занять; широка варіативність форм мовлення у процесі їх корекційного навчання та застосування різних способів словесних повідомлень; різноманітні поєднання словесних, наочних і практичних компонентів впливу на рухову сферу даного контингенту дітей (їх комплексний характер); використання адаптованого мовлення вчителя відповідно до рівня мовленнєвого розвитку дітей зі зниженим слухом; максимально можливе переведення оперативної словесної інформації в розряд неоперативної; необхідність неодноразових повторювань слів і словосполучень, що належать до основної термінологічної групи.
Одержані результати дослідження дали змогу з’ясувати, що активізація сенсорно-інформаційного комплексу на основі використання збережених функцій і залишкового слуху дозволяє забезпечити процес формування “обхідних шляхів”, завдяки яким здійснюється заміна (компенсація) недорозвинених, порушених функцій у дітей зі зниженим слухом. Створення більш повного і виразного уявлення про рухові дії на полісенсорній основі (зоровий, смисловий, кінестетичний образи) сприяє активізації компенсаторних механізмів, корекції та розвитку рухової сфери дітей зі зниженим слухом.
Широке використання наочності в поєднанні із словесною інформацією, підкріпленою загальноприйнятими (усне та писемне мовлення), а для другого відділення й специфічними (дактиль, кальковане жестове мовлення) формами мовлення на заняттях фізичної культури компенсаторно-корекційної спрямованості, сприяє становленню в дітей зі зниженим слухом усвідомленої рухової діяльності та здійснює ефективну корекцію недоліків їхньої рухової сфери. Структура поєднання наочних і словесних компонентів інформації залежить від етапу засвоєння рухів, їх цільового призначення і конкретного завдання щодо вивчення будь-якої рухової дії.
Розроблена та апробована модель корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом виступала основою науково обґрунтованого підходу до формування системи управління руховою діяльністю даного контингенту дітей. У структурі моделі було виділено з’язок її структурних елементів: завдань і етапів навчання рухових дій, спрямованості й етапів їх корекції, системи управління рухами, які виступали системоутворювальними складовими корекційно-педагогічного процесу фізичного виховання дітей зі зниженим слухом.
В результаті проведення дослідження з’ясовано, що ефективну корекцію рухової сфери дітей зі зниженим слухом забезпечують такі педагогічні умови: активне використання збережених аналізаторів і залишкового слуху у процесі компенсаторно-корекційного впливу та його здійснення на полісенсорній основі; поетапна корекція й послідовне оволодіння руховими діями; використання музики та різного роду сигналів для активізації компенсаторно- корекційних впливів на рухову й емоційну сфери дітей зі зниженим слухом; створення і поширення бази рухів; інтегроване поєднання різних видів фізичних вправ в єдиний компенсаторно-корекційний комплекс і забезпечення системного характеру занять фізичної культури; організація усвідомленої рухової діяльності на заняттях фізичної культури; розробка мовленнєвого забезпечення цих занять, широке використання різних форм мовлення в навчанні; комплексне поєднання наочних, словесних і практичних компонентів навчання рухових дій, їх широка варіативність; застосування диференційованого й індивідуального підходу в навчанні; створення системи керування рухових дій.
Унаслідок проведення науково-дослідної роботи встановлено, що розроблена й апробована впродовж експерименту програма позакласних занять з фізичної культури компенсаторно-корекційної спрямованості для дітей зі зниженим слухом віком 7-16 років є ефективною. Цілеспрямовані фізичні вправи комплексного характеру (комплекси аеробіки з предметами і без предметів, степ-джогінг, ігрові завдання й естафети), а також вправи для формування, збереження і зміцнення правильної постави та статико-динамічні вправи, поєднані в єдиний структурний комплекс, забезпечують успішну
корекційно-розвивальну роботу з цими дітьми. Її широке впровадження у практику фізичного виховання даного контингенту дітей сприяє створенню і розширенню бази рухів, що відіграє важливу роль в опануванні ними нових рухових дій і професійно-трудових операцій.
Результати дослідження довели, що різноманітні рухові здібності школярів зі зниженим слухом піддаються успішному розвитку як у молодшому, так і середньому шкільному віці.
Порівняння результатів формувального і констатувального експериментів показало, що позитивні зміни показників рухового розвитку дітей зі зниженим слухом в експериментальній групі були більш вираженими, ніж у контрольній. Учні першої групи випередили учнів другої групи за такими показниками: швидкісно-силові – на 11,7%; силова витривалість – на 8,4%; швидкість – на 7,3%; загальна витривалість – на 7,9%; гнучкість – на 17,5%; координаційні здібності: у стрибкових вправах – на 22,9%; у циклічних локомоціях – на 8,1%; у спортивно-ігровій руховій діяльності – на 12,8%; у балістичних рухових діях з акцентом на дальність метання – на 21,1%; у здібності до динамічної рівноваги
– на 8,8% ; до ритму – на 11,9%.
Реалізація рухових завдань здійснювалася на основі алгоритмізації рухових дій, яка передбачала поступове збільшення їх складності до міри бажаного результату, що забезпечило втілення принципу поступовості й адекватності педагогічних впливів, відповідності рухових завдань психофізичним і руховим можливостям дітей зі зниженим слухом.
Суттєве покращення абсолютних показників рухових здібностей дітей зі зниженим слухом в експериментальних групах, зафіксоване після проведення формувального експерименту, випередження ними школярів контрольних груп на вірогідно значиму величину, згладжування розбіжностей (у деяких випадках їхнє подолання) у показниках розвитку рухової сфери між учнями експериментальних груп і їхніми однолітками із збереженим слухом вказують на ефективність розроблених нами теоретико-методичних положень і рекомендацій щодо корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом засобами фізичного виховання, а також на значні можливості цих дітей у розвитку їхнього рухового потенціалу.

Результати дисертаційної роботи, розроблені теоретичні, методичні та педагогічні положення стосовно корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом, а також програмове та організаційно-методичне забезпечення занять фізичної культури компенсаторно-корекційної спрямованості можуть бути застосовані у практиці фізичного виховання спеціальних навчальних закладів і центрів інвалідного спорту (на допомогу спеціалістам адаптивної фізичної культури та спорту, сурдопедагогам, дефектологам).

Дослідження не вичерпало всіх аспектів розглянутої проблеми. Перспективи подальшого наукового пошуку можливі щодо питань, пов’язаних

із поурочною системою фізичного виховання у спеціальних школах для даного контингенту дітей, виробленням критеріїв оцінки їхніх рухових дій і рівнів рухової підготовленості.

Основний зміст дослідження відображено в таких публікаціях автора:

Монографії

ЛяховаІ.М. Корекційно-педагогічні основи фізичного виховання дітей зі зниженим слухом (теоретико-методичний аспект): Монографія. – Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2005. – 506 с.
Статті у наукових фахових виданнях
Ляхова І.М. Корекція відчуття ритму слабочуючих дітей віком 7-9 років засобами ритмічної гімнастики та естафетних ігор // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Збірник наукових праць. – Київ-Запоріжжя, 2001. – Вип. 20. – С. 272-276.
Ляхова І.М. Корекція просторової точності рухів слабочуючих школярів 10-12 років // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Збірник наукових праць. – Київ-Запоріжжя, 2001. – Вип. 21.
– С. 318-322.
Ляхова І.М. Виховання вміння варіювати ритм рухових дій у слабочуючих школярів // Дефектологія. – 2002. – №1. – С.27-29.
Ляхова І.М. Вікова динаміка фізичного здоров’я слабочуючих і чуючих школярів з 7 до 16 років // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Збірник наукових праць. – Київ-Запоріжжя, 2002. – Вип. 22. – С. 317-320.
Ляхова И.Н. Методические особенности организации и проведения эстафетных игр со слабослышащими школьниками // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Збірник наукових праць. – Київ-Запоріжжя, 2002. – Вип. 23. – С. 323-327.
Ляхова І.М. Роль фізичного виховання в корекції рухової сфери дітей з вадами слуху // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Збірник наукових праць. – Київ-Запоріжжя, 2002. – Вип. 24.
– С. 403-406.
Ляхова И.Н. Быстрота и координационные способности в циклических локомоциях – одни из проявлений своеобразия двигательной сферы слабослышащих школьников // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Збірник наукових праць. – Київ-Запоріжжя, 2002. – Вип. 25. – С. 369-373.
Ляхова І.М. Порівняльна оцінка рівня фізичного здоров’я слабочуючих і чуючих школярів // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Науково-методичний збірник: Вип. 4. – К.: Знання, 2002. – С. 165-170.
Ляхова І.М. Ритмізація рухів слабочуючих школярів // Дефектологія. – 2002. – №3. – С.24-28.
Ляхова И.Н. Теоретическое обоснование занятий комплексной направленности по физическому воспитанию слабослышащих школьников // Соціальні технології: Актуальні проблеми теорії та практики: Міжвузівський збірник наукових праць КНУ ім. Т.Шевченка. – Київ-Запоріжжя-Одеса, 2002. – Вип. 15. – С. 153-158.
Ляхова І.М. Соціальна адаптація інвалідів і роль фізичного виховання в цьому процесі // Соціальні технології: Актуальні проблеми теорії та практики: Міжвузівський збірник наукових праць КНУ ім. Т.Шевченка, ЗДУ, ОНУ ім. І.І.Мечникова. – Київ-Запоріжжя-Одеса, 2002.– Вип. 16. – С. 163-167.
Ляхова И.Н. Инновационная программа занятий комплексной направленности по физическому воспитанию слабослышащих школьников // Соціальні технології: Актуальні проблеми теорії та практики: Міжвузівський збірник наукових праць КНУ ім. Т.Шевченка, ЗДУ, ОНУ ім.І.І.Мечникова. – Одеса: Астропринт, 2002. – Вип. 17. – С. 86-92.
Ляхова И.Н. Технология обучения слабослышащих школьников двигательным действиям // Соціальні технології: Актуальні проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць КНУ ім. Т.Шевченка. – Одеса: Астропринт, 2002. – Вип. 18. – С. 262-267.
Ляхова І.М. Корекція часових параметрів рухів слабочуючих школярів // Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та вузі: Збірник наукових праць Міжнародного університету “РЕГІ” ім. академіка С. Дем’янчука. – Рівне: Волинські обереги, 2002. – Вип. 3. – С. 168-169.
Ляхова И.Н. Сила мышц брюшного пресса как один из компонентов структуры двигательной функции слабослышащих детей // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Збірник наукових праць. – Київ-Запоріжжя, – 2003. – Вип. 28. – С. 403-407.
Ляхова И.Н. Развитие скоростно-силовых способностей слабослышащих школьников посредством внекласных занятий физической культурой компенсаторно-коррекционной направленности // Соціальні технології: Актуальні проблеми теорії та практики: Міжвузівський збірник наукових праць КНУ ім. Т.Шевченка, ЗДУ, ОНУ ім. І.І.Мечникова, ЗГ ”ЗІДМУ”. – Київ- Запоріжжя-Одеса, 2003. – Вип. 20. – С. 225-228.
Ляхова І.М. Спеціальні координаційні здібності дітей зі зниженим слухом // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Збірник наукових праць. – Київ-Запоріжжя, – 2003. – Вип. 29. – С. 365- 369.
Ляхова І.М. Педагогічні основи корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного
університету ім. К.Д. Ушинського. – Одеса: ПДПУ ім. К.Д.Ушинського. – 2004,
№3-4. – С. 45-49.
Ляхова І.М. Умови та передумови корекційно-педагогічного процесу з фізичного виховання школярів зі зниженим слухом // Дидактичні та соціально- психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Науково- методичний збірник. – К.: Науковий світ, 2004. – Вип. 5. – С. 130-133.
Ляхова І.М. Ігрові завдання та естафети – ефективні засоби корекції та розвитку рухової сфери дітей і підлітків зі зниженим слухом // Дефектологія. – 2005. – №1. – С. 40-43.
Ляхова І.М. Формування компетентності виконання рухових дій дітьми зі зниженим слухом // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Науково-методичний збірник. – К.: Науковий світ, 2005. – Вип. 6. – С. 360-364.
Ляхова І.М. Своєрідність розвитку рухової сфери слабочуючих дітей і засоби її корекції // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Збірник наукових праць. – Київ-Запоріжжя, – 2005. – Вип. 29. – С. 307-312.
Ляхова І.М. Розвиток координаційних здібностей у спортивно-ігрових рухових діях дітей зі зниженим слухом // Педагогіка, психологія і медико- біологічні проблеми фізичного виховання та спорту: Збірник наукових праць / За ред. С.С. Єрмакова. – Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2005. – Вип. 10. – С. 243-247.
Статті, тези доповідей
Ляхова И.Н. Корекция и развитие пространственной точности движений глухих и слабослышащих учащихся 3-х классов средствами гимнастики // Материалы Международной научно-практической конференции “Физическое воспитание в реабилитации детей дошкольного возраста с особенностями психофизического развития”. – Витебск, 2000. – С. 114-116.
Ляхова І.М. Дослідження стану здоров’я та фізичної підготовленості молодших школярів класичного ліцею при ЗДУ // Міжнародна науково- практична конференція “Актуальні проблеми фізичної культури і спорту в сучасних соціально-економічних і екологічних умовах”. – Запоріжжя, 2000. – С. 138-140.
Ляхова І.М. Здібність слабочуючих дітей 10-12 років до точності відтворення просторових параметрів рухів // Матеріали Межнародної наукової конференції “Молода спортивна наука України”. – Львів: ЛДІФК, 2001. – Вип. 5. – С. 239-241.
Ляхова И.Н. Оценка способности слабослышащих детей в возрасте 10- 12 лет к дифференцировке временных параметров движений // Материалы региональной научно-методической конференции “Физическое воспитание в высшей школе и его роль в подготовке специалистов”. – Запорожье: ЗНТУ, 2001.
– С.33-35.
Ляхова І.М. Здатність слабочуючих дітей молодшого шкільного віку до ритму та засоби його корекції // Матеріали 4 Міжнародної науково-практичної конференції “Фізична культура, спорт і здоров’я нації”. – Київ-Вінниця, 2001. – C. 374-377.
Ляхова І.М. Корекція рухової сфери як важлива складова частина реабілітаційної роботи серед дітей і підлітків із порушеннями слуху // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Соціальна робота в Україні на початку XXI століття: проблеми теорії і практики”. – Частина ІІ. – К., 2002. – С. 107-112.
Ляхова И.Н. Специфика передачи информации слабослышащим школьникам в процессе обучения двигательным действиям // Матеріали III Міжнародної науково-практичної конференції “Культура здоров’я нації як предмет освіти”. – Херсон: Персей, 2002. – С. 158-162.
Ляхова І.М. Порушення слуху та мовлення як фактори, що обмежують розвиток і корекцію рухової функції слабочуючих школярів // Вісник ЗДУ: Збірник наукових статей: Педагогічні науки. – Запоріжжя: ЗДУ, 2002. – №1. – С. 65-68.
Ляхова И.Н. Обучение двигательным действиям слабослышащих школьников // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Люди з обмеженими можливостями: Європейські перспективи спільного навчання та проживання”. – Запоріжжя: ЗДУ, 2003. – С. 41-44.
Ляхова І.М. Особливості розвитку сили м’язів черевного преса в дітей зі зниженим слухом // Збірник наукових статей ІІ Міжнародної конференції “Реалізація здорового способу життя – сучасні підходи”. – Дрогобич: КОЛО, 2003. – С. 470- 476.
Ляхова І.М. Координаційні здатності дітей зі зниженим слухом у стрибкових вправах // Матеріали науково-практичної конференції “Фізичне виховання у вищій школі та його роль у підготовці спеціалістів”. – Запоріжжя: ЗНТУ, 2003. – С. 35-37.
Ляхова І.М. Координаційні можливості в акробатичних вправах слабочуючих школярів // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Масова фізична культура і спорт: перспективи, досвід, нові технології”. – Миколаїв. – 2003. – С. 88-92.
Ляхова І.М. Набуття школярами зі зниженим слухом знань про фізичну культуру – джерело усвідомленої рухової діяльності: Тези доповідей науково- практичної конференції “Здоровий спосіб життя – основа освітньої системи сучасної України”. – Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2004. – С. 218-219.
Ляхова І.М. Особливості розвитку гнучкості дітей і підлітків зі зниженим слухом // Фізична культура, спорт та здоров’я нації: Збірник наукових праць. – Вип. 5. – Вінниця: ДОВ Вінниця, 2004. – С. 92-95.
Ляхова І.М. Особливості розвитку динамічної рівноваги школярів зі зниженим слухом: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Динаміка наукових досліджень’ 2004”. – Т. 24. – Педагогіка. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 38-41.
Ляхова І.М. Особливості сприйняття та відтворення словесної інформації школярами зі зниженим слухом на заняттях фізичної культури // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Корекційна педагогіка. Стан і перспективи”. – Луганськ: ЛНПУ ім. Т.Г. Шевченка, 2004. – С. 198-202.
Ляхова І.М. Особливості застосування різних форм мовлення під час проведення організованої рухової діяльності дітей зі зниженим слухом віком 7- 16 років // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми та шляхи впровадження інтегрованого навчання й виховання дітей з особливими потребами”. – Луганськ: ЛНПУ ім. Т.Г. Шевченка, 2005. – С. 217-221.

Ляхова І. М. Теоретико-методичні основи корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом засобами фізичного виховання. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.03 – корекційна педагогіка. – Інститут спеціальної педагогіки АПН України. – Київ, 2005. – 492 с.

У дисертації вісвітлено теоретичні та методичні основи корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом засобами фізичного виховання.

Здійснено аналіз стану корекційного розвитку рухової сфери дітей зі зниженим слухом віком 7-16 років засобами фізичного виховання. Експериментально доведено, що діти зі зниженим слухом віком 7-16 років істотно відстають від своїх однолітків із збереженим слухом у розвитку кондиційної сфери, найбільш слабкими ланками якої є швидкісні здібності, загальна витривалість і різні їх прояви; координаційно-рухова сфера цих дітей дуже вразлива до впливу зниження слуху та його подальших відхилень.

Охарактеризовано особливості інтеграції рухової та мовленнєвої діяльності у процесі корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом, принципова відмінність якої полягає в застосуванні специфічних форм мовлення на різних етапах навчання рухових дій, комплексному поєднанні різних способів навчання, спрощенні словниково-граматичних форм викладу теоретичного і практичного матеріалу.

Розроблено, теоретично обрунтовано та експериментально перевірено ефективність моделі, програмового та організаційно-методичного забезпечення занять фізичної культури компенсаторно-корекційної спрямованості для дітей зі зниженим слухом молодшого та середнього віку, педагогічної технології навчання їх рухових дій.

Доведено, що цілеспрямовані фізичні вправи комплексного характеру (комплекси аеробіки з предметами і без предметів, степ-джогінг, ігрові завдання

й естафети), вправи на формування і зміцнення правильної постави та статико- динамічні є ефективними засобами корекції і розвитку рухової сфери дітей зі зниженим слухом. З’ясовано, що їх широке впровадження у практику фізичного виховання дітей з недорозвиненням слухової функції сприяє підвищенню інтересу до занять фізичною культурою, активізації рухової діяльності, створенню та розширенню бази рухів і мовленнєвого досвіду, що відіграє важливу роль в опануванні нових рухових дій.

Ключові слова: теоретико-методичні основи, корекція, рухова сфера, діти зі зниженим слухом, засоби фізичного виховання, спеціальна школа, заняття фізичною культурою, компенсаторно-корекційна спрямованість, мовленнєве забезпечення, технологія навчання рухів.

Ляхова И. Н.	Теоретико-методические	основы	коррекции
двигательной сферы	слабослышащих детей	средствами	физического

воспитания. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора педагогических наук по специальности 13.00.03 – коррекционная педагогика. – Институт специальной педагогики АПН Украины. – Киев, 2005. – 492 с.

В диссертации раскрыты теоретические и методические основы коррекции двигательной сферы слабослышащих детей в возрасте 7-16 лет средствами физического воспитания.

Проанализированы, обобщены и систематизированы научные данные по проблеме исследования, конкретизированы особенности развития двигательной сферы слабослышащих детей и средства ее коррекции; установлена система факторов, обуславливающих своеобразие их моторики; выявлена значительная роль речи в коррекции двигательных нарушений данного контингента детей.

Осуществлен анализ состояния коррекционного развития двигательной сферы слабослышащих детей в возрасте 7-16 лет средствами физического воспитания. Экспериментально доказано, что слабослышащие дети младшего и среднего школьного возраста существенно отстают от слышащих в развитии кондиционной сферы, наиболее слабыми звеньями которой являются скоростные способности, общая выносливость и различные ее проявления; координационно-двигательная сфера этих детей достаточно уязвима к влиянию снижения слуха и его последующих отклонений.

Проведена дифференцированная оценка уровня физического здоровья, свидетельствуящая о наличии у них хронических заболеваний (низкий уровень) и снижение функциональных возможностей разных систем организма (средний уровень). Отмечено, что осуществление целенаправленного коррекционного влияния на двигательную сферу этих детей требует учета ее результатов.

Дана характеристика особенностей интеграции двигательной и речевой деятельности в процессе коррекции двигательной сферы слабослышащих

школьников в возрасте 7-16 лет, принципиальное отличие которой заключается в использовании специальных форм речи в динамике коррекционно- педагогического процесса по физическому воспитанию, комплексном объединении разных способов обучения, упрощении словарно-грамматических форм изложения теоретического и практического материала.

Дальнейшее развитие и конкретизацию получило специально- теоретическое положение о необходимости обучения слабослышащих детей на полисенсорной основе и влияние второй сигнальной системы на организацию их сознательной двигательной деятельности.

Определены внутренние и внешние условия педагогического процесса, обеспечивающие эффективность коррекции моторики слабослышащих детей.

Разработана, теоретически обоснована и экспериментально проверена эффективность модели программного и организационно-методического обеспечения занятий физической культуры компенсаторно-коррекционной направленности для слабослышащих детей младшего и среднего школьного возраста, педагогической технологии обучения их двигательным действиям.

Доказано, что целенаправленные физические упражнения комплексного характера (комплексы аэробики с предметами и без предметов, степ-джогинг, игровые задания и эстафеты), упражнения на формирование и укрепление правильной осанки и статико-динамические являются эффективными средствами коррекции и развития двигательной сферы слабослышащих детей. Установлено, что их широкое внедрение в практику физического воспитания данного контингента детей повышает интерес к занятиям физической культурой, активизирует двигательную деятельность, содействует расширению базы движений и речевого опыта, что играет важную роль в овладении ими новыми двигательными действиями.

Ключевые слова: теоретико-методические основы, коррекция, двигательная сфера, слабослышащие дети, средства физического воспитания, специальная школа, занятия физической культурой, компенсаторно- коррекционная направленность, речевое обеспечение, технология обучения движениям.

Lyakhova I. M. Theoretic-methodological basis for correction of movement possibilities of dull hearing children by means of physical education. – Manuscript.

Dissertation for obtaining Doctor’s degree in pedagogical sciences, specialty

13.00.03 – сorrective рedagogic. – Institute of defectology of the APS of Ukraine. – Kyiv, 2005. – 492 p.

The research is devoted to theoretical and methodological basis for correction of movement possibilities of dull hearing children by means of physical education.

The state of movement possibilities correction of dull hearing children at the age of 7-16 years old by means of physical education. It has been defined in the way of investigation that dull hearing children at the age of 7-16 years old fall far behind of their hearing coevals in the development of conditional sphere where the biggest problem is low speed ability and general low power of endurance; psychomotion functions depend on ear weakening.

The special features of moving and verbal activity integration into the process of movement sphere correction of dull hearing children is analyzed. The principal distinguishing feature lies in the usage of special verbal forms at different levels of Teaching movement activity, complex combining of different methods of Teaching, simplifying of lexical-grammar forms used in theoretic-practical materials.

There has been developed, grounded theoretically and tested in practice the pattern of curriculum and methodical provision of compensatory-correction Physical Education for dull hearing young and middle-aged children, pedagogical algorithm for teaching them movement activity.

It has been proved that specially developed complex of exercises (calisthenics with objects and without them, step-jogging, games and contests), exercises aimed at correct shaping and strengthening of body building, both dynamic and static exercises are effective to correct and develop movement activity for dull hearing children. It has been investigated that frequent usage of the exercises mentioned above facilitates the interest to Physical Education, movement activity, the formation and development of movement and speech experience which plays an important part in mastering new movement activity.

Key words: theoretical and methodical basis, correction, movement sphere, dull hearing children, Physical Education facilities, Physical Education classes, compensatory-correction aim, speech provision, algorithm for teaching movement activity.

////////////////////////////